Рентгеноконтрастна гранула для дослідження пасажу через шлунково-кишковий тракт

Рентгеноконтрастна гранула для дослідження пасажу через шлунково-кишковий тракт, до складу 3 кількості, що знижує точність визначення часу транзиту. В основу корисної моделі поставлена задача створення такої рентгеноконтрастної гранули для дослідження пассажу через шлунково-кишковий тракт та для диференційної діагностики виду колостазу, яка б за рахунок використання у ній хімічно інертних сполук, одна з яких рентгеноконтрастна, друга формоутворююча, що не розсмоктуються на протязі шлунково-кишкового тракту, не вступають у взаємодію з агресивними сполуками шлунку та кишечнику, не склеюються між собою при температурі тіла людини, давала більш точну діагностичну інформацію, а також виключала імовірність виникнення ускладнень і побічних реакцій. Поставлена задача вирішується тим, що гранула, до складу якої входить рентгеноконтрастна речовина, згідно з корисною моделлю, як рентгеноконтрастну речовину використовують 0,2 г сульфат барію та 0,1-0,2 г медичного парафіну, які змішані рівномірно у співвідношенні 1:1 чи 2:1 при температурі 55-60 градусів за Цельсієм і мають форму кульки розміром 5-7 мм в діаметрі масою 0,3-0,4 г. Відома речовина барію сульфат (barii sulfas pro roentgeno) для рентгеноскопії, білий тонкий рихлий порошок без запаху та смаку. Не розчинний у воді, майже не розчинний в розведених кислотах, лугах, органічних розчинниках. Приймають внутрішньо у вигляді суспензії у воді як контрастний засіб при рентгенологічному дослідженні стравоходу, шлунка і кишечнику. Суспензію готують на дистильованій воді безпосередньо перед використанням. Форма випуску: порошок в упаковці по 100 г [6]. Відома речовина парафін твердий (paraffinum solidum) - суміш твердих вуглеводородів кінцевого ряду, які здобувають при переробці нафти та сланцевої олії. Біла напівпрозора щільна маса кристалічної структури, без запаху і смаку, трохи жирна на дотик. Нерозчинна у воді і спирті, легкорозчинна в ефірі, хлороформі, бензині, жирних та ефірних оліях. Температура плавлення від +50 до +57 градусів за Цельсієм. Використовують як основу для мазі. У зв'язку з великою теплоємкістю і низькою теплопровідністю парафін (парафін зневоднений білий) використовують для лікування теплом при невралгіях, невритах і т. п. [6]. Рентгеноконтрастна гранула з сульфату барію та медичного парафіну у співвідношенні 2:1 або 1:1 розмірами 5-7 мм в діаметрі у формі кульки масою 0,3-0,4 г при введенні per os в кількості 10 або 20 штук перемішуються з їжею і вільно транспортуються через шлунково-кишковий тракт. При оглядовій рентгенографії черевної порожнини через 18-24 години контрастні мітки чітко, дискретно розташовуються в ободовій та прямій кишці, або візуалізуються в калі, що дозволяє вирахувати ободово-прямокишковий градієнт та градієнт випорожнення [7]. Готують рентгеноконтрастні гранули таким чином. Медичний парафін підігрівають до +60 ºС, додають сульфат барію (0,2 г на 0,3-0,4 г гранули), перемішують протягом 30 хвилин і розливають у 64166 4 спеціальну форму, після чого охолоджують протягом 30 хвилин у холодильнику при +4ºС. Приклад 1. Хвора С., 37 років (Амбулаторна карта № 0842) звернулась по допомогу в Київський філіал МНЦ кріобіології та кріомедицини АН, АМН та МОЗ України в липні 2010 року зі скаргами на хронічні закрепи, утруднення випорожнення кишечнику внаслідок твердих калових мас. Хворіє протягом 11 років. Послаблюючі ліки призводять до появи болю в черевній порожнині, тому використовує очисні клізми, яки викликають подразнення в анальній ділянці. Після очищення кишечнику клізмою Нормакол, пацієнтка прийняла внутрішньо 10 барій-парафінових гранул. На оглядовій рентгенографії черевної порожнини у вертикальному положенні тіла хворої, зробленій через 24 години після прийому рентгеноконтрастних гранул, визначене зображення