Спосіб підготовки переходу сеансу зв’язку до радіозони іншої системи радіозв’язку

1. Спосіб підготовки переходу сумісного з різними системами (TDD, FDD) радіозв'язку абонентського кінцевого пристрою (UE) від першої базової станції (NB-TDD) першої (TDD) з цих систем радіозв'язку, яка підтримує TDMA-розділення абонентів, до другої базової станції (NB-FDD) другої (FDD) системи радіозв'язку, причому від і/або до першої базової станції (NB-TDD) дані передають у розділених на часові слоти (ts) кадрах (субкадрах), що слідують один за іншим, який відрізняється тим, що передачу від і/або до абонентського кінцевого пристрою (UE) переривають під час вимірювального часового інтервалу (МТВ) для прийому сигналів принаймні однієї другої базової станції (NBFDD), причому вимірювальний часовий інтервал (МТВ) охоплює щонайменше один кадр (субкадр). 2. Спосіб за п. 1, при якому дані у принаймні одному кадрі до і/або після кадру без здійснення передачі передають з підвищеною потужністю. 3. Спосіб за п. 2, при якому підвищення потужності передачі першої базової станції (NB-TDD) здійснюють на вимогу абонентського кінцевого пристрою (UE). 4. Спосіб за п. 2 або 3, при якому абонентський кінцевий пристрій (UE) автономно керує підвищенням власної потужності передачі. 5. Спосіб за п. 2 або 3, при якому підвищення потужності передачі абонентського кінцевого пристрою (UE) здійснюють від першої базової станції (NB-TDD). 2 (19) 1 3 79817 Винахід стосується способу підготовки переходу сеансу зв'язку (Handover) сумісного з різними системами радіозв'язку абонентського кінцевого пристрою з радіозони першої з цих систем радіозв'язку до радіозони другої системи радіозв'язку. Системи радіозв'язку можуть належати до одного чи до різних стандартів радіозв'язку (наприклад, GSM, UTRA-TDD, UTR A-FDD, ...), причому принаймні перша система радіозв'язку є системою TDMA (Time Divisiom Multiple Access = багатостанційний доступ з часовим розділенням), тобто дані передаються у ви гляді розділених на часові слоти кадрів, що слідують один за іншим, причому часові слоти всередині кадру надані в розпорядження окремим абонентським кінцевим пристроям. Винахід може бути застосований зокрема для здійснення переходу між двома системами мобільного цифрового радіозв'язку другого і третього поколінь з різними способами передачі. В системах радіозв'язку інформація - наприклад, розмови, зображення чи інші дані - передаються за допомогою електромагнітних хвиль через радіоінтерфейс між передавальною і приймальною радіостанціями, наприклад, між базовою станцією і мобільною станцією в разі системи мобільного радіозв'язку. При цьому випромінювання електромагнітних хвиль здійснюється на несучих частотах, що лежать у відведеній для даної системи смузі частот. Для відомої системи мобільного радіозв'язку GSM (Global System for Mobile Communication = глобальна система мобільного зв'язку) несучі часто ти лежать в діапазонах 900МГц, 1800МГц і 1900МГц. Для майбутньої системи мобільного радіозв'язку зі способами передачі CDMA (Code Division Multiple Access = багатостанційний доступ з кодовим розділенням) і TD/CDMA (Time/Code Division Multiple Access = багатостанційний доступ з часовим/кодовим розділенням) через інтерфейс, наприклад, UMTS (Universal Mobile Telecommunication System = універсальна система мобільного зв'язку) чи іншу систему третього покоління передбачені несучі частоти в діапазоні близько 2000МГц. Для різних систем цифрового мобільного радіозв'язку другого і третього поколінь має бути уможливлений перехід між радіозонами, оскільки передовсім на початку створення системи третього покоління не передбачене повне покриття. Наприклад, спочатку системою третього покоління мають бути оснащені лише місця з високою густотою населення, тоді як периферійні області обладнані технічними засобами, базованими виключно на системі другого покоління. Тому принаймні на цій початковій фазі мають бути абонентські кінцеві пристрої, які підтримують як спосіб передачі системи другого покоління, наприклад, GSM, так і один чи кілька способів передачі систем третього