Спосіб лікаря кончаковської оздоровлення організму пацієнта

Реферат: UA 73602 U UA 73602 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини і може бути використана для оздоровлення пацієнта не медикаментозними засобами лікування, а саме шляхом використання засобів остеопатії та краніосакральної терапії. Відомий спосіб оздоровлення пацієнта (Патент UA № 11044, А61Н 1/00, А63В 23/02, від 06.05.2005), який включає операції з биття, розтирання, розслаблення м'язів та зняття стресу. Зняття стресу досягається за допомогою впливу хлостотерапії на тіло, вкрите простирадлом в лежачому положенні. Терапію проводить мануальний терапевт нанесенням ударів березовими, вербовими лозинами по хребту, сідничних зонах, по ікрах ніг. Тривалість виконання процедури, при якій частота серцевих скорочень сягає оптимального рівня, становить не більше 6-10 хвилин без перерви протягом 10-12 днів. Відомий спосіб оздоровлення пацієнта (Патент UA № 35086, А61Н 39/00, А61В 5/02, від 10.08.1999), який включає клінічне обстеження хворого, застосування акупунктури та мануальної терапії, визначання рівня артеріального тиску. При підвищених значеннях рівня тиску, його корегують гіпотензивними препаратами і паралельно продовжують мануальну терапію та акупунктуру. Відомий спосіб оздоровлення пацієнта (Патент RU № 2296551, А61В1/00, від 03.04.2006), вибраний за найближчий аналог. Спосіб містить проведення діагностики, що включає медичне обстеження, остеопатичне обстеження функціональних розладів опорно-рухової, м'язової та фасціальної систем та електропунктурну діагностику по способу доктора Р. Фолля з тестуванням і підбором ефективної дози необхідних біологічно-активних препаратів. Оздоровлення пацієнта здійснюється шляхом системної дії на організм, що полягає в проведенні процедур виявлення та сеансів корекції функціональних розладів опорно-рухової, м’язової та фасціальної систем організму пацієнта шляхом застосування прийомів остеопатії та краніосакральної терапії. Надалі здійснюють дію шляхом методів остеопатії на вищезгадані системи людини впродовж восьми сеансів за два місяці послідовно по одному разу на тиждень. Надалі проводять три сеанси з періодичністю один раз на місяць, після чого раз на три місяці проводять контрольний огляд. Кожен сеанс остеопатії здійснюють таким чином, що корекція структуральних дисфункцій супроводжує корекцією внутрішніх органів, що іннервуються з тих же сегментів хребта, на які були спрямовані структуральні прийоми. Перед усуненням структуральних дисфункцій роблять міофасціальний реліз поперекового, грудного і шийного відділів впродовж 20-30 хвилин. На кожному сеансі впродовж години на організм додатково впливають на тік сегментарні зони і внутрішні органи, дисфункції яких усувалися впродовж сеансу, лазерною рефлексотерапією або таласотерапією, або СКЕНАР-терапією, або СКЕНАРтерапією з лікувальною ковдрою. Після закінчення остеопатичного лікування людини призначають гімнастику, що розслабляє м'язово-зв'язковий апарат. Вказаний спосіб є переобтяженим додатковими методами впливу на організм пацієнта. Корисною моделлю поставлена задача створення способу оздоровлення пацієнта, в якому за рахунок здійснення динамічного впливу на м'язи та фасції опорно-рухової системи організму пацієнта при застосуванні прийомів остеопатії та краніосакральної терапії, забезпечується достатній рівень відновлення здоров'я пацієнта. Поставлена задача вирішується тим, що в способі оздоровлення пацієнта, за яким здійснюють загальне медичне обстеження організму пацієнта та обстеження та усунення функціональних розладів опорно-рухової системи організму пацієнта шляхом застосування прийомів остеопатії та краніосакральної терапії, згідно з корисною моделлю, додатково проводять фізичні вправи для здійснення динамічного впливу на м'язи та фасції опорно-рухової системи організму пацієнта. Запропонований спосіб відновлення здоров'я пацієнта відрізняється від найближчого аналога здійсненням динамічного впливу на м'язи та фасції опорно-рухової системи організму пацієнта. Використання зазначеного вище способу забезпечує ефективне усунення функціональних розладів опорно-рухової системи організму пацієнта. Спосіб здійснюють наступним чином. Проводять загальне медичне обстеження організму пацієнта, ретельне опитування та вивчення анамнезу захворювання. Шляхом застосування прийомів остеопатії та краніосакральної терапії проводять об'єктивне неврологічне та ортопедичне обстеження розладів опорно-рухової системи організму пацієнта. Виявлені функціональні розлади опорно-рухової системи організму пацієнта усувають шляхом застосування прийомів остеопатії та краніосакральної терапії. При обстеженні та усуненні функціональних розладів опорно-рухової системи організму пацієнта проводять фізичні вправи, якими здійснюють динамічний вплив на м'язи та фасції опорно-рухової системи організму пацієнта. 