Спосіб прогнозування ризику переходу клінічно ізольованого синдрому у розсіяний склероз

Реферат: Спосіб прогнозування ризику переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз включає збір клініко-анамнестичних даних пацієнта, при якому встановлюють стать пацієнта, визначають термін появи клінічно ізольованого синдрому, симптоми захворювання та послідовність їх виникнення. Проводять клініко-лабораторне обстеження пацієнта, яке включає визначення наявності HLA-алелей ризику методом SSP-PCR та інструментальну МРТдіагностику, визначають кількість вогнищ ураження, їх локалізацію та наявність перифокального набряку з наступною оцінкою за факторами теоретичного ризику переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз. Як фактори ризику використовують дані про стать, кількість МРТ-вогнищ демієлінізації, наявність перифокального набряку, HLA-алелі ризику та особливості локалізації вогнищ. Визначають оцінку ризику. UA 77483 U (12) UA 77483 U UA 77483 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до неврології, і може бути використана для точного прогнозу особливостей перебігу клінічно ізольованого синдрому, зокрема його переходу у розсіяний склероз. Клінічно ізольований синдром є специфічним симптомокомплексом, що виникає як результат епізоду демієлінізації в одному (монофокальний) чи декількох (мультифокальний) відділах центральної нервової системи, що триває принаймні 24 години. У випадку, якщо наряду з проявами клінічного ізольованого синдрому під час проведення магнітно-резонансної томографії виявляються вогнищеві ураження, характерні для розсіяного склерозу, то в окремих випадках така картина може бути розцінена як дебют останнього. Розсіяний склероз являє собою дегенеративне захворювання, в основі якого лежить дегенерація мієліну, що спричиняє порушення нервових провідних волокон. Хвороба виникає, як правило, в молодому та середньому віці (15-40 років), уражуючи одночасно кілька відділів нервової системи. Дане захворювання являє собою серйозну неврологічну проблему через його широке розповсюдження, хронічний перебіг, часту інвалідизацію хворих і тенденцію до ураження відносно молодих людей. Приблизно 25-30 % хворих на розсіяний склероз мають доброякісний перебіг захворювання. У деяких з них відзначаються лише поодинокі загострення захворювання, яке згодом не проявляється клінічно. У інших хворих, особливо з повторюваними епізодами переважно чутливих порушень, загострення хвороби протягом багатьох років не залишають виражених дефектів. Але частіше неврологічні порушення, що виникли в період загострень, вирішуються не повністю, і неврологічний дефіцит наростає з кожною новою атакою захворювання. Близько 10 % хворих мають злоякісний перебіг розсіяного склерозу з розвитком стійкої інвалідизації вже протягом перших місяців або тижнів загострення. Відомо, що у 85 % хворих на розсіяний склероз першим клінічним епізодом неврологічної дисфункції був саме клінічно ізольований синдром. При цьому, у пацієнтів з клінічно ізольованим синдромом ризик розвитку розсіяного склерозу у перші п'ять років спостереження, як правило, не перевищує 50 %. Звідси випливає актуальність та нагальна потреба точного прогнозу можливості переходу клінічно ізольованого синдрому у розсіяний склероз з метою розроблення оптимальної лікувальної стратегії. Сучасна наукова література містить низку публікацій, які присвячені питанням прогнозу можливості переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз. Однак, ці роботи побудовані на аналізі ретроспективних даних і характеризуються загальними недоліками, а саме: а) дозволяють провести прогнозування лише за окремими критеріями (кількість й локалізація МРТ-вогнищ демієлінізації, стать, вік, EDSS-характеристика; клінічні симптоми), безвідносно до їх множинності та взаємодії й взаємозалежності; б) не реалізують можливість проведення прогнозу за формалізованими моделями, а отже, не забезпечують