Спосіб непрямого визначення споживання пасовищноі трави молодняком великої рогатої худоби

Винахід відноситься до галузі тваринництва, а саме до способів визначення споживання пасовищної трави та характеризується у порівнянні з відомим способом більш високою точністю, і може бути використаний для удосконалення годівлі великої рогатої худоби в умовах пасовищного утримання. Відомо, що близьким до заявленого за технічним рішенням може служити спосіб визначення спожитої пасовищної трави методом контрольної годівлі. У залікові дні скошену траву пасовища задають у годівниці тваринам, що знаходяться на прив'язі. По різниці між кількістю заданого корму і його залишками визначають кількість спожитої трави і отримані результати тлумачать як кількість спожитої трави в умовах випасання [Мусажанов К. Продуктивные качества молодняка казахской белоголовой породы в зависимости от уровня кормления в зимний стойловый период в условиях мелкосопочной полупустынной зоны Семипалатинской области: Автореф. дис…канд. с.-х. наук. 06.02.04 - Алма-Ата. - 1978. -19с.]. Основним недоліком даного способу є те, що контрольна годівля скошеною пасовищною травою здійснюється при обов'язковому дотриманні наступного правила - згодовування трави досхочу, коли величина споживання корму лімітується не його кількістю, а можливостями максимального споживання сухої речовини пасовищної трави твариною. Тому обов'язковою умовою використання цього способу є наявність залишків корму в годівниці після закінчення контрольної годівлі. В реальних умовах пасовищного утримання тварин принцип максимального споживання сухої речовини корму при випасанні тварин у більшості випадків не може бути виконано. Так, на пасовищі споживання сухої речовини трави, як правило, не досягає максимальних величин оскільки воно може бути обмежено, з одного боку, площею пасовища, яка доступна для випасання, і з другого боку, - низьким рівнем його продуктивності. Більш того, спосіб, який розглядається, у принципі не дозволяє контролювати дотримання правила максимального споживання трави на пасовищі. Тому фактичне споживання тваринами трави на пасовищі та величина її поїдання в умовах контрольної годівлі дають не співпадаючі результати. Відомо інший непрямий спосіб визначення кількості підніжного корму, що споживається великою рогатою худобою на пасовищах. Спершу, в умовах балансового досліду визначають гравіметричним методом кількість спожитого корму, який задавався у годівниці, і масу калу, що був виділений твариною за добу. На підставі хімічного аналізу визначають концентрацію сухої речовини у пасовищній траві і середній пробі калу. Виходячи із отриманих даних вимірюють по відношенню сухої речовини спожитого корму до сухої речовини виділеного калу перетравність пасовищної трави. Після закінчення балансового досліду, який виконують в умовах тваринницького приміщення або літнього табору, безпосередньо на пасовищі збирають кал і вимірюють у ньому концентрацію сухої речовини. За величиною сухої речовини калу, який був виділений за добу, і відношенню спожитої сухої речовини підніжного корму до сухої речовини виділеного калу розраховують добове споживання сухої речовини підніжного корму великою рогатою худобою на пасовищах [Баканов Β.Η., Давыдова Л.П., Освищер Б.Р., Андреев Н.Г. и др. / Молочное скотоводство на культурных пастбища х. М.: Россельхозиздат, 1976. -298с]. Крім трудомісткості проведення балансових дослідів і складності збирання калу, виділеного за добу, даний спосіб має три принципових недоліки, які суттєво знижують його точність. По-перше, встановлене у балансовому досліді відношення між добовим споживанням сухої речовини підніжного корму і кількістю сухої речовини, яка виділяється тваринами з калом, з кожною наступною добою випасання все більше відрізняється від фактичної перетравності пасовищної трави, хімічний склад якої, а отже, і її перетравність, піддаються суттєвим змінам у часі. Тому з кожною наступною добою випасання використання результатів балансових дослідів по вивченню перетравності при непрямому визначенні кількості спожитого підніжного корму тваринами стає менш правомірним. По-друге, при визначенні перетравності корму великою рогатою худобою перед обліковим періодом