1 UA 73602 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Приклади здійснення способу: Приклад 1. Жінка 68 років. Зверталась зі скаргами на болі та відчуття скованості в шиї та верхньому плечовому поясі, було важко повертати голову вбік, неможливо лежати на спині через збільшення болю і як наслідок - збільшення серцебиття; тяжкість в обох ногах і внаслідок цього було важко пересуватися; були болі в області попереку. Обстежена: за результатами рентгенологічного обстеження та КТ у хворої було діагностовано розповсюджений остеохондроз всіх відділів хребта з дистрофічним стенозом хребтового каналу на рівні С3-С7. Задня кила диска С5-С6 з ретролістезом С5 до 2 мм, задня протрузія дисків С3-С4, С6-С7. Спондилоартроз в сегментах Th8-Th12, непрямі ознаки задньої протрузії дисків Th7-Th9. Задня кила дисків L3-L4, L5-S1 з частковим звапненням, задня протрузія дисків L2-L3, L4-L5. За результатами МРТ шийного відділу діаметри: на рівні С3-С4 кила до 3,8 мм на 16,2 мм; С4-С5 задня протрузія до 2,0 мм на 6,6 мм; С5-С6 задня кила до 4,0 мм на 19,2 мм; С6-С7 задня кила до 3,5 мм на 18,3 мм. Кили викликали компресію дурального мішка та спинномозкових корінців. На рівні Th1-Th2 задня протрузія до 2,1 мм. Структура спинного мозку не була змінена. При візуальній діагностиці було виявлено: тканини пастозні на всій поверхні спини і нижніх кінцівок, всюди ціанотичні, шкіра з темним відтінком (особливо було виражено в області нижніх кінцівок). Паравертебральні м'язи справа виступали більше, чим зліва, амплітуда нахилу вперед не перевищувала 30 град, при цьому з'являлись болі в області попереку. Під час нахилу вперед шийний, верхнє та середньогрудний відділи виконували рухи злитно, поперековий відділ хребта також рухався як одне ціле. Орієнтири таза були підняті справа, таз був розвернутий навколо вертикальної осі вліво, лівий напівтаз був відкритий назовні більше. Хвора могла знаходитися тільки в положенні лежачи на животі, положення лежачи на спині (навіть з подушкою під головою) викликало біль в області шиї і верхньогрудного відділу з іррадіацією в руки, а через кілька хвилин - і серцебиття. За рік спостереження було проведено 4 курси лікування згідно із заявленим способом. Протягом першого курсу лікування використовували техніки краніосакральної терапії, міофасціального релізу, масажні техніки. Багато уваги приділяли паравертебральним м'язам, м'язам тазу і м'язам нижніх кінцівок. Були призначені 3 вправи в положенні лежачи на животі і стоячи для виконання вдома вранці та ввечері по 10 раз, але під контролем самопочуття. Під час виконання вправ давали завдання спеціальним чином слідкувати за рухами, диханням, положенням різних частин тіла в різні моменти виконання руху. В результаті, пацієнтка при довготривалому спостереженні навчалась відслідковувати різні відчуття свого тіла і розробляти до них своє відношення. Навички давали безпосередньо під час сеансів з терапевтом за допомогою мови та додаткових вправ. Наприкінці першого курсу лікування змінився колір нижніх кінцівок - пройшов бурий відтінок та зменшився ціанотичний малюнок. З'явилася легкість в пересуванні, збільшився кут нахилу до 45-50 град. Було дано домашнє завдання на час перерви між лікуванням. Другий курс лікування проходили через місяць. За час, який пройшов збереглась легкість в ногах та світлий колір ніг. Рівномірно дещо зменшилась пастозність - хвора почала помічати, що стало легше одягати взуття. Також починали роботу в положенні лежачи на животі і до роботи починали додавати техніки роботи з м'язами грудного відділу хребта та верхнього плечового поясу. Техніки залишали попередніми. Ціль - відпрацювати як поверхові, так і глибокі м'язи, фасції спини і нижніх кінцівок. В цьому курсі лікування хвора збільшила час лежання