Спосіб формування технологічних груп вівцематок у період ягніння

Реферат: Спосіб формування технологічних груп вівцематок у період ягніння включає традиційне їх утримання в період суягності в приміщенні. Крім цього, за 5-7 діб до ягніння відбирають технологічні групи вівцематок, діагностують прояв передвісників його наближення, формують сакмани по 40-50 голів, проводять ягніння і в подальшому вівцематок з новонародженими ягнятами переводять на кошарно-базове утримання без виокремлення в індивідуальні "кліткикучки" та перегрупування в укрупнені сакмани. UA 108118 U (54) СПОСІБ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ГРУП ВІВЦЕМАТОК У ПЕРІОД ЯГНІННЯ UA 108118 U UA 108118 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі тваринництва, зокрема вівчарства, і спрямована на підвищення ефективності комплектування отари вівцематок при ягнінні й вирощуванні ягнят за традиційної та органічної технології виробництва продукції. Відомий традиційний спосіб формування технологічних груп вівцематок у період ягніння в родильному відділенні приміщення вівчарні, при якому маток з новонародженими ягнятами з першої доби життя утримують в спеціально обладнаних індивідуальних "клітках-кучках", а з третьої доби їх переводять до групових оцарків 10 голів у кожній, із подальшим 2-кратним збільшенням розміру цих секцій, доводячи до 80-100 маток з ягнятами [Промышленное овцеводство / В.С. Зарытовский, Ю.И. Демин, А.Н. Ефремов и др.; Под ред. В.С, Зарытовского. - М.: Колос, 1980. - 288 с.]. Інший спосіб передбачає формування технологічних груп вівцематок у період ягніння в приміщенні за рахунок укрупнення оцарків у перші дні ягніння на початковій стадії звикання їх до умов утримання в одному з них в межах від 6 до 12 годин, потім на 3-5 добу після ягніння в стадії помірного звикання після 20-25 годин утримання і на 6-20 добу після ягніння укрупнення оцарків після 1,5-2 діб утримання. При цьому маток, які об'ягнилися, переводять до огарків, минаючи "клітки-кучки" [Пат. Российской Федерации на изобретение № 2064256. Способ формирования технологических групп овец при ягнении / Ш.Я. Юсупов, П.П. Корниенко, А.М. Кривчиков, М.В. Лихачев; заявл. 03.03.1992; опубл. 27.07.1996, бюл. № 17 - С. 4]. Відомий також спосіб формування технологічних груп вівцематок у період ягніння в неопалювальному приміщенні вівчарні двома етапами, з інтервалом три доби. Кожен етап включає формування групи маток за ознакою родової діяльності, розділення їх і ягнят у віці 3-5 діб із переведенням останніх до профілакторію, а маток - в загони і подальшим розміщенням ягнят у віці 8-10 діб в накопичувачу. При цьому контактна годівля ягнят матками здійснюється до розділення в родильному відділенні, а після - у загоні для утримання маток [Пат. Российской Федерации на изобретение № 1746966. Способ содержания овец / В.А. Тымтышев; заявл. 22.08.1989; опубл. 15.07.1992, бюл. № 26 - С. 4]. Основними недоліками цих способів є те, що вони, перш за все, порушують природну здатність і явно виражений стереотип стадної поведінки овець при ягнінні, які можуть стати чинниками зниження комплексу ознак індивідуальної їх пристосованості, продуктивності, підвищення негативних наслідків стресової реакції, потребують старанного догляду та допомоги з боку людини, значних витрат електроенергії, матеріально-технічних засобів та ручної праці з організації утримання маток із новонародженими ягнятами, які звикли до "клітки-кучки", оцарку (сакману) й досить складно переносять укрупнення, їх розміщення або переведення до інших технологічних цехів вирощування потребує залучення підсобних робітників, вони не забезпечують продуктивне використання площі типових приміщень, ускладнюють годівлю і напування. Разом із цим, відомий інший спосіб, який передбачає формування груп вівцематок у період ягніння безпосередньо в загонах пасовищ при вільному доступі до укриття, води, мінеральної підгодівлі та за використання індивідуальної пересувної "клітки-кучки" [Чистяков Η.Д. Научнопрактическое обоснование, разработка и совершенствование технических средств и технологических приемов производства продукции овцеводства в современных условиях: автореф. дис. на соискание уч. степени доктора с.-х. наук по спец. 06.02.04 - частная зоотехния, технология производства продуктов животноводства / Н.Д. Чистяков. - Ставрополь, 2009. - 52 с.]