повинен бути підготовчий період, який для молодняку великої рогатої худоби дорівнює 8-10 діб. У цей період тваринам необхідно згодовувати одні і ті ж корми, які мають постійний хімічний склад. Водночас, хімічна характеристика пасовищної трави за цей час зазнає значних змін, що не дає змогу в заліковий період коректно визначити перетравність цього корму. По-третє, коефіцієнт перетравності одного й того ж корму змінюється, окрім інших причин, в залежності від величини його споживання. У той самий час величина споживання корму є кінцевою метою даного методу. У результаті цього, визначення кількості спожитого корму на підставі коефіцієнту перетравності його сухої речовини стає функцією від функції, - бо перетравність сухої речовини корму залежить від величини його споживання. Безумовно, подолати цю перешкоду практично не можливо. Найбільш близьким за кількістю ознак, які співпадають із запропонованим способом, є непрямий спосіб визначення спожитого підніжного корму, що базується на принципі "зворотнього перерахунку" [Баканов Β.Η., Давыдова Л.П., Освищер Б.Р., Андреев Н.Г. и др. / Молочное скотоводство на культурных пастбища х. М.: Россельхозиздат, 1976. -298с]. За допомогою цього способу кількість спожитої на пасовищі трави розраховують виходячи із продуктивності тварини. Спочатку визначають добову продуктивність тварини (середньодобовий приріст, добовий надій молока, інші параметри продуктивності). Потім, за допомогою існуючих таблиць кормових норм перераховують дані продуктивності у кормові одиниці, які необхідні для отримання одержаної продуктивності. Виходячи із табличних даних по енергетичній цінності пасовищної трави або на підставі прямого зоохімічного аналізу корму розраховують у якій кількості пасовищної трави міститься та кількість кормових одиниць, яка забезпечує рівень фактичної продуктивності тварин, що знаходяться на пасовищі. Ця розрахункова величина врешті-решт тлумачиться як кількість підніжного корму, спожитого за добу на пасовищі. Цей спосіб визначення спожитої на пасовищі трави характеризується двома ознаками, за якими він співпадає з запропонованим. По-перше, обидва способи базуються на визначенні спожитої пасовищної трави твариною за допомогою непрямих методів. По-друге, у обох випадках за базову інформацію для непрямого визначення параметру править показник продуктивності тварини, а не корму. Саме тому спосіб "зворотного перерахунку" приймається за прототип. Однак цей спосіб має суттєвий недолік, який негативно впливає на його точність. Кількісна залежність продуктивності тварини від спожитих кормових одиниць, яка декларується існуючими норами годівлі, в реальних умовах ведення галузі тваринництва помітно відрізняється від фактичної. Саме тому величина отриманої тваринницької продукції не завжди є надійним показником для оцінки потенційної продуктивності пасовища [Молочное скотоводство на культурных пастбища х / Β.Η. Баканов, Л.П. Давыдова, Б.Р. Освищер, Н.Г. Андреев и др.. М.: Россельхозиздат, 1976. -298с]. Крім того, наведені у таблицях норми годівлі тварин отримані у дослідах, які проведені в умовах стійлового утримання. Вони значно відрізняються від величин, які мають місце при утриманні тварин на пасовищах. Досить сказати, що потреба у енергії на підтримуючий обмін при пасовищному утриманні вища, аніж при стійловому. І ця невідповідність кожного разу виявляється іншою, оскільки вона залежить також від якості пасовища. Завдання винаходу: Підвищення точності визначення споживання трави великою рогатою худобою на пасовищах. Поставлене завдання вирішується шляхом розміщення тварин після закінчення випасання на ніч у тваринницькому приміщенні або території літнього табору, обладнаного годівницями, і згодовування їм в якості вечірньої підкормки раціону, який забезпечує годівлю тварин досхочу, з визначенням по різниці між кількістю заданого раціону і залишків фактичного споживання маси вечірньої підкормки, і потім, за різницею між максимальним споживанням корму, яке встановлюють шляхом розрахунку, і кількістю спожитої вечірньої підкормки розраховують кількість травостою, спожитого тваринами на пасовищі. Максимальне споживання сухої речовини раціону розраховують за формулами: а) для визначення