Спосіб автоматичного контролю вмісту магнітної фракції у твердій фазі пульпи

Реферат: Спосіб автоматичного контролю вмісту магнітних фракцій у твердій фазі пульпи, у якому ємність з пульпою закріплюють на вагах, зважують, а потім прикладають зовнішнє вертикально спрямоване електромагнітне поле, зважують повторно і на основі цих вимірів обчислюють вміст магнітних фракцій у твердій фазі пульпи. Електромагніт розташовують у герметичному корпусі з не феромагнітного матеріалу, занурюють його у технологічний потік пульпи і закріплюють на датчику ваги, запам'ятовують його вагу, підключають електромагніт до джерела стабілізованого струму на раніше заданий час, повторно зважують корпус електромагніта з матеріалом, який притягнувся до нього і, за результатами цих двох вимірів обчислюють вміст магнітних фракцій у твердій фазі пульпи. UA 84928 U (54) СПОСІБ АВТОМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ ВМІСТУ МАГНІТНОЇ ФРАКЦІЇ У ТВЕРДІЙ ФАЗІ ПУЛЬПИ UA 84928 U UA 84928 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до автоматичного контролю вмісту магнітної фракції у продуктах, збагачувальних підприємств чорної металургії. Відомий спосіб контролю вмісту заліза магнітного у твердій фазі залізорудної пульпи, оснований на пондеромоторному методі. Згідно цьому способу загальний потік пульпи розділяють на два потоки, які пропускають через два окремих вагових густиноміра, притому один з густиномірів обладнують електромагнітом, встановленим над (або під) пульпопроводом густиноміра. У одному потоці вимірюють вагу ділянки пульпопровода у гравітаційному полі, яка пропорційна густині пульпи, а в другому - вагу ділянки пульпопровода, на яку одночасно діють гравітаційне поле та поле електромагніта з вертикально спрямованим вектором напруженості магнітного поля і тоді результат вимірів буде пропорційним густині пульпи і вмісту у її твердій фазі магнітного заліза. Після чого ділять результати вимірювання обох густиномірів і за часткою, отриманою від ділення визначають вміст магнітних фракцій у твердій фазі пульпи (Марюта А.Н., Младецкий И.К., Новицкий П.А., Контроль качества железорудного сырья, К. Техніка, 1976). Недоліком відомого способу є необхідність розділення потоку пульпи на два тому, що неможливо забезпечити повністю ідентичні властивості пульпи з-за її розшарування, що зменшує точність вимірів. Найбільш близьким технічним рішенням, яке вибрано прототипом є спосіб автоматичного контролю вмісту магнітних фракцій у пульпі, яка протікає через зливний патрубок, де виконують сепарацію потоку пульпи у магнітному полі протягом фіксованого проміжку часу, вимірюють вагу притягненого матеріалу, запам'ятовують її та вимірюють вагу пульпи, яка протікає, порівнюють її з вагою притягненого матеріалу та за результатами порівняння визначають вміст магнітних фракцій (Авторское свидетельство СССР № 1081526 "Способ автоматического контроля содержания магнитных фракций в пульпе" опубл. 23.03.1984, бюл. № 11). Недоліком способу є неможливість його реалізації у виробничих умовах тому, що продуктивність промислових пульпопроводів досягає декількох сотень кубометрів на годину, їх реалізація потребує додаткових пристроїв для часткового відбору та повертання проб до основних технологічних потоків, що призводить до зменшення точності контролю за рахунок додаткової похибки пристроїв відбору проб. Крім того, наявність гнучкої вставки у закріпленні зливного патрубка є додатковим джерелом похибки. Задачею корисної моделі є удосконалення способу автоматичного контролю вмісту магнітної фракції у твердій фазі пульпи за рахунок відмови від засобів відбору та транспортування частки технологічних потоків, які застосовані для реалізації способу прототипу, що виключає похибку, яка виникає при відбиранні проби та від налипання пульпи на внутрішню поверхню зливного патрубка. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, ємність з пульпою закріплюють на вагах, зважують, а потім прикладають зовнішнє вертикально спрямоване поле, зважують повторно і на основі цих вимірів обчислюють вміст магнітних фракцій у твердій фазі пульпи. Згідно корисній моделі електромагніт розташовують у герметичному корпусі з не феромагнітного матеріалу, занурюють у технологічний потік пульпи і закріплюють на датчику ваги, запам'ятовують його вагу, підключають електромагніт до джерела стабілізованого струму і вимірюють час до моменту досягнення раніше заданого значення ваги матеріалу, який притягнувся до корпусу електромагніта і, за результатами цих двох вимірів обчислюють вміст магнітної фракції у твердій фазі пульпи. Корисна модель ілюструється схемою одного з можливих пристроїв для реалізації запропонованого способу. За об'єкт для автоматизації вибрано дешламатор 1, заповнений пульпою 2, верхній шар якої відходить у злив і виносить з собою частину феромагнітних фракцій. Для визначення вмісту феромагнітних фракцій у зливі (втрати корисного компоненту) дешламаторів до цього часу не існує простого і надійного способу контролю. Пристрій, який реалізує запропонований спосіб обладнано джерелом електромагнітного поля (електромагніт 3), який розташовано у водонепроникному корпусі з не феромагнітного матеріалу і механічно зв'язаний з датчиком ваги 4, закріпленим на борту дешламатора 1. Електромагніт 3 живиться від стабілізатора напруги 5 з'єднаного з блоком живлення 6. Вхід блока живлення 6 підключено до першого виходу блока управління 7, перший вхід якого з'єднано з задатчиком 8 маси, а другий - з виходом датчика ваги 4. Другий вихід блока управління 7 зв'язано з електронним табло. Спосіб реалізується наступним чином. Електромагніт 3 розташовують у герметичному корпусі з не феромагнітного матеріалу, занурюють у технологічний потік пульпи 2 дешламатора 1, закріплюють на датчику ваги 4, запам'ятовують його вагу, підключають електромагніт 3 до джерела стабілізованого струму 5 і вимірюють час до моменту досягнення раніше заданого 1 UA 84928 U 5 10 15 20 значення ваги матеріалу, який притягнувся до корпусу електромагніта і, за результатами вимірів обчислюють вміст магнітних фракцій у твердій фазі пульпи. Вага електромагніта 3 у кожусі змінюється у залежності від густини пульпи 2. При відсутності живлення електромагніта 3 датчик ваги 4 вимірює густину пульпи 2 у зоні його розташування. Значення ваги електромагніта 3 у повітрі, та у пульпі 2 запам'ятовуються блоком управління 7, після чого він подає команду блокам 6 і 5 на подачу живлення на електромагніт 3. Під дією магнітного поля відбувається притягання феромагнітних часток пульпи 2 до поверхні корпуса електромагніта 3. Після закінчення терміну, заданого задатчиком 8 маси сепарації, блок управління 7, запам'ятовує вагу корпуса електромагніта 3 разом з притягненими ними феромагнітними частинками дає команду відключити живлення гравітаційного поля та потоку пульпи 2 поверхня корпусу електромагніта 3 звільняється від феромагнітних частинок. Блок управління 7 визначає вагу феромагнітних частинок, які були притягнені до поверхні корпуса електромагніта 3 та видає команду на повторне визначення густини пульпи, усереднює дані двох вимірів та здійснює ділення ваги притягнених феромагнітних частинок на усереднене значення густини пульпи і, з урахуванням попереднього калібрування передає результат обчислення вмісту магнітних фракцій у твердій фазі пульпи на електронне табло 9. Пристрій готовий до повторного циклу вимірювань. Таким чином впровадження запропонованого способу надає можливість визначати вміст магнітних фракцій у твердій фазі пульпи у технологічних потоках, що дозволяє підвищить представництво і точність контролю для подальшого використання під час розробки систем автоматичного управління процесами збагачення залізних руд. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 30 Спосіб автоматичного контролю вмісту магнітних фракцій у твердій фазі пульпи, у якому ємність з пульпою закріплюють на вагах, зважують, а потім прикладають зовнішнє вертикально спрямоване електромагнітне поле, зважують повторно і на основі цих вимірів обчислюють вміст магнітних фракцій у твердій фазі пульпи, який відрізняється тим, що електромагніт розташовують у герметичному корпусі з не феромагнітного матеріалу, занурюють його у технологічний потік пульпи і закріплюють на датчику ваги, запам'ятовують його вагу, підключають електромагніт до джерела стабілізованого струму на раніше заданий час, повторно зважують корпус електромагніта з матеріалом, який притягнувся до нього і, за результатами цих двох вимірів обчислюють вміст магнітних фракцій у твердій фазі пульпи. 2 UA 84928 U Комп’ютерна верстка М. Ломалова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3