Спосіб фіксації дренажу плевральної порожнини

Реферат: Спосіб фіксації дренажу плевральної порожнини включає прошивання навколодренажної шкіри та клітковини кисетним швом. Прошивання швом виконують шляхом послідовного виконання вколів та виколів двома голками та послідовного проведення ниток через ділянку інфузії у протилежних напрямках, а вколи та виколи проводять на одному рівні на відстані 5-7 мм, що відповідає довжині ділянки інфузії. UA 78693 U (54) СПОСІБ ФІКСАЦІЇ ДРЕНАЖУ ПЛЕВРАЛЬНОЇ ПОРОЖНИНИ UA 78693 U UA 78693 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до торакальної хірургії, та може бути використана для лікування гострої емпієми плеври. На сьогоднішній день дренування плевральної порожнини більшість авторів вважають основним методом лікування гострої емпієми плеври при використанні засобів малої хірургії. Ефективність наведеного оперативного втручання у хворих з даною патологією відмічається при 64-73 % спостережень. За даними дослідників, гнійно-запальні ускладнення з боку грудної стінки зустрічаються у 14-28 % пацієнтів після дренування з приводу гострої емпієми плеври [Прищепо М.И. Лечение эмпиемы плевры: учебное пособие / М.И. Прищепо, B.C. Мазурин, Э.А. Гукасян. // М-во здравоохранения Московской обл., Гос. учреждение Московский обл. науч.исслед. клинический ин-т им. М. Ф. Владимирского, Фак. усовершенствования врачей. - М.: МОНИКИ, 2008-26 с.]. Розвиток гнійно-запальних ускладнень грудної стінки автори пов'язують з особливостями технічних прийомів, що використовуються при дренуванні плевральної порожнини за Бюлау [Хирургическое лечение неспецифической эмпиемы плевры. - В.В. Бойко, П.Е. Нечитайло, И.А. Криворучко и др. - Институт общ. и неотложной хирургии АМН Украины. - Харьков, 2003.-71 с. Деп. в ГНТБ Украины от 5.05.2003 г., № 58 - Ук 2003]. Найчастіше при дренуванні плевральної порожнини за Бюлау при фіксації дренажу використовують П-подібний шов для ушивання м'яких тканин, що оточують дренаж плевральної порожнини [Гринцов А.Г. Современные аспекты диагностики и лечения эмпиемы плевры. / А.Г. Гринцов, Е.А. Перший, В.В. Решетов, Ю.А. Сухомлин, Д.О. Ступаченко // Таврический медикобиологический вестник.-2003. - Т. 6, № 3. - С. 46-51]. Цей спосіб ушивання м'яких тканин, що оточують дренаж плевральної порожнини, дозволяє фіксувати дренажну трубку, але веде до деформації шкіри та залишає вільні простори в підшкірній клітковині, що сприяє розвитку запальних ускладнень грудної стінки. Найбільш близьким за кількістю суттєвих ознак до пропонованого є спосіб фіксації дренажу плевральної порожнини, що включає прошивання навколо дренажної шкіри та клітковини кисетним швом [Ошибки и особенности дренирования плевральной полости при эмпиеме плевры / А.И Бандура, Г.И. Гавриков // Харківська хірургічна школа.-2005. - № 3. - С. 108-109]. Недоліком даного способу є те, що під час використання кисетного шва навколо дренажної клітковини і його зав'язування виникає зсув тканини на боці протилежному місцю зав'язування вузла, що призводить до формування залишкової порожнини в підшкірному просторі. Згадані залишкові порожнини в підшкірному просторі призводять до нагноєння підшкірної клітковини та шкіри. Утворення таких залишкових порожнин в підшкірному просторі пов'язане з тим, що фіксацію виконують на дренажній трубці, яка введена до плевральної порожнини під гострим кутом. Наявність залишкової порожнини спостерігається з протилежної сторони від місця зав'язування вузла незалежно від місця його розташування відносно дренажної трубки. В основу пропонованої корисної моделі поставлена задача створення такого способу фіксації дренажу плевральної порожнини за допомогою шва навколо дренажного простору, при накладанні якого було б зменшено деформування шкіри, а отже зменшено і вірогідність виникнення залишкових порожнин в підшкірному просторі. Поставлена задача вирішується пропонованим способом, що, як і відомий спосіб фіксації дренажу плевральної порожнини, включає прошивання навколодренажної шкіри та клітковини кисетним швом, а, відповідно до корисної моделі, прошивання швом виконують шляхом послідовного виконання вколів та виколів двома голками та послідовного проведення ниток через ділянку інфузії у протилежних напрямках, а вколи та виколи проводять на одному рівні на відстані 5-7 мм, що відповідає довжині ділянки інфузії. Авторами експериментально виявлено, що оптимальна відстань між вколом та виколом є довжина ділянки інфузії, яка складає 5-7 мм. Так при відстані до 5 мм, відмічаються значні ішемічні зміни шкіри, що ускладнюється некрозом шкіри та підшкірної клітковини, а при відстані більшій за 7 мм спостерігається деформація шкіри навколо дренажу, що призводить до втрати герметизації при фіксації дренажу плевральної порожнини. Заявником не виявлені під час проведення патентно-інформаційних досліджень приклади використання запропонованого шва з послідовним виконанням вколів та виколів та послідовності проведення нитки через ділянку системи для інфузії вказаного розміру при дренуванні плевральної порожнини. Суть пропонованого способу фіксації дренажу плевральної порожнини показано на схематичних кресленнях, де на: Фіг. 1 Показана схема накладання запропонованого шву. Фіг. 2 Показана схема зав'язування вузла запропонованого шва. 1 UA 78693 