Спосіб місцевого лікування демодекозу

Винахід відноситься до медицини, зокрема, до дерматології і може бути використаний в лікуванні демодекозу. За прототип обраний спосіб місцевого лікування демодекозу (Лечение кожных и венерических болезней: Руководство для врачей / Под ред. проф. А.Л. Машкиллейсона. — М.: Медицина, 1990. — С. 473-475.) шляхом зовнішнього використання 20% емульсії бензилбензоату, який представляє собою ефір бензойної кислоти безбарвну маслянисту рідину зі слабким ароматичним запахом, що має акарицидну дію, що застосовують у такий спосіб: попередньо хворий миє обличчя теплою водою з милом, а потім шкіру обличчя натирає емульсією, вранці обличчя миє теплою водою з милом, тривалість курсу лікування складає 2-3 тижні. Ознаками, що збігаються з істотними ознаками способу, що заявляється, є: застосування препарату акарицидної дії. Причинами, що перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення ефективності лікування), є: вплив виявляється не на усі форми демодецид, тому що проникнення великих молекул бензилбензоату через дрібні пори ендокутикули статевозрілих самок практично неможливе, тому можливо повторне зараження людини; а також необхідність проведення тривалого безперервного курсу лікування, що призводить до виникнення частих побічних реакцій, наприклад, сверблячки, печії, відчуття подразнення шкіри, стійкого розширення поверхневих судин шкіри - куперозу, що призводить до явних косметичних дефектів зовнішнього вигляду хворого, а також протипоказання до застосування препарату бензилбензоату в дітей до 3-х років, вагітних, у період годування грудьми, у хворих з білою сухою шкірою - 1-го типу фоточутливості. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу місцевого лікування демодекозу шляхом заміни використовуваного препарату на аерозоль для зовнішнього застосування, до складу якої входять есдепалетрин, бутоксид піпероніду, ексипієнт, що дозволяє впливати на усі форми розвитку паразита за рахунок того, що есдепалетрин має нейротоксичну дію на паразитів; піперонілу бутоксид блокує детоксикаційні ферменти, які виділяються кліщем, а ексипієнт сприяє проникненню активних речовин через поверхневий шар епідермісу. Поставлена задача вирішується тим, що в способі місцевого лікування демодекозу, що включає використання препарату акарицидної дії, згідно винаходу, використовують препарат Спрегаль у вигляді аерозолю, яким просочують ватно-марлевий тампон і потім оброблюють уражені ділянки шкіри обличчя два рази на добу, вранці і ввечері, причому курс лікування, адаптований до сухого типу шкіри пацієнта складається з трьох циклів зовнішньої терапії, що включають 5-ти денну обробку препаратом з 5-ти денними перервами, а курс лікування, адаптований до жирного типу шкіри пацієнта складається з двох циклів зовнішньої терапії, що включають 10-ти денну обробку препаратом з 10-ти денною перервою між обробкою, а під час перерв здійснюють косметичний догляд за шкірою хворого із застосуванням судинозвужувальних засобів. Використання препарату Спрегаль, до складу якого входить комбінація трьох речовин, дозволяє впливати на всі форми розвитку паразита: молекули есдепалетрину проникають через ендокутикулу кліща, порушуючи катіонний обмін у зв'язку з порушенням проникності мембран нервових клітин, здійснюючи в такий спосіб нейротоксичну дію на паразитів; піперонілу бутоксид підсилює дію есдепалетрину, блокуючи детоксикаційні ферменти, які виділяються кліщем, а ексипієнт сприяє проникненню активних речовин через поверхневий шар епідермісу; курс зовнішньої терапії адаптований до морфофункціональних особливостей шкіри хворого - для сухого типу шкіри він складає три цикли безперервної 5-ти денної обробки ураженої шкіри з 5-ти денною перервою, а для жирного типу шкіри він складає два цикли безперервної 10-ти денної обробки шкіри з 10-ти денною перервою між обробкою, що дозволяє реалізувати індивідуальний підхід до зовнішньої терапії демодекозу, знижує ризик розвитку реакцій подразнення; перерви