Ветеринарний препарат для профілактики патології мінерального обміну у телят

Винахід відноситься до ветеринарії, зокрема до групи лікувально-профілактичних препаратів, які показані при порушенні мінерального обміну у телят. Відомий препарат "Глутасол" [звіт по НДР "Разработка технологии изготовления, производственного контроля и применения вакцин и препарата, нормализующего обмен веществ при острых желудочно-кишечных заболеваниях новорожденных телят". Государственный заказ №134-72-4 ж, 1990, на якому базується спосіб по авт.св. СРСР № 1761098], прийнятий за прототип. Склад препарату,%: глутамінова кислота - 17,4; хлорид натрію - 10,4; гідрокарбонат натрію - 9,9; глюкоза -62,3. Фармакологічна дія препарату спрямована на нормалізацію кислотно-лужної рівноваги, водно-електролітного та енергетичного обмінів речовин, поліпшення метаболізму білків і жирів, активації окислювально-відновних процесів, підвищення активності ферментів травного каналу, стимуляції кровотворення і захисних сил організму хворих гострими шлунково-кишковими захворюваннями новонароджених телят. Недоліком використання препарату "Глутасол" є те, що він недостатньо збалансований по структурі сполук мікро- і макроелементів, у вигляді яких вони вводяться в організм телят при шлунково-кишковій патології і проявляються повільним його відновленням в період клінічного одужання. В результаті, у телят, які перехворіли диспепсією, гальмується нормалізація метаболічних процесів в тканинах, що провокує розвиток патологічної гемолітичної анемії і сприяє зниженню імунорезистентного стану організму. У таких тварин відмічаються порушення у відновленні кислотно-лужної рівноваги, енергетичного, білкового та вуглеводного обмінів, що негативно відображається на їх рості і розвитку, сприяє неодноразовим рецидивам та виникненню ускладнень з боку інших органів і систем. В основу винаходу поставлене завдання одержати високий профілактичний ефект від застосування препарату "С тимтел 1" при патології мінерального обміну та активації проміжного метаболізму в організмі телят шляхом створення сприятливих умов для нормалізації метаболічних процесів у тканинах, відновлення структурно-функціонального стану шлунково-кишкового тракту та інших систем організму телят шляхом введення до препарату органічних солей мікроелементів та мінеральних речовин. Тому, поряд із збалансуванням раціонів за основними поживними речовинами, необхідно приділяти особливу увагу вмісту в них мікроелементів, функції яких в організмі дуже різноманітні. Вони беруть участь у побудові тканин організму, підтриманні гомеостазу внутрішнього середовища, рівноваги клітинних мембран, активації хімічних реакцій шляхом впливу на ферментні системи, прямої або опосередкованої дії на функції ендокринних залоз. Проблема створення нових сполук макро- та мікроелементів на основі органічних речовин (органічних кислот, вуглеводів, амінокислот) може бути вирішена лише за умов глибокого та різнобічного вивчення їх хімічних та фізичних властивостей, здатності вступати в реакції з білками, амінокислотами та пептидами, що знаходяться в біологічних рідинах організму тварин. Поставлене винаходом завдання досягається тим, що застосовують препарат для активації проміжного метаболізму та профілактики мінерального обміну в організмі телят. Препарат в своєму складі містить: кальцію лактат, натрію хлорид, кобальту лактат, цинку лактат, міді лактат, марганцю лактат, заліза лактат, амонію молібдат, йод крохмальний, натрію селеніт, кремній органічний біостимулятор "Мівал" для перорального застосування з водою у дозі 1,59 г на тварину середньою масою 35 - 50 кг, один раз на добу протягом 15 діб, до складу якого входять, %: кальцію лактат 31,5, натрію хлорид 18,8, кобальту лактат 0,06, цинку лактат 12,5, міді лактат 