Спосіб корекції положення верхніх молярів в процесі їх дисталізації

Спосіб корекції верхніх молярів в процесі їх дисталізації, шляхом візуального спостереження на боковій телерентгенограмі (ТРГ) пацієнта за моляром, що підлягає дисталізації, який відрізняється тим, що першу бокову ТРГ пацієнта роблять перед початком дисталізації моляра, на яку наносять франкфуртську горизонталь та перпендику C2 2 89685 1 3 Найбільш близьким за технічною суттю до способу, що заявляється, є спосіб прогнозування ортодонтичної корекції ретенції верхніх постійних іклів (2). Він включає здійснення комп'ютерної томографії в трьохмірних декартових площинах верхньої щелепи з попередньою фіксацією центральної оклюзії індивідуальною силіконовою капою з двохсторонньою оклюзійною поверхнею товщиною 2-4мм, побудову геометричної моделі, з врахуванням лінійних та кутових зміщень першого премоляра, ретинованого ікла і бокового різця відносно оклюзійної площини; визначення кута нахилу центральної вісі ретинованого зуба з осями декартової системи координат з наступним математичним аналізом і утворенням математичної моделі ділянки зубного ряду. При розрахунковій величині вільного місця, більшій за товщину ратинованого зуба, прогнозують успішне його виведення, при розрахунковій величині вільного місця рівній товщині ретинованого зуба - утруднення виведення, а при розрахунковій величині вільного місця меншій за товщину ретинованого зуба - несприятливе виведення зуба. Основним недоліком способу є його складність та обмежені функціональні можливості, він дозволяє тільки прогнозувати виведення зуба, а не дозволяє визначати величину корекції. Крім того, даний спосіб не враховує при прогнозуванні корекції, що при дисталізації верхніх молярів до їх взаємо положення з аналогічними нижніми молярами і за першим класом (Engle-Ι), частина відстані пересування відбувається за рахунок дистального нахилу молярів, тобто їх ангуляції. При припиненні дисталізації перших молярів у положенні Engle-Ι якірна система не утримує моляри у досягнутому положенні, вони відновлюють свою початкову ангуляцію, відбувається частковий рецидив дистального співвідношення перших молярів, яке було до початку дисталізації, що не забезпечує! необхідної величини переміщення моляра та приводить до зменшення ефективності лікування. В основу винаходу покладена задача удосконалити спосіб корекції положення верхніх молярів в процесі їх дисталізації, шляхом проведення візуального спостереження на бокових телерентгенограмах (ТРГ) пацієнта за моляром до та підчас дисталізації з використання в процесі здійснення способу сталих анатомічних створювань пацієнта, таких як крило піднебінна ямка та франкфуртська горизонталь, які не змінюються на протязі життя людини, та з врахуванням дистального нахилу молярів підчас дисталізації, що дозволить підвищити ефективність лікування та забезпечить високу достовірність досягнення необхідної величини переміщення моляра. Поставлена задача досягається тим, що в способі корекції положення верхніх молярів в процесі їх дисталізації, шляхом візуального спостереження на боковій телерентгенограмі (ТРГ) пацієнта за моляром, що підлягає дисталізації, згідно винаходу, першу бокову ТРГ пацієнта роблять перед початком дисталізації моляра, на яку наносять франкфуртську горизонталь та перпендикуляр до неї, що проходить через нижній край крило 89685 4 піднебінної ямки пацієнта і через точку біфуркації моляра проводять його довгу вісь, здійснюють дитсталізацію моляра за допомогою апарату, наприклад Jones Sig, до змикання у стані центральної оклюзії верхнього і нижнього перших молярів за першим классом за класифікацією Енгля, після чого роблять другу бокову ТРГ пацієнта, на яку аналогічно, як і на першій боковій ТРГ, наносять франкфуртську горизонталь та перпендикуляр до неї, що проходить через нижній край крилопіднебінної ямки пацієнта і через точку біфоркації моляра проводять