Молекули антитіла, які зв’язують il-17a і il-17f

Реферат: Винахід стосується нейтралізуючого антитіла, яке зв'язує людський IL-17A і людський IL-17F і має легкий ланцюг та важкий ланцюг, в якому варіабельний домен легкого ланцюга містить послідовність, що представлена в SEQ ID NO: 7, а варіабельний домен важкого ланцюга містить послідовність, що представлена в SEQ ID NO: 9. UA 110358 C2 (12) UA 110358 C2 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід стосується молекул антитіла, що мають специфічність до антигенних детермінантів як IL-17A, так і IL-17F. Даний винахід також стосується терапевтичних застосувань таких молекул антитіла і способів їх одержання. IL-17A (початково названий CTLA-8 і відомий також як IL-17) - це прозапальний цитокін і засновник родини IL-17 (Rouvier et al. 1993, J. Immunol. 150: 5445-5456). Пізніше було ідентифіковано п’ять додаткових представників цієї родини (IL-17B - IL-17F), включаючи найближче споріднений IL-17F (ML-1), який поділяє близько 55% гомології послідовності амінокислот з IL-17A (Moseley et al., 2003, Cytokine Growth Factor Rev. 14: 155-174). IL-17A і IL17F експресуються недавно встановленою, пов’язаною з автоімунітетом субпопуляцією T хелперних клітин, Th17, які експресують також сигнатурні цитокіни IL-21 і IL-22 (Korn et al., 2009, Annu. Rev. Immunol. 27:485-517.: 485-517). IL-17A і IL-17F експресуються як гомодимери, але можуть експресуватись також як гетеродимер IL-17A/F (Wright et al. 2008, J. Immunol. 181: 27992805). IL-17A і F передають сигнали через рецептори IL-17R, IL-17RC або рецепторний комплекс IL-17RA/RC (Gaffen 2008, Cytokine. 43: 402-407). Як IL-17A, так і IL-17F асоціювались з низкою автоімунних захворювань. Відповідно, подвійні антагоністи IL-17A і IL-17F можуть бути більш ефективними, ніж одинарний антагоніст, в лікуванні захворювань, опосередкованих IL-17. Антитіла, які зв’язують IL-17A і IL-17F, були описані в публікаціях WO2007/106769, WO2008/047134, WO2009/136286 і WO2010/025400. Даний винахід пропонує поліпшене нейтралізуюче антитіло, що є здатним зв’язуватись з високою афінністю як з IL-17A, так і з IL-17F. Зокрема, антитіло за даним винаходом є здатним специфічно зв’язуватись як з IL-17A, так і з IL-17F, тобто таке антитіло не зв’язується з іншими лізоформами IL-17F. Переважно, антитіло за цим винаходом зв’язує також гетеродимер IL17A/IL-17F. Переважно, антитіло за цим винаходом нейтралізує активність як IL-17A, так і IL17F. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом нейтралізує також активність гетеродимеру IL-17A/IL-17F. Відповідно, антитіла за цим винаходом володіють тією вигідною властивістю, що можуть пригнічувати біологічну активність як IL-17A, так і IL-17F. Відповідно, даний винахід пропонує також застосування таких антитіл в лікуванні та/або профілактиці захворювання, опосередкованого одним або обома з IL-17A і IL-17F, такого як автоімунна або запальна хвороба або рак. Як він тут використовується, термін «нейтралізуюче антитіло» описує антитіло, яке є здатним нейтралізувати біологічну сигнальну активність як IL-17A, так і IL-17F, наприклад шляхом блокування зв’язування IL-17A і IL-17F з одним або більше їх рецепторів і шляхом блокування зв’язування гетеродимеру IL-17A/IL-17F з одним або більше його рецепторів. Має бути зрозумілим, що термін «нейтралізація», як він тут використовується, стосується зниження біологічної сигнальної активності, яке може бути частковим або повним. Більше того, має бути зрозумілим, що ступінь нейтралізації активності IL-17A і IL-17F таким антитілом може бути однаковим або різним. В одному варіанті здійснення ступінь нейтралізації активності гетеродимеру IL-17A/IL-17F може бути таким самим або відрізнятись від ступеня нейтралізації активності IL-17A або IL-17F. В одному варіанті здійснення антитіла за цим винаходом специфічно зв’язуються з IL-17A і IL-17F. Специфічне зв’язування означає, що ці антитіла мають більшу афінність до поліпептидів IL-17A і IL-17F (включаючи гетеродимер IL-17A/IL-17F), ніж до інших поліпептидів. Переважно поліпептиди IL-17A і IL-17F є людськими. В одному варіанті здійснення таке антитіло зв’язує також IL-17A і IL-17F яванського макаки. Поліпептиди IL-17A і IL-17F або їх суміш або клітини, що експресують один або обидва з вказаних поліпептидів, можуть використовуватись для одержання антитіл, які специфічно розпізнають обидва поліпептиди. Поліпептиди IL-17 (IL-17A і IL-17F) можуть бути «зрілими» поліпептидами або їх біологічно активними фрагментами або похідними, які переважно включають ділянку зв’язування з рецептором. Переважно, поліпептиди IL-17 є зрілими поліпептидами. Поліпептиди IL-17 можуть одержуватись за допомогою процесів, добре відомих в цій галузі, зі створених методами генетичної інженерії клітин-хазяїв, що містять системи експресії, або вони можуть виділятись з природних біологічних джерел. В даній заявці термін «поліпептиди» включає пептиди, поліпептиди і білки. Вони використовуються як взаємозамінні, коли не вказується інше. Поліпептиди IL-17 в певних випадках можуть бути частиною якогось більшого білка, такого як злитий білок, наприклад злитий з афінною міткою. Антитіла, генеровані проти таких поліпептидів, можуть одержуватись, коли імунізація тварини є необхідною, шляхом введення таких поліпептидів тварині, переважно тварині, що не є людиною, з застосуванням добре відомих і рутинних протоколів, дивись, наприклад, довідник Handbook of Experimental Immunology, D. M. Weir (ed.), Vol 4, Blackwell Scientific Publishers, Oxford, England, 1986. 1 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Імунізувати можна багато теплокровних тварин, таких як кролі, миші, щурі, вівці, корови або свині. Однак загалом перевагу віддають мишам, кролям, свиням і щурам. Антитіла для застосування за даним винаходом включають цільні антитіла та їх функціонально активні фрагменти або похідні і можуть бути, не обмежуючись ними, моноклональними, багатовалентними, мультиспецифічними, біспецифічними, гуманізованими або химерними антитілами, доменними антитілами, наприклад VH, VL, VHH, одноланцюговими антитілами, Fv, Fab фрагментами, Fab’ і F(ab') 2 фрагментами та епітоп-зв’язуючими фрагментами будь-якого з вищенаведених. Інші фрагменти антитіла включають ті, що описані в міжнародних патентних заявках WO2005003169, WO2005003170 і WO2005003171. Інші фрагменти антитіла включають Fab-Fv і Fab-dsFv фрагменти, описані в міжнародних патентних заявках WO2009040562 і WO2010035012, відповідно. Фрагменти антитіла і методи їх одержання є добре відомими в цій галузі, дивись, наприклад, Verma et al., 1998, Journal of Immunological Methods, 216, 165-181; Adair and Lawson, 2005. Therapeutic antibodies. Drug Design Reviews Online 2(3):209-217. Антитіла для застосування за цим винаходом включають молекули імуноглобуліну і імунологічно активні частини молекул імуноглобуліну, тобто молекули, що містять ділянку зв’язування антигену, яка специфічно зв’язує антиген. Молекули імуноглобуліну за цим винаходом можуть належати до будь-якого класу (наприклад, IgG, IgE, IgM, IgD і IgA) або підкласу молекул імуноглобуліну. Моноклональні антитіла можуть одержуватись будь-яким методом, відомим в цій галузі, таким як метод, що базується на застосуванні гібридом (Kohler & Milstein, 1975, Nature, 256:495497), метод, що базується на застосуванні тріом, метод, що базується на застосуванні людської B-клітинної гібридоми (Kozbor et al., 1983, Immunology Today, 4:72), і метод, що базується на застосуванні EBV-гібридоми (Cole et al., Monoclonal Antibodies and Cancer Therapy, pp77-96, Alan R Liss, Inc., 1985). Антитіла для застосування за даним винаходом можуть також генеруватись з використанням методів продукування антитіла одиночними лімфоцитами шляхом клонування і експресії варіабельної ділянки імуноглобуліну кДНК, генерованих з одиночних лімфоцитів, відібраних для одержання специфічних антитіл, наприклад методами, описаними Babcook, J. et al., 1996, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 93(15):7843-7848l; в публікаціях WO92/02551; WO2004/051268 і в міжнародній патентній заявці номер WO2004/106377. Гуманізовані антитіла - це молекули антитіла від видів, що не є людиною, які мають одну або більше ділянок, що визначають комплементарність (CDR), від виду, що не є людиною, і каркасну ділянку від молекули імуноглобуліну людини (дивись, наприклад, патент США № 5,585,089; WO91/09967). Химерні антитіла - це антитіла, кодовані генами імуноглобуліну, які були одержані методами генетичного інженерії так, що гени легкого і важкого ланцюгів складаються з сегментів генів імуноглобуліну, які належать різним видам. Такі химерні антитіла ймовірно є менш антигенними. Бівалентні антитіла можуть бути одержаними методами, відомими в цій галузі (Milstein et al., 1983, Nature 305:537-539; WO 93/08829, Traunecker et al., 1991, EMBO J. 10:3655-3659). Мультивалентні антитіла можуть включати кілька специфічностей або можуть бути моноспецифічними (дивись, наприклад, публікації WO 92/22853 і WO05/113605). Антитіла для застосування за даним винаходом можуть також генеруватись з використанням різних методів фагового дисплею, відомих в цій галузі, включаючи ті, що є описаними Brinkman et al. (in J. Immunol. Methods, 1995, 182: 41-50), Ames et al. (J. Immunol. Methods, 1995, 184:177-186), Kettleborough et al. (Eur. J. Immunol. 