0,06, марганцю лактат 0,6, заліза лактат 31,5, амонію молібдат 0,02, йод крохмальний 1,8, селен (натрію селеніт) 0,06, Кремній органічний Біостимулятор "Мівал" 3,1, Всього 100. Препарат "Стимтел 1" для профілактики мінерального обміну та активації проміжного метаболізму в організмі телят по своєму складу відрізняється тим, що обґрунтоване оригінальне поєднання його у складі фармакологічних власти востей органічних сполук, бактерицидних та антиоксидантних засобів біогенних елементів, представлений препарат нормалізує кислотно-лужну рівновагу, водно-електролітний, мінеральний, білковий, вуглеводний, енергетичний та азотний обмін, запобігає розвитку глибоких порушень структурнофункціонального стану травної та інших систем організму телят. Препарат являє собою суміш хімічних компонентів, які характеризуються певним механізмом впливу на обмін речовин. Співвідношення компонентів у препараті випливає з їх профілактичних доз та осмотичних властивостей. До складу препарату входять: органічні сполуки заліза, цинку, міді, кобальту, марганцю які використовуються як гемопоетичні фактори для стимуляції еритропоетичної та гемоглобінутворюючої функції червоного кісткового мозку, функціональної активності ферментів тканинного дихання, що ліквідує явище тканинної гіпоксії та позитивно впливає на ріст і розвиток молодняку великої рогатої худоби. Залізо входить до складу пероксидаз, оксидаз, каталази і цитохромних ферментів, що приймають участь у біологічному окисленні. Наприклад, молекула каталази містить чотири атоми заліза, кожен з яких хелатований з протопорфірином IX, і, крім того, зв'язаний з білком. Цитохроми - це сполуки гематину, які включені в електроннотранспортний ланцюг мітохондрій і в яких перенесення електрона пов'язано з наявністю окисно-відновної пари Fe (III) та Fe (II). На залізо оксидаз і цитохромних ферментів припадає 10-15%. Здатність заліза змінювати валентність у широкому діапазоні рН визначила його роль у переносі електронів у дихальному ланцюгу. Існує взаємозв'язок між вітаміном Е і залізом, що проявляється в процесах транспорту електронів і біосинтезу гема. Вітамін Е може підтримувати необхідне співвідношення закисного і окисного заліза в тканинах або впливати на розподіл цього елемента в організмі. Нестача заліза в організмі призводить до залізодефіцитної анемії, блідості слизових оболонок і зовнішніх покривів, сухості шкіри. Доведено, що після народження в організмі новонароджених тварин існує достатня кількість заліза, яке в період внутрішньоутробного розвитку надходило через плаценту. З ростом тварини існуючі запаси заліза використовуються на фізіологічні потреби організму, а частина виділяється в підвищених кількостях, тобто запаси їх зменшуються. Тому їх поповнення відбувається за рахунок материнського молока. Але в молоці деяких тварин заліза міститься недостатньо, що обумовлює виникнення анемії у новонароджених тварин. Кальцій - постійний елемент організму рослин і тварин. В кормових рослинах він міститься у водорозчинній (солі органічних кислот, переважно лимонної), кислоторозчинній (солі щавлевої і яблучної кислот) і адсорбованій фракціях (протеїнат кальцію). В організмі тварин сполуки кальцію кількісно переважають всі інші мінеральні речовини. Крім структурної і пластичної ролі в кістковій тканині, кальцій відіграє важливу роль у багатьох життєво важливих процесах організму тварин. Важливі функції іонів Са 2^ а) необхідність для скорочення міокарда, б) роль в утворенні контактів між клітинами. Установлено значення іонів кальцію для нервового збудження клітин, здатних до генерації електричного потенціалу дії (нервовий імпульс, скорочення серця, м'язовий тонус); м'язового скорочення; згортання крові; вивільнення речовин, синтезованих у клітині (секреція і дія гормонів); підтримання