його довгу вісь, співставляють між собою по франкфуртській горизонталі та перпендикуляру проведеному до неї обидві ТРГ і на другу з них наносять лінію, що проходить через точку біфоркації дисталізованого моляра та паралельна довгій вісі моляра відображеній на першій ТРГ до його дисталізації, після чого через точку перетину останньої з зовнішнім контуром моляра, проводять лінію паралельну франкфуртській горизонталі до перетину її з довгою віссю дисталізованого моляра проведеною через точку біфоркації та визначають віддаль між точками перетину даної лінії з довгою віссю дисталізованого моляра поведеною через точку біфоркації та лінією паралельною довгій вісі моляра до його дисталізації проведеною через точку біфоркації дисталізованого моляра, за якою визначають величину втрати дисталізації і відповідно величину гіперкорекції. Проведення візуального спостереження на бокових телерентгенограмах (ТРГ) пацієнта за моляром до та підчас дисталізації з використанням в процесі здійснення способу сталих анатомічних створювань пацієнта, таких як крилопіднебінна ямка та франкфуртська горизонталь, які не змінюються на протязі життя людини та визначення величини втрати дисталізації при врахуванні дистального нахилу моляра підчас дисталізації та здійснення на її величину гіперкорекції, дозволяє підвищити ефективність лікування та забезпечити Високу достовірність досягнення необхідної величини переміщення моляра, забезпечити контроль за переміщенням моляра незалежно від строку здійснення способу. На Фіг.1 зображено бокову телерентгенограму (ТРГ) пацієнта до дисталізації моляра з відповідними до способу побудовами. На Фіг.2 зображено бокову телерентгенограму (ТРГ) пацієнта після етапу дисталізації моляра з відповідними до способу побудовами. На Фіг.3 зображено бокову телерентгенограму (ТРГ) пацієнта з визначеною на ній величиною втрати дисталізації і відповідно величиною гіперкорекції. Спосіб корекції положення верхніх молярів в процесі їх дисталізації здійснюють наступним чином. ι Пацієнту перед початком дисталізації моляра роблять бокову телерентгенограму (Фіг.1) на якій визначають моляр 1, що підлягає дисталізації та наносять на неї франкфуртську горизонталь 2 та перпендикуляр 3 до неї, що проходить через нижній край крилопіднебінної ямки 4 пацієнта і через точку біфуркації 5 моляра 1 проводять його довгу вісь 6, здійснюють дисталізацію моляра 1 за допомогою будь-якого відомого пристрою, напри 5 клад Jones Sig, до змикання у стані центральної оклюзії верхнього 1 і нижнього 7 перших молярів за першим класом класифікації Енгля. Після чого роблять другу бокову ТРГ пацієнта (Фіг.2), на якій визначають моляр 1, що піддався дисталізації та наносять на неї франкфуртську горизонталь 2 та перпендикуляр 3 до неї, що проходить через нижній край крилопіднебінної ямки 4 пацієнта і через точку біфуркації 5 дисталізованого моляра 1 проводять його довгу вісь 8. Після чого, співставляють між собою по франкфуртській горизонталі 2 та перпендикуляру 3 проведеному до неї обидві ТРГ (Фіг.1) та (Фіг.2), і на другу з них наносять лінію 9, яка проходить через точку біфуркації 5 дисталізованого моляра 1 (Фіг.2), та паралельна довгій вісі 6 89685 6 моляра 1 відображеній на першій ТРГ до його дисталізації (Фіг.1), та через точку А, перетину лінії 9 з зовнішнім контуром моляра 1 (Фіг.3), проводять лінію 10 паралельну франкфуртській горизонталі 2 до перетину її з довгою віссю 9 дисталізованого моляра 1 та визначають віддаль між точками АВ, відповідно перетину даної лінії 10 з довгою віссю дисталізованого моляра 8 та лінією 9, довжина якої визначає величину втрати дисталізації моляра 1 і відповідно величину його гіперкорекції. Література: 1. Патент МД №1917, А61С7/00, Б. МД - ВОРІ 5/2002. 2. Патент №2269968, А61С7/00, б. №5, 20.02.06. 7 89685 8 9 Комп’ютерна верстка О. Рябко 89685 Підписне 10 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601