Спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень

Реферат: UA 95452 U UA 95452 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до терапії та пульмонології, і може бути використана для лікування хронічного обструктивного захворювання легень за допомогою модифікованої методики небулайзерної терапії. Сучасна стратегія лікування захворювань дихання полягає у максимальному використанні інгаляційних форм лікарських засобів (Фещенко Ю.І., 2006; наказ МОЗ України № 555 від 27.06.13; Braido F. et al., 2013). В основі лікування таких захворювань органів дихання як бронхіальна астма та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) лежить застосування препаратів в інгаляційній формі (Фещенко Ю.І., 2006). Інгаляційне введення лікарських засобів є безсумнівно перевагою даного методу лікування, оскілки діюча речовина доставляється безпосередньо у дихальні шляхи, створюючи місцево високі концентрації при використанні невеликих доз, що дозволяє нівелювати мінімум системних побічних ефектів, забезпечити відсутність реакції з боку шлунково-кишкового тракту та елементів лікарських взаємодій (Вое J. et al., 2001; Фещенко Ю.І., 2006). Успіх лікування бронхообструктивних захворювань легень, зокрема ХОЗЛ, залежить не тільки від вірного вибору базового лікування, але й від доставкового пристрою, завдяки якому у дихальні шляхи потрапляють медикаменти. Тому, важливим компонентом успішної терапії є оптимізація доставкових пристроїв (Авдеев С.Η., 2002; Агі Α., Fink J.B., 2011). На сьогодні подача лікарських препаратів через небулайзер займає одне із основних місць в сучасній інгаляційній терапії хворих на хронічні захворювання органів дихання, особливо їх загострення. Ефективність продукції аерозолю і доставки її у дихальні шляхи залежить від типу небулайзера, його конструктивних особливостей та інш. Проте традиційні небулайзери мають і недоліки, наприклад тривалість інгаляції, відносно невисока легенева депозиція препаратів, можлива контамінація пристрою при невірному обслуговуванні (Фещенко Ю.І., 2006). Серед компресійних небулайзерів виділяють прямоточні (утворення аерозолю відбувається постійно як під час вдиху, так і під час видиху); небулайзери, які генерують аерозоль постійно і управляються вручну; небулайзери Вентурі (управляються диханням, активуються вдихом працюють у перемінному режимі). Вони також продукують аерозоль постійно під час дихального циклу, але вивільнення аерозолю посилюється під час вдиху за рахунок спеціального клапана (вентилю), який розташований у верхній частині камери. Це значно зменшує втрату препарату, значно підвищує дозу аерозолю, який вдихається. Зменшується забруднення навколишнього середовища у замкнених приміщеннях, час небулізації зменшується (Фещенко Ю.І., 2006). Серед нових технічних рішень в області небулайзерних технологій можна відмітити і розвиток традиційних струменевих небулайзерів. З'явились нові рішення в класі адаптивних пристроїв доставки дозометричні небулайзери, принциповою відмінністю яких є адаптація продукції і вивільнення аерозолю із дихальним патерном хворого. Ці небулайзери управляються електронікою і прилаштовуються до ритму дихання хворого. Вони генерують аерозоль строго у фазу вдиху завдяки спеціальному клапану, який управляється електронним датчиком. Це збільшує ефективність доставки ліків, особливо до периферичних бронхів, що є важливим для хворих на ХОЗЛ. Але недоліком таких пристроїв є тривала інгаляція та висока вартість пристроїв (Фещенко Ю.