Спосіб морфологічної діагностики пошкоджуючої дії на гіпофізарно-надниркову систему плода та новонародженого хронічної внутрішньоутробної гіпоксії

Реферат: Винахід належить до медицини, а саме до патологічної анатомії, і може бути використаним для морфологічної діагностики пошкоджуючої дії на гіпофізарно-надниркову систему плода та новонародженого хронічної внутрішньоутробної гіпоксії. Спосіб морфологічної діагностики пошкоджуючої дії середовищних факторів на ендокринну систему плода та новонародженого включає дослідження стану клітинних компонентів органів системи, пошкоджуючу дію на UA 108808 C2 (12) UA 108808 C2 гіпофізарно-надниркову систему плода та новонародженого хронічної внутрішньоутробної гіпоксії діагностують шляхом дослідження діаметра ядра та клітини адренокортикотропоцитів (АКТЦів) передньої частки гіпофіза і діаметра ядра та клітини аденоцитів пучкової зони фетальної кори наднирників за допомогою каріо- та цитометрії та констатації пошкоджуючої дії в залежності від терміну гестації, який встановлюють в тижнях 20, 21-25, 26-30, 31-35, 36. UA 108808 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до медицини, а саме до патологічної анатомії, і може бути використаним для морфологічної діагностики пошкоджуючої дії на гіпофізарно-надниркову систему плода та новонародженого хронічної внутрішньоутробної гіпоксії. Хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода є частим ускладненням вагітності. За даними різних авторів частота виникнення даної патології коливається від 40 до 80 % [Повреждающие воздействия в критические периоды пренатального онтогенеза как фактор, модифицирующий структурное развитие головного мозга и поведенческие реакции после рождения / В.А.Отеллин, Л.И.Хожай, О.Г.Гилерович и др. // Вестник РАМН. - 2002. - №12. - С. 32-35]. Стресорганізуючими і стрес-лімітуючими у внутрішньоутробному періоді є симпато-адреналова і гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова системи [Арушанян Э.Б., Арушанян Л.Г. Эпифизарный мелатонин как антистрессовый агент // Эксперим. и клин, фармакол. - 1997. - Т.60. - С.71-77.; Owens M.J., Nemeroff С. Physiology and pharmacology of corticotrophin-releasing factor // Pharmacol. Rev. - 1991. - Vol.43. - P. 425-473]. Пошкоджуюча стресова дія середовищних факторів на антистресову гіпофізарнонадниркову систему плода та новонародженого викликає серйозні розлади в цій системі та служить причиною ускладнень постнатального періоду. Оцінка ступеня та характеру пошкоджуючої дії внутрішньоутробних розладів на гіпофіз та наднирники плода та новонародженого є актуальною задачею патологічної анатомії, вирішення якої дасть змогу уточнити не тільки патогенез цього пошкоджуючого фактора, а й дати практичні рекомендації щодо ведення вагітності. Адаптаційні резерви плоду, а потім новонародженого значною мірою залежать від зрілості його ендокринної системи. Кількість методик, що дозволяють визначити ступінь зрілості тих чи інших ендокринних та нейроендокринних структур, незначна. Відомо спосіб визначення ступеня зрілості надниркових залоз плодів та новонароджених шляхом виміру товщини їх дефінітивної (остаточної) кори [Губіна-Вакулик Г.