форми клітин і їх рухової активності, включення в клітину розчинних речовин шляхом везикуляції і їх транспорт через клітину; вн утрішньоклітинний метаболізм; репродукування клітин. Взаємодія кальцію з мембранами здійснюється за рахунок його зв'язування з негативно зарядженими групами фосфоліпідів, білків і вуглеводів, які знаходяться, головними чином, на поверхні мембран. Кальцій необхідний для підтримання збудливості нервової системи, бере активну участь у процесах взаємодії гормонів і клітинних мембран. При взаємодії гормону з рецептором на мембрані проходить активація ферменту аденілатциклази і каталізується синтез циклічного аденозинмонофосфату. Іонам кальцію належить регуляторна роль у багатьох фундаментальних фізіологічних процесах. Головною функцією міді в організмі слід вважати її участь в процесах тканинного дихання. Оксидази ферменти, містять не менше чотирьох атомів міді. Мідьвмісні білки (лактаза, аскорбатоксидаза, церулоплазмін, галактозооксидаза, супероксиддисмутаза) мають двохядерний електронноакцепторний центр, що складається з іонів Сu (II). Це зумовлює участь у різноманітних біологічних процесах - від переносу електронів до окиснення різних субстратів. Іони міді приймають участь в процесах транспорту амінокислот і, таким чином, впливають на швидкість білкового обміну. Мідь стимулює виведення азоту з організму, тим самим підсилюючи розпад білків в тканинах. Вона необхідна для утворення кісткового мозку при аутопластичних пересадках, так як бере участь у складних біохімічних процесах, які відбуваються в місцях пошкодження кісткової тканини в процесі її регенерації. Також, мідь сприяє перенесенню заліза в червоний кістковий мозок. Але, якщо головною функцією заліза в ньому є його здатність утворювати ретикулоцити, то мідь необхідна для дозрівання ретикулоцитів до еритроцитів. Дія міді на окиснення аскорбінової кислоти (перетворення її в дегідроаскорбінову кислоту) має певне фізіологічне значення, суть якого в тому, що мідь сприяє транспорту вітаміну С в організмі тварин. Дегідроаскорбінова кислота проникає в еритроцити людини чи тварини значно швидше, ніж відновлена форма (аскорбінова кислота), потім всмоктується за рахунок сульфгідрильних груп глютатіону. При недостатньому (0,012 мг), і надлишковому (0,36 мг) вмісті в організмі міді спостерігається ослаблення імунобіологічної реактивності організму. При цьому знижується фагоцитарна активність нейтрофілів, титр лізоциму і бактерицидність сироватки крові. Мідна недостатність приводить до затримки росту та розвитку кістяку і супроводжується анемією, проносами, депігментацією волосяного покриву, полисінням та дерматитами. При дефіциті міді в організмі тварин відмічають зниження активності лізилоксидази, що призводить до порушення синтезу крос-зв'язків колагену і еластину. У тварин відмічають множинні розлади сполучної тканини, включаючи деформацію скелету і суглобів, емфізему легень, судинні аневризми та ураження серця. Використання міді в організмі значно знижується при надлишку в кормах кальцію. Встановлено, що залізо при відсутності міді може всмоктуватися в кров і депонуватися в печінці. Однак, при цьому спостерігається зміна кольору крові в результаті припинення утворення ензиму - цитохромоксидази. Дефіцит міді у тварин може бути в результаті споживання ними підвищених доз молібдену і сульфатів, які блокують засвоєння міді, утворюючи нерозчинні сполуки тіомолібдатів міді. В організмі тварин цинк існує у вигляді вільних іонів або солей. Завдяки своїй здатності до утворення ковалентного зв'язку він утворює багаточисельні комплексні сполуки з білками, амінокислотами, пуриновими основами, нуклеотидами. На противагу більшості біологічних катіонів, цинк є повністю недіалізуючим. Встановлено, що в тваринному організмі цинк знаходиться