Схема локального ip доступу

Реферат: Наданий локальний IP доступ в бездротовій мережі, для того щоб сприяти доступу до однієї або більше локальних послуг. У деяких варіантах реалізації різні інтерфейси IP використовуються для доступу до різних послуг (наприклад, до локальних послуг і послуг мережі оператора). Може використовуватися список, який встановлює відповідність одержувачів пакета з інтерфейсами IP, для того щоб визначити, який інтерфейс IP повинен використовуватися для відправки заданого пакета. У деяких варіантах реалізації точка доступу надає функцію заміщення (наприклад, функцію заміщення ARP) для термінала доступу. У деяких варіантах реалізації точка доступу надає функцію агента (наприклад, функцію DHCP) для термінала доступу. На точці доступу можуть виконуватися процеси NAT, для того щоб дати можливість терміналу доступу одержати доступ до локальних послуг. У деяких аспектах точка доступу може визначати на основі одержувача пакета, чи відправити пакет від термінала доступу через тунель протоколу. UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Заявлення пріоритету За даною заявкою заявляється пріоритет, який також належить попередній патентній заявці США № 61/047700, поданій 24 квітня 2008 р., і якій в реєстрі повірених був привласнений № 081435P1, опис якої включений в дану заявку за допомогою посилання. Галузь техніки, до якої належить винахід Дана заявка, в цілому, належить до бездротового зв’язку і більш конкретно, але не виключно, до надання можливості локального доступу. Рівень техніки Системи бездротового зв’язку широко розгорнені для надання різних типів передачі інформації (наприклад, послуг голосової передачі, передачі даних, передачі мультимедіа) численним користувачам. Оскільки швидко зростає попит на високошвидкісні і мультимедійні послуги передачі даних, існує складна задача з реалізації ефективних та надійних систем зв'язку з розширеними експлуатаційними показниками. Як доповнення до звичайних базових станцій мережі мобільних телефонів, можуть бути розгорнені базові станції малої зони покриття (наприклад, встановлені в будинку користувача) для забезпечення більш надійної бездротової внутрішньої зони покриття для мобільних блоків. Такі базові станції малої зони покриття, як правило, відомі як базові станції точки доступу, Домашні Вузли В, фемтоточки доступу або фемтостільники. Типово такі базові станції малої зони покриття підключені до Інтернету і мережі оператора мобільного зв'язку через маршрутизатор DSL (Цифрової Абонентської Лінії) або дротовий модем. У деяких випадках в тому самому приміщенні, в якому розміщується базова станція малої зони покриття, можуть бути розгорнені одна або більше локальних послуг. Наприклад, користувач може мати домашню мережу, яка підтримує роботу локального комп'ютера, локального принтера, сервера та інших компонентів. У цьому випадку може потребуватися забезпечити доступ до цих локальних послуг через базову станцію малої зони покриття. Наприклад, користувач може побажати використовувати його або її стільниковий телефон для одержання доступу до локального принтера, в той час коли користувач знаходиться вдома. Відповідно, існує необхідність в дійових та ефективних способах для доступу до локальних послуг. Суть винаходу Нижче йде короткий опис прикладів аспектів винаходу. Повинне бути зрозуміло, що будьяке посилання на позначені тут аспекти належить до одного або більше аспектів винаходу. У деяких аспектах винахід належить до забезпечення більш простого доступу до локальних послуг і послуг мережі оператора. Наприклад, для надання терміналу доступу можливості доступу до однієї або більше локальних послуг, в той час як термінал доступу обслуговується заданою точкою доступу, може використовуватися локальний IP доступ (також відомий як локальне врізання). Додатково в цій точці доступу терміналу доступу може бути наданий доступ до мережі оператора. У деяких аспектах винахід належить до використання різних інтерфейсів Інтернет Протоколу («IP») для різних послуг. Наприклад, термінал доступу може використовувати один інтерфейс IP для доступу до локальних послуг і використовувати інший інтерфейс IP для доступу до послуг мережі оператора. У деяких аспектах винахід належить до надання списку, який встановлює відповідність одержувачів пакета з інтерфейсами IP. Термінал доступу може використовувати список для того, щоб визначити, який інтерфейс IP використовувати для відправки заданого пакета. У деяких аспектах такий список може надаватися терміналу доступу обслуговуючою точкою доступу. У деяких аспектах винахід належить до точки доступу, яка діє як пристрій заміщення для термінала доступу. Наприклад, точка доступу може перехоплювати пакети, відправлені на локальну адресу IP, призначену терміналу доступу. У деяких випадках точка доступу маршрутизує перехоплені пакети до термінала доступу. У деяких випадках точка доступу виконує функцію заміщення протоколу розрізнення адрес («ARP») від імені термінала доступу. Наприклад, точка доступу може перехопити повідомлення ARP, направлені за адресою IP в локальній мережі, привласненою терміналу доступу, і відповідати на повідомлення адресою MAC (керування доступом до середовища передачі) точки доступу. У деяких аспектах винахід належить до точки доступу, яка надає функцію агента для того, щоб одержати локальну адресу IP і призначити локальну адресу IP терміналу доступу. Наприклад, точка доступу може одержати адресу IP в локальній мережі для термінала доступу для того, щоб дати можливість терміналу доступу одержати доступ до локальних послуг. У 1 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 деяких реалізаціях ця функція агента містить функцію протоколу динамічного керування (конфігурування) вузла («DHCP»). У деяких аспектах винахід належить до виконання в точці доступу трансляції (перетворення) мережних адрес («NAT»). Наприклад, точка доступу може перетворити адресу IP джерела в мережі оператора (наприклад, загальнодоступну) для пакета, відправленого терміналом доступу, на локальну (наприклад, приватну) адресу IP джерела для того, щоб дати можливість терміналу доступу одержати доступ до локальних послуг. У деяких аспектах винахід належить до точки доступу, яка визначає, чи відправляти пакет від термінала доступу через тунель протоколу, на основі одержувача пакета. Наприклад, точка доступу може відправляти пакети, призначені для вузлів, доступ до яких може бути одержаний через мережу оператора, через тунель протоколу, і відправляти інші пакети локальним вузлам (наприклад, через локальну мережу). Для пакета, відправленого локальному вузлу в деяких варіантах реалізації, точка доступу може надавати функцію заміщення, за допомогою чого точка доступу замінює локальну адресу IP, одержану від імені термінала доступу, на адресу джерела пакета. У деяких варіантах реалізації точка доступу може надати функцію оберненої NAT, за допомогою чого точка доступу замінює свою локальну адресу IP і призначений номер порту на адресу джерела пакета. Короткий опис креслень Ці та інші приклади аспектів винаходу будуть описані в нижченаведених докладному описі та прикладеній формулі винаходу і супровідних кресленнях, на яких: Фіг. 1 є спрощеною структурною схемою деяких прикладів аспектів системи зв'язку, виконаною з можливістю підтримувати локальний IP доступ. Фіг. 2 є спрощеною структурною схемою деяких прикладів аспектів системи зв'язку, виконаною з можливістю підтримувати локальний IP доступ, використовуючи численні інтерфейси IP. Фіг. 3 є блок схемою деяких прикладів аспектів процесів, які можуть виконуватися для того, щоб настроїти локальний IP доступ, коли використовуються численні інтерфейси IP. Фіг. 4A та 4B є блок-схемами деяких прикладів аспектів процесів, які можуть виконуватися в зв'язку з відправкою терміналом доступу пакета, коли використовуються численні інтерфейси IP. Фіг. 5 є блок-схемою деяких прикладів аспектів процесів, які можуть виконуватися відносно функції заміщення, яка керує пакетами, відправленими терміналу доступу локальними вузлами. Фіг. 6 є спрощеною структурною схемою деяких прикладів аспектів системи зв'язку, виконаною з можливістю підтримувати локальний IP доступ, використовуючи функціональні засоби NAT в точці доступу. Фіг. 7 є блок-схемою деяких прикладів аспектів процесів, які можуть виконуватися для того, щоб настроїти локальний IP доступ, коли функціональні засоби NAT надані в точці доступу. Фіг. 8A та 8B є блок-схемами деяких прикладів аспектів процесів, які можуть виконуватися в зв'язку з відправкою терміналом доступу пакета, коли функціональні засоби NAT надані в точці доступу. Фіг. 9 є блок-схемою деяких прикладів аспектів процесів, які можуть виконуватися відносно функції заміщення, яка керує пакетами, відправленими терміналу доступу локальними вузлами. Фіг. 10 є спрощеною блок-схемою деяких прикладів аспектів компонентів бездротових вузлів, які можуть використовуватися в зв'язку з наданням локального IP доступу. Фіг. 11 є спрощеною схемою, що ілюструє зони покриття для бездротового зв’язку. Фіг. 12 є спрощеною схемою системи бездротового зв’язку. Фіг. 13 є спрощеною схемою системи бездротового зв’язку, яка включає в себе фемтовузли. Фіг. 14 є спрощеною структурною схемою деяких прикладів аспектів компонентів зв'язку, і Фіг. 15-18 є спрощеними структурними схемами деяких прикладів аспектів пристроїв, виконаних з можливістю забезпечувати локальний IP доступ, що розглядається тут. Відповідно до звичайної практики, різні проілюстровані на кресленнях ознаки можуть бути відображені не в масштабі. Відповідно, для розуміння розміри різних ознак можуть бути довільно збільшені або зменшені. Додатково для розуміння деякі креслення можуть бути спрощені. Відповідно, креслення можуть не зображати всі компоненти заданої апаратури (наприклад, пристрої) або способу. На закінчення, при цьому крізь опис винаходу і фігури подібні посилальні номери можуть використовуватися для позначення подібних ознак. Докладний опис Нижче описані різні аспекти винаходу. Повинне бути очевидним, що описані тут ідеї можуть бути здійснені в широкому різноманітті форм, і що будь-яка розкрита тут конкретна структура, 2 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 функція або їх сукупність є усього лише характерними. На основі викладених тут ідей фахівець у відповідній галузі повинен брати до уваги, що розкритий тут аспект може бути реалізований незалежно від будь-якого іншого аспекту, і що два або більше таких аспектів можуть бути об'єднані різними способами. Наприклад, пристрій може бути реалізований або спосіб може бути виконаний на практиці, використовуючи будь-яку кількість викладених тут аспектів. Додатково такий пристрій може бути реалізований або такий спосіб може бути виконаний на практиці, використовуючи інші структури, функціональні засоби або структури і функціональні засоби додатково до тих або відмінні від тих одного або більше аспектів, що викладені тут. Фіг. 1 ілюструє декілька вузлів у простій системі 100 зв'язку (наприклад, частині мережі зв'язку). З метою ілюстрації різні аспекти винаходу будуть описані в контексті одного або більше терміналів доступу, точок доступу, маршрутизаторів і вузлів мережі, які обмінюються один з одним інформацією. Проте, повинне бути прийнято до уваги, що викладені тут ідеї можуть застосовуватися до інших типів пристроїв або інших подібних пристроїв, які іменуються з використанням іншої термінології. Наприклад, в різних варіантах реалізації точки доступу можуть іменуватися як або можуть бути реалізовані у вигляді базових станцій, а термінали доступу можуть іменуватися як або бути реалізовані у вигляді обладнання користувача тощо. Система 100 включає в себе точки доступу, які надають одну або більше послуг (наприклад, здатність підключення до мережі) одному або більше терміналам доступу, які