Спосіб місцевого лікування демодекозу

Винахід відноситься до медицини, зокрема, до дерматології, і може бути використаний в лікуванні демодекозу. За прототип обраний спосіб місцевого лікування демодекозу (Лечение кожных и венерических болезней: Руководство для врачей /Под ред. проф. А.Л. Машкилейсона. -М. -Медицина, 1990. -С.473-475), який полягає в зовнішньому використанні 20% емульсії бензилбензоату - бензиловий ефір бензойної кислоти, що представляє собою безбарвну маслянисту рідину зі слабким ароматичним запахом, що має акарицидну дію; увечері хворий миє обличчя теплою водою з милом, потім шкіру обличчя натирає емульсією, а ранком обличчя миє теплою водою з милом, тривалість курсу лікування складає 2-3 тижні. Ознаками, що збігаються з істотними ознаками способу, що заявляється, є: застосування препарату акарицидної дії. Причинами, що перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення ефективності лікування), є: роблять вплив не на усі форми демодецид, що пов'язано з неможливістю проникнення великих молекул бензилбензоату через дрібні пори ендокутикули статевозрілих самок і може призводити до можливості повторного зараження людини; тривалий безупинний курс застосування препарату викликає побічні ефекти: часті реакції подразнення у вигляді сверблячки, печіння, відчуття подразнення шкіри, стійкого розширення поверхневих судин шкіри-купероза, що призводить до явних косметичних дефектів зовнішнього вигляду хворого, а також наявність протипоказань до застосування препарату, до яких відносяться використання його у дітей до 3-х років, вагітних, у період годування грудьми, у хворих з білою сухою шкірою - перший тип фоточутливості. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу місцевого лікування демодекозу шляхом заміни використовуваного препарату на ін'єкційний ветеринарний препарат, що представляє собою 1% розчин гемотоксину івермектину. Поставлена задача вирішується тим, що в способі місцевого лікування демодекозу шляхом застосування препарату акарицидної дії, згідно до винаходу, використовують препарат Івомек у вигляді 1% розчину гемотоксину івермектину, який попередньо розводять фізіологічним розчином у співвідношенні 1:10 для сухого типу шкіри і 1:20 - для жирного, а потім змоченим у ньому ватяним тампоном протирають обличчя на ділянці висипань один раз на добу на ніч протягом п'яти днів, потім роблять п'ятиденну перерву, під час якої здійснюють косметичний догляд за шкірою хворого із застосуванням судинозвужувальних засобів, причому проводять три цикли зовнішньої терапії. Між сукупністю істотни х ознак запропонованого способу та очікуваним технічним результатом виявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок: використання препарату Івомек дозволяє впливати на усі форми розвитку паразиту, тому що молекули івермектину проникають через ендокутикулу кліща, стимулюючи виділення гама-аміномасляної кислоти, що зв'язується зі спеціальними рецепторами нервових закінчень, блокуючи тим самим нервові імпульси, що викликає параліч і загибель демодецид; адаптивні до морфофункціональних особливостей шкіри хворі розведення препарату фізіологічним розчином 1:10 для сухого типу шкіри і 1:20 для жирного типу шкіри дозволяє реалізувати індивідуальний підхід до зовнішньої терапії демодекозу, що підвищує клінічну ефективність і знижує ризик розвитку реакцій подразнення; 5-денні цикли безупинної терапії сприяють стійкому нервово-паралітичному впливу на усі форми кліща, 5-денні перерви між циклами дають можливість проводити необхідний косметичний догляд за шкірою хворого із застосуванням судинозвужувальних препаратів для профілактики і лікування куперозу, що забезпечує немаловажний у даному випадку естетичний зовнішній