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 На згаданих кресленнях позицією 1 показано місце першого вколу голки № 1 під час накладання шву, позицією 2 показано місце виколу голки № 1, позицією 3 показана ділянка інфузії, позицією 4 показане місце вколу голки № 2, позицією 5 показане місце виколу голки № 2, позицією 6 показано ребро пацієнта, позицією 7 показано підшкірну клітковину. Пропонований спосіб фіксації дренажу плевральної порожнини реалізують наступним чином. На початковому етапі виконують накладання типового кисетного шва, який починають в місці вколу 1 голки № 1. Вкол 1 та викол 2 голкою виконують на одному рівні на відстані 5-7 мм. Після чого нитки проводять через ділянку 3 системи для виконання інфузії довжиною 5 мм на зустріч одна одній за допомогою голки, якою накладали шов. Довжина системи для інфузії обумовлена відстанню між стібками шва. Відстань між місцем вколу голки № 1 та краєм шкіряної рани на відповідному боці ділять умовно на три частини. Відступають від місця вколу 1 голки № 1 на ⅔ відстані та на 5-7 мм вище від накладеного шва, виконують вкол 4 голки № 2, який спрямований у глибину та до середини рани. Роблять викол 5 на протилежній стороні рани навпроти вколу 1 голки № 1. Аналогічно прошивають другу сторону, після чого виконують зав'язування вузла. Приклад 1. Хворий К., 34 років, оперований у ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМН України", м. Харків з приводу гострої лівобічної емпієми плеври. Виконували дренування лівої плевральної порожнини за Бюлау. При фіксації дренажу використовували запропонований шов. На початковому етапі виконували накладання типового кисетного шву, який починався в місці вколу 1 голки № 1. Вкол 1 та викол 2 голкою виконували на одному рівні на відстані 5-7 мм. Після чого нитки пропускали через ділянку 3 системи для виконання інфузії довжиною 5 мм на зустріч одна одній за допомогою голки, якою накладали шов. Довжина ділянки 3 системи для інфузії обумовлена відстанню між стьожками шва. Відстань між місцем вколу голки № 1 та краєм шкіряної рани на відповідному боці ділили умовно на три частини. Відступали від місця вколу 1 голки № 1 на ⅔ відстані та на 5-7 мм вище від накладеного шва, виконували вкол 4 голки № 2, що був спрямований у глибину та до середини рани. Робили викол 5 на протилежній стороні рани навпроти вколу 1 голки № 1. Аналогічне прошивання виконували з другої сторони, після чого виконували зав'язування вузла. По дренажу, зафіксованому даним швом, виділилося 900 мл гнійного вмісту. За першу добу післяопераційного періоду виділилося по дренажу 300 гнійного вмісту. При бактеріологічному дослідженні випоту виявлено Streptococcus pneumoniae та Candida albicans. Проводили санацію порожнини емпієми через дренаж три рази на добу розчинами антисептиків. На 5-у добу відмічено значне зменшення кількості випоту до 100 мл. На 8-у добу плевральний вміст мав серозно-фібринозний характер, бактеріологічне дослідження його росту мікроорганізмів не показало. На 12 добу у хворого припинилося виділення плеврального вмісту. На 14 добу післяопераційного періоду дренаж за Бюлау був видалений. Незважаючи на щоденну триразову санацію плевральної порожнини через дренаж, гнійно-запальних ускладнень з боку грудної стінки не спостерігалось. На 16-ту добу хворого виписано додому. Приклад 2. Хвора М., 70 років, оперована в ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМН України", м. Харків з приводу правобічної гострої емпієми плеври. Виконували ті ж дії, що і у прикладі 1, але вибирали довжину ділянки 3 у межах 6-7 мм. По дренажу зафіксованому даним швом виділилося 600 мл гнійного вмісту. За першу добу післяопераційного періоду виділилося по дренажу 200 гнійного вмісту. При бактеріологічному дослідженні випоту виявлено Streptococcus pneumoniae. Проводили санацію порожнини емпієми через дренаж три рази на добу розчинами антисептиків. На 4-у добу відмічено значне зменшення кількості випоту до 80 мл. На 8-у добу плевральний вміст мав серозно-фібринозний характер, бактеріологічне дослідження його росту мікроорганізмів не показало. На 10 добу у хворої припинилося виділення плеврального вмісту. На 12 добу післяопераційного періоду дренаж за Бюлау був видалений. Незважаючи на щоденну триразову санацію плевральної порожнини через дренаж гнійно-запальних ускладнень з боку грудної стінки не спостерігалось. На 15-ту добу хвору виписано додому. Завдяки використанню пропонованого способу з визначеними параметрами ділянки 3 інфузії вдалося суттєво зменшити утворення вільних просторів у підшкірній клітковині 7 навколо дренажу плевральної порожнини, введеного між ребрами 6 пацієнта, а накладання шву забезпечило рівномірну фіксацію ниткою підшкірної клітковини 7 з обох сторін від розташування дренажу. 2 UA 78693 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 Спосіб фіксації дренажу плевральної порожнини, що включає прошивання навколо дренажної шкіри та клітковини кисетним швом, який відрізняється тим, що прошивання швом виконують шляхом послідовного виконання вколів та виколів двома голками та послідовного проведення ниток через ділянку інфузії у протилежних напрямках, а вколи та виколи проводять на одному рівні на відстані 5-7 мм, що відповідає довжині ділянки інфузії. Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3