можуть розміщуватися всередині або переміщатися через зону покриття точок доступу. Для того щоб спростити фіг. 1, показані тільки одна точка 102 доступу та один термінал 104 доступу. Кожна з точок доступу в системі 100 може обмінюватися інформацією з одним або більше вузлами базової мережі (наприклад, представлених мережею 106 оператора) для того, щоб сприяти підключенню до глобальної мережі. Вузли мережі можуть мати різні вигляди, такі як, наприклад, один або більше об'єктів мережі радіодоступу і/або базову мережу (наприклад, об'єкти керування мобільністю, контролери мережі відносно сеансу, шлюзи, маршрутизатори або деякий інший відповідний об'єкт або об'єкти мережі). Вузли в системі 100 можуть використовувати різні засоби, для того щоб обмінюватися інформацією один з одним. У прикладі фіг. 1 точка 102 доступу може бути підключена до маршрутизатора 114, що представлено лінією 118 зв'язку, маршрутизатор 114 може бути підключений до Інтернету 116, що представлено лінією 120 зв'язку, а мережа 106 оператора може бути підключена до Інтернету 116, що представлено лінією 122 зв'язку. Додатково, як представлено символом 124 RF, термінал 104 доступу обмінюється інформацією з точкою 102 доступу через радіоінтерфейс. За допомогою використання цих ліній зв'язку термінал 104 доступу може обмінюватися інформацією з різними вузлами-кореспондентами (наприклад, вузлами 108, 110 та 112) в системі 100. У деяких аспектах ці різні вузли-кореспонденти можуть відповідати різним рівням послуги. Наприклад, перший рівень послуги може відноситися до послуги, доступ до якої можна одержати через мережу оператора. Тобто перший рівень послуги може дати можливість терміналу доступу одержати доступ до послуг подібно до того, як якби термінал доступу був підключений до макромережі (наприклад, підключений до макро базової станції в бездротовій мережі оператора). Додатково другий рівень послуги може відноситися до локальної послуги, доступ до якої одержують без необхідності проходження по мережі оператора. Наприклад, другий рівень послуги може надавати терміналу доступу можливість доступу до визначених послуг, коли термінал доступу знаходиться в домашній мережі або деякій іншій мережі локальної зони. Переважно за допомогою обходу мережі оператора може бути знижений час очікування і можуть бути збережені ресурси мережі оператора (наприклад, за допомогою розвантаження трафіку по зворотному транзиту оператора). Локальна послуга може мати різні вигляди. У деяких варіантах реалізації локальна послуга може відноситися до послуг, що надаються об'єктами в локальній мережі. Наприклад, вузол 110 кореспондент може являти собою локальний сервер, який розміщений в тій самій підмережі IP, як і точка 102 доступу (наприклад, мережі локальної зони, що обслуговується маршрутизатором 114). У цьому випадку доступ до локальної мережі може включати в себе доступ до локального принтера, локального сервера, локального комп'ютера, іншого термінала доступу або деякого іншого об'єкта в підмережі IP. На фіг. 1 потік трафіку (наприклад, пакета) між терміналом 104 доступу і вузлом 110 кореспондентом представлений штриховою лінією 126. Лінія 126 ілюструє собою те, що термінал 104 доступу може одержати доступ до цієї локальної послуги через точку 102 доступу і маршрутизатор 114 (тобто через лінії зв'язку 124 та 118), не проходячи через мережу 106 оператора. 3 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У деяких варіантах реалізації локальна послуга може відноситися до вузла, який підключений до деякої іншої мережі (наприклад, вузол 112 кореспондента підключений до Інтернету 116). Наприклад, маршрутизатор 114 може надавати Інтернет-підключення до постачальника послуг Інтернету, а термінал 104 доступу може використовувати це Інтернетпідключення, для того щоб одержати доступ до послуги, що надається вузлом 112 (наприклад, web-серверу). Відповідно, за допомогою використання локального IP доступу, різні термінали доступу в мережі можуть бути забезпечені доступом до Інтернету у визначених місцях (наприклад, в будинку користувача, на підприємстві роботодавця, на активній ділянці Інтернету тощо) в мережі. Потік трафіку між терміналом 104 і вузлом 112 кореспондентом (наприклад, через лінії 124, 118 та 120) представлений на фіг. 1 у вигляді штрихової лінії 128. У прикладі на фіг. 1 доступ до вузла 108 кореспондента (наприклад, іншого терміналу доступу) може бути визначений як не локальна послуга, в тому випадку якщо доступ до цього вузла здійснюється через мережу 106 оператора. Потік трафіку між терміналом 104 доступу і вузлом 108 кореспондентом (наприклад, через лінії зв'язку 124, 118, 120 та 122) представлений у вигляді пунктирної лінії 130. Як правило, цей трафік маршрутизується між точкою 102 доступу і мережею 106 оператора (наприклад, шлюзом IP для термінала 102 доступу в мережі 106 оператора) через тунель протоколу (наприклад, тунель IPsec (протокол безпеки при використанні протоколу IP)), як представлено парою ліній 132. У різних варіантах реалізації вузли в системі 100 можуть сприяти локальному IP доступу за допомогою використання численних інтерфейсів IP, за допомогою надання функціональних засобів заміщення (наприклад, функції заміщення ARP) для локальної мережі і за допомогою надання функціональних засобів NAT для локальної мережі. Наприклад, в деяких варіантах реалізації термінал 104 доступу і точка 102 доступу можуть включати в себе функціональні засоби 134 та 136 обробки численних інтерфейсів IP, відповідно, які дозволяють терміналу 104 доступу використовувати різні інтерфейси IP для доступу до різних послуг (наприклад, різних рівнів послуги). Тут термінал 104 доступу може використовувати перший інтерфейс IP для доступу до послуг мережі оператора і використовувати другий інтерфейс IP для доступу до локальних послуг. У деяких аспектах використання цих різних інтерфейсів IP дозволяє точці 102 доступу ефективно маршрутизувати пакети до відповідних одержувачів. Наприклад, точка 102 доступу може бути виконана з можливістю автоматично маршрутизувати будь-які пакети, які були відправлені через перший інтерфейс мережі оператора по тунелю протоколу. Навпаки, точка 102 доступу може бути виконана з можливістю автоматично маршрутизувати будь-які пакети, які були відправлені через другий інтерфейс до локального одержувача. У деяких варіантах реалізації точка 102 доступу може включати в себе функціональні засоби 138 обробки заміщення,які виконують процеси заміщення (наприклад, процеси заміщення ARP) від імені термінала 104 доступу. Наприклад, точка 102 доступу може одержувати адресу IP в локальній мережі для термінала 104 доступу і перехоплювати пакети, направлені терміналу доступу (наприклад, пакети, які мають як адресу одержувача адресу IP термінала доступу в локальній мережі). У деяких випадках точка доступу може переадресовувати ці перехоплені пакети терміналу доступу. У випадку, де перехоплений пакет містить повідомлення ARP, направлене на цю локальну адресу IP, точка 102 доступу може відповісти на повідомлення ARP адресою MAC точки 102 доступу. Таким чином, інший вузол в локальній мережі може ініціювати доступ до термінала 104 доступу (тобто не потрібно, щоб термінал доступу спочатку контактував з іншим вузлом). У деяких варіантах реалізації точка 102 доступу може включати в себе функціональні засоби 140 обробки NAT, які вибірково виконують процеси NAT над пакетами від термінала 104 доступу. Наприклад, точка 102 доступу може бути виконана з можливістю замінювати адресу IP джерела в локальній мережі на IP адресу джерела, призначену оператором, коли термінал доступу відправляє пакет в зв'язку з доступом до локальної послуги. Ці та інші аспекти функціональних засобів, що відносяться до локального IP доступу, які можуть бути надані відповідно до викладених тут ідей, тепер будуть описані більш детально відносно фіг. 2-10. Фіг. 2-5 відносяться до варіантів реалізації, які можуть використовувати численні інтерфейси IP. Фіг. 6-9 відносяться до варіантів реалізації, де точка локального доступу включає в себе функціональні засоби NAT. Фіг. 10 відображає деякі компоненти, які можуть бути використані у вузлах, таких як точка 1002 доступу (наприклад, яка відповідає описаним тут точкам 102, 202 та 602 доступу), для того щоб надати, відповідно до викладених тут ідей, функціональні засоби, що відносяться до локального IP доступу. На фіг. 10 точка 1002 доступу і термінал 1004 доступу включають в себе приймачпередавачі 1006 та 1008 для обміну інформацією один з одним та іншими вузлами. Приймачпередавач 1006 включає в себе передавач 1010 для відправки сигналів (наприклад, 4 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 повідомлення і пакетів) і приймач 1012 для прийому сигналів. Подібним чином приймачпередавач 1008 включає в себе передавач 1014 для відправки сигналів і приймач 1016 для прийому сигналів. Для зручності фіг. 10 ілюструє різні компоненти, які можуть бути вбудовані в точку 1002 доступу і термінал 1004 доступу, для того щоб сприяти локальному IP доступу в різних варіантах реалізації. Проте, на практиці, заданий варіант реалізації може об'єднувати усього лише деякі проілюстровані компоненти. Додатково заданий вузол може містити один або більше описаних компонентів. Наприклад, вузол може містити численні компоненти приймачпередавача, які дозволяють вузлу працювати по численних частотах і/або обмінюватися інформацією за допомогою різних технологій. Також повинне бути прийнято до уваги, що описані компоненти можуть бути вбудовані в інші вузли в системі зв'язку. Наприклад, інші вузли в системі можуть включати в себе компоненти, подібні до тих, що описані для точки 1002 доступу і термінала 1004 доступу, для того щоб забезпечувати подібні функціональні засоби. Компоненти фіг. 10 будуть описані більш детально нижче. Звертаючись тепер до фіг. 2, цей приклад ілюструє систему 200, де термінал 204 доступу використовує різні інтерфейси IP (наприклад, зв'язані з різними потоками), для того щоб одержати доступ до послуги мережі оператора і локальної послуги. Повинне бути прийнято до уваги, що в різних варіантах реалізації можуть використовуватися різні інтерфейси IP (і потоки), і через такі інтерфейси IP може бути одержаний доступ до різних типів послуг. Як представлено у вигляді пари ліній 218, термінал 204 доступу використовує перший інтерфейс IP для відправки пакетів і прийому пакетів від мережі 206 оператора. У деяких аспектах перший інтерфейс IP зв’язаний з потоком радіоінтерфейсу, який завершується в мережі оператора (наприклад, у вузлі обслуговування даних пакета для термінала 204 доступу в мережі 206 оператора). Як і на фіг. 1, потік трафіку між терміналом 204 доступу і вузлом 208 кореспондентом представлений у вигляді пунктирної лінії 230. Додатково цей трафік відправляється через тунель 232 протоколу між точкою 202 доступу і мережею 206 оператора. Тут термінал 204 доступу використовує адресу IP, призначену оператором, при обміні інформацією з вузлами в мережі 206 оператора. Як представлено у вигляді пари ліній 220, термінал 204 доступу використовує другий інтерфейс IP для відправки і прийому пакетів, зв’язаних з локальною послугою. У деяких аспектах другий інтерфейс IP зв’язаний з потоком радіоінтерфейсу, який завершується в точці 202 доступу (наприклад, вузлі доступу для термінала 204 доступу). Приклад на фіг. 2 ілюструє те, що другий інтерфейс IP може використовуватися для різних потоків трафіку, зв’язаних з різними локальними послугами. Наприклад, як потік трафіку між терміналом 204 доступу і вузлом 202 кореспондентом (представлений штриховою лінією 228), так і потік трафіку між терміналом 204 доступу і вузлом 210 кореспондентом (представлений штриховою лінією 226) відправляються через другий інтерфейс IP. Тут термінал 204 доступу використовує локальну адресу IP, призначену