комплексного підходу до прогнозування, мають певну долю суб'єктивізму в оцінці й трактовці результатів прогнозу; в) оцінка ризику відбувається відповідно до статистично значимого розподілу груп за певними параметрами, що забезпечує високу ймовірність отримання зовсім різних результатів, які залежать від вибору відповідного предиктора; г) відсутня система обґрунтування основного предиктора, при тому, що доступна кількість факторів, доступних для врахування, як правило, перевищує одиницю; д) відсутня експериментальна перевірка достовірності отриманих прогнозів. Найбільш близьким до запропонованої моделі є спосіб, який включає збір анамнестичних даних пацієнта, клінічне та нейровізуалізаційного інструментального обстеження хворого та оцінку теоретичного ризику переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз. Як фактори ризику у даному способі враховували стать, вік першої атаки, ступінь ремісії після приступу хвороби, наявність аферентних/еферентних симптомів, фокальність ураження та тип клінічно ізольованого синдрому, за якими визначали середню тривалість переходу клінічно ізольованого синдрому у розсіяний склероз. Автори дійшли висновку щодо можливості вірогідного прогнозування трансформації захворювання за аферентними/еферентними симптомами, встановивши відносний ризик на рівні 2.256 [див. Eriksson M. Long-term follow-up of patients with clinically isolated syndromes, relapsing-remitting and secondary progressive multiple sclerosis / M. Eriksson, O. Andersen, B. Runmaker // Multiple Sclerosis.-2003. - Vol. 9. - P. 260-274]. Серед недоліків найближчого аналога варто навести використання як предиктору відносно суб'єктивні дані (симптоми), а також те, що встановлена величина ризику є співвідносною з наведеними вище загальновідомим даними про вірогідність переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз на рівні 50 %. Наведені недоліки унеможливлюють побудову 1 UA 77483 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 об'єктивного та достовірного прогнозу, а також не забезпечують оцінку індивідуальних ризиків пацієнта, що створює перепони до ефективної модифікації лікувальної стратегії. В основу корисної моделі покладена задача створення такого способу прогнозування ризику переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз, в якому був би реалізований комплексний підхід до питання прогнозу, що забезпечує підвищення об'єктивності та достовірності прогнозу і надасть можливість модифікації лікувальної стратегії. Для вирішення задачі запропоновано спосіб прогнозування ризику переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз, який включає збір клініко-анамнестичних даних пацієнта, при якому встановлюють стать пацієнта, визначають термін появи клінічно ізольованого синдрому, симптоми захворювання та послідовність їх виникнення, проводять клініко-лабораторне обстеження пацієнта, яке включає визначення наявності HLA-алелей ризику методом SSP-PCR та інструментальну МРТ-діагностику, визначають кількість вогнищ ураження, їх локалізацію та наявність перифокального набряку з наступною оцінкою за факторами теоретичного ризику переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз, за яким, згідно з корисною моделлю, як фактори ризику використовують дані про стать, кількість МРТ-вогнищ демієлінізації, наявність перифокального набряку, HLA-алелі ризику та особливості локалізації вогнищ, а оцінку ризику визначають за формулою: S  k  ls  lMRI  Ie  lHLA  IL subc  IL lob  IL  t  lL    lL m , де: S - сумарний прогнозний індекс; k - коефіцієнт зсуву, k=21,92; Is - прогнозний індекс статі, що у випадку жіночої статі рівний 11,55; IMRI - прогнозний індекс кількості МРТ-вогнищ демієлінізації, що у випадку кількості вогнищ 9 та більше рівний 10,18; Ie - прогнозний індекс наявності перифокального набряку, що рівний 15,66 у разі наявності останнього; IHLA - прогнозний індекс наявності HLA-алелей ризику, що при їх наявності