. Недоліками цього способу є складність проведення зоотехнічних робіт й ветеринарнопрофілактичних заходів захисту тварин, значні коливання параметрів зовнішньої температури повітря, і, як результат, захворювання ягнят, відсутність можливості індивідуальної нормованої годівлі, недостатній запас пасовищних кормів, виникаючий з другої половини літа, а також обмеженість використання "клітки-кучки" лише для одного способу утримання - пасовищного, невисока надійність і досконалість її конструкції, що потребує застосування транспортних засобів на доставку до пасовища. Найбільш близьким до заявленого матеріалу за технічною суттю та отриманим позитивним ефектом, що вибрано як прототип, може слугувати спосіб формування груп вівцематок у період ягніння в оцарку родильного відділення приміщення вівчарні, як правило, без втручання людини. При цьому способі маток залишають в оцарку разом із новонародженими ягнятами впродовж 20 діб. Водночас, через 3-4 доби після закінчення ягніння, коли першим ягнятам виповнюється 10 діб, розпочинають укрупнювати оцарки, попередньо виділивши слабких та хворих тварин. Друге укрупнення проводять через 10 діб після першого аналогічним способом [Казаков В.М. Зимнее и ранневесеннее ягнение овец в условиях крупной механизированной 1 UA 108118 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 овцефермы / В. М. Казаков // В кн.: Научно-исследовательские работы в стране по тонкорунному овцеводству. - Ставрополь, 1971. - С. 126-130.]. Основним принциповим недоліком цього способу можна вважати значний розрив у термінах народження перших і останніх ягнят, який спричиняє ускладнення при поступовому укрупненні оцарків (у здвоєний оцарок надходять ягнята 2-тижневого і 2-3-добового віку). Така різниця у віці ягнят призводить до значних їх втрат та не забезпечує організацію старанного догляду. Між тим, цей спосіб потребує значних витрат матеріально-технічних засобів та ручної праці. У практиці ведення вівчарства застосовують безліч способів формування технологічних груп вівцематок у період суягності. При розробці й обґрунтуванні розробленого способу використали найбільш поширені з них. В основу корисної моделі поставлено задача - удосконалити спосіб формування технологічних груп вівцематок у період ягніння. Поставлена задача корисної моделі вирішується шляхом розробки способу формування технологічних груп вівцематок у період ягніння, який включає традиційне їх утримання в період суягності в приміщенні й відрізняється тим, що за 5-7 діб до ягніння відбирають технологічні групи вівцематок, діагностують прояв передвісників його наближення, формують сакмани по 4050 голів, проводять ягніння і в подальшому вівцематок з новонародженими ягнятами переводять на кошарно-базове утримання без виокремлення в індивідуальні "клітки-кучки" та перегрупування в укрупнені сакмани. Суть способу, що пропонується, ілюструється прикладом, у рамках якого на базі племінного заводу ДПДГ "Гонтарівка" IT HAAH Вовчанського району Харківської області проводили його верифікацію. Для обґрунтування цього питання сформували дві технологічні групи вівцематок і одержаних від них ягнят харківського внутрішньопородного типу овець тонкорунної породи прекос: І група - групове ягніння вівцематок та вирощування ягнят в укрупнених сакманах з постійним складом поголів'я; II група - традиційне ягніння в оцарках з переведенням вівцематок і новонароджених ягнят до індивідуальних "кліток-кучок" та подальшим вирощуванням приплоду в укрупнених сакманах, які обладнані "їдальнями" для підгодівлі ягнят. Аналіз результатів ягніння вівцематок свідчить, що незалежно від місця його проведення і подальшого вирощування ягнят, воно проходило нормально і рівномірно. Загальна тривалість ягніння становила у середньому 29-32 хвилини. Однак ягніння вівцематок стало чинником виникнення у них родового і післяродового стресів. Тривалість їх залежала від індивідуальних особливостей тварин та супроводжувалась деякою напругою захисних сил організму. У вівцематок, яких утримували в "клітках-кучках", встановлено триваліший період адаптації після ягніння, що підтверджується реєстрацією у них окремих життєвих проявів. Зокрема, вони перебували в положенні лежачи довше на 149 хвилин, ніж за ягніння в укрупнених сакманах, що супроводжувалося їх дискомфортом, важкістю вставання та відсутністю вільного пересування. На відмінну від них вівцематки за ягніння в укрупнених сакманах за однакових умов годівлі витрачали на споживання кормів та води 7,7 % світлого часу доби, тоді як у "клітках-кучках" на цей життєвий прояв було витрачено на 1,2 % часу більше. Домінуюче ж положення в основних життєвих проявах маток обох груп займала