Спосіб виведення важких металів з організму тварин

Винахід відноситься до галузі сільського господарства, зокрема до способів отримання екологічно чистої продукції тваринництва, годівлі сільськогосподарських тварин, біохімії, токсикології. Відомий спосіб виробництва цеолітого і алунітового борошна для тваринництва і кормовиробництва [Авт.св. СРСР № 1598951, кл. А 23 К 1/00, з-ка № 4459528. 12.07.88, опублік. 15.10.90, бюл. № 38]. Спосіб передбачає згодовування борошна вищевказаних порід як дієтичного мінерального додатку і як одного Із мінеральних Інгредієнтів комбікормів. Однак, додавання цеолітового борошна супроводиться в більшості випадків як кормової добавки, що сприяє кращому засвоєнню поживних речовин з раціону, підвищення середньодобових приростів маси тварин, є джерелом макро- та мікроелементів І не передбачає використання останніх як адсорбентів для токсичних сполук, зокрема важких металів. Відома схема застосування ряду адсорбентів: цеоліт, сапоніт, хумоліт, палегорскіт, полісорб-М, фітосорбент, евент-1 [Звіт по НДР "Вивчити динаміку накопичення важких металів в кормах та тканинах тварин в господарствах центральних областей України", номер держреєстрації 0193 U 025335]. Схема передбачає використання вищевказаних речовин як адсорбентів для виведення важких металів з організму лабораторних тварин (прототип). Недоліком застосування ряду адсорбентів було те, що концентрація контрольованих важких металів навпаки збільшилась, що підтверджує сильну Іонообмінну здатність цеолітів та негативно вплинуло на метаболізм глюкози, загальних ліпідів та амінокислот. Винаходом ставиться завдання зменшити концентрації важких металів в організмі тварин, які надходять з навколишнього середовища (переважно аліментарним шляхом) без негативного впливу на біохімічний статус в організмі. Суть винаходу заключається в тому, що спосіб виведення важких металів з організму тварин включає введення до раціону мінеральних добавок тваринам перед забоєм протягом 15 діб. Ціленаправлено додають до корму лужні еквіваленти: Даний спосіб дозволяє виводити з організму тварин від 15 до 80% токсиканту залежно від конкретного важкого металу. Приклад. Для досліду була відібрана група білих лабораторних щурів лінії Вістар, вагою 170-200 г, одного віку (180 голів), які були введені в стан гострого токсикозу методом додавання надлишку токсикантів разом з кормом. Після цього, тварини були розділені на три групи: перша - токсиковані тварини в нормальному стан! кислотно-лужної рівноваги (контроль), друга - токсиковані щурі в стані метаболічного ацидозу, третя токсиковані щурі в стані метаболічного алкалозу (табл. 1). Як показали результати дослідження, концентрації важких металів у тканинах серця, легенів, печінки, селезінки, нирок, м'язів та крові (табл. 2,3, 4): виведення міді відбувалось краще у тварин, що знаходились в стані алкалозу, крім тканин печінки та нирок; зменшення концентрації цинку зафіксовано краще у тварин в стані метаболічного алкалозу, окрім паечінки; Інтенсивніше виведення свинцю в усіх тканинах, без виключення, відмічено у щурів в стані метаболічного алкалозу; зниження концентрації кадмію проходило краще у тварин в стані алкалозу, крім крові; зміна кислотно-лужного стану зовсім була не ефективна у відношенні до стронцію, зменшення концентрації якого відбувалось краще у тварин в нормальному стані кислотно-лужної рівноваги. Щодо затримки виведення міді та цинку з тканин печінки, то ще можна пояснити таким чином, що вказані метали є мікроелементами. Встановлений нами факт іненсивнішого зменшення концентрацій досліджуваних важких металів можна пояснити тим, що при алкалозах в крові І тканинах збільшується кількість кислот трикарбонового циклу, а також молочної, піровиноградної та оцтової кислот, що веде до зв'язування металів через карбоксильні групи та виведення його з організму.