Застосування мурашиної кислоти для боротьби з нематодами – паразитами хребетних тварин і людини

Реферат: Застосування мурашиної кислоти як засобу для боротьби з нематодами - паразитами хребетних тварин і людини. UA 122860 U (54) ЗАСТОСУВАННЯ МУРАШИНОЇ КИСЛОТИ ДЛЯ БОРОТЬБИ З НЕМАТОДАМИ - ПАРАЗИТАМИ ХРЕБЕТНИХ ТВАРИН І ЛЮДИНИ UA 122860 U UA 122860 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель стосується ветеринарії, біології та медицини, вона може бути використана для боротьби з нематодами свійських та диких тварин, а також людини як у зовнішньому середовищі, так і у складі ветеринарних або медичних препаратів антигельмінтної дії. Щорічно фермерські господарства зіштовхуються із проблемами, які стосуються зниження молочної та м'ясної продуктивності у сільськогосподарських тварин. Частково причина цьому паразитарні захворювання (Frechette et al., 1981; Guitian et al., 2000; Faye et al., 2003; Veneziano et al., 2004; Charlier et al., 2007; Cringoli, 2008; Ponomar et al., 2014; Boyko et al., 2016). Нині відомо багато препаратів синтетичного походження (Ploeger et al., 1990; McPherson et al., 2001; Fthenakis et al., 2005; Dakhno et al., 2009; Ponomar et al., 2013), проте популярними стають фітопрепарати (Rahmann and Seip, 2006; Burke et al., 2009; Lu et al., 2010; Ferreira et al., 2011). Вони мають менший негативний вплив на організм тварин у цілому і на продукцію, що отримують від них зокрема. У боротьбі з паразитами отримала широке розповсюдження у світі мурашина кислота (Underwood and Currie, 2003, 2007). Її застосовують для знищення паразитичних кліщів бджіл. За даними Underwood et al. (2003) застосування цієї речовини у дозах 0,08 та 0,16 мг/л ефективно під час знищення кліщів Varroa destructor Anderson and Trueman, 2000. У боротьбі з кокцидіозом також можливе застосування сполук, до складу яких входить мурашина кислота (Muzi and Rahman, 2005). Дані щодо використання мурашиної кислоти проти гельмінтів відсутні. Недолік цих способів боротьби - те, що як гельмінтоцид цю речовину раніше не використовували. Корисна модель порівняно з прототипами дозволить використовувати цю кислоту ще і для боротьби з нематодами свійських і диких тварин, а також людини як у навколишньому середовищі, так і для подальшого розроблення ветеринарних препаратів антигельмінтної дії. В основу корисної моделі поставлено задачу створити нові способи боротьби з нематодами тварин і людини. Поставлена задача вирішена шляхом створення нового способу боротьби з нематодами тварин і людини. Для встановлення впливу речовини відібрано личинок нематод Strongyloides papillosus (Wedl, 1856), Haemonchus contortus (Rundolphi, 1803). Разом із цим приготовлено водні розчини п'яти концентрацій кислоти. Личинок Н. contortus до інвазійної (третьої) стадії вирощували упродовж 8 діб за температури +24 °C. Разом із цим культивували личинок S. papillosus різних стадій розвитку. Личинок центрифугували у пробірках (по 4 мл) за експозиції 4 хв. (1 500 об./хв.). Осад із паразитами (1 мл) перемішували та розливали по 0,1 мл у 1,5 мл пробірки. До личинок додавали по 1 мл розчину кислоти досліджуваних концентрацій (10, 1, 0,1, 0,01 та 0,001 г/л) та для контролю - дистильованої води (без дослідної речовини). Експозиція експерименту щодо впливу цієї речовини склала 24 години за температури +22….+24 °C. Всі личинки досліджуваних видів нематод 100 % гинули за використання 1 % розчину кислоти. Інші концентрації розчинів неоднаково вилинули на виживання паразитів. Неінвазійні личинки S. papillosus (І та II стадії) найбільше піддавались впливу 0,1 % розчину кислоти. Під час 24-годинного витримування личинок у цьому розчині життєздатними залишалось лише близько 10 % нематод. На інвазійних личинок S. papillosus та //. contortus (III стадія) 0,1 % розчин кислоти не вплинув взагалі: майже 100 % личинок виживали за цієї концентрації. Поступове подальше розведення мурашиної кислоти не давало позитивного результату у боротьбі з інвазійними личинками (III стадії) досліджуваних видів нематод: зареєстровано 100 % життєздатних личинок. Лише личинки І та II стадій S. papillosus не виживали (до 60 % у 0,01 % та до 30 % у 0,001 % розчинах кислоти). LD50 (x ± SD) для інвазійних личинок S. papillosus склало 0,47±0,29 %, для личинок І - II стадій (неінвазійних) цього виду - 0,0076±0,0065 %, для личинок Н. contortus-0,41±0,32 %. Отже, результати досліджень щодо впливу мурашиної кислоти на життєздатність личинок нематод свійських та диких тварин і людини показали, що рекомендована мінімальна концентрація для використання розчину мурашиної кислоти проти інвазійних личинок нематод S. papillosus та Н. contortus становить 10 г/л. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Застосування мурашиної кислоти як засобу для боротьби з нематодами - паразитами хребетних тварин і людини. 1 UA 122860 U Комп’ютерна верстка О. Рябко Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2