покоління, наприклад, режим TDD (Time Division Duplex = дуплекс з часовим розділенням) і/або режим FDD (Frequency Division Duplex = дуплекс з частотним розділенням). Під час здійснення зв'язку через мобільну радіосистему третього покоління такий так званий багаторежимний абонентський кінцевий пристрій 4 повинен мати можливість вимірювати передавальні параметри існуючих паралельно мобільних радіосистем, щоб у разі потреби міг бути здійснений перехід на сигнал такої мобільної системи радіозв'язку. В системах радіозв'язку, що використовують TDMA (Time Division Multiple Access = багатостанційний доступ з часовим розділенням каналів), наприклад, GSM чи UMTS (режим TDD) час розділений на кадри, які у свою чергу підрозділені на часові слоти (time-slot). Кожен абонентський кінцевий пристрій здійснює передачу і прийом протягом певного часового слоту, наданого йому системою. Між двома сусідніми часовими слотами приймач і передавач абонентського кінцевого пристрою може бути використаний для інших цілей, наприклад, для опитування сусідніх базових станцій з метою створення передумов для можливого переходу до іншої радіозони. При цьому приймач абонентського кінцевого пристрою мусить короткочасно перенанастроюватися на частоту сусідньої радіозони, здійснювати вимірювання її радіосигналу і потім знову повертатися на свою частоту. Сумісний з двома різними системами радіозв'язку абонентський кінцевий пристрій повинен бути у змозі під час сеансу зв'язку з першою системою здійснювати вимірювання сигналу радіозони другої системи, для того, щоб у разі потреби здійснити перехід від першої системи до другої системи. При цьому під "різними системами радіозв'язку" тут маються на увазі як системи різних операторів мережі, що працюють за однаковим стандартом, так і системи, що працюють за різними стандартами. Для уможливлення переходу в др угу систему радіозв'язку абонентський кінцевий пристрій перед власне вимірюванням повинен прийняти синхронізаційну інформацію другої системи. Це потребує порівняно тривалого часу прийому, тому тривалості проміжку часу між двома наданими абонентському кінцевому пристрою часовими слотами першої системи для цього може бути недостатньо. Крім того, частини цієї синхронізаційної інформації, наприклад, номер кадру, передаються лише у жорстко встановлені моменти часу всередині кадру. За несприятливих часових співвідношень між кадрами двох систем радіозв'язку прийом усієї інформації може бути неможливим. Із [ЕР 1 005 246 А2] відомий спосіб переведення сеансу радіозв'язку в базованих на TDMA безпровщних системах зв'язку, згідно з яким мобільна станція під час сеансу зв'язку з першою базовою станцією в одному часовому слоті робить спробу принаймні в одному іншому часовому слоті встановити зв'язок з другою базовою станцією. Із [WO 96/05707 А1] відомий спосіб переведення сеансу зв'язку між двома системами радіозв'язку, згідно з яким абонентський кінцевий пристрій протягом певного відрізку часу одночасно здійснює зв'язок через обидві системи. Із [DE 100 08 058 С1] відомий спосіб, згідно з яким абонентському кінцевому пристрою надають так званий часовий слот припинення роботи, протягом якого можуть бути прийняті сигнали іншої 5 79817 системи радіозв'язку для підготовки переходу в зону дії іншої станції, причому протягом цього часового слоту припинення роботи система зв'язку, яка здійснює поточний сеанс зв'язку, не передає даних до абонентського кінцевого пристрою В рамках стандартизації так званого режиму 1,28 Mcps вказаного вище стандарту 3GPP TDD, який називають також режимом TDD Low Chiprate (LCR) або TDSCDMA, зараз досліджують організацію описаних вимірювань для підготовки міжсистемного переходу (переходу в радіозону зону іншої системи радіозв'язку). При цьому абонентським кінцевим пристроям (UE - User Equipment) має бути надана можливість вимірювати і в разі потреби оцінювати певні сигнали сусідніх радіозон з однаковими чи різними стандартами передачі. Такі сигнали можуть бути у разі сусідньої радіозони GSM, наприклад, сигналами FCCH і SCH (Synchronisation Channel = канал синхронізації), а у