максимального споживання сухої речовини раціону коровами: 4,3027477×10-3×У×Ж+3,8742263×10-3×ЖМ0,75, МАКСПОСВ=7,3944233 е де: МАКСПОСВ - добове максимальне споживання сухої речовини раціону, кг/добу; У - добовий удій, кг; Ж - жирність молока, %; ЖМ - жива маса, кг. Середньозважена помилка апроксимації складає 3,82%. б) для визначення максимального споживання сухої речовини раціону молодняком великої рогатої худоби на вирощуванні і відгодівлі: 7,7710935×10-1, МАКСПОСВ=8,6109184×10-2×ЖМ де: МАКСПОСВ- добове максимальне споживання сухої речовини раціону, кг/добу; ЖМ - жива маса, кг. Середньозважена помилка апроксимації складає 3,98%. Це забезпечує,у порівнянні з відомим способом, підвищення точності визначення кількості спожитої трави на пасовищі, у результаті чого відносна помилка визначення цього параметру знижується більше, ніж у чотири з половиною рази і наближається до 5%, що може правити за підґрунтя для організації нормованої годівлі великої рогатої худоби у пасовищний період з отриманням запланованого рівня продуктивності. Винахід ілюструється двома прикладами. Приклад 1 В рамках цього прикладу визначення споживання сухої речовини раціону великою рогатою худобою проводили в умовах стійлового утримання, що дозволило отримувати безпосередньо величину фактичного споживання раціону тваринами і зрівнювати ці дані з результатами двох порівнюваних способів. Бугайців чорно-рябої породи у кількості 12 голів вирощували на м'ясо в умовах стійлового утримання на прив'язі. Середня жива маса при постановці на дослід складала 103,5кг, в кінці досліду - 168,6кг. Тривалість досліду - чотири місяці. Визначення живої маси проводили шляхом індивідуального зважування з інтервалом в один місяць. Вміст сухої речовини у 1кг раціону складав в середньому за період досліду 281г. При цьому на 1 кг сухої речовини раціону припадало: кормових одиниць - 0,80, сирого протеїну - 111,13г. Годівлю тварин проводили досхочу. Корми задавали два рази: зранку - о 8 годині, і ввечері - о 17 годині. Кожного разу при даванні нової партії корму контролювали її початкову масу. Перед даванням нової партії корму із годівниці повністю видаляли залишки і зважували їх. По різниці між заданою кількістю корму і масою залишків визначали кількість спожитого корму після ранкового і вечірнього роздавання. Визначення споживання кормів проводили груповим методом. Кількість спожитого корму з 17 годин вечора і до 8 годин ранку наступної доби тлумачили як споживання вечірньої підкорми згідно термінології, яка використовується при викладенні запропонованого способу. Міру збіжності споживання сухої речовини раціону у період з 8 годин ранку до роздавання кормів ввечері, яку визначали відомим і розробленим способами, з фактичним споживанням кормів тваринами за аналогічний проміжок часу (а ця величина визначалася шляхом прямих вимірювань) оцінювали по середньозваженій помилці апроксимації. При цьому ви ходили з того, що із зменшенням величини середньозваженої помилки апроксимації точність непрямих способів визначення споживання сухої речовини тваринами зростає. Дослід по визначенню споживання сухої речовини раціону молодняком великої рогатої худоби, який вирощували на м'ясо, показав, що фактичне споживання корму тваринами, що було визначено інструментальне по різниці між кількістю заданого корму та масою його залишків, зі збільшенням віку піддослідних тварин закономірно зростає. Бугайці середньою живою масою 103,5кг, як показало пряме визначення цього параметру, фактично споживають 3,3кг сухої речовини за добу, у тому числі з вечірньою підкормкою - 0,66кг. За період згодовування раціону вранці, до внесення підкормки ввечері, ці тварини фактично споживають 2,64кг сухої речовини. Ця кількість спожитого корму трактується як величина, що дорівнює спожитому корму на пасовищі. Саме ця величина, яка була виміряна інструментальне прямим способом, розглядається як контроль, що дозволяє оцінити запропонований і відомий способи визначення кількості спожитої сухої речовини на пасовищі з точки зору їх точності. Фактичне споживання сухої речовини корму, розпочинаючи з годівлі вранці і до внесення у годівниці підкорми ввечері, для бугайців при вирощуванні на м'ясо з живими масами 128,0; 