І. Патологическая анатомия эндокринных желез плода при адаптации беременной к действию отдельних средових факторов // Дисертація на пошук вченого звання доктора медичних наук - Харків, 1994]. Встановлено, що в зрілих, добре сформованих надниркових залозах товщина дефінітивної кори складає 250-450 мкм. При незначному уповільненні темпів ембріонального розвитку надниркових залоз товщина їхньої дефінітивної кори коливається в межах 150-250 мкм. При значному уповільненні темпів внутрішньоутробного розвитку надниркових залоз товщина їх дефінітивної кори не перевищує 100 мкм, причому в подібних випадках можливо говорити про гіпоплазію цих органів. Спосіб оцінки ступеня зрілості ендокринної системи плода і новонародженого, що включає дослідження стану ендокринних і нейроендокринних структур системи та їхніх елементів, з наступною оцінкою цих станів по бальній шкалі відрізняється тим, що оцінюють стан залозистої паренхіми епіфіза мозку за площею, займаної ділянками різного типу структури і 100 % площі, займаної первинною мезенхімальною стромою та паренхімою, оцінюють у 1 бал, 100 % площі, займаної псевдотрабекулярними структурами, оцінюють у 2 бали, 100% площі, займаної целюлярними структурами, оцінюють у 3 бали, обчислюють коефіцієнт зрілості за формулою і, якщо його значення відповідає величині 0,06±0,008, то ступінь зрілості епіфіза відповідає терміну гестації, при більш низьких значеннях цього показника має місце уповільнення темпів внутрішньоутробного розвитку епіфіза, при більш високих, навпаки, прискорення [Пат. № 50566 A, UA, МПК А61В 10/02. Спосіб оцінки ступеня зрілості ендокринної системи плода та новонародженого / Яковцова А.Ф., Губіна-Вакулик Г.І., Кихтенко О.В.; Харківський державний медичний університет. - 3. № 2002021170; заявл. 13.02.2002; опубл. 15.10.2002, Бюл. № 10]. Про ступінь зрілості нейрогіпофіза (задньої частки гіпофіза) судять за кількістю нейросекрета, який у ньому міститься. З метою візуалізації нейросекрета, що містить вазопресин та оксітоцин, гістологічні зрізи нейрогіпофізів плодів та новонароджених забарвлюють паральдегід-фуксином за Гоморі-Габом з дозабарвленням азокарміном за Гейденгайном. Кількість нейросекрета в задній частці гіпофіза оцінюють за п'ятибальною шкалою. Авторами було встановлено, що нейросекрет починає з'являтися в нейрогіпофізі плода на 12-13 тижні гестації та складає 0,5 бала. У 14-16 тижнів внутрішньоутробного розвитку кількість нейросекрета в нейрогіпофізі зростає до 1,0-1,5 бала. У плодів на 17-25 тижні внутрішньоутробного розвитку вміст нейросекрета в задній частці гіпофізу складає 2,0-2,5 бала. Найбільша кількість нейросекреторної речовини (4,0-4,5 бала) міститься в нейрогіпофізі плода у терміні 26-31 тиждень. У плодів 32-37 тижнів вміст нейросекрета в задній частці гіпофіза складає 2,5-3,5 бала. У доношених плодів (38-40 тижнів) та новонароджених вміст нейросекрета оцінюється в 2,0-2,5 бала [Кобозева Н.В., Гуркин Ю.А. Перинатальная эндокринология - Москва: Медицина, 1986 - 310 с.]. Авторами встановлено, що в умовах патологічного плину вагітності 1 UA 108808 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 виявляється уповільнення темпів ембріонального розвитку нейрогіпофіза плоду, що морфологічно реалізується в зменшенні загальної кількості нейросекрета аж до повного його зникнення. Даний спосіб морфологічної діагностики стану органу ендокринної системи плода та новонародженого є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. Аналіз патентної та науково-медичної інформації вказує на повну відсутність способів морфологічної діагностики пошкоджуючої дії на гіпофізарно-надниркову систему плода та новонародженого хронічної внутрішньоутробної гіпоксії. У зв'язку з вищевикладеним, в основу винаходу поставлено задачу створення способу морфологічної діагностики пошкоджуючої дії на гіпофізарно-надниркову систему плода та новонародженого хронічної внутрішньоутробної гіпоксії. Задачу, яку поставлено в основу винаходу, вирішують тим, що у