Амінотрифторосульфурани – термостабільні фторуючі реагенти

Амінотрифторосульфурани - термостабільні фторуючі реагенти Винахід стосується органічної хімії, а саме синтезу амінотрифторосульфуранів з електроноакцепторними фторовмісними та гетероциклічними угрупованнями біля атома азоту, які являють собою нові термостабільні фторуючі реагенти, відповідно формулам (Іа-к) де Іа=R1=CH2(CF2CF2)nH, n=1-3; R2=CH3, C2H5, С3Н7; Іб=R1=R2=CH2(CF2CF2)nH, n=1-3; lв=R1=CH2(CF2)nCF3, n=0-4; R2=CH3, C2H5, C3H7; Iг=R1=(CH2)nORF, n=1-3, RF=CF3, C2F5, C3F7, CH2(CF2CF2)mH, m=1-3, CH2(CF2)kCF3, k=0-4; R2=CH3, C2H5, C3H7; Ід=R1=R2=(CH2)nORF, n=1-3, RF=CF3, C2F5, C3F7, CH2(CF2CF2)mH5 m=1-3, CH2(CF2)kCF3, k=0-4; Ie=R1=2- або 4-піридил-, R2=CH3, C2H5, C3H7; lж=R1=2- або 4-хіноліл-, R2=CH3, C2H5; C3H7; Із=R1=2-бензоксазоліл-, R2=CH3, C2H5, C3H7; Ii=R1=2-бензотіазоліл-, R2=CH3, C2Hs, C3H7; Iк=R1=2-бензімідазоліл-, R2 = CH3, C2H5 , C3H7. Амінотрифторосульфурани з електроноакцепторними фтороалкільними та гетероциклічними угрупованнями являються новими сполуками, структурні формули, синтез та властивості яких, в літературі не описані. Вони, як фторуючі реагенти, заміщують атомами фтору гідроксильні групи в спиртах та кислотах, карбонільний кисень в альдегідах, кетонах і можуть бути використані в хімічній промисловості в якості проміжних сполук у виробництві ліків, препаратів для захисту рослин, рідких кристалів. В літературі описані аналоги заявлюваних сполук - DAST [1] (А) та Deoxo-Fluor reagent (В) [2]. Ці два реагенти знайшли широке застосування в лабораторній практиці, як фторуючі реагенти. Однак, амінотрифторосульфурани, що застосовувались до теперішнього часу, особливо найбільш широко - DAST, мають низькі температури розкладання (починаючи з 90°С) [3] і при цьому виділяють велику кількість токсичного газу і теплової енергії. Все це не дозволяє проводити реакції фторування при необхідних більш високих температурах через небезпеку вибухів. З літературних джерел [3] видно, що розпад амінотрифторосульфуранів відбувається внаслідок молекулярного диспропорціонування з наступним смолоутворюванням. Це диспропорціонування проходить тим легше, чим більш рухливий атом фтору, чим більша густина електронів, які знаходяться на атомі фтору. В Deoxo-Fluor reagent (В) метоксигрупи, які мають електроноакцепторний індуктивний ефект (si=0.29), стабілізують молекулу. Ми припустили, що введенням атомів фтору в алкільні чи алкоксильні групи та електроноакцепторних гетероциклічних залишків до атома азоту сульфуранів можна ще більше стабілізувати такі сполуки і тим самим утруднювати реакцію диспропорціонування. Крім того, синтез цих принципово нових реагентів, завдяки їх специфічних властивостей, більшої ліпофільності та розчинності в органічних сполуках може привести до отримання фторуючих реагентів, які знайдуть широке застосування в лабораторній техниці та промисловості. В основі даного винаходу лежить мета створення нових ; термостабільних аналогів DAST (А) та DeoxoFluor reagent (В), які містять атоми фтору в