Спосіб моделювання системного аутоімунного захворювання

Спосіб моделювання системного аутоімунного захворювання шляхом введення повного ад'юванту Фрейнда з антигеном, який відрізняється тим, що повний ад'ювант Фрейнда вводять три рази з опроміненням іонізуючим випромінюванням в дозі 0,48 Гр через 14 днів після першого введення і через 9 днів після другого введення, причому дозу другого введення зменшують у 2 рази в порівнянні з дозою першого, а дозу третього в 2 рази в порівнянні з дозою другого, а поміж опроміненням вводять метилурацил. (19) (21) 98042160 (22) 29.04.1998 (24) 16.10.2000 (33) UA (46) 16.10.2000, Бюл. № 5, 2000 р. (72) Ніколенко Віктор Юрійович, Синяченко Олег Володимирович, Ніколенко Юрій Іванович, Анан'єва Майя Миколаївна, Дубяга Володимир Володимирович (73) ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М. ГОРЬКОГО 29276 Головний принцип, що покладений в основу розробленої моделі, це розвиток вторинної імунної відповіді на використаний антиген (н-ДНК) в суміші з повним ад'ювантом Фрейнда шляхом його дрібного введення через визначені проміжки часу і використання цитостатичної дії іонізуючих випромінювань, в тому числі рентгенівського, в дозі 0,48, яка дозволяє викликати загибель значної кількості лімфоцитів, перед усім супресорної ланки Тлімфоцитів, під час їх розподілу, але яка менша доз, що викликали б загибель інших клітин кісткового мозку, в визначені моменти максимальної імунної відповіді для пригноблення розвитку своїх імуносупресивних механізмів (Т-, В-супресорів і продукції антиідіотипічних антитіл і лімфоцитів) з використанням у наступному неспецифічних стимуляторів (метілурацила). Таким чином, досягається розхитування аутоімунної реакції в бік прогресування і самоутримування. В моделі використані ті фактори, які можливо впливають на людей в житті: одночасний і послідовний вплив імуностимулюючих (віруси, бактерії, вакцини та ін.) і імуносупресивних факторів (іонізуюче випромінювання, хімічні чинники), які призводять до розвитку аутоімунних реакцій і захворювань. Визначення аутоімунних гуморальних і клітинних реакцій проведено в піддослідних і контрольних тварин шляхом використання реакції пасивної гемаглютинації (РПГА) з н- і д-ДНК і тканьовими антигенами і пригноблення розповсюдження макрофагів. Результати цих досліджень наведені в табл. 1. Із наведених даних видно, що підвищення титрів антитіл до н-ДНК і ткані тімусу спостерігається із контрольних груп тільки в ІІ групі в порівнянні з інтактними (IV гр упа). В піддослідній групі підвищені титри антитіл до усіх антигенів, що використовувались. Це свідчить про системний розвиток аутоімунних реакцій в організмі тварин піддослідної групи, які пов'язані з поліклональною активацією В-системи імунітету. Вивчення результатів ПРМ до н-ДНК і тканьових антигенів виявило розвиток в ІІ групі вірогідного зниження показника до н-ДНК і антигенам селезінки, а в І гр упі - до усі х антигенів, що використовувались. Це свідчить про розвиток системної реакції гіперчутливості уповільненого типу до н-ДНК і аутоантигенів. Так як, в розвитку аутоімунних за хворювань суттєву роль грає розвиток ГУТ, то ці результати говорять на користь розвитку у тварин генералізованого аутоімунного захворювання з залученням гуморальних та клітинних аутоімунних реакцій. Розвиток аутоімунних реакцій гуморального і клітинного типу против антигенів центрального органу імунної системи тімусу могло привести до значних морфологічних змін його структури. Гістологічне дослідження тімусу у піддослідних і контрольних тварин підтверджує це припущення (табл. 2). Із наведених в табл. 2 даних видно, що в піддослідній групі є значні морфологічні зміни структури тімусу, які вірогідно більш часто зустрічаються, ніж у контрольних і інтактних тварин (ІІIV гр упи). Таким чином, в експериментальній групі розвились аутоімунні реакції проти тімусу, що привело до значних морфологічних його змін. Це не могло не привести до зниження імунорегулюючої функції з боку Т-системи імунитету, що, в свою чергу, приводить до розвитку самопідтримуючогося аутоімунного процесу в організмі. Розвиток аутоімунного процесу і ураження центральних органів імунної системи суттєвим чином може впливати на стан периферичних її органів і, в тому числі, селезінки. До антигенів тканин селезінки виявлені виражені аутоімунні реакції гуморального і клітинного типу (табл. 1). До означеного рівня ці реакції