Спосіб лікування ішемічного інсульту

Винахід, відноситься до медицини i може бути використаний для лікування Ішемічного інсульту. Відомі традиційні методи лікування Ішемічного Інсульту (Виленский B.C. Неотложные состояния в невропатологии. Μ., 1988, с. 233-247; Карлов В.А. Терапия нервных болезней. М„ 1987, с. 139-166; Волошин П.В., Тайцлин В.И. Лечение сосудистых заболеваний головного и спинного мозга. Киев, 1991, с. 209-225). Найбільш близьким по суті до заявляемого є спосіб (авт.св, СССР'Г* 1210834 "Способ лечения ишемического инсульта", М. кл. А 61 К 91/00, 1986 БИ № 6), який проводиться в залежності від типу церебральної гемодинаміки, який визначається реоенцефалографічним методом. Однак цей метод не дозволяє оцінювати швидкість й напрямок кровотоку в магістральних артеріях голови (МАГ). По відомому способу не враховуються мікроциркуляційні порушення в розвитку І перебігу захворювання, а саме, реологічні властивості крові, зміни в'язкості її, стан агрегації тромбоцитів І еритроцитів, а також швидкість i напрямок кровотоку в магістральних артеріях голови, стан колатерального кровотоку, стенозуючі та оклюзуючи ураження артерій. Отже, лікуванням Ішемічного Інсульту по відомому способу-прототипу досягається лише швидкоплинний ефект, Завданням винаходу є підвищення ефективності лікування, зниження кількості ускладнень І смертельних наслідків захворювання. Поставлене завдання досягається тим, що на початку лікування проводиться оцінка параметрів системної гемодинаміки з визначенням її типу, магістрального й колатерального кровотоку та стану тромбоци-тарноТ і еритроцитарної ланки гемореологіт. Медикаментозна корекція системної ге-модинаміки проводиться в залежності від її типу, церебральної - від стану магістрального й колатерального крово-обігу^ гемореології- від змін в'язкості крові, агрегації тромбоцитів І еритроцитів. На початку лікування в гострій пробі через 20-40 ха після внутрішньовенного введення препарату або через 2 год після прийому таблетованої форми визначається його Індивідуальна ефективна доза впливу, а циркуляційні порушення, самопочуття хворого» В процесі курсового лікування проводиться корекція з врахуванням циркуляційних амін І клінічних ефектів. Методом розведення синього Єванса по Стюарту-Гамільтону або тетраполярною реографією визначають тип системної гемодинаміки. Серцевий Індекс 3,2-4,5 (у віці до 45 років), 2,8-4,2 (у віці після 45 років) л/хв'м характеризує еукінетичний тип системної гемодинаміки; значення серцевого Індексу нище й вище встановлених меж, відповідно, НПО- й гіперкінетичний її типи. Методом ультразвукової доплеросоног-рафії реєструють лінійну швидкість кровотоку в загальних, внутрішніх соцних та хребетних артеріях, за допомогою функціональних проб оцінюють стан колатерального кровотоку. Лабораторними методами визначають в'язкість коові, агрегацію тромбоцитів та еритроцитів, У здорової людини авторегуляційні механізми мозкового кровообігу забезпечують повму незалежність церебральної гемодинаміки від системної. Лише зниження систолічного артеріального тиску нижче 80 мм рт. ст. нівелює автономію мозкового кровообігу, який починає змінюватися вслід за системним. Однак при атеросклерозі церебральних І магістральних артерій голови діапазон авторегуляції мозкової гемодинаміки звужується й, нерідко, при максимальному артеріальному тиску 110-120 мм рт.ст, відбувається чітке поглиблення дефіциту мозкових функцій у вогнищах ішемії, що компенсується підвищенням артеріального тиску до 140-160 мм рт.