локальним маршрутизатором 214, при обміні інформацією з іншими вузлами для того, щоб одержати доступ до локальної послуги. Для того щоб підтримувати локальний IP доступ через другий інтерфейс IP, точка 202 доступу може настроїти фільтр пакетів для термінала 204 доступу для використання в локальній зоні IP (наприклад, локальній мережі). Додатково точка 202 доступу може надати функціональні засоби заміщення, такі як функціональні засоби заміщення ARP і функціональні засоби агента, такі як функціональні засоби ретрансляції протоколу динамічного конфігурування вузла («DHCP»). Ці аспекти системи 200 будуть описані більш детально відносно блок-схем на фіг. 3-5. Для зручності процеси на фіг. 3-5 (або будь-які інші процеси, що розглядаються або вивчаються тут) можуть бути описані як такі, що виконуються конкретними компонентами (наприклад, компонентами системи 100 і/або системи 1000, як відображено на фіг. 10). Проте, повинне бути прийнято до уваги, що ці процеси можуть виконуватися іншими типами компонентів і можуть виконуватися, використовуючи різну кількість компонентів. Також повинне бути прийнято до уваги, що описані тут один або більше процесів можуть не використовуватися в заданому варіанті реалізації. Фіг. 3 описує деякі процеси, які можуть бути викликані, для того щоб дати можливість терміналу доступу використовувати численні інтерфейси IP для того, щоб одержати доступ до різних послуг. Зокрема, ці процеси відносяться до настройки інтерфейсів IP і надання списку, який буде використовуватися для процесів фільтрації пакетів. Як представлено блоком 302, в деякий момент часу термінал 204 доступу підключається до точки 202 доступу. Наприклад, точка 202 доступу може бути виконана у вигляді домашнього 5 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 фемтовузла для термінала 204 доступу. Відповідно, термінал 204 доступу може підключитися до точки 202 доступу будь-який раз, коли термінал 204 доступу знаходиться вдома. У зв'язку з настройкою підключення точка 202 доступу і термінал 104 доступу можуть здійснювати обмін повідомленнями для узгодження, для того щоб визначити, чи підтримують обидва вузли численні інтерфейси IP і чи можуть використовуватися численні інтерфейси IP для цього підключення. Наприклад, точки доступу в системі 200 можуть бути виконані з можливістю забезпечувати локальний IP доступ тільки для деяких терміналів доступу (наприклад, домашніх терміналів доступу). Відповідно, точка 202 доступу може перевіряти, чи має термінал 204 доступу повноваження доступу до локальних послуг до надання доступу до цих послуг. Подібним чином термінал 204 доступу може визначати, чи буде точка 204 доступу надавати локальний IP доступ до того, як термінал 204 доступу спробує встановити численні інтерфейси IP. У нижченаведеному обговоренні передбачається, що точка 202 доступу і термінал 104 доступу будуть підтримувати численні інтерфейси IP. Як представлено блоком 304, мережа 206 оператора призначає адресу IP терміналу 204 доступу. Термінал 204 доступу використовує цю адресу IP при доступі до послуг мережі оператора через перший інтерфейс IP. Як представлено блоком 306, точка 202 доступу (наприклад, за допомогою функціонування агента 1018 адрес IP, як показано на фіг. 10) може надати функцію агента (наприклад, функцію ретрансляції DHCP), для того щоб одержати адресу IP в локальній мережі для термінала 204 доступу. Наприклад, точка 202 доступу може відправляти повідомлення локальному маршрутизатору 214, яке запитує адресу IP, яка буде використовуватися в мережі локальної зони, що обслуговується маршрутизатором 214. Потім точка 202 доступу може зберегти запис цієї адреси IP і відправити адресу IP терміналу 204 доступу. Точка 202 доступу (наприклад, модуль 1022 надання списку) також може настроїти фільтр пакетів, який використовує термінал 204 доступу, для того щоб вибирати інтерфейс IP, який потрібно використовувати для відправки заданого пакета. Наприклад, як представлено блоком 308, точка 202 доступу може надавати список, який встановлює відповідність різних одержувачів пакетів з різними інтерфейсами IP. У деяких аспектах цей список може бути оснований на політиці оператора, адресі одержувача, підмережі одержувача, типі протоколу пакета, порту TCP (протоколу керування передачею), порту UDP (користувацького протоколу даних) або деякому поєднанні цих пунктів. Точка 204 доступу (наприклад, передавач 1010) відправляє список терміналу 204 доступу, як представлено блоком 310. Такий список фільтра пакетів може мати різні види. Додатково одержувачі пакетів та інтерфейси IP можуть бути представлені в списку різними способами. У деяких варіантах реалізації одержувачі пакетів вказані в списку за допомогою інформації, яка вказує одержувача (наприклад, повна адреса одержувача, адреса підмережі, порт, тип протоколу), а інтерфейси IP вказані адресами IP (наприклад, адресою IP термінала 204 доступу). Наприклад, адреса підмережі, що відповідає мережі 206 оператора, може бути співвіднесена з першим інтерфейсом IP, адреса підмережі, що відповідає мережі локальної зони, яка обслуговується маршрутизатором 214, може бути співвіднесена з другим інтерфейсом IP, адреса підмережі, що відповідає вузлу 212 кореспонденту, може бути співвіднесена з другим інтерфейсом IP тощо. Тепер, звертаючись до фіг. 4A та 4B, будуть описані деякі процеси, які можуть виконуватися в зв'язку з відправкою терміналом 204 доступу пакетів через перший і другий інтерфейси IP мережі і локальному одержувачу, відповідно. Блоки 402-406 фіг. 4A описують процеси, які може виконувати термінал 204 доступу, для того щоб відправити пакет по радіоінтерфейсу до точки 202 доступу. Як представлено блоком 402, в деякий момент часу термінал 204 доступу надає (наприклад, формує) дані для відправки конкретному одержувачу. Додатково термінал 204 доступу (наприклад, процесор 1024 пакетів на фіг. 10) формує пакет для відправки даних. Тут адресою джерела для пакета є локальна адреса IP термінала 204 доступу (наприклад, процесора 1024 пакетів), прийнята від точки 202 доступу. Як представлено блоком 404, термінал 204 доступу (наприклад, модуль 1026 вибору інтерфейсу IP) використовує список фільтра пакетів, який він прийняв від точки 202 доступу, для того щоб вибрати інтерфейс IP, який повинен використовуватися для відправки пакета. Наприклад, термінал 204 доступу може порівнювати одержувача пакета (наприклад, адреса одержувача пакета) з інформацією одержувача пакета зі списку (наприклад, адресою підмережі) для того, щоб ідентифікувати інтерфейс IP, який необхідно використовувати для пакета. Тут за умовчанням може бути визначений інтерфейс IP (наприклад, оснований на політиці оператора) для використання у випадку, якщо в списку не знайдений збіг з конкретним одержувачем. 6 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Як представлено блоком 406, термінал 204 доступу (наприклад, процесор 1024 пакетів) потім може відправляти пакет через ідентифікований інтерфейс IP. Наприклад, в тому випадку, якщо пакет повинен бути відправлений через перший інтерфейс IP, термінал 204 доступу може відправляти пакет через потік радіоінтерфейсу, який завершується в мережі 206 оператора. Навпаки, в тому випадку, якщо пакет повинен бути відправлений через другий інтерфейс IP, термінал 204 доступу може відправляти пакет через потік радіоінтерфейсу, який завершується в точці 202 доступу. Тут повинне бути прийнято до уваги, що термінал 204 доступу може відправляти різні типи потоків (наприклад, в один і той самий час або в різний час) по загальному радіоінтерфейсу, який встановлений між точкою 202 доступу і терміналом 204 доступу. Блоки 408-426 на фіг. 4A та 4B описують процеси, які можуть виконуватися для відправки пакета відповідному одержувачу. Ці процеси починаються з прийому точкою 202 доступу (наприклад, процесором 1028 пакетів на фіг. 10) пакета від термінала 204 доступу в блоці 408. Як представлено блоком 410, точка 202 доступу (наприклад, процесор 1028 пакетів) визначає відповідний шлях для відправки прийнятого пакета його одержувачу. Тут точка 202 доступу може ідентифікувати шлях на основі інтерфейсів IP, зв’язаних з прийнятим пакетом. Наприклад, в блоці 412 точка 202 доступу може визначити, чи повинен пакет відправлятися по шляху через мережу оператора (наприклад, в тому випадку, якщо пакет був відправлений через перший інтерфейс IP) або локальний шлях (наприклад, в тому випадку якщо пакет був відправлений через другий інтерфейс IP). Як представлено блоком 414, в тому випадку, якщо в блоках 410 та 412 ідентифікований шлях мережі оператора, точка 202 доступу (наприклад, процесор 1028 пакетів) інкапсулює пакет в тунелі 232 протоколу для передачі в мережу 206 оператора. Мережа 206 оператора надає для цього потоку точку завершення і переадресує пакет за допомогою мережі призначеному одержувачу (наприклад, вузлу 208). У цьому випадку адреса джерела та адреса одержувача (наприклад, адреса IP вузла 208) можуть не змінюватися, оскільки пакет переправляється за допомогою системи 200. Як представлено блоком 416 на фіг. 4B, в тому випадку, якщо в блоках 410 та 412 ідентифікований локальний шлях, точка 202 доступу (наприклад, процесор 1028 пакетів) надає потоку точку завершення. Тут точка 202 доступу визначає, куди відправити пакет на основі одержувача пакета (блоки 418 та 420). Наприклад, точка 202 доступу може визначити, чи знаходиться одержувач пакета в локальній мережі. Якщо так, то, як представлено блоком 422, точка 202 доступу (наприклад, процесор 1028 пакетів) відправляє пакет відповідному вузлу в локальній мережі (наприклад, вузлу 210 кореспонденту). У цьому випадку ні точка 202 доступу, ні маршрутизатор 214 не змінюють ні адресу джерела (локальну адресу), ні адресу одержувача (локальну адресу) пакета. У тому випадку, якщо одержувач пакета знаходиться не в локальній мережі (наприклад, одержувачем є вузол 212 кореспондент, який має загальнодоступну адресу), потік виконання процесів, в свою чергу, переходить з блока 420 в блок 424. Тут точка 202 доступу може відправляти пакет маршрутизатору 214 для переадресації призначеному одержувачу (наприклад, через Інтернет 216). У цьому випадку в блоці 426 маршрутизатор 214 може виконувати процеси NAT, для того щоб змінити адресу джерела пакета з локальної адреси термінала 204 доступу на загальнодоступну адресу маршрутизатора 214 і призначити номер порту (наприклад, 60.d.e.f, порт g). Подібним чином, коли пакет відправляється від вузла 212 кореспондента терміналу 204 доступу, маршрутизатор 214 виконає процес NAT, для того щоб змінити адресу одержувача пакета із загальнодоступної адреси маршрутизатора 214 і призначеного номера порту (наприклад, 60.d.e.f, порт g) на локальну адресу термінала 204 доступу. Фіг. 5 відображає декілька процесів заміщення, які може виконувати точка 202 доступу (наприклад, за допомогою функціонування модуля 1020 заміщення локального пакета, як показано на фіг. 10) від імені термінала 204 доступу для локальних пакетів, відправлених терміналу 204 доступу. Як представлено блоком 502, точка 202 доступу може зберегти запис локальної адреси IP, яка призначена терміналу 204 доступу (наприклад, як розглядалося вище). Як представлено блоком 504, відносно функції заміщення точка 202 доступу перехоплює будьякий пакет, направлений терміналу 204 доступу через локальну мережу (наприклад, пакети, направлені другому інтерфейсу IP). Як представлено блоком 506, точка 202 доступу обробляє перехоплений пакет від імені термінала 204 доступу. Процеси, які виконуються в блоці 506, можуть залежати від типу пакета, який був перехоплений. У деяких випадках точка 202 доступу може просто маршрутизувати перехоплений пакет до термінала 204 доступу. У деяких випадках точка 202 доступу може відповісти на перехоплений пакет від імені термінала 204 7 