Спосіб діагностики референтної ознаки псевдоексфоліативного синдрому у офтальмологічних хворих

Реферат: UA 87196 U UA 87196 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме, до офтальмології та призначена для виявлення референтної ознаки псевдоексфоліативного синдрому у офтальмологічних хворих. В останні роки відмічається зростання уваги офтальмологів до псевдоексфоліативного синдрому (ПЕС), що обумовлено тим фактом, що будь-яке пошкодження чи захворювання ока у поєднанні з даним системним захворюванням протікає з серйозними ускладненнями і часто з негативним наслідком, особливо при хірургічному втручанні на оці. Відомо, що псевдоексфоліативний синдром є проявом системного еластозису, особливо пошкоджуючого еластомікрофірили і базальні мембрани тканин всього організму, внаслідок чого виникає вироблення і накоплення патологічного матеріалу екстрацелюлярного матриксу. У зв'язку з хронічним, прогресивним перебігом захворювання, псевдоексфоліативний матеріал (ПЕМ) активно утворюється і накопичується в епітелії передньої капсули кришталика, війкового тіла, цинової зв'язки, клітинами райдужки, і т.д. Псевдоексфоліативний матеріал індукує прогресування патологічних змін в передньому відрізку ока, що проявляється наростаючою слабкістю відростків цинових зв'язок і приводить до вираженої ригідності зіниці, в деяких випадках підвивиху і навіть вивиху кришталика і іридофакодонезу. [1, 3] Діагностика псевдоексфоліамінтного синдрому засновується на виявленні білкових відкладень псевдоексфоліативного матеріалу на структурах очного яблука, частіше всього на передній капсулі кришталика, на циліарних відростках, цинових зв'язках і інших структурах і тканинах передньої камери ока. Відкладення мають вигляд дрібних сіруватих листочків, які об'єднуючись утворюють на передній капсулі кришталика своєрідну поверхневу тонку плівку чи на райдужці наліт у вигляді напівпрозорої сітки [4, 5]. Через наявність дрібних окремих чи злитих разом листочків захворювання отримало назву ексфоліативний синдром (лат. Ех- приставка, яка означає "видалення, вилучення чого-небудь" чи "звільнення від чого-небудь"; лат. Folium листок). У хворого з псевдоексфоліативним синдромом часто знаходили і інші зміни в оці, а саме дистрофію дилятатора і сфінктера зіниці, зниження числа клітин ендотелію рогівки, сухість переднього відділу очного яблука, виражену васкулопатію, помутніння кришталика, деструкцію скловидного тіла, дегенерацію, надриви і розриви цинових зв'язок, зміщення кришталика, значні коливання чи флуктуацію і підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ), вилуження і дисперсію пігменту райдужки і багато інших змін, які деякі дослідники відносили до додаткових, непрямих, а, як наслідок, недостовірних ознак ПЕС, а інші таку думку заперечували, що створило суттєві протиріччя особливо при ранній діагностиці псевдоексфоліативного синдрому. В результаті таких колізій в одних випадках дослідники могли діагностувати псевдоексфоліативний синдром частіше, ніж він був, а в інших - захворювання не відмічалося [2, 6]. Різноманіття вищезгаданих симптомів переконало нас в необхідності виявити основну і достовірну ознаку наявності псевдоексфоліативного синдрому, іншими словами референтну, яка однозначно підтверджує названу патологію і присутня у всіх випадках захворювання. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб діагностики псевдоексфоліативного синдрому (2), який включає детальне біомікроскопічне дослідження передньої капсули кришталика та інших структур передньої камери на предмет виявлення відкладень псевдоексфоліативного матеріалу. Проте, в початковій стадії ці відкладення погано видно, що заважає їх виявленню. Задачею корисної моделі, що заявляється, є підвищення точності діагностики, особливо ранній діагностики, виявлення основної та достовірної ознаки наявності псевдоексфоліативного синдрому оскільки він чинить негативний вплив на результат хірургічного втручання. Технічний результат корисної моделі полягає в зменшенні післяопераційних ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає проведення біомікроскопії переднього відділу ока (кришталика та інших