материнська поведінка, яка виражалася в перші хвилини після ягніння рефлексом облизування. Проведені дослідження свідчать, що рефлекс облизування за тривалістю був дещо більшим на 35 хвилин у маток, яких утримували у "кліткахкучках". У ході візуальних спостережень за стереотипом поведінки ягнят установлено деяку індивідуальну мінливість окремих її елементів. Так, ягнята, які народжувались і утримувались разом із матерями в укрупнених сакманах більше на 57 хвилин, знаходились в активному стані, ніж молодняк якого утримували в "клітках-кучках", внаслідок чого вони більше часу витрачали на споживання молока, що й сприятливо відбилось на їх продуктивності (табл. 1). 2 UA 108118 U Таблиця 1 Показник Жива маса, кг: при народженні у 60-добовому віці у 180-добовому віці 0-60 діб 61-180 діб Продуктивність піддослідного молодняку, М±m Місце ягніння вівцематок та утримання молодняку І група (укрупнений сакман) II група (індивідуальні "клітки-кучки") М±m Cv М±m Cv 3,01±0,18 21,95 2,98±0,20 11,50±0,90* 24,68 9,1±0,77 32,0±2,48 15,52 29,67±2,73 Середньодобові прирости по періодах, г 14±3,48** 36,44 102±12,4 164±7,37 7,78 158±9,53 22,85 26,64 15,93 38,68 10,42 Примітка. *Р>0,95; **Р>0,99 - вірогідність різниці стосовно молодняку II групи 5 10 15 20 25 30 35 Варто вказати, що молодняк обох піддослідних груп упродовж досліду мав скоростиглість й енергію росту характерні для харківського внутрішньо породного типу овець тонкорунної породи прекос. Ягнята незалежно від способу формування технологічних груп матерів у період ягніння народжувались майже з однаковою живою масою (3,01 проти 2,98 кг) без вірогідної різниці між групами. Між тим, найбільш помітну різницю за цим показником спостерігали у віці 60 діб у молодняку, народженого в укрупнених сакманах, який переважав на 2,4 кг або 26,4 % (Р>0,95) ровесників за традиційного утримання в "клітках-кучках". Завдяки різниці за величиною середньої живої маси в цей період, ягнята І групи відрізнялись від овець II групи й кращими на 39,0 г або 38,2 % її середньо добовими приростами. У свою чергу, менш виразною швидкість росту цих показників у ягнят відмічалася у віці 180 діб, за однакових умов утримання на пасовищі. Однак тенденція на користь молодняку, народженого в укрупнених сакманах, порівняно з ровесниками за утримання в "клітках-кучках" збереглася і становила: за живою масою 2,3 кг або 7,9 %, середньодобовим приростом - на 6,0 г або 3,8 %. Середнє значення коефіцієнта варіації як величини живої маси, так і її середньодобових приростів у розрізі порівнюваних груп, було досить однорідним і не перевищувало 38,68 %, що свідчить про незначну ступінь його мінливості. Збереженість ягнят до відлучення у середньому становила 90,9 %, у тому числі І групи 94,2 % та II-87,7 %, що на 6,5 % менше. Морфологічний склад та біохімічні показники крові піддослідного молодняку знаходилися в межах фізіологічної норми. Слід зауважити, що ягнята, народжені в укрупнених сакманах мали підвищені рівні еритроцитів на 4,9 %, гемоглобіну - на 6,3 %, загального білка - 3,1 % та альбумінів - на 7,4 %, які поєднувалися з вищими показниками інтенсивності вагового росту та кращою адаптаційною здатністю до умов утримання, проте вони невірогідно відрізнялися від ровесників за утримання в "клітках-кучках". При ягнінні вівцематок і подальшому вирощуванні ягнят в укрупнених сакманах витрати ручної праці сакманників на обслуговування поголів'я були в 1,2 разу меншими, ніж за утримання в "клітках-кучках". Таким чином, на основі розробленого способу, що пропонується як корисна модель, встановлено можливість ефективного вирощування й господарського використання ремонтного молодняку овець за ягніння вівцематок в укрупнених сакманах, що сприяє зменшенню впливу стресу на їх організм, підвищенню продуктивності, життєздатності та зниженню витрат ручної праці сакманників на їх обслуговування. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 45 Спосіб формування технологічних груп вівцематок у період ягніння, який включає традиційне їх утримання в період суягності в приміщенні, який відрізняється тим, що за 5-7 діб до ягніння відбирають технологічні групи вівцематок, діагностують прояв передвісників його наближення, формують сакмани по 40-50 голів, проводять ягніння і в подальшому вівцематок з новонародженими ягнятами переводять на кошарно-базове утримання без виокремлення в індивідуальні "клітки-кучки" та перегрупування в укрупнені сакмани. 3 UA 108118 U Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4