між циклами безперервної обробки шкіри хворого дають можливість проводити необхідний косметичний догляд за шкірою хворого для профілактики і лікування куперозу, що забезпечує немаловажний у даному випадку естетичний зовнішній вигляд шкіри хворого протягом усього курсу лікування, а також перешкоджає виникненню реакцій подразнення; запропоновані схеми лікування адаптовані до циклу розвитку кліща, що гарантує вплив на усі форми демодицид; проведення менше 3х циклів зовнішньої терапії в хворих із сухим типом шкіри і менше 2-х циклів зовнішньої терапії у хворих з жирним типом шкіри не дає гарантії стійкого акарицидного ефекту, а в збільшенні тривалості або кількості циклів зовнішньої обробки немає необхідності, тому що вони є достатніми для досягнення стійкого клінічного ефекту без розвитку побічних реакцій. Фармакологічна дія препарату Спрегаль, який складається з есдепалетрину - 0,63%, бутоксид піпероніду 5,04%, ексипієнту - 64,33% і стиснутого газ у - 30,00% обумовлена тим, що компоненти, які входять до його складу, дозволяють робити нейротоксичну дію на паразитів, блокуючи детоксикаційні ферменти, які виділяються кліщем і сприяють проникненню активних речовин через поверхневий шар епідермісу у волосяні фолікули і сальні залози, де живе кліщ. Дані, що підтверджують можливість використання запропонованого способу. Було проведено клінічне дослідження, у яке були включені 46 хворих на демодикоз з давниною захворювання від 3 до 10 років. Вони були рандомізовані на 2 групи по 23 особи у кожній. У першій групі проводили курс зовнішньої терапії за способом-прототипом, у другій гр упі хворих використовували запропонований спосіб. У таблиці наведені дані клінічних показників після курсу лікування за способом-прототипом і способом, що заявляється (див. додаток). Обидві групи хворих були репрезентативно схожими, враховувався вік, стать, тривалість захворювання. Враховувалася також наявність супутньої фонової патології, лікування якого здійснювалося відповідно до призначень суміжних фа хівців. Переважним фоном служили порушення функцій ШКТ і печінки, ендокринний дисбаланс. Одержали клінічний ефект: у першій групі хворих, для лікування яких застосовувався спосіб-прототип, подразнення в місцях обробки бензилбензоатом на 3-5 день лікування відзначалося в 15 осіб, клінічно реакція подразнення виявлялася суб'єктивним відчуттям печії, сверблячки в місцях висипань, об'єктивно відзначалися гіперемія, набряклість шкіри в місцях ураження, поява нових пустульозних елементів. В другій гр упі реакція подразнення на 3 день лікування відзначалася в однієї людини у вигляді легкої гіперемії, дрібнопластинчастого лущення, суб'єктивно: незначної сверблячки. Після проведення холодних примочок з 2% борною кислотою протягом 2 днів реакція подразнення стихла. Віддалені результати оцінювали протягом півроку. Виникнення рецидиву захворювання в першій групі відзначалося в 9 хворих, з давниною захворювання 3-6 років. В другій групі рецидив захворювання відзначався в 2 хворих з давниною захворювання 7-10 років. Купероз спостерігався в першій групі в 16 хворих, у другій групі - у 11 хвори х, що переконливо доводить, що усі хворі з давниною захворювання понад 3-5 років мають потребу в подальшій реабілітаційній зовнішній терапії з застосуванням вазоактивних речовин. Таким чином, при оцінці результатів місцевого лікування хворих на демодикоз було встановлено, що використання запропонованого способу місцевого лікування із застосуванням препарату Спрегаль характеризується більш значимою клінічною ефективністю, в порівнянні зі способом-прототипом. Спосіб місцевого лікування демодикозу полягає в наступному. Вміст флакона з препаратом Спрегаль кілька разів струшують перед нанесенням його на суху, чисту шкіру обличчя за допомогою ватно-марлевого тампона, змоченого в препараті, ретельно обробляють шкіру обличчя в області висипань, легкими масажуючими круговими рухами, втираючи препарат. Процедуру виконують два рази на добу, вранці і ввечері. Після