Спосіб неінвазивної діагностики стеатогепатозу у дітей

Реферат: Спосіб неінвазивної діагностики стеатогепатозу у дітей включає використання біометричних показників та вимірювання параметрів розподілу вісцерального і підшкірного жиру. Додатково проводиться діагностика із застосуванням ультразвукових хвиль. UA 118954 U (12) UA 118954 U UA 118954 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до дитячої гастроентерології, і може бути використана для дослідження і оцінки наявності розладів жирового обміну, а саме визначення параметрів вісцерального жиру з метою діагностики неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у дітей з надмірною вагою та ожирінням. На теперішній, час НАЖХП визнана найбільш поширеною нозологічною формою в структурі хронічних дифузних захворювань печінки у дітей та підлітків промислово розвинутих країн світу. НАЖХП щільно асоційована з абдомінальним ожирінням, інсулінорезистентністю, порушенням толерантності до вуглеводів та дисліпідемією, тобто має тісний зв'язок та є проявом метаболічного синдрому. Ожиріння є провідним конституціональним фактором ризику розвитку НАЖХП у дітей. В даний час, тип розподілу жиру в тілі, зокрема накопичення вісцерального жиру, вважається важливим чинником розвитку захворювання. Проведені дослідження підтверджують, що розвиток стеатозу печінки пов'язаний з надлишковою масою тіла (особливо при її вісцеральному типі розподілу) [Park J., Kim J., Kim J. Visceral adipose tissue area is an independent risk factor for hepatic steatosis // Hepatology. - 2007. Vol. 14. - P. 1740-1746]. Тому для більш об'єктивного відбору осіб з ризиком розвитку стеатозу печінки необхідна розробка нових технологій і методів дослідження, які дозволять підвищити надійність та оперативність оцінки розладів жирового обміну з визначенням характеру розподілу жирової маси тіла [Э.Г. Мартиросов, Д.В. Николаев, С.Г. Руднев // Технологии и методы определения состава тела человека. - М.: Наука, 2006. - 248 с. - ISBN 5-02-035624-7 (в пер.)]. Відомо, що основним критерієм ожиріння є надмірне накопичення жирової тканини в організмі. Всесвітньою організацією охорони здоров'я рекомендовано застосовувати індекс маси тіла (ІМТ) як загальноприйнятий і найбільш важливий критерій оцінки надмірної маси тіла та ожиріння у клінічній практиці для дорослих і дітей [World Health Organization. Obesity: preventing and managing the global epidemic. Report of a WHO consultation on obesity. World Health Organization: Geneva, 1998]. Відомі різні методи визначення складу тіла in vivo з визначенням індексу маси тіла (ІМТ), що розподіляються: за принципами побудови методу (антропометричні, фізичні, біофізичні); за умовами їх використання (польові, амбулаторні, клінічні, та ті, що обслуговують фундаментальні дослідження); за показниками, що вимірюють (гідростатична десинтометрія, волюмінометрія, рентгенівська абсорбціометрія та ін.) [Гайдаєв Ю.О., Моісеєнко P.O., Жданова М.П. та ін. Стан ендокринологічної служби України та перспективи розвитку медичної допомоги хворим з ендокринною патологією // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2006. - № 2. – С. 9-14]. Проте жодне з досліджень не довело пріоритетності застосування для діагностики надмірної маси тіла й ожиріння. Недоліком є те, що ці методи є доволі дорогими й малодоступними. Відома велика кількість досліджень, які свідчать, що при високих показниках ІМТ вміст жирової маси тіла в організмі не перевищує норму. Вперше такі спостереження були зроблені при вивченні американських спортсменів [Behnke A.R., Feen В.С, Welham W.C. The specific gravity of healthy men. Body weight divided by volume as an index of obesity. 