Спосіб лікування хворих на хронічний гепатит с, які мають протипоказання до інтерферонотерапії та/або нон-респондерів

Реферат: Винахід належить до області медицини, стосується патогенетичної терапії, і може бути використан для лікування хворих на хронічний гепатит С, які мають протипоказання до інфтерферонотерапії та/або нон-респондерів. UA 107441 C2 (12) UA 107441 C2 Заявлене технічне рішення є патогенетично обґрунтованим і високоефективним за рахунок комплексної терапії хворих на хронічний гепатит С, які мають протипоказання до противірусної терапії та/або нон-респондерів із застосуванням Аміксину ІС, Біциклолу та Гепавірину, що дозволяє знизити активність патологічного процесу в печінці, ознаки ендогенної інтоксикації та припинити або зменшити фіброзоутворення у печінці, підвищити працездатність і якість життя хворих. UA 107441 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до області медицини, а саме етіологічної та патогенетичної терапії, і може бути використана для лікування хворих на хронічний гепатит С, які мають протипоказання до інфтерферонотерапії та/або нон-респондерів. Актуальність вивчення хронічного гепатиту С на сьогодні пов'язана не тільки з його широким розповсюдженням, але й з тим, що, незважаючи на багатолітню історію вивчення, досі не розроблено єдиного ефективного та безпечного лікування хворих, яким протипоказана інтерферонотерапія та/або нон-респондерів. Найбільш близьким до заявленого технічного рішення є етіотропна терапія, яка полягає в призначенні препаратів інтерферону та рибавірину, сприяє елімінації вірусу гепатиту С та справляє антифібротичний вплив. Однак, вказана терапія ефективна лише у 30-35 % випадків, а повторне призначення інтерферонотерапії є успішним лише у 20 %. До того ж, через великий перелік побічних реакцій інтерферонотерапії більшість хворих відмовляється від подальшого лікування. Існує також велика група хворих на хронічний гепатит С, яким протипоказана інтерферонотерапія та котрі взагалі не отримують лікування. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу лікування хворих на хронічний гепатит С, які мають протипоказання до інфтеферонотерапії та/або нон-респондерів, шляхом використання інтерфероногену Аміксину 1С поряд з антиоксидантом Біциклолом та противірусним препаратом Гепавірином за заявленою схемою, що дозволить знизити або ліквідувати активність патологічного процесу в печінці, ознаки ендогенної інтоксикації та припинити фіброзоутворення в ній. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, призначають Аміксин 1С per os у дозі 0,125 г двічі на тиждень два дні підряд курсом 5-6 тижнів, потім після місячної перерви схему лікування Аміксином 1С повторюють, всього 5-10 вказаних курсів, крім того, додатково до стійкої нормалізації біохімічних показників крові, а саме, трансаміназ, хворим призначають Біциклол по 0,05 г перорально тричі на день, потім по 0,25 г тричі на день та Гепавірин двічі - 0,4 г вранці та 0,6 г - ввечері протягом 11-12 місяців, а якщо рецидиви хвороби повторюються, лікування продовжують до 24 місяців за вказаною схемою. Спосіб виконується наступним чином. Для лікування хворих на хронічний гепатит С, які мають протипоказання до інтерферонотерапії та/або нон-респондерів для відновлення інтерфероногенезу використовують індуктор ендогенного інтерферону Аміксин 1С, який має противірусну та імуномоделюючу активність, сприяє синтезу раннього та пізнього інтерферону (-α, -β, -γ) та нормалізує роботу системи перекисного окислення ліпідів. Біциклол має виражену антиоксидантну дію та сприяє захисту біомембран гепатоцитів від ушкоджуючої дії вільних радикалів. Гепавірин блокує синтез вірусних часточок. За заявленим способом всього проліковано 73 хворих на хронічний активний гепатит С (RNA HCV+) з позитивним ефектом. Приклади конкретного використання способу. 1. Хвора К., 43 років, звернулася до гепатоцентру у грудні 2012 року зі скаргами на загальну слабкість, нездужання, відчуття важкості в правому підребер'ї, порушення сну. В сироватці крові виявлений генотип РНК VHC 1b, вірусне навантаження 60000 копій/мл. При ультразвуковому дослідженні органів гепатобіліарної зони: ознаки помірних дифузних змін паренхіми печінки, явища хронічного холециститу. При біохімічному обстеженні сироватки крові - підвищення рівня ферментів: АлАТ 6,2 ммоль/ год.л, АсАТ 3,5 ммоль/год.