обробки шкіри препаратом хворому рекомендується вмиватися не раніше, ніж через 12 годин, перед наступною обробкою. Дану процедуру хворий може робити самостійно. Бажано уникати попадання препарату на кон'юнктиву ока, у зв'язку з можливістю розвитку реакції подразнення. У випадку попадання препарату в очі, рекомендується негайно їх промити великою кількістю води. Якщо шкіра хворого відноситися до сухого типу, то препарат наноситься на неї протягом 5-ти днів, потім роблять 5-ти денну перерву, зазначену схему повторюють тричі протягом 30-ти днів. Якщо ж шкіра хворого відноситься до жирного типу, препарат наноситься на неї протягом 10-ти днів, потім роблять 10-ти денну перерву, зазначену схему повторюють двічі протягом 40 днів. У перервах між обробкою ділянок ураження препаратом здійснюють косметичний догляд за шкірою з використанням судинозвужувальних засобів, необхідних для профілактики і лікування куперозу. Також ефективність способу, що описується, ілюструється наступними прикладами: Приклад 1 Хвора С., 43 років, надійшла в диспансер за направленням лікаря дерматолога з діагнозом: демодикоз, комбінована форма. При надходженні пред'являла скарги на висипання на обличчі, що супроводжуються вираженою сверблячкою. З анамнезу: вважає себе хворою 7 років, коли вперше на шкірі обличчя з'явилося стійке почервоніння, періодично турбували сверблячку і печія в місцях висипання. Консультована дерматологом, установлений діагноз: Рожеві вугри. Був проведений курс стаціонарного лікування, одержувала трихопол, глюконат кальцію, місцево - 20% емульсію бензилбензоату. Відзначала тимчасове покращення. Однак надалі процес прогресував, загострення почастішали, набували сезонний характер, весна-осінь. Неодноразово одержувала стаціонарне та амбулаторне лікування, ефект короткочасний. 5 років назад в зіскрібку був виявлений Demodex folliculorum, установлений діагноз: Демодикоз. Останнє загострення - 3 місяці назад, з приводу якого надійшла в диспансер для обстеження і лікування. Об'єктивно: дерматоз носить локалізований характер, розташовується на шкірі обличчя, в області спинці носа, медіальної частини обох щік, чола, періоральної області, підборіддя. На тлі еритеми і дифузійного стовщення шкіри з достатком тонких і широких телеангіектазій, візуалізуються запальні рожево-червоні папули, різноманітної форми, з нечіткими межами, діаметром від 5 до 10мм. У основи найбільш великих елементів визначається інфільтрація, деякі елементи покриті середньо- і крупнопластинчастими лусочками. Місцями відзначаються згруповані пустули 1-5мм у діаметрі, розташовані переважно в області носогубних складок і підборіддя. Суб'єктивно хвору турбує сверблячку, жар, печія в місцях висипання. Установлено діагноз: Демодикоз обличчя, комбінована форма. У загальному аналізі крові - лейкоцитоз 11,2х109/л, зі зсувом лейкоцитарної формули вліво. Біохімічне дослідження крові: білірубін загальний - 11,7 мкмоль/л, Алт - 0,47 ОД, Аct - 0,45 ОД, тимолова проба - 4,2 ОД. Загальний білок - 74г/л, цукор крові - 4,5 ммоль/л. Аналізи крові на RW, ВІЛ-інфекцію, маркери вірусного гепатиту - негативні. Оглянута гінекологом-ендокринологом, установлена гіперандрогенія. Хворій був проведений курс місцевої терапії демодикозу по запропонованому способу. З метою корекції ендокринного дисбалансу одержувала Діані - 35. Відзначала значне покращення, зникнення суб'єктивних відчуттів. Об'єктивно: на місці колишніх висипань - тонкі і широкі телеангієктазії в невеликій кількості. У зіскрібку Demodex folliculorum не виявлений. Рекомендовано реабілітаційний курс із місцевим застосуванням судинозвужувальних препаратів і консультація дерматолога через 6 місяців. Даний приклад ілюструє більш високу клінічну ефективність запропонованого препарату в порівнянні з прототипом. Під впливом запропонованого препарату вдалося побороти стійкий до медикаментозної терапії дерматоз і провести санацію шкіри від збудника. Запропонований спосіб дозволяє підвищити ефективність лікування хворих на