ст. Застосування вазоактивних засобів, що збільшують прохідність прекапілярів, покращує колатеральний кровообіг, сприяючи перетоку крові до вогнища Ішемії, Суттєве значення при цьому має оптимальний рівень артеріального тиску, В той же час під впливом вазодилятаторів поряд з плеторичним ефектом при послабленні периферичного судинного опору може знижуватись артеріальний тиск при гіпокінетичному (а нерідко й при еукінетичному) типі кровообігу· Крім того, при Ішемічному Інсульті, який розвивається, як правило, в умовах стенозуючих процесів МАГ І хронічної церебро-васкулярної недостатності, у відповідь на введення судинного препарату може розвинутись синдром внутрішньомозкового судинного обкрадання" Ішемізованої зони мозку, що погіршує перебіг захворювання. Тому важливим є доплеросонографічний контроль за реакцією магістральних судин голови та станом колатерального кровообігу на введення вазоактивних засобів. Пропонована корекція системної гемо-динаміки з врахуванням її типу розширює діапазон авторегуляції мозкового кровообігу. Корекцію гіпокінетичного типу системної гемодинаміки проводять серцевими глікозидами (строфантин або корглікон). Строфантин вводять внутрішньовенно в дозі 0,25-й, 375 мг в 20 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію або глюкози 1-2 рази на добу протягом 14 днів. Ефективність індивідуальної дози підтверджується зростанням серцевого Індексу через 20-30 хв після Інфузії глікозиду не менше, ніж на 20%. Корглікон вводять внутрішньовенно й дозі 0,3-0,6 мг в 20 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію або глюкози 1-2 рази на добу протягом 10-14 днів, -Ефективність Індивідуальної дози підтверджується зростанням серцевого Індексу через 30-40хвилин від початку Інфузії глікозиду не менше, ніж на 20%. Строфантин вводять при нормальній частоті серцевих скорочень та брадикардії, корглікон при тахікардії. Після досягнення стійкого кардіотонічного ефекту переходять на підтримуючу дозу Ізоланіду (0,25 мг/до-ба) або дигоксйиу (0,125-0,25 мг/доба) протягом 1-2 тижнів. У випадках зниженої толерантності до серцевого глікозиду на фоні метаболічного ацидозу й гіпоксії лікуванню коргліганом aбо строфантином повинно передувати застосування засобів (гідрокарбонат натрію, оксигенотерапія), що усувають метаболічний ацидоз гіпоксію, а введення глікозиду поєднують з препаратами, що підвищують енергетичне (рибоксин, фосфаден) й. структурне (па-нангім, ретаболіл) забезпечений міокарда. В період лікування серцевими глікозидами рибоксин вводять внутрішньовенно.по 10-20 мл 2% розчину або через рот по 200-300 мг 3 рази на день; АТФ - по 1 мл 1 % розчину щоденно внутрішньомязово;ретаболІл - по 1 мл 5% розчину внутрішньом'язово ί раз у 20 днів; панангін - по 10 мл внутрішньовенно або по 1-2 драже 3 рази на день. При слабкості серцевої діяльності й зниженні систолічного артеріального тиску нижче 110 Мм рт.ст. вводять, крім серцевих глікозидів, кордіамін (1 мл підшкірно), сульфокамфокаїн (2 мл 10% розчину внутрішньовенно). Якщо систолічний тиск знижений до 100 мм рт.ст. й нижче, вводять 1 мл 1% розчину мезатону та t мл 20% розчину кофеїну підшкірно. При судинному колапсі внутрішньовенно суміш: 1 мл 0,06% розчину строфантину, 1 мл 1% розчину мезатону, 75 мг гідрокортизону (або 4-8 мг дексаметазону) в 100 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію. При еукінетичному типі системної гемо-динаміки призначають сульфокамфокаТн по 4 мл 10% розчину в 200 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію внутрішньовенно Із швидкістю 30-40 крапель за хвилину протягом 10 днів, потім - внутрішньовенно струив но по 2 мл в 10 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію протягом 10 днів. При низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 120 мм рт.ст.) привначають серцеві глікозиди (як при гіпокінетичному типі кровообігу). Корекцію системної гемодинаміки при гіперкінетичному її типі проводять тільки в умовах підвищеного артеріального тиску (систолічний - вище 160 мм рт.