Спосіб лікування хронічного алкоголізму

МПК6А61К 31/10 СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО АЛКОГОЛІЗМУ Винахід відноситься до медицини, а саме до наркології і може бути використаний для лікування хронічного алкоголізму у хворих під час запою. Відомим є спосіб лікування хронічного алкоголізму, який використовують для припинення запоїв (А.с.№1389050, СССР, МПК5 А61К 31/00 «Способ лечения алкоголизма», Опубл.30.08.90. Бюл .№32 ). Хворому під час лікування послідовно вводять етімізол, кетамінвміщуючий анестетик і бемегрід. Дають понюхати і спробувати алкоголь. Недоліки способу пов'язані з тим, що кетамінвміщуючий анестетик має багато протипоказань для його використання. Під час лікування не проводять індивідуального добору дози лікарських препаратів, що приводить до виникнення алергічних реакцій. Відомим є спосіб лікування хронічного алкоголізму шляхом введення сенсабілізуючого до алкоголю лікарського засобу фурадоніну з пероральним введенням алкогольного напою на 5-6 день лікування. Процедуру повторюють через 2-3 дні для створення негативного умовного рефлексу на алкоголь (В книге Актуальные вопросы клиники и терапии психических заболеваний. Вологда, 1973.С.107-109). Недоліки способу пов'язані з тим, що не проводять індивідуального добору дози лікарського препарату. Застосування фурадоніну більше 10 днів приводить до виникнення токсичних та алергічних реакцій. Найбільш близьким до рішення, що заявляється та обраним за прототип є спосіб лікування хронічного алкоголізму шляхом проведення патогенетичної терапії і застосування противосудомного препарату - фінлепсину. При проведенні активної терапії добова доза препарату коливалася від 200 до 1000 мг. (Альтшулер В.Б., Бурлаков А.Я., Кравченко С.Л. Противосудорожные средства в 2 терапии алкоголизма: новый подход.-Вопросы наркологии.- 1992.- №3-4,- С. 4750 ) . Потім фінлепсин застосовували у мінімальній добовій дозі у якості підтримуючої протирецидивної терапії, переважно у тих випадках, коли захворювання проходить без ремісій. Недоліки способу пов'язані з тим, що під час призначення лікарського препарату не враховують стан хворого, його нейроендокринні та метаболічні зрушення, які виникають у стані запою. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу лікування хронічного алкоголізму, в якому шляхом визначення адаптаційної реакції хворого, досягається визначення індивідуальної дози лікарського препарату фінлепсину. Поставлена задача вирішується в способі лікування хронічного алкоголізму шляхом введення в організм фінлепсину, згідно з винаходом, попередньо під час запою у крові хворого візначають відсоткову кількість лімфоцитів і при значенні > 28% фінлепсин призначають у дозі 100-200 мг на добу протягом 3-4 днів, а при значенні 28% відповідає стану активації. Це найбільш благоприємний стан, який не потребує значних доз і тривалого лікування, так як ця реакція характеризується підйомом активності захисних систем. Для нормалізації стану хворого у комплексній терапії використовують фінлепсин у дозі 100-200 мг. на добу, протягом 3-4 днів. При кількості лімфоцитів < 28% стан організму відповідає стану стреса та тренування. Для нормалізації стану хворого і переходу реакції у стан активації потрібні значні дози лікарських препаратів та тривалий час лікування. Тривале використання реакції активації являється основою неспецифічної терапії. Таким хвори призначають фінлепсин у дозі 300-400 мг на добу, протягом 5-7 днів. Приклад 1. Хворий К., 50 років. Діагноз: Хронічний алкоголізм, середньопрогредієнтна течія, пияцтво у формі істиних запоїв. Страждає запоями 15 років. Тривалість запійного нападу в середньому 7-8 днів, "світлі" проміжки в середньому ЗО днів. Запої носять циклічний характер. Толерантність у початку запою досягає 1200 мл водки, в кінці змінюється нетолерантністю. Під час госпіталізації тяжкість алкогольного абстинентного синдрому (ААС) по В.Н.Лакуста та Г.