демодикоз без виникнення неминучої в інши х випадках реакції загострення, швидко провести ерадикацію Demodex folliculorum і Demodex brevis, а також дозволяє в перервах між курсами його використання проводити косметичний догляд у залежності від типу шкіри хворого. Приклад 2 Хвора К., 47 року, звернулася до дерматолога зі скаргами на наявність висипання на шкірі обличчя з вираженим почервонінням у місцях висипань. Також хвору турбувала сверблячка. Вважає себе хворою протягом 5-ти років, коли вперше з'явилися червоні плями на шкірі обличчя, що мимовільно зникали і знову з'являлися. Була оглянута дерматологом, обстежена, у зіскрібку з вогнища ураження виявлений Demodex folliculorum. Установлено діагноз: Демодикоз. Після проведеного лікування іхтіоловою пастою настало значне покращення. Однак надалі загострення захворювання наставало практично щорічно, а в останній рік носило затяжний характер. Неодноразово проводилося стаціонарне лікування з тимчасовим ефектом. Остання госпіталізація півроку назад. Була спрямована на стаціонарне лікування в шкірне відділення. Об'єктивний статус: ураження шкіри носить обмежений характер, локалізується на обличчі, в області спинки і крил носа, медіальної частини обох щік, у періоральній області. На тлі вираженої гіперемії є множинні еритематозні плями, що зливаються між собою, неправильних обрисів, з нечіткими межами та інтенсивним забарвленням до центра вогнищ ураження. На їхній поверхні візуалізуються множинні папульозні елементи червонясто-синюшного кольору, напівкулястої форми, розміром із сірникову голівку, окремі пустули, множинні телеангієктазії. Дермографізм стійкий, рожевий. Установлено діагноз: Демодикоз обличчя, папулопустульозна форма. Клінічний аналіз крові, сечі без значних відхилень. Біохімічний аналіз крові: білірубін загальний - 21,4 мкмоль/л, АЛТ - 0,67 ОД, ACT - 0,75 ОД, тимолова проба - 6,4 ОД. Загальний білок - 72г/л, цукор крові - 4,1 ммоль/л. Аналізи крові на RW, ВІЛ - інфекцію, маркери вірусного гепатиту - негативні. Оглянута терапевтом, обстежена, проведена ФГДС із біопсією. Висновок: Хронічний дифузійний гіперацидний гастрит, тип У, стадія ремісії. Хворій було проведено місцеве лікування демодекозу по запропонованому способу та лікування супутнього захворювання за наступною схемою: режим, дієта, семиденний курс потрійної терапії - омепразол 40мг/доб., фуразолідон - 400мг/доб., кларитроміцин - 1000мг/доб., легален по 1 таблетки 3 - рази 3 на добу курсом 21 день. Після проведення трьох циклів зовнішньої терапії демодекозу по запропонованому способу відзначалося значне клінічне покращення, зникнення гіперемії, набряку, папульозних і пустульозних елементів. На місці колишніх висипань візуалізувалась незначна кількість телеангієктазій. У контрольному біохімічному аналізі крові по закінченні лікування відзначалося зниження показників АЛТ до 0,35 ОД, ACT до 0,40 ОД, нормалізація тимолової проби до 4,0 ОД. При повторному огляді хворої через 6 місяців на місці колишніх висипань - одиничні телеангієктазії. У зіскрібку Demodex folliculorum не виявлений. Використання запропонованого способу в даному випадку швидко призвело до клінічного покращення та ерадикації збудника. Запропонований спосіб дозволяє підвищити ефективність лікування хворих на демодекоз без виникнення неминучої в інши х випадках реакції загострення, швидко провести ерадикацію Demodex folliculorum і Demodex brevis, а також дозволяє в перервах між циклами безперервної обробки ураженої шкіри проводити косметичний догляд у залежності від типу шкіри пацієнта, що забезпечує естетичний зовнішній вигляд обличчя хворого протягом усього курсу лікування. Таблиця Реакція подразнення Клінічна характеристика / Нові Сверблячк Набрякліст групи хворих Гіперемія висипанн а, печія ь я Кількіст І гр упа. Спосіб 15 12 9 6 ь осіб прототип. n=23 % 65,2 51,2 39,1 26 II гр упа. Кількіст 1 1 Запропоновани ь осіб й спосіб. n=23 % 4,3 4,3 Всього Рецидив захворюванн Купероз я 15 9 16 65,2 39,1 69,6 1 2 11 4,3 8,7 47,8