ст.). Хворим з гіперкінетичним типом артеріальної гіпертензії призначають анаприлін (обзидан), антагоністи кальцію (верапаміл, ділтіазем), ніцерголін. Анаприлін призначають по 2-5 мл 0,1 % розчину внутрішньовенно з 15 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію або по 10 мг 3-4 рази на добу перші 2-3 дні ї потім, при доброму сприйманні препарату І відсутності брадикардії - кожні два дні дозу на 20 мг збільшують, при необхідності до 80-120 мг (з$ 4 прийоми) на добу. Критерієм ефективності дози препарату є зниження серцевого Індексу до 4,2-4,5 л/хв -м та (або) зниження систолічного артеріального тиску не більше, ніж на 30%, або не нижче 140 мм рт.ст. Лікування анаприліном в ефективних дозах проводять на протязі 20-28 днів. У випадках Ішемічної хвороби серця препарат відміняють поступово. Зниження серцевого Індексу (нижче 3,2 л/хв'М2), що призводить до негативної суб'єктивної І об'єктивної симптоматики (паморочення голови, затруднене дихання, брадикардія, блювота, депресія та !н.) є показанням до зниження ι дози бетаадреноблокатрра або його відміни. Верапаміл (фіноптин, Ізоптин) вводять по 5 мг 0,25% розчину в 10 мл Ізотонічного} розчину хлориду натрію в вену 2 рази на добу в перші 7 дніб, а потім призначають триразово через рот по 80 мг після їди протягом двох тижнів, особливо хворим з тахікардією та надшлуночковою аритмією. Критерієм ефективності дози препарату є зниження серцевого Індексу до 4,2-4,5 л/хв'м2 І (або) пониження систолічного артеріального тиску не більше, ніж на 30% І не нижче 140 мм рт.ст. Препарат добре переноситься хворими. Інколи виникає нудота, головокружіння. Його не призначають при вираженій недостатності серця, атріо-вентрикулярній блокаді з рідким ритмом, гіпотонії ібрадикардії. Препарат не слід поєднувати з бетаадреноблокаторами. Ділтіазем (карділ) призначають по 60 мг до середини тричі на день після їди, Критерієм ефективності дози є зниження серцевого, індексу до 4,2-4,5 л/хв-м2 І (або) зниження систолічного артеріального тиску не більше, ніж на 30% І не нижче 140 мм рт.ст. Лікування ділтіаземом в ефективних дозах продовжують 20-25 днів. Ніцерголін (серміон) вводять внутрішньовенно в дозі 4-8 мг в 300 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію 1-2 рази на добу протягом 7-10 днів, потім внутрішньом'язево в тих же дозах до тижня І через рот по 10 мг 3 рази в день після їди біля 10-14 днів. Критерієм ефективності дози препарату є зниження серцевого Індексу до 4,2-4,5 л/хв.*м2 й (або) зниження систолічного артеріального тиску не більше, ніж на 30% І не нижуче 140 мм рт.ст. Лікування ніцерголіном в ефективних дозах проводять 24-28 днів. Зниження серцевого Індексу (нижче 3,2 л/хв*м ), що призводить до негативної суб'єктивної симптоматики (головокружіння, почервоніння й свербіж шкіри, тахікардія, зниження артеріального тиску та ін.) є показанням до зменшення дози або відміни препарату. Його не слід призначати при зниженому систолічному артеріальному тиску нижче 110 мм рт.ст. та Індивідуальній непереносимості. Корекцію церебральної гемодинаміки при знижемяі швидкості кровотоку в одній або декількох магістральних артерій голови понад 36% проводять антагоністами кальцію (верапаміл, ділтіазем) або ніцергодіном а дозах, які наведені вище. Ділтіамм І ніцерголін покращують артеріальний приток кроеі до мозку як по стенозованих, так 1 по Інтактних артеріях голови; верапаміл - більше вибірково впливав н# посилення кровотоку в стенозованих артеміях. Пий зниженні швидкості кровотоку в МАГ в межах 30% призначають кавінтон, пентокєифілін, ксантинолу нікотинат. Кавінтон в перші 7-10 днів застосовують по 40-80 мг не добу. 20-30 мг у вигляді крапельної (70-80 крапель/хв) внутрішньовенної Інфузії в 300 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію та по 10 мг 2 рази на день усередину; потім 1-2 тижні тіл через рот по 30 мг, а наступні 7—14 дні· по 15 мг три прийоми перед їжею. препарат не призначають при важких формах ішемічної хвороби серця, важких аритміях. При артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 110 мм рт.