1942 // Obes. Res. - 1995. - Vol.3. - № 3. - P. 295-300], що дало поштовх для подальших досліджень компонентного складу тіла і розробки кількісних антропометричних індексів (співвідношення 2-х, 3-х та більш антропометричних ознак) та специфічних формул для оцінки % ЖМТ у дорослих осіб (індивідуумів), одержаних на основі 2-компонентної, 3- та 4-компонентної моделі оцінки, а також поєднання методів. Найближчим аналогом до корисної моделі, що заявляється, є спосіб оцінки розладів жирового обміну та відбору осіб з ризиком розвитку стеатозу печінки [Пат. на корисну модель UA, 61158. МПК А61В 5/055 А61В 5/107. Спосіб оцінки розладів жирового обміну та відбору осіб з ризиком розвитку стеатозу печінки / Бабак О.Я., Колеснікова О.В., Дубров К.Ю; Власник: Державна Установа "Інститут терапії ім. Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України". - № u201015378; заявл. 20.12.2010; опубл. 11.07.2011. - Бюл. № 13, 2011 р.]. Цей спосіб поряд з проведенням загальноприйнятих обстежень осіб з надлишковою масою тіла, включає проведення антропометричних обстежень з кількісною оцінкою жирової маси тканини у відсотках (% ЖМТ) за відомою формулою у осіб з надлишковою масою тіла та, додатково, у пацієнтів на неалкогольну жирову хворобу печінки з метаболічним синдромом, для кількісної оцінки % ЖМТ вибирають формулу, яка одержана на підставі 4-компонентної моделі складу тіла та має наступний вигляд: % ЖМТ=64,5-848/ІМТ + 0,079 × Вік - 16,4 × Стать + 0,05 × Стать × Вік + 39,0 × Вік + 39,0 × Стать / ІМТ, де: величина Стать приймає значення 0 та 1 для жінок та чоловіків відповідно, а вік вимірюють у роках, і тим пацієнтам, у яких % ЖМТ перевищує нормативні значення не менш ніж у 1,8 разу (норма для чоловіків - 20 %, жінок - 30 %), обстеження доповнюють проведенням комп'ютерної томографії, за даними якої як оціночний критерій розладів жирового обміну визначають співвідношення площі ВЖТ/ГТЖТ, у якому ВЖТ, 1 UA 118954 U 2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 2 см - це площа вісцеральної жирової тканини, ПЖТ, см - це площа підшкірної жирової тканини, і, якщо значення співвідношення більш ніж 0,65±0,3, свідчать про вісцеральний розподіл жиру та розвиток стеатозу печінки. Недоліками найближчого аналогу є те, що він досить складний у виконанні та непридатний для використання в педіатрії. Суттєвими недоліками даного способу діагностики є наступні: - високий рівень рентген-випромінювання при проведенні комп'ютерної томографії (КТ), що не дозволяє провести дослідження кілька разів поспіль, у динаміці; - обмеженість у виконанні КТ для дітей до 7 років, у зв'язку з неспроможністю довготривалого перебування дитини у горизонтальному положенні (до 30 хвилин згідно з протоколом дослідження); - складність алгоритму комп'ютерної томографії (КТ); низька відтворюваність та висока вартість процедури. В основу корисної моделі поставлена задача, що полягає в оптимізації діагностики НАЖХП у дітей шляхом раціонального вибору обстежень, тобто удосконалення діагностики НАЖХП на початкових етапах розвитку, в якому за рахунок зміни характеру дослідження досягається виявлення ультразвукових критеріїв, достатніх для визначення наявності стеатозу печінки у дітей Загальними ознаками найближчого аналога та способу, що заявляється, є використання біометричних показників та вимірювання параметрів розподілу вісцерального і підшкірного жиру. Відмінною ознакою є діагностика із застосуванням ультразвукових, хвиль. Поставлена задача вирішується шляхом проведення інструментального дослідження, а саме, оцінки параметрів розподілу жирової тканини при ультразвуковому дослідженні в режимі 2D-сканування з розрахунком жирового індексу черевної стінки (ЖІЧС). Спосіб, що заявляється, здійснюють наступним чином. Дослідження проводять за допомогою ультразвукового сканера „Toshiba Xario SSA660-A" (Japan), конвексним 3,5-7,0 МГц та лінійним 7,0-12,0 МГц датчиками у реальному масштабі часу. Ультразвукове дослідження виконують натщесерце. Крива компенсації посилення по глибині корегується в нейтральне положення та калібрується приріст таким чином, що рідинні структури (вміст жовчного міхура, нижньої полої вени і аорти) є анехогенними. Всі ультразвукові вимірювання проводяться без компресії на датчик. Наступні параметри оцінювалися з основою на середні арифметичні значення з трьох вимірювань: 1) Підшкірний жир (ПЖ) - відстань від шкіри до білої лінії, виміряна на гемі-грудинній лінії, на 1 см вище пупкового рубця, з використанням лінійного трансдьюсера в поздовжньому скануванні (фіг. 1а). 