Біоритмосинхронізатор

Біоритмосинхронізатор, що складається з джерела оптичного випромінювання, включеного на вихід блока кардіосинхронізації, який відрізняється тим, що як джерело оптичного випромінювання використовують мініатюрні лампочки, які вмонтовані в оправу для окулярів. (19) (21) 98020559 (22) 03.02.1998 (24) 15.02.2001 (33) UA (46) 15.02.2001, Бюл. № 1, 2001 р. (72) Дем'яненко Василь Васильович, Мисула Ігор Романович 32691 чають мініатюрні лампочки. Датчик пульсу закріплюють на вказівному або середньому пальці руки. Надівають на обличчя оправу окулярів з вмонтованими лампочками. Включають в електромережу блок кардіосинхронізації й переконуються в роботі датчика пульсу за миготінням світлового індикатора. Включають лампочки в окулярній оправі й спостерігають появу синхронних з кардіоритмом світлових спалахів. Сеанс біоритмосинхронізації триває від 10 до 30 хвилин, по 5-15 сеансів на курс. Залежно від конкретних задач біоритмосинхронізуючого процесу виставляють необхідну кратність моделюючих імпульсів з датчика пульсу до ритму світлових імпульсів в межах 1:2, 1:1 або 1:4. Критеріями досягнення фізіологічного рівня синхронності біологічних ритмів в організмі за рахунок використання запропонованого біоритмосинхронізатора є стійке позитивне самопочуття, нормалізація сну, легкість змін фазної активності головного мозку, зокрема, при переході від сну до стану бадьорості, нормалізація ритмів дихання й скорочень серця, фізіологічних відправлень, нормалізація показника вегетативної активності за методикою психологічного кольорового тесту Люшера та ін. Приклад 1 на використання біоритмосинхронізатора. Хвора P., 27 років. Скарги на розлади сну, періодичні приступи розлитого болю в голові; загальну втому й дратівливість, апатію, задишку при ходьбі, серцебиття, часті запори. Виникнення зазначених явищ хвора пов'язує з порушеннями сну, які виникли внаслідок частого (3-4 рази на ніч) переривання сну для догляду за новонародженою дитиною. При об'єктивному обстеженні ознак органічної патології не виявлено. Аускультативно тони серця ритмічні, дещо ослаблені, тахікардія 9094 скор./хв, пульс слабкого наповнення, AT 90/60 мм рт. ст. Д-з: Вегето-судинна дистонія на грунті загальної дезадаптації організму з явищами десинхронозу. Проведено курс біоритмосинхронізації з використанням запропонованого біоритмосинхронізатора. У положенні хворої на спині на обличчя наділи оправу окулярів (без скелець) з вмонтованими мініатюрними лампочками й підключили на вихід кардіоритмосинхронізатора, на вхід якого попередньо підключили фотоелектронний датчик пульсу. Останній наділи на вказаний палець руки пацієнтки. На кардіосинхронізаторі виставили кратність вхідних і вихідних сигналів 1:1. Загальна тривалість сеансу 15 хв. Усього проведено 12 сеансів (по одному сеансу щоденно), причому, перші 4 сеанси провели з кратністю 1:1, наступні 4 сеанси - 1:2 й останні 4 - з кратністю 1:4. Результати біоритмосинхронізації наведені в табл. 1. З наведених в табл. 1 даних видно, що в основному фізіологічні показники серцево-судинної системи й дихання, а також функціональних проб нормалізувалися на 7 день (в таблиці затоновані нормальні показники). Зазначимо при цьому, що ніякого іншого коригуючого впливу, й перш за все медикаментозного, не проводилося. В результаті проведеного курсу біоритмосинхронізації покращилося загальне самопочуття й тонус організму, нормалізувалися показники функції гемодинаміки й дихання, покращилась функція кишечнику, припинились приступи головних болій, відновився сон, прискорилася фаза засинання, нормалізувалися