І., 2006; Denyer J, 2010; Laube B.L. et al, 2011). Аналогом корисної моделі є спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень (Pat. RU2458686C1, ІРС: А61К. 31/065; А61К 33/02; А61К 33/04; А61Р 11/08. Method of treating chronic obstructive pulmonary disease /Mel'nik M.G. (RU); Applicant Gosudarstvennoe obrazovatel'noe uchrezhdenie vysshego professional'nogo obrazovanija "Kubanskij gosudarstvennyj meditsinskij universitet" (RU). - App. numb. 2011113517/15; 2011.04.07; publ. 20.08.2012; Bull. 23), в якому проводять небулайзерну терапію з використанням бронхолітиків із комбінацією магнезії сульфату, намагаючись, таким чином, зменшити дозу препаратів, кратність ведення та тривалість інгаляції. Недоліком аналога-способу є те, що для лікування ХОЗЛ використовують тільки бронхолітики без попереднього визначення типу бронхіальної обструкції та приросту об'єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) і без додавання інгаляційних глюкокортикостероїдів. Найближчим аналогом корисної моделі є спосіб застосування інгаляцій флютиказону пропіонату для лікування загострень ХОЗЛ в умовах пульмонологічного відділення (Коваленко С.В. Досвід застосування інгаляцій флютиказону пропіанату для лікування загострень ХОЗЛ в умовах пульмонологічного відділення /С.В. Коваленоко //Здоров'я України. - 2014. - № 1. - С. 19), в якому використовують інгаляції флютиказону пропіонату за допомогою компресійного прямоточного небулайзера. 1 UA 95452 U 5 10 Недоліком найближчого аналога є те, що для введення ліків використовують прямоточний компресійний небулайзер, в якому аерозоль продукується у фазу як вдиху, так і вдиху, при цьому лише невелика частина надходить в легені хворого, а значна частина аерозолю (5570 %) втрачається – надходить в атмосферу. Окрім того, що для лікування ХОЗЛ використовують тільки глюкокортикостероїди без попереднього визначення типу бронхіальної обструкції та приросту ОФВ1 і без додавання інгаляційних бронхолітиків. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб лікування ХОЗЛ шляхом застосування модифікованої методики небулайзерної терапії та спірографії. Спільними ознаками найближчого аналога та способу є те, що для лікування ХОЗЛ використовують небулайзерну терапію із використанням інгаляційних глюкокортикостероїдів. Відмінність корисної моделі та найближчого аналога наведено в таблиці 1. Таблиця 1 Порівняння корисної моделі та найближчого аналога за ознаками Ознаки Проведення небулайзерної терапії під час загострення ХОЗЛ Використання Компресійного небулайзера Попереднє встановлення типу бронхіальної обструкції та приросту ОФВ1 за даними спірографії Індивідуальний підбір часу вдиху, видиху та паузи при користуванні небулайзером Використання інгаляційних препаратів 15 20 25 30 35 Найближчий аналог Корисна модель проводиться проводиться прямоточного із виділенням аерозолю під час вдиху пацієнта не проводиться проводиться не проводиться Глюкокортикостероїди, а саме флютиказон пропіонат проводиться (причому при емфізематозному типі бронхіальної обструкції час видиху подовжується) Бронхолітики у поєднанні з глюкокортикостероїдами, а саме небутамол або беродуал (в залежності від показника приросту ОФВ1) у поєднанні з небуфлюзоном та 0,9 % фізіологічним розчином Теоретичне підґрунтя здійснення корисної моделі. Комбінація бронхолітиків із інгаляційними глюкокортикостероїдами (протизапальні властивості) є більш ефективною, ніж кожний компонент окремо щодо покращення функції легень та статусу здоров'я, особливо під час загострення ХОЗЛ, збільшує ефективність терапії. Використання небулайзера із виділенням аерозолю ліків тільки під час вдиху пацієнта та індивідуальний підбір часового режиму дихання з попереднім проведенням спірографії (визначенням типу бронхіальної обструкції та приросту ОФВ1) дає можливість здійснювати більш ефективну терапію ХОЗЛ, зменшити дозу ліків та мати економічну вигоду для пацієнта. Спосіб здійснюється наступним чином: хворим на ХОЗЛ проводять спірографію із бронходилятаційним тестом за допомогою комп'ютерного спірографа "BTL-Spiro Pro", визначають тип бронхіальної обструкції (бронхітичний чи емфізематозний), величину приросту ОФВ1 після бронходилятації. Для інгаляційної терапії використовують компресійний небулайзер "Ulaizer® Home" (Юрія-Фарм, Україна). Підбирають індивідуальний режим інгаляції (час вдиху, видиху та паузи) як елемент дихальної гімнастики, залежно від даних спірометрії та суб'єктивної оцінки зручності інгаляції хворим. При встановленні емфізематозного типу бронхіальної обструкції час видиху подовжується у 1,5 разу, у порівнянні з довжиною видиху при бронхітичному типі бронхіальної обструкції. При прирості ОФВ 1 більше або рівному 12 % в інгалятор заливають небутамол (1 мл), при прирості ОФВ1 менше 12 % беродуал (15-20 крапель), які поєднують із небуфлюзоном (1 мл) та 0,9 % фізіологічним розчином (2 мл). Хворому пояснюють, що виділення ліків відбувається під час звукового сигналу роботи небулайзера, і в цей проміжок часу хворий повинен робити вдих. Час інгаляції складає 10-15 хв. Інгаляційну терапію здійснюють два рази на день впродовж 7-10 днів. Приклади практичного виконання. Приклад 1: із застосування запропонованого способу лікування. 2 UA 95452 U 5 10 15 20 25 Хворому К., 56 p., який госпіталізований із загостренням ХОЗЛ, при проведенні спірографії встановлено емфізематозний тип бронхіальної обструкції та приріст ОФВ1 який складав 15 %. Пацієнту була призначена інгаляційна терапія небутамолом (1 мл) із небуфлюзоном (1 мл) та 0,9 % фізіологічного розчину (2 мл) за допомогою небулайзера "Ulaizer® Home" (Юрія-Фарм, Україна), який виділяв аерозоль тільки під час вдиху пацієнта, із попереднім встановленням часу вдиху, який складав 3 с, часу видиху - 6 с та паузи - 1 с 2 рази на добу впродовж 10 днів. Вже після першої інгаляції у хворого значно зменшилась задишка, кількість хрипів в легенях при аускультації, покращилось відходження харкотиння, покращились показники спірографії та зросла сатурація кисню за даними пульсоксиметрії. Наприкінці лікування відмічалось покращення якості життя пацієнта - зменшення кількості балів за опитувальником - тест оцінки ХОЗЛ (ТОХ) на 28 % та задишки за бальною шкалою на 38 %. Показники функції зовнішнього дихання та пульсоксиметрії значно покращились, і хворий був виписаний на 11 день лікування із стаціонару. Приклад 2: із використанням найближчого аналога. Хворому Α., 58 p. із загостренням ХОЗЛ була призначена інгаляційна терапія із використанням флютиказону пропіанату (2 мл) та 0,9 % фізіологічного розчину (1 мл) за допомогою прямоточного компресійного небулайзера (виділення ліків відбувалась як під час вдиху, так і під час видиху пацієнта), попереднього не проводилась спірографія. Після першої інгаляції відмічалось збереження задишки та хрипів в легенях. Через 10 днів лікування задишка зменшилась на 10 %, кількість балів за опитувальником ТОХ зменшилась на 12 %. Хворий був виписаний із стаціонару на 14 добу. Для оцінки ефективності терапії запропонованого методу лікування було обстежено 40 пацієнтів, які склали основну (застосовували запропоновану методику) та контрольну (застосовували найближчий аналог) групи. Оцінювали ОФВ1 за даними спірографії, диспное за шкалою mMRC, толерантність до фізичного навантаження за тестом із 6-хвилинною ходьбою, якість життя пацієнтів за опитувальником ТОХ, сатурацію кисню за пульсоксиметром, рівень С-реактивного білка (СРБ) в крові наприкінці лікування. Таблиця 2 Порівняння показників при використанні найближчого аналога та корисної моделі у хворих на ХОЗЛ Показники ОФВ1, %від належного значення після бронходилатаційного тесту Шкала задишки mMRC, бали Тест із 6-хвилинною ходьбою, м Сатурація кисню, % Опитувальник ТОХ, бали С-реактивний білок, мг/л Контрольна група До лікування Після лікування Основна група До лікування Після лікування 41,67±2,52 44,95±2,56 44,68±3,41 53,15±3,22* 2,29±0,17 1,81±0,13 2,24±0,18 1,05±0,05* 267,43±20,71 299,76±20,97* 325,23±26,58 361,19±26,90* 92,30±0,55 93,15±0,46 93,10±0,66 95,90±0,49* 19,43±1,78 16,48±1,57* 17,24±1,63 10,76±1,19* 8,65±0,98 6,65±0,63* 9,00±0,98 5,35±0,48* Примітка: *дані наведені при р