на спині. Додавали вправи в положенні лежачи на спині до тих, що вже були. На третій курс лікування хвора прийшла через два місяці. Відмічала зменшення відчуття скутості в верхньому плечовому поясі, збільшення часу лежання на спині, однак збереглись болі в попереку і обмеження рухомості шиї. В цьому курсі лікування була додана робота з м'язами шиї м'якими остеопатичними методиками, методиками фасціального релізу і краніосакральної терапії. Робота з кістками черепа й головою в цілому. Були додані вправи на розтягування. В кінці курсу лікування при нахилах вперед руками доставала до середини гомілок, з'явилась більша рухливість по відділам хребта за рахунок збільшення еластичності м'яких тканин. Четвертий курс лікування був пройдений через півроку. Хвора відмічала, що залишились періодичні болі по ходу хребта, які і були раніше, однак інтенсивність зменшилась, так що вона тепер може спати на спині з певною подушкою; пройшло відчуття скованості в верхньому плечовому поясі і затікання шиї. Серцебиття в положенні на спині виникали всього кілька разів за час перерви. Хвора постійно виконувала призначені вправи. 2 UA 73602 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 В ході роботи: міофасціальний реліз м'язів ніг, спини, верхнього плечового пояса, шиї. Робота з глибокими м'язами спини. Краніосакральні методики роботи з крижами, хребтом, головою, ногами. Корекція вправ. Хвора відмічала, що в процесі виконання вправ самостійно знаходила потрібні їй рухи, щоб полегшити неприємні відчуття, що виникали під час нашої перерви. Винаходила нові рухи, що допомагало їй впоратись з неприємними відчуттями в тілі. Приклад 2. Жінка, 58 років зверталась зі скаргами на болі в області попереку, неможливість нахилятись вперед, болі в положенні лежачи на спині, що посилюються при поворотах та спробах поворухнутись. Болі у правому кульшовому суглобі, що посилюються при навантаженні та ходьбі, а також при згинанні ноги у кульшовому суглобі. Відчуття скованості у шийному відділі хребта та області плечей. Порушення сну через дискомфорт у тілі. Вперше в житті почали турбувати болі в області попереку відразу після народження дитини, близько 20 років назад. Потім спостерігались по кілька загострень на рік після фізичних перевантажень. Вела переважно сидячий спосіб життя. Неодноразово болі проходили самі собою через деякий час, періодично консультувалась у дільничного невролога та лікувалась амбулаторно. Однак, кілька останніх загострень болю відрізнялись більш вираженою інтенсивністю та не проходили за звичний проміжок часу (один тиждень), а тримались більше місяця, також довго тривало обмеження рухів у поперековому відділі та з'являлись скованість та дискомфорт у області шиї та області плечей, у зв'язку з чим вирішила звернутись по допомогу. Була обстежена: МРТ попереково-крижового відділу хребта: ознаки дегенеративнодистрофічних змін поперекового відділу хребта. Протрузії міжхребцевих дисків в локалізації: Тh11-Тh12 до 3 мм, L1-L2 до 3,1 мм, L2-L3 до 3,1 мм, L4-L5 до 3,1 мм, L5-S1 до 4,6 мм. Рентгенологічно: Ro обох кульшових суглобів: без ознак дегенеративних змін. При неврологічному огляді: розладів чутливості не було виявлено, сухожилкові та періостальні рефлекси без різниці сторін на руках, дещо пожвавлені колінний та ахіллів релекс зліва. Патологічні рефлекси не були визначенні. Емоційно лабільна, фіксована на своїх відчуттях. Висловлювала негативні думки щодо свого здоров’я та лікування в цілому. При візуальному огляді: вигляд ззаду - зміщення границь тазового та плечового регіонів вниз справа. Гіпертонус правої паравертебральної м'язи зліва, більш виражено у поперековому відділі та шийно-грудному переході. Ділянки спазмованих сідничних м'язів та глибоких м'язів задньої групи м'яз нижньої кінцівки, більше виражено справа. Права нога коротша приблизно на 2 см, з найбільшою вірогідністю м'язового ґенезу. Обмежена рухомість у поперековому та шийному відділах хребта згідно з функціональними тестами рухомості хребта. При нахилах вперед пацієнтка досягала кінчиками пальців лише середини стегна. Пальпаторно: болючість та ущільнення м'язів попереку, сідничних м'язів, глибоких м'язів задньої групи м'язів нижньої кінцівки, лівого паравертебрального м'язу, м'язів, що відводять нижню кінцівку. Покращення стану контролювалось по збільшенню