структур) в звичайному світлі на предмет виявлення відкладень псевдоексфоліативного матеріалу, згідно з корисною моделлю біомікроскопічні дослідження структур передньої камери проводять в поляризованому світлі, де джерелом освітлення є лампа біомікроскоп, оснащена поляризаційним фільтром поляризатором, а огляд проводять через мікроскоп, оснащений другим поляризаційним фільтром, так званим, аналізатором і при виявленні дрібних лусочок, відкладень псевдоексфоліативного матеріалу діагностують наявність псевдоексфоліативного синдрому. Робота проводилась на клінічних базах кафедри офтальмології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в період з 2010 по 2013 рік. В дослідження були включені 995 пацієнтів, у яких проаналізували частоту виникнення симптомів псевдоексфоліамінтного синдрому. Результати цього аналізу представлені в таблиці. Виходячи з отриманих даних видно, що псевдоексфоліативний синдром супроводжується великою різноманітністю симптомів, частота яких змінюється в широких межах. Найбільш частими з них були деструкція скловидного тіла, помутніння кришталика, дистрофія пігментного 1 UA 87196 U 5 краю зіниці, порушення цілісності цинових зв'язок. Домінуючими та присутнім у всіх випадках були відкладення ПЕМ на різних внутрішніх структурах передньої камери ока, що є доказово тобто референтною ознакою захворювання ПЕС. Таким чином, для ранньої діагностики ПЕС важливо виявити відкладення ПЕМ, що в свою чергу потребує створювати способи для більш успішного виявлення цих білкових відкладень із-за їх малого розміру та слабкої контрастності. Таблиця Частота виникнення симптомів в групі хворих з псевдоексфоліативним синдромом № п/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 10 15 20 25 30 35 Симптоми Наявність псевдоексфоліативного матеріалу Дистрофії пігментного краю зіниці, в т.ч.: Дилататора сфінктера Зниження числа клітин ендотелію рогівки Синдром сухого ока Помутніння кришталика: Локальне тотальне Деструкція скловидного тіла Неспроможність цинових зв'язок Зміщення кришталика Флуктуації, підвищення внутрішньоочного тиску Вилуження і дисперсія пігменту райдужки Кількість (n=995) абс. ч. % 995 100 845 84,92 507 50,95 547 54,97 418 42,01 348 34,97 885 915 836 736 247 278 537 88,94 91,96 84,02 73,97 24,82 27,94 53,97 Відомий спосіб діагностики псевдоексфоліативного синдрому включає в себе детальне біомікроскопічне дослідження передньої капсули кришталика та інших структур передньої камери на предмет виявлення відкладень псевдоексфоліативного матеріалу. Проте, в початковій стадії ці відкладення погано видно, що заважає їх виявленню. Проте, рання діагностика псевдоексфоліативного синдрому дуже важлива, оскільки він чинить негативний вплив на результат хірургічного втручання. На малюнку приведена схема розміщення поляризаційних фільтрів в біомікроскопі для огляду структур ока, де: 1 - поляризатор, 2 - аналізатор, 3 - око хворого, 4 - око дослідника. Біомікроскопію проводять в поляризованому світлі, яке створюється поляризаційним фільтром, розміщеним на освітлювачі біомікроскопа (поляризаторі), а огляд проводять через мікроскоп, оснащений іншим поляризаційним фільтром (аналізатор 2). Зміщуючи аналізатор навкруг поздовжньої зорової осі дослідник детально розглядає джерела бліків та встановлює їх належність до псевдоексфоліацій і тим самим визначає наявність або відсутність референтної ознаки ураження ока псевдоексфоліативним синдромом. При проведенні біомікроскопії в око хворого направляють поляризаційне світло та зміщують по структурам передньої камери ока. Якщо під час зміщення світлового променя дослідник знаходить на фоні передньої капсули кришталика мілкі бліки, то обертаючий поляризатор для зміни взаємовідношення тіні та світла, він отримує можливість більш детально розглянути причину генерації таких феноменів. При виявленні дрібних лусочок, відкладень псевдоексфоліативного матеріалу, діагностують наявність псевдоексфоліативного синдрому. Проводячи дослідження в поляризованому світлі, нам вдалось у всіх випадках більш контрастно і чіткіше побачити псевдоексфоліативний матеріал не тільки на передній капсулі кришталика, а й