Спосіб визначення генетичного статусу чорноземів на схилах

Винахід стосується ґрунтознавства та може бути використаний для діагностики схилових ґр унтів під час ґрунтови х обстежень землевпорядних і землеоцінкових робіт. Відомий спосіб, в якому ідентифікація генетичної належності схилових ґрунтів виконується шляхом порівняння потужності горизонтів та загальної потужності профілю абсолютних аналогів цілина - оранка (1). Відсутність цілинних ґрунтів на схилах в достатньому обсязі робить неможливим практичне використання таких підходів. Відомий спосіб, в якому ідентифікація схилових ґрунтів виконується шляхом порівняння загальної потужності профілів схилових ґр унтів з потужністю ґрунту на вододільному плато (2). Різниця пояснюється антропогенним перетворенням ґрунтів внаслідок еродування або намиву. Різна напруженість режимів вологозабезпечення і термічного, яка існувала на плато і схилах в цілинних умовах обумовлювала формування на них не однакових за параметрами потужності горизонтів і профілю ґрунтів. Тому застосування способу діагностики схилових ґр унтів за параметрами ґрунтів плато є некоректним за умови різного їх формування. Відомий спосіб, де генетичний статус ґрунтів визначається шляхом порівняння фактичної потужності горизонтів, або всього профілю з теоретичними величинами цих показників, математично змодульованих на підставі встановлення закономірностей формування цілинних ґрун тів від параметрів ґрунтоформуючих факторів (3). Такий підхід, має певні вади: по-перше, це просторова обмеженість інтерпретації отриманих математичних моделей - декілька десятків тисяч гектарів; по-друге, неможливо визначити із достатньою достовірністю теоретичним шляхом морфометричні показники цілинних схилови х ґрунтів певної території за умови різноманітності множини факторів схилового ґрунто утворення. Найбільш близьким за своєю суттю є спосіб дослідження і обліку еродованих ґрун тів, у якому ідентифікація статусу орних схилових ґрун тів виконується шляхом співставлення потужностей їх генетичних горизонтів з аналогічними цілинних, розташованих на абсолютно однакових формах рельєфу (4). Різниця потужності окремих горизонтів цих ґр унтів є підставою для визначення статусу орних ґрун тів як еродованих чи намитих. При такому способі коректні результати можливо отримати за умов, коли кожному грунтово му виділу агроландшафту буде підібрано ідентичну за ухилом, експозицією, довжиною і формою схилу цілинну ділянку з аналогічним гранулометричним складом в одній грунтово-екологічній провінції. При цьому генетичний статус цілинних схилових ґр унтів визначається як нееродований на підставі їх недоторканості. Головним недоліком цього методу є відсутність достатньої кількості цілинних об'єктів-аналогів та погрішність за рахунок суб'єктивних факторів. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення способу визначення генетичного статусу чорноземів на схилах, за рахунок одержаної закономірності пропорціональності будови профілю незалежно від загальної потужності профілю для всіх повнорозвинути х схилови х ґрунтів, за винятком ґрунтів з потужністю