разі сусідньої радіозони FDD чи HCR TDD (HCR - режим 3,84 Mcps TDD High Chiprate) - наприклад, первинним чи вторинним SCH. При певних конфігураціях надання часових слотів для напрямку "нагору" від абонентського кінцевого пристрою до базової станції (UL - Uplink) і для напрямку "вниз" -від базової станції до абонентського кінцевого пристрою (DL -Downlink) для нього може бути неможливим вимірювання сигналів сусідніх радіозон, оскільки наявні у розпорядженні інтервали часу для вимірювання надто короткі і/або інтервали часу перемикання, тобто переходу на іншу частоту, надто довгі. Типове значення часу перемикання для недорогих абонентський кінцевих пристроїв, так званих "low cost UE", становить 0,8 мс. Недоліком такого короткого часу перемикання є те, що або сигнали сусідніх радіозон не зможуть бути прийняті, або їх прийом потребує надто великого відрізку часу, протягом якого за певних умов може статися припинення зв'язку. Ця проблематика для прикладу ілюструється за допомогою Фіг.2. На ній зображена послідовність двох так званих субкадрів (Sub-Frame) довжиною по 5 мс кожен. Ця кадрова структура відповідає структурі описаного режиму TDD LCR. У кожному субкадрі як сигнали у напрямку "нагору", так і сигнали у напрямку "вниз" від і відповідно до абонентського кінцевого пристрою передаються протягом часових слотів (tsO...ts6 - Timeslot). Між напрямками передачі всередині субкадру передбачені один нерухомий і один гнучко позицюнований моменти часу перемикання (SP - Switching Point). У прикладі Фіг.2 розглядається абонентський кінцевий пристрій, якому як у напрямку "нагору", так і у напрямку "вниз" надаються радюресурси для передачі даних чи інших сигналів. Це позначено орієнтованою вгору стрілкою для напрямку "нагору" у часовому слоті ts1 і орієнтованою вниз стрілкою для напрямку "вниз" у часовому слоті ts4. В інших часови х слота х субкадру абонентському кінцевому пристрою радюресурси не надаються; одначе вони в разі потреби використовуються для передачі даних від/до абонентського кінцевого пристрою. У вимірювальних часових інтервалах МТА, МТВ (Measurement Time) між на 6 даними в розпорядження часовими слотами tsO і ts4 абонентський кінцевий пристрій може приймати сигнали сусідніх радіозон, щоб у разі потреби ініціювати перехід сеансу зв'язку до однієї з цих сусідніх радіозон. Пояснення прикладу згідно з Фіг.2 виходили з того, що абонентський кінцевий пристрій протягом вимірювальних часових інтервалів МТА, МТВ приймає сигнали сусідньої базової станції, що підтримує режим FDD. Структура кадру сусідньої FDDрадіозони для прикладу наведена під описаними субкадрами. Внаслідок того, що сусідні радіосистеми, як правило, не синхронізовані, як правило, відбувається певне зміщення в часі між початками кадрів, як це для прикладу показано на Фіг.2. Базова станція сусідньої FDD-радіозони через регулярні проміжки всередині кадру передає сигнали синхронізаційного каналу SCH, які приймаються абонентським кінцевим пристроєм. Як видно із Фіг.2, вимірювальні часові інтервали (МТА, МТВ) є надто короткими, щоб прийняти кількість розміщених один за іншим сигналів синхронізаційного каналу, достатню для ідентифікації радіозони Ідентифікація гарантується лише після прийому щонайменше трьох передаваних одна вслід за іншою синхронізаційних послідовностей, так званого вторинного SCH-коду (Secondary SCH Codes (SSC)). Для забезпечення достатньо довгих часових інтервалів для прийому сигналів сусідніх радіозон згідно з рівнем техніки пропонується абонентському кінцевому пристрою за допомогою динамічного розподілу каналів (DCA - Dynamic Channel Allocation) час від часу надавати різні часові слоти для передачі сигналів з метою формування якомога довшого часового інтервалу для виявлення сусідніх радіозон. Це може бути здійснено, наприклад, як показано на Фіг.