Спосіб діагностики і класифікації приясенних дефектів твердих тканин зубів

Реферат: Спосіб діагностики і класифікації приясенних дефектів твердих тканин зубів шляхом вимірювання відстані від рівня епітеліального прикріплення до дна порожнини дефекту. Приясенні дефекти поділяємо за допомогою показника степеня, значення якого буде рівне вираженій цілим числом в мм відстані, яка вимірюється за допомогою пародонтального зонда, від рівня епітеліального прикріплення до дна порожнини дефекту. UA 115956 U (12) UA 115956 U UA 115956 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до стоматології, що використовується при лікуванні хворих із дефектами твердих тканин зубів. Для ухвалення тактичного рішення і складання правильного плану лікування хворого перш за все необхідно встановити розгорнутий діагноз. Однією з проблем стоматологічного лікування дефектів твердих тканин є особливості вибору тактики стоматологічного лікування залежно від величини приясенного руйнування зуба. Причинами приясенної втрати тканин зуба можуть бути каріозні процеси, зокрема на контактних поверхнях, вторинний карієс, депульпування зубів, некаріозні ураження зубів, відлам частини чи цілої стінки зуба, неякісно виготовлені ортопедичні конструкції. При лікуванні приясенних дефектів зубів виникають ряд проблем: неможливість ізоляції робочого поля за допомогою кофердаму чи інших засобів ізоляції; попадання крові, слини, ясенної рідини в робочу ділянку, що зменшує ефективність будь-якої бондингової системи; погіршення фіксації мікропротезів (Veneziani M. "Adhesive restorations in the posterior area with subgingival cervical margins: new classification and differentiated treatment approach". Eur J Esthet Dent. 5 (1). 50-76. 2010.). Ми опиралися на відомий прототип способу класифікації приясенних дефектів твердих тканин зубів Zarow М, 2013 (Zarow М, D'arcangelo С, Paolone G, Felipe L, Paniz G; Endoprosthodontics-Clinical Guide for Dental Practitioners; Quintessence Int, Warsaw, 2013) на основі двох параметрів - положення порожнини відносно краю коміркового відростка (тобто біологічної ширини (креслення) - в нормі 2 мм) та технічних умов, які забезпечують можливість накладання кофердаму - запропонував виділяти 5 класів ураження твердих тканин під'ясенної ділянки: 1. Незначна під'ясенна порожнина в межах ясенної щілини, в якій при використання ретракційної нитки відповідної товщини для зміщення ясен у верхівковому напрямку можна накласти кофердам. 2. Під'ясенна порожнина без порушення біологічної ширини, проте неможливо встановити кофердам без хірургічного подовження коронки зуба. 3. Під'ясенна порожнина з порушенням біологічної ширини, обов'язкове проведення пародонтологічного подовження коронки. 4. Порожнина чи під'ясенний перелом, в поєднанні з порушенням біологічної ширини і для отримання відповідної висоти над'ясенної основи в естетичній зоні надають перевагу ортодонтичній екструзії. 5. Значна під'ясенна порожнина чи значний під'ясенний перелом, при яких пародонтологічне подовження коронки викликало би оголення фуркації чи було б пов'язане з надто високою біологічною ціною у вигляді видалення значної кількості кістки. Але дана класифікація базується на такому параметрі як можливість накладання кофердаму, який не завжди лікарі можуть оцінити. Також в цьому прототипі автор поділяє дефекти залежно тільки від свого клінічного бачення лікування даної патології. Тобто удосконалення діагностики і класифікація приясенних дефектів зубів є актуальною проблемою, що потребує вирішення. Задача корисної моделі розробити спосіб діагностики і класифікації приясенних дефектів твердих тканин зубів, що допоможе оптимізувати діагностичний процес при лікуванні уражень коронкової частини зубів. Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики і класифікації приясенних дефектів твердих тканин зубів шляхом вимірювання відстані від рівня епітеліального прикріплення до дна порожнини дефекту, згідно з корисною моделлю, приясенні дефекти поділяємо за допомогою показника степеня, значення якого буде рівне вираженій цілим числом в мм відстані, яка вимірюється за допомогою пародонтального зонда, від рівня епітеліального прикріплення до дна порожнини дефекту. Суть даного способу полягає в тому, що при оцінці креслення (Біологічна ширина за Gargiulo) можна відмітити, що всі розміри анатомічних параметрів можна прирівняти до цілого числа, виміряного в мм (прикріплений епітелій ~1 мм, прикріплена сполучна тканина ~1 мм, біологічна ширина ~2 мм). Для описання глибини розташування дна порожнини дефекту відносно рівня ясен ми використовуємо показник степеня, значення якого буде рівне відстані (вираженій цілим числом в мм) від рівня епітеліального прикріплення до дна порожнини дефекту. Діагностика здійснюється за допомогою пародонтального зонда, при потребі можна використати сучасні рентгенологічні методи обстеження. Якщо дно порожнини розташоване над'ясенно перед показником степеня ставимо знак «+», якщо дно порожнини розташоване під'ясенно перед показником степеня ставимо знак «-», якщо дно порожнини на рівні епітеліального прикріплення - показник степеня "0". Дефект твердих тканин позначимо "С". Таким чином, ми пропонуємо таку класифікацію: 1 UA 115956 U +3 5 10 15 20 25 С дно порожнини на 3 мм і більше над рівнем епітеліального прикріплення; +2 С дно порожнини на 2 мм над рівнем епітеліального прикріплення; +1 С дно порожнини на 1 мм над рівнем епітеліального прикріплення; 0 С дно порожнини на рівні епітеліального прикріплення; -1 С дно порожнини на 1 мм під рівнем епітеліального прикріплення; -2 С дно порожнини на 2 мм під рівнем епітеліального прикріплення; -3 С дно порожнини на 3 мм і більше під рівнем епітеліального прикріплення. Щоб не загромаджувати діагностичний процес кількома класифікаціями можна в будь-яку з класифікацій вставити степеневий показник, що буде вказувати глибину приясенного руйнування. Найкраще поєднувати запропоновану нами класифікацію із класифікацією Блека. 0 Наприклад: 2 клас за Блеком - дно порожнини на рівні епітеліального прикріплення, хоча -1 +1 можна і з іншими, наприклад: М ОД та ін. Отже, спосіб діагностики і класифікації приясенних дефектів твердих тканин зубів дозволить оптимізувати діагностичний процес при лікуванні уражень коронкової частини зубів. Спосіб може бути застосований у ортопедичній та терапевтичній стоматології. Розробка даної методики дозволить правильно оформляти розгорнутий діагноз при приясенному руйнуванні коронкової частини зубів, вибирати оптимальний метод стоматологічного лікування дефектів твердих тканин зуба та здійснювати контроль за обґрунтованістю проведеного лікування. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб діагностики і класифікації приясенних дефектів твердих тканин зубів шляхом вимірювання відстані від рівня епітеліального прикріплення до дна порожнини дефекту, який відрізняється тим, що приясенні дефекти поділяємо за допомогою показника степеня, значення якого буде рівне вираженій цілим числом в мм відстані, яка вимірюється за допомогою пародонтального зонда, від рівня епітеліального прикріплення до дна порожнини дефекту. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2