л. За допомогою ФіброСкану та ФіброТесту визначено ступінь фіброзу - F3. Курс лікування пегінтерфероном у дозі 180 мкг 1 раз на тиждень та рибавірином 1200 мг/добу щодня протягом 3-х місяців виявився неефективним. При контрольному обстеженні біохімічні показники та ступінь фіброзу залишалися на тому ж рівні. Працездатність хворої залишалась зниженою. Продовжувати інтерферонотерапію хвора відмовилася. Їй було призначене комплексне лікування аміксином 1С по 125 мг 2 дні підряд на тиждень протягом 4 тижнів 6 курсів з місячною перервою між курсами, також протягом 12-ти місяців пацієнтка отримувала біциклол по 0,05 г тричі на тиждень та гепавірин по 400 мг вранці та 600 мг ввечері. Для оцінки ефективності лікування в динаміці визначалась активність ферментів АлАТ та АсАТ, ступінь фіброзу та вірусне навантаження методом ПЛР крові на наявність РНК HCV. В результаті лікування активність АлАТ та АсАТ нормалізувалась на 6-му місяці лікування, прогресування фіброзу не відмічалось, а вірусне навантаження зменшилось на 60 %. Побічних реакцій при застосуванні такого лікування у даної хворої не відмічалось. Загальний стан значно покращився. 2. Хворий Ж., 38 років, звернувся у січні 2012 року зі скаргами на підвищену втомлюваність, періодичну важкість в правому підребер'ї та епігастрії. У 2011 році йому було проведено оперативне втручання з приводу раку щитоподібної залози. В сироватці крові виявлений RNA 1 UA 107441 C2 5 10 15 20 25 HCV 2-й генотип, вірусне навантаження 32000 копій/мл. При ультразвуковому дослідженні органів гепатобіліарної зони: гепатоспленомегалія, ознаки помірних дифузних змін паренхіми печінки. При біохімічному обстеженні сироватки крові - підвищення рівня ферментів: АлАТ 4,3 ммоль/год.л, АсАТ 2,5 ммоль/год.л. За допомогою ФіброСкану та ФіброТесту визначено ступінь фіброзу - F2. Призначене комплексне лікування Аміксином 1С per os no 125 мг 2 дні підряд на тиждень - 4 тижні, всього 6 курсів з місячною перервою, також протягом 6-ти місяців хворий отримував перорально Біциклол по 50 мг тричі на добу та Гепавірин по 400 мг вранці та 600 мг ввечері на протязі 6-ти місяців, а потім лікування продовжили ще на 6 місяців - Біциклолом по 25 мг тричі на день та Гепавірином за тією ж схемою. Для оцінки ефективності лікування в динаміці визначалась активність ферментів АлАТ та АсАТ, ступінь фіброзу та вірусне навантаження методом ПЛР крові на наявність РНК HCV. Активність АлАТ та АсАТ знижувалась до нормальних показників на 8-му місяці лікування, ступінь фіброзу зменшився до F2, а вірусне навантаження через 3 місяці зменшилось на 58 %, а через 12 місяців РНК вірусу взагалі не виявлялось. Самопочуття хворого під час застосування комплексного лікування Аміксином 1С, Біциклолом і Гепавірином нормалізовалось уже на 4-му місяці, нормалізовалися розміри печінки та селезінки, побічні реакції не спостерігались. Таким чином, у порівнянні з прототипом, заявлене технічне рішення є патогенетично обґрунтованим і високоефективним за рахунок комплексної терапії хворих на хронічний гепатит С, які мають протипоказання до інтереферонотерапії та/або нон-респондерів із застосуванням Аміксину 1С, Біциклолу та Гепавірину, що дозволяє знизити активність патологічного процесу в печінці, ознаки ендогенної інтоксикації та припинити або зменшити процес фіброзоутворення в ній, підвищити працездатність і якість життя хворих. Джерела інформації: 1. Рациональная терапия гепатитов В и С (данные рандомизированных клинических исследований). - СПб., 2007. - 104 с. 2. Зайцев И.А. Лечение больных хроническим вирусным гепатитом С, не ответивших на противовирусную терапию // Сучасні інфекції. - 2007. - № 4. - С. 41-50. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 30 35 Спосіб лікування хворих на хронічний гепатит С, які мають протипоказання до інтерферонотерапії та/або нон-респондерів шляхом використання інтерфероногену, який відрізняється тим, що призначають Аміксин 1С per os у дозі 0,125 г двічі на тиждень два дні підряд курсом 5-6 тижнів, потім після місячної перерви схему лікування Аміксином 1С повторюють, всього 5-10 вказаних курсів, крім того, додатково до стійкої нормалізації біохімічних показників крові, а саме трансаміназ, хворим призначають Біциклол по 0,05 г перорально тричі на день, потім по 0,25 г тричі на день та Гепавірин двічі на день - 0,4 г вранці та 0,6 г ввечері протягом 11-12 місяців, а якщо рецидиви хвороби повторюються, лікування продовжують до 24 місяців за вказаною схемою. 40 Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2