на ендотелії рогівки, трабекулах райдужки, пігментній каймі зіниці та в волозі передньої камери. Таким чином дослідження в поляризованому світлі підтвердило факт кращої візуалізації псевдоексфоліативного матеріалу оскільки псевдоексфоліації були виявлені не тільки на передній капсулі кришталика, а і на інших структурах передньої камери ока, таких як трабекула райдужки, пігментна кайма зіниці, структури кута передньої камери, ендотелії рогівки, що не завжди виявлялось традиційним способом. Як наслідок дослідження ока в поляризованому світлі дозволяє частіше виявити референтну доказову ознаку наявності псевдоексфоліативного синдрому. Клінічний приклад 2 UA 87196 U 5 10 15 20 25 30 35 Хвора X., 69 років поступила з діагнозом незріла катаракта. При біомікроскопії в звичайному світлі на передній капсулі кришталика виявилась плівка у вигляді диску з нерівними краями. Виявились помітні ознаки дистрофії райдужки, депігментація зіничного краю, скупчення пігменту на передній поверхні райдужки. При огляді в поляризованому світлі крім виявлених змін були виявлені псевдо ексфоліації, розміщені на трабекулах райдужки, задній поверхні рогівки, волозі передньої камери, що впевнило нас в достатній візуалізації ПЕМ на інших структурах ока, які залишились непоміченими при біомікроскопії в звичайному світлі. Ці факти вказують на доцільність обов'язкового проведенні біомікроскопії в поляризованому світлі при огляді офтальмологічних хворих на предмет раннього виявлення референтної ознаки поліексфоліативного синдрому. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є те, що біомікроскопію проводять в поляризованому світлі, яке створюється поляризаційним фільтром, розміщеним на освітлювачі біомікроскоп (поляризатор), а огляд проводять через мікроскоп, оснащений іншим поляризаційним фільтром (аналізатор). Зміщуючи аналізатор навкруг поздовжньої зорової вісі дослідник детально розглядає джерела бліків та встановлює їх належність до псевдоексфоліацій і тим самим визначає наявність або відсутність референтної ознаки ураження ока псевдоексфоліативним синдромом. Джерела інформації: 1. Баранов В.И. Псевдоэксфолиативный синдром в Центральной России: клиникоэпидемиологическое исследование / В.И. Баранов, А.Ю. Брежнев // Российский офтальмологический журнал. - 2012. - № 1. - С. 22-24. 2. Ботабеков Т.К. Псевдоэксфолиативный синдром и общая сосудистая патология / Т.К. Ботабеков, Н.А. Алдашева, А.А. Булгакова, Ю.С. Краморенко // IV Всероссийская школа офтальмолога. - Сб. научн. трудов. - М., 2005. - с. 68-70. 3. Егорова Э.В. Хирургия катаракты сегодня и завтра / Э.В. Егорова // Новое в офтальмологии.-1996. - № 1. - С. 44-46. 4. Щуко А.Г. Дифференциальная диагностика редких форм глаукомы / А.Г. Щуко, Т.Н. Юрьева, Л.Т. Чекмарева, В.В. Малышев. - Иркутск: Издательство "Облмашинформ", 2004. - 192 с. 5. Conway R. Pseudoexfoliation syndrome: pathological manifestations of relevance to intraocular surgery / R. Conway, U. Schlotzer-Schrehardt, M. Kuchle // Clin. Experiment. Ophthalmol.-2004. - Vol. 32, № 2. - P. 199-210. 6. Naumann G. Pseudoexfoliation syndrome for the comprehensive ophthalmologist. Intraocular and systemic manifestations / G. Naumann, U. Schlotzer-Schrehardt, M. Kuchle // Ophthalmology.1998. - V.105. - P. 951-968. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 45 Спосіб діагностики референтної ознаки псевдоексфоліативного синдрому у офтальмологічних хворих, що включає проведення біомікроскопії переднього відділу ока (кришталика та інших структур) в звичайному світлі на предмет виявлення відкладень псевдоексфоліативного матеріалу, який відрізняється тим, що біомікроскопічні дослідження структур передньої камери проводять в поляризованому світлі, де джерелом освітлення є лампа біомікроскоп, оснащена поляризаційним фільтром - поляризатором, а огляд проводять через мікроскоп, оснащений другим поляризаційним фільтром, так званим, аналізатором і при виявленні дрібних лусочок, відкладень псевдоексфоліативного матеріалу діагностують наявність псевдоексфоліативного синдрому. 3 UA 87196 U Комп’ютерна верстка С. Чулій Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4