Лікувально-профілактичний засіб з урикозурічною дією

Корисна модель відноситься до фармації та медицини, а саме до засобів рослинного походження з урикозурічною дією. Урикозурічні засоби, тобто засоби, які сприяють підвищенню екскреції сечової кислоти, застосовуються в медичній практиці для лікування захворювань, що викликані порушеннями процесів обміну речовин, в т. ч. пуринового обміну, та сечокам'яної хвороби. Ці захворювання характеризуються хронічним перебігом, тому особливо доцільним є використання фітопрепаратів, що відзначаються високим ступенем безпечності навіть при тривалому застосуванні. В той же час, асортимент препаратів даної групи є досить обмеженим, практично відсутні засоби рослинного походження, що виявляють селективний вплив на виділення сечової кислоти. Важливість індивідуалізації терапії нефролітіазу залежно від характеру конкрементів і клінічної ситуації обумовлює актуальність створення фітопрепаратів з урикозурічною активністю. Синтетичні препарати, що посилюють екскрецію сечової кислоти, мають деякі негативні риси. Відомий засіб етамід (що є похідним сульфобензойної кислоти) гальмує реабсорбцію сечової кислоти в ниркових канальцях, сприяє її виділенню з сечею і зниженню вмісту в крові [1]. Препарат застосовують для лікування подагри та інших патологічних станів, що супроводжуються накопиченням сечової кислоти в організмі (поліартрити з порушеннями пуринового обміну, сечокам'яна хвороба з утворенням уратів). Форма випуску: таблетки по 0,35г. Проте, етамід може чинити негативний вплив на функцію нирок, викликати побічні ефекти у вигляді дизурії та диспепсії. Протипоказаннями до призначення є тяжкі захворювання нирок та печінки. Відомі також засоби уродан і магурліт, дія яких засновується на підвищенні рН сечі (створення лужної реакції) й збільшенні розчинності уратних конкрементів [1]. Уродан являє собою суміш наступного складу: піперазину фосфату - 2,5 частини, гексаметилентетраміну - 8 частин, натрію бензоату - 2,5 частини, літію бензоату - 2 частини, натрію фосфа ту (двозаміщеного) -10 частин, натрію гідрокарбонату - 37,5 частини, кислоти виннокам'яної - 35,6 частини, цукру - 1,9 частини. Засіб застосовують для лікування подагри, сечокам'яної хвороби, спонділоартритів, хронічних поліартритів. Форма випуску: гранули, легко розчинні у воді з виділенням вуглекислого газу, по 100,0г у склянках або поліетиленових пакетах. Магурліт являє собою суміш наступного складу: калію цитрату - 0,794г, натрію цитрату - 0,723г, кислоти лимонної - 0,27г, магнію цитрату - 0,18г, піридоксину гідрохлориду - 0,008г. Даний препарат випускається у формі гранул. Застосовують з метою розчинення й попередження повторного утворення сечових каменів у випадках, коли рН сечі стабільно нижча за 5,5. Протипоказання до призначення магурліту: інфекційні процеси сечовивідних шляхів, недостатність кровообігу. Препарати уродан і магурліт містять значну кількість іонів натрію, надходження яких до організму може призвести до накопичення рідини, порушення діяльності серцево-судинної системи, підвищення артеріального тиску. До складу магурліту також входить калію цитрат, що може чинити подразливу дію. Уродан містить натрію гідрокарбонат, який змінює кислотність шлункового соку й порушує процеси травлення, а також літію бензоат, що негативно впливає на функцію щитоподібної залози. Застосування препаратів у формі розчинних гранул не завжди є зручним для пацієнта. За найближчий аналог обраний комплексний фітопрепарат оліметин [1, 2], що містить в 1,0г олії м'яти перцевої - 0,017г, олії терпентинової очищеної - 0,0341г, олії ефірної аїру - 0,025г, олії оливкової - 0,9205г, сірки очищеної - 0,0034г. Даний лікарський засіб сприяє відходженню дрібних сечових конкрементів, характеризується поєднанням спазмолітичних, деяких діуретичних та протизапальних властивостей. Застосовується для лікування й профілактики сечокам'яної хвороби. Протипоказання до призначення: наявність конкрементів великого розміру, порушення відтоку сечі, гострі та хронічні гломерулонефрити, виразкова хвороба шлунка. Проте, урикозурічна дія оліметину не є специфічною та стабільною - в деяких випадках вживання даного препарату може призвести до зниження або незначного підвищення екскреції сечової кислоти. Недоліками оліметину