можуть носити компенсаторний характер, що сприяє регенерації тканин. Але в умовах розвитку генералізованого аутоімунного процесу ці реакції можуть мати і ушкоджуючий характер, що приводить до морфологічних змін. Окрім того, аутоімунний процес приводить до розвитку гіперфункції В-системи імунітету і подавляє регулюючу функцію Т-системи, що також накладає відбиток на морфологію органів імунної системи. Дані положення находять підтвердження при гістологічному дослідженні селезінки (табл. 3). З наведених в табл. 3 даних видно, що в експериментальній групі тварин в селезінці спостерігається гіперплазія В-залежної зони більшості тварин і погану вираженість Т-зони. У більшості тварин цієї групи має місце наявність лімфоідних фоллікулів різних розмірів, що свідчить про активний аутоімунний процес і спостерігається плазматизація і мієлоїдна метаплазія тканин пульпи і у третини тварин зменшення клітин в червоній пульпі. Наведені результати гістологічного дослідження свідчать про активний імунний процес в організмі тварин з ураженням Т-системи і гіперфункції Всистеми імунітету. Таким чином, створена модель системного аутоімунного захворювання на щурах, відображає поліорганний аутоімунний процес, який характерний для системних аутоімунних захворювань, і може служити їх моделлю. Переваги запропонованого способу заключаються в тому, що захворювання розвивається в короткий строк на протязі одного місяця. Це захворювання носить характер системного аутоімунного захворювання і уражає різні органи і системи, що більш подібно до системних захворювань в людини. Модель на білих безпородних щура х найбільш дешева. Джерела інформації 1. Клиническая иммунология и аллергология / Под ред. Л. Ейегера. - М.: Медицина, 1990. - Т. 2. С. 288-293. 2 29276 Таблиця 1 Тітри аутоантитіл і ПРМ до а утоантигенів у щурів з аутоімунною моделлю і контрольних тварин (М±m) Показники Антитіла до (In М±m): н-ДНК д-ДНК тімусу печінки нирки серця селезінки головного мозку ПРМ до антигенів (%): н-ДНК тімусу печінки нирки селезінки головного мозку І гр упа піддослідна Групи тварин II гр упа ІII група контрольна контрольна IV гр упа інтактні 3,8±0,1* 4,4±0,2* 2,8±0,2* 3,2±0,3* 3,51±0,2* 2,8±0,1* 3,8±0,3* 3,0±0,3* 1,13±0,10* 1,03±0,11 1,89±0,22* 1,2±0,08 0,87±0,07 1,10±0,07 1,87±0,21 1,30±0,08 1,10±0,11 0,85±0,12 1,12±0,20 1,08±0,07 0,91±0,05 1,02±0,04 1,20±0,12 1,03±0,06 0,80±0,05 0,90±0,11 0,96±0,07 0,82±0,05 0,80±0,05 0,72±0,04 1,12±0,19 0,78±0,05 36,5±2,8* 42,4±3,1* 58,6±4,3* 38,6±3,5* 52,1±3,1* 54,2±3,2* 90,5±3,2* 88,6±4,4 95,4±3,1 93,5±3,4 88,4±3,2* 89,5±3,3 95,4±2,3 98,3±3,1 96,4±4,2 97,3±3,2 98,3±2,3 97,5±2,4 98,2±1,2 96,1±2,2 101,1±3,1 99,3±2,2 97,2±2,5 98,1±2,5 Примітка: * - різниця між показниками у експериментальних і інтактних тварин статистично вірогідні. Таблиця 2 Частота морфологічних змін тімусу у щурів з аутоімунною моделлю і контрольних тварин (М±m, %) Морфологічна ознака І гр. Неможливість і погана можливість розрізнити корковий і мозковий шар Погана видимість і відсутність тілець Гассаля Наявність імунобластів і плазмоцитів Мала кількість клітин в мозковому шарі Наявність лімфоідних фоллікулів Мультілокулярність жиру в капсулі Наявність склерозу Наявність ознаки в % II гр. ІІІ гр. IV гр. 75±9,7* 20±8,9 10±6,7 0 100±0* 90±6,7* 80±8,9* 20±8,9* 35±10,7* 5511,1* 30±10,2 50±11,2 50±11,2 0 20±8,9 30±10,2 10±6,7 20±8,9 15±8,0 0 15±8,0 0 0 0 0 0 0 0 Примітка: * - різниця між показниками у експериментальних і контрольною групами ті інтактними тваринами статистично вірогідні. Таблиця 3 Частота морфологічних змін селезінки у щурів з а утоімунною моделлю і контрольних тварин І гр. 85±8,0* 20±8,9* Наявність ознаки в % II гр. ІІІ гр. 50±11,2 10±6,7 50±11,2 70±10,2 IV гр. 0 80±12,6 80±8,9* 60±11,0 30±10,2 20±12,6 5±4,9* 40±11,0 90±6,7 100±0 85±8,0* 70±10,2 0 0 35±10,7* 10±6,7* 25±9,7 20±8,9 10±6,7 0 0 0 Морфологічна ознака Гіперплазія В-залежної зони Наявність крупних лімфоідних фоллікулів Наявність лімфоідних фоллікулів різних розмірів Добра вираженість Т-залежної зони Плазматізація і мієлоідна метаплазія червоної пульпи Зменшення клітин в червоній пульпі Гіперплазія клітин червоної пульпи Примітка: * - різниця між показниками у експериментальних і контрольною групами ті інтактними тваринами статистично вірогідні. 3 29276 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 34 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4