Спосіб лапароцентезу

Реферат: Спосіб лапароцентезу здійснюють шляхом введення троакару, який складається з трубки, металевого стилету, скошеного під гострим кутом та катетера, в черевну порожнину, при цьому необхідно розсікати шкіру та проколювати передню черевну стінку. Крім цього, виконують 2 мм надріз шкіри, в який вводять троакар, який складається з поліхлорвінілової трубки діаметром 2 мм, що поділяється на дистальну частину з отворами та проксимальну частину діаметром 3 мм, що містить диск діаметром 20 мм, з трьома отворами для фіксації троакару до шкіри, а також кришечку та металевий стилет, діаметром 2 мм, скошений під гострим кутом, для введення троакару; після видалення металевого стилету до трубки приєднують поліхлорвініловий катетер від системи, вільний кінець якого опускають у ємність для збору асцитичної рідини; трубку фіксують до шкіри передньої черевної стінки шляхом накладання та зав'язування трьох окремовузлових швів через отвори у диску; по закінченні відведення асцитичної рідини, катетер від'єднують від трубки і закривають її кришечкою; при подальшому накопиченні асцитичної рідини, знімають кришечку з трубки та, приєднавши поліхлорвініловий катетер від системи для внутрішньовенного уведення, відводять рідину з черевної порожнини. UA 111575 U (54) СПОСІБ ЛАПАРОЦЕНТЕЗУ UA 111575 U UA 111575 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до онкології, терапії, і може бути використана для відведення асцитичної рідини у пацієнтів із напруженим асцитом, внаслідок канцероматозу очеревини або цирозу печінки, портальної гіпертензії. Канцероматоз очеревини, ускладнений напруженим асцитом, досить часто зустрічається у хворих на онкологічні захворювання органів черевної порожнини. Збільшений внутрішньочеревний тиск порушує роботу всіх органів, зокрема серця, легенів та нирок, що призводить до швидкої декомпенсації загального стану пацієнта. У зв'язку з цим актуальною є розробка ефективних способів для виконання "безпечного" лапароцентезу. Аналогами корисної моделі є відомі способи лапарацентезу шляхом використання троакарів, які включають голку зі змінним притупленим пружним стилетом, останню після проколу черевної порожнини вилучають та вводять гнучкий провідник, по якому заводять троакар (В.П. Захаров, І.Ф. Ігнацевич, 1979); містять гільзу з боковим штуцером, розміщеним всередині стилетом рукоятки, голки для подачі повітря, вузла герметизації каналу гільзи, у вигляді закріпленого на стилеті поршня (Г.П. Кондратенко та співавт., 1989). Недоліками цих способів лапароцентезу є складність їх технічного застосування, неможливість залишення катетера на тривалий час в черевній порожнині внаслідок інфікування останньої, а також ризик утворення пролежнів внутрішніх органів. Прототипом корисної моделі є спосіб лапароцентезу [Хирургические манипуляции/ Под ред. Б.О. Милькова, В.Н. Круцяка. -К.: Вища шк. Головное изд-во, 1985. - 207 с], в якому використовують троакар, який складається з металевої трубки, металевого стилету, скошеного під гострим кутом, та катетеру. Після обробки операційного поля розчинами йоду та спирту, під місцевою анестезією, скальпелем нижче або вище пупкового кільця, по серединній лінії, розсікають шкіру довжиною до 1,0 см. Верхній край шкірної рани захоплюють цапкою для білизни за допомогою якої піднімають ділянку передньої черевної стінки. Через шкірний розріз, підшкірно жирову клітковину до апоневрозу проводять троакар та круговими рухами вводять останній в черевну порожнину. Після введення інструменту в черевну порожнину трубку троакара фіксують рукою та вилучають стилет. Через трубку троакара в черевну порожнину заводять катетер. Фіксуючи рукою катетер, із черевної порожнини вилучають трубку троакару. На рану шкіри накладають окремовузловий шов, після зав'язування якого лігатурами фіксують катетер. Накладають асептичну пов'язку. Недоліком прототипу-способу є високий ризик пошкодження органів черевної порожнини при спайковому процесі, неможливість залишення катетера на тривалий час в черевній порожнині, внаслідок інфікування останньої, ризик утворення пролежнів внутрішніх органів, а також створення певних незручностей пацієнту. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити спосіб лапароцентезу шляхом того, що виконують 2 мм надрізу шкіри, вводять троакар у вигляді поліхлорвінілової трубки малого діаметра з отворами, диском з трьома отворами для його фіксації до шкіри та кришечки, металевого стилету малого діаметра; після видалення металевого стилету до трубки приєднують поліхлорвініловий катетер від системи, вільний кінець якого опускають у ємність для збору асцитичної рідини; трубку фіксують до шкіри передньої черевної стінки шляхом накладання та зав'язування трьох окремовузлових швів через отвори у диску; по закінченні відведення асцитичної рідини, катетер від'єднують від трубки і закривають її кришечкою; при подальшому накопичені асцитичної рідини, знімають кришечку з трубки та, приєднавши поліхлорвініловий катетер від системи для внутрішньовенного уведення, відводять рідину з черевної порожнини. Спільною ознакою корисної моделі та прототипу є те, що при введенні троакару, який складається з трубки, металевого стилету, скошеного під гострим кутом, та катетера, в черевну порожнину необхідно розсікати шкіру та проколювати передню черевну стінку. Відмінними ознаками корисної моделі від прототипу є те, що виконують 2 мм надріз шкіри, в який вводять троакар, який складається з поліхлорвінілової трубки діаметром 2 мм, що поділяється на дистальну частину з отворами та проксимальну частину діаметром 3 мм, що містить диск діаметром 20 мм, з трьома отворами для фіксації троакару до шкіри, а також кришечку та металевий стилет, діаметром 2 мм, скошений під гострим кутом, для введення троакару; після видалення металевого стилету до трубки приєднують поліхлорвініловий катетер від системи, вільний кінець якого опускають у ємність для збору асцитичної рідини; трубку фіксують до шкіри передньої черевної стінки шляхом накладання та зав'язування трьох окремовузлових швів через отвори у диску; по закінченні відведення асцитичної рідини, катетер від'єднують від трубки і закривають її кришечкою; при подальшому накопичені асцитичної рідини, знімають кришечку з трубки та, приєднавши поліхлорвініловий катетер від системи для внутрішньовенного уведення, відводять рідину з черевної порожнини. 1 UA 111575 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Визначення термінів, які використовуються при описі корисної моделі: троакар, лапароцентез, черевна порожнина, асцитична рідина. Теоретичні передумови здійснення корисної моделі. Використання поліхлорвінілової трубки малого діаметра з боковими отворами як троакару для лапароцентезу є найбільш доцільним, оскільки дана конструкція безпечна при використанні для відведення асцитичної рідини, попереджує розвиток синдрому реперфузії, інфікування черевної порожнини, утворення пролежнів внутрішніх органів, а також дає змогу використовувати досить тривалий термін. Потовщена дистальна частина катетера забезпечує кращу герметизацію черевної порожнини при тривалому застосуванні останнього. Спосіб здійснюється таким чином. За допомогою перкусії або ультразвукового дослідження визначають "безпечне" місце для виконання лапароцентезу. Після обробки шкіри (два рази розчином йоду та два рази розчином спирту), в ділянці проведення лапароцентезу), останню, підшкірно-жирову клітковину та м'язово-апоневротичний шар знеболюють шляхом інфільтративної анестезії розчином новокаїну 0,5 % - 5,0 мл. Далі гострокінцевим скальпелем надрізають шкіру та поступальнообертальними рухами вводять троакар для лапароцентезу. При цьому використовують троакар, що складається з поліхлорвінілової трубки діаметром 2 мм, яка поділяється на дистальну частину з отворами та проксимальну частину діаметром 3 мм, що містить диск до 20 мм у діаметрі, з трьома отворами для фіксації троакару до шкіри, а також кришечку та металевий стилет, діаметром 2 мм, скошений під гострим кутом, для уведення троакару