чіткого окремого розташування 6 гранул у висхідній ободовій кишці, 4 гранул - в поперечній ободовій кишці. Через 48 годин всі 10 рентгеноконтрастних гранул чітко розподілились в поперечній ободовій кишці біля селезіночного кута. Від подальшої рентгенографії хвора відмовилась. В результаті рентгенологічного обстеження отримано якісне чітке дискретне зображення розміщення рентгеноконтрастних міток в ободовій кишці. Наразі з'ясовано поперечно-ободовий колоностаз, що дозволило призначити ефективну терапію. Приклад 2. Хворий Г., 6 років (Амбулаторна карта № 36) звернувся в Київський філіал МНЦ кріобіології та кріомедицини АН, АМН та МОЗ України в червні 2009 року зі скаргами на нетримання калу. З анамнезу відомо, що хлопчик народився з атрезією анусу і прямої кишки. У віці 2 днів накладено колостому на праву половину ободової кишки. У 8 місяців виконано очеревинно-промежинну проктопластику за А.Репа, в 1 рік 4 місяці закрито колостому. Після цього стілець самостійний 1 раз на 3-4 дні. Пройшов курс відновлювального лікування. Але через деякий час почалось відбуватись некоординоване відходження калу з прямої кишки (каломазання). Хворому виконано клізму за Огневим. Вийшла фекалома. Кишечник було відмито гіпертонічними очисними клізмами. Після цього хлопчик прийняв внутрішньо під час їжі 10 рентгенконтрастних барій-парафінових гранул. При оглядовій рентгенографії черевної порожнини, виконаній через 24 години з моменту прийому міток, на рентгенограмі чітко дискретно видно розташування рентгеноконтрастних гранул на рівні нижче 2-3 сакральних хребців, тобто в прямій кишці. При рентгенографії, зібраного через 48 годин після прийому міток при дефекації, калу, в ньому чітко визначено 3 рентгенконтрастні мітки. З'ясований в ході обстеження проктогенний колостаз потребував проведення лікування, спрямованого на відновлення саме дефекаційного рефлексу. Розроблена рентгеноконтрастна гранула використана при обстеженні 27 дорослих хворих віком від 15 до 72 років, а також 128 дітей віком від 3 до 15 років протягом 5 років. Жодних ускладнень і побічних реакцій не виникло. Виконані дослі 5 дження дозволяють зробити висновок про використання рентгеноконтрастної гранули, яка містить сульфат барію та парафін медичний, рентгеноконтрастна гранула дешева і проста у виробництві, не розсмоктується на протязі шлунково-кишкового тракту, не вступає у взаємодію з агресивними сполуками шлунка та кишечнику, не склеюється з такою ж гранулою між собою при температурі тіла людини, дає точну діагностичну інформацію, а також виключає імовірність виникнення ускладнень і побічних реакцій. Джерела інформації: 1. Джавадов Э. А. Диагностика хронического колостаза у больных с долихоколон. //Анналы хирургии. - 2009. - №3. - С. 21-23. 2. Пройда О. І., Яремчук О. І. Діагностика та вибір методу лікування хронічного проктогенного колостазу.// Здоров’я України. - 2007. - № 7/1,. - 76 с. Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 64166 6 3. Мельникова И. Ю., Новикова В. П., Думова Н. Б. Запоры у детей. - «ГЭОТАР-Медиа.» - 2009. С. 25. 4. Hinton J. M., Lennard-Jones J. M., Young A. S. A new method for studying gut transit times using radiopaque markers// Gut. - 1969. - V. 10. - p. 842847. 5. Рогозина В. А. Применение рентгеноконтрастных маркѐров с целью изучения моторноэвакуаторной функции толстой кишки // Материалы IV Всесоюзного съезда гастроэнтерологов. - Т. 2. - М. - П., 1990. - С. 530-531. 6. Машковский М. Д. Лекарственные средства. - Москва, «Новая Волна». - 2000. - Т. 2. - С. 454460. 7. Кондрацкий Н. Н., Топчий Т. В., Черниенко Ю. Л. и др. Рентгенологические и функциональные методы исследования в диагностике расстройств акта дефекации у детей с терминальным колостазом. //Вестник рентгенологии и радиологии. - Москва. Медицина. - 1990. - № 5-6. - С. 184. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601