дорівнює 11,74; IL  subc - прогнозний індекс локалізації, що у разі субкортикальної локалізації дорівнює 6,26; IL lob - прогнозний індекс локалізації, що у разі локалізації у лобній долі головного мозку дорівнює "мінус" 10,96; IL  t - прогнозний індекс локалізації, що у разі локалізації у тім'яній долі головного мозку дорівнює "мінус" 10,96; IL   - прогнозний індекс локалізації, що у разі локалізації у скроневій долі головного мозку дорівнює 8,61; IL m - прогнозний індекс локалізації, що у разі локалізації в мозолистому тілі дорівнює 14,09, і при значенні S  10 балів результат трактується як наднизький ризик, при якому вірогідність переходу у розсіяний склероз складає близько 0 %, від 10 до 40 балів включно вірогідність переходу у розсіяний склероз складає 37 %, від 40 до 50 балів включно вірогідність переходу у розсіяний склероз складає 50 %, від 50 до 64 балів включно вірогідність переходу у розсіяний склероз складає 72 %, від 64 балів і вище результат трактується як абсолютний ризик, при якому вірогідність переходу у розсіяний склероз складає близько 100 %. У запропонованому способі здійснюється одночасне урахування у пацієнта усіх факторів ризику. Серед множинності факторів ризику відібрано ті, які, за результатами наших власних спостережень, найбільш характеризують окремі біологічні властивості клінічно ізольованого синдрому та впливають на його перехід у розсіяний склероз. Визначення окремих прогнозних індексів за факторами ризику проводять відповідно до таблиці. За результатами розрахунків визначають групу ризику пацієнта, а саме: до 10 балів виключно - наднизький ризик (вірогідність переходу у розсіяний склероз близько 0 %), від 10 включно до 40 виключно - низький ризик (37 %), від 40 включно до 50 виключно - середній ризик (50 %), від 50 включно до 64 виключно - високий ризик (72 %), 64 і вище - абсолютний ризик (близько 100 %). Запропонована формалізована модель розрахунку теоретичного ризику характеризує не власне ризик переходу клінічно ізольованого синдрому у розсіяний склероз у конкретного пацієнта, а дозволяє визначити відповідну групу ризику, до якої відноситься пацієнт і яка володіє притаманними їх власними груповими ризиками. 2 UA 77483 U 5 10 15 20 25 30 35 В загальному вигляді спосіб включає такі дії. Проводять збір клініко-анамнестичних даних пацієнта, при якому встановлюють стать пацієнта, визначають термін появи клінічно ізольованого синдрому, симптоми захворювання та послідовність їх виникнення, проводять клініко-лабораторне обстеження пацієнта, яке включає визначення наявності HLA-алелей ризику методом SSP-PCR та інструментальну МРТдіагностику, визначають кількість вогнищ ураження, їх локалізацію та наявність перифокального набряку. За одержаними даними розраховують сумарний прогнозний індекс і ступінь ризику переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз. Конкретні приклади реалізації способу. Приклад 1 Пацієнтка №20 звернулася з ознаками клінічно ізольованого синдрому. У неї було визначено понад 9 МРТ-вогнищ демієлінізації, без наявності перифокального набряку, локалізацію вогнищ у мозолистому тілі, відсутність HLA-алелей ризику. Підставивши відповідні табличні значення індексів у формулу був визначений сумарний прогнозний індекс: S  2192  1155  10,18  0  0  0  0  0  0  14,09  57,74 . , , За його величиною можна зробити висновок, що пацієнтка №20 відноситься до групи високого ризику, а відтак, має теоретичний ризик переходу клінічно ізольованого синдрому у розсіяний склероз 72 %. Дійсно, виходячи з даних історії хвороби пацієнтки та результатів подальших обстежень, відомо, що розвиток розсіяного склерозу встановлено через рік після виникнення симптомів клінічно ізольованого синдрому. Приклад 2 Пацієнтка №44 мала ознаки клінічно ізольованого синдрому. У неї було визначено понад 9 МРТ-вогнищ демієлінізації, без наявності перифокального набряку, локалізація вогнищ субкортикально, в лобній та тім'яній