С. Гроссу відповідає 50 балам. Визначена кількість лімфоцитів у формулі білої крові. Вона відображає стан стресу ( 17% лімфоцитів). Для лікування цього стану хворому призначен на фоні дезінтоксикаційної і загальнозміцнюючої терапії фінлепсин у добовій дозі 400 мг у 4 прийоми. Це дозволило запобігти збільшенню важкості ААС при повній відміні алкоголю, появі судомного синдрому та психотичних розладів. На 3-й день лікування важкість ААС відповідає 23 балам, зменшилась тривожність, тремор, з'явився апетит та нормалізувався сон. На 7-й день ААС повністю купіруван. Кількість лімфоцитів 27%, що відповідає стану тренування. За анамнестичними даними нормалізація стану після перерваного запою відбулася не раніше, ніж на 10-11 день. Приклад 2. Хворий Д., 37 років. Діагноз: Хронічний алкоголізм 2 ст., середньопрогредієнтна течія. Пияцтво у формі дійсних запоїв. 4 Страждає запійним пияцтвом близько 8 років. Середня тривалість запоїв до 11-14 днів, "світлих" проміжків до 40-50 днів. Запій розпочинається з актуалізації первинної патологічної тяги, яка проявляється дисфоричним комплексом. Толерантність на початку запоя досягає 2-2,5 л. водки і зберігається майже до завершення запійного нападу, коли стає 300-400 мг. Змішаний стан алкогольної інтоксикації та абстинентних проявів з'являється з 6-7 дня, але аверсійний синдром формується тільки після 13-14 днів. У зв'язку з цим хворий не взмозі самостійно перервати запій, зберігаючи на всьому протязі нападу компульсивну тягу до алкоголю. Госпіталізован на 10 день запою. Тяжкість ААС 43 бали за оцінкою В.Н.Лакуста, Г.С.Гросса. Визначена кількість лімфоцитів в крові - 25%. Це відповідає стану тренування, що говорить про недостатній рівень реактивності організму. Для купірування запоя та ААС в день госпіталізації на фоні дезінтоксикацїйної, симптоматичної та загальнозмїцнюючої терапії призначен фінлепсин у дозі 300 мг на добу за 3 прийоми. Соматоневрологічний та психічний стан нормалізувався к 5-у дню. Приклад 3. Хворий Н.э 39 років. Діагноз: хронічний алкогоізм 2 ст., середньопрогредієнтна течія. Пияцтво у формі істиних запоїв. Страждає запоями 8 років. Тривалість запійного проміжка в середньому до 3-х місяців. Запій починається від випадкової алкоголізації та різкого загострення вторинної патологічної тяги до алкоголю .Толерантність у початку та розпалі запою складає 2 л. водки, до кінця знижується до 0,4-0,5 л. Виразний ААС, як правило, розвивається при повній відміні алкоголю. З метою переривання запою звернувся за спеціалізованою медичною допомогою, бо самостійно не може подолати патологічну тягу до спиртного.Госпіталізація на 5-й день запою. Зроблен аналіз крові.Кількість лімфоцитів у формулі білої крові 30%. Це відповідає стану активації.До комплесу терапевтичних заходів включен фінлепсин у дозі 200 мг на добу у 2 прийоми протягом 3-х днів. На 3-й день досягнуто нормалізація стану пацієнта. 5 Приклад 4. Хворий Л., 28 років. Діагноз: хронічний алкоголізм, грубо прогредієнтна течія. Пияцтво у формі істиних запоїв. Істині запої сформувалися в останні 3 роки. Тривалість запоїв в середньому 5-7 днів, "світлих" проміжків до 20 днів. Попередниками наступаючого запою являються дисфорія, психопатоподібна поведінка. Толерантність у перші дні запою складає 1,5 л водки, плавно знижуючись наприкінці запою до 150-200 мл. Тяга зберігає компульсивний характер на всьому протязі запою. Після закінчення запою відмічається тяжкий ААС. Госпіталізован на 7-й день запою. Аналіз крові : лімфоцитів 45%, що відповідає стану активації. Після призначення фінлепсину у комплексному лікуванні дозою 100 мг на добу у вечірній час, соматоневрологічний стан нормалізувався на 4-й день. Таким чином, запропанований спосіб лікування хронічного алкоголізму дозволяє впливати на неспецифічну реактивність організму під контролем формули крові, завдяки індивідуального добору дози препарату фшлепсин. Це приводить до припинення залою та нормалізації стану хворого.