вигляд шкіри хворого протягом усього курсу лікування, а також перешкоджає виникненню реакцій подразнення; запропонований 30 - денний курс лікування адаптований до циклу розвитку кліща, що у середньому складає 2530 днів, що гарантує вплив на усі форми демодецид і запобігає рецидиву захворювання; проведення менше 3-х циклів зовнішньої терапії не дає гарантії стійкого акарицидного ефекту, а проведення більше 3-х циклів може викликати розвиток побічних реакцій. Фармакологічна дія препарату Івомек обумовлена тим, що речовина івермектин стимулює виділення гамааміномасляної кислоти в паразитів, що зв'язується зі спеціальними рецепторами нервових закінчень, блокуючи тим самим нервові імпульси, що викликає параліч і загибель паразитів. Відомості, що підтверджують можливістьвикористання запропонованого способу. Було проведено клінічне дослідження, у яке були включені 42 хворих на демодикоз з давниною захворювання від 3 до 10 років. Хворі були рандомізовані на 2 групи по 21 осіб у кожній. У першій групі проводили курс зовнішньої терапії за способом-прототипом відповідно до схеми, зазначеної вище. В другій гр упі хворих застосовувався запропонований спосіб. В таблиці наведені дані клінічних показників після лікування по способу-прототипу та заявляємого способу. Обидві групи хворих були репрезентативно схожими, враховували вік, стать, тривалість захворювання. Враховувалася також наявність супутньої фонової патології, лікування якого здійснювали відповідно до призначень суміжних фахівців. Переважним фоном служили порушення функцій шлунково-кишкового тракту і печінки, ендокринний дисбаланс. Був отриманий наступний клінічний ефект: у першій групі хворих, для лікування яких застосовувався спосібпрототип, подразнення в місцях обробки бензилбензоатом на 3-5 день лікування відзначалося в 12 осіб. Клінічно реакція подразнення виявлялася суб'єктивним відчуттям печіння, сверблячки, "повзання мурашок" у місцях висипань, об'єктивно відзначалися гіперемія, набряклість шкіри в місцях ураження, поява нових пустульозних елементів. У другій групі хворих, яким була проведена терапія по пропонованому способі, реакція подразнення на третій день лікування відзначалася в однієї людини у вигляді легкої гіперемії, дрібнопластинчастого лущення, суб'єктивно: незначної сверблячки. Після проведення холодних примочок з 2% борною кислотою протягом 2 днів реакція подразнення стихла. Віддалені результати оцінювали протягом півроку. Виникнення рецидиву захворювання в першій групі відзначалося в 6 хворих з давниною захворювання 3-8 років. У другій гр упі рецидив захворювання відзначався в 2 хворих з давниною захворювання 8-10 років. Купероз спостерігався в першій групі в 14 хворих, у другій групі - у 12 хвори х, що переконливо доводить, що усі хворі з давниною захворювання понад 3-5 років мають потребу в подальшій реабілітаційній зовнішній терапії із застосуванням вазоактивних речовин. Таким чином, при оцінці результатів місцевого лікування хворих на демодекоз було встановлено, що використання запропонованого способу місцевого лікування характеризується більш значимою клінічною ефективністю в порівнянні зі способом-прототипом. Спосіб місцевого лікування демодекозу полягає в наступному. Одну ампулу 1% розчину гемотоксину івермектину розводять 15-20мл 0,9% натрію хлориду, розведення 1:10 використовують для зовнішньої терапії хворих із шкірою сухого типу, а розведення 1:20 - для зовнішньої терапії хворих із шкірою жирного типу. Отриманий розчин ретельно збовтують перед нанесенням на суху, чисту шкіру, потім змочують ватяний тампон у розчині і протирають обличчя на ділянці висипань, не втираючи розчин. Процедуру роблять один раз на добу, на ніч. Після нанесення на шкіру розчину хворому