Спосіб визначення переходу еустресу в дистрес

Спосіб визначення переходу е устресу в дистрес, що містить створення у тварин гіпокінетично 3 38741 виявлення переходу еустресу в дистрес, що не вимагає наявності дорогих реактивів для біохімічного аналізу крові. Суть корисної моделі полягає в тому, що спосіб визначення переходу еустресу в дистрес включає дію на тварин, підданих ГК стресу різної тривалості, больового чинника різної природи (тонічної, вісцеральної, гострої термічної та електростимуляції) і виявлення зміни рівня больової чутливості тварин від зниження (підвищення больового порогу, зменшення тривалості больових реакцій) до підвищення (зменшення больового порогу, збільшення тривалості больових реакцій). Причинно-наслідковий зв'язок між істотними ознаками корисної моделі та результатом, що досягається, полягає в здатності ГК стресу модифікувати тривалості больових поведінкових реакцій при експериментально викликаних тонічних і вісцеральних больових реакціях, а також змінювати рівень больової чутливості тварин при дії гострого термічного болю і електростимуляції різнонаправлено, залежно від тривалості обмеження рухливості, що, мабуть, пов'язано з тим, що ключовою ланкою, що визначає схильність і стійкість організму до стрес-факторів, є рівень активності різних ланок стрес-реалізуючих і стрес-лімітуючи х систем, а також ступінь їх активації під впливом стресу. Для вивчення впливу ГК стресу на больову чутливість були проведені ряд експериментів на дорослих безпородних білих щура х-самцях масою 180-220 грам (n= 265), отриманих з розплідника науково-дослідного інституту біології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Для експериментів відбирали тварин з середнім рівнем рухової активності та низькою емоційністю, що визначалися в тесті «відкрите поле», які, згідно нашим та літературним даним, переважають в популяції і тому можна стверджувати, що у них розвивається найбільш типова реакція на експериментальні дії. У першій серії експериментальних досліджень вивчалася модифікуюча дія ГК стресу на зміну больової чутливості щурів при експериментально викликаному тонічному соматичному болі в «формаліновому тесті» (ФТ) [Dubuisson D., Dennis S.G. The formalin test: a quantitative study of the analgesic effects of morphine, meperidine and brainstem stimulation in rats and cats. -1997. -Vol.С 4. -P.161-164]. Для цього експериментальних тварин розподілили на дві рівноцінні групи по 45 особин в кожній. Тонічний біль у даних тварин першої (ФТ) і др угої (ГК+ФТ) груп викликали ін'єкцію 5%-вого розчину формаліну в дорсальну поверхню стопи задньої кінцівки. Тварин другої групи (ГК+ФТ) заздалегідь піддавали дії ГК стресу, який створювався поміщенням щурів у спеціальні пенали з оргскла, що складаються з п'яти осередків, розміри кожного з них складали 140´60´60мм для кожного щура. Такі клітки забезпечують істотне обмеження рухливості тварин по всіх напрямах. Стінки та дно кожного осередку забезпечені спеціальними отворами, що забезпечують вентиляцію та виведення відходів тварин. В описаних пеналах щури експериментальних груп знаходилися по 20 годин на 4 добу. Протягом решти 4-х годин здійснювали експериментальні дослідження, годування і догляд за тваринами. Отримана експериментальна модель дозволила створити однаковий ступінь «жорсткості» ГК для всіх тварин, що є необхідною умовою для отримання зіставних результатів [Коваленко Е.А., Г уровский H.H. Гипокинезия. - Μ.: Медицина, 1980. -307с.]. Показником больової чутливості була тривалість больової поведінкової реакції (лизання ураженої кінцівки) протягом 90-та хвилин спостереження після ін'єкції формаліну. У другій серії експериментів вивчалася модифікуюча дія ГК стресу на зміну больової чутливості у щурів при експериментально викликаному вісцеральному болю в «оцтовому тесті» [Ness T.J. Models of visceral nociception //ILAR J. -1999. -Vol.40 №3. -p.119-128]. Експериментальних тварин розподіляли на дві рівноцінні групи по 25 особин в кожній. Тварини першої (ОТ) і другої (ГК+ОТ) гр уп піддавалися дії вісцерального болю шляхом внутрішньочеревинного введення 2% розчину оцтової кислоти. Щури другої групи знаходилися в умовах дев'ятидобової ГК і щодня піддавалися дії ОТ (ГК+ОТ) і больовій дії. Показником інтенсивності болю була тривалість тонічних поз (корчів) і реакції лизання живота протягом 90-та хвилин спостереження. У третій серії експериментів моделювали гострий термічний біль у тесті «гарячої пластинки» (ТГП) [O'Callaghan J., Holtzman S.G. Quantification of the analgesic activity of narcotic antagonists by a modified hot-plate procedure //Pharmacol. Exp. Ther. -1979. -Vol.194. -P.497-505] протягом 9-ти діб. Тварин розділили на дві рівноцінні групи по 25 особин - ТГП і ГК+ТГП. Показником больової чутливості у тварин цих гр уп служив больовий поріг (БП), за який брали мінімальну температуру металевої пластини установки, що супроводжується появою перших больових реакцій (підскакування та лизання кінцівок). У четвертій серії досліджень використовували тест електростимуляції (ТЕС) для моделювання гострого болю шляхом електричного больового подразнення. Експериментальних тварин розділили на дві групи по 15 особин (ТЕС і ГК+ТЕС) і вимірювали БП по величині сили струму (у міліамперах, мА). Враховуючи той факт, що у гризунів БП протягом доби варіює [Golombek D.A., Escolar E., Burin L.J. et al. Time-dependent melatonin analgesia in mice: inhibition by opiate or benzodiazepine antagonist //Eur. J. Pharmacol. -1991. -Vol.194 №1. -P.2530], експерименти проводилися в один і той же час світлої половини доби (з 9.00 до 11.00 годин). Щурів утримували в умовах віварію при температурі 18-22°С на стандартному харчовому раціоні і в стандартних умовах освітлення (12 годин темнота: 12 годин світло). Світлова фаза починалася о 7.00 ранку. Статистична обробка матеріалу проводилася шляхом обчислення середнього значення досліджуваних величин ( x ), середнього квадратичного відхилення (σ), помилки середнього арифметично 5 38741 го (S x ). Після перевірки отриманих даних на закон нормального розподілу, оцінку достовірності спостережуваних змін проводили за допомогою tкритерію Стьюдента. Відмінності між значеннями показників у тварин різних експериментальних груп вважалися достовірними при р