1994, 24:952-958), Persic et al. (Gene, 1997 187 9-18), Burton et al. (Advances in Immunology, 1994, 57:191-280), а також в публікаціях WO 90/02809; WO 91/10737; WO 92/01047; WO 92/18619; WO 93/11236; WO 95/15982; WO 95/20401; і в патентах США №№ 5,698,426; 5,223,409; 5,403,484; 5,580,717; 5,427,908; 5,750,753; 5,821,047; 5,571,698; 5,427,908; 5,516,637; 5,780,225; 5,658,727; 5,733,743 і 5,969,108. Методи для одержання одно ланцюгових антитіл, такі як описані в патенті США № 4,946,778, також можуть бути адаптовані для одержання одноланцюгових антитіл, які зв’язуються з IL-17A і IL-17F. Крім того, трансгенні миші або інші організми, включаючи інших ссавців, також можуть бути застосовані для того, щоб експресувати гуманізовані антитіла. Скринінг на антитіла може здійснюватись з використанням методів аналізу, здатних оцінювати зв’язування з людським IL-17A і людським IL-17F, наприклад методів аналізу BIAcore™, описаних тут в Прикладах. Придатні методи аналізу нейтралізації є відомими в цій галузі, дивись, наприклад, публікацію WO2008/047134 і наведені тут Приклади. Залишки в варіабельних доменах антитіла звичайно нумеруються у відповідності до системи, запропонованої Kabat et al. Ця система є описаною в Kabat et al., 1987, в публікації 2 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Sequences of Proteins of Immunological Interest, US Department of Health and Human Services, NIH, США (далі “Kabat et al. (supra)”). Ця система нумерації використовується в даному описі, крім випадків, коли вказується інше. Позначення залишків за Kabat не завжди відповідають прямо лінійній нумерації амінокислотних залишків. Дійсна амінокислотна послідовність може містити меншу або більшу кількість амінокислот, ніж за строгою нумерацією Kabat, у відповідності до укорочення структурного компонента або вставки в структурний компонент каркасної ділянки або ділянки, що визначає комплементарність (CDR), структури основного варіабельного домену. Правильну нумерацію за Kabat можна встановити для даного антитіла шляхом зіставлення залишків гомології в послідовності цього антитіла зі «стандартною» послідовністю, пронумерованою за Kabat. Ділянки CDR варіабельного домену важкого ланцюга знаходяться в залишках 31-35 (CDRH1), залишках 50-65 (CDR-H2) і залишках 95-102 (CDR-H3) у відповідності до системи нумерації Kabat. Однак згідно Chothia (Chothia, C. and Lesk, A.M. J. Mol. Biol., 196, 901-917 (1987)), петельний еквівалент для CDR-H1 простягається від залишку 26 до залишку 32. Отже, позначення «CDR-H1», як воно тут використовується, включає залишки від 26 до 35, як описується комбінацією системи нумерації Kabat і топологічного визначення петлі за Chothia. Ділянки CDR варіабельного домену легкого ланцюга знаходяться в залишках 24-34 (CDRL1), залишках 50-56 (CDR-L2) і залишках 89-97 (CDR-L3) у відповідності до системи нумерації Kabat. В одному варіанті здійснення даний винахід пропонує нейтралізуюче антитіло, яке має специфічність до людського IL-17A і людського IL-17F та включає легкий ланцюг, де варіабельний домен цього легкого ланцюга містить послідовність, яка дається послідовністю SEQ ID №: 4, для CDR-L1, послідовність, яка дається послідовністю SEQ ID №: 5, для CDR-L2 і послідовність, яка дається послідовністю SEQ ID №: 6, для CDR-L3 (дивись Фіг. 1c). Молекули антитіла за цим винаходом переважно містять комплементарний важкий ланцюг. Відповідно, в одному варіанті здійснення даний винахід пропонує нейтралізуюче антитіло, яке має специфічність до людського IL-17A і людського IL-17F та додатково включає важкий ланцюг, де варіабельний домен цього важкого ланцюга містить щонайменше одну ділянку CDR, що має послідовність, яка дається послідовністю SEQ ID №: 1, для CDR-H1, ділянку CDR, що має послідовність, яка дається послідовністю SEQ ID №: 2, для CDR-H2, і ділянку CDR, що має послідовність, яка дається послідовністю SEQ ID №: 3, для CDR-H3 (дивись Фіг. 1c). В іншому варіанті здійснення даний винахід пропонує нейтралізуюче антитіло, яке має специфічність до людського IL-17A і людського IL-17F та додатково включає важкий ланцюг, де щонайменше два з CDR-H1, CDR-H2 і CDR-H3 варіабельного домену цього важкого ланцюга вибираються з наступного: послідовності, що дається SEQ ID №: 1, для CDR-H1, послідовності, що дається SEQ ID №: 2, для CDR-H2, і послідовності, що дається SEQ ID №: 3, для CDR-H3. Наприклад, таке антитіло може містити важкий ланцюг, де CDR-H1 має послідовність, що дається SEQ ID №: 1, і CDR-H2 має послідовність, що дається SEQ ID №: 2. Як варіант, таке антитіло може містити важкий ланцюг, де CDR-H1 має послідовність, що дається SEQ ID №: 1, і CDR-H3 має послідовність, що дається SEQ ID №: 3, або таке антитіло може містити важкий ланцюг, де CDR-H2 має послідовність, що дається SEQ ID №: 2, і CDR-H3 має послідовність, що дається SEQ ID №: 3. Щоб не виникало жодного сумніву, має бути зрозумілим, що всі пермутації є включеними. В іншому варіанті здійснення даний винахід пропонує нейтралізуюче антитіло, яке має специфічність до людського IL-17A і людського IL-17F та включає важкий ланцюг, де варіабельний домен цього важкого ланцюга містить послідовність, що дається SEQ ID №: 1, для CDR-H1, послідовність, що дається SEQ ID №: 2, для CDR-H2, і послідовність, що дається SEQ ID №: 3, для CDR-H3. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом містить важкий ланцюг, де варіабельний домен цього важкого ланцюга включає послідовність, що дається SEQ ID №: 1, для CDR-H1, послідовність, що дається SEQ ID №: 2, для CDR-H2, і послідовність, що дається SEQ ID №: 3, для CDR-H3, і легкий ланцюг, де варіабельний домен цього легкого ланцюга включає послідовність, що дається SEQ ID №: 4, для CDR-L1, послідовність, що дається SEQ ID №: 5, для CDR-L2, і послідовність, що дається SEQ ID №: 6, для CDR-L3. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом є моноклональними антитілом. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом є молекулою антитіла з пересадженою ділянкою CDR, що включає кожну з ділянок CDR, представлених в послідовностях від SEQ ID №: 1 до SEQ ID №: 6. Як він тут використовується, термін «молекула антитіла з пересадженою ділянкою CDR» стосується молекули антитіла, де важкий та/або 3 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 легкий ланцюг містить одну або більше ділянок CDR (включаючи, коли це бажано, одну або більше модифікованих ділянок CDR) від донорського антитіла (наприклад, мишачого моноклонального антитіла), пересаджених в каркас варіабельної ділянки важкого та/або легкого ланцюга акцепторного антитіла (наприклад, людського антитіла). Для огляду дивись Vaughan et al, Nature Biotechnology, 16, 535-539, 1998. В одному варіанті здійснення в каркас людського антитіла переноситься не вся ділянка CDR, а швидше один або більше із залишків, що визначають специфічність, з будь-якої з вищеописаних ділянок CDR (дивись, наприклад, Kashmiri et al., 2005, Methods, 36, 25-34). В одному варіанті здійснення тільки залишки, що визначають специфічність, з однієї або більше вищеописаних ділянок CDR переносяться в каркас людського антитіла. В іншому варіанті здійснення тільки залишки, що визначають специфічність, з кожної з вищеописаних ділянок CDR переносяться в каркас людського антитіла. Коли переносяться ділянки CDR або залишки, які визначають специфічність, може використовуватись будь-яка відповідна каркасна послідовність акцепторної варіабельної ділянки, яка має відношення до класу/типу того донорського антитіла, від якого походять ділянки CDR, включаючи каркасні ділянки миші, примата і людини. Переважно, антитіло з пересадженою ділянкою CDR за цим винаходом має варіабельний домен, що містить людські акцепторні каркасні ділянки, а також одну або більше з вищеописаних ділянок CDR або залишків, що визначають специфічність. Так, в одному варіанті здійснення пропонується нейтралізуюче антитіло з пересадженою ділянкою CDR, де варіабельний домен містить людські акцепторні каркасні ділянки і нелюдські донорські ділянки CDR. Прикладами людських каркасів, які можуть використовуватись за даним винаходом, є KOL, NEWM, REI, EU, TUR, TEI, LAY і POM (Kabat et al., supra). Наприклад, KOL і NEWM можуть використовуватись для важкого ланцюга, REI може використовуватись для легкого ланцюга і EU, LAY та POM можуть використовуватись як для важкого, так і для легкого ланцюга. Як варіант, можуть бути використані людські зародкові послідовності; їх можна знайти за адресою: http://vbase.mrc-cpe.cam.ac.uk/ В антитілі з пересадженою ділянкою CDR за цим винаходом акцепторні важкий і легкий ланцюги не обов’язково мають походити від того самого антитіла і можуть, коли це бажано, містити композитні ланцюги, що мають каркасні ділянки, які походять від різних ланцюгів. Краща каркасна ділянка для важкого ланцюга антитіла з пересадженою ділянкою CDR за даним винаходом походить від людської послідовності підгрупи VH3 1-3 3-07 разом з JH4, як було описано в публікації WO2008/047134. Відповідно, пропонується нейтралізуюче антитіло з пересадженою ділянкою CDR, яке містить щонайменше одну нелюдську донорську ділянку CDR, де каркасна ділянка важкого ланцюга походить від людської підгрупової послідовності 1-3 3-07 разом з JH4. Послідовність людського JH4 є наступною: (YFDY)WGQGTLVTVSS. Мотив YFDY є частиною CDR-H3 і не є частиною каркасу 4 (Ravetch, JV. et al., 1981, Cell, 27, 583-591). Краща каркасна ділянка для легкого ланцюга антитіла з пересадженою ділянкою CDR за даним винаходом походить від людської послідовності підгрупи VK1 2-1-(1) L4 разом з JK1, як було описано в публікації WO2008/047134. Відповідно, пропонується нейтралізуюче антитіло з пересадженою ділянкою CDR, яке містить щонайменше одну нелюдську донорську ділянку CDR, де каркасна ділянка легкого ланцюга походить від людської послідовності підгрупи VK1 21-(1) L4 разом з JK1. Послідовність JK1 має наступний вигляд: (WT)FGQGTKVEIK. Мотив WT є частиною CDR-L3 і не є частиною каркасу 4 (Hieter, PA., et al., 1982, J. Biol. Chem., 257, 15161522). Крім того, в антитілі з пересадженою ділянкою CDR за цим винаходом каркасні ділянки не обов’язково повинні мати таку саму послідовність, що й послідовності акцепторного антитіла. Наприклад, незвичні залишки можуть бути замінені на залишки, що трапляються частіше в такому класі або типі акцепторного ланцюга. Як варіант, відібрані залишки в акцепторних каркасних ділянках можуть бути замінені так, щоб вони відповідали тому залишку, який знаходиться в тій самій позиції в донорському антитілі (дивись Reichmann et al., 1998, Nature, 332, 323-324). Такі заміни повинні зводитись до мінімуму, необхідного для відновлення афінності донорського антитіла. Протокол для відбору залишків в акцепторних каркасних ділянках, які можуть потребувати заміни, є наведеним в публікації WO 91/09967. Переважно, в молекулі антитіла з пересадженою ділянкою CDR за цим винаходом, коли акцепторний важкий ланцюг має людську VH3 послідовність 1-3 3-07 разом з JH4, акцепторні каркасні ділянки важкого ланцюга містять, на додачу до однієї або більше донорських ділянок CDR, донорський залишок щонайменше в позиції 94 (згідно Kabat et al., supra). Відповідно, пропонується антитіло з пересадженою ділянкою CDR, в якому щонайменше залишок в позиції 94 варіабельного домену важкого ланцюга є донорським залишком. 