Спосіб діагностики пароксизмальної вегетативної недостатності у дітей

Реферат: Спосіб діагностики пароксизмальної вегетативної недостатності у дітей включає визначення клініко-інструментальних критеріїв обстеження вегетативного статусу, психоневрологічних порушень, змін функціонування серцево-судинної систем. Додатково проводять двоетапне обстеження із врахуванням певних критеріїв діагностики (головний біль та запаморочення після сну, дискомфорт в шиї, фізична стимуляція пологів, стрімкі пологи, травматизація дитини), після чого проводять рентгенологічне та інструментальне обстеження для визначення вертеброгенних проявів хвороби. UA 85301 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ПАРОКСИЗМАЛЬНОЇ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ДІТЕЙ UA 85301 U UA 85301 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, зокрема до педіатрії, і може бути використана для діагностики пароксизмальної вегетативної недостатності у дітей. Пароксизмальна вегетативна недостатність - це одна з клініко-патогенетичних форм вегетативних дисфункцій, що характеризується вегетативними кризами (пароксизмами), які є результатом перенавантаження вегетативної нервової системи і зриву адаптаційних процесів в організмі [4]. Численність таких хворих зростає з кожним роком. Залишається відкритим питання, які етіологічні чинники сприяють росту патології. Відомо, що патологія шийного відділу хребта викликає розлади кровообігу у вертебробазилярній системі [7, 5] завдяки складним анатомофізіологічним особливостям хребтових артерій та їх взаємовідносинам із хребцями. Відбувається порушення функціонування симпатичної та парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи [1, 2], що проявляється судинною лабільністю, розладами терморегуляції; функціональні порушення зі сторони шлунково-кишкового тракту, органів дихання, зору, психіки. За останні роки зростає кількість дітей із зниженими пристосувальними властивостями організму [1, 6, 8, 9], що веде до зриву механізмів регуляції функціональних систем. Нещодавно отримані дані, що при вегетативно судинній дисфункції спостерігається порушення тонусу мозкових судин з переважанням гіпертонічного типу реоенцефалограми та ознаками асиметрії кровонаповнення, а також порушення венозного відтікання, що призводить до більшої чутливості судин головного мозку під час психоемоційного стресу, але особливості церебральної та цервікальної гемодинаміки у хворих на проксимальну вегетативні недостатність сьогодні мало вивчені. За даними літератури у дітей із вегето-судинною дисфункцією виявляються зміни на ЕЕГ у вигляді слабо сформованого α-ритму, ознаками подразнення стовбурових або медіобазальних структур у вигляді гострих хвиль, ажіатованого α-ритму без вогнищевої симптоматики, відставання картини ЕЕГ від вікової норми [3]. Можливо запропонувати, що при пароксизмальному перебігу вегетативних дисфункцій функціонування головного мозку зазнає ще більших змін. Крім того, на фоні пароксизмальної вегетативної недостатності часто зустрічаються, так звані, панічні атаки (у 67-92,4 % випадків), які в порівнянні з дорослими мають незначну тривалість та абортивний перебіг. Безумовно, подібні прояви пов'язані з емоційноособистісними порушеннями. Так, у хворих із зомлінням встановлено переважання тривожності та інтровертності. Це патогенетично пов'язує панічні атаки та тривожність при ПВН з порушеннями взаємодії висхідної та низхідної мозкових систем, вивчення яких залишається занадто актуальним. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб діагностики пароксизмальної вегетативної недостатності у дітей на фоні патології шийного відділу хребта, який полягає у визначенні клініко-інструментальних критеріїв обстеження вегетативного статусу, психоневрологічних порушень, змін функціонування серцево-судинної системи [1]. Однак, цей спосіб має недоліки, які полягають у тому, що діагностують пароксизмальну вегетативну недостатність без урахування у хворих специфічних скарг та анамнестичних даних, які дозволяють запідозрити патологію шийного відділу хребта. Крім того, не враховують в подальшому рентгенологічно-інструментальні показники, які свідчать про відповідні зміни функціонування головного мозку, кровообігу, мінеральної щільності кісткової тканини та підтверджують вертеброгенне походження даної форми вегетативної дисфункції. В основу корисної моделі поставлена задача полягає в оптимізації діагностики пароксизмальної вегетативної недостатності у дітей на фоні патології шийного відділу хребта за рахунок вивчення клініко-інструментальних критеріїв дослідження. Технічний результат, що вирішується, буде полягати в підвищенні точності діагностики. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає визначення клініко-інструментальних критеріїв обстеження вегетативного статусу, психоневрологічних порушень, змін функціонування серцево-судинної систем, згідно корисної моделі, додатково проводять двоетапне обстеження із врахуванням певних критеріїв діагностики (головний біль та запаморочення після сну, дискомфорт в шиї, фізична стимуляція, стрімкі пологи, травматизація дитини) після чого проводять рентгенологічне та інструментальне обстеження для визначення вертеброгенних проявів хвороби. Нами обстежено 204 дитини віком 8-17 років із пароксизмальною вегетативною недостатністю, які проходили комплексне клініко-інструментальне обстеження на базі Центру вегетативних дисфункцій ДКЛ № 6 м. Києва. Для деталізації скарг проводили анкетування дітей та їх батьків. Інструментальне обстеження включало рентгенографію шийного відділу хребта з функціональними пробами, рентген 1 та 2-го шийних хребців крізь відкритий рот, 1 UA 85301 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 електрокардіографію, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини, електроенцефалографію (ЕЕГ), реоенцефалографію (РЕГ), дуплексне сканування судин шиї, денситометрію, за необхідності добовий моніторинг артеріального тиску (ДМАТ), консультації невролога та ортопеда-вертебролога. Патологія шийних відділів хребта за даними рентгенологічного дослідження на фоні пароксизмальної вегетативної недостатності визначена у більшості дітей - у 127 хворих (62,3 %). Найбільш поширені рентгенологічні зміни шийних відділів хребта у хворих на пароксизмальну вегетативну недостатність - це нестабільність хребців шиї (у 59 дітей) - 46,5 % та хондродистрофічні порушення (у 68 дітей) - 53,5 %. Дослідження були відкритими контрольованими рандомізованими. Статистична, обробка проводилась з використанням програмних пакетів MS Excel та 12.0 SPSS. Дослідження проводили з урахуванням вимог міжнародного комітету з питань біоетики. Хворі із нестабільністю шийного відділу хребта та хондродистрофічними змінами найчастіше скаржаться: на головний біль (100 %, 86 % відповідно), запаморочення (по 82 % в обох групах), втрату свідомості (57 %, 41 % відповідно), болі у ділянці серця (61 %, 45 % відповідно), слабкість та втомлюваність (57 %, 64 % відповідно), лабільність артеріального тиску (21 %, 50 % відповідно), непереносимість транспорту (18 %, 32 % відповідно), метеочутливість (7 %, 23 % відповідно). Слід зазначити, що головний біль у хворих на пароксизмальну вегетативну недостатність з патологією шийного відділу хребта мав постійний характер, супроводжувався часто нападами нудоти та блювання (29 %, 27 % відповідно в групах), найчастіше проявлявся в ранкові часи після сну, що має діагностичне значення та підтверджує їх вертеброгенне походження. Найбільш суттєві відмінності клінічних проявів між двома групами хворих на пароксизмальну вегетативну недостатність із достовірністю р