Спосіб хірургічного лікування уламкових переломів нижньої щелепи

Реферат: UA 109788 U UA 109788 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії, і призначена для лікування травматичних уламкових переломів щелеп та переломів з дефектами кісткової тканини. В останні роки відзначається тенденція до збільшення частоти і важкості травматичних переломів нижньої щелепи, зокрема зростає кількість уламкових переломів, спричинених переважно високоенергетичною травмою. За даними авторів, уламкові переломи становлять 7,7-28 % серед всіх травматичних переломів нижньої щелепи [1,2]. Уламкові переломи супроводжуються вираженими порушеннями гемодинаміки, розривами слизової оболонки, пошкодженням зубів і альвеолярного відростка, механічним руйнуванням кісткових структур на великих за розміром ділянках та втратою життєздатності окремих кісткових фрагментів. Репаративний потенціал кісткової тканини при цьому знижується, а ризик розвитку ускладнень, зокрема порушень консолідації та приєднання інфекційних гнійно-запальних процесів, зростає. За даними авторів частота травматичного остеомієліту при уламкових переломах нижньої щелепи є вірогідно більшою ніж при її лінійних переломах і становить 13,4 % проти 37,2 % [2]. Для лікування уламкових переломів нижньої щелепи широко застосовують хірургічні методи лікування. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраним як прототип є спосіб хірургічного лікування уламкових переломів нижньої щелепи, що включає проведення відкритої репозиції уламків, видалення зуба зі щілини перелому, видалення дрібних кісткових фрагментів, що втратили зв'язок з м'якими тканинами, та фіксацію уламків за допомогою накісних титанових пластин, закріплених до кожного зі збережених кісткових уламків з наступним ушиванням слизової оболонки порожнини рота наглухо [3]. Недоліком цього способу є те, що після видалення нежиттєздатних кісткових уламків процеси репаративної регенерації уповільнюються, повного відновлення втраченої кісткової структури може не відбуватися, анатомічна форма кістки спотворюється, а біомеханічні умови функціонування фіксатора погіршуються. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення ефективності хірургічного лікування уламкових переломів нижньої щелепи, зокрема досягнення більш повного відновлення анатомічної форми нижньої щелепи, пришвидшення темпів формування кісткового зрощення за рахунок заміщення дефектів, що утворилися після видалення нежиттєздатних уламків остеоіндуктивною кістково-заміщувальною аутогенною сумішшю. Технічний результат, що досягається, полягає в підвищенні ефективності хірургічного лікування уламкових переломів нижньої щелепи та в підвищенні темпів формування повноцінного кісткового зрощення за рахунок оптимізації умов репаративної регенерації кістки. Крім цього, перевагами даного способу лікування є зменшення термінів тимчасової непрацездатності хворих та зниження частоти післяопераційних ускладнень (уповільнення консолідації, формування хибних суглобів, розвиток інфекційних гнійно-запальних процесів). Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі хірургічного лікування переломів нижньої щелепи, який включає проведення відкритої репозиції та фіксації уламків, видалення зуба з щілини перелому, видалення нежиттєздатних уламків з наступним ушиванням слизової оболонки порожнини рота наглухо, згідно з корисною моделлю, видалені субвітальні кісткові уламки механічно подрібнюють до розміру кісткової щебінки (0,1-3,0 мм), отриманим аутогенним кістковим порошком заповнюють наявні кісткові дефекти та щілину перелому. Відмінною особливістю способу є те, що субвітальтні кісткові уламки, що не можуть бути репонованими, фіксованими при проведення остеосинтезу, подрібнюють і вносять в ділянку кісткового дефекту, що утворився, як аутогенний кістковий заміщуючий матеріал, що має виражені остеоіндуктивні властивості, головним чином за рахунок білків або протеїну кісткового матриксу, які вивільняються в великій кількості при механічному подрібненні кісткового матеріалу. За відомими літературними даними такий спосіб хірургічного лікування уламкових переломів нижньої щелепи невідомий. Суть способу представлена графічно, де: На Фіг. 1 зображено зламану нижню щелепу із наявним уламковим переломом до проведення хірургічного втручання, де 1 - нижня щелепа, 2 - кісткові уламки, 3 - вільні фрагменти. На Фіг. 2 зображено нижню щелепу 1 після відкритої репозиції та фіксації уламків, відповідно до запропонованої корисної моделі, де 1 - нижня щелепа, 2 - кісткові уламки, 4 - кісткові дефекти. 1 UA 109788 U 5 10 15 20 25 Спосіб здійснюють наступним чином: під загальним або місцевим потенційованим знеболенням забезпечують хірургічний доступ до зони перелому нижньої щелепи 1. Проводять відшарування окістя, скелетуючи зовнішню поверхню кісткових уламків 2, 3 на відстані не менше 1 см в обидва боки від щілини перелому. За показаннями видаляють зуби зі щілини перелому, проводять її ревізію, після чого видаляють вільні фрагменти 3, що втратили зв'язок з окістям, та проводять остеосинтез нижньої щелепи 1. Видалені фрагменти 3 подрібнюють за допомогою кісткового млина до розміру кісткової щебінки (0,1-3,0 мм). Отриманим аутогенним кістковим порошком після антисептичної обробки ділянки ураження заповнюють щілину перелому і кісткові дефекти 4, що утворилися після видалення вільних кісткових уламків 3. Забезпечують гемостаз, рану пошарово ушивають, призначають курс антибактеріальної та протизапальної терапії. Перевага запропонованого способу полягає в оптимізації умов реперативної регенерації кісткової тканини нижньої щелепи в зоні її травматичного ушкодження за рахунок вивільнення протеїнів кісткового матриксу, що є остеіндуктивними чинниками. Крім цього, кісткова щебінка забезпечує остеокондукцію і сприяє повноцінному відновленню нормальної анатомічної архітектоніки ушкодженої нижньої щелепи. Спосіб успішно апробовано на кафедрі хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії у 4 пацієнтів з травматичними уламковими переломами нижньої щелепи. Джерела інформації: 1. AJNR-American Journal of Neuroradiology-Incidence and Characterizition of unifocal Mandible fractures on CT. June 30.2007 2. Risk factors for development of infection in patients with mandibular fractures located in the tooth-bearing area Journal of Cranio-Maxillofacial Surgery (2007) 35, 57-62. 3. Maxillo-facial trauma and esthetic facial reconstruction /[edited by P.W. Booth, B.L. Eppley, R. Schmelzeisen].- New York: Churchill Livingstone, 2003. - P. 275-276. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 Спосіб хірургічного лікування уламкових переломів нижньої щелепи, що включає проведення відкритої репозиції та фіксації уламків, видалення зуба з щілини перелому, видалення нежиттєздатних уламків з наступним ушиванням слизової оболонки порожнини рота наглухо, який відрізняється тим, що видалені субвітальні кісткові уламки механічно подрібнюють до розміру кісткової щебінки (0,1-3,0 мм), отриманим кістковим порошком заповнюють кістковий дефект в ділянці перелому щелепи. 2 UA 109788 U Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3