в черевну порожнину, шляхом проколу передньої черевної стінки. Після відчуття "провалу", з трубки вилучають металевий стилет та приєднують поліхлорвініловий катетер від системи, вільний кінець якого опускають у ємність для збору асцитичної рідини. Трубку троакару для лапароцентезу фіксують до шкіри передньої черевної стінки шляхом накладання та зав'язування трьох окремовузлових швів, які проводять через отвори у диску. По закінченні відведення асцитичної рідини з черевної порожнини, катетер від'єднують від поліхлорвінілової трубки троакару і закривають її кришечкою. При подальшому накопиченні асцитичної рідини, знімають кришечку з встановленої трубки троакара та, приєднавши поліхлорвініловий катетер від системи для внутрішньовенного уведення, відводять рідину з черевної порожнини. Приклад використання корисної моделі. Пацієнтка К., 1943 р.н. звернулася у лікарню 18.04.2016 року з діагнозом - рак тіла підшлункової залози. T3N1M1, IV стадія, IV клінічна група. Множинні метастази печінки, канцероматоз очеревини, напружений асцит. Раніше пацієнтка була прооперована з приводу гострого флегмонозного холециститу та гострого деструктивного апендициту, ускладненого місцевим перитонітом. Виконувати лапароцентез в ділянці пупкового кільця небезпечно, внаслідок високого ризику пошкодження кишкової петлі із-за спайкового процесу. За допомогою ультразвукового дослідження знайдено "безпечне" місце, в правій здухвинній ділянці. Використовуючи запропонований троакар виконано лапароцентез, останній фіксовано до шкіри. До трубки троакару приєднано поліхлорвініловий катетер від системи для внутрішньовенного введення, з черевної порожнини забрано до 12,0 л асцитичної рідини. Артеріальний тиск пацієнтки впродовж всієї маніпуляції був у межах норми, самопочуття - задовільне, без особливостей. Через два тижні, коли знову виникла потреба у проведені лапароцентезу, до встановленої трубки троакару приєднали систему для внутрішньовенного введення, вилучили до 10,0 л асцитичної рідини з черевної порожнини. Запропонований троакар для лапароцентезу, а саме його трубка знаходилася у черевній порожнині близько п'яти тижнів, жодних ускладнень, патологічних змін шкіри навколо останнього, скарг пацієнтки не було. Після вилучення трубки троакару рана загоїлася первинним натягом, без особливостей. Технічний результат: запропонований спосіб лапароцентезу дозволяє безпечно виконати дану маніпуляцію, навіть при наявності спайкового процесу черевної порожнини, а також дає змогу тривалий термін відводити асцитичну рідину, не причиняючи незручності пацієнту та попереджаючи виникнення синдрому реперфузії. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб лапароцентезу, що здійснюють шляхом введення троакару, який складається з трубки, металевого стилету, скошеного під гострим кутом та катетера, в черевну порожнину, при цьому необхідно розсікати шкіру та проколювати передню черевну стінку, який відрізняється тим, що виконують 2 мм надріз шкіри, в який вводять троакар, який складається з поліхлорвінілової 2 UA 111575 U 5 10 трубки діаметром 2 мм, що поділяється на дистальну частину з отворами та проксимальну частину діаметром 3 мм, що містить диск діаметром 20 мм, з трьома отворами для фіксації троакару до шкіри, а також кришечку та металевий стилет, діаметром 2 мм, скошений під гострим кутом, для введення троакару; після видалення металевого стилету до трубки приєднують поліхлорвініловий катетер від системи, вільний кінець якого опускають у ємність для збору асцитичної рідини; трубку фіксують до шкіри передньої черевної стінки шляхом накладання та зав'язування трьох окремовузлових швів через отвори у диску; по закінченні відведення асцитичної рідини, катетер від'єднують від трубки і закривають її кришечкою; при подальшому накопиченні асцитичної рідини, знімають кришечку з трубки та, приєднавши поліхлорвініловий катетер від системи для внутрішньовенного уведення, відводять рідину з черевної порожнини. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3