переважно у вигляді цинкпротеїдних комплексів, входить до складу простатичної групи дихальних ферментів карбоангідрази. Основна функція карбоангідрази пов'язана із здатністю зворотньо гідратувати СО2, що утворюється при диханні клітин в результаті декарбоксилювання органічних речовин. Цинк входить до складу білка густина, який міститься в слині тварин та відіграє важливу роль в процесах смакових відчуттів. При нестачі цинку вміст густину в слині тварин значно знижується, що призводить до порушення смакової чутливості та втрати апетиту, а потім і спотворення смаку. При нестачі цинку в організмі порушуються процеси ороговіння клітин епідерміса (паракератоз). Зниження концентрації цинку у крові тварин до 0,9 г/л призводить до розм'якшення копитного рогу, випадання шерсті, повільного рубцювання ран. Негативний вплив на вміст цинку в організмі тварин має надлишок в раціоні кальцію. Це веде до утворення в шлунково-кишковому тракті важкорозчинних і погано засвоюваних сполук цинку і кальцію, до розвитку цинкової недостатності. Засвоєння цинку зменшується при високому вмісті в раціоні тварин кобальту, марганцю, кальцію, фітинової кислоти, що пояснюється утворенням у рубці важкорозчинного не засвоюваного Ca-Zn - фітинового комплексу. Дефіцит цинку в раціонах тварин призводить до погіршення зору, так як він активує фермент сітківки ока ретинолдегідрогеназу, який взаємодіє з родопсином і сприяє виникненню первинного імпульсу у зоровому нерві. Деякі солі цього елемента (хлориди, сульфати і нітрати) підвищують активність лужної фосфатази, поліпептидази і карнозинази. Цинк пригнічує дію каталази крові, сукцинатдегідрогенази печінки і нирок, фосфоферази. Марганець бере участь у синтезі глюкопротеїдів. Він активує кокарбоксилазу, сприяє зменшенню вмісту піровиноградної кислоти в організмі тварин, і відповідно, зниженню потреби його в тіаміні. Такий фермент як пероксидаза містить два атоми марганцю, а піруватпероксидаза мітохондрій - чотири атоми марганцю. Було відмічено наявність марганцю в коферментній системі, що каталізує окислювальне фосфорилювання, утворення комплексної сполуки іонів двохвалентного марганцю з ферментом енолазою. Марганець стимулює синтез білка в м'язах, глікогену в печінці, сприяє підвищенню активності Mg-АТФази. Марганець, подібно холіну, підвищує утилізацію жирів в організмі і попереджує жирове переродження печінки. Марганець необхідний для нормальної функції залоз внутрішньої секреції. Йод, у вигляді сполуки з крохмалем (обволікаючий засіб), локально проявляє антисептичну та протизапальну дію, резорбтивно нормалізує функції щитовидної залози, яка регулює обмін речовин в організмі в сторону розпаду жирів, вуглеводів і продукції енергії. Йод необхідний для нормального розвитку шкіри, волосяного покриву зубів, стимуляції анаболітичних процесів в тканинах і посилення імунних реакцій. Кобальт входить до складу ферментів, що каталізують реакції йодування і, таким чином, приймає участь в утворенні гормону щитовидної залози та є специфічним активатором ферменту гліцил-гліцингідролази (гліцилгліциндипептидази). Кобальт у фізіологічних концентраціях є синергістом йоду: він необхідний для синтезу тиреощних гормонів. Йод краще засвоюється при наявності кобальту навіть у місцевостях біогеопровінцій, бідних на йод. У тварин за дефіциту кобальту спостерігали порушення функції щитоподібної залози, а добавки цього мікроелемента приводять до зменшення розмірів фолікулів щитоподібної залози і збільшенням висоти тиреоцитів. Кобальт запобігає виникненню окисних і енергетичних стресів, приймає участь в синтезі вітаміна В12. Біотичні дози кобальту пригнічують проліферацію пухлинних клітин. Отримуючи з кормами солі кобальту, тварини набувають стійкості до інфекції з боку шкірного покриву та слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і ди хальних шляхів. Це пов'язано із здатністю кобальту зменшувати проникливість стінок кровоносних судин та покривних тканин до інфекції . Кобальт поліпшує засвоєння азоту і таким чином стимулює ріст та розвиток організму. Він необхідний також для нормальної життєдіяльності мікрофлори передшлунків і синтезу мікробіального білка. За нестачі кобальту цей синтез порушується, засвоєння протеїну кормів знижується, розвивається негативний енергетичний баланс, втрачається запас білків тіла, і в результаті настає сильне виснаження. Молібден до життєво важливих елементів був зарахований після виявлення його в деяких ферментах: ксантиноксидазі, альдегідоксидазі, нітратредуктазі та форміатдегідрогеназі. Він також є індуктором синтезу нітрогенази. Молібден порівняно довго затримується в травному тракті. Навіть на четверту добу після інтрарумінального його введення тваринам у мікроорганізмах рубця виявляють до 15% радіоактивного молібдену. З віком тварин вміст молібдену в їх організмі збільшується. Найбільший вміст молібдену виявлено в органах із високою функціональною і метаболічною активністю. Транспорт молібдену в клітини бактерій відбувається лише при наявності в середовищі сахарози та пірувату. Молібден є своєрідним "фактором росту" целюлолітичних бактерій. Молібден має властивість стимулювати розщеплення мікроорганізмами целюлози; при цьому збільшується їх потреба в сірці. Сполука молібдену сприяє метаболізму заліза у печінці. Чутливість мікроорганізмів рубця до молібдену при його надлишку в раціоні тварин залежить від вмісту в кормах міді, заліза, цинку і свинцю. Молібден і мідь є антагоністичними мікроелементи. Засвоєння молібдену залежить від ступеня його зв'язування сульфідами у вмісті рубця. На цей процес впливає концентрація водневих іонів у вмісті рубця, оскільки при лужних значеннях рН середовища тіомолібдати не утворюються. При високому вмісті в кормах міді молібден має властивість захищати найпростіші рубця від її токсичної дії шляхом утворення з нею нерозчинних комплексів. Додавання до вмісту р убця тетратіомолібдату і молібдату амонію зменшує концентрацію міді не тільки у фракції бактерій, а і в безклітинній його фракції. Отже, такі мікроелементи як мідь, селен, кальцій, натрій, йод, залізо, цинк, марганець та кобальт є життєво необхідними для організму тварин, оскільки мають широкий спектр дії на більшість процесів, що проходять в ньому. Дія цих сполук в організмі залежить не тільки від кількості в раціоні, а й від DC форми, тому при застосувані мікроелементів в органічних формах, вони є більш ефективніші для організму по забезпечені його потреби. Присутність селену в раціонах тварин є життєво необхідним. Основним джерелом селену для тварин є рослини, в яких він міститься у формі органічних і неорганічних сполук, а його вміст у рослинах залежить від концентрації мікроелемента у грунті. Але в рослинах домінуючими сполуками селену є селенометіонін і селеноцистеїн. Слід зазначити, що ступінь забезпечення мікроелементом тварин за рахунок рослин визначається вмістом селену у фунті та інтенсивністю акумуляції його рослинами. Біологічна присутність органічних і неорганічних сполук селену та інтенсивність включення цього мікроелементу до білків значно підвищується за високого вмісту в раціоні тварин іонів цинку. Органічні форми селену відрізняються від неорганічних не тільки інтенсивністю всмоктування в кишечнику, але вони є менш токсичними. У скелетних м'язах і щитовидній залозі локалізується близько 50% селену всього організму. Високий вміст селену в тиреоцитах, очевидно пов'язаний з його участю в регуляції синтезу йод-вмісних гормонів і перетворенню Т4 у Т3 (тироксину у трийодтиронін). Велику кількість селену виявлено у статевих залозах тварин. Фермент