алкільних, алкоксильних угрупованнях та електроноакцепторні гетероциклічні залишки ароматичного характеру. Поставлена задача одержання термостабільних фторуючих реагентів класу амінотрифторосульфуранів була вирішена за допомогою синтезу амінотрифторосульфуранів з електроноакцепторними фтороалкільними, фтороалкоксильними та гетероциклічними угрупованнями (Іа-к) з використанням взаємодії алкіл-, алкокси- або гетарилпохідних вторинних амінів з чотирифтористою сіркою в розчині сухого диетилового ефіру в присутності триетиламіну при низьких температурах (мінус 80-мінус 50°С). Необхідні вихідні вторинні аміни одержують наступними шляхами. Аміни, які містять фтор в алкільних групах, для синтезу сульфуранів типу (Іа-в) одержують за методикою [4], але на відміну від неї взаємодія тозилатів поліфторованих спиртів відбувається з безводними амінами, а не з їх водними розчинами, як це використовувалось раніше. Синтез вторинних амінів, які містять фтор в алкоксильних групах, здійснено наступними методами. Відповідні аміни з трифторометоксильною групою - RNH(CH2)nOCF3 були одержані взаємодією N фталімідоалканоламіну з дифторофосгеном із наступним фторуванням отриманого фтороангідриду системою SF4/HF. Розщепленням утворенних трифторометоксильних похідних N-фталімідоалканоламінів 60%-ним гідразингідратом до первинних трифторометоксипохідних амінів із подальшим їх алкілюванням синтезують необхідні OCF3 вторинні аміни. Наприклад: Для синтезу інших поліфтороалкокси вторинних амінів використовували фторування (N-алкіл-Nацил)оксипохідних амінів. Наприклад, (пентафтороетоксиетил)аміни синтезували слідуючим шляхом. Спочатку отримували біс(трифтороацетильні)похідні N-алкілетаноламшу, які потім фторували сумішшю SF4/HF та гідролізували отримані (пентафтороетоксиетил)трифтороацетильні сполуки нагріванням їх з HF або з 30%-ним КОН. Таким чином були синтезовані різні N-алкілполіфтороалкоксиамши. Аналогічно трис(трифтороацетильного) похідного діетаноламіну одержують біс(2-пентафтороетоксиетан)амін по схемі: з Взаємодія отриманих такими методами вторинних амінів з поліфтороалкоксильними групами із SF4 в середовищі безводного ефіру приводить до утворення амінотрифторосульфуранів (Іг, д). Гетероциклічні сполуки ароматичного характеру являються також електроноакцепторними угрупованнями. Взаємодія імідазолу, піразолу, 1,2,4-триазолу з SF4 приводить до утворення сполук типу (R2N)2SF2 [5]. Тільки гідровані або частково гідровані гетероцикли - 2,5-дигідропіролідин чи 2-метоксиметилпіролідин з SF4 утворюють N-SF3 похідні [6]. N-Алкіл-N-a-азотовмісні гетероциклічні похідні трифторосульфуранів раніше не були описані. Азотовмісні гетероциклічні угруповання мають електроноакцепторний характер. їх sρ константи позитивні, наприклад, 2піридил-, 2-оксазоліл-, 2-бензотіазоліл- становлять 0.35, 0.33 та 0.29 відповідно. Крім того, гетероциклічні трифторосульфурани можуть стабілізуватися, як і фторовані алкіл- та алкоксиалкілтрифторосульфурани, за рахунок координацій вільної пари електронів на атомах фтору, кисню, азоту