Спосіб прогнозування розвитку верхньощелепного постімплантаційного синдрому у пацієнтів після дентальної імплантації на верхній щелепі за асмоловою а.о.

Реферат: Спосіб прогнозування розвитку верхньощелепного постімплантаційного синдрому у пацієнтів після дентальної імплантації на верхній щелепі включає стоматологічне обстеження і конуснопроменеву комп'ютерну томографію беззубого сегмента верхньої щелепи. Перед дентальною імплантацією додатково проводять ринологічне і офтальмологічне обстеження, рентгенівське комп'ютерне томографічне дослідження навколоносових пазух і очниці, а також ультразвукове дослідження сонних артерій і, при наявності викривлення носової перетинки, дефектів чи аномалій остеомеатального комплексу, компактності кістки альвеолярного відростка D3, D4, стенозу сонних артерій, хронічного гаймориту, дакріоциститу, прогнозують розвиток верхньощелепного постімплантаційного синдрому. UA 100578 U (54) СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОГО ПОСТІМПЛАНТАЦІЙНОГО СИНДРОМУ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ НА ВЕРХНІЙ ЩЕЛЕПІ ЗА АСМОЛОВОЮ А.О. UA 100578 U UA 100578 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до області медицини, а саме хірургічної стоматології, і може бути використана для прогнозування розвитку верхньощелепного постімплантаційного синдрому у пацієнтів після дентальної імплантації на верхній щелепі. Дентальная імплантація (ДІ) - це застосування алопластичних конструкцій, виготовлених із матеріалів з оптимальними біотолерантними і механічними властивостями, для впровадження в кісткову тканину (з подальшою остеоінтеграцією) верхньої щелепи як опори для зубних протезів при лікуванні часткової або повної адентії. Однак протез, будучи лікувальним і профілактичним засобом, одночасно виступає в порожнині рота як неадекватний подразник. Тканини і органи протезного поля відповідають на ці подразнення різними реакціями. В основі розвитку таких реакцій при ДІ лежать патогенетичні механізми, обумовлені якістю кісткової тканини верхньої щелепи, міні-дефектами та індивідуальними особливостями суміжних анатомічних структур, реактивністю організму на травматичну хірургічну агресію при ДІ. Після внутрікісткової ДІ спостерігаються ускладнення: інтраопераційні; ранні післяопераційні ускладнення (до 7-10 днів), пізні післяопераційні (з 10 днів до 6 міс.) та віддалені ускладнення (від 6 місяців до 5 років). Віддаленим ускладненням у хворих з часткою або повною відсутністю зубів на верхній щелепі через 1-5 років після ДІ зазвичай є верхньощелепний постімплантаційний синдром: одночасна наявність стоматологічної, ринологічної, офтальмологічної і нейростоматологічної симптоматики. Відоме прогнозування імплантаційної спроможності беззубого сегмента щелепи шляхом застосування променевого дослідження, згідно з яким виконують конусно-променеву комп'ютерну томографію беззубого сегмента щелепи, визначають об'єм, мінеральну щільність, архітектоніку та тип кісткової тканини за Мішем, і при значеннях висоти альвеолярного відростка не менше 6 мм, ширини альвеолярного гребеня не менше 3 мм, мінеральної щільності від 600 до 1500±165 од. X, типу кісткової тканини за Мішем D1-D4 визначають імплантаційну спроможність беззубого сегмента щелепи. Недоліками вказаного способу є наступне: низька точність прогнозування розвитку верхньощелепного постімплантаційного синдрому у пацієнтів після дентальної імплантації на верхній щелепі та його можливих складових. Найбільш близьким до заявленого технічного рішення спосіб діагностики імплантаційної толерантності альвеолярного відростка верхньої щелепи за допомогою комп'ютерної томографії, згідно з яким пацієнту проводили комп'ютерну рентгенографію верхньої щелепи та дна гайморової пазухи, за томограмами проводили гістографічний аналіз рентгенівської щільності кісткових структур пародонта, при значенні її 800±65 од. X, що відповідає нормальній мінеральній щільності губчастої кістки, визначали доцільність проведення субперіостальної імплантації, при значенні показника щільності кісткової тканини 650±35 од. X встановлювали атрофічний процес, а при показниках мінеральної щільності 900±50 од. X і вище - гіпертрофічну форму процесу, при яких проведення субперіостальної імплантації може призвести до серйозних ускладнень у післяопераційному періоді. Вадами вказаного способу є також недостатня точність прогнозування розвитку верхньощелепного постімплантаційного синдрому у пацієнтів після дентальної імплантації на верхній щелепі та його можливих складових. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення способу прогнозування розвитку верхньощелепного постімплантаційного синдрому в пацієнтів після дентальної імплантації на верхній щелепі шляхом додаткового попереднього проведення ринологічного і офтальмологічного обстеження, рентгенівського комп'ютерного томографічного дослідження верхньої щелепи, навколоносових пазух, очниці, ультразвукового дослідження сонних артерій хворого, що дозволить підвищити точність прогнозування розвитку верхньощелепного постімплантаційного синдрому у пацієнтів після дентальної імплантації на верхній щелепі та його можливих складових. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, у способі прогнозування розвитку верхньощелепного постімплантаційного синдрому в пацієнтів після дентальної імплантації на верхній щелепі перед дентальною імплантацією додатково проводять ринологічне і офтальмологічне обстеження, рентгенівське комп'ютерне томографічне дослідження, навколоносових пазух, очниці, ультразвукове дослідження сонних артерій і, при наявності викривлення носової перегородки, дефектів чи аномалій остеомеатального комплексу, компактності кістки альвеолярного відростка D3, D4, стенозі сонних артерій, хронічному гаймориті, дакріоциститі, прогнозують розвиток верхньощелепного постімплантаційного синдрому. 60 1 UA 100578 U 5 10 15 20 25 30 Спосіб здійснюється наступним чином. У хворих перед дентальною імплантацією проводять стоматологічне обстеження, конуснопроменеву комп'ютерну томографію беззубого сегмента верхньої щелепи, визначення об'єму, мінеральної щільності, архітектоніки та типу кісткової тканини за Мішем. Додатково виконують ринологічне і офтальмологічне обстеження, рентгенівське комп'ютерне томографічне дослідження верхньої щелепи, навколоносових пазух, очниці, ультразвукове дослідження сонних артерій. При наявності викривлення носової перегородки, дефектів чи аномалій остеомеатального комплексу, ступенів компактності кістки альвеолярного відростка D3, D4, стенозу сонних артерій, хронічного гаймориту прогнозують ймовірний розвиток верхньощелепного постімплантаційного синдрому після дентальної імплантації. Застосування заявленого способу ілюструється наступними прикладом. За прототипом обстежено 29 хворих. Після дентальної імплантації в процесі клінічного спостереження у термін від 13 місяців до 4 років у 14 (48,3 %) у хворих було діагностовано верхньощелепний постімплантаційний синдром, який практично не передбачався. За заявленним способом обстежено 25 хворих. Розвиток верхньощелепного постімплантаційного синдрому прогнозовано у 13 (52 %) хворих. Завдяки превентивним лікувальним заходам розвиток верхньощелепного постімплантаційного синдрому після дентальної імплантації у термін від 15 місяців до 4 років спостерігався лише у 2 (8 %) хворих. У порівнянні з прототипом, запропонований спосіб вперше дозволяє з високим ступенем вірогідності виконувати прогнозування розвитку верхньощелепного постімплантаційного синдрому у пацієнтів після дентальної імплантації на верхній щелепі та своєчасно застосувати превентивні лікувальні заходи. Джерела інформації: 1. Параскевич В.Л. Дентальная импланталогия: основы теории и практики. 2-е изд. - М.: Мед. информ. агентство, 2012. - 399 с. 2. Пионтковская М.Б., Асмолова А.А. Верхнечелюстной постимплантационный синдром: введение в проблему // Рос. вестник дентальной имплантологии. - 2013. - № 2. - С. 66-70. 3. Пат. № 107292. Спосіб визначення імплантаційної спроможності беззубого сегмента щелепи. - Бюл. № 23, 2014. 4. Пат. № 75857.Спосіб діагностики імплантаційної толерантності альвеолярного відростка верхньої щелепи. - Бюл. № 23, 2012. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 40 Спосіб прогнозування розвитку верхньощелепного постімплантаційного синдрому у пацієнтів після дентальної імплантації на верхній щелепі, що включає стоматологічне обстеження і конусно-променеву комп'ютерну томографію беззубого сегмента верхньої щелепи, який відрізняється тим, що перед дентальною імплантацією додатково проводять ринологічне і офтальмологічне обстеження, рентгенівське комп'ютерне томографічне дослідження навколоносових пазух і очниці, а також ультразвукове дослідження сонних артерій і, при наявності викривлення носової перетинки, дефектів чи аномалій остеомеатального комплексу, компактності кістки альвеолярного відростка D3, D4, стенозу сонних артерій, хронічного гаймориту, дакріоциститу, прогнозують розвиток верхньощелепного постімплантаційного синдрому. 45 Комп’ютерна верстка М. Шамоніна Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2