біоенергетичні процеси в головному мозку. Незважаючи на вимушене продовження переривань нічного сну, пацієнтка не відчуває загального знесилення й втрати тонусу організму за рахунок легкого засинання в день й компенсування у такий спосіб нічних недосипань. Нормалізація інших фізіологічних показників свідчить про підвищення рівня загальної адаптації організму до стресової ситуації на основі більш високої ефективності синхронізації біологічних ритмів різних систем всього організму. Приклад 2 на використання біоритмосинхронізатора. Трьом волонтерам (практично здорові чоловіки віком 42-56 років) з метою дослідження функціональних можливостей біоритмосинхронізатора провели сеанс біоритмосинхронізації під час спланованого переривання нічного сну. Перед засинанням о 22 годині провели вимірювання пульсу й артеріального тиску, аналогічні дослідження провели відразу після пробудження о 1 годині ночі, а також після 15-хвилинного сеансу біоритмосинхронізації. Зміни функції серцевосудинної системи визначали також на основі результатів ортостатичної проби, яка полягала у порівнянні частоти серцевих скорочень у положенні лежачи й стоячи. Результати спостережень наведені в табл. 2. З наведених у табл. 2 даних видно, що ефект біоритмосинхронізації залежить від вихідного функціонального стану організму. Так, кардіосинхронна стимуляція регуляторних структур головного мозку на фоні функціонального переважання гальмівних процесів супроводжується помітними змінами ритміки водія ритму - серця у вигляді пришвидшення ритму скорочень серцевого м'яза й підвищення тонусу судин. Така реакція з боку синоаурикулярного вузла та судиннорухового центру на дію кардіосинхронних світлових подразнень свідчить про участь світлочутливих регуляторних компонентів в саморегуляції функції гемодинаміки, й зокрема епіфізу, що має певне значення в формуванні системних адаптаційних процесів на рівні всього організму. Про це свідчать також дані ортостатичної проби, яка виявилась чутливою на адаптогенний вплив ритмічного світлового подразника. На основі використання даного біоритмосинхронізатора проведені дослідження ефективності синхронізації біоритмів функціональних систем організму 14 пацієнтів - практично здорових осіб із числа студентів, у яких мали місце явища перевтоми, що виникли внаслідок складання сесійних іспитів у вузі. Практично в усіх випадках мали місце швидке й ефективне відновлення працездатності й покращання загального самопочуття. Отже, використання запропонованого біоритмосинхронізатора забезпечує підвищення рівня безпеки для здоров'я хворого й ефективності синхронізації біоритму організму як цілого. 2 32691 Джерела інформації 1. Комаров Ф.И., Рапопорт С.И., Малиновская Н.К. К проблеме управления биоритмами организма // Клиническая медицина. – 1996. - № 8. – С. 4-8. 2. Шиходыров В.В. Патогенное действие квантовых генераторов (лазеров): Патологическая фи зиология экстремальных состояний / Под ред. акад. АМН СССР проф. П.Д. Горизонтова, акад. АМН СССР проф. Н.Н. Сиротинина. – М.: Медицина, 1973. – С. 372-375. Таблиця 1 Показники Дні 1 3 7 10 12 94 88 80 76 76 90/60 100/60 110/65 110/70 110/70 Частота дих. за 1 хв. 20 18 18 16 16 Ортостатична проба (∆Р в 1') Показник вегетативної активності за тестом Люшера 18 16 14 12 12 -11 -7 -4 -4 -4 ЧСС АТ, мм. рт. ст. Таблиця 2 Години Показники ЧСС АТ, мм. рт. ст. 00 22 68,7±2,4 syst diast Ортостатична проба (∆Р в 1') 135 ±3 88±2 8±1 Показник достовірності Р 0100 (відразу після пробудження) 0120 (після сеансу біоритмосинхроюэації) 62,5±2,3 122±3 82±2 90,0±1,8 140±3 92±3