долях головного мозку, наявність HLA-алелей ризику. Підставивши відповідні табличні значення індексів у формулу матимемо наступне: S  2192  1155  10,18  0  1174  6,26  10,96  10,96  0  0  39,73 . , , , Тобто, пацієнтка №44 відноситься до групи низького ризику, а відтак, має теоретичний ризик переходу клінічно ізольованого синдрому у розсіяний склероз 37 %. Виходячи з даних історії хвороби пацієнтки, за час спостереження пацієнтки у Київському міському центрі лікування розсіяного склерозу переходу клінічно ізольованого синдрому у розсіяний склероз не зафіксовано. У порівнянні з найближчим аналогом, запропонований спосіб дозволяє об'єктивно та достовірно встановити теоретичний ризик переходу клінічно ізольованого синдрому у розсіяний склероз, передбачити окремі характеристики перебігу патології, в ряді випадків оптимально скоригувати тактику лікування неврологічних хворих та проводити оцінку зміни ризику в динаміці спостереження. Таблиця Характеристика предикторів за індексами прогнозування переходу клінічного ізольованого синдрому в розсіяний склероз Предиктор Стать Кількість МРТ-вогнищ демієлінізації Наявність перифокального набряку Наявність HLA-алелей ризику Локалізація вогнищ субкортикально лобова доля головного мозку тім'яна доля головного мозку скронева доля головного мозку мозолисте тіло Критерії прогнозу благоприємного прогнозу ризику значення прогнозний індекс значення прогнозний індекс чоловіча 0 жіноча + 11,55 9 + 10,18 ні 0 так +15,66 ні 0 так + 11,74 ні так так 0 - 10,96 - 10,96 так ні ні + 6,26 0 0 ні 0 так + 8,61 ні 0 так + 14,09 3 UA 77483 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 20 25 30 Спосіб прогнозування ризику переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз, що включає збір клініко-анамнестичних даних пацієнта, при якому встановлюють стать пацієнта, визначають термін появи клінічно ізольованого синдрому, симптоми захворювання та послідовність їх виникнення, проводять клініко-лабораторне обстеження пацієнта, яке включає визначення наявності HLA-алелей ризику методом SSP-PCR та інструментальну МРТдіагностику, визначають кількість вогнищ ураження, їх локалізацію та наявність перифокального набряку з наступною оцінкою за факторами теоретичного ризику переходу клінічно ізольованого синдрому в розсіяний склероз, який відрізняється тим, що як фактори ризику використовують дані про стать, кількість МРТ-вогнищ демієлінізації, наявність перифокального набряку, HLAалелі ризику та особливості локалізації вогнищ, а оцінку ризику визначають за формулою: S  k  Is  IMRI  Ie  IHLA  IL subc  IL lob  IL  t  IL    IL m , де: S - сумарний прогнозний індекс; k - коефіцієнт зсуву, стала величина, що дорівнює 21,92; Is - прогнозний індекс статі; IMRI - прогнозний індекс кількості МРТ-вогнищ демієлінізації; Ie - прогнозний індекс наявності перифокального набряку; IHLA - прогнозний індекс наявності HLA-алелей ризику; IL  subc - прогнозний індекс субкортикальної локалізації вогнища демієлінізації; IL lob - прогнозний індекс локалізації вогнища демієлінізації в лобній долі головного мозку; IL  t - прогнозний індекс локалізації вогнища демієлінізації в тім'яній долі головного мозку; IL   - прогнозний індекс локалізації вогнища демієлінізації в лобній долі головного мозку; IL m - прогнозний індекс локалізації вогнища демієлінізації в мозолистому тілі, і при значенні S  10 балів результат трактується як наднизький ризик, при якому вірогідність переходу у розсіяний склероз складає близько 0 %, від 10 до 40 балів включно вірогідність переходу у розсіяний склероз складає 37 %, від 40 до 50 балів включно вірогідність переходу у розсіяний склероз складає 50 %, від 50 до 64 балів включно вірогідність переходу у розсіяний склероз складає 72 %, від 64 балів і вище результат трактується як абсолютний ризик, при якому вірогідність переходу у розсіяний склероз складає близько 100 %. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4