Спосіб моделювання нефропатії

Винахід відноситься до області біології та медицини І може бути використаний при експериментальних дослідженнях патофізіології нирок. При експериментальних дослідженнях на тваринах в ряді випадків необхідно моделювати захворювання нирок з диференційованим пошкодженням клубочків чи канальцевого відділу нефрона. Відомий спосіб моделювання нефропатії, коли піддослідній тварині (білі щурі і ін.) вводять нефротоксичну речовину - сулему, яка з 100% точністю пошкоджує проксимальний відділ нефрона [Гоженко А.И. Нефротоксическое действие сулемы на крыс в зависимости от потребления натрия//Физиология и патология сердечно-сосудистой системы и почек. - Чебоксары: Чува шский гос. университет, 1982. - С. 126-128]. Проте вказаний спосіб має цілий ряд недоліків. Так як сулема пошкоджує проксимальний відділ нефрону, це приводить до зниження проксимальної реабсорбції натрія і збільшення його доставки до macula densa дистального відділу нефрона, що в свою чергу викликає активацію внутрішньониркової ренін-ангіотензинової системи, з виділенням в кінцевому моменті ангіотензину-ІІ, який приводить до спазму приносної артеріоли нирок, з розвитком ішемії кіркової речовини нирки і зниженням клубочкової фільтрації. Розвиток Ішемії кіркової речовини нирок призводить до вторинного пошкодження проксимального відділу нефрона І частково ураження дистальних канальців. При цьому точність пошкодження дистальних канальців 30%. Таким чином, при даній моделі нефропатії ми маємо низьку точність пошкодження дистального відділу нефрону І це пошкодження не є Ізольованим, а поєднується з ураженням проксимального канальця і реалізацією тубуло-гломерулярного зв'язку з розвитком Ішемії кіркової речовини нирок. Це в свою чергу значно ускладнює аналіз патології дистального відділу нефрона. В основі винаходу поставлено задачу розробити якісно нову модель нефропатії шляхом введення піддослідній тварині оксалату калію, що викликає пошкодження дистального відділу нефрона і тим самим забезпечується створення моделі нефропатії з більш точним пошкодженням дистального канальця без включення в патологічний процес проксимального відділу нефрона, без реалізації системи тубулогломерулярного зворотнього зв'язку І без розвитку Ішемії кіркової речовини нирок. Дана модель забезпечує те, що вперше локалізовано нефротоксичну дію оксалату калію в дистальному відділі нефрона. На відміну від більшості нефротоксичних сполук (наприклад: сулема, цисплатина), що пошкоджують проксимальний каналець, а це викликає реалізацію системи тубулогломерулярного зворотнього зв'язку І розвиток Ішемії кіркової речовини нирок оксалат калію викликає первинне Ізольоване пошкодження дистального відділу нефрона. У відомого прототипу - сулемової нефропатії - точність пошкодження дистального відділу складає - 30%, а запропонованої нами моделі - 100%. Таким чином, забезпечується підвищення точності пошкодження дистального відділу нефрона. Піддослідним тваринам (білі щурі) в шлунок при допомозі металічного зонда вводять оксалат калію в дозі 50 мг/кг ваги тіла на протязі 4 тижнів, після чого тварин поміщають в обмінні клітки і збирають сечу за2 години. Евтаназію тварин проводять під ефірною анестезією шляхом декапітації. Кров збирають в пробірки з гепаріном, центрифугують при 3000 об/хв протягом 10 хв. В плазмі крові І сечі визначають концентрації креатиніну, натрію І розраховують показники проксимальної та дистальної реабсорбції натрію за загальноприйнятими формулами, викладеними в праці Шюк О. Функциональное исследование почек. - Прага: Авиценум, 1981. - 344 с. В порівнянні Із моделлю сулемової нефропатії видно, що точність пошкодження дистального відділу нефрона зросла з 30% до 100%, в результаті чого досягається поставлена мета (див. таблицю).