4 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Переважно, в молекулі антитіла з пересадженою ділянкою CDR за цим винаходом, коли акцепторний легкий ланцюг має людську послідовність підгрупи VK1 2-1-(1) L4 разом з JK1, жодні донорські залишки не переносяться, тобто переносяться тільки ділянки CDR. Відповідно, пропонується антитіло з пересадженою ділянкою CDR, в якому тільки ділянки CDR переносяться в донорський каркас. Донорські залишки є залишками від донорського антитіла, тобто того антитіла, від якого були початково одержані ділянки CDR. В даному винаході антитіло, відоме як CA028_0496 (раніше описане в публікації WO2008/047134), було поліпшене шляхом заміни п’яти залишків в легкому ланцюзі. Три залишки були замінені в ділянках CDR і два в каркасі. Відповідно, в одному варіанті здійснення варіабельний домен легкого ланцюга містить аргініновий залишок в позиції 30, сериновий залишок в позиції 54, ізолейциновий залишок в позиції 56, залишок аспарагінової кислоти в позиції 60 і аргініновий залишок в позиції 72. Відповідно, в одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом містить легкий ланцюг, де варіабельний домен цього легкого ланцюга містить послідовність, яка дається послідовністю SEQ ID №: 7 (gL7). В іншому варіанті здійснення антитіло за цим винаходом містить легкий ланцюг, де варіабельний домен цього легкого ланцюга містить послідовність, яка має щонайменше 96% ідентичність з послідовністю, яка дається SEQ ID №: 7. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом містить легкий ланцюг, де варіабельний домен цього легкого ланцюга містить послідовність, яка має щонайменше 97, 98 або 99% ідентичність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 7. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом містить важкий ланцюг, де варіабельний домен цього важкого ланцюга містить послідовність, яка дається послідовністю SEQ ID №: 9 (gH9). В іншому варіанті здійснення антитіло за цим винаходом містить важкий ланцюг, де варіабельний домен цього важкого ланцюга містить послідовність, яка має щонайменше 60% ідентичність або подібність з послідовністю, яка дається SEQ ID №: 9. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом містить важкий ланцюг, де варіабельний домен цього важкого ланцюга містить послідовність, яка має щонайменше 70%, 80%, 90%, 95%, 96, 97, 98 або 99% ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 9. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом містить важкий ланцюг, де варіабельний домен цього важкого ланцюга містить послідовність, яка дається послідовністю SEQ ID №: 9, і легкий ланцюг, де варіабельний домен цього легкого ланцюга містить послідовність, яка дається послідовністю SEQ ID №: 7. В іншому варіанті здійснення цього винаходу антитіло містить важкий ланцюг і легкий ланцюг, де варіабельний домен важкого ланцюга включає послідовність, яка має щонайменше 60% ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 9, і варіабельний домен легкого ланцюга включає послідовність, яка має щонайменше 96% ідентичність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 7. Переважно, таке антитіло містить важкий ланцюг, де варіабельний домен цього важкого ланцюга включає послідовність, яка має щонайменше 70%, 80%, 90%, 95%, 96%, 97%, 98 або 99% ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 9, і легкий ланцюг, де варіабельний домен цього легкого ланцюга включає послідовність, яка має щонайменше 96, 97, 98 або 99% ідентичність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 7. «Ідентичність», як цей термін тут використовується, вказує на те, що в будь-якій конкретній позиції в зіставлених послідовностях амінокислотний залишок є ідентичним в цих послідовностях. «Подібність», як цей термін тут використовується, вказує на те, що в будь-якій конкретній позиції в зіставлених послідовностях амінокислотний залишок є подібного типу в цих послідовностях. Наприклад, лейцин може бути заміщеним на ізолейцин або валін. Інші амінокислоти, які можуть часто заміщуватись одна одною, включають, без обмеження ними: - фенілаланін, тирозин і триптофан (амінокислоти, що мають ароматичні бічні ланцюги); - лізин, аргінін і гістидин (амінокислоти, що мають основні бічні ланцюги); - аспартат і глутамат (амінокислоти, що мають кислотні бічні ланцюги); - аспарагін і глютамін (амінокислоти, що мають амідні бічні ланцюги); і - цистеїн і метіонін (амінокислоти, що мають бічні ланцюги, які містять сірку). Ступінь ідентичності і подібності можна легко обчислити (Computational Molecular Biology, Lesk, A.M., ed., Oxford University Press, New York, 1988; Biocomputing. Informatics and Genome Projects, Smith, D.W., ed., Academic Press, New York, 1993; Computer Analysis of Sequence Data, Part 1, Griffin, A.M., and Griffin, H.G., eds., Humana Press, New Jersey, 1994; Sequence Analysis in Molecular Biology, von Heinje, G., Academic Press, 1987; та Sequence Analysis Primer, Gribskov, M. 5 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 and Devereux, J., eds., M Stockton Press, New York, 1991). Молекула антитіла за цим винаходом може являти собою повну молекулу антитіла, яка має важкий і легкий ланцюги повної довжини, або її фрагмент, такий як доменне антитіло, наприклад VH, VL, VHH, Fab, модифікований Fab, Fab’, F(ab’)2, Fv або scFv фрагмент. Інші фрагменти антитіла включають Fab-Fv і Fab-dsFv фрагменти, описані в публікаціях WO2009040562 і WO2010035012, відповідно. В одному варіанті здійснення фрагмент антитіла за цим винаходом вибирається з групи, яка складається з Fab, Fab’, F(ab’) 2, scFv і Fv фрагментів. Має бути зрозумілим, що антитіла за цим винаходом, зокрема вищеописані фрагменти антитіла, можуть бути включеними в інші формати антитіла, наприклад в мультиспецифічні антитіла, такі як бі- або триспецифічні антитіла, де одна специфічність забезпечується антитілом за цим винаходом, а саме специфічність до IL-17A і IL-17F (включаючи гетеродимер IL-17A/F). Відповідно, в одному варіанті здійснення даний винахід пропонує мультиспецифічне антитіло, яке включає один або більше фрагментів антитіла, описаних тут раніше. Приклади мультиспецифічних антитіл включають бі-, три- або тетравалентні антитіла, BisscFv, діатіла, триатіла, тетратіла, бітіла і тритіла (дивись, наприклад, Holliger and Hudson, 2005, Nature Biotech 23(9): 1126-1136; Schoonjans et al.2001, Biomolecular Engineering, 17 (6), 193-202). Інші мультиспецифічні антитіла включають Fab-Fv, Fab-dsFv, Fab-Fv-Fv. Fab-Fv-Fc і Fab-dsFvPEG фрагменти, описані в публікаціях WO2009040562, WO2010035012, WO2011/08609, WO2011/030107 і WO2011/061492, відповідно. Домени постійної ділянки молекули антитіла за цим винаходом, коли вони присутні, можуть вибиратись з урахуванням запропонованої функції цієї молекули антитіла і, зокрема, ефекторних функцій, які можуть знадобитись. Наприклад, домени постійної ділянки можуть бути людськими IgA, IgD, IgE, IgG або IgM доменами. Зокрема, можуть використовуватись людські IgG домени постійної ділянки, особливо ізотипів IgG1 і IgG3, коли дана молекула антитіла призначається для терапевтичних застосувань і необхідними є ефекторні функції антитіла. Як варіант, ізотопи IgG2 і IgG4 можуть використовуватись тоді, коли дана молекула антитіла призначається для терапевтичних цілей і ефекторні функції антитіла не є необхідними, наприклад для того, щоб просто блокувати активність IL-17. Має бути зрозумілим, що можуть використовуватись також варіанти послідовностей цих доменів постійної ділянки. Наприклад, можуть використовуватись молекули IgG4, в яких серин в позиції 241 було замінено на пролін, як описано в публікації Angal et al., Molecular Immunology, 1993, 30 (1), 105-108. Особлива перевага віддається постійному домену IgG1. Спеціалісту в цій галузі має бути також зрозумілим, що антитіла можуть піддаватись різноманітним пост-трансляційним модифікаціям. Тип і ступінь таких модифікацій часто залежать від клітинної лінії-хазяїна, застосованої для експресії даного антитіла, а також від умов культивування. Такі модифікації можуть включати варіації в глікозилюванні, окисленні метіоніну, утворенні дікетопіперазину, ізомеризації аспартату і деамідуванні аспарагіну. Часто модифікацією є втрата карбокси-термінального основного залишку (такого як лізин або аргінін) під дією карбоксипептидаз (як описано в публікації Harris, RJ. Journal of Chromatography 705:129-134, 1995). Відповідно, C-термінальний лізин важкого ланцюга такого антитіла, наприклад як показано на Фіг. 2 (a), SEQ ID №: 15, може бути відсутнім. В одному варіанті здійснення важкий ланцюг антитіла містить домен CH1, а легкий ланцюг антитіла містить домен CL, каппа або лямбда. В кращому варіанті здійснення антитілом, запропонованим даним винаходом, є нейтралізуюче антитіло, що має специфічність до людського IL-17A і людського IL-17F, в якому постійна ділянка важкого ланцюга являє собою постійну ділянку людського IgG1. Відповідно, даний винахід пропонує антитіло, в якому важкий ланцюг містить або складається з послідовності, яка дається SEQ ID №: 15 (дивись Фіг. 2a). В одному варіанті здійснення цього винаходу антитіло містить важкий ланцюг, де цей важкий ланцюг включає послідовність, яка має щонайменше 60% ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 15. Переважно, таке антитіло містить важкий ланцюг, де цей важкий ланцюг включає послідовність, яка має щонайменше 70%, 80%, 90%, 95%, 96%, 97%, 98% або 99% ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 15. В одному варіанті здійснення молекула антитіла за цим винаходом містить легкий ланцюг, що включає послідовність, яка дається SEQ ID №: 11 (дивись Фіг. 1d). В одному варіанті здійснення цього винаходу антитіло містить легкий ланцюг, де цей легкий ланцюг включає послідовність, яка має щонайменше 60% ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 11. Переважно, таке антитіло містить легкий ланцюг, де цей легкий ланцюг включає послідовність, яка має щонайменше 70%, 80%, 90%, 95% або 98% 6 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 11. В одному варіанті здійснення даний винахід пропонує антитіло, в якому важкий ланцюг містить або складається з послідовності, яка дається SEQ ID №: 15, а легкий ланцюг містить або складається з послідовності, яка дається SEQ ID №: 11. В одному варіанті здійснення цього винаходу антитіло містить важкий ланцюг і легкий ланцюг, де важкий ланцюг містить послідовність, яка має щонайменше 60% ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 15, а легкий ланцюг містить послідовність, яка має щонайменше 60% ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 11. Переважно, таке антитіло містить важкий ланцюг, де цей важкий ланцюг включає послідовність, яка має щонайменше 70%, 80%, 90%, 95% або 98% ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 15, і легкий ланцюг, де цей легкий ланцюг включає послідовність, яка має щонайменше 70%, 80%, 90%, 95% або 98% ідентичність або подібність з послідовністю, що дається SEQ ID №: 11. Молекула антитіла за будь-яким аспектом даного винаходу переважно має високу афінність до зв’язування, переважно пікомолярну. Має бути зрозумілим, що афінність антитіла за цим винаходом до зв’язування з людським IL-17A може відрізнятись від афінності цього антитіла зо зв’язування з людським IL-17F та/або гетеродимером IL-17A/F. В одному прикладі молекула антитіла за цим винаходом має афінність до IL-17A, яка є вищою, ніж її афінність до IL-17F. В одному прикладі молекула антитіла за цим винаходом має афінність до IL-17A, яка є щонайменше в 5 разів вищою, ніж її афінність до зв’язування з IL-17F В одному прикладі молекула антитіла за цим винаходом має афінність до IL-17A, яка є такою ж як її афінність до IL-17F. В одному прикладі молекула антитіла за цим винаходом має піко молярну афінність як до IL-17A, так і до IL-17F. Афінність можна оцінювати будь-яким придатним методом, відомим в цій галузі, включаючи BIAcore™, як описано далі в Прикладах, з застосуванням виділених природних або рекомбінантних IL-17A і IL-17F, які обидва існують як гомодимери. Переважно, молекула антитіла за цим винаходом має афінність до зв’язування з IL-17A на рівні 50 пМ або менше. В одному варіанті здійснення молекула антитіла за цим винаходом має афінність до зв’язування з IL-17A на рівні 20 пМ або менше. В одному варіанті здійснення молекула антитіла за цим винаходом має афінність до зв’язування з IL-17A на рівні 10 пМ або менше. В одному варіанті здійснення молекула антитіла за цим винаходом має афінність до зв’язування з IL-17A на рівні 5 пМ або менше. В одному варіанті здійснення молекула антитіла за цим винаходом має афінність до зв’язування з IL-17A 3,2 пМ. Переважно, молекула антитіла за цим винаходом має афінність до зв’язування з IL-17F на рівні 100 пМ або менше. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом має афінність до зв’язування з IL-17F на рівні 50 пМ або менше. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом має афінність до зв’язування з IL-17F 23 пМ. Має бути зрозумілим, що афінність антитіл, запропонованих даним винаходом, можна змінювати за допомогою будь-якого придатного методу, відомого в цій галузі. Відповідно, даний винахід стосується також варіантів молекул антитіла за цим винаходом, які мають поліпшену афінність до IL-17А та/або IL-17F. Такі варіанти можуть бути одержані з використанням низки протоколів «дозрівання афінності», включаючи мутацію ділянок CDR (Yang et al., J. Mol. Biol., 254, 392-403, 1995), перетасування ланцюгів (Marks et al., Bio/Technology, 10, 779-783, 1992), застосування мутаторних штамів E. coli (Low et al., J. Mol. Biol., 250, 359-368, 1996), перетасування ДНК (Patten et al., Curr. Opin. Biotechnol., 8, 724-733, 1997), фаговий дисплей (Thompson et al., J. Mol. Biol., 256, 77-88, 1996) і статеву ПЛР (Crameri et al., Nature, 391, 288291, 1998). Vaughan et al. (supra) аналізують ці методи «дозрівання афінності». Коли це бажано, антитіло для застосування за цим винаходом можна кон’югувати до однієї або більше ефекторних молекул. Має бути зрозумілим, що така ефекторна молекула може являти собою єдину ефекторну молекулу або дві або більше такі молекули, зв’язані так, щоб утворювати єдину групу, яка може приєднуватись до антитіл за цим винаходом. Коли бажано одержати фрагмент антитіла, зв’язаний з ефекторною молекулою, це можна здійснити за допомогою стандартних хімічних методів або технології рекомбінантних ДНК, в яких даний фрагмент антитіла зв’язується безпосередньо або через якийсь сполучний агент з ефекторною молекулою. Методи кон’югації таких ефекторних молекул до антитіл є добре відомими в цій галузі (дивись, наприклад, Hellstrom et al., Controlled Drug Delivery, 2nd Ed., Robinson et al., eds., 1987, pp. 623-53; Thorpe et al., 1982 , Immunol. Rev., 62:119-58 та Dubowchik et al., 1999, Pharmacology and Therapeutics, 83, 67-123). Конкретні хімічні методи включають, наприклад, ті, що описані в публікаціях WO 93/06231, WO 92/22583, WO 89/00195, WO 89/01476 і WO03031581. Як варіант, коли ефекторною молекулою є білок або поліпептид, такий зв'язок 7 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 може здійснюватись за допомогою технології рекомбінантних ДНК, наприклад так, як описано в публікаціях WO 86/01533 і EP0392745. Термін «ефекторна молекула», як він тут використовується, включає, наприклад, протипухлинні засоби, наркотики, токсини, біологічно активні білки, наприклад ферменти, інше антитіло або фрагменти антитіла, полімери синтетичного або природного походження, нуклеїнові кислоти та їх фрагменти, наприклад ДНК, РНК та їх фрагменти, радіонукліди, зокрема радіоактивний йодид, радіоізотопи, хелатні метали, наночасточки і репортерні групи, такі як флуоресцентні сполуки або сполуки, які можна виявляти за допомогою ЯМР або спектроскопії електронного парамагнітного резонансу (ESR). Приклади ефекторних молекул можуть включати цитотоксини або цитотоксичні агенти, включаючи будь-який агент, що є шкідливим для клітин (наприклад, вбиває їх). Приклади включають комбрестатини, доластатини, епотілони, стауроспорин, майтанзиноїди, спонгістатини, різоксин, галіхондрини, рорідини, геміастерліни, таксол, цитохалазин B, граміцидин D, етидію бромід, еметин, мітоміцин, етопозид, тенопозид, вінкрістин, вінбластин, колхіцин, доксорубіцин, даунорубіцин, дигідрокси антрацин діон, мітоксантрон, мітраміцин, актиноміцин D, 1-дегідротестостерон, глюкокортикоїди, прокаїн, тетракаїн, лідокаїн, пропранолол і пуроміцин, а також їх аналоги або гомологи. Ефекторні молекули включають також, не обмежуючись ними, антиметаболіти (наприклад, метотрексат, 6-меркаптопурин, 6-тіогуанін, цитарабін, 5-фторурацил (декарбазин), алкилюючі агенти (наприклад, мехлоретамін, тіоепа хлорамбуцил, мелфалан, кармустин (BSNU) і ломустин (CCNU), циклотосфамід, бусулфан, дибромманітол, стрептозотоцин, мітоміцин C, і cis-дихлордіамін платина (II) (DDP) цисплатин), антрацикліни (наприклад, даунорубіцин (раніше дауноміцин) і доксорубіцин), антибіотики (наприклад, дактіноміцин (раніше актіноміцин), блеоміцин, мітраміцин, антраміцин (AMC), калічеаміцини або дуокарміцини), і анти-мітотичні агенти (наприклад, вінкрістин і вінбластин). 111 90 177 Інші ефекторні молекули можуть включати хелатні радіонукліди, такі як In і Y, Lu , 213 252 192 188 188 Вісмут , Каліфорній , Іридій і Вольфрам /Реній ; або препарати, такі як, але без обмеження ними, алкілфосфохоліни, інгібітори топоізомерази I, токсоїди і сурамін. Інші ефекторні молекули включають білки, пептиди і ферменти. Ферменти, що становлять інтерес, включають, але без обмеження ними, протеолітичні ферменти, гідролази, ліази, ізомерази, трансферази. Білки, поліпептиди і пептиди, що становлять інтерес, включають, але без обмеження ними, імуноглобуліни, токсини, такі як абрін, ріцин A, екзотоксин pseudomonas або токсин дифтерії, білок, такий як інсулін, фактор некрозу пухлини, -інтерферон, інтерферон, фактор росту нервової тканини, похідний від тромбоцитів фактор росту або активатор тканинного плазміногену, тромботичний агент або анти-ангіогенний агент, наприклад ангіостатин або ендостатин, або модифікатор біологічної реакції, такий як лімфокін, інтерлейкін1 (IL-1), інтерлейкін-2 (IL-2), інтерлейкін-6 (IL-6), гранулоцитарно-макрофагальний колоніїстимулюючий фактор (GM-CSF), гранулоцитарний колонії-стимулюючий фактор (G-CSF), фактор росту нервової тканини (NGF) або інші фактори росту і імуноглобуліни. Інші ефекторні молекули можуть включати речовини, що піддаються виявленню, використовувані, наприклад, в діагностиці. Приклади речовин, що піддаються виявленню, включають різні ферменти, простетичні групи, флуоресцентні матеріали, люмінесцентні матеріали, біолюмінесцентні матеріали, радіоактивні нукліди, метали, що емітують позитрони (для застосування в позитронно-емісійній томографії), і іони нерадіоактивних парамагнітних металів. Дивись загалом патент США № 4,741,900 у відношенні іонів металів, які можуть кон’югуватись з антитілами для використання в діагностиці. Придатні ферменти включають пероксидазу хрону, лужну фосфатазу, бета-галактозидазу або ацетилхолінестеразу; придатні простетичні групи включають стрептавідин, авідин і біотин; придатні флуоресцентні матеріали включають умбеліферон, флуоресцеїн, флуоресцеїн ізотіоціанат, родамін, дихлортріазиніламін флуоресцеїн, данзил хлорид і фікоеритрин; придатні люмінесцентні матеріали включають люмінол; придатні біолюмінесцентні матеріали включають люциферазу, люциферин