Спосіб визначення стадії шоку внаслідок крововтрати при ампутації кінцівки, шлунково-кишковій кровотечі виразкового генезу або акушерських кровотечах в експерименті

Реферат: Спосіб визначення стадії шоку внаслідок крововтрати при ампутації кінцівки, шлунково-кишковій кровотечі виразкового генезу або акушерських кровотечах в експерименті шляхом дослідження вираженості шоку. У тварини виявляють активність фактора Вілебранда і при її значенні менше 170,9 %, визначають компенсовану стадію геморагічного шоку, якщо активність фактора дорівнює 170,9 %, констатують субкомпенсовану його стадію, а при значенні активності фактора більше 170,9 %, судять про декомпенсовану стадію геморагічного шоку. UA 106403 U (12) UA 106403 U UA 106403 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до області медицини, а саме - патологічної фізіології, і може бути використана для визначення стадії шоку внаслідок крововтрати при ампутації кінцівки, шлунково-кишковій кровотечі виразкового генезу або акушерських кровотечах в експерименті. Кровотеча є однією з головних проблем медицини сучасності. Крововиливи різного генезу та клінічних форм є основною причиною летальності пацієнтів у хірургічних та у більшості терапевтичних відділень. Так, лише в зоні проведення антитерористичної операції, кровотеча є причиною летальності біля 85 % усіх загиблих. При цьому за анатомічним розподілом найбільше уражуються кінцівки, а саме в 63,9 % випадків [1]. В екстреній хірургічній абдомінальній практиці при шлунково-кишкових кровотечах показник летальності може сягати 34 % [2]. В акушерській практиці в Україні профузні кровотечі зустрічаються в 2,5-8 % від усіх вагітностей, у 2-4 % - на III періоді пологів та в ранньому післяпологовому періоді. В нормі навіть фізіологічні пологи супроводжуються кровотечею, яка досягає 0,5 % від маси тіла породіллі [3]. Визначати величину об'єму крововтрати потрібно у всіх випадках кровотечі, відповідно до стандартів надання медичної допомоги [4, 5]. Найбільш близьким до заявленого винаходу є розробка, в якій визначають стадію шоку внаслідок крововтрати при ампутації кінцівки в експерименті із застосуванням шокового індексу за Альговером [4]. Однак у даному способі при визначенні об'єму крововтрати, а в подальшому верифікації стадії шоку внаслідок крововтрати і встановленні значень систолічного артеріального тиску та кількості серцевих скорочень показники не є об'єктивними, так як за рахунок виходу крові з депонуючих органів та рідини з інтерстицією можливе підтримання більш сталого серцевого викиду, який в результаті нормалізує систолічний тиск крові і частоту серцевих скорочень, що нівелює показники фактичної крововтрати. Інша причина необ'єктивності методу - це функціонування альдостерон-ренінангіотензинової системи: саме ця система спричинює системну вазоконстрикцію, яка в подальшому підтримує діастолічний тиск та створює умови для підтримання судинного опору. Після цього систолічний тиск також довго підтримується на сталих значеннях, що також не дозволяє вірогідно оцінити реальну втрату крові при кровотечі. Не менш важливою причиною неефективності методу є виділення кетохоламінів на початкових етапах кровотечі. Кетохоламіни сприяють вазоконстрикції та збільшенню серцевого викиду, що в свою чергу відображується на підтриманні більш сталих показників систолічного артеріального тиску і є перешкодою для точного визначення стадії шоку. Крім того, визначення стадії шоку внаслідок крововтрати при ампутації кінцівки, шлунковокишковій кровотечі виразкового генезу або акушерських кровотечах в експерименті через встановлення активності фактора Віленбранта в плазмі крові в медицині не відоме. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу визначення стадії шоку внаслідок крововтрати при ампутації кінцівки, шлунково-кишковій кровотечі виразкового генезу або акушерських кровотечах в експерименті шляхом використання активності фактора Віленбранта, що дозволить з високим ступенем точності виявляти стадію геморагічного шоку в кожному конкретному випадку та своєчасно призначити адекватну тактику лікування. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, у тварини виявляють активність фактора Віленбранта і при її значенні менше 170,9 %, визначають компенсовану стадію геморагічного шоку, якщо активність фактора дорівнює 170,9 %, констатують субкомпенсовану його стадію, а при значенні активності фактора більше 170,9 %, судять про декомпенсовану стадію геморагічного шоку. Спосіб виконується наступним чином. Моделювалася гостра кровотеча [6] на 20 щурах лінії Вінстар щодо виявлення стадій шоку внаслідок гострих кровотеч та ускладненням у вигляді геморагічного шоку. В ході експерименту відбиралася кров задля встановлення фактичної крововтрати. Також паралельно кров забиралася, входила в суму фактичної крововтрати для лабораторного дослідження. В подальшому, до крові, що призначена для дослідження, додавали 3,8 % цитрат натрію у співвідношенні 4:1. Далі кров центрифугували при швидкості 1000 об./хв протягом 5 хвилин [7]. Після центрифугування відбирали плазму крові в окрему пробірку. Активність фактора Віленбранта встановлювали фотоелектроколометричним методом [8]. Результати активності фактора співставляли з фактично отриманими і нормальними показниками у щурів. В нормі активність фактора становить 80-120 %. У щурів за умов експерименту після статистичної обробки величина активності фактора досягає в середньому 170,9 % ± 16,9 %, що вірогідно відрізняється від контрольних показників (р