Спосіб етіотропної терапії хворих на грип та інші грві

Реферат: UA 79175 U UA 79175 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до інфекційних хвороб і може бути використана при лікуванні хворих на грип та інші ГРВІ. Грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) залишаються однією з найактуальніших медичних і соціально-економічних проблем. Надзвичайна активність механізму передачі при цих інфекціях обумовлює їх повсякчасне розповсюдження і високу інтенсивність епідемічного процесу. Вони є найбільш масовими захворюваннями, які займають провідне місце в структурі інфекційних хвороб і складають 80-90 % від усіх випадків інфекційної патології. Якщо враховувати здатність вірусу грипу викликати часті епідемії й навіть пандемії в масштабах земної кулі, можна стверджувати, що він є проблемою світового значення. У період епідемії на цю інфекцію хворіє від 5 до 20 % населення. При сезонному грипі у вигляді пандемії, коли виникає різка зміна властивостей вірусу, кількість хворих зростає ще більше [Гриневич О.Й., Маркович І.Г. Грип Н1N1:уроки // Укр. мед. часопис.-2010. - № 5 (79). - С. 28-32.]. Не дивлячись на успіхи в розробці нових вакцин і противірусних препаратів, грип продовжує залишатися важко контрольованою інфекцією. Завдяки особливостям репродукції і організації генома, грип, як відомо, здатний до мінливості останнього за шляхами: дрейфу (при поступовій зміні антигенних властивостей) і генному шифту (поява в людській популяції вірусу з принципово новими антигенними характеристиками). Розробка та впровадження у практику лікарських засобів з метою лікування соціально значущих вірусних інфекцій являється важливим напрямком сучасної медичної науки. Актуальність проблеми лікування ГРВІ визначається перш за все соціальними та економічними збитками, що наносить суспільству ця група най розповсюджених інфекцій. Щорічно в Україні реєструється до 10-15 млн випадків ГРВІ, доля яких в інфекційній захворюваності в цілому складає приблизно 80 %. Найбільш значущими з точки зору епідеміології, клініки та тяжкості ускладнень являються грип, парагрип, адено- та респіраторно-синцитіальні (PC) захворювання. На сьогодні основними складовими терапії грипозної інфекції являються: Блокатори М2 каналів вірусу грипу А (амантадин, римантадин); Інгібітори функції нейрамінідази вірусів грипу А і В: озельтамівір (призначається у дітей з 1 року); занамівір (має низьку біодоступність, тому використовується лише в інгаляціях, з 5 років); інші (імуномодулятори, що мають неспецифічну противірусну дію, тощо). Противірусна терапія є важливою складовою комплексного лікування грипу. Вона дозволяє зменшити тяжкість хвороби та мінімізувати ризик розвитку ускладнень. Це підтверджує світовий та вітчизняний досвід застосування противірусних препаратів як з прямим механізмом дії (протигрипозні препарати, що подавляють різні стадії репродукції вірусу в клітинах організму людини), так і з опосередкованою дією на віруси - через оптимальну імунну відповідь. Їх призначають в перші 24-36 годин з моменту появи перших симптомів грипозної інфекції. Поряд з вузьким спектром дії (блокатори М2 каналів діють лише на вірус грипу А та неефективні проти вірусу грипу В), адамантани неефективні в лікуванні та профілактиці, тому що практично всі віруси грипу А втратили до них чутливість. Застосування їх у подальшому не має ніяких перспектив. В той же час ремантадин проявляє противірусну активність у відношенні референс-штамів вірусів грипу A (H5N1) і A (H3N2), [Шишкина Л.Η., Небольсшин В.Е., Кабанов А.С. и др. Изучение эффективности ингавирина in vitro в отношении штаммов пандемического вируса гриппа A (H1N1/09) // Антиб. и химиот. - 2010. - № 55. - № 3-4. - С. 11-14]. Засоби другого покоління - інгібітори специфічної вірусної нейрамінідази (озельтамівір, занамівір та парамівір), є препаратами прямої дії на всі підтипи вірусів грипу, у тому числі й пташиного [Woodhead M., Lavanchy D., Jonston S. et al. Neuraminidase inhibitors: progress in the management of influenza // Int. J. Clin. Pract. - 2000. - Vol. 54, № 9. - P. 604-610]. Але важливо підкреслити, що ефективність озельтамівіру визначалася у перші 36 годин хвороби, а рекомендоване застосування - у перші 48 годин її розвитку, і навіть, за деякими даними, 42 години по 75 мг 2 рази на добу. При лікуванні озельтамівіром хворих на грип у перші 36 годин тривалість хвороби скорочується на 30 %, знижується ризик розвитку ускладнень у осіб груп ризику. Однак, і у відношенні препаратів цієї групи слід відмітити появу і розповсюдження резистентності штамів вірусу грипу. Частіше це стосується штамів вірусу грипу А, в тому числі й грипу A/H1N1/2009/Каліфорнія, які малочутливі до озельтамівіру. Мабуть, це стосується і вірусів сезонного грипу. Крім того, у випадку запізнілого лікування ці засоби не досить ефективні, що в клінічній практиці може призвести до розвитку вірусної або вірусно-бактеріальної пневмонії в період від 3 і більше діб після інфікування. Серед побічних реакцій слід відмітити появу діарею, бронхіт, біль у животі, головний біль, безсоння. 1 UA 79175 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Найбільш близьким та обраним за прототип є спосіб лікування за допомогою високоактивного блокатора нейрамінідази занамівіру [Woodhead Μ., Lavanchy D., Jonston S. et al. Neuraminidase inhibitors: progress in the management of influenza // Int. J. Clin. Pract. - 2000. Vol. 54, № 9. - P. 604-610]. Враховуючи те, що вірус грипу репродукується в епітелії ВДШ, занамівір застосовується інгаляційно. Накопичення його відбувається у тканинах ВДШ та легенів, що призводить до блокування вивільнених вірусів з уражених клітин. Препарат застосовується як для лікування, так і для профілактики грипу А і В. Для осіб віком  12 років занамівір застосовується інгаляційно 2 рази на добу по 2 інгаляції, кожна з яких містить 5 мг препарату впродовж 5 днів. Але слід застерегти, що занамівір може призвести до загострення бронхіальної астми та інших хронічних неспецифічних хвороб легенів, зрідка - бронхоспазм, набряк гортані, набряк Квінке, синусит, головний біль. Вказані лікарські засоби потребують суворого дотримання схеми дозування та рівномірного застосування. Саме ці лікарські засоби (озельтамівір та занамівір) вважалися основними у лікуванні грипу A/H1N1/2009/Каліфорнія, однак результати минулої пандемії у світі були неоднозначними і суперечливими. У той же час застосування блокаторів нейрамінідази в Україні обмежене їх високою вартістю. З іншого боку, блокатори нейрамінідази, як відомо, застосовуються лише для лікування грипу А і В. Але добре відомо, що через об'єктивні та суб'єктивні причини, навіть лікар, не говорячи вже про хворого, далеко не завжди може провести диференційну діагностику між грипом та іншими ГРВІ, при останніх блокатори нейрамінідази не використовуються, тому що неефективні та патогенетично їх застосування не обґрунтовано. У більшості випадків хворий приймає препарати самостійно. Тому з немалою частотою озельтамівір й занамівір саме і застосовуються хворими при лікуванні і інших ГРВІ. Важливо відмітити, що постійна загроза вірусних епідемій, порівняно невелике число ефективних препаратів проти грипу, феномен резистентності, що швидко розвивається при широкому клінічному застосуванні препаратів, практично відсутність препаратів для лікування інших ГРВІ стимулюють пошук нових ефективних противірусних препаратів В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу етіотропної терапії хворих на грип та інші ГРВІ, в якому за рахунок зміни лікарського препарату, досягається широкий спектр противірусної дії. Поставлена задача вирішується в способі етіотропної терапії хворих на грип та інші ГРВІ, який здійснюють шляхом призначення лікарського препарату, згідно з корисною моделлю, як етіотропну терапію хворому в перші 48 годин після початку хвороби призначають Інгавірин по 90 мг (1 капсулу) 1 раз на добу вранці незалежно від прийому їжі протягом 5-7 днів. Інгавірин (ВАТ "Валента Фармацевтика" Росія) - новий противірусний препарат. В цілій низці експериментів показана інгібуюча дія Інгавірину на репродукцію вірусів грипу А та В, аденовірусів та ін. респіраторних вірусів, а також його вплив на показники неспецифічного імунітету. Інгавірин - інноваційний противірусний препарат для лікування грипу, з доказаною ефективністю у відношенні грипу A (H1N1, H5N1, H3N2), в тому числі пандемічного штаму H1N1/2009, грипу В та аденовірусу, механізм дії якого включає запобігання проникнення рибонуклеопротеїну (РНП) вірусу в ядро та порушення формування міжсубодиничного контакту олігомерів нуклеокапсидного протеїну (NP) вірусу. Інгавірин противірусний препарат, активний компонент якого являється низькомолекулярним сполученням, аналогом природного пептидоаміну, виділеного із нервової тканини морського молюска Aplysia californica [Логинова С.