і аекворин; 125 131 111 99 і придатні радіоактивні нукліди включають I, I, In і Tc. В іншому прикладі ефекторна молекула може збільшувати час півжиття антитіла in vivo та/або зменшувати імуногенність антитіла та/або посилювати доставку антитіла через епітеліальний бар’єр до імунної системи. Приклади придатних ефекторних молекул цього типу включають полімери, альбумін, білки, що зв’язують альбумін, або сполуки, що зв’язують альбумін, такі як ті, що описані в публікації WO05/117984. Коли ефекторною молекулою є полімер, він може, загалом, бути полімером синтетичного або природного походження, наприклад необов’язково заміщеним лінійним або розгалуженим поліалкіленовим, поліалкеніленовим або поліоксиалкіленовим полімером або розгалуженим або 8 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 нерозгалуженим полісахаридом, наприклад гомо- або гетеро-полісахаридом. Конкретні факультативні заміщення, які можуть бути присутніми на вищезгаданих синтетичних полімерах, включають одну або більше таких груп, як гідрокси, метил або метокси. Конкретні приклади синтетичних полімерів включають необов’язково заміщений лінійний або розгалужений полі(етиленгліколь), полі(пропіленгліколь), полі(вініловий спирт) або їх похідні, особливо необов’язково заміщений полі(етиленгліколь), такий як метоксиполі(етиленгліколь) або його похідні. Конкретні природні полімери включають лактозу, амілозу, декстран, глікоген або їх похідні. «Похідні», як цей термін тут використовується, включають реактивні похідні, наприклад тіолселективні реактивні групи, такі як малеіміди і т.п. Така реактивна група може зв’язуватись з полімером безпосередньо або через лінкерний сегмент. Має бути зрозумілим, що залишок такої групи буде в певних випадках утворювати частину такого продукту, як лінкерна група між фрагментом антитіла і полімером. Розмір такого полімеру може змінюватись за бажанням, але загалом його середня молекулярна вага буде в межах від 500 Да до 50000 Да, переважно від 5000 до 40000 Да, а краще від 20000 до 40000 Да. Розмір полімеру може зокрема вибиратись на основі задуманого використання продукту, наприклад на основі здатності локалізуватись в певних тканинах, таких як пухлини, або подовжувати півжиття в циркуляції (для огляду дивись Chapman, 2002, Advanced Drug Delivery Reviews, 54, 531-545). Так, наприклад, коли бажано, щоб продукт покинув циркуляцію і проник в тканину, наприклад для використання в лікуванні пухлини, перевагу може дати застосування полімеру з малою молекулярною вагою, наприклад з молекулярною вагою близько 5000 Да. Для застосувань, коли продукт має залишатись в циркуляції, перевагу може дати застосування полімеру з більшою молекулярною вагою, наприклад таким, що має молекулярну вагу в межах від 20000 Да до 40000 Да. Конкретні кращі полімери включають поліалкіленовий полімер, такий як полі(етиленгліколь) чи, особливо, метоксиполі(етиленгліколь) або його похідний, і особливо з молекулярною вагою в межах від близько 15000 Да до близько 40000 Да. В одному прикладі антитіла для застосування за цим винаходом є приєднаними до груп полі(етиленгліколю) (PEG). В одному конкретному прикладі таким антитілом є фрагмент антитіла, і молекули PEG можуть приєднуватись через будь-який наявний амінокислотний бічний ланцюг або термінальну амінокислотну функціональну групу, розміщену у фрагменті антитіла, наприклад будь-яку вільну аміногрупу, іміногрупу, тіолову групу, гідроксильну або карбоксильну групу. Такі амінокислоти можуть знаходитись природно у фрагменті антитіла або можуть вставлятись в такий фрагмент за допомогою технології рекомбінантних ДНК (дивись, наприклад, патент США № 5,219,996; патент США № 5,667,425; публікацію WO98/25971). В одному прикладі молекула антитіла за цим винаходом є модифікованим Fab фрагментом, де модифікація полягає в додаванні до C-термінального кінця його важкого ланцюга однієї або більше амінокислот для забезпечення приєднання ефекторної молекули. Переважно, такі додаткові амінокислоти утворюють модифіковану шарнірну ділянку, що містить один або більше цистеїнових залишків, до яких може приєднуватись ефекторна молекула. Багато які місця можуть використовуватись для приєднання двох або більше молекул PEG. Переважно, молекули PEG є ковалентно зв’язаними через тіолові групу щонайменше одного цистеїнового залишку, що знаходиться у фрагменті антитіла. Кожна молекула полімеру, приєднана до модифікованого фрагмента антитіла, може бути ковалентно зв’язаною з атомом сірки цистеїнового залишку, що знаходиться у фрагменті антитіла. Цей ковалентний зв'язок загалом буде дисульфідним зв’язком або, особливо, зв’язком сірка-вуглець. Коли тіолова група використовується в якості точки приєднання відповідно активованих ефекторних молекул, можуть використовуватись, наприклад, тіол-селективні похідні, такі як малеіміди і похідні цистеїну. Активований полімер може використовуватись в якості вихідного матеріалу при одержанні модифікованих полімером фрагментів антитіла, як вже описувалось. Такий активований полімер може бути будь-яким полімером, що містить тіолову реактивну групу, таким як -галокарбонова кислота або складним ефіром, наприклад йодоацетамідом, імідом, наприклад малеімідом, вініл сильфоном або дисульфідом. Такі вихідні матеріали можна придбати (наприклад, у компанії Nektar, раніше Shearwater Polymers Inc., Huntsville, AL, США) або їх можна приготувати з наявних у продажу вихідних матеріалів з застосуванням звичайних хімічних методів. Конкретні молекули PEG включають 20K метокси-PEG-амін (який можна придбати у компанії Nektar, раніше Shearwater; Rapp Polymere; і SunBio) і M-PEG-SPA (який можна придбати у компанії Nektar, раніше Shearwater). В одному варіанті здійснення антитіло модифікується Fab фрагментом, який є пегільованим, тобто має PEG (полі(етиленгліколь)), ковалентно з ним зв’язаним, наприклад у відповідності до 9 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 методу, описаного в публікації EP 0948544 [дивись також "Poly(ethyleneglycol) Chemistry, Biotechnical and Biomedical Applications", 1992, J. Milton Harris (ed), Plenum Press, New York, "Poly(ethyleneglycol) Chemistry and Biological Applications", 1997, J. Milton Harris and S. Zalipsky (eds), American Chemical Society, Washington DC та "Bioconjugation Protein Coupling Techniques for the Biomedical Sciences", 1998, M. Aslam and A. Dent, Grove Publishers, New York; Chapman, A. 2002, Advanced Drug Delivery Reviews 2002, 54:531-545]. В одному прикладі PEG є приєднаним до цистеїну на шарнірній ділянці. В одному прикладі модифікований PEG Fab фрагмент має малеімідну групу, ковалентно зв’язану з єдиною толовою групою на модифікованій шарнірній ділянці. Лізиновий залишок може ковалентно зв’язуватись з малеімідною групою і до кожної з груп аміну на лізиновому залишку може приєднуватись полімер метоксиполі(етиленгліколь), що має молекулярну вагу близько 20000 Да. Відповідно, загальна молекулярна вага PEG, приєднаного до Fab фрагменту, може становити близько 40000 Да. В одному варіанті здійснення даний винахід пропонує молекулу нейтралізуючого антитіла, що має специфічність до людського IL-17A і людського IL-17F, яка являє собою модифікований Fab фрагмент, що має важкий ланцюг, який містить послідовність, що дається SEQ ID №: 9, і легкий ланцюг, який містить послідовність, що дається SEQ ID №: 7, і оснащений на Cтермінальному кінці свого важкого ланцюга модифікованою шарнірною ділянкою, яка містить щонайменше один цистеїновий залишок, до якого є приєднаною ефекторна молекула. Переважно, ефекторною молекулою є PEG, який приєднується з використанням методів, описаних в публікаціях WO98/25971 і WO2004072116, тим самим лізил-малеімідна група приєднується до цистеїнового залишку на C-термінальному кінці важкого ланцюга, і кожна аміногрупа лізилового залишку має ковалентно зв’язаний з нею метоксиполі(етиленгліколевий) залишок, що має молекулярну вагу близько 20000 Да. Відповідно, загальна молекулярна вага PEG, приєднаного до антитіла становить близько 40000 Да. В іншому прикладі ефекторні молекули можуть приєднуватись до фрагментів антитіла за допомогою методів, описаних в міжнародних патентних заявках WO2005/003169, WO2005/003170 і WO2005/003171. Даний винахід пропонує також виділену послідовність ДНК, кодуючу важкий та/або легкий ланцюги молекули антитіла за цим винаходом. Переважно, ця послідовність ДНК кодує важкий або легкий ланцюг молекули антитіла за цим винаходом. Послідовність ДНК за цим винаходом може представляти синтетичну ДНК, наприклад одержану шляхом хімічної обробки, кДНК, геномною ДНК або будь-якою їх комбінацією. Послідовності ДНК, які кодують молекулу антитіла за цим винаходом, можуть бути одержані методами, які добре відомі спеціалістам в цій галузі. Наприклад, послідовності ДНК, кодуючі частину або всі важкі і легкі ланцюги антитіла, можуть синтезуватись, коли це бажано, з таких визначених послідовностей ДНК або на основі відповідних амінокислотних послідовностей. ДНК, кодуюча акцепторні каркасні послідовності, є широко доступною для спеціалістів в цій галузі і її можна легко синтезувати на основі відомих амінокислотних послідовностей. Стандартні методи молекулярної біології можуть бути використані для одержання послідовностей ДНК, кодуючи молекулу антитіла за цим винаходом. Бажані послідовності ДНК можуть бути синтезовані повністю або частково з використанням методів синтезу олігонуклеотидів. Сайт-спрямований мутагенез і методи полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) можуть використовуватись з урахуванням доцільності. Приклади придатних послідовностей даються SEQ ID №: 8; SEQ ID №: 10; SEQ ID №: 13; SEQ ID №: 14; SEQ ID №: 17, SEQ ID №: 18 і SEQ ID №: 19. Даний винахід стосується також вектору клонування або експресії, який містить одну або більше послідовностей ДНК за цим винаходом. Відповідно, пропонується вектор клонування або експресії, який містить одну або більше послідовностей ДНК, кодуючи антитіло за цим винаходом. Переважно, такий вектор клонування або експресії містить