2) Надчеревний жир (НЧЖ) - відстань від білої лінії до парієтальної черевини, виміряна на гемі-грудинній лінії, на 1 см вище пупкового рубця, з використанням лінійного датчика в поздовжньому скануванні (фіг. 1б). 3) Жировий індекс черевної стінки (ЖІЧС) - розраховували шляхом поділу найбільшого значення НЧЖ (максимальний НЧЖ) на найменший показник ПЖ (мінімальний ПЖ): ЖІЧС=НЧЖmах/ПЖmіn. Корисну модель пояснюють подані ехограми, де продемонстровано вимірювання товщини підшкірного жиру (ПЖ) і надчеревного жиру (НЧЖ) для розрахунку жирового індексу черевної стінки (ЖІЧС) (фіг. 1, 2). Отримані показники ЖІЧС були співставлені з даними отриманими при дослідженні печінки за допомогою апарата "FibroScan® 502 touch" (Echosens, Paris, France). Проведений ROCаналіз показника ЖІЧС з метою визначення граничного значення. За даними ROC-аналізу (фіг. 3) перевищення ЖІЧС значення 0,35 свідчило про наявність стеатозу печінки (чутливість 88,9 %, специфічність - 85,0 %). Приклад № 1. Хвора P., 11 p., історія хвороби № 418, надійшла до дитячого відділення ДУ "Інститут гастроентерології НАМНУ" 30.11.2015 р. у зв'язку з диспептичними скаргами, надмірними прибавками у вазі. При ультразвуковому досліджені органів черевної порожнини, а саме печінки, ехогенність паренхіми звичайна в порівнянні з паренхімою нирки, дистальне затухання УЗ відсутнє. За даними фібросканування - S0. За допомогою УЗД ми оцінювали розподіл вісцерального жиру, вимірюючи товщину надчеревного жиру, підшкірного жиру з розрахунком відношення цих показників, що було названо жировим індексом черевної стінки. У даної пацієнтки жировий індекс склав 0,33, що свідчить про відсутність стеатозу печінки. 2 UA 118954 U 5 10 15 20 Ультразвукове дослідження. Фігура 1. Демонстрація вимірювання товщини підшкірного жиру (ПЖ) та надчеревного жиру (НЧЖ). Приклад № 2. Хворий С., 14 р., іст. хвороби № 081, надійшов до дитячого відділення ДУ "Інститут гастроентерології НАМНУ" 25.02.2016 р. у зв'язку зі скаргами на важкість у правому підребер'ї, гіркий присмак у роті, надмірну вагу. При ультразвуковому досліджені органів черевної порожнини, а саме печінки, виявлено підвищення ехогенності паренхіми печінки по відношенню до паренхіми правої нирки та дистальне затухання сигналу ультразвуку. За даними фібросканування - S3. За допомогою УЗД ми оцінювали розподіл вісцерального жиру, вимірюючи товщину надчеревного жиру, підшкірного жиру з розрахунком жирового індексу черевної стінки. У даного пацієнта жировий індекс склав 0,68, що у поєднанні з даними ультразвукового обстеження печінки, свідчить про наявність стеатозу печінки. Фіг. 2а - демонстрація вимірювання товщини підшкірного жиру (ПЖ) та фіг. 2б надчеревного жиру (НЧЖ) Способу характерна відсутністю рентгенівського навантаження, високою частотою відтворюваності, можливістю динамічного дослідження з метою контролю ефективності лікування. За способом відповідно запропонованої корисної моделі обстежено 60 дітей з надмірною вагою та ожирінням, хворих на НАЖХП. Усі пацієнти, що увійшли в дослідження, перебували на стаціонарному лікуванні в гастроентерологічному відділенні ДУ "Інститут гастроентерології НАМН України". Контрольну групу склали 30 дітей з надмірною вагою та ожирінням аналогічної вікової категорії без ознак стеатозу печінки. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 Спосіб неінвазивної діагностики стеатогепатозу у дітей, що включає використання біометричних показників та вимірювання параметрів розподілу вісцерального і підшкірного жиру, який відрізняється тим, що додатково проводиться діагностика із застосуванням ультразвукових хвиль. 3 UA 118954 U Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4