також можна вважати складність технологічного процесу одержання капсул, утруднення їх прийому при порушеннях акту ковтання, можлива подразнювальна дія ефірних олій на шлунково-кишковий тракт. Завданням корисної моделі є створення нового засобу рослинного походження, який забезпечує достовірне підвищення екскреції сечової кислоти, шляхом використання надземної частини яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.) у якості сировини. Поставлене завдання вирішується таким чином, що лікувально-профілактичний засіб з урикозурічною дією у відповідності з винаходом виконаний у формі 20% настойки яглиці звичайної на 70% спирті етиловому. Заявлений засіб у формі настойки є практично єдиним рослинним препаратом з подібною дією. Яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.) - багаторічна трав'яниста рослина родини селерові (Аріасеае), є перспективним об'єктом для фармакологічного вивчення. В літературних джерелах наявні деякі відомості про хімічний склад яглиці [3], її діуретичні властивості та застосування в народній медицині для лікування захворювань нирок, сечового міхура, подагри, ревматизму [4]. Однак, інформація щодо впливу яглиці звичайної на екскрецію сечової кислоти відсутня. Заявлений засіб отримують методом дробної мацерації 70% спиртом етиловим у співвідношенні сировина: екстрагент 1:5. Вибір екстрагенту обумовлений тим, що спирт етиловий зазначеної концентрації екстрагує максимальну кількість фенольних сполук, які є однією з найважливіших груп біологічно активних речовин яглиці звичайної й, вірогідно, обумовлюють її фармакологічну активність. Заявлений засіб одержують простим, доступним способом. Корисна модель ілюструється прикладами. Приклад 1. Повітряно-суху сировину - надземну частину яглиці звичайної - подрібнювали до розмірів часток, які проходять крізь сито з діаметром отворів 2мм. На 100,0г сировини брали 500мл спирту етилового 70%, кількість екстрагенту збільшували з урахуванням коефіцієнту поглинання сировини, який дорівнює 2, таким чином, об'єм спирту становив 700мл. Відповідно до обраного методу загальну кількість екстрагенту ділили на дві частини. Подрібнену сировину заливали двома третинами спирту, настоювали при температурі 18-20°С протягом 5 діб при періодичному перемішуванні, відфільтровували під вакуумом і повторювали процес настоювання й фільтрації з рештою екстрагенту. Одержані витяги об'єднували, відстоювали протягом 2 діб при температурі 4°С до отримання прозорої рідини, фільтрували. Одержану настойку доводили спиртом етиловим 70% до необхідного об'єму 500мл. Настойка яглиці звичайної - рідина темно-зеленого кольору з характерним запахом. Приклад 2. Вивчення урикозурічної дії заявленого засобу проводили в дослідах на інтактних щурах в умовах спонтанного діурезу [5] в порівнянні з оліметином. Лабораторних тварин (щури-самки масою 200250г) розподілили на 4 групи відповідно до препарату, що вони одержували, та його дози: 1. Настойка яглиці звичайної, 1мл/кг, (n=7). 2. Настойка яглиці звичайної, 5мл/кг, (n=6). 3. Оліметин, 25мг/кг, (n=5). 4. Оліметин, 125мг/кг, (n=5). Визначали вихідні показники видільної функції нирок, після цього протягом 3-4 діб внутришлунково один раз на добу вводили заявлений засіб та препарат порівняння у вказаних дозах. Повторювали дослідження видільної функції нирок: щурів на 24 години вміщували до обмінних кліток, вимірювали добовий діурез та вміст сечової кислоти в пробах сечі [6]. Розраховували екскрецію сечової кислоти, її достовірне підвищення використовували в якості критерію активності препаратів. Результати дослідження наведені в таблиці 1. Таблиця 1 Вплив курсового введення нас тойки яглиці звичайної та препарату порівняння оліметину на видільну функцію нирок Умови досліду: препарат та його доза Вихідні показники Оліметин, 25мг/кг Оліметин, 125мг/кг Настойка яглиці звичайної, 1 мл/кг. Настойка яглиці звичайної, 5мл/кг Показники після курсового введення препарату 2,52±0,22 2,92±0,34 2,25±0,32 1.6±0,28* 2,77±0,23 3,36±0,56* Екскреція сечової кислоти, мкмоль/100г за добу Показники після Вихідні курсового показники введення препарату 9,21±0,61 6,75±0,85* 8,98±0,62 9,90±0,73 14,1±1,23 15,1±1,88 1,84±0,28 3,36±0,30* 10,5±1,38 Діурез, мл/100г за добу 16,8±1,54* * - статистичне значимі відмінності (p