Я., Борисевич С.В., Лыков М.В. и др. Изучение эффективности ингавирина in vitro в отношении "мексиканского" пандемического подтипа H1N1 вируса гриппа А, штаммы A/California/04/2009 и A/California/07/2009 // Антиб. и химиот.-2009. - № 3-4. - С. 15-17]. Торгівельна назва препарату - інгавірин (ОАО "Валента Фармацевтика", Росія). Лікарська форма: капсули по 90 мг (в упаковці 7 капсул). Фармакологічна група: противірусний та протизапальний засіб. Спектр дії інгавірину: вірус грипу A (H1N1, H3N2, H5N1), вірус грипу В, аденовіруси, респіраторно-сінцитіальний вірус, парагрип. Дії інгавірину: На нову мішень вірусу - поліфункціональний нуклеокапсидний білок ТЗ Забезпечує двокомпонентний захист клітин: на стадії проникнення рибонуклеопротеїну вірусу (генетичний матеріал) до ядра клітини, 2 UA 79175 U 5 10 15 20 на стадії зборки (формування міжсубодиничного контакту) олігомерів NP вірусу; при цьому відбувається затримка міграції синтезованого NP із цитоплазми в ядро; На еволюційно стабільні консервативно (незмінні) ділянки білку NP вірусу грипу, тому ймовірність розвитку резистентних штамів до препарату вкрай низька. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Хворому призначають Інгавірин в перші 48 годин після початку хвороби по 90 мг (1 капсулу) 1 раз на добу вранці незалежно від прийому їжі протягом 5-7 днів. На кафедрі та в клініці інфекційних хвороб ХМАПО проводилася оцінка клінічної ефективності інгавірину при лікуванні 50 хворих на грип із середньо тяжким перебігом. Середній вік хворих склав 33,0±2,7 років (від 18 до 60 pp.), практично рівнозначних за тендерною приналежністю (59,4 % чоловіків та 40,6 % жінок), у яких мали місце характерні клінічні прояви: висока лихоманка (температура тіла вище 38 С), ознаки фаринголарингіту, трахеїту, симптоми інтоксикації, головний біль, склерит, ломота, тощо. Діагноз "грип" було підтверджено методом ПЛР (серед 50 хворих на грип виявлено у 83 % грип A (H1N1Swl) та у 17 % грип В). Інгавірин призначали в перші 48 годин після початку хвороби по 90 мг (1 капсулу) 1 раз на добу вранці незалежно від прийому їжі протягом 5-7 днів. Клінічну ефективність інгавірину оцінювали за наступними критеріями: строкам нормалізації температури тіла, зникненням симптомів інтоксикації та катаральних проявів, частотою ускладнень та побічних проявів після прийому препарату. Тривалість основних клінічних симптомів у хворих на грип, які отримували як етіотропну терапію інгавірин представлено в таблиці. Таблиця Тривалість основних клінічних симптомів у хворих на грип, які отримували як етіотропну терапію інгавірин Симптоми Гарячка Головний біль Слабкість Кашель Трахеїт Середня тривалість, М±m (доби) 2,3±0,2 1,9±0,4 3,0±0,6 6,0±0,4 2,9±0,3 25 30 35 40 45 У пацієнтів, які отримували інгавірин, катаральні симптоми повністю регресували в середньому до 6 дня від початку лікування. Окремо слід відмітити, що побічних проявів від застосування препарату не було зареєстровано в жодному випадку. Також проводилося спостереження за хворими із респіраторними захворюваннями (n=104, із них 44 хворих з легким перебігом та 60 середньотяжким перебігом. Середній вік яких склав: 30,0±1,7 років (від 19 до 62 рр); із них (чоловіків 61,6 %, жінок 38, 4 %). У цих хворих методом ПЛР було виключено як етіологічний чинник захворювання вірус грипу, а також підтверджена етіологія ГРВІ (у 43 % хворих було діагностовано парагрип, у 26 % респіраторно-синцитіальну інфекцію, у 26 % аденовірусну, змішану мікст інфекцію у 5 %), у яких мали місце характерні клінічні прояви: лихоманка, ознаки риніту, фаринголарингіту, трахеїту. Залежно від терапії, що проводили, хворі були розподілені на дві групи. Першу групу склали 52 хворих на ГРВІ, які отримували інгавірин 1 капсула 1 раз/добу протягом 7 днів. Другу групу склали 52 хворих на ГРВІ, які отримували лише симптоматичну терапію. Метою дослідження було порівняти тривалість основних клінічних ознак у групи хворих на ГРВІ, які отримували в терапії інгавірин та у групи хворих, які отримували лише симптоматичну терапію (антипіретики, вітаміни, десенсибілізуючі, дезінтоксикаційні препарати), групи хворих були репрезентативні за тендерною та віковою характеристикою. Тривалість основних клінічних симптомів у хворих, які отримували інгавірин виявилися вірогідно меншими порівняно із групою пацієнтів, які отримували лише симптоматичну терапію (р