відомому способі морфологічної діагностики пошкоджуючої дії середовищних факторів на ендокринну систему плода та новонародженого, який включає дослідження стану клітинних компонентів органів системи, який відрізняється тим, що пошкоджуючу дію на гіпофізарно-надниркову систему плода та новонародженого хронічної внутрішньоутробної гіпоксії діагностують шляхом дослідження діаметра ядра та клітини адренокортикотропоцитів (АКТЦів) передньої частки гіпофіза і діаметра ядра та клітини аденоцитів пучкової зони фетальної кори наднирників за допомогою каріо- та цитометрії та констатації пошкоджуючої дії при тенденції збільшення середніх морфометричних клітинних параметрів у міру дозрівання плода й збільшення гестаційного терміну до 26-30 тижнів з наступним зменшенням середніх морфометричних клітинних параметрів після 30 тижнів гестаційного терміну, який встановлюють в тижнях 20, 2125, 26-30, 31-35, 36, причому в терміні гестації 31-З5 тижнів та 36 середні морфометричні клітинні параметри плодів і новонароджених групи ризику перевершують аналогічні показники групи контролю. При цьому пошкоджуючу дію хронічної внутрішньоутробної гіпоксії діагностують при діаметрі ядра та клітини АКТЦів 6,23±0,27 та 9,34±0,38 відповідних терміну гестації 20 тижнів; 6,44±0,28, 10,31±0,43 - 21-25 тижнів; 7,18±0,34, 12,21±0,50 - 26-30 тижнів; 6,58±0,30, 10,53±0,46 31-35 тижнів та 5,17±0,19, 7,76±0,23 - 36 тижнів. При цьому пошкоджуючу дію хронічної внутрішньоутробної гіпоксії діагностують при діаметрі ядра та клітини аденоцитів 5,47±0,17 та 7,27±0,29 відповідних терміну гестації 20 тижнів; 5,95±0,19 та 10,66±0,37 - 21-25 тижнів; 6,49±0,20 та 12,45±0,44 - 26-30 тижнів; 5,51±0,18 та 10,15±0,35 - 31-35 тижнів та 5,37±0,15 та 8,73±0,32 - 36 тижнів. Технічний ефект винаходу обумовлений синергізмом етапів способу та порядком їх виконання. Спосіб виконують наступним чином: пошкоджуючу дію на гіпофізарно-надниркову систему плода та новонародженого хронічної внутрішньоутробної гіпоксії діагностують шляхом дослідження діаметра ядра та клітини адренокортикотропоцитів (АКТЦів) передньої частки гіпофіза і діаметра ядра та клітини аденоцитів пучкової зони фетальної кори наднирників за допомогою каріо- та цитометрії та констатації пошкоджуючої дії при тенденції збільшення середніх морфометричних клітинних параметрів у міру дозрівання плода й збільшення гестаційного терміну до 26-30 тижнів з наступним зменшенням середніх морфометричних клітинних параметрів після 30 тижнів гестаційного терміну, який встановлюють в тижнях 20, 2125, 26-30, 31-35, 36. При цьому в терміні гестації 31-З5 тижнів та 36 середні морфометричні клітинні параметри плодів і новонароджених групи ризику перевершують аналогічні показники групи контролю. При цьому пошкоджуючу дію хронічної внутрішньоутробної гіпоксії діагностують при діаметрі ядра та клітини АКТЦів 6,23±0,27 та 9,34±0,38 відповідних терміну гестації 20 тижнів; 6,44±0,28, 10,31±0,43 -21-25 тижнів; 7,18±0,34, 12,21±0,50 - 26-30 тижнів; 6,58±0,30, 10,53±0,46 - 31-35 тижнів та 5,17±0,19, 7,76±0,23 -36 тижнів. При цьому пошкоджуючу дію хронічної внутрішньоутробної гіпоксії діагностують при діаметрі ядра та клітини аденоцитів 5,47±0,17 та 7,27±0,29 відповідних терміну гестації 20 тижнів; 5,95±0,19 та 10,66±0,37 - 21-25 тижнів; 6,49±0,20 та 12,45±0,44 - 26-30 тижнів; 5,51±0,18 та 10,15±0,35 - 31-35 тижнів та 5,37±0,15 та 8,73±0,32 - 36 тижнів. Ефективність способу доказана експериментально. Дослідження проведене на 43 випадках аутопсій плодів і мертвонароджених немовлят терміном гестації 16-40 тижнів, виношених в