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 доступу. Наприклад, точка 202 доступу може надати функцію заміщення ARP, відповідно до чого точка 202 доступу обробляє повідомлення ARP, направлені терміналу 204 доступу. Тут інші вузли в локальній мережі можуть бути обізнані про адресу IP, призначену терміналу 204 доступу, але можуть не знати адреси MAC, яку необхідно використовувати для відправки повідомлень терміналу 204 доступу. Відповідно, в деякий момент часу точка 202 доступу може прийняти повідомлення ARP, направлене на локальну IP адресу термінала 204 доступу. У цьому випадку точка 202 доступу може відповісти на це повідомлення ARP повідомленням, яке вказує, що для доступу до термінала 204 доступу може використовуватися адреса MAC точки 202 доступу. Переважно за допомогою використання цього функціонального засобу заміщення ARP інший вузол (наприклад, сервер) в локальній мережі може ініціювати доступ термінала 204 доступу. Відповідно, варіант реалізації, описаний на фіг. 2, може підтримувати як процес передачі інформації, ініційований терміналом доступу, так і процес передачі інформації, ініційований сервером в локальній мережі. Як описано вище, використання численних інтерфейсів IP може переважно використовуватися для того, щоб сприяти локальному IP доступу. У прикладі, наведеному вище, підтримуються як локальний доступ, ініційований терміналом доступу, так і локальний доступ ініційований сервером. Додатково точці доступу не потрібно надавати функції обслуговуючого вузла передачі даних пакета («PDSN») для локального IP доступу. Наприклад, обслуговуючій точці доступу не потрібна адреса IP термінала доступу в мережі оператора (наприклад, макроадреса) для процесів локального IP доступу. Більше того, точці доступу не потрібно змінювати ніяку адресу по шляху адрес. Також ця схема не обмежена тим, щоб використовуватися тільки з конкретними верхніми рівнями (наприклад, немає обмеження з використання з портами UDP або TCP). Звертаючись до фіг. 6, точка доступу 602 в системі 600 надає функціональні засоби NAT, для того щоб сприяти локальному IP доступу. У цьому випадку терміналу 604 доступу привласнений тільки один інтерфейс IP і одна загальнодоступна адреса IP. Відповідно, як представлено парою ліній 620, термінал 604 доступу використовує один інтерфейс IP для відправки пакетів і прийому пакетів від точки 602 доступу для мережі оператора та локального трафіку. Відповідно, потік трафіку між терміналом 604 доступу і вузлом 612 кореспондентом (представлений штриховою лінією 628), потік трафіку між терміналом 604 і вузлом 610 кореспондентом (представлений штриховою лінією 626) і потік трафіку між терміналом 604 доступу і вузлом 608 кореспондентом (представлений пунктирною лінією 630) відправляються через один інтерфейс IP. Відповідно до того, що описано вище, трафік мережі оператора відправляється через тунель 632 протоколу між точкою 602 доступу і мережею 606 оператора. Для того щоб маршрутизувати пакет, який був прийнятий від термінала 604 доступу, функціональні засоби NAT точки 602 доступу (наприклад, надані контролером 1030 NAT, як показано на фіг. 10) перетворюють адресу IP в мережі оператора, призначену терміналу 604 доступу, в локальну адресу IP, призначену терміналу 604 доступу локальним маршрутизатором 614. Відповідно, в цьому випадку точка 602 доступу зберігає запис адреси IP, призначеної терміналу 604 доступу, для використання в процесах NAT. Додатково точка 602 доступу перехоплює і перевіряє пакети, прийняті від термінала 604 доступу. Потім точка 602 доступу може відправити будь-які пакети, призначені мережі оператора по тунелю протоколу. Як альтернатива, точка 602 доступу може завершувати будь-які пакети, зв’язані з локальною послугою, і відправляти ці пакети відповідному одержувачу. Додаткові аспекти системи 600 будуть описані більш детально з посиланням на блок-схеми фіг. 7-9. Фіг. 7 описує приклад процесу настройки. Фіг. 8A та 8B описують приклади процесів, які можуть виконуватися, коли термінал 604 доступу відправляє пакет. Фіг. 9 описує приклад процесів заміщення, які може виконувати точка 602 доступу, коли терміналу 604 доступу відправляються локальні пакети. Як представлено блоком 702 на фіг. 7, в деякий момент часу термінал 604 доступу підключається до точки 602 доступу. У цьому випадку термінал 604 доступу використовує один інтерфейс IP для всього трафіку. Додатково, як представлено блоком 704, мережа 606 оператора призначає терміналу 604 доступу адресу IP. Ці процеси можуть бути схожим на відповідні процеси, описані вище в блоках 302 та 304. Як представлено блоком 706, точка 602 доступу (наприклад, агент 1018 адрес IP) може одержати для термінала 604 доступу адресу IP в локальній мережі. Як розглядалося вище, точка 602 доступу може відправити повідомлення локальному маршрутизатору 614, яке запитує адресу IP, яка повинна використовуватися в мережі локальної зони, що обслуговується маршрутизатором 614. Потім точка 602 доступу може зберегти запис цієї адреси IP для використання в процесах NAT. 8 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Як представлено блоком 802 на фіг. 8A, в деякий момент часу точка 602 доступу приймає пакет від термінала 604 доступу. Тут адреса джерела пакета буде відповідати адресі IP в мережі оператора, призначеній терміналу 604 доступу. Як представлено блоком 804, точка 602 доступу (наприклад, контролер 1030 NAT) визначає, чи потрібно їй виконати процес NAT над прийнятим пакетом. У деяких варіантах реалізації це рішення може основуватися на одержувачі пакета та опційно політиці мережі оператора. Наприклад, в блоці 806 точка 602 доступу може визначити на основі адреси одержувача (наприклад, на основі підмережі адреси IP одержувача), чи повинен пакет відправлятися по шляху мережі 606 оператора або локальному шляху. Як представлено блоком 808, в тому випадку, якщо в блоках 804 та 806 ідентифікований шлях мережі оператора, точка 602 доступу інкапсулює пакет у тунель 632 протоколу для передачі мережі 606 оператора. Потім мережа 606 оператора переадресовує пакет за допомогою мережі призначеному одержувачу (наприклад, вузлу 608). У цьому випадку адреса джерела та адреса одержувача (наприклад, адреса IP вузла 608) можуть не змінюватися, оскільки пакет переміщається всередині системи 600. Як представлено блоком 810 на фіг. 8B, в тому випадку, якщо в блоках 804 та 806 ідентифікований локальний шлях, точка 602 доступу (наприклад, процесор 1028 пакетів) перехоплює пакет (наприклад, надає точку завершення для потоку пакета). У цьому випадку в блоці 812 точка 602 доступу виконує процес NAT, для того щоб змінити адресу джерела пакета. Цей процес NAT може виконуватися різними способами в різних варіантах реалізації. У деяких варіантах реалізації точка 602 доступу надає функцію заміщення (наприклад, функцію заміщення ARP) та одержує локальну адресу IP для термінала 604 доступу, як розглядалося вище. У цьому випадку точка 602 доступу (наприклад, контролер 1030 NAT) замінює одержану адресу IP на адресу IP в мережі оператора, який термінал 604 доступу початково призначив пакету як адресу джерела. У деяких варіантах реалізації точка 602 доступу надає функцію «оберненого NAT». У цьому випадку точка 602 доступу (наприклад, контролер 1030 NAT) замінює в пакеті свою власну IP адресу і призначений номер порту на вихідну адресу IP джерела. Потім точка 602 доступу визначає, куди відправити пакет на основі одержувача пакета (блоки 814 та 816). Наприклад, точка 602 доступу може визначити, чи знаходиться одержувач пакета в локальній мережі. У тому випадку, якщо одержувач знаходиться в локальній мережі, як представлено блоком 818, точка 602 доступу відправляє пакет відповідному вузлу в локальній мережі (наприклад, вузлу 610 кореспонденту). У цьому випадку точка 602 доступу буде виконувати процес NAT, для того щоб поміняти адресу джерела (загальнодоступну адресу) пакета, як вказувалося вище. У тому випадку, якщо одержувач пакета знаходиться не в локальній мережі (наприклад, одержувачем є вузол 612 кореспондент, який має загальнодоступну адресу), потік процесів, в свою чергу, переходить від блока 816 до блока 820. Тут точка 602 доступу може відправити пакет маршрутизатору 614 для переадресації призначеному одержувачу (наприклад, через Інтернет 616). У цьому випадку точка 202 доступу буде виконувати процес NAT, для того щоб поміняти адресу джерела (загальнодоступну адресу) пакета на приватну адресу маршрутизатора 614 і призначений номер порту. Згодом маршрутизатор 614 може виконати процес NAT, для того щоб поміняти адресу джерела пакета на загальнодоступну адресу маршрутизатора 614 і призначений номер порту (блок 822). Подібним чином додаткові процеси можуть виконуватися, коли пакет відправлений від вузла 612 кореспондента терміналу 604 доступу. Звертаючись тепер до процесів заміщення на фіг. 9, як представлено блоком 902, точка 602 доступу зберігає запис локальної адреси IP, яка зв’язана з терміналом 604 доступу, для локального трафіку. Відповідно до того, що розглядалося вище в блоці 812, в деяких випадках точка 602 доступу одержує локальну адресу IP для термінала 604 доступу, в той час як в інших випадках терміналу 604 доступу призначаються адреса IP точки 602 доступу і номер порту. Як представлено блоком 904 відносно функції заміщення, точка 602 доступу може перехоплювати будь-який пакет, направлений терміналу 604 доступу через локальну мережу. Відповідно, залежно від варіанта реалізації точка 602 доступу може перехоплювати пакети, які мають адресу одержувача, рівну локальній IP адресі, одержаній для термінала 604 доступу, або точка 602 доступу може перехоплювати пакети, які мають адресу одержувача, рівну локальній адресі точки 602 доступу і номеру порту, які призначені терміналу 604 доступу. Як представлено блоком 906, точка 602 доступу обробляє перехоплений пакет від імені термінала 604 доступу. Процеси, що виконуються в блоці 906, можуть залежати від типу пакета, який був перехоплений. У деяких випадках точка 602 доступу може просто маршрутизувати 9 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 перехоплений пакет до термінала 604 доступу. У деяких випадках точка 602 доступу може відповісти на перехоплений пакет від імені термінала 604 доступу. Наприклад, точка 602 доступу може надати функцію заміщення ARP, відповідно до чого точка 602 доступу обробляє повідомлення ARP, направлені терміналу 604 доступу, способом, подібним до того, що розглядався вище. Беручи до уваги вищеназване, функціональні засоби NAT можуть бути переважно використані в точці доступу, для того щоб сприяти локальному IP доступу. Зокрема, в цьому випадку можуть підтримуватися застарілі термінали доступу (наприклад, ті, що не реалізовують численні інтерфейси IP). У деяких аспектах схема на фіг. 6 може підтримувати широкомовні пакети. Наприклад, може бути вказано, що термінал доступу ніколи не буде відправляти будь-які інші широкомовні пакети за винятком добре відомого повідомлення (наприклад, повідомлення DHCP). У цьому випадку функція PDSN в точці доступу може обробляти будь-яке повідомлення DHCP в широкомовному пакеті IP. Потім будь-які інші широкомовні пакети відправляються в локальну підмережу. Широкомовні пакети, відправлені іншими вузлами-кореспондентами, будуть відправлятися терміналу доступу, який підключений до точки доступу. У прикладах, описаних на фіг. 7-9, над пакетами, призначеними вузлу 612 кореспонденту, виконувалися два процеси NAT. У тому випадку якщо потрібно виключити один з цих процесів NAT, можуть бути використані функціональні засоби маршрутизації в точці 604 доступу (наприклад, як вказано маршрутизатором 1032 на фіг. 10). У цьому випадку всі локальні вузли можуть бути підключені до точки доступу. Потім функція NAT в точці доступу може призначити локальні адреси IP всім вузлам-кореспондентам в локальній мережі. Відповідно