не рекомендують умиватися і користуватися косметичними засобами. Дану процедуру хворий може проводити самостійно. Бажано уникати попадання розчину на кон'юнктиву ока в зв'язку з можливістю розвитку реакції подразнення. У випадку попадання розчину в очі, рекомендують їх негайно промити великою кількістю води. Розчин наносять на шкіру протягом п'яти днів, потім роблять 5-ти денну перерву, під час якої здійснюють косметичний догляд за шкірою із застосуванням судинозвужувальних засобів, необхідних для профілактики і лікування куперозу. Курс зовнішньої терапії проводять на протязі 30 днів. Проведення трьох циклів зовнішньої терапії за зазначеною схемою дозволяє досягти необхідного терапевтичного ефекту. Описуваний спосіб лікування ілюструється наступними прикладами його виконання. Приклад 1 Хвора К., 42 року, звернулася до дерматолога зі скаргами на наявність висипання на шкірі обличчя з вираженим почервонінням у місцях висипань. Також хвору турбувала сверблячка. Вважає себе хворою протягом п'яти років, коли вперше з'явилися червоні плями на шкірі обличчя, що мимовільно зникали і знову з'являлися. Була оглянута дерматологом, обстежена: у зіскрібку з вогнища ураження виявлено Demodex folliculorum. Установлено діагноз: демодекоз. Після проведеного лікування іхтіоловою пастою настало значне поліпшення. Однак, надалі загострення захворювання наставало практично щорічно, а в останній рік носило затяжний характер. Неодноразово проводилося стаціонарне лікування з тимчасовим ефектом. Остання госпіталізація півроку назад. Була направлена на стаціонарне лікування в шкірне відділення. Об'єктивний статус: ураження шкіри носить обмежений характер, локалізується на обличчі, в області спинки і крил носа, медіальної частини обох щік, у пероральній області. На тлі вираженої гіперемії є множинні еритематозні плями, що зливаються між собою, неправильних обрисів, з нечіткими границями та інтенсивним фарбуванням до центра вогнищ ураження. На їх поверхні візуалізуються множинні папульозні елементи червонясто-синюшного кольору, напівкулястої форми, розміром із сірникову голівку, окремі пустули, множинні телеангіектазії. Дермографізм стійкий, рожевий. Установлено діагноз: демодикоз обличчя, папулопустульозна форма. Клінічний аналіз крові, сечі без значних відхилень. Біохімічний аналіз крові: білірубін загальний 21.4мкмоль/л, Алт - 0.67мм/ч/л, АСТ - 0.75мм/ч/л, тимолова проба - 6.4ОД. Загальний білок - 72г/л, цукор крові 4.1ммоль/л. Аналізи крові на RW, ВІЛ-інфекцію, маркери вірусного гепатиту - негативні. Оглянута терапевтом, обстежена, проведена ФГДС із біопсією. Висновок: хронічний дифузійний гіперацидний гастрит, тип У, стадія ремісії. Хворій було проведено місцеве лікування демодекозу по запропонованому способі та лікування супутнього захворювання за наступною схемою: режим, дієта, семиденний курс потрійної терапії - омепразол 40мг/доб., фуразолідон - 400мг/доб., кларитроміцин - 1000мг/доб., легален по 1 таблетки 3 - рази на добу курсом 21 день. Після проведення трьох циклів зовнішньої терапії демодекозу по описаному способі відзначалося значне клінічне поліпшення, зникнення гіперемії, набряку, папульозних і пустульозних елементів. На місці колишніх висипань візуалізувалась незначна кількість телеангіектазій. У контрольному біохімічному аналізі крові по закінченні лікування відзначалося зниження показників Алт до 0.35ОД, АСТ до 0.40ОД, нормалізація тимолової проби до 4.0ОД. При повторному огляді хворої через 6 місяців на місці колишніх висипань - одиничні телеангіектазії. У зіскрібку Demodex folliculomm не виявлено. Використання запропонованого способу в даному випадку швидко призвело до клінічного поліпшення та ерадикації збудника. Приклад 2 Хвора С., 