та електронодефіцитної сірки (структури С, Д, Ε відповідно). Ми синтезували такі сполуки типу (Е) взаємодією а-метиленалкіламінопохідних азотних гетероциклічних сполук з SF4 в умовах аналогічних одержанню амінотрифторосульфуранів (Іа-д) і вперше отримали сульфурани (Іе-к), які містять гетероциклічні угруповання біля атома азоту. Результата досліджень термічної стабільності одержаних амінотрифторосульфуранів (Іа-к) показали, що вони мають приблизно однакові температури розкладу (150-160)°С. Але виділення енергії при розкладу нових сполук значно менше за аналоги DAST (А) та Deoxo-Fluor reagent (В). При чому вона виділяється повільніше і в більш широкому інтервалі температур (див. приклад 8). Цей факт дозволяє заключите, що синтезовані нові амінотрифторосульфурани більш термостабільні та вибухобезпечні. Фторуюча дія нових заявлюваних реагентів встановлена на прикладах фторування бензилового спирту, дифенілкарбінолу, п-фторбензальдегіду та циклогексанолу. За допомогою синтезованих реагентів (Іа-к) були заміщені фтором гідроксильна та карбонільна групи в цих сполуках. Фторування бензилового спирту при кімнатній температурі в розчині хлористого метилену приводить до бензил фториду з кількісним виходом. Заміщенням карбонільної групи в п-фторбензальдегіді отримують 85% п-фторобензальфториду. Фторування циклогексанолу амінотрифторо-сульфуранами (Іа-к) та DAST (А) показало, що найвищий вихід (43%) фтороциклогексану досягнуто з використанням N,N-біс(2,2,3,3-тетрафторопропіл)амінотрифторосульфурану, в той час як для DAST (А) він становив 14.5%. Винахід ілюстровано наступними прикладами. Приклад 1. Ν-Αлкіл-Ν-(1Η, 1Н,w Н-поліфтороалкіл)амінотрифторосульфурани (Іа). N-Метил-N-(2,2,3,3-тетрафторопропіл)амінотрифторосульфуран. N-Meтил-N-(2,2,3,3-тетрафторопропіл)амін одержують за методикою [4], але на відміну від неї взаємодія 1H,1Н,3Н-тетрафторопропілтозилату відбувається з безводним метиламіном при 175-185°С протягом 5год. Вихід (60%); т.кип. 87-90°С. За методикою [4] вихід аміну становив 29%, т.кип. 90-91°С. В колбу на 150мл, яка має мішалку, термометр і трубку для підвода газу, вміщують 50мл безводного диетилового ефіру. Колбу охолоджують до мінус 55 - мінус 60°С і при перемішуванні вводять 9.0г (0.08моль) чотирифтористої сірки, а потім добавляють по краплям при таких же умовах суміш 8г (0.05моль) N-метил-N(2,2,3,3-тетрафторо-прошл)аміну, 5.5г (0.055моль) триетиламіну в 20мл ефіру. Після закінчення додавання, реакційну суміш перемішують 30хв. при мінус 55°С, а потім температуру підвищують до 20°С і залишають на 10год. Потім ефір випаровують до об’єму 25-30мл і відфільтровивають фторогідрат триетиламіну. Фільтрат витримують у вакуумі 20мм рт.ст. до повного видалення ефіру. Залишок перегоняють в вакуумі. Вихід Νметил-Ν-(2,2,3,3-тетрафторопропіл)амінотрифторосульфурану 10.58г (82.3 %); т.кип. 58-60°С/15мм рт.ст. Спектр ЯМР 1Н (δ, м.