локальний маршрутизатор може бути виключений або локальний маршрутизатор може бути виконаний з можливістю не надавати функціональні засоби NAT. В останньому випадку жоден з вузлів-кореспондентів не підключений до локального маршрутизатора. Локальний маршрутизатор може усього лише надавати одну локальну адресу IP для точки доступу. Це запобіжить можливості призначення локальним маршрутизатором адрес, що пересікаються з точкою доступу. У випадку якщо точка доступу приймає пакет з адресою одержувача, яка знаходиться в локальній підмережі, точка доступу перетворює вихідну адресу джерела пакета (наприклад, адресу IP в мережі оператора, призначену точці доступу) в адресу IP в локальній мережі, яку точка доступу призначила терміналу доступу. Тут точка доступу може виконати функцію заміщення (наприклад, функцію заміщення ARP) для цієї адреси IP в локальній мережі. У випадку якщо точка доступу приймає пакет з адресою одержувача, яка знаходиться в підмережі оператора (наприклад, на основі політики), а не в локальній підмережі, точка доступу може просто переадресувати пакет локальному маршрутизатору (тобто не виконуючи процес NAT). Потім локальний маршрутизатор може просто переадресувати пакет (наприклад, не виконуючи процес NAT) вузлу-кореспонденту через ISP. У цьому випадку, для того щоб термінал доступу прийняв відповідь, термінал доступу використовує загальнодоступно маршрутизовану адресу. У деяких варіантах реалізації локальний IP доступ може виконуватися за допомогою використання переадресації порту IP. Тут термінал доступу може обмінюватися інформацією з вузлом в локальній зоні, використовуючи механізм переадресації портів, який може бути реалізований в локальному маршрутизаторі (наприклад, надаючи функціональні засоби NAT). У цьому випадку трафік проходить через мережу оператора. Як приклад, термінал доступу може відправляти пакет, в якому адресою джерела є локальна адреса IP термінала доступу, а адресою одержувача (вузла-кореспондента, прикріпленого до маршрутизатора) є загальнодоступна адреса маршрутизатора і призначений номер порту. Цей пакет переадресується через тунель протоколу від точки доступу до мережі оператора. Мережа оператора відправляє пакет назад маршрутизатору, який, в свою чергу, відправляє пакет підходящому вузлу-кореспонденту. Для зворотного пакета адресою джерела є локальна адреса IP вузла-кореспондента, а адресою одержувача є локальна адреса термінала доступу. Функція NAT маршрутизатора міняє адресу джерела на загальнодоступну адресу маршрутизатора і призначений номер порту. Маршрутизатор відправляє пакет мережі оператора, після чого мережа оператора відправляє пакет терміналу доступу через тунель протоколу. Як згадувалося вище, схеми локального IP доступу, відповідно до викладених тут ідей, можуть використовуватися в змішаному розміщенні, яке включає в себе макрозони покриття (наприклад, стільникову мережу великої зони, таку як мережа 3G, яка, як правило, іменується як мережа макростільника або Глобальна Мережа - WAN) і менші зони покриття (наприклад, 10 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мережні середовища, основані на місці постійного мешкання або основані на будівлі, які, як правило, іменуються як Локальна Мережа - LAN). Тут оскільки термінал доступу («AT») переміщається по такій мережі, термінал доступу може обслуговуватися в деяких місцеположеннях точками доступу, які надають макрозону покриття, в той час як в інших місцеположеннях термінал доступу може обслуговуватися точками доступу, які надають меншу зону покриття. У деяких аспектах вузли меншої зони покриття можуть використовуватися для забезпечення ємності, що поступово збільшується, зон покриття всередині будівлі і різних послуг, одним словом, для всього, що призводить до більш активного використання користувачем. Вузол, який забезпечує достатню відносно велику зону охоплення, може іменуватися як макровузол, в той час як вузол, який забезпечує достатньо невелику зону покриття (наприклад, місце постійного мешкання), може іменуватися як фемтовузол. Повинне бути прийнято до уваги, що викладені тут ідеї можуть застосовуватися до вузлів, зв’язаних з іншими типами зон покриття. Наприклад, піковузол може забезпечувати зону покриття, яка менше макрозони і більше фемтозони (наприклад, зону покриття всередині комерційної будівлі). У різних варіантах застосування може використовуватися інша термінологія для позначення макровузла, фемтовузла або інших вузлів типу точок доступу. Наприклад, макровузол може бути виконаний з можливістю або іменуватися вузлом доступу, базовою станцією, точкою доступу, Виділеним Вузлом В, макростільником тощо. Також фемтовузол може бути виконаний з можливістю або іменуватися як Домашній Вузол В, Домашній Виділений Вузол В, базова станція точки доступу, фемтостільник тощо. В деяких варіантах реалізації вузол може бути зв’язаний з (наприклад, розділений на) одним або більше стільниками або секторами. Стільник або сектор, зв’язаний з макровузлом, фемтовузлом або піковузлом, можуть іменуватися макростільником, фемтостільником або пікостільником відповідно. Спрощеним прикладом того, яким чином в мережі можуть бути розгорнені фемтостільники, є фіг. 11. Фіг. 11 ілюструє приклад карти 1100 покриття, на якій визначені зони 1102 відстеження (або зони маршрутизації або зони місцеположення), при цьому кожна з яких включає в себе макрозони 1104 покриття. Тут зони покриття, зв’язані із зонами відстеження 1102A, 1102B та 1102C, окреслені широкими лініями, а макрозони 1104 покриття представлені у вигляді шестигранників. Зони відстеження 1102 також включають в себе фемтозони 1106 покриття. У цьому прикладі, кожна з фемтозон 1106 покриття (наприклад, фемтозона 1106C покриття) відображена як така, що знаходиться всередині макрозон 1104 покриття (наприклад, макрозони покриття 1104B). Проте, повинне бути прийнято до уваги, що фемтозона 1106 покриття може знаходитися частково всередині або зовні по відношенню до макрозони 1104 покриття. Також всередині однієї або більше зон 1102 відстеження або макрозон 1104 покриття можуть бути визначені одна або більше пікозон покриття (не показані). Повинне бути прийнято до уваги, що можливо існування численних фемтозон покриття всередині макрозони покриття, як таких, що знаходяться всередині неї, так і виходять за межі із сусідніми макростільниками. Фіг. 12 ілюструє деякі аспекти системи 1200 бездротового зв’язку, яка містить численні стільники 1202, такі як, наприклад, макростільники 1202A-1202G, при цьому кожний стільник обслуговується відповідною точкою 1204 доступу (наприклад, точками 1204A-1204G доступу). Відповідно, макростільники 1202 можуть відповідати макрозонам покриття 1104 на фіг. 11. Як показано на фіг. 12, термінали 1206 доступу (наприклад, термінали 1206A-1206L доступу) можуть бути у часі розподілені в різних місцеположеннях по системі. Кожний термінал 1206 доступу може в заданий момент часу обмінюватися даними з однією або більше точками 1204 доступу по прямій лінії зв'язку («FL») і/або зворотній лінії зв'язку («RL»), залежно від того, чи знаходиться термінал 1206 доступу в активному стані або він знаходиться в стані м'якої естафетної передачі обслуговування, наприклад. Система 1200 бездротового зв’язку може надавати послугу великої географічної зони. Наприклад, макростільники 1202A-120G можуть покривати декілька сусідніх кварталів або декілька квадратних миль в сільській місцевості. Фіг. 13 є прикладом системи 1300, яка ілюструє те, яким чином один або більше фемтовузлів можуть бути розгорнені всередині мережного середовища (наприклад, системи 1200). Система 1300 включає в себе численні фемтовузли 1310 (наприклад, фемтовузли 1310A та 1310B), встановлені у відносно невеликих зонах покриття мережного середовища (наприклад, в одному або більше місцях 1330 постійного мешкання користувача). Кожний фемтовузол 1310 може бути зв’язаний з глобальною мережею 1340 (наприклад, Інтернет) і базовою мережею 1350 оператора мобільного зв'язку через маршрутизатор DSL, дротовий модем, бездротову лінію зв'язку або інші засоби забезпечення підключення (не показані). Власник фемтовузла 1310 може підписатися на мобільну послугу, таку як, наприклад, мобільну послугу 3G, що пропонується за допомогою базової мережі 1350 оператора 11 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мобільного зв'язку. Додатково термінал 1320 доступу може бути виконаний з можливістю функціонувати як в макро мережному середовищі, так і мережному середовищі невеликої зони покриття (наприклад, місця постійного мешкання). Іншими словами, залежно від поточного місцеположення термінала 1320 доступу термінал 1320 доступу може обслуговуватися точкою 1360 доступу макростільника, зв’язаного з базовою мережею 1350 оператора мобільного зв'язку, або будь-яким з групи фемтовузлів 1310 (наприклад, фемтовузлами 1310A та 1310B, які розміщені всередині відповідного місця 1330 постійного мешкання користувача). Наприклад, коли абонент знаходиться поза своїм будинком, він може обслуговуватися стандартною макроточкою доступу (наприклад, точкою 1360 доступу), а коли абонент знаходиться біля, або всередині свого будинку, він може обслуговуватися фемтовузлом (наприклад, вузлом 1310A). Тут фемтовузол 1310 може бути зворотно сумісним із застарілими терміналами 1320 доступу. Вузол (наприклад, фемтовузол) може бути в деяких аспектах обмеженим. Наприклад, заданий фемтовузол може надавати тільки деякі послуги визначеним терміналам доступу. У типах розгортання з так званою обмеженою (або закритою) взаємодією заданий термінал доступу може обслуговуватися тільки мобільною мережею макростільника і визначеною групою фемтовузлів (наприклад, фемтовузлами 1310, які розміщені всередині відповідного місця 1330 постійного мешкання користувача). У деяких варіантах реалізації вузол може бути обмежений в тому, щоб не надавати щонайменше одному вузлу щонайменше одне з: сигналізацію, доступ до даних, реєстрацію, персональний виклик або послугу. У деяких аспектах обмежений фемтовузол (який також може іменуватися як Домашній Вузол В Закритої Групи Абонентів) є тим, хто надає послугу обмеженій наданій групі терміналів доступу. Ця група може при необхідності тимчасово або постійно розширятися. У деяких аспектах Закрита Група Абонентів («CSG») може бути визначена як група точок доступу (наприклад, фемтовузлів), які спільно використовують загальний список керування доступом терміналів доступу. Канал, по якому всі фемтовузли (або всі обмежені фемтовузли) в зоні функціонують, може іменуватися як фемтоканал. Відповідно можуть існувати різні взаємовідношення між заданим фемтовузлом і заданим терміналом доступу. Наприклад, в ракурсі термінала доступу відкритий фемтовузол може відноситися до фемтовузла за відсутністю обмеженої взаємодії (наприклад, фемтовузол дозволяє одержати доступ до будь-якого термінала доступу). Обмежений фемтовузол може відноситися до фемтовузла, який деяким чином обмежений (наприклад, обмежений для підключення і/або реєстрації). Домашній фемтовузол може відноситися до фемтовузла, до якого термінал доступу має повноваження на доступ і функціонування (наприклад, постійний доступ наданий для визначеної групи з одного або більше терміналів доступу). Гостьовий фемтовузол може відноситися до фемтостільника, до якого термінал доступу одержав тимчасовий доступ або тимчасово функціонує. Чужий фемтовузол може відноситися до фемтостільника, до якого термінал доступу не уповноважений одержувати доступ або функціонувати, за винятком, можливо, екстрених випадків (наприклад, виклики 911). У ракурсі обмеженого фемтовузла домашній термінал доступу може відноситися до термінала доступу, який має повноваження доступу до обмеженого фемтовузла (наприклад, термінал доступу має постійний доступ до фемтовузла). Гостьовий термінал доступу може відноситися до термінала доступу з тимчасовим доступом до обмеженого фемтовузла (наприклад, обмеженого на основі граничного терміну, часу використання, байтів, кількості підключення або деяких інших ознак або критеріїв). Чужий термінал доступу може відноситися до термінала доступу, який не має дозвіл на доступ до обмеженого фемтовузла, за винятком, можливо, екстрених ситуацій, наприклад, таких як виклики 911 (наприклад, термінал доступу, який не має повноважень або дозволу, для того щоб зареєструватися в обмеженому фемтостільнику). Для зручності тут розкриття описує різні функціональні засоби в контексті фемтовузла. Проте, повинне бути прийнято до уваги, що піковузол може надавати подібні функціональні засоби для більшої зони покриття. Наприклад, піковузол може бути обмеженим, для заданого термінала доступу може бути визначений домашній піковузол тощо. Система бездротового зв’язку з множинним доступом може одночасно підтримувати зв'язок для численних бездротових терміналів доступу. Кожний термінал може обмінюватися інформацією з однією або більше точками доступу через передачі по прямій і зворотній лініях зв'язку. Пряма лінія зв'язку (або низхідна лінія зв'язку) належить до лінії зв'язку від точок доступу до терміналів, а зворотна лінія зв'язку (або висхідна лінія зв'язку) належить до лінії зв'язку від терміналів до точок доступу. Ця лінія зв'язку може бути встановлена через систему одного входу одного виходу, систему множини входів множини виходів («MIMO») або деяких інших типів систем. 