дві послідовності ДНК, кодуючі легкий ланцюг і важкий ланцюг молекули антитіла за цим винаходом, відповідно, разом з придатними сигнальними послідовностями. Переважно, вектор за цим винаходом містить послідовності, які даються SEQ ID №: 14 і SEQ ID №: 18. В одному варіанті здійснення вектор згідно даному винаходу містить послідовності, які даються SEQ ID №: 13 і SEQ ID №: 17. Загальні методи, за допомогою яких можуть створюватись такі вектори, методи трансфекції і методи культивування є добре відомими спеціалістам в цій галузі. В цьому відношенні можна послатись на “Current Protocols in Molecular Biology”, 1999, F. M. Ausubel (ed), Wiley Interscience, New York та на довідник Maniatis Manual, підготовлений Cold Spring Harbor Publishing. Також пропонується клітина-хазяїн, яка містить один або більше векторів клонування або експресії, що включають одну або більше послідовностей ДНК, кодуючих антитіло за цим 10 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 винаходом. Будь-яка придатна система клітина-хазяїн/вектор може бути використана для експресії послідовностей ДНК, кодуючих молекулу антитіла за цим винаходом. Можуть використовуватись бактеріальна, наприклад E. coli, та інші мікробні системи, а також евкаріотичні, наприклад ссавцеві, системи експресії клітини-хазяїна. Придатні ссавцеві клітинихазяї включають клітини CHO, клітини мієломи або клітини гібридоми. Даний винахід пропонує також процес для одержання молекули антитіла за цим винаходом, який включає культивування клітини-хазяїна, що містить вектор за цим винаходом, в умовах, придатних для доведення до експресії білка з ДНК, кодуючої молекулу антитіла за цим винаходом, і виділення цієї молекули антитіла. Така молекула антитіла може містити тільки поліпептид важкого або легкого ланцюга, у випадку чого тільки послідовність, кодуюча поліпептид важкого або легкого ланцюга, повинна використовуватись для трансфекеції клітин-хазяїв. Для одержання продуктів, що містять важкий і легкий ланцюги, клітинну лінію можна трансфікувати двома векторами, перший з яких кодує поліпептид легкого ланцюга, а другий - поліпептид важкого ланцюга. Як варіант, можна скористатись одним вектором, який включає послідовності, кодуючі поліпептиди легкого ланцюга і важкого ланцюга. Оскільки антитіла за цим винаходом використовуються в лікуванні та/або профілактиці патологічних станів, даний винахід пропонує також фармацевтичну або діагностичну композицію, яка містить молекулу антитіла за цим винаходом в комбінації з однією або більше фармацевтично прийнятною допоміжною речовиною, розріджувачем або носієм. Відповідно, пропонується використання антитіла за цим винаходом для виготовлення медикаменту. Така композиція буде звичайно поставлятись як частина стерильної фармацевтичної композиції, яка, як правило, буде включати фармацевтично прийнятний носій. Фармацевтична композиція за цим винаходом може додатково містити фармацевтично прийнятний ад’ювант. Даний винахід пропонує також процес для приготування фармацевтичної або діагностичної композиції, який включає додавання і змішування молекули антитіла за цим винаходом разом з однією або більше фармацевтично прийнятною допоміжною речовиною, розріджувачем або носієм. Молекула антитіла може бути єдиним активним інгредієнтом в такій фармацевтичній або діагностичній композиції або може супроводжуватись іншими активними інгредієнтами, включаючи інші антитіла, наприклад анти-TNF (TNF = фактор некрозу пухлини), анти-IL-1, анти-T клітинні, анти-IFN або анти-LPS (LPS = ліпополісахарид) антитіла, або інгредієнти, що не є антитілами, такі як ксантини або низькомолекулярний інгібітор. Фармацевтичні композиції переважно містять терапевтично ефективну кількість антитіла за цим винаходом. Термін «терапевтично ефективна кількість», як він тут використовується, стосується кількості терапевтичного агента, необхідної для виліковування, пом’якшення або попередження цільового захворювання або стану, або для демонстрації відчутного терапевтичного або профілактичного ефекту. Для будь-якого антитіла терапевтично ефективну кількість можна початково оцінити в пробах на клітинній культурі або в моделях на тваринах, звичайно на гризунах, кролях, собаках, свинях або приматах. Модель на тваринах може також використовуватись для визначення відповідних меж концентрації і шляху введення. Такою інформацією можна потім скористатись для визначення адекватних доз і шляхів введення для людини. Точна терапевтично ефективна кількість для суб’єкта-людини буде залежати від тяжкості патологічного стану, загального стану здоров’я суб’єкта, віку, маси тіла і статі суб’єкта, раціону харчування, часу і частоти введення, комбінації лікарських препаратів, чутливості реакцій і переносимості/відповіді на терапію. Цю кількість можна визначити шляхом рутинного експериментування, і вона залежить від судження клініциста. Загалом, терапевтично ефективна кількість буде становити від 0,01 мг/кг до 50 мг/кг, переважно від 0,1 мг/кг до 20 мг/кг. Фармацевтичні композиції звичайно можуть бути представленими в одноразових формах, які містять попередньо визначену кількість активного інгредієнта за цим винаходом на дозу. Композиції можуть вводитись пацієнту індивідуально або в комбінації (наприклад одночасно, послідовно або окремо) з іншими агентами, препаратами або гормонами. Доза, в якій вводиться молекула антитіла за цим винаходом, залежить від природи стану, який лікується, ступеня наявного запалення, а також від того, використовується молекула антитіла профілактично або для лікування існуючого стану. Частота введення дози буде залежати від півжиття молекули антитіла і тривалості її дії. Коли молекула антитіла має коротке півжиття (наприклад, від 2 до 10 годин), може бути необхідним давати одну або більше доз на день. Альтернативно, коли молекула антитіла має тривале півжиття (наприклад, від 2 до 15 днів), може бути необхідним давати тільки одну дозу 11 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 на день, одну дозу на тиждень або навіть одну дозу кожні 1 або 2 місяці. Фармацевтично прийнятний носій сам по собі не повинен індукувати продукцію антитіл, шкідливих для індивіда, якому вводять композицію, і не повинен бути токсичним. Придатними носіями можуть бути крупні макромолекули, що повільно метаболізуються, такі як білки, поліпептиди, ліпосоми, полісахариди, полімолочні кислоти, полігліколеві кислоти, полімерні амінокислоти, амінокислотні сополімери і неактивні вірусні часточки. Можуть використовуватись фармацевтично прийнятні солі, наприклад солі мінеральних кислот, такі як гідрохлориди, гідроброміди, фосфати і сульфати, або солі органічних кислот, такі як ацетати, пропіонати, малонати і бензоати. Фармацевтично прийнятні носії в терапевтичних композиціях можуть додатково містити рідини, такі як вода, сольовий розчин, гліцерин і етиловий спирт. До того ж, в таких композиціях можуть бути присутніми допоміжні речовини, такі як агенти для зволоження або емульгатори, або речовини для регулювання pH. Такі носії дають можливість готувати фармацевтичні композиції у вигляді таблеток, пігулок, драже, капсул, рідини, гелю, сиропу і суспензій для прийому пацієнтом. Кращі форми для введення включають форми, придатні для парентерального введення, наприклад шляхом ін’єкції або інфузії, наприклад шляхом болюсної ін’єкції або безперервної інфузії. Коли такий продукт призначається для ін’єкції або інфузії, він може бути у вигляді суспензії, розчину або емульсії на олійній або водній основі і може містити речовини, необхідні для приготування кінцевого лікарського препарату, такі як агенти для суспендування, стабілізації та/або диспергування, консерванти і т.п. Як варіант, молекула антитіла може бути представленою в сухій формі, яку перед застосуванням розчиняють у відповідній стерильній рідині. Після приготування в кінцевому складі композиції за цим винаходом можуть вводитись безпосередньо суб’єкту. Суб’єктами, яких лікують, можуть бути тварини. Однак такі композиції є адаптованими для введення в першу чергу людині. Фармацевтичні композиції за цим винаходом можуть вводитись різними шляхами, включаючи, але не обмежуючись ними, оральний, внутрішньовенний, внутрішньом’язовий, інтра-артеріальний, інтрамедулярний, інтратекальний, інтравентрикулярний, трансдермальний, черезшкірний (дивись, наприклад, публікацію WO 98/20734), підшкірний, інтраперитонеальний, інтраназальний, ентеральний, місцевий, сублінгвальний, інтравагінальний або ректальний шляхи. Безголкові інжектори також можуть використовуватись для введення фармацевтичних композицій за цим винаходом. Типово, такі терапевтичні композиції можуть готуватись як ін’єкційні препарати або як рідкі розчини або суспензії. Можуть готуватись також тверді форми, придатні для одержання розчину або суспензії в рідких розчинниках перед ін’єкцією. Пряма доставка таких композицій буде загалом здійснюватись шляхом ін’єкції, підшкірно, інтраперитонеально, внутрішньовенно або внутрішньом’язево, або вони будуть доставлятись в інтерстиціальний простір тканини. Композиції можуть вводитись також в саме ураження. Лікування може здійснюватись за схемою введення одиничної дози або за схемою введення кількох доз. Має бути зрозумілим, що активним інгредієнтом в такій композиції буде молекула антитіла. Як така, вона буде піддаватись розкладанню в шлунково-кишковому тракті. Отже, коли композиція має вводитись з використанням шлунково-кишкового тракту, вона повинна містити агенти, які захищають антитіло від розкладання, але які вивільнюють антитіло після того, як воно всмокталось зі шлунково-кишкового тракту. Докладний аналіз фармацевтично прийнятних носіїв можна знайти в Remington's Pharmaceutical Sciences (Mack Publishing Company, N.J. 1991). В одному варіанті здійснення препарат за цим винаходом пропонується як препарат для місцевого введення, включаючи введення шляхом інгаляції. Придатні інгаляційні препарати включають порошки для інгаляції, дозовані аерозолі, що містять гази-пропеленти, або розчини для інгаляції, вільні від газів-пропелентів. Порошки для інгаляції за цим винаходом, які містять активну речовину, можуть являти собою виключно вищезгадані активні речовини або суміш вищезгаданих активних речовин з фізіологічно прийнятною допоміжною речовиною. Такі порошки для інгаляції можуть включати моносахариди (наприклад, глюкозу або арабінозу), дисахариди (наприклад, лактозу, сахарозу, мальтозу), оліго- і полісахариди (наприклад, декстрани), поліспирти (наприклад, сорбітол, манітол, ксилітол), солі (наприклад, натрію хлорид, кальцію карбонат) або їх суміші один з одним. Принагідно використовуються моно- або дисахариди, застосування глюкози або лактози здійснюється, хоча і не виключно, у формі їх гідратів. 