д, CDCl3, ТМС): 5.87 (тт, 1Н, HCF2), 4.11 (т, 2Η, СН2), 3.26 (м, 3Н, СН3); спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCl3, CFCl3): мінус 118.60 (м, 2F, CF2), мінус 136.90 (м, 2F, CF2), 61.95 (д, 2Fa, SF3), 20.07 (т, 1Fe, SF3). Знайдено %: С 20.32; Η 2.57; Ν 5.87; S 13.58. C4H6F7NS. Нараховано %: С 20.60; Η 2.59; Ν 6.00, S 13.75. Приклад 2. N,N-Біс(1H,1H,w Н-поліфтороалкіл)амінотрифторосульфурани (16). N,N-Біс(2,2,3,3-тетрафторопропіл)амінотрифторосульфуран. N,N-Біс(2,2,3,3-тетрафторопропіл)амін. В автоклав на 100мл завантажують 42г (0.146моль) 1Н,1H,3H-тетрафторопропілтозилату і конденсують 5.4г (0.314моль) безводного аміаку. Суміш нагрівають при 175-185°С протягом 18год. Охолоджують до 20°С, масу обробляють ефіром (4´60мл) і відфільтровивають нерозчинну частину, що є амонійною сіллю тозилату. Ефірний розчин фракціонують з колонкою довжиною 30см і відганяють 1H,1H,3H-тетрафторопропіламін. Вихід 8.8г (46%); т.кип. 83-85°С. За методикою [4] т.кип. 84°С. В автоклав на 100мл завантажують 8.8г (0.067моль) 1H,1H,3Н-тетрафторопропіламіну і 10.5г (0.037моль) 1H,1H,3Н-тетрафторопропілтозилату. Суміш нагрівають при 175-185°С протягом 18год. Охолоджують до 20°С, отриману масу обробляють ефіром (4´60мл) і відфільтровують нерозчинну частину. Ефірний розчин концентрують та фракціонують з колонкою. Відгоняють N,N-біс(2,2,3,3-тетрафторопропіл)амін. Вихід 2.5г (30%); т.кип. 146-150°С. Спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCl3, CFCl3): мінус 122.70 (м, 2F, HCF2), мінус 124.67 (м, 2F, CF2CH2). Знайдено %: С 29.27; Η 2.68; Ν 5.59. C6H7F8N. Нараховано %: С 29.40; Η 2.87; Ν 5.71. Взаємодією 2.45г (0.01моль) N,N-біс(2,2,3,3-тетрафторопроіл)-аміну із 1.62г (0.015моль) чотирифтористою сіркою в умовах аналогічних одержанню сульфуранів (1а), що приведені в прикладі 1, синтезовано Ν,Νбіс(2,2,3,3-тетрафторопропіл)амінотрифторосульфуран. Вихід 2.23г (67%); т.кип.42-43°С/0.3мм.рт.ст. Спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCl3, CFCl3): 62.77 (д, 2Fa, SF3), 23.03 (т, 1Fе, SF3). Знайдено %: С 21.52; Η 1.71; Ν 4.07; S 9.58. C6H6F11NS. Нараховано %: С 21.63; Η 1.81; Ν 4.20; S 9.62. Приклад 3. Ν-Алкіл-N-(1Η, 1Н-перфтороалкіл)амінотрифторосульфурани (Ів). N-Метил-N-(2,2,2-трифтороетил)амінотрифторосульфуран. N-Метил-N-(2,2,2-трифтороетил)амін В автоклав на 100мл завантажують 38.8г (0.152моль) 2,2,2-трифто-роетилтозилату і конденсують 9.46г (0.304моль) безводного метиламіну. Суміш нагрівають при 175-185°С протягом 5год. Охолоджують до 0-5°С, одержану масу обробляють ефіром (4´60мл) і відфільтровивають нерозчинну частину. В фільтрат пропускають сухий хлористий водень (біля 8г) для одержання хлоргідрату N-метил-N-(2,2,2трифтороетил)аміну, який відфільтровивають і переносять у перегонну колбу. Додають 8.0г подрібненого гідроксиду натрію і відгоняють N-метил-N-(2,2,2-трифторо-етил)амін. Вихід 9.6г (55%); т.кип. 45-50°С. Спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCI 3, CFCI 3): мінус 71.58 (т, 3F, CF3). Знайдено %: С 31.62; Η 5.21; Ν 12.19. C3H6F3N. Нараховано %: С 31.86; Η 5.34; Ν 12.38. Взаємодія 2.26г (0.02моль) N-метил-N-(2,2,2-трифтороетил)аміну і 2.7г (0.025моль) чотирифтористої сірки в умовах аналогічних одержанню сульфуранів (Іа) (приклад 1) дає N-метил-N-(2,2,2-трифтороетил)амінотрифторосульфуран (Iв). Вихід 2.85г (71%); т.