Спосіб індукції адаптивної відповіді у еукаріотів

Реферат: UA 118045 U UA 118045 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель спосіб індукції адаптивної відповіді у еукаріотів належить до галузі генетики, а саме до проблеми індукованого мутагенезу та його модифікації. Може бути використана у медицині за умов хіміотерапії онкологічних захворювань людини для індукції адаптивної (захисної) відповіді. Найближчим аналогом способу, що заявляється, є спосіб підвищення резистентності еукаріотичних клітин шляхом попередньої слабкої дії хімічних факторів відносно ефектів більших (біологічно значущих) доз. Це явище відкрите у 1977 році в Е. соlі на прикладі дії алкілуючого агента і отримало назву адаптивної відповіді [1]. Адаптивна відповідь полягає в підвищенні резистентності клітин після впливу різних агентів у низьких дозах відносно наступного впливу тих же (або інших) стресових агентів у високих дозах. Наприклад, попередня обробка личинок дрозофіли низькою дозою мутагенного агенту (етилметансульфоната ЕМС) захищала їх від подальшої дії більш високих доз. При подальшій обробці великими дозами негативного (мутагенного) ефекту не відбувається. Навпаки виявлено суттєве підвищення плодючості самців (вирощених з цих личинок) зниження ембріональної та постембріональної летальності, удвічі зменшувалася частота летальних мутацій. Отже, адаптивна відповідь свідчить про запуск цілого каскаду подій, здатних викликати наступну резистентність до впливу мутагенних агентів у високих дозах. Недоліком відомого способу є те, що деякі хімічні речовини в низьких дозах здатні проявляти прооксидантні властивості, а деякі і комутагенні, та тим самим збільшувати негативний (мутагенний) ефект. Важливим досягненням є те, що в наш час з'являється все більше відомостей щодо потенційної можливості індукції адаптивної відповіді на дію різноманітних факторів не лише хімічної, а й фізичної природи, а також перехресної адаптації, викликаної одними агентами проти інших [2]. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб індукції адаптивної відповіді, у якому за рахунок створення нової сукупності ознак були б значно підвищені його надійність та економічність. Поставлена задача вирішується таким чином, що спосіб індукції адаптивної відповіді у еукаріотів шляхом їх попередньої обробки низькими дозами негативного хімічного агенту, згідно з корисною моделлю, полягає у використанні замість хімічного агенту червоного лазерного випромінювання з довжиною хвилі 655 нм низької потужності. Заявлений спосіб здійснюють шляхом принципово нового підходу, який полягає у індукції адаптивної відповіді у еукаріотів за допомогою дії не хімічних, а фізичних факторів, зокрема, у результаті впливу червоного лазерного випромінювання. Практично завдяки новому способу відбувається не фармакологічна індукція, а фотоіндукція адаптивної відповіді. Такий підхід відкидає необхідність застосування ненадійних хімічних агентів, здатних проявляти прооксидантну і комутагенну активність і, таким чином, робить новий спосіб більш надійним у досягненні позитивного ефекту. Крім того, лазерне випромінювання може використовуватися багаторазово, в той час як розчин хімічних агентів необхідно постійно поповнювати. Тобто відбувається підвищення економічності способу. Спосіб індукції адаптивної відповіді сприяє вирішенню проблеми профілактики індукованого мутагенезу, а саме запобіганню негативного впливу мутагенів/канцерогенів різної природи на структури спадковості людини. Приклади використання способу, що заявляється: Приклад Завданням цього експерименту є визначення здатності лазерного випромінювання низької потужності індукувати адаптивну відповідь на наступну дію біологічно ефективної вищої потужності. Дослідження проводили на Drosophila melanogaster. Використовували метод обліку домінантних летальних мутацій у дрозофіли [3, 4, 5]. Мінливість адаптивних ознак оцінювали за показниками плодючості за кількістю лялечок й імаго [6]. Статистичну обробку результатів 2 виконували за допомогою критерію χ та Стьюдента t [7]. У цьому експерименті частота домінантних летальних мутацій у контролі становила 6,1±0,69 %. Рівень адаптивних ознак за показниками плодючості дорівнював: за кількістю лялечок - 60,1±3,4; за кількістю імаго - 56,4±3,0. У першому варіанті дослідів у разі впливу лазерного випромінювання вищої потужності на личинки частота домінантних летальних мутацій була вищою, ніж у контролі на 12 % і 2 становила 7,6±1,5 % (χ =1,37; р>0,05). Рівень адаптивних ознак при впливі вищої потужності становив за кількістю лялечок 75,2±3,0; за кількістю імаго - 69,4±2,5 (t1=2,95; t2=2,86; р0,05). Порівняння результатів, одержаних у першому та другому варіантах дослідів, продемонструвало статистично значущу різницю між ними. Частота домінантних летальних мутацій була достовірно нижчою в разі послідовного опромінення (спочатку низькою 2 потужністю, а потім вищою), ніж окремо вищою потужністю (χ =6,6; р