Спосіб ізоляції припливу пластових вод у свердловині

Реферат: Спосіб ізоляції припливу пластових вод у свердловині, що включає оброблення водоносної частини пласта розведеним розчином гіпану, закачування як ізолюючого матеріалу гіпану і продавлювання його мінералізованою пластовою водою, причому перед закачуванням розведеного розчину гіпану водоносну частину пласта обробляють розчином хлористого амонію. UA 103144 U (12) UA 103144 U UA 103144 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до нафтогазовидобувної промисловості, зокрема до способів ізоляції припливу пластових вод у свердловині. Відомий спосіб регулювання проникності обводнених продуктивних пластів за допомогою 6 складу (патент РФ № 2125156, МПК Е21В 43/22, публ. 20.01.1999 р.), що містить розчин хлориду алюмінію, зокрема відходи виробництва ізопропілбензолу, і 15 %-ний розчин соляної кислоти у відношенні 2:1, яке є оптимальним для утворення максимальної кількості гелю, при цьому послідовно закачують дві облямівки розчинів (силікату натрію та кислого агенту), які при змішуванні в пласті утворюють гель. Недоліком даного способу є те, що в пористому середовищі компоненти розчинів погано перемішуються, в результаті чого гель не утворюється або утворюється не в повному обсязі. Найбільш близьким до запропонованого способу є спосіб ізоляції водоприпливу в нафтових свердловинах (патент РФ № 2186941, МПК Е21В 33/138, Е21В43/32, публ. 10.08.2002 р.), за яким водоносну частину пласта оброблюють розведеним у співвідношенні 1:1 розчином соляної кислоти і розведеним розчином гіпану, що виявляє поліелектролітні властивості, після чого як ізолюючий матеріал закачують гіпан і продавлюють його в водоносну частину пласта мінералізованою пластовою водою, витримують одну добу до отвердіння коагулянта, після чого промивають пластовою водою і після освоєння запускають в роботу. Недоліком даного способу є наявність в технологічному розчині соляної кислоти, яка є корозійно-активною та спричиняє руйнування поверхні насосно-компресорних та експлуатаційних труб. Задачею корисної моделі є підвищення ефективності ізоляції припливу пластових вод у свердловині, а також зниження корозійної небезпеки за рахунок використання менш агресивних речовин. Для вирішення поставленої задачі перед закачуванням розведеного розчину гіпану, водоносну частину пласта обробляють розчином хлористого амонію, після чого як ізолюючий матеріал закачують гіпан і продавлюють мінералізованою пластовою водою. У нейтральних і лужних водних розчинах глинисті породи заряджені негативно. Оскільки гіпан є аніоноактивним полімером, адсорбція гіпану на поверхні породи неможлива через відштовхування однойменних електричних зарядів, що зумовлює витиснення гіпану з пласта у відомих способах ізоляції. Використання хлористого амонію дозволяє в результаті гідролізу в водному розчині утворювати надмірну кількість катіонів водню (позитивно заряджених іонів), що зумовлює перезарядку поверхні глинистої породи колектора. Набуття позитивного заряду, в свою чергу, призводить до іонної взаємодії катіонів глинистої породи з аніонами гіпану, що далі зумовлює появу плівки гіпану на поверхні породи, на яку прилипають наступні шари гіпану. 5 Гіпан з молекулярною масою 10 при вмісті не більше 1 % виявляє поліелектролітні властивості. Зі зменшенням молекулярної маси до 10 концентрація, при якій виявляються поліелектролітні властивості, зростає до 1,6 %. В лабораторних умовах на фільтраційній установці моделювання глибинних процесів із використанням зразків кернового матеріалу проведені дослідження можливості застосування запропонованих складів для використання як водоізолюючого матеріалу. Після визначення початкової гідропроникності послідовно продавлювали крізь зразок розчини хлористого амонію (5-20 %), низькоконцентрованого гіпану (1-2 %), концентрованого гіпану (8-10 %) та моделі пластової води (5 %-вий розчин хлориду натрію), розчини витримували в керні 24 години. Після витримки проводили зворотну фільтрацію моделі пластової води крізь зразок з метою визначення гідропровідності. За результатами визначення зміни проникності зразків кернів по рідині оцінювалась доцільність застосування вибраних розчинів для водоізоляції продуктивних горизонтів свердловин, близьких за літологічними особливостями складу. Приклад виконання способу. Свердловина глибиною 2450 м розкриває продуктивний горизонт в інтервалі 2415-2456 м, за даними геофізичних досліджень інтервал 2450-2455 м є джерелом надходження води. Продуктивний горизонт складений пісковиками та алевролітами на глинистому цементі. Перед обробкою здійснювали глушіння свердловини, після чого послідовно закачували в насосно-компресорні труби (НКТ) наступні розчини (з розрахунку на 1 метр товщини 3 3 водоносного пласта): хлористого амонію -0,5-0,7 м (15 % мас.); гіпану - 1,5-2 м (1 % мас.); 3 гіпану - 1 м (8-10 % мас.). Закачані розчини протискували в пласт за допомогою пластової води та залишили на 1 добу для структурування полімеру з утворенням гумоподібного закупорюючого матеріалу. Протискування пластовою водою необхідне тому, що електроліти (солі, що містяться в пластовій воді), стимулюють іонотропне гелеутворення. Після витримки 1 UA 103144 U 5 здійснили освоєння свердловини. За результатами проведених робіт винос рідини зі 3 3 свердловини зменшився з 1,5 м /доб до 0,05 м /доб. Таким чином, використання запропонованого способу дозволяє підвищити ефективність ізоляції припливу пластових вод за рахунок міцного закріплення полімеру на поверхні заглінізованої породи. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 Спосіб ізоляції припливу пластових вод у свердловині, що включає оброблення водоносної частини пласта розведеним розчином гіпану, закачування як ізолюючого матеріалу гіпану і продавлювання його мінералізованою пластовою водою, який відрізняється тим, що перед закачуванням розведеного розчину гіпану водоносну частину пласта обробляють розчином хлористого амонію. Комп’ютерна верстка О. Рябко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2