кип. 30-32°С/10 мм.рт.ст. Спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCI 3, CFCI 3): 62.15 (д, 2Fa, SF3), 21.30 (т, 1Fе, SF3). Знайдено %: С 17.68; Η 2.42; Ν 6.82; S 15.77. C3H5F6NS. Нараховано %: С 17.91; Η 2.50; Ν 6.96; S 15.94. Приклад 4. Ν-Алкіл-N-(2-поліфтороксиалкіл)амінотрифторосульфурани (Іг). N-Метил-N-(2-перфтороетоксиетил)амінотрифторосульфуран. N-Метил-N-(2-пентафтороетоксиетил)амін В автоклаві на 100мл нагрівають суміш 26г (0.1моль) біс(трифтороацетильного) похідного Nметилетаноламіну, 35г (0.32моль); SF4, 25мл (1.23моль) HF при температурі 110°С протягом 4.5год.. Газоподібні продукти випускають через концентрований розчин лугу. Реакційну масу виливають у кварцову склянку на лід, охолоджують рідким азотом, до неї прикапують 40%-ний розчин КОН до сильно-лужної реакції і отриману масу перегоняють з водяною парою. Таким чином одержане трифтороацетильне похідне N-метилN-(2-пентафтороетоксиетил)аміну відділяють від води, сушать сульфатом натрію та нагрівають в автоклаві з HF при температурі 100°С протягом 1год.. Вихід Ν-метил-Ν-(2-пентафтороетоксиетил)аміну 11.5г (60%); т.кип. 80-81°С. Спектр ЯМР 1Н (δ, м.д., CDCІ 3, ТМС): 4.11 (т, 2Н), 2.87 (т, 2Н), 2.45 (с, 3Н), 1.89 (с, ΝΗ); спектр ЯМР 19 F (δ, м.д., CDCІ 3, CFCІ 3): мінус 86.51 (с, 3F, CF3), мінус 91.33 (с, 2F, CF2). В тригорлу колбу у струмі сухого азоту вміщують 5г (0.036моль) триетиламіну і 90мл безводного ефіру. Охолоджують до мінус 80°С та конденсують 6г (0.06моль) SF4. Підтримуючи температуру в межах мінус 70 мінус 60°С, по краплям додають 25мл розчину 2.7г (0.014моль) вихідного N-метил-N-(2пентафтороетоксиетил)аміну в безводному диетиловому ефірі протягом 30хв.. Через 1.5год. при постійному перемішуванні температура мимовільно піднімається до мінус 10°С. При цій температурі суміш витримують протягом 3год. та потім нагрівають до кімнатної температури. Для видалення надлишкового SF4 через розчин пропускають сухий азот. Ефірний розчин декантують від осаду і швидко відганяють ефір. N-Метил-N-(2пентафтороетоксиетил)амінотрифторосульфуран перегоняють в вакуумі. Вихід 3г (70%); т.кип. 78-80°С/20мм рт.ст. Спектр ЯМР 19F (δ, м.д, CDCI 3, CFCI 3): мінус 86.61 (с, 3F, CF3), мінус 90.94 (с, 2F, CF2), 58.65 (д, 2Fa, SF3), 28.01 (т, 1Fe, SF3). N-Етил-N-(2-перфтороетоксиетил)амінотрифторосульфуран одержано аналогічно. Вихід (70%); т.кип. 8890°С/20мм рт.ст. Спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCl3, CFCI 3): мінус 86.57 (с, 3F, CF3), мінус 90.91 (с, 2F, CF2), 58.48 (д, 2Fa,SF3), 28.11(т, 1Fe, SF3). Приклад 5. N,N-Біс(2-поліфтороксиалкіл)амінотрифторосульфурани(Ід). N,N-Біс(2-перфтороетоксиеетил)амінотрифторосульфуран. N,N-Бic(2-пентафтороетоксиетил)амін. В автоклаві на 100мл нагрівають суміш 19г (0.05моль) трис(трифтороацетильного) похідного диетаноламіну, 30г (0.28моль) SF4, 30мл (1.47моль) HF при температурі 110°С протягом 4.5год.. Випускають газоподібні продукти через концентрований розчин лугу. Реакційну масу виливають у кварцову склянку на лід, охолоджують рідким азотом, до неї прикапують 40%-ний розчин КОН до сильно-лужної реакції. Одержану суміш нагрівають протягом 1год. зі зворотним холодильником, переганяють з водяною парою, відділяють від води, сушать сульфатом натрію. Вихід N,N-біс(2-пентафтороетоксиетил)аміну 13.5г (82%); т.