З, шляхом здійснення обмеженого в часі перерозподілу передачі сигналів у напрямку "вниз" із первинно наданого часового слоту ts4 згідно з фіг 2 на часовий слот ts3. Завдяки цьому перерозподілу час вимірювання МТВ збільшується на один часовий слот і таким чином стає можливим прийом трьох передаваних одна вслід за іншою синхронізаційних послідовностей. Крім того, в документі зі стандартизації 3GPP 3G TR 25.888, V0.2.0 (2002-8), "Вдосконалення міжчастотних і міжсистемних вимірювань для дуплексного режиму з часовим розділенням на 1,28 Mcps" („Improvement of inter-frequency and intersystem Measurement for 1,28 Mcps TDD''), (редакція 6) пропонується здійснювати змінюваний в часі перерозподіл передачі як у напрямку "нагору", так і у напрямку "вниз", як показано на фіг 4. Одначе загальними недоліками описаного способу перерозподілу є надто великі витрати на передачу сигналів внаслідок необхідності забезпечення сигналами новонаданих ресурсів, надто великі лопстичні витрати в DCA-алгоритмі для підготовки вільних ресурсів, а також за певних умов проблеми при керуванні потужністю передавача, з адаптивними антенами із синхронізацією у напрямку "нагору". В основі винаходу лежить задача розробки способу і системи радіозв'язку, які усувають вказа 7 79817 ні недоліки відомого рівня техніки. Ця задача вирішена у способі і системі радіозв'язку з ознаками незалежних пунктів формули винаходу. Вдосконалення винаходу відображені у залежних пунктах формули винаходу. Винахід вигідно використовує той факт, що у кожному з двох передаваних один вслід за іншим субкадрах передаються сигнали одного й того ж сеансу зв'язку. Це дійсно як для напрямку "нагору", так і для напрямку "вниз". Крім того вигідно використовується той факт, що передача даних здійснюється з певною надлишковістю, тобто навіть не повністю прийняті дані завдяки так званому захисту від помилок можуть бути реконструйовані в приймаючій базовій станції чи абонентському кінцевому пристрої. Нижче винахід докладніше пояснюється з використанням ілюстрацій. На них схематично зображено: Фіг.7. блок-схема двох систем радіозв'язку, зокрема систем мобільного радіозв'язку, Фіг.8. перший приклад конфігурації субкадрів згідно з рівнем техніки, Фіг.9. другий приклад конфігурації субкадрів згідно з рівнем техніки, Фіг.10. третій приклад конфігурації субкадрів згідно з рівнем техніки, Фіг.11 третій приклад конфігурації субкадрів згідно з винаходом Фіг.12. а і b: приклади конфігурацій всередині вкладеного кадру згідно з рівнем техніки і згідно з винаходом. Системи мобільного радіозв'язку, зображені на Фіг.1 як приклад відомих систем радіозв'язку, містять велику кількість елементів мережі, зокрема мобільну комутаційну станцію MSC (Mobile Switching Center), вузли керування радіомережею RNC (Radio Network Controller) і базові станції NB (Node В), причому зображені лише базові станції NB-TDD і NB-FDD. Перша система підтримує, наприклад, режим TDD-LCR, а друга система підтримує режим FDD системи UMTS. Кожна система містить певну кількість мобільних комутаційних станцій, які з'єднані між собою в мережу і забезпечують доступ до стаціонарної громадської телефонної мережі PSTN (Public Switched Telephone Network). Крім того, ці мобільні комутаційні станції зв'язані з вузлами керування радіомережею для надання радіотехнічних ресурсів. Кожен із цих вузлів керування радіомережею у свою чергу забезпечує з'єднання з базовими станціями. Базова станція NB через радюінтерфейс може встановлювати і припиняти зв'язок з абонентськими кінцевими пристроями UE, наприклад, мобільними чи стаціонарними абонентськими кінцевими пристроями. На Фіг.1 заради простоти зображений лише один абонентський кінцевий пристрій UE, виконаний з можливістю на вибір встановлювати зв'язок як з першою системою TDD, такі з другою системою FDD. Між абонентським кінцевим пристроєм UE і базовою станцією NB-TDD першої системи триває активний зв'язок, наприклад, сеанс розмови. Кожною базовою станцією NB-TDD, NB-FDD утворюється принаймні одна радіозона Z-TDD і Z 8 FDD. При секторному чи ієрархічному стільниковому структур уванні кожна базова станція може утворювати також кілька радіозон. Радіозони різних систем географічно можуть перетинатися довільним чином. Центр експлуатації і технічного обслуговування (ОМС - Operation and Maintenance) (не зображений) здійснює функції з контролю і технічