Спосіб оцінки ефективності лікування ірбесартаном хворих на ішемічну хворобу серця зі стенокардією та артеріальною гіпертензією з порушенням діастолічної функції лівого шлуночка по “гіпертрофічному” типу

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лікування ірбесартаном хворих на ішемічну хворобу серця зі стенокардією та артеріальною гіпертензією з порушенням діастолічної функції лівого шлуночка по "гіпертрофічному" типу включає порівняння стану хворих до і після лікування. До лікування ірбесартаном у хворого в стані спокою проводять доплерехокардіографію і визначають трансмітральний кровотік шляхом вимірювання швидкості раннього діастолічного наповнення. Після лікування ірбесартаном проводять аналогічне дослідження. Якщо швидкість раннього діастолічного наповнення лівого шлуночка збільшиться на 9,0 % і більше в порівнянні зі швидкістю до лікування, то гемодинамічний результат та антиангінальний ефект оцінюють як позитивні. UA 100786 U (12) UA 100786 U UA 100786 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а точніше до кардіології, і може бути використана для об'єктивної оцінки антиангінального ефекту ірбесартану у хворих ішемічною хворобою серця (ІХС) зі стенокардією та артеріальною гіпертензією з порушенням діастолічної функції лівого шлуночка по "гіпертрофічному" типу. Найближчим аналогом до корисної моделі є спосіб оцінки ефективності лікування хворих ІХС зі стенокардією та артеріальною гіпертензією з порушенням діастолічної функції лівого шлуночка (ДФЛШ) по "гіпертрофічному" типу різними препаратами, в тому числі ірбесартаном, який полягає в порівнянні даних проб з дозованим фізичним навантаженням до і після лікування [1. Найближчий аналог виконують за допомогою велоергометрії в лежачому або сидячому положенні, або стоячи наступним чином: на велоергометрі проводиться ступенево-наростаюче навантаження 5-6 хвилин для кожного ступеня. На кожному подальшому ступені навантаження збільшують на 150 кГм хв і визначають в скільки разів збільшується потреба в кисні в порівнянні з вихідними даними, обчислюють величину і оцінюють функціональний стан серця. Але такий спосіб не забезпечує достовірну інформацію дієвості антиангінального ефекту застосування препарату ірбесартану, так як приріст потужності порогового навантаження може бути лімітований підйомом артеріального тиску (AT) (проба неадекватна), або може бути зовсім відсутнім при наявності позитивного антиангінального ефекту по суб'єктивних ознаках (тобто зникнення стенокардії - больових відчуттів). В основу корисної моделі поставлена задача об'єктивізація антиангінального ефекту ірбесартану у хворих ІХС зі стенокардією та артеріальною гіпертензією з порушенням ДФЛШ по "гіпертрофічному" типу. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб включає порівняння стану хворих до і після лікування, згідно з корисною моделлю, до лікування ірбесартаном у хворого у стані спокою проводиться доплер-ехокардіографія, визначають трансмітральний кровоплин в діастолу вимірюють швидкість раннього діастолічного наповнення (Е), далі після лікування ірбесартаном проводять аналогічне дослідження, при цьому якщо швидкість раннього діастолічного наповнення (Е) збільшується на 9,0 % і більше в порівнянні зі швидкістю до лікування, то гемодинамічний результат та антиангінальний ефект оцінюють як позитивні. Запропонований спосіб оцінки ефективності лікування ірбесартаном хворих на ІХС зі стенокардією та артеріальною гіпертензією з порушенням ДФЛШ по "гіпертрофічному" типу має суттєві переваги над способом-прототипом, а саме в дослідженні встановлено, що позитивний антиангінальний ефект ірбесартану по суб'єктивній ознаці завжди поєднується з позитивним гемодинамічним результатом лікування, при цьому підвищення потужності порогового навантаження може і не бути. Спосіб здійснюється наступним чином: Приклад 1. У хворого Р. у висхідному стані відмічалось 5 нападів стенокардії на добу, висхідна потужність порогового навантаження (50 Вт) - сумнівна із-за значного підйому AT, швидкість раннього діастолічного наповнення (Е) складала 59,4 см/с. Після застосування лікування ірбесартаном напади стенокардії зникли. Але потужність порогового навантаження залишилась попередньою - 50 Вт, тобто вона не стала відображенням клінічного покращення стану хворого. При цьому швидкість Е збільшилась до 85,4 см/с, тобто відмічалось співпадіння клінічного та гемодинамічного результатів лікування. Приклад 2. У хворого М. у висхідному стані відмічалось 5 нападів стенокардії на добу, потужність порогового навантаження 50 Вт поєднувалась з суттєвим підйомом AT, швидкість Е складала 58,4 см/с. Після лікування ірбесартаном напади стенокардії зникли, потужність порогового навантаження не змінилась, швидкість Е збільшилась до 80,3 см/с. Приклад 3. У хворого В. у висхідному стані відмічалось 4 напади стенокардії на добу, потужність порогового навантаження 50 Вт. Швидкість раннього діастолічного наповнення Е складала 54,4 см/с. Після лікування ірбесартаном напади стенокардії зменшились до 1, потужність порогового навантаження не змінилась, швидкість Е збільшилась до 82,3 см/с. У вказаних прикладах клінічний ефект підтверджується гемодинамічним. Запропонований спосіб достовірно об'єктивізує клінічне покращення стану хворих ІХС зі стенокардією та артеріальною гіпертензією з порушенням ДФЛШ по "гіпертрофічному" типу після проведеного лікування ірбесартаном, зменшує кількість ускладнень, так як відпадає необхідність проведення хворому проби з дозованим фізичним навантаженням, що особливо небезпечно у хворих з аритміями, недостатністю кровообігу, артеріальною гіпертензією. Корисна модель може бути використана у кардіологічних відділеннях лікувальних закладів, кардіологічних центрах тощо. Джерело інформації: 1 UA 100786 U 1. Д.М. Аронов и соавт. Терапевтический архив, 1980, т. 52, с. 19-22 – найближчий аналог. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Спосіб оцінки ефективності лікування ірбесартаном хворих на ішемічну хворобу серця зі стенокардією та артеріальною гіпертензією з порушенням діастолічної функції лівого шлуночка по "гіпертрофічному" типу, що включає порівняння стану хворих до і після лікування, який відрізняється тим, що до лікування ірбесартаном у хворого в стані спокою проводять доплерехокардіографію і визначають трансмітральний кровотік шляхом вимірювання швидкості раннього діастолічного наповнення, далі після лікування ірбесартаном проводять аналогічне дослідження, при цьому, якщо швидкість раннього діастолічного наповнення лівого шлуночка збільшиться на 9,0 % і більше в порівнянні зі швидкістю до лікування, то гемодинамічний результат та антиангінальний ефект оцінюють як позитивні. Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2