12 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Система MIMO використовує численні (NT) передавальні антени і численні (NR) приймальні антени для передачі даних. Канал MIMO, сформований N T передавальними і NR приймальними антенами, може бути розкладений на NS незалежних каналів, які також іменуються як просторові канали, де NS≤min{NT, NR}. Кожний з NS незалежних каналів відповідає розміру. Система MIMO може надавати поліпшене функціонування (наприклад, велику пропускну здатність і/або велику надійність) в тому випадку, якщо використовуються створені численними передавальними і приймальними антенами, додаткові розмірності. Система MIMO може підтримувати двосторонній зв'язок з часовим розділенням («TDD») і двосторонній зв'язок з частотним розділенням («FDD»). У системі TDD передачі по прямій і зворотній лінії зв'язку знаходяться в одному і тому самому діапазоні частот таким чином, що принцип взаємодії дозволяє здійснювати оцінку каналу прямої лінії зв'язку на основі каналу зворотної лінії зв'язку. Це дає можливість точці доступу витягнути коефіцієнт посилення діаграми направленості передачі відносно прямої лінії зв'язку у випадку, коли на точці доступу доступні численні антени. Викладені тут ідеї можуть бути втілені у вузлі (наприклад, пристрій), який використовує різні компоненти для обміну інформацією з щонайменше одним іншим вузлом. Фіг. 14 відображає деякі приклади компонентів, які можуть використовуватися для того, щоб сприяти обміну інформацією між вузлами. Конкретно, фіг. 14 ілюструє бездротовий пристрій 1410 (наприклад, точку доступу) і бездротовий пристрій 1450 (наприклад, термінал доступу) системи 1400 MIMO. У пристрої 1410 від джерела 1412 даних надається деяка кількість даних трафіку для потоків даних до процесора 1414 передачі («TX») даних. У деяких аспектах кожний потік даних передається по відповідній передавальній антені. Процесор 1414 TX даних форматує, кодує і перемежовує дані трафіку для кожного потоку даних на основі конкретної схеми кодування, вибраної для цього потоку даних, для того щоб надати закодовані дані. Закодовані дані для кожного потоку даних можуть бути ущільнені з даними пілот-сигналу, використовуючи технології OFDM. Дані пілот-сигналу, як правило, є відомою частиною даних, які обробляються відомим чином, і можуть використовуватися в системі приймача для оцінки відповіді каналу. Ущільнений пілот-сигнал і закодовані дані для кожного потоку даних потім модулюються (наприклад, побудовою відповідності символів) на основі конкретної схеми модуляції (наприклад, BPSK, QPSK, M-PSK або M-QAM), вибраної для цього потоку даних, для того щоб надати символи модуляції. Швидкість передачі, кодування і модуляція для кожного потоку даних можуть бути визначені інструкціями, що виконуються процесором 1430. Пам'ять 1432 даних може зберігати код програми, дані та іншу інформацію, що використовується процесором 1430 або іншими компонентами пристрою 1410. Потім символи модуляції для всіх потоків даних надаються процесору 1420 TX MIMO, який додатково обробляє символи модуляції (наприклад, для OFDM). Потім процесор 1420 TX MIMO надає потоки символів модуляції в кількості NT штук, приймач-передавачам з 1422A по 1422T («XCVR») в кількості NT штук. У деяких аспектах процесор 1420 TX MIMO застосовує вагові коефіцієнти формування діаграми направленості до символів потоків даних та антен, по яких передається кожний символ. Кожний приймач-передавач 1422 приймає та обробляє відповідний потік символів, для того щоб надати один або більше аналогових сигналів і додатково приводить у визначений стан (наприклад, посилює, фільтрує і перетворює з підвищенням частоти) аналогові сигнали, для того щоб надати підданий модуляції сигнал, придатний для передачі по каналу MIMO. Потім піддані модуляції сигнали, в кількості NT штук, від приймач-передавачів з 1422A по 1422T передаються від антен з 1424A по 1424T, в кількості NT штук, відповідно. У пристрої 1450 передані піддані модуляції сигнали приймаються антенами з 1452A по 1452R, в кількості NR штук, і прийнятий сигнал від кожної антени 1452 надається відповідному приймач-передавачу з 1454A по 1454R («XCVR»). Кожний приймач-передавач 1454 приводить у визначений стан (наприклад, фільтрує, посилює і перетворює із зниженням частоти) відповідний прийнятий сигнал, перетворює в цифровий вигляд приведений у визначений стан сигнал, для того щоб надати елементи дискретизації, і додатково обробляють елементи дискретизації, для того щоб надати відповідний «прийнятий» потік символів. Потім процесор 1460 прийнятих («RX») даних приймає та обробляє прийняті потоки символів, в кількості NR штук, від приймач-передавачів 1454, в кількості NR штук, на основі конкретної технології обробки приймача, для того щоб надати «виявлені» потоки символів, в кількості NR штук. Потім процесор 1460 RX даних демодулює, піддає оберненому перемежовуванню і декодує кожний виявлений потік символів, для того щоб відтворити дані трафіку для потоку даних. Обробка за допомогою процесора 1460 RX даних стикується з 13 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 обробкою, що виконується процесором 1420 TX MIMO і процесором 1414 TX даних на пристрої 1410. Процесор 1470 періодично визначає, яку матрицю попереднього кодування використовувати (розглядається нижче). Процесор 1470 формулює повідомлення зворотної лінії зв'язку, яке містить частину індексу матриці і частину значення рангу матриці. Пам'ять 1472 даних може зберігати код програми, дані та іншу інформацію, що використовується процесором 1470 або іншими компонентами пристрою 1450. Повідомлення зворотної лінії зв'язку може містити різні типи інформації відносно лінії зв'язку і/або прийнятого потоку даних. Потім повідомлення зворотної лінії зв'язку обробляється процесором 1438 TX даних, який також приймає дані трафіку для деякої кількості потоків даних від джерела 1436 даних, піддані модуляції модулятором 1480, наведені у визначений стан приймач-передавачами з 1454A по 1454R і передані назад пристрою 1410. У пристрої 1410 піддані модуляції сигнали від пристрою 1450 приймаються антенами 1424, приводяться у визначений стан приймач-передавачами 1422, демодулюються демодулятором 1440 («DEMOD») та обробляються процесором 1442 RX даних, для того щоб витягнути повідомлення зворотної лінії зв'язку, передане пристроєм 1450. Потім процесор 1430 визначає, яку матрицю попереднього кодування використовувати для визначення вагових коефіцієнтів формування діаграми направленості, коли обробляє витягнуте повідомлення. Фіг. 14 ілюструє те, що компоненти зв'язку можуть включати в себе один або більше компонентів, які виконують процеси, що відносяться до локального IP доступу відповідно до викладених тут ідей. Наприклад, компонент 1490 керування доступом може спільно працювати з процесором 1430 і/або іншими компонентами пристрою 1410, для того щоб відправляти/приймати сигнали до/від іншого пристрою (наприклад, пристрою 1450) відповідно до викладених тут ідей. Подібним чином компонент 1492 керування доступом може спільно працювати з процесором 1470 і/або іншими компонентами пристрою 1450, для того щоб відправляти/приймати сигнали до/від іншого пристрою (наприклад, пристрою 1410). Повинне бути прийнято до уваги, що для кожного пристрою 1410 та 1450 функціональні засоби двох або більше описаних компонентів можуть бути представлені єдиним компонентом. Наприклад, єдиний компонент обробки може забезпечувати функціональні засоби компонента 1490 керування доступом і процесора 1430, а єдиний компонент обробки може забезпечувати функціональні засоби компонента 1492 керування доступом і процесора 1470. Викладені тут ідеї можуть бути включені в різні типи систем зв'язку і/або компоненти системи. У деяких аспектах викладені тут ідеї можуть бути використані в системах з множинним доступом, виконаних з можливістю забезпечення зв'язку з численними користувачами за допомогою спільного використання доступних ресурсів системи (наприклад, за допомогою завдання одного або більше параметрів з: смуги пропускання, потужності передачі, кодування, перемежовування тощо). Наприклад, викладені тут ідеї можуть застосовуватися до будь-якої однієї або поєднання наступних технологій: систем Множинного Доступу з Кодовим Розділенням («CDMA»), систем CDMA з Множинними Несучими («MCCDMA»), Широкосмугового CDMA («W-CDMA»), Високошвидкісного Пакетного Доступу («HSPA», «HSPA+»), систем Множинного Доступу з Часовим Розділенням («TDMA»), систем Множинного Доступу з Частотним Розділенням («FDMA»), систем FDMA з Однією Несучою («SC-FDMA»), систем Множинного Доступу з Ортогональним Частотним Розділенням («OFDMA») або інших технологій множинного доступу. Система бездротового зв’язку, що використовує викладені тут ідеї, може бути виконана з можливістю реалізовувати один або більше стандартів, таких як: IS95, cdma2000, IS-856, W-CDMA, TDSCDMA та інші стандарти. Мережа CDMA може реалізовувати технології радіодоступу, такі як: Універсальний Наземний Радіодоступ («UTRA»), cdma2000 або деякі інші технології. UTRA включає в себе W-CDMA і технологію Низькошвидкісних Імпульсів («LCR»). Технологія cdma2000 охоплює стандарти IS-2000, IS-95 та IS-856. Мережа TDMA може реалізовувати технологію радіодоступу, таку як Глобальна Система Зв'язку з Рухомими Об'єктами («GSM»). Мережа OFDMA може реалізовувати технологію радіодоступу, таку як: Виділений UTRA («E-UTRA»), IEEE 802.11, IEEE 802.16, IEEE 802.20, Flash-OFDM® тощо. UTRA, E-UTRA та GSM є частиною Універсальної Системи Мобільного Зв'язку («UMTS»). Викладені тут ідеї можуть бути реалізовані в системі 3GPP Довготривалого Розвитку («LTE»), системі Надмобільного Широкосмугового Доступу («UMB») та інших типах систем. LTE є версією UMTS, яка використовує E-UTRA. Незважаючи на те, що деякі аспекти винаходу можуть бути описані з використанням термінології 3GPP, повинне бути зрозуміло, що викладені тут ідеї можуть застосовуватися до технології 3GPP (Re199, Re15, Re16, Re17), як, проте, і до технологій 3GPP2 (IxRTT, 1xEV-DO RelO, RevA, RevB) та інших технологій. 14 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Викладені тут ідеї можуть бути втілені в (наприклад, реалізовані всередині або виконуватися) різноманітних пристроях (наприклад, вузлами). У деяких аспектах вузол (наприклад, бездротовий вузол), реалізований відповідно до викладених тут ідей, може бути виконаний у вигляді точки доступу або термінала доступу. Наприклад, термінал доступу може бути виконаний у вигляді, реалізований як або відомий як обладнання користувача, станція абонента, модуль абонента, мобільна станція, мобільний пристрій, мобільний вузол, віддалена станція, віддалений термінал, термінал користувача, агент користувача, пристрій користувача або відповідно до деякої іншої термінології. У деяких варіантах реалізації термінал доступу може бути виконаний у вигляді стільникового телефону, бездротового телефону, телефону з Протоколом Ініціації Сеансу (SIP), станції бездротової місцевої лінії (WLL), персонального цифрового помічника (PDA), переносного пристрою, який має можливість бездротового підключення, або іншого підходящого пристрою обробки, який підключений до бездротового модему. Відповідно, один або більше викладених тут аспектів можуть бути втілені в телефоні (наприклад, стільниковому або інтелектуальному телефоні), комп'ютері (наприклад, класу лаптоп), портативному пристрої зв'язку, портативному обчислювальному пристрої (наприклад, персональному цифровому помічникові), пристрої розваги (наприклад, музичному пристрої, відеопристрої або супутниковому радіо), пристрої системи глобального позиціонування або в будь-якому іншому підходящому пристрої, який виконаний з можливістю обмінюватися інформацією через бездротові засоби зв'язку. Точка доступу може бути виконана у вигляді, реалізована як або відома як Вузол В, Виділений Вузол В (eNB), контролер мережі радіодоступу («RNC»), базова станція («BS»), виділена базова станція (eBS), базова станція радіодоступу («RBS»), контролер базової станції («BSC»), станція базового приймач-передавача («BTS»), функціональний пристрій приймачпередавача («TF»), приймач-передавач радіодоступу, маршрутизатор радіодоступу, апаратура базової послуги («BSS»), апаратура розширеної послуги («ESS») або відповідно до деякої іншої подібної термінології. У деяких аспектах вузол (наприклад, точка доступу) може бути виконаний у вигляді вузла доступу для системи зв'язку. Такий вузол доступу може забезпечувати, наприклад, здатність до підключення для або до мережі (наприклад, глобальної мережі, такої як Інтернет або стільникова мережа) через дротові або бездротові лінії зв'язку з мережею. Відповідно, вузол доступу може надавати можливість іншому вузлу (наприклад, терміналу доступу) одержувати доступ до мережі або деяких інших функціональних засобів. Додатково повинне бути прийнято до уваги, що один або обидва вузли можуть бути портативними або в деяких аспектах відносно не портативними. Також повинне бути прийнято до уваги, що бездротовий вузол може бути виконаний з можливістю передачі і/або прийому інформації не бездротовим чином (наприклад, через дротове підключення). Відповідно приймач і передавач, відповідно до того, що розглядалося вище, можуть включати в себе відповідні компоненти інтерфейсу зв'язку (наприклад, компоненти електричного або оптичного інтерфейсу), для того щоб обмінюватися інформацією через не бездротові засоби зв'язку. Бездротовий вузол може обмінюватися інформацією через одну або більше бездротових ліній зв'язку, які основані на або іншим чином підтримують будь-яку підходящу технологію бездротового зв’язку. Наприклад, в деяких аспектах бездротовий вузол може асоціюватися з мережею. У деяких аспектах мережа може бути виконана у вигляді мережі локальної зони або глобальної мережі. Бездротовий пристрій може підтримувати або іншим чином використовувати одну або більше з різноманітності технологій бездротового зв’язку, протоколи або стандарти як ті, що тут розглядалися (наприклад, CDMA, TDMA, OFDM, OFDMA, WiMAX, Wi-Fi тощо). Подібним чином бездротовий вузол може підтримувати або іншим чином використовувати одну або більше з різноманітності відповідних схем модуляції або ущільнення. Бездротовий вузол, відповідно, може включати в себе відповідні компоненти (наприклад, радіоінтерфейси), для того щоб встановити зв'язок та обмінюватися інформацією через одну або більше бездротових ліній зв'язку, використовуючи описані вище або інші технології бездротового зв’язку. Наприклад, бездротовий вузол може містити бездротовий приймачпередавач з зв’язаними компонентами передавача і приймача, які можуть включати в себе різні компоненти (наприклад, генератори сигналів і процесори сигналів), які сприяють обміну інформацією через бездротові засоби зв'язку. Описані тут функціональні засоби (наприклад, відносно однієї або більше прикладених фігур) можуть відповідати в деяких аспектах до подібних, призначених для цього «засобів для» реалізації функціональних можливостей в прикладеній формулі винаходу. Звертаючись до фіг. 15-18, пристрої 1500, 1600, 1700 та 1800 представлені у вигляді ряду взаємозв’язаних 15 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 функціональних модулів. Тут модуль 1502 вибору інтерфейсу IP може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут модулю ідентифікації інтерфейсу IP. Модуль 1504 відправки пакетів може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут процесору пакетів. Модуль 1602 надання списку може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут модулю надання списку. Модуль 1604 відправки списку може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут передавачу. Модуль 1606 обробки пакетів може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут процесору пакетів. Модуль 1608 керування адресами IP може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут агенту адрес IP. Модуль 1702 прийому пакетів може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут процесору пакетів. Модуль 1704 заміщення локальних пакетів може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут модулю заміщення локальних пакетів. Модуль 1706 агента адрес IP може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут агенту адрес IP. Модуль 1802 прийому пакетів може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут процесору пакетів. Модуль 1804 визначення NAT може відповідати щонайменше в деяких аспектах, наприклад, розглянутому тут контролеру NAT. Функціональні можливості модулів на фіг. 15-18 можуть бути реалізовані різними способами, що не суперечать викладеним тут ідеям. У деяких аспектах функціональні можливості цих модулів можуть бути реалізовані як один або більше електричних компонентів. У деяких аспектах функціональні можливості цих блоків можуть бути реалізовані як система обробки, яка включає в себе один або більше компонентів процесора. У деяких аспектах функціональні можливості цих модулів можуть бути реалізовані, використовуючи, наприклад щонайменше частину однієї або більше інтегральних схем (наприклад, ASIC (проблемно орієнтована інтегральна мікросхема)). Відповідно до того, що тут розглянуто, інтегральна схема може включати в себе процесор, програмне забезпечення, інші відповідні компоненти або деяке їх поєднання. Функціональні можливості цих модулів також можуть бути реалізовані деяким іншим чином відповідно до викладених тут ідей. У деяких аспектах один або більше заштрихованих блоків на фіг. 15-18 є опційними. Повинне бути зрозуміло, що будь-яке посилання на описаний тут елемент, використовуючи такі позначення як «перший», «другий» тощо, в цілому, не обмежує кількість або порядок цих елементів. Навпаки, ці позначення можуть використовуватися тут як зручний спосіб, за допомогою якого можна розрізнити два і більше елементів або екземплярів елемента. Відповідно посилання на перший і другий елементи не означає, що можуть використовуватися тільки два елементи або, що перший елемент повинен передувати другому елементу деяким чином. Також доти, доки не вказане зворотне, група елементів може містити один або більше елементів. Додатково термінологія виду «щонайменше один з: А, В або С», що використовується в описі або формулі винаходу, означає «А або В або С або будь-яке поєднання цих елементів». Фахівець у відповідній галузі повинен розуміти, що інформація і сигнали можуть бути представлені, використовуючи будь-які з різноманіття різних технологій і методик. Наприклад, дані, інструкції, команди, інформація, сигнали, біти, символи та імпульси, які могли згадуватися протягом опису вище, можуть бути представлені напругами, несучими, електромагнітними хвилями, магнітними полями або частинками, оптичними полями або частинками або будь-яким їх поєднанням. Фахівець у відповідній галузі додатково повинен брати до уваги, що різні ілюстративні логічні блоки, модулі, процесори, засоби, схеми та етапи алгоритму, описані тут застосовно до розглянутих тут аспектів, можуть бути реалізовані як електронне апаратне забезпечення (наприклад, цифрового варіанта реалізації, аналогового варіанта реалізації або поєднання двох, які можуть бути виконані, використовуючи початкове кодування або інші методики), різного виду програм або конструктивного коду з вбудованими інструкціями (які тут можуть іменуватися для зручності як «програмне забезпечення» або «модуль програмного забезпечення») або їх комбінація. Для того, щоб однозначно проілюструвати цю взаємозамінність апаратного і програмного забезпечення, різні ілюстративні компоненти, блоки, модулі, схеми та етапи, в цілому, були описані вище, виходячи з їх функціональних можливостей. Чи будуть такі функціональні можливості реалізовані в апаратному або програмному забезпеченні залежить від конкретного застосування та обмежень на виконання, накладених на всю систему. Фахівці можуть реалізувати описані функціональні можливості різними способами для кожного конкретного застосування, але такі рішення реалізації не повинні інтерпретуватися як такі, що викликають відступ від обсягу даного винаходу. 16 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Різні ілюстративні логічні блоки, модулі і схеми, описані тут відносно розглянутих тут аспектів, можуть бути реалізовані всередині або виконуватися інтегральною схемою («IC»), терміналом доступу або точкою доступу. IC може бути виконана у вигляді процесора загального призначення, цифрового сигнального процесора (DSP), проблемно-орієнтованої інтегральної мікросхеми (ASIC), програмованої вентильної матриці (FPGA) або іншими програмованими логічними пристроями, схемами на дискретних компонентах або транзисторною логікою, дискретними компонентами апаратного забезпечення, електричними компонентами, оптичними компонентами, механічними компонентами або будь-якими їх комбінаціями, розробленими для виконання описаних тут функцій і можуть виконувати коди або інструкції які розміщені всередині IC, поза IC або їх поєднанні. Процесор загального призначення може бути мікропроцесором, але як альтернатива процесор може бути будь-яким звичайним процесором, контролером, мікроконтролером або кінцевим автоматом. Процесор також може бути реалізований як комбінація обчислювальних пристроїв, наприклад, комбінації DSP і мікропроцесора, множиною мікропроцесорів, одним або більше мікропроцесорами, об'єднаними з ядром DSP, або будьякими подібними конфігураціями. Повинне бути зрозуміло, що будь-які конкретні послідовності або ієрархія етапів в будьякому розкритому процесі є прикладом моделі підходу. На основі переваги виконання повинне бути зрозуміло, що конкретна послідовність або ієрархія етапів у процесах може бути реорганізована, залишаючись при цьому всередині обсягу даного винаходу. Супровідна формула винаходу відносно способу представляє елементи різних етапів, як приклад послідовності, і не призначена бути обмеженою конкретною представленою послідовністю або ієрархією. В одному або більше характерних варіантах здійснення описані функції можуть бути реалізовані в апаратному забезпеченні, програмному забезпеченні, вбудованому програмному забезпеченні або будь-якій їх комбінації. При реалізації в програмному забезпеченні функції