кип. 109110°С/157мм рт.ст. Спектр ЯМР 1Н (δ, м.д., CDCI 3, ТМС): 4.13 (т, 2Н, СН2), 2.97 (т, 2Н, СН2), 1.36 (с, NH); спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCI 3, CFCI 3): мінус 85.77 (с, 3F, CF3), мінус 90.41 (с, 2F, CF2). Взаємодія N,N-біс(2пентафтороетоксиетил)-аміну з чотирифтористою сіркою проходить в умовах аналогічних одержанню сульфуранів (Іг) (приклад 4) дає N,N-біс(2-пентафтороетоксиетил)амінотрифторосульфуран. Вихід (75%); т.кип. 40-42°С/0.01мм.рт.ст. Спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCl3, CFCI 3): мінус 88.67 (с, 3F, CF3), мінус 91.72 (с, 2F, CF2), 58.40 (д, 2Fa, SF3), 27.70 (т, 1Fe, SF3). Приклад 6. Ν-Алкіл-N-(2-гетарил)амінотрифторосульфурани (Іе-к). N-Метил-N-(2-піридил)амінотрифторосульфуран(Іе). В тригорлу колбу на 250мл, яка має магнітний перемішувач, зворотний холодильник із лічильником бульбашок, лійку краплинну, і трубку для підвода газу, продувають аргон, вміщують 120мл безводного диетилового ефіру. Охолоджують до мінус 80°С та в ефір конденсують 9г (0.08моль) SF4. Потім при цій температурі і перемішуванні добавляють по краплям в струмі сухого аргону розчин 7г (0.064моль) N-метил-N(2-піридил)аміну, 6.6г (0.064моль) триетиламіну в 40мл безводного диетилового ефіру. Реакційну суміш перемішують 1год. при мінус 75°С, а потім температуру підвищують до 20°С і залишають на 10год.. Потім протягом 5-6год. поступово температуру підвищують до (20±5)°С. В сухой атмосфері відфільтровують гідрофторид триетиламіну, фільтрат упарюють в вакуумі при до 20°С, залишок переганяють у вакуумі. Вихід 10.9г (87%); т.кип. 43-45°С/0.01мм рт.ст.; т.роз.125-130°С. Спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCІ 3, CFCІ 3): 63.40 (д, 2Fa, SF3), 3.70 (с, 1Fе, SF3). Знайдено %: S 15.89, 15.92. C6H7F3N2S. Нараховано %: S 16.33. Аналогічно отримані: N-метил-N-[2-(5-хлоротридил)]амінотрифторосульфуран, спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCI 3, CFCI 3): 68.80 (д, a 2F , SF3), 14.21 (т, 1Fe, SF3). Знайдено %: S 13.71. C6H6CІF3N2S. Нараховано %: S 13.90; N-метил-N-[2-(6-хлоропіридил)]амінотрифторосульфуран, спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCI 3, CFCI 3): 63.70 (д, a 2F , SF3), 7.21 (т, 1Fe, SF3). Знайдено %: S 13.67. C6H6CІF3N2S. Нараховано %: S 13.90; N-метил-N-[2-(5-нитропіридил)]амінотрифторосульфуран, спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCI 3, CFCI 3): 60.90 (д, a 2F , SF3), 14.53 (т, 1Fе, SF3); N-трифтороетил-N-(2-піридил)амінотрифторосульфуран, спектр ЯМР 19F (δ, м.