умовах хронічної внутрішньоутробної гіпоксії й загиблих внаслідок антенатальної асфіксії. Всі досліджувані плоди й новонароджені залежно від гестаційного віку були розділені наступним чином: плоди терміном гестації 20 тижнів і менше (7 спостережень), плоди терміном гестації 21-25 тижнів (9 спостережень), плоди й новонароджені 2 UA 108808 C2 5 10 15 терміном гестації 26-30 тижнів (11 спостережень), новонароджені терміном гестації 31-35 тижнів (7 спостережень), новонароджені терміном гестації 36 тижнів і старше (9 спостережень). Групу порівняння склали плоди й новонароджені (47 спостережень), виношені в умовах фізіологічно перебігаючої вагітності, і також загиблих від антенатальної асфіксії. Причиною антенатальної асфіксії у всіх випадках стало гостре порушення маточно-плацентарного або пуповидного кровообігу (передчасне відшарування нормально розташованої плаценти, тромбоз пуповинних судин, туге обвиття пуповини навколо шиї плода). Для морфологічного дослідження під час аутопсії у плодів і новонароджених брали гіпофізи, а також шматочки наднирників. Матеріал фіксували в розчині нейтрального формаліну, після чого піддавали стандартній парафіновій проводці. Із приготовлених у такий спосіб блоків -6 робили серійні зрізи товщиною 4-510 м, які забарвлювали гематоксиліном, еозином, а також за Маллорі (для диференціювання АКТЦів). На мікроскопі Olympus ВХ-41 з використанням програм Olympus DP-soft і Microsoft-Exel виконували каріо- і цитометрію АКТЦів гіпофіза й аденоцитів пучкової зони фетальної кори наднирників. Весь отриманий цифровий масив даних обробляли статистично з використанням формул варіаційного аналізу [Райскина М.Е., Акялене Д.М. Статистическая обработка медицинских данных. - Вильнюс: Моклас, 1989. – 101 с.; Сериенко В.И., Бондарева И.Б. Математическая статистика в клинических исследованиях. - М.: ГЭОТАРМЕДИЦИНА, 2000. - 256 с.]. Результати каріо- і цитофотометрії АКТЦів аденогіпофиза наведені в табл.1. 20 Таблиця 1 Дані каріо- і цитометрії АКТЦів гіпофіза в плодів і новонароджених різного гестаційного віку (у -6 м10 ) Термін гестації (у тижнях) 20 21-25 26-30 31-35 36 Група порівняння Діаметр ядра Діаметр клітини 6,27±0,25 9,41±037 6,34±0,27 9,83±043 6,48±0,29 10,37±0,47 6,63±0,31 10,94±0,51 6,78±0,33 11,53±0,55 Досліджувана група Діаметр ядра Діаметр клітини 6,23±0,27 9,34±0,38 6,44±0,28 10,31±0,43 7,18±0,34 12,21±0,50* ** 6,58±0,30 10,53±0,46* 5,17±0,19* ** 7,76±0,23 * ** Примітка: * - імовірність різниці двох середніх у сусідніх термінах гестації достовірна; ** імовірність різниці достовірна між досліджуваною групою й групою порівняння 25 30 35 Як показує таблиця, у плодів і новонароджених, виношених в умовах фізіологічно перебігаючої вагітності, виявляється тенденція до збільшення середнього діаметра ядра й середнього діаметра клітини в міру дозрівання плода. У досліджуваній групі така динаміка спостерігається до 31-35 тижнів гестації, після чого виявляється достовірне зменшення середніх каріо- і цитометричних показників. При цьому в 31-35 тижнів показники середніх діаметрів ядер і АКТЦів плодів і новонароджених досліджуваної групи перевершують аналогічні показники плодів і новонароджених групи порівняння. Результати каріометричного й цитометричного дослідження аденоцитів пучкової зони фетальної кори наднирників плодів і новонароджених представлені в табл. 2. Аналізуючи дані, наведені в даній таблиці, необхідно відзначити, що в групі порівняння також, як і при дослідженні АКТЦів, має місце тенденція збільшення середніх морфометричних клітинних параметрів у міру дозрівання плода й збільшення гестаційного терміну. 