46 років, надійшла в диспансер по напрямку лікаря дерматолога з діагнозом: демодикоз, комбінована форма. При надходженні пред'являла скарги на висипання на обличчі, що супроводжуються вираженою сверблячкою. З анамнезу: вважає себе хворою 7 років, коли вперше на шкірі обличчя з'явилося стійке почервоніння, періодично турбували сверблячка і печіння в місцях висипання. Консультована дерматологом, установлено діагноз: рожеві вугри. Був проведений курс стаціонарного лікування, одержувала трихопол, глюконат кальцію, місцево - 20% емульсію бензилбензоату, Спрегаль, Метрогіл-гель, Елаком. Відзначала тимчасове поліпшення. Однак, надалі процес прогресував, загострення почастішали, набули сезонний характер, веснаосінь. Неодноразово одержувала стаціонарне та амбулаторне лікування, ефект короткочасний. П'ять років тому в зіскрібку було виявлено Demodex folliculorum, установлено діагноз: демодикоз. Останнє загострення - 3 місяці назад, із приводу якого надійшла в РКШД для обстеження і лікування. Об'єктивно: дерматоз носить локалізований характер, розташовується на шкірі обличчя, на ділянці спинки носа, медіальної частини обох щік, чола, пероральної області, підборіддя. На тлі еритеми і дифузійного стовщення шкіри з достатком тонких і широких телеангіектазій, візуалізуються запальні рожево-червоні папули, різноманітної форми, з нечіткими границями, діаметром від 5мм до 10мм. У основі найбільш великих елементів визначається інфільтрація, деякі елементи покриті середньо- і крупнопластинчастими лусочками. Місцями відзначаються згруповані пустули 1-5мм у діаметрі, розташовані переважно в області носогубних складок і підборіддя. Суб'єктивно хвору турбує сверблячка, жар, печіння в місцях висипання. Установлено діагноз: демодикоз обличчя, комбінована форма. У загальному аналізі крові - лейкоцитоз 11.2´109/л зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво. Біо хімічне дослідження крові: білірубін загальний - 11.7мкмоль/л, Алт - 0.47ОД, Аст - 0.45ОД, тимолова проба - 4.2ОД. Загальний білок - 74г/л, цукор крові - 4.5ммоль/л. Аналізи крові на RW, ВІЛ-інфекцію, маркери вірусного гепатиту негативні. Оглянута гінекологом-ендокринологом, установлена гіперандрогенія. Хворій був проведений курс місцевої терапії демодекозу по запропонованому способі. З метою корекції ендокринного дисбалансу хвора одержувала Діані - 35. Після проведеного курсу лікування було відзначено значне поліпшення, зникнення суб'єктивних відчуттів. Об'єктивно: на місці колишніх висипань - тонкі і широкі телеангіектазії в невеликій кількості. У зіскрібку Demodex folliculorum не виявлено. Рекомендовано реабілітаційний курс із місцевим застосуванням судинозвужувальних препаратів і консультація дерматолога через 6 місяців. Даний приклад ілюструє більш високу клінічну ефективність запропонованого способу лікування в порівнянні зі способом-прототипом. У результаті застосування даного способу вдалося побороти стійкий до медикаментозної терапії дерматоз і провести санацію шкіри від збудника. Запропонований спосіб дозволяє підвищити ефективність лікування хворих на демодекоз без виникнення неминучої в інши х випадках реакції загострення, швидко провести ерадикацію Demodex folliculorum і Demodex brevis, а також дозволяє в перервах між п'ятиденними курсами проводити косметичний догляд у залежності від типу шкіри хворого. Таблиця Спосіб місцевого лікування демодекозу Клінічна характеристика Реакція подразнення Рецидив Сверблячка, Нові Купероз Гіперемія Набряклість Всього захворювання печіння висипання гр упи хворих І гр упа Спосібпрототип n=21 II гр упа Запропонований спосіб n=21 Кількість осіб % Кількість осіб % 12 11 8 5 12 6 14 57,1 52,4 38 23,8 57,1 28,5 66,6 1 1 1 2 10 4,8 4,8 4,8 9,5 47,6