ст.) його вводять з серцевими глікозидами. Паїїцаксифілін вводять по 5 мл 2% розчину 300мл Ізотонічного розчину хлориду натрію зі швидкістю 60 крапель за хвилину 1-2 рази на добу протягом 7-10 днів, потім адрезрот по 200 мг 3 рази після їди протягом 7 днів, опісля по 100 мг 3 рази в день ще 1-2 тижні. Його застосовують при нормальному або дещо підвищеному систолічному артеріальному тиску. При тривалому курсовому лікуванні пентоксифіліном посилюється кровоток головним чином в Інтактних магістральних судинах голови, що може сприяти обкраданню Ішемізованої зони мозку. Тому призначення контролюють доплерографічним методом. Ксантинолу нікотинат вводять в дозі 300 мг і 300 мл ізотонічного розчину хлориду натрію Із швидкістю 60 крапель за хвилину внутрішньовенно або внутрішньом'язово в тій же дозі протягом 7-10 днів; одночасно 2 рази, а після Закінчення Ін'єкцій - три рази на добу препарат по 150-300 мг призначають через рот після їди протягом 3-4 тижнів крім випадків з гіпотонією та ознаками застою у венах головного мозку. При підвищенні швидкості кровотоку в МАГ більше, ніж на 30% призначають анаприлін (обзидан). Дози І послідовність його введення такі, як для лікування гіперкінетичного типу гемодинаміки. У випадках підвищеної швидкості кровотоку в МАГ в поєднанні з гіперфузіею судин головного мозку І гіперволеміею (пульсуючий головний біль, паморочення, приплив жару до голови) застосовують артеріотонізуючі та венотонізуючі засоби. До перших відносяться ерготамін (в тому числі в складі кофетаміну, беласпону, белатаміналу), редергін та ерготоксин в складі белоТду; до других - глівенол (по 0,4 в капсулах 3 рази в день 2-4 тижні) та троксевазин (по 0,4 в капсулах 3 рази в день 2-4 тижні). Ерготамін гід рота ртрат призначають по 2 мг під язик 3-4 рази на добу (або 0,5-1,0 мл 0,05% розчину внутрішньом'язово) протягом 5-6 днів. Після 3-5 днів перерви, при необхідності, повторюють лікування. Редергін призначають по 0,3 г внутрішньом'язово ранком і по 1 Мг через рот за обідом та вечерею протягом трьох тижнів, а потім белоїд по 1 табл. З рази на день протягом 1-2 тижнів; при зниженому артеріальному тиску (а також супутньому затрудненні венозного відтоку, лікворній гіпертензії) - кофетамін по 1 табл. 2-3 рази на добу 7 днів, потім після 3-денної перерви, повторюють 1-2 курси. Вено- й артеріотонічну діюмає еуфілін. Його вводять по 10 мл 2,4% розчину внутрішньовенно або повільно струйно в 10 мл, або крапельно (60-70 крапель/хв) в 200-300 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію протягом 10-12 днів. Застосовують еуфілін для покращення мікроциркуляції, венозного відтоку, зняття перивазального набряку. Не слід вживати препарат хворим з низьким артеріальним тиском, тахікардією, аритмією, вираженим кардіосклерозом, Інфарктом міокарда. При підвищеній в'язкості крові, гіперагрегації тромбоцитів І еритроцитів призначають антиагреганти (пентоксифілін, аценізін, дипіридамол) або антагоністи кальцію, при гіперагрегації еритроцитів - ніцерголін, кавінтон. Разова й курсова доза препаратів контролюється показниками системної гемодинаміки, лінійної швидкості кровотоку по МАГ, гемореології. Крім засобів, які корегують системну й церебральну гемодинаміку, реологічні властивості крові, хворим з Ішемічним Інсультом призначають препарати, які зменшують периінфарктиу зону (гіперосмолярний розчин маніту, лазикс, дексаметазон) та покращують метаболізм нейронів (аміналон, ноотропіл, церебролізин). Виконання описаного способу Ілюструється прикладами. Приклад 1. Хворий Г., 63 роки, поступив в клініку нервових хвороб у важкому стані з явними ознаками Ішемічного Інсульту в басейні лівої середньої мозкової артерії, обумовленим церебральним атеросклерозом й атеросклеротичним аорто-кардіосклерозом, ССН 2 А ст. В анамнезі двічі перенесені транзиторні Ішемічні атаки. Об'єктивно: артеріальний тиск - 115/80 мм рт.