150,3 і 168,6кг складає 2,99; 3,21; 3,38кг сухої речовини раціону відповідно. Аналогічна закономірність, тобто пряма залежність між живою масою тварин і кількістю сухої речовини, яка моделює її споживання на пасовищі, простежується і у тих випадках коли кількість спожитої сухої речовини раціону визначали непрямими способами: відомим і запропонованим. Наводимо алгоритм непрямого визначення споживання сухої речовини корму запропонованим способом для технологічної групи бугайців, яких вирощували на м'ясо, середньою живою масою 103,5кг, що споживали вечірню підкормку у кількості 0,66 кг сухої речовини раціону на голову за добу. На початку визначають максимальне споживання сухої речовини бугайцем, який вирощується на м'ясо, за рівнянням, наведеним при викладенні запропонованого способу: 7,7710935×10-1 МАКСПОСВ=8,6109184×10-2×103,5 Таким чином, максимальне споживання сухої речовини раціону бугайцем живою масою 103,5кг складає 3,17кг/добу. Потім, приймаючи до уваги, що інструментальне визначена величина споживання сухої речовини вечірньої підкормки дорівнює 0,66 кг, розраховують кількість корму, який було спожито бугайцем за добу за виключенням кормів, які були спожиті з підкормкою ввечері: 3,17-0,66=2,51 Виходячи з цього можна дійти висновку, що кількість спожитої сухої речовини бугайцем живою масою 103,5кг за виключенням кормів, які були спожиті з підкормкою ввечері, складає 2,51кг сухої речовини. Аналогічним способом визначали цей параметр для бугайців, які досягають послідовно наступних живих мас: 128,0; 150,3; 168,6кг. Непрямий запропонований спосіб дав такі значення добового споживання сухої речовини корму за виключенням сухої речовини, спожитої з підкормкою ввечері: 2,99; 3,43; 3,78кг відповідно. Послідовність визначення кількості спожитої сухої речовини корму бугайцем живою масою 103,5кг за допомогою непрямого відомого способу виконують наступним шляхом: Згідно норм годівлі молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні на м'ясо (для середніх за масою молочно-м'ясних і молочних порід) на голову за добу (табл. 71, Норми годівлі і раціони с.-г. тварин за системою ВАСГНІЛ, 1985) тварина живою масою 103,5 кг повинна споживати 3,3 кормові одиниці. Виходячи із кількості і енергетичної цінності раціону з підкормкою ввечері фактично спожито 0,59 кормових одиниць. Різниця між добовим споживанням кормових одиниць, яка визначена на підставі Норм годівлі ВАСГНІЛ (3,3 корм. од.), і фактичним споживанням кормових одиниць з вечірньою підкормкою (0,59 корм. од.) складає величину 2,71 кормових одиниць. Ця величина відповідає споживанню кормових одиниць твариною у період з початку годівлі вранці і до роздавання вечірньої підкормки. Вона (ця величина) згідно прийнятої схеми досліду тотожна споживанню твариною енергії корму на пасовищі. За даними зоохімічного аналізу кормів відомо, що на кілограм сухої речовини раціону, спожитого у період годівлі вранці, припадає 0,90 кормових одиниць. Розрахунковим шляхом визначають кількість сухої речовини корму заданого вранці, яке забезпечує надходження у організм тварини 2,71 кормової одиниці. Для цього складають наступну пропорцію: якщо 0,90 корм. од. відповідає 1 кг сухої речовини спожитого корму, то 2,71 корм. од., яка надійшла у період годівлі вранці до тварини, буде знаходитися в Χ кг сухої речовини цього раціону (X пошукова величина). Розрахунок цієї пропорції показав, що величина Χ у цьому випадку дорівнює - 3,01. Ця величина, яка має розмірність кілограм, відповідає кількості спожитої сухої речовини у період годівлі вранці. Аналогічним способом визначали споживання сухої речовини корму, який задано у період годівлі вранці бугайцям при вирощуванні їх на м'ясо з такими живими масами: 128,0 кг; 150,3; 168,6кг. Розрахункове значення споживання сухої речовини для цих тварин було дорівнювало 3,57 кг; 4,32; 4,78кг відповідно. Співставлення отриманих у досліді даних, які встановлені відомим і запропонованим способами, з фактичними величинами споживання сухої речовини бугайцями показало, що між контролем (пряме експериментальне визначення споживання сухої речовини корму) і непрямим запропонованим способом визначення цього параметру має місце різниця, але вона не є вірогідною (Р