3 UA 108808 C2 Таблиця 2 Дані каріо- і цитометрії аденоцитів пучкової зони фетальної кори наднирників у плодів і -6 новонароджених різного гестаційного віку (у м10 ) Термін гестації (у тижнях) 20 21-25 26-30 31-35 36 Група порівняння Діаметр ядра Діаметр клітини 5,56±0,19 7,14±0,25 5,87±0,21 9,26±0,30 6,10±0,23 11,24±0,44* 6,23±0,26 11,87±0,42 6,57±0,30 12,34±0,47 Досліджувана група Діаметр ядра Діаметр клітини 5,47±0,17 7,27±0,29 5,95±0,19 10,66±0,37* ** 6,49±0,20 12,45±0,44 * ** 5,51±0,18 10,15±0,35* 5,37±0,15 ** 8,73±0,32 * ** Примітка: * - імовірність різниці двох середніх у сусідніх строках гестації достовірна; ** імовірність різниці достовірна між досліджуваною групою й групою порівняння 5 10 15 Встановлено, що вплив хронічної внутрішньоутробної гіпоксії в АКТЦах аденогіпофіза й аденоцитах пучкової зони фетальної кори наднирників спочатку викликає збільшення морфометричних клітинних параметрів, що свідчить про збільшення їх морфо-функціональної активності. Очевидно, дана фаза є фазою адаптації й компенсації при гіпоксичному стресі. Згодом настає спад морфофункціональної активності досліджуваних ендокриноцитів з одночасним зменшенням їх морфометричних клітинних параметрів, що є морфологічним еквівалентом фази декомпенсації. Слід зазначити, що в наднирниках декомпенсація настає раніше (в 31-35 тижнів гестації), чим в аденогіпофізі (в 36 тижнів і більше). Таким чином, результати проведеного клініко-експериментального дослідження надають фактичний матеріал, аналіз якого дає підставу стверджувати, що задача, яка поставлена в основу винаходу, виконана. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 20 25 30 35 40 1. Спосіб морфологічної діагностики пошкоджуючої дії середовищних факторів на ендокринну систему плода та новонародженого, який включає дослідження стану клітинних компонентів органів системи, який відрізняється тим, що пошкоджуючу дію на гіпофізарно-надниркову систему плода та новонародженого хронічної внутрішньоутробної гіпоксії діагностують шляхом дослідження діаметра ядра та клітини адренокортикотропоцитів (АКТЦів) передньої частки гіпофіза і діаметра ядра та клітини аденоцитів пучкової зони фетальної кори наднирників за допомогою каріо- та цитометрії та констатації пошкоджуючої дії при тенденції збільшення середніх морфометричних клітинних параметрів у міру дозрівання плода й збільшення гестаційного терміну до 26-30 тижнів з наступним зменшенням середніх морфометричних клітинних параметрів після 30 тижнів гестаційного терміну, який встановлюють в тижнях 20, 2125, 26-30, 31-35, 36, причому в терміни гестації 31-35 тижнів та 36 середні морфометричні клітинні параметри плодів і новонароджених групи ризику перевищують аналогічні показники групи контролю. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що пошкоджуючу дію хронічної внутрішньоутробної гіпоксії діагностують при діаметрі ядра та клітини АКТЦів 6,23±0,27 та 9,34±0,38 відповідних терміну гестації 20 тижнів; 6,44±0,28, 10,31±0,43 - 21-25 тижнів; 7,18±0,34, 12,21±0,50 - 26-30 тижнів; 6,58±0,30, 10,53±0,46 - 31-35 тижнів та 5,17±0,19, 7,76±0,23 - 36 тижнів. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що пошкоджуючу дію хронічної внутрішньоутробної гіпоксії діагностують при діаметрі ядра та клітини аденоцитів 5,47±0,17 та 7,27±0,29 відповідних терміну гестації 20 тижнів; 5,95±0,19 та 10,66±0,37 - 21-25 тижнів; 6,49±0,20 та 12,45±0,44 - 2630 тижнів; 5,51±0,18 та 10,15±0,35 - 31-35 тижнів та 5,37±0,15 та 8,73±0,32 - 36 тижнів. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4