ст., пульс - 78, ритмічний. Тони серця глухі, систолічний шум на верхівці серця. Паетозність гомілок. Печінка +1 см. Моторна афазія, правобічний центральний параліч. Серцевий Індекс - 2,5 л/хв*м . Понижена лінійна швидкість кровотоку по лівій надблоковій артерії на 40%, підвищена в'язкість крові й спонтанна агрегація тромбоцитів І еритроцитів. Тип системної гемодинаміки гіпокінетичний, стеноз лівої внутрішньої сонної артерії. Хворому призначено слідуюче лікування, Ранком внутрішньовенно на 20 мл Ізотонічного розчину глюкози введено 0,375 г строфантину; серцевий Індекс через 20 хвилин після Інфузії - 3,5 л/хв*м2. Через 25 хвилин розпочато крапельне введення ніцерголіну 8 мг в 300 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Через 40 хв після Інфузії ніцерголіну лінійна швидкість кровотоку в загальних сонних артеріях зросла на 20-25%, по стенозованій внутрішній сонній артерії - на 32%, по Інтактній внутрішній сонній артерії- на 26%. Вдень І вечером хворий приймав після їди по 10 мг ніцерголіну. В наступні 7 днів під контролем ЕКГ призначали строфантин 2 рази (ранком І вечером) по 250 мг внутрішньовенно на 5% розчині глюкози; ніцерголін в попередній дозировц] вводили через 40 хв після ранкової Ін'єкції строфантину, всередину по 10 мг ніцерголіну хворий отримував вдень і вечером. Через 10 днів від початку захворювання з'явились активні рухи в правій нозі І руці, почав висловлювати окремі слова, зникла паетозність гомілок. В наступні 10 днів строфантин в дозі 250 мг вводили внутрішньовенно ранком; ніцерголін хворий отримував тільки до середини 30 мг в три прийоми на протязі 15 днів. Крім того, на протязі трьох тижнів призначали рибоксин по 200 мг 3 рази в день, панангін по 1 драже3 рази вдень, ноотропіл по 400 мг всередину 3 рази в день, масаж І лікувальну фізкультуру правих кінцівок. Проводились заняття з логопедом. В кінці лікування у хворого значно покращилась -мова, наросла м'язева сила в паретичних кінцівках до 2,5-3 балів, почав самостійно ходити. При виписці серцевий Індекс - 3,7 л/хв-м , лінійна швидкість кровотоку в стенозованій внутрішній сонній артерії залишилась Зменшеною на 25%, в Інтактній сонній артерії зросла до норми. Агрегація тромбоцитів І еритроцитів залишалась незначно підвищеною. Хворий виписаний Із стаціонару на 38 день від початку захворювання з легким правобічним центральним геміпарезом І залишками моторної афазії. Приклад 2. Хвора М., 53 роки, поступила в стані середньої важкості з картиною Ішемічного Інсульту в басейні правої середньої мозкової артерії на грунті атеросклеротичного аортокардіосклерозу. Об'єктивно: артеріальний тиск -* 140/80 мм рт.ст. Тони серця приглушені. Пульс - 76 за хв, Лівобічний центральний геміпарез по брахіоцефальномутипу І гемігГпалгезія.При обстеженні знайдені зміни системної гемодинаміки, відповідаючі еукінетичному типу кровообігу. Знижена лінійна швидкість кровотоку в правій внутрішній сонній артерії на 20%. Підвищені в'язкість крові, спонтанна агрегація тромбоцитів та еритроцитів. 