Спосіб моделювання гострих виразок шлунка

Спосіб моделювання гострих виразок шлунка, який включає внутрішньочеревне введення індометацину, який відрізняється тим, що спочатку внутрішньом'язово вводять індометацин в дозах 1,5-2,5 мг/кг маси тіла, а через 20-25 хв - вн утрішньом'язово адреналін в дозах 0,65-0,70 мг/кг маси тіла. (19) (21) 97115558 (22) 19.11.1997 (24) 15.11.2000 (33) UA (46) 15.11.2000, Бюл. № 6, 2000 р. (72) Маркова Олена Олексіївна, Боднар Ярослав Ярославович, Мисула Ігор Романович, Хара Марія Романівна, Денефіль Ольга Володимирівна, Мисула Ірина Станіславівна, Дацко Тамара Вікторівна 29965 солютного спирту (100%) з хлороформом (1:1) на 2-3 год., після чого занурювали в чистий хлороформ на 1-2 год. Після цього тканини поміщали на 3-6 год. в хлороформ-парафінову суміш (1:1), нагріту до температури 37°С і послідовно проводили через 2-3 порції розплавленого парафіну. Після заключного просочування тканини заливали розплавленим парафіном. Парафінові блоки наклеювали гарячим шпателем на дерев'яні кубики. На мікротомі з кожного парафінового блока робили по 3-4 поперечних зрізи товщиною 7 мкм. Зрізи забарвлювали гематоксилін-еозином. Після цього їх промивали під проточною водою протягом 1012 хв, сполоскували в дистильованій воді, зневоднювали в 90% спирті 3-5 хв, просвітлювали в ксилолі і поміщали в бальзам. На предметному склі фіксували 3 забарвлених зрізи шлунка однієї тварини. Зрізи розглядали під світловим мікроскопом МБИ-6 [3]. Перелік ілюстративного матеріалу у ви гляді мікрофотографій наведений нижче. Мікрофото 1 Мікропрепарат шлунка щура, якому ввели індометацин в дозі 1,5 мг/кг маси тіла та адреналін в дозі 0,65 мг/кг маси тіла. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 200. Мікрофото 2 Мікропрепарат шлунка щура, якому ввели індометацин в дозі 2,5 мг/кг маси тіла та адреналін в дозі 0,65 мг/кг маси тіла. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 200. Мікрофото 3 Мікропрепарат шлунка щура, якому ввели індометацин в дозі 2,5 мг/кг маси тіла та адреналін в дозі 0,70 мг/кг маси тіла. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 200. Для проведення біохімічних досліджень шлунок промивали в холодному фізіологічному розчині від крові. Активність перекисного окислення ліпідів – важливої ланки патогенезу гострих виразок шлунка оцінювали за рівнем диєнових кон'югат, які визначали за методикою И.Д. Стальной (1976) [4]. Для цього з шлунка на фізіологічному розчині готували 10% гомогенат. До 0,2 мл гомогенату додавали 1,8 мл суміші Н-гептану та ізопропилового спирту (1:1) і поміщали в поліетиленові пробірки. Щільно закривали корками і залишали на 15 хв. Центрифугували 10-15 хв при 6000 об/хв. С упернатант переносили в пробірки, додавали 0,2 мл дистильованої води для відділення гептанової фази, струшували. Після відстоювання відбирали 0,5 мл гептанової фази (верхня), додавали 2,5 мл етилового спирту і визначали на спектрофотометрі екстинкцію при 233 нм з водневою лампою проти контролю (гептан - 0,5 мл, етиловий спирт 2,5 мл). Кількість диєнових кон'югат розраховували, виходячи з коефіцієнту молярної екстинкції 2,2·105 см -1 моль -1. Кінцевий результат виражали в ммоль/кг тканини. Приклад 1 (виконання моделі). Після 15-ти денної адаптації до експериментаторів щурам самцям масою 180-220 г ввели внутрішньом’язово індометацин в дозі 1,5 мг/кг маси тіла. Через 20¸25 хв вн утрішньом’язово ввели адреналін в дозі 0,65 мг/кг маси тіла. Протягом 1 години всі тварини залишились живими. Тварин декапітували, видалили шлунок, приготували з нього 10% гомогенат та мікропрепарати. У гомогенатах визначили рівень диєнових кон'югат. Мікропрепарати забарвили гематоксилін-еозином. Рівень диєнових кон'югат в шлунку цієї групи тварин становив 209,11±3,58 ммоль/кг, тобто був вищим від контрольного рівня на 30,9% (Р