12 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Часточки для відкладення в легенях повинні мати розмір, менший ніж 10 мікрон, такий як 1-9 мікрон, наприклад від 0,1 до 5 мкм, зокрема від 1 до 5 мкм. Розмір часток активного інгредієнта (такого як антитіло або його фрагмент) має першорядне значення. Гази-пропеленти, які можуть використовуватись для приготування інгаляційних аерозолів, є відомими в цій галузі. Придатні гази-пропеленти вибираються з посеред вуглеводнів, таких як nпропан, n-бутан або ізобутан, і галогеновуглеводнів, таких як хлоровані та/або фторовані похідні метану, етану, пропану, бутану, циклопропану або циклобутану. Вищезгадані гази-пропеленти можуть використовуватись самі по собі або у вигляді сумішей. Особливо придатними газами-пропелентами є галогеновані похідні алкану, вибрані з посеред TG 11, TG 12, TG 134a і TG227. З вищезгаданих галогенованих вуглеводнів особливо придатними є TG134a (1,1,1,2-тетрафторетан) і TG227 (1,1,1,2,3,3,3-гептафторпропан) та їх суміші. Інгаляційні аерозолі, що містять газ-пропелент, можуть містити також інші інгредієнти, такі як додаткові розчинники, стабілізатори, поверхнево активні агенти (сурфактанти), антиоксиданти, лубриканти і засоби для регулювання pH. Всі ці інгредієнти є відомими у даній галузі. Інгаляційні аерозолі за цим винаходом, що містять газ-пропелент, можуть містити до 5 мас. % активної речовини. Аерозолі за цим винаходом містять, наприклад, від 0,002 до 5 мас. %, від 0,01 до 3 мас. %, від 0,015 до 2 мас. %, від 0,1 до 2 мас. %, від 0,5 до 2 мас. % або від 0,5 до 1 мас. % активного інгредієнта. Як варіант, місцеве введення в легені може бути також введенням рідкого препарату у вигляді розчину або суспензії, наприклад за допомогою пристрою, такого як інгалятор, наприклад інгалятор, з’єднаний з компресором (наприклад, інгалятор Pari LC-Jet Plus(R), з’єднаний з компресором Pari Master(R), виготовленим компанією Pari Respiratory Equipment, Inc., Richmond, Va.). Антитіло за цим винаходом може доставлятись диспергованими у розчиннику, наприклад у формі розчину або суспензії. Воно може суспендуватись у відповідному фізіологічному розчині, наприклад сольовому, або в іншому фармакологічно прийнятному розчиннику або буферному розчині. Буферні розчини, відомі в цій галузі, можуть містити від 0,05 мг до 0,15 мг динатрію едетату, від 8,0 мг до 9,0 мг NaCl, від 0,15 мг до 0,25 мг полісорбату, від 0,25 мг до 0,30 мг безводної лимонної кислоти і від 0,45 мг до 0,55 мг натрію цитрату на 1 мл води, так щоб одержати pH приблизно від 4,0 до 5,0. В суспензії може використовуватись, наприклад, ліофілізоване антитіло. Терапевтичні суспензії або препарати у вигляді розчину можуть містити також одну або більше допоміжну речовину. Допоміжні речовини є добре відомими в цій галузі і включають буфери (наприклад, цитратний буфер, фосфатний буфер, ацетатний буфер і бікарбонатний буфер), амінокислоти, сечовину, спирти, аскорбінову кислоту, фосфоліпіди, білки (наприклад, альбумін сироватки), ЕДТК, натрію хлорид, ліпосоми, манітол, сорбітол і гліцерин. Розчини або суспензії можуть інкапсулюватись в ліпосоми або мікросфери, які піддаються біологічному розкладанню. Такий препарат загалом буде забезпечуватись в суттєво стерильній формі з використанням стерильних технологічних процесів. Це може включати одержання і стерилізацію шляхом фільтрації буферного розчинника/розчину, використовуваного для приготування кінцевого лікарського складу, асептичне суспендування антитіла в стерильному буферному розчиннику/розчині і розподіл препарату в стерильні контейнери методами, знайомими спеціалістам в цій галузі. Розпилюваний препарат за цим винаходом може забезпечуватись, наприклад, як одноразові дози (наприклад, в герметичних пластикових контейнерах або флаконах), упаковані в оболонку з фольги. Кожний флакон містить одноразову дозу в об’ємі, наприклад, 2 мл буферного розчинника/розчину. Описані тут антитіла можуть бути придатними для доставки шляхом розпилювання. Також передбачається, що антитіло за цим винаходом може вводитись з використанням генної терапії. Для здійснення цього, послідовності ДНК, кодуючі важкий і легкий ланцюги молекули антитіла, під контролем відповідних компонентів ДНК вводяться пацієнту, так що ланцюги антитіла експресуються з цих послідовностей ДНК і складаються in situ. Даний винахід пропонує також молекулу антитіла для використання в контролі запальних захворювань. Переважно, молекула антитіла може використовуватись для зменшення запального процесу або попередження запального процесу. Даний винахід пропонує також молекулу антитіла за цим винаходом для використання в лікуванні або профілактиці патологічного розладу, який опосередковується IL-17А та/або IL-17F або асоціюється з підвищеним рівнем IL-17А та/або IL-17F. Переважно, цей патологічний стан вибирається з групи, що складається з інфекцій (вірусних, бактеріальних, грибкових і 13 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 паразитарних), ендотоксичного шоку, пов’язаного з інфекцією, артриту, ревматоїдного артриту, псоріатичного артриту, системного початкового ювенільного ідіопатичного артриту (JIA), системного червоного вовчака (SLE), астми, хронічної обструктивної хвороби дихальних шляхів (COAD), хронічної обструктивної легеневої хвороби (COPD), гострої травми легені, запальної хвороби органів тазу, хвороби Альцгеймера, хвороби Крона, запальної хвороби кишечнику, синдрому подразненого кишечнику, виразкового коліту, хвороби Кастельмана, анкілозуючого спондиліту та інших спондилоартропатій, дерматоміозиту, міокардиту, увеїту, екзофтальму, автоімунного тироїдиту, хвороби Пейроні (фібропластичної індуарції статевого члену), глютенової хвороби, хвороби жовчного міхура, пілонідальної хвороби, перитоніту, псоріазу, атопічного дерматиту, васкуліту, хірургічних зрощень, інсульту, автоімунного діабету, діабету І типу, артриту Лайма, менінгоенцефаліту, опосередкованих імунною системою запальних розладів центральної і периферичної нервової системи, таких як розсіяний склероз і синдром Гійєна-Барра, інших автоімунних розладів, панкреатиту, травми (хірургія), реакції трансплантату проти хазяїна, відторгнення трансплантату, фіброзуючих розладів, включаючи фіброз легень, фіброз печінки, фіброз нирки, склеродерми або системного склерозу, раку (солідні пухлини, такі як меланоми, гепатобластоми, саркоми, плоскоклітинні карциноми, перехідно-клітинний рак, рак яєчника і гемобластози злоякісні і зокрема гострий мієлогенний лейкоз, хронічний мієлогенний лейкоз, хронічний лімфолейкоз, рак шлунку і рак товстої кишки), хвороби серця, включаючи ішемічні хвороби, такі як інфаркт міокарду, а також атеросклерозу, інтраваскулярної коагуляції, резорбції кісток, остеопорозу, періодонтиту і гіпохлоргідрії. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом використовується в лікуванні або профілактиці патологічного розладу, вибраного з групи, яка складається з артриту, ревматоїдного артриту, псоріазу, псоріатичного артриту, системного початкового ювенільного ідіопатичного артриту (JIA), системного червоного вовчака (SLE), астми, хронічної обструктивної хвороби дихальних шляхів (COAD), хронічної обструктивної легеневої хвороби (COPD), атопічного дерматиту, склеродерми, системного склерозу, фіброзу легень, запальних хвороб кишечнику, анкілозуючого спондиліту та інших спондилоартропатій і раку. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом використовується в лікуванні або профілактиці патологічного розладу, вибраного з групи, яка складається з артриту, ревматоїдного артриту, псоріазу, псоріатичного артриту, системного початкового ювенільного ідіопатичного артриту (JIA), системного червоного вовчака (SLE), астми, хронічної обструктивної хвороби дихальних шляхів (COAD), хронічної обструктивної легеневої хвороби (COPD), атопічного дерматиту, склеродерми, системного склерозу, фіброзу легень, хвороби Крона, виразкового коліту, анкілозуючого спондиліту та інших спондилоартропатій і раку. В одному варіанті здійснення антитіло за цим винаходом використовується в лікуванні або профілактиці патологічного розладу, вибраного з групи, яка складається з артриту, ревматоїдного артриту, псоріазу, псоріатичного артриту, системного початкового ювенільного ідіопатичного артриту (JIA), системного червоного вовчака (SLE), астми, хронічної обструктивної хвороби дихальних шляхів (COAD), хронічної обструктивної легеневої хвороби (COPD), атопічного дерматиту, склеродерми, системного склерозу, фіброзу легень, хвороби Крона, виразкового коліту, анкілозуючого спондиліту та інших спондилоартропатій. В одному варіанті здійснення цим патологічним розладом є ревматоїдний артрит. В одному варіанті здійснення цим патологічним розладом є хвороба Крона. В одному варіанті здійснення цим патологічним розладом є виразковий коліт. В одному прикладі антитіло за цим винаходом використовується в лікуванні запальної або пов’язаної з імунітетом хвороби. В одному прикладі така запальна або пов’язана з імунітетом хвороба вибирається з групи, яка складається з ревматоїдного артриту, хвороби Крона і виразкового коліту. Даний винахід пропонує також молекулу антитіла за цим винаходом для використання в лікуванні або профілактиці болю, зокрема болю, пов’язаного із запаленням. Даний винахід також пропонує використання молекули антитіла за цим винаходом у