Спосіб визначення активності первинного системного некротизивного васкуліту

Реферат: UA 114669 U UA 114669 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель належить до медицини, а саме ревматології, і може бути використана для оптимізації лікування у хворих на первинні системні некротизивні васкуліти (ПСНВ). ПСНВ - гетерогенна група захворювань невідомої етіології, основним морфологічним проявом яких є запалення та некроз стінки судин, а спектр клінічних проявів залежить від типу, розміру та локалізації пошкоджених судин і тяжкості супутніх запальних змін [1]. Більшість ПСНВ має непередбачуваний рецидивний перебіг з розвитком незворотних ушкоджень органів і тканин. Відкриття антинейтрофільних цитоплазматичних антитіл (АНЦА) внесло істотні зміни в розуміння патогенезу ПСНВ [2], вони стали невід'ємною складовою діагностичного алгоритму [1], але значення АНЦА для визначення активності захворювання, відповіді на лікування та прогнозу ПСНВ залишається дискутабельним [3, 4]. Майже у всіх хворих з активним ПСНВ відмічається підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), ступінь якого в значній частині випадків корелює з клінічною активністю васкуліту. Проте ШОЕ є неспецифічним маркером запалення і може свідчити також про наявність інфекційного процесу. Це становить особливу проблему для хворих на ПСНВ, які отримують імуносупресивну терапію, оскільки інфекції є частим побічним явищем застосування імуносупресантів, а епізоди інфекцій можуть викликати загострення ПСНВ. У хворих з локалізованими формами ПСНВ ШОЕ часто залишається в нормі, незважаючи на гістологічні і клінічні ознаки активного захворювання [5]. Типовим прикладом є субглотковий стеноз у хворих на гранулематоз з поліангіїтом (гранулематоз Вегенера). Отже, нормальні значення ШОЕ не виключають діагнозу активного васкуліту, а його підвищення може бути обумовлено супутнім інфекційним процесом. Крім того, нагальною потребою клінічної практики є визначення - чи залишається васкуліт активним на тлі протизапальної/імуносупресивної терапії та зниження ШОЕ і, відповідно, чи можна знижувати інтенсивність лікування. Терапевтична тактика у хворих з різною активністю ПСНВ відрізняється, тому пошук нових маркерів для визначення активності захворювання є актуальною клінічною проблемою. Такими критеріями можуть бути лабораторні маркери ураження судинної стінки та специфічного запалення. Найближчим аналогом (прототипом) способу є спосіб визначення активності ПСНВ за допомогою вимірювання ШОЕ. Однак цей спосіб має недостатню інформативність для хворих на системні васкуліти (специфічність - 77 %, чутливість - 68 %) [6]. Інших лабораторних показників для визначення активності ПСНВ на поточний час не запропоновано. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу визначення активності ПСНВ, який додатково передбачає визначення сироваткового рівня фактора активації Влімфоцитів, і тому більш достовірно, ніж прототип, дозволяє оцінити активність захворювання. Технічним результатом пропонованого способу є підвищення ефективності діагностики активності ПСНВ та, як наслідок, покращення диференційованих підходів до лікування ПСНВ. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб визначення активності первинного системного некротизивного васкуліту включає вимірювання ШОЕ крові і, згідно з корисною моделлю, додатково визначають сироватковий рівень фактора активації В-лімфоцитів і при його рівні ≥0,74 нг/мл діагностують активний первинний системний некротизивний васкуліт. Спосіб здійснюють наступним чином. Було обстежено 48 хворих з ПСНВ (гранулематоз з поліангіїтом - 22, еозинофільний гранулематоз з поліангіїтом - 9, мікроскопічний поліангіїт - 6 і вузликовий поліартеріїт - 11) з різною активністю захворювання. Діагноз певного васкуліту встановлювали за умови наявності необхідної кількості відповідних класифікаційних критеріїв ACR 1990 р. чи визначення ПСНВ згідно Міжнародної погоджувальної конференції у Chapel Hill 2012 p. [7]. Серед обстежених було 18 (37,5 %) чоловіків і 30 (62,5 %) жінок, середній вік хворих складав 49 років. Позитивними за цитоплазматичними АНЦА і перинуклеарними АНЦА були 24 і 11 хворих відповідно. Тяжкість ПСНВ оцінювали за індексом клінічної активності васкуліту - Birmingham vasculitis activity score (BVAS) [8]. Відповідно до величини BVAS всі хворі були розділені на 3 групи: низька активність або ремісія (BVAS=0-11), середня активність (BVAS=12-23) і тяжкий ПСНВ (BVAS≥24). Згідно з пропонованим способом визначали ШОЕ по методу Вестергрена та сироватковий рівень фактора активації В-лімфоцитів (BAFF) методом імуноферментного аналізу. Результати обстеження хворих на ПСНВ з різною активністю захворювання наведено в таблиці 1. 1 UA 114669 U Таблиця 1 BVAS=0-11 BVAS=12-23 (n=12) (n-23) BAFF, нг/мл 0,68±0,13 0,90±0,35 ШОЕ, мм/год. 19,7±17,8 33,3±17,4 Примітка. * р