глутатіонпероксидаза, який містить селен чинить антиоксидантний захист організму тварин, бере участь у за хисних реакціях організму, скерованих на підтримання гомеостазу. Дефіцит селену в раціоні спричинює деякі захворювання, які пов'язані із порушенням обміну речовин у сільськогосподарських тварин і супроводжується сповільненням росту та високою смертністю. Найбільш поширеною хворобою є білом'язова хвороба. Специфічний селенопротещ, який виявлено в сперматозоїдах і в скелетних м'язах тварин, попереджує білом'язову хворобу. Селен включається у пуринові і піримідинові основи нуклеїнових кислот, бере участь у синтезі простагландинів і незамінимих жирних кислот, а також в імунних реакціях в організмі жуйних тварин. Вміст селену в рослинах залежить від ряду факторів. Наприклад, на лужних ґрунта х, селен знаходиться у формі водорозчинних сполук і рослини його легко засвоюють. На кислих ґрунтах, селен із залізом утворює водонерозчинні сполуки, внаслідок чого він не засвоюється рослинами. Нестача селену може бути причиною загибелі плодів у корів та вівцематок. При згодовуванні солей селену під впливом ферментів мікрофлори частина його вступає в сполуки з амінокислотами і в такому вигляді всмоктується. Кремній - органічний біостимулятор "Мівал" стимулює ріст і розвиток молодняку тварин та активує природні фактори захисту їх організму. Серед біогенних елементів, які входять до складу тканин організму ссавців, кремній займає лише 15-е місце, поступаючись за вмістом таким мікроелементам, як магній, фтор, залізо, цинк. В той же час, кремній та його сполуки впливають на формування і нормальне функціонування епітеліальних і сполучних тканин, придаючи їм міцність. З порушенням обміну кремнію зв'язують виникнення багатьох патологічних процесів в організмі тварин. Із вмістом кремнію в легенях, тісно пов'язаний імунітет до туберкульозу. Проведений нами аналіз наукових досліджень не дав остаточної відповіді щодо етіологічної ролі та механізму патогенетичного впливу мікроелементів при профілактиці патології мінерального обміну в організмі телят. Тому, вказані питання були об'єктом наших досліджень у створенні нового екологічно чистого препарату. Приклад. Випробування лікувально-профілактичної ефективності препарату "Стимтел 1", досліджували на 150 телятах одно місячного віку в сільськогосподарських підприємствах різних областей України. Для проведення заключного досліду були сформовані дві групи телят по 40 голів у кожній: перша дослідна група (еталон) включала клінічно здорових тварин, яким вводили препарат "Глутасол", що широко використовується в сільському господарстві. Друга дослідна група формувалась з хворих диспепсією телят, яких лікували за загально прийнятими препаратом "Стимтел Г'від появи перших ознак захворювання і до їх зникнення, з реабілітаційною метою протягом 15 діб. Препарат застосовували один раз на добу з стерильною водою та відварами лікарських трав у дозі 1,59 г на тварину середньою масою 35-50 кг. Кров для контролю за станом метаболічних процесів в організмі телят дослідних гр уп відбирали на 6-у добу (на момент їх клінічного одужання). В результаті експериментальних випробувань препарату "Стимтел 1", на телятах встановлено відсутність вірогідної різниці між більшістю показників крові у здорових і хворих піддослідних тварин. Це стосується показників кислотно-лужного стану крові, водно-електролітного, вуглеводного, азотного, ліпідного обмінів, морфологічних показників та активності специфічних для клініко-лабораторного аналізу ферментів крові (таблиця 1). У телят дослідної групи, порівняно з контролем, на 6-у добу застосування комплексного експериментального препарату виявлено ряд клінічних показників, які свідчили про нормалізацію обмінних процесів. Поряд з нормалізацією клінічного стану