виготовленні медикаменту для лікування або профілактики патологічного розладу, який опосередковується IL-17А та/або IL-17F або асоціюється з підвищеним рівнем IL-17А та/або IL17F. Переважно, цей патологічний розлад є одним з медичних показань, описаних тут раніше. Даний винахід також пропонує використання молекули антитіла за цим винаходом у виготовленні медикаменту для лікування або профілактики болю, зокрема болю, пов’язаного із запаленням. Молекула антитіла за цим винаходом може бути використаною в будь-якій терапії, коли бажано зменшити дію IL-17А та/або IL-17F в організмі людини або тварини. IL-17А та/або IL-17F можуть циркулювати в організмі або можуть бути присутніми на небажано високому рівні, 14 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 локалізуючись в якомусь конкретному місці організму, наприклад в місці запалення. Молекула антитіла за цим винаходом переважно використовується для контролю запальної хвороби, автоімунної хвороби і раку. Даний винахід пропонує також спосіб лікування людини або тварини, які страждають відрозладу, опосередкованого IL-17А та/або IL-17F, або мають ризик розвитку такого розладу, який включає введення суб’єкту ефективної кількості молекули антитіла за цим винаходом. Молекула антитіла за цим винаходом може використовуватись також в діагностиці, наприклад в діагностиці in vivo і візуалізації патологічних станів, пов’язаних з IL-17А та/або IL17F. Далі даний винахід буде описуватись шляхом ілюстрації тільки на наступних прикладах з посиланням на супроводжуючі малюнки, на яких: Фіг. 1 a) V ділянка легкого ланцюга антитіла CA028_0496g3 (SEQ ID №: 7) b) V ділянка важкого ланцюга антитіла CA028_0496g3 (SEQ ID №: 9) c) CDRH1 (SEQ ID №: 1), CDRH2 (SEQ ID №: 2), CDRH3 (SEQ ID №: 3), CDRL1 (SEQ ID №: 4), CDRL2 (SEQ ID №: 5), CDRL3 (SEQ ID №: 6) антитіла CA028_496g3. d) Легкий ланцюг антитіла CA028_496g3 (SEQ ID №: 11). e) Легкий ланцюг антитіла CA028_496g3, який включає сигнальну послідовність (SEQ ID №: 12). Фіг. 2 a) Важкий ланцюг антитіла CA028_496g3 (SEQ ID №: 15). b) Важкий ланцюг антитіла CA028_496g3, який включає сигнальну послідовність (SEQ ID №: 16). c) ДНК, кодуюча легкий ланцюг антитіла CA028_496g3 (без сигнальної послідовності) (SEQ ID №: 13). Фіг. 3 a) ДНК, кодуюча легкий ланцюг антитіла CA028_496g3, включаючи сигнальну послідовність (SEQ ID №: 14) b) ДНК, кодуюча варіабельну ділянку легкого ланцюга антитіла CA028_496g3 (SEQ ID №: 8) c) ДНК, кодуюча варіабельну ділянку важкого ланцюга антитіла CA028_496g3, включаючи сигнальну послідовність (SEQ ID №: 10) Фіг. 4: ДНК (включаючи екзони), кодуюча важкий ланцюг антитіла CA028_496g3 без сигнальної послідовності (SEQ ID №: 17) Фіг. 5: ДНК (включаючи екзони і сигнальну послідовність), кодуюча важкий ланцюг антитіла CA028_496g3 (SEQ ID №: 18) Фіг. 6: кДНК, кодуюча важкий ланцюг антитіла CA028_496g3, включаючи сигнальну послідовність (SEQ ID №: 19). Фіг. 7: Вплив антитіл CA028_0496 (позначене 496g1 в умовних позначеннях) і CA028_00496.g3 (позначене 496.g3 в умовних позначеннях) на індуковану людським IL-17F продукцію IL-6 з клітин Hela. Приклад 1: Одержання поліпшеного нейтралізуючого антитіла, яке зв’язує IL-17A і IL-17F Виділення і гуманізація антитіла CA028_0496 була описана раніше в публікації WO2008/047134. CA028_0496 - це гуманізоване нейтралізуюче антитіло, яке зв’язує як IL-17A, так і IL-17F і містить пересаджені варіабельні ділянки gL7 і gH9, послідовності яких даються в публікації WO2008/047134. Акцепторний каркас важкого ланцюга є послідовністю людської зародкової лінії VH3 1-3 3-07 з каркасом 4, який прийшов з цієї частини JH-ділянки людської зародкової лінії JH4. Акцепторний каркас легкого ланцюга є послідовністю людської зародкової лінії VK1 2-1-(1) L4, з каркасом 4, який прийшов з цієї частини JK-ділянки людської зародкової лінії JK1. Антитіло CA028_00496 було піддане дозріванню афінності для поліпшення афінності цього антитіла до IL-17F при збереженні афінності до IL-17A. На відміну від антитіла CA028_00496, антитіло з дозрілою афінністю, відоме як CA028_00496.g3, було експресоване швидше як IgG1, ніж IgG4. Гени були модифіковані, щоб генерувати версії з дозрілою афінність, з використанням мутагенезу, спрямованого олігонуклеотидом. Послідовність гену варіабельної ділянки (gL57) легкого ланцюга з дозрілою афінністю було суб-клоновано в UCB Celltech вектор експресії pKH10.1 людського легкого ланцюга, який містить ДНК, кодуючу людську постійну ділянку CKappa (алотип Km3). Незмінену послідовність варіабельної ділянки (gH9) важкого ланцюга було суб-клоновано в UCB Celltech вектор експресії pVhg1 FL, який містить ДНК, кодуючи постійні ділянки людського важкого ланцюга гамма-1. Плазміди були ко-трансфіковані в клітини CHO за методикою Lipofectamine™ 2000 у відповідності до інструкцій виробника (InVitrogen, номер в 15 UA 110358 C2 5 10 15 20 25 каталозі 11668). Кінцеву послідовність варіабельних ділянок з дозрілою афінністю антитіла CA028_00496.g3 показано на Фіг. 1a і 1b. У антитіла CA028_00496.g3 послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга є такою ж, як у материнського антитіла CA028_00496. На відміну від цього, варіабельна ділянка легкого ланцюга відрізняється 5 амінокислотами. Ті п’ять залишків, які відрізняються між легким ланцюгом антитіла CA028_00496 і антитіла CA028_00496.g3, є виділеними на Фіг. 1a. Приклад 2: BIACORE Як описано далі, форматом аналізу було захоплення антитіла CA028_00496.g3 іммобілізованим Fc-специфічним антитілом проти імуноглобуліну людини з наступним титруванням людського IL-17A і людського IL-17F в межах захопленої поверхні. Біамолекулярний аналіз взаємодії було здійснено з використанням Biacore 3000 (Biacore AB). Аналізи виконувались при 25°C. Affinipure (торгова назва) F(ab’) 2 фрагмент козячого IgG проти людини, специфічного до Fc, (Jackson ImmunoResearch) був іммобілізований на CM5 Sensor Chip (Biacore AB) шляхом хімічного сполучення аміну до рівня близько 6000 одиниць відповіді (RU). Буфер HBS-EP (10 мМ HEPES pH7,4; 0,15M NaCl, 3 мМ ЕДТК, 0,005% сурфактанту P20, Biacore AB) був використаний в якості електродного буферу при швидкості потоку 10 мкл/хв. 10-мкл ін’єкція CA028_00496.g3 при 0,5 мкг/мл використовувалась для захоплення іммобілізованим IgG Fc проти людини. Людський IL-17A (власної генерації з використанням UCB титрували в межах захопленого CA028_00496.g3 від 5 нМ при швидкості потоку 30 мкл/хв. впродовж 3 хвилин, після чого йшла 20-хв. дисоціація. Людський IL-17F (R&D системи) титрували в межах захопленого CA028_00496.g3 від 10 нМ при швидкості потоку 30 мкл/хв. впродовж 3 хвилин, після чого йшла 5-хв. дисоціація. Поверхню було регенеровано при швидкості потоку 10 мкл/хв. З застосуванням 10-мкл ін’єкції 40 мМ HCl, а потім 5-мкл ін’єкції 5 мМ NaOH. Таблиця 1 Афінність CA028_496.g3 проти людського IL-17F і IL-17A -1 -1 hIL-17F hIL-17A 30 35 40 45 ka (M s ) 2.49E+06 3.49E+06 2.99E+06 4.66E+06 4.52E+06 4.59E+06 -1 kd (s ) 8.74E-05 5.08E-05 6.91E-05 2.04E-05 8.66E-06 1.45E-05 KD (M) 3.51E-11 1.46E-11 2.31E-11 4.38E-12 1.92E-12 3.17E-12 KD (пМ) 35 15 23 4.4 1.9 3.2 Криві зв’язування після подвійного вирахування базового фону аналізувались з використанням програмного забезпечення BIAevaluation (версія 4.1) за стандартними методиками. Кінетичні параметри були визначені за алгоритмом підгонки. Дані наведені в Таблиці 1, середні значення виділені сірим кольором. Значення афінності, визначене для зв’язування IL-17A оригінальним антитілом CA028_0496, становило 16 пМ і 1750 пМ для зв’язування IL-17F. На відміну від цього, поліпшене антитіло CA028_0496 g3 має афінність до IL-17A на рівні 3,2 пМ, а до IL-17F - на рівні 23 пМ. Афінність антитіла CA028_0496 до IL-17F була поліпшена більше ніж у 70 разів без зменшення афінності цього антитіла до IL-17A. Афінність до IL-17A була підвищена в п’ять разів. Афінність CA028_0496 g3 була поліпшена також до гетеродимеру IL-17A/F (одержаного, як описано в публікації WO2008/047134), де афінність була встановлена на рівні 26 пМ (дані не показані). Приклад 3 Активність CA028_00496.g1 (раніше описаного в публікації WO2008/047134) і CA028_00496.g3 у відношенні нейтралізації людського IL-17F була визначена з використанням біологічної оцінки на клітинах HeLa. Клітини Hela були одержані з банку клітин ATCC (ATCC CCL-2) (АТСС = Американська колекція типових культур). Клітини росли в модифікованому Dulbecco середовищі Eagle (DMEM), доповненому 10% фетальної телячої сироватки, 4 пеніциліном, гентаміцином і глютаміном. 1x10 клітин були перенесені на 96-лункові планшети для тканинної культури з плоским дном. Клітини інкубувались впродовж ночі, після чого їх однократно промили в аналітичному буфері. Клітини HeLa стимулювались комбінацією рекомбінантного людського IL-17F (125 нг/мл) і фактором-альфа некрозу пухлини (TNF-) (1 16 UA 110358 C2 5 10 нг/мл) впродовж 48 годин в присутності різних концентрацій антитіл. В клітинній лінії HeLa IL-17F вступає в синергічну взаємодію з TNF-альфа, індукуючи вироблення IL-6, яке можна оцінити кількісно за допомогою спеціального набору для MSD аналізу. Кінцеву кількість секретованого IL-6 визначили з використанням аналітичної технології Meso Scale Discovery (MSD) і обчислили значення IC50. CA028_00496.g1 і CA028_00496.g3 демонстрували залежне від дози пригнічення біологічної активності IL-17F, як показав біологічний аналіз на клітинах HeLa (Фіг. 7). Активність CA028_00496.g1 і CA028_00496.g3 в пробі на клітинах HeLa була виражена як доза, необхідна для пригнічення 50% активності IL-17F (IC50). Значення IC50 для CA028_00496.g1 становить 92 мг/мл, а для CA0 496.g3 - 4 нг/мл. Здатність CA028_00496.g3 нейтралізувати IL-17A, як раніше було описано для CA028_00496.g1 в публікації WO2008/047134, була підтверджена за допомогою того ж аналізу, в якому IL-17F було замінено на IL-17A (дані не показані). 17 UA 110358 C2 18 UA 110358 C2 19 UA 110358 C2 20 UA 110358 C2 21 UA 110358 C2 22 UA 110358 C2 23 UA 110358 C2 24 UA 110358 C2 25 UA 110358 C2 26 UA 110358 C2 27 UA 110358 C2 28