можуть зберігатися або передаватися як одна або більше інструкцій або код на машинозчитуваному носії. Машинозчитуваний носій включає в себе як комп'ютерний носій даних, так і засоби зв'язку, включаючи будь-які засоби, які сприяють передачі комп'ютерної програми з одного місця в інше. Носій даних може бути будь-яким доступним носієм, доступ до якого можна одержати за допомогою комп'ютера. Як приклад і не накладаючи обмежень, такий машинозчитуваний носій може бути виконаний у вигляді RAM, ROM, EEPROM, CD-ROM або іншого накопичувача на оптичному диску, накопичувача на магнітному диску або іншого пристрою зберігання на магнітному носії, або будь-якого іншого носія, який може використовуватися для перенесення або зберігання необхідного коду програми у вигляді інструкцій або структур даних, і доступ до якого може бути одержаний за допомогою комп'ютера. Також будь-яке підключення належно визначає машинозчитуваний носій. Наприклад, якщо програмне забезпечення передається з web-вузла, сервера або іншого віддаленого джерела, використовуючи коаксіальний кабель, волоконно-оптичний кабель, виту пару, цифрову абонентську лінію (DSL) або бездротові технології, такі як інфрачервону, радіоабо мікрохвильову, тоді коаксіальний кабель, волоконно-оптичний кабель, вита пара, DSL або бездротові технології, такі як інфрачервона, радіо або мікрохвильова, включені в поняття носія. Магнітні і немагнітні диски, що використовуються тут, включають в себе компакт диск (CD), лазерний диск, оптичний диск, цифровий диск універсального призначення (DVD), гнучкий магнітний диск і диск blue-ray, де магнітні диски звичайно відтворюють дані магнітним чином, в той час як немагнітні диски відтворюють дані оптично за допомогою лазера. Комбінації вищеописаного також повинні бути включені в обсяг машинозчитуваного носія. Повинне бути прийнято до уваги, що машинозчитуваний носій може бути реалізований в будь-якому підходящому комп'ютерному програмному продукті. Попередній опис розкритих аспектів наданий для того, щоб дозволити будь-якому фахівцеві у відповідній галузі реалізувати або використовувати винахід. Різні модифікації цих аспектів будуть легко очевидні фахівцеві у відповідній галузі, а визначені тут основні принципи можуть бути застосовані до інших аспектів без відступу від суті та обсягу винаходу. Таким чином, даний винахід не призначений обмежуватися показаними тут аспектами, але повинен відповідати найбільш широкому обсягу, що не суперечить описаним тут принципам і новим ознакам. Посилальні позиції 100, 200, 600, 1000 система зв’язку 102 точка доступу 104 термінал доступу 106 мережа оператора 110 вузол кореспондент 17 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 114 маршрутизатор 116 Інтернет 118, 120, 122 лінія зв’язку 124 символ RF 134, 136 функціональні засоби обробки численних інтерфейсів IP 138 функціональні засоби обробки заміщення 140 функціональні засоби обробки NAT 202, 602 точка доступу 204, 604 термінал доступу 206, 606 мережа оператора 208, 210, 212, 608, 610, 612 вузол кореспондент 214, 614 маршрутизатор 232, 632 тунель протоколу 1002 точка доступу 1004 термінал доступу 1006, 1008 приймач передавачі 1010, 1014 передавач 1012, 1016 приймач 1018 агент адрес IP 1020 модуль заміщення локального пакета 1022 модуль надання списку 1024, 1028 процесор пакетів 1026 модуль вибору інтерфейсу IP 1100 карта покриття 1102A, 1102B, 1102C зони відстеження 1104 макрозони покриття 1106 фемтозони покриття 1200 системи бездротового зв’язку 1202 стільники 1204, 1360 точки доступу 1206, 1320 термінали доступу 1300 система 1310 фемтовузли 1330 місця постійного мешкання 1350 мережа оператора 1400 система МІМО 1410, 1450 бездротовий пристрій 1412 джерело даних 1414 процесор передачі («TX») даних 1420 процесор TX MIMO 1422, 1454 приймач-передавач 1424 антени 1430, 1470 процесор 1432, 1472 пам'ять 1436 джерело даних 1438 процесор TX даних 1440 демодулятор 1442 процесор RX даних 1452 приймальні антени 1460 процесор прийнятих («RX») даних 1480 модулятор 1490, 1492 компонент керування доступом 1500, 1600, 1700, 1800 пристрої 1502 модуль вибору інтерфейсу IP 1504 модуль відправки пакетів 1602 модуль надання списку 1604 модуль відправки списку 1606 модуль обробки пакетів 1608 модуль керування адресами IP 1702 модуль прийому пакетів 18 UA 101975 C2 1704 модуль заміщення локальних пакетів 1706 модуль агента адрес IP 1802 модуль прийому пакетів 1804 модуль визначення NAT. 5 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 1. Спосіб зв'язку, який містить етапи, на яких вибирають на терміналі доступу інтерфейс Інтернет-протоколу для відправки пакета на основі одержувача пакета і списку, який встановлює відповідність одержувачів пакета з інтерфейсами Інтернет-протоколу, при цьому перший інтерфейс Інтернет-протоколу в списку зв'язаний з першим потоком радіоінтерфейсу, який завершується у вузлі обслуговування даних для термінала доступу в мережі оператора, а другий інтерфейс Інтернет-протоколу в списку зв'язаний з другим потоком радіоінтерфейсу, який завершується в обслуговуючій термінал доступу точці доступу; і відправляють пакет від термінала доступу одержувачу через вибраний інтерфейс Інтернетпротоколу. 2. Спосіб за п. 1, в якому перший з одержувачів пакета в списку ідентифікує вузол мережі, доступ до якого може бути одержаний через перший шлях всередині мережі оператора; список встановлює відповідність адреси, зв'язаної з вузлом мережі, з першим інтерфейсом Інтернет-протоколу; другий з одержувачів пакета в списку ідентифікує локальний вузол, доступ до якого може бути одержаний через другий шлях, який проходить не по мережі оператора; і список додатково встановлює відповідність адреси, зв'язаної з локальним вузлом, з другим інтерфейсом Інтернет-протоколу. 3. Спосіб за п. 2, в якому обслуговуюча точка доступу знаходиться в локальній мережі, зв'язаній з локальним маршрутизатором; і локальний вузол знаходиться в локальній мережі. 4. Спосіб за п. 2, в якому обслуговуюча точка доступу знаходиться в локальній мережі, зв'язаній з локальним маршрутизатором; і доступ до локального вузла можна одержати через Інтернет-підключення локального маршрутизатора. 5. Спосіб за п. 2, який додатково містить етап, на якому приймають список та адресу в локальній мережі для термінала доступу від обслуговуючої точки доступу. 6. Спосіб за п. 1, при цьому в списку одержувачі пакета вказані за допомогою адрес підмережі; і інтерфейси Інтернет-протоколу вказані за допомогою адрес Інтернет-протоколу. 7. Пристрій зв'язку, який містить модуль вибору інтерфейсу Інтернет-протоколу, виконаний з можливістю вибору на терміналі доступу інтерфейсу Інтернет-протоколу для відправки пакета на основі одержувача пакета і списку, який встановлює відповідність одержувачів пакета з інтерфейсами Інтернет-протоколу, при цьому перший інтерфейс Інтернет-протоколу в списку зв'язаний з першим потоком радіоінтерфейсу, який завершується у вузлі обслуговування даних пакета для термінала доступу в мережі оператора, а другий інтерфейс Інтернет-протоколу в списку зв'язаний з другим потоком радіоінтерфейсу, який завершується в обслуговуючій термінал доступу точці доступу; і процесор пакетів, виконаний з можливістю відправки пакета від термінала доступу одержувачу через вибраний інтерфейс Інтернет-протоколу. 8. Пристрій за п. 7, в якому перший з одержувачів пакета в списку ідентифікує вузол мережі, доступ до якого може бути одержаний через перший шлях всередині мережі оператора; список встановлює відповідність адреси, зв'язаної з вузлом мережі, з першим інтерфейсом Інтернет-протоколу; другий з одержувачів пакета в списку ідентифікує локальний вузол, доступ до якого може бути одержаний через другий шлях, який проходить не по мережі оператора; і список додатково встановлює відповідність адреси, зв'язаної з локальним вузлом, з другим інтерфейсом Інтернет-протоколу. 9. Пристрій за п. 8, в якому 19 UA 101975 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 обслуговуюча точка доступу знаходиться в локальній мережі, зв'язаній з локальним маршрутизатором; і локальний вузол знаходиться в локальній мережі. 10. Пристрій за п. 8, в якому обслуговуюча точка доступу знаходиться в локальній мережі, зв'язаній з локальним маршрутизатором; і доступ до локального вузла можна одержати через Інтернет-підключення локального маршрутизатора. 11. Пристрій за п. 7, при цьому в списку одержувачі пакета вказані адресами підмережі; і інтерфейси Інтернет-протоколу вказані за допомогою адрес Інтернет-протоколу. 12. Пристрій зв'язку, який містить засіб для вибору на терміналі доступу інтерфейсу Інтернет-протоколу для відправки пакета на основі одержувача пакета і списку, який встановлює відповідність одержувачів пакета з інтерфейсами Інтернет-протоколу, при цьому перший інтерфейс Інтернет-протоколу в списку зв'язаний з першим потоком радіоінтерфейсу, який завершується у вузлі обслуговання даних пакета для термінала доступу в мережі оператора, а другий інтерфейс Інтернет-протоколу в списку зв'язаний з другим потоком радіоінтерфейсу, який завершується в обслуговуючій термінал доступу точці доступу;і засіб для відправки пакета від термінала доступу одержувачу через вибраний інтерфейс Інтернет-протоколу. 13. Пристрій за п. 12, в якому перший з одержувачів пакета в списку ідентифікує вузол мережі, доступ до якого може бути одержаний через перший шлях всередині мережі оператора; список встановлює відповідність адреси, зв'язаної з вузлом мережі, з першим інтерфейсом Інтернет-протоколу; другий з одержувачів пакета в списку ідентифікує локальний вузол, доступ до якого може бути одержаний через другий шлях, який проходить не по мережі оператора; і список додатково встановлює відповідність адреси, зв'язаної з локальним вузлом, з другим інтерфейсом Інтернет-протоколу. 14. Пристрій за п. 13, в якому обслуговуюча точка доступу знаходиться в локальній мережі, зв'язаній з локальним маршрутизатором; і локальний вузол знаходиться в локальній мережі. 15. Пристрій за п. 13, в якому обслуговуюча точка доступу знаходиться в локальній мережі, зв'язаній з локальним маршрутизатором; і доступ до локального вузла можна одержати через Інтернет-підключення локального маршрутизатора. 16. Пристрій за п. 12, при цьому одержувачі пакета вказані за допомогою адрес підмережі; і інтерфейси Інтернет-протоколу вказані за допомогою адрес Інтернет-протоколу. 17. Машиночитаний носій інформації, що містить код, який приписує комп'ютеру: вибирати на терміналі доступу інтерфейс Інтернет-протоколу для відправки пакета на основі одержувача пакета і списку, який встановлює відповідність одержувачів пакета з інтерфейсами Інтернет-протоколу, при цьому перший інтерфейс Інтернет-протоколу в списку зв'язаний з першим потоком радіоінтерфейсу, який завершується у вузлі обслуговування даних пакета для термінала доступу в мережі оператора, а другий інтерфейс Інтернет-протоколу в списку зв'язаний з другим потоком радіоінтерфейсу, який завершується в обслуговуючій термінал доступу точці доступу; і відправляти пакет від термінала доступу одержувачу через вибраний інтерфейс Інтернетпротоколу. 18. Машиночитаний носій інформації за п. 17, при цьому перший з одержувачів пакета в списку ідентифікує вузол мережі, доступ до якого може бути одержаний через перший шлях всередині мережі оператора; список встановлює відповідність адреси, зв'язаної з вузлом мережі, з першим інтерфейсом Інтернет-протоколу; другий з одержувачів пакета в списку ідентифікує локальний вузол, доступ до якого може бути одержаний через другий шлях, який проходить не по мережі оператора; і 20 UA 101975 C2 список додатково встановлює відповідність адреси, зв'язаної з локальним вузлом, з другим інтерфейсом Інтернет-протоколу. 21 UA 101975 C2 22 UA 101975 C2 23 UA 101975 C2 24 UA 101975 C2 25 UA 101975 C2 26 UA 101975 C2 27 UA 101975 C2 28