3. врахуванням циркуляційних розладів хворій призначено: 1) ранком ІнфузІТ 10% розчину сульфокамфокаїну по 400 мг в 200 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію внутрішньовенно зі швидкістю 30-40 кра>-пель за хвилину; 2) вдень внутрішньовенно крапельно (до 40 крапель за хв}, введення пентоксифілін/ по 100 мг в 250 мл Ізотонічного розчину натрію хлориду; 3) церебролізин по 1 мл внутрішньом'язово; 4) аміналон по 500 мг всередину 3 рази вдень перед їжею 3 другого дня лікування по 10-й день схему введення препаратів не змінювали. З 11-го по 20-й день сульфокамфокаїн вводили внутрішньовенно по 200 мг в 15 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію; з 11-го по 17-й день пентоксифілін призначали в таблетках по 200 мг 3 рази β день після їди, а з 18 дня (тиждень) всередину по 100 мг 3 рази в день. Методику введення церебролізину І аміналону не змінювали на протязі всього лікування (28 днів). До 15 дня від початку лікування регресували рухові І чутливі розлади, що корелювало з показниками системної І церебральної гемодинаміки та гемореології. Виписана на 29 день з відсутністю неврологічних порушень. Через місяць повернулась до своєї роботи. Приклад 3. Хворий Г., 54 роки, поступив в клініку нервових хвороб у важкому стані з явними ознаками Ішемічного нетромботичного Інсульту в правому каротидному басейні, обумовленому церебральним атеросклерозом І артеріальною гіпертензією. За останні 5 років відмічались повторні загальномозкові кризи. При по ступленні - цефалгії, блювота, симптом Керніга справа, глибокий лівобічний центральний геміпарез 1 гемігіпоалгезія, Пульс твердий, напружений, 86 ударів за хвилину. Акцент другого тону над аортою. Артеріальний тиск - 170/95 мм рт.ст. Дослідженням гемодинаміки встановлений гіперкінетичний тип кровообігу. Лінійна швидкість кровотоку по загальних І внутрішніх сонних артеріях перевищувала показники норми на 13% 118%. Підвищена в'язкість крові, спонтанна агрегація тромбоцитів І еритроцитів. Призначене лікування: 1) анаприлін по 2 мл 0,1 % розчину внутрішньовенно з 15 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію ранком І по 10 мг 2 рази на добу в обід 1 вечером до Іди перші два дні; 2) редергін по 0,3 мг внутрішньом'язово в Обід й по 1 мг через рот ранком І вечером; 3 ацелізін по 0,5 г в 10 мл дистильованої води внутрішньом'язово 2 рази в день 5 днігі, а потім по 0,25 г 2 рази в день 10 днів; 4} церебролізин по 1 мл внутрішньом'язово. З третього дня дозу анаприліну одержував 3 рази в день тільки через рот І йога дозу збільшували по 20 мг кожні 2 дні. На 5-й день захворювання з'явились ознаки венозного застою на реоенцб-фалограмі І стушованість дисків зорових нервів, в зв'язку з чим на фоні артеріального тиску 180/100 мм рт.ст. в лікувальний комплекс додані 2 мл 1% розчину лазиксу внутрішньом'язово 3 дні І внутрішньовенні крапельні інфузії еуфіліну по 240 мг в 200 мл Ізотонічного розчину хлориду натрію протягом 10 днів, що нормалізувало венозний відток з мозку. На 11-й день (доза анаприліну 120 мг на добу) серцевий Індекс понизився до 4,5 л/хв *м , артеріальний тиск -160/90 мм рт.ст. Майже нормалізувались лінійна швидкість кровотоку по МАГ І венозний відток із мозку. З 12 дня анаприлін одержував до середини по 30 мг 4 рази в день. На 15-й день значно зменшились за-гальномозкові розлади, зник симптом Керніга, регресували чутливі й рухові порушення. Хворий виписаний Із стаціонару на 28 добу від початку захворювання з практично відсутньою неврологічною симптоматикою. Оцінка ефективності запропонованого способу лікування Ішемічного Інсульту проводилась шляхом порівняння отриманих даних у 106 хворих, яким лікування запропонованими лікарськими середника ми проводилась з урахуванням порушень системної гемодинаміки та швидкості кровотоку по привідник артеріях голови та гемореологічних змін з адекватними показниками 80 аналогічних хворих (контрольна група - прототип), така ж терапія яким призначалась без врахування системно-церебральних гемодинамічних та реологічних показників. Запропонований спосіб лікування ішемічного інсульту дозволяє знизити число смертельних випадків захворювання з 20,1% по прототипу до 13,6%, скоротити строки лікування в середньому з 29,7 до 25,1 днів, а число ускладнень - з 32 до 17,2%.