встановлено також вірогідно більшу кількість еритроцитів, лейкоцитів та вмісту гемоглобіну в 1,1-1,3 рази по відношенню до контролю. Кольоровий показник становив 0,79±0,03, що характеризує нормалізацію еритроцитопоезу і зникнення гіпохромної анемії у телят. У крові дослідних телят, порівняно з контролем, на 7% підвищився рівень глюкози. Залишається дещо підвищеним показник гематокритної величини крові у перехворілих телят, що вказує на тенденцію до відновлення водного балансу в їх організмі. Вірогідно низький вміст небілкової азотовмісної сполуки креатиніну та вірогідне підвищення вмісту загального білка та його фракцій - альфа-глобулінів, бета-глобулінів та гамма-глобулінів в плазмі крові телят до фізіологічних параметрів, після їх лікування експериментальним препаратом "Стимтел 1", вказує на активацію анаболічних процесів в тканинах піддослідних телят. Введення препарату "С тимтел 1", який включав лактатні і карбонатні сполуки мікроелементів, та біостимулятор Мівал зумовило підвищення збереженості телят на 15%, порівняно з контролем. На 5-у добу застосування препарату, телята дослідної групи мали бадьорий стан, відрізнялись добрим апетитом, виявляли активність під час годівлі, у ни х були відсутні клінічні ознаки розладу травлення і дегідратації. Застосування лікувального препарату "Стимтел 1" дозволило зменшити тривалість захворювання до двох-трьох діб. Для порівняння, при традиційній схемі лікування телята хворіють сім діб. Аналізуючи клінічні та гематологічні показники крові телят яким задавали з водою комплексний препарат "Стимтел 1", терміном 6 діб на основі органічних форм мікроелементів і мінералів, зумовило нормалізацію у них мінерального обміну, морфологічних та біохімічних показників крові. Отже можна стверджувати, що препарат "Стимтел 1" має високу лікувально-профілактичну ефективність, що дозволяє рекомендувати його для виробництва. Таблиця 1 Гематологічні та біохімічні показники крові телят яким вводили препарат "Стимтел 1" Показники Величина рН рО2, мм рт.ст. рСО2, мм рт.ст. Загальний СО2 тот HCO-3 ммоль/л ЗБО ммоль/л Загальний білок, г/л Альбумін, г/л Перша дослідна група (еталон) 7,31±0,01 30,90±1,51 41,07±0,51 22,40±0,45 21,16±0,36 -5,04±0,24 62,77±2,33 33,07±3,17 Друга дослідна група (заявлений препарат) 7,33±0,01 28,20±1,63 40,08±0,63 23,49±0,54 22,58±0,64 -4,90±0,45 70,49±01,68* 31,51±2,41 Глобуліни, г/л a-глобуліни, г/л b-глобуліни, г/л g-глобуліни, г/л А/Г Глюкоза, мм Креатинін, ммоль/л Лужна фосфатаза, од/л Аспартатамінотрансфераза АсАТ, од/л Аланінамінотрансфераза АлАТ, од/л Гамма-глутамілтранспептидаза Натрій, ммоль/л Калій, ммоль/л Магній, ммоль/л Кальцій, ммоль/л Фосфор, ммоль/л Залізо, мкмоль/л Хлор, ммоль/л Мідь, мкг/% Цинк, мкг/% Гемоглобін, г/л Гематокрит, % Колірний показник Середній вміст гемоглобіну в еритроциті ВГЕ, пг Об'єм еритроциту мк 3 Еритроцити, Т/л Лейкоцити,Г/л - Сегментоядерні, % - Паличкоядерні, % - Еозинофіли, % - Лімфоцити, % - Моноцити, % Холестерин, мг% Тригліцериди, мг% 29,69±1,94 10,84±1,37 1,96±0,62 14,69±1,59 1,15±0,07 4,29±0,35 0,09±0,1 115,60±19,30 45,60±1,38 20,3±1,22 18,72±0,34 141,3±2,18 5,07±0,30 2,4±0,11 2,20±0,03 2,15±0,07 23,51±1,78 105,5±1,40 8.65±0,28 17,36±1,31 98,40±1,24 38,20±1,56 0,78±0,02 14,33±0,58 48,8±1,02 6,80±0,24 6,45±0,58 25,0±1,19 12,8±0,86 0 57,6±5,65 3,4±0,3 43,20±1,70 14,2±1,93 Примітка: * р - £0,05 порівняно з контролем; * * р - £ 0,01 порівняно з контролем. 38,98±0,82** 8,56±1,20* 4,40±0,70* 22,07±1,39** 0,82±0,08** 4,60±0,24 0,11±0,02** 108,80±17,51 50,40±3,40 24,66±2,32 19,4±0,58 138,7±2,41 5,8±0,21 2,21±0,12 2,10±0,01 2,14±0,15 25,9±2,10 103,0±2,4 9,62±0,97 19,23±1,12 103,39±1,79* 41,10±2,12 0,79±0,03 14,27±0,56 47,3±0,40 7,19±0,14* 8,22±0,15** 26,5±1,80 10,5±0,95 0 58,9±1,30 3,9±0,36 41,20±2,10 16,08±1,57