д., CDCI 3, CFCI 3): мінус 70.50 (т, 3F, CF3), 67.79 (д, 2Fa, SF3), 18.72 (т, 1Fе, SF3). Амінотрифторосульфурани, які містять інші гетероциклічні угруповання біля атома азоту (Іж-к)5 одержані аналогічно. Приклад 7. Фторування дифенілкарбінолу. Розчин (1ммоль) дифенілкарбінолу в 4мл безводного хлористого метилену додають до (2ммоль) N,Nбіс(2-пентафтороетоксиетил)амінотрифторосульфурану в 5мл хлористого метилену при мінус 70°С, потім температуру підвищують до кімнатної і витримують її протягом 1год. Реакційну масу обробляють 5%-ним розчином бікарбонату натрію. Одержаний фторований продукт екстрагують хлористим метиленом. Органічний слой промивають водою і сушать сульфатом магнію. Вихід основано на ГРХ аналізі, що показав 100% кількість дифенілфторометану. Аналогічно проведено фторування бензилового спирту, циклогексанолу та п-фторбензальдегіду. Приклад 8. Термічний розклад амінотрифторосульфуранів. Термічний аналіз розкладу амінотрифторосульфуранів здійснено на скануючому дериватографі фирми Реrkin-Elmer за наступною методикою. Зразок амінотрифторосульфурану витримують при 100°С 1хв., потім нагрівають від 100°С до 215°С зі швидкістю підвищення температури 10°С за хв. Енергія, що виділяється при розкладі сполук, вимірювалась в Джоулях на грам речовини. Результати експерименту наведено у таблиці. Таблиця Теплова енергія термічного розкладу амінотрифторосульфуранів, № зразку 1. (DAST) 2. DeoxoFluor R1 СН3СН2 СН3 ОСН2СН2 R2 CH3CH2 CH3 OCH2CH2 Дж/г 1593 808 3. 4. 5. 6. 7. 8. CF3CH2 HCF2CF2CH2 CF3CF2OCH2CH2 CF3CF2OCH2CH2 2-піридил2-(5хлоропіридил) CH3 CH3 CH3CH2 CF3CF2OCH2CH2 CH3 CH3 999 684 522 342 709 435 З наведених даних зрозуміло, що амінотрифторосульфурани, які містять атоми фтору в алкільних, алкоксильних угрупованнях та електроноакцепторні гетероциклічні залишки ароматичного характеру, при термічному розкладі виділяють значно меншу кількість тепла за аналоги - (DAST) та Deoxo-Fluor-reagent. Ці дані показують, що заявлювані сполуки є менш вибухонебезпечні. Список використаної літератури 1. Hudlicky Μ. Fluorination with diethylaminosulfur trifluoride and related aminofluorosulfuranes //Organic Reactions /A.S.Kende.- New York: John Wiley @ Sons, Inc., 1988.- Vol.35.- P.513-637. 2. Bis(2-methoxyethyl)aminosulfur Trifluoride. A New Broad-Spectrum Deoxofluorinating Agent with Enhanced Thermal Stability /G.S.Lai, G.P.Pez, R.J.Pesaresi, F.M.Prozonic, H.Cheng //J.Org.Chem.- 1999.- Vol.64, N 19.P.7048-7054. 3. Messina P.A., Mange K.C., Middleton W.J. Aminosulfur trifluorides: relative thermal stability //J.Huor.Chem.1989.- Vol.42, N 1.- P.137-143. 4. Cohen W.V. Nucleophilic Substitution in Fluoroalkyl Sulfates, Sulfonates, and Related Compounds //J.Org.Chem.-1961.- Vol.26, N 10.- P.4021-4026. 5. Syntheses and Structures of Bis(azole)difluorosulfuranes /J.Wessel, U.Behrens, E.Lork, P.G.Watson, M.Schroter, R.Mews /Anorg.Chem.- 1999.-Vol.38, N 21.- P.4789-4794. 6. Hann G.L., Sampson P. Synthesis and Enantioselective Fluorodehydoxylation Reactions of (S)-2(Methoxymethyl)pyrrolidin-l-ylsulphur Trifluoride, the First Homochiral Aminofluorosulphurane //J.Chem.Soc, Chem Comimm.-1989.-N 21.- P.1650-1651.