амплітуди рухів, зменшенню інтенсивності больового синдрому, а також по зміні якості виконання призначених вправ. Хвора отримувала курси лікування: 1-й курс лікування 12 сеансів, 2-й курс лікування через 2 тижні, 3-й курс лікування через місяць, 4 й курс лікування через 3 міс, а згодом спостерігалась через півроку та рік. На кожному з курсів лікування проводили сеанси мануальної терапії з застосуванням остеопатичних технік та кілька сеансів були видалені для проведення краніосакральної терапії. На першому курсі лікування було підібрано 10 динамічних вправ, виконання яких починали із одної вправи, далі поступово додавали інші. Правильність виконання та спрямованість вправ кожного сеансу контролювались лікарем, крім того, впродовж кожного сеансу лікар роз'яснював методику вправ та доцільність їх виконання. Для даної пацієнтки було підібрано вправи із впливом на м'язи поперекового відділу, тазу, нижніх кінцівок, поясу верхніх кінцівок. Пацієнтка була повинна виконувати їх щоденно два рази на день, обговорювались нюанси виконання. В ході першого курсу лікування значно зменшились болі в ділянці кульшового суглобу, збільшилась амплітуда згинання хребта в цілому (почала досягати кінчиками пальців до верхнього краю надколінника) та окремо по відділах, дещо зросла якість виконання призначених вправ. В ході другого курсу лікування зменшилась пальпаторна болючість вищевказаних м'язів, було збільшено навантаження вправ, ще збільшилась амплітуда рухів хребта (почала досягати кінчиками пальців до середини гомілки) та нижніх кінцівок. Зменшилось напруження м'язів вздовж хребта. 3 UA 73602 U 5 10 15 20 Під час місячної перерви пацієнтка мала фізичне перевантаження, що спричинило загострення первинних скарг, але інтенсивність болю була менш вираженою, крім того вона продовжувала виконувати призначені вправи, що значно полегшувало її стан. У стані загострення було проведено наступний курс лікування. На цей раз скарги зменшились за вдвічі менший проміжок часу, крім того не супроводжувалися емоційною компонентою. Були скореговані вправи. Через 3 місяці хвора відчувала себе добре, продовжувала виконувати вправи. За наступні півроку хвора переїхала з міста в сільську місцевість, де різко збільшилося фізичне навантаження та виконувалася фізична робота кожного дня. В перші два тижні це спровокувало появу загострення первинних скарг пацієнтки, однак, за відсутності емоційної компоненти, вона змогла самостійно справлятися з фізичним дискомфортом, що з'явився. Вона згадувала пояснення лікаря під час сеансів про призначення та цілі вправ, намагалася максимально точно відчути проблемні місця у своїх м'язах і навіть сама підбирала вправи для моментального полегшення свого стану. В катамнезі позитивний результат спостерігався протягом близько 2 років при наявності інтенсивного фізичного навантаження. За цей час відбувались кілька загострень, з якими пацієнтка самостійно справлялась за допомогою виконання фізичних вправ тих, що були призначені лікарем а також тих, що вона могла самостійно для себе підібрати на певний час. Наступного разу зверталась через 2,5 роки життя в сільській місцевості, коли відчула, що потребує додаткової роботи з м'язами. Цей факт доводить, що комплексне лікування за розробленою схемою є патогенетично обґрунтованим, дозволяє досягти стійких терапевтичних результатів а також дає пацієнту інструменти для самостійного покращення своїх симптомів, а також допомагає деталізовано спостерігати та вивчати феномени свого тіла. 25 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 35 1. Спосіб оздоровлення організму пацієнта, який полягає у загальному медичному обстеженні організму і обстеженні та усуненні функціональних розладів опорно-рухової системи організму пацієнта шляхом застосування прийомів остеопатії та краніосакральної терапії, який відрізняється тим, що додатково проводять фізичні вправи для здійснення динамічного впливу на м'язи та фасції опорно-рухової системи організму пацієнта. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що додаткові фізичні вправи для здійснення динамічного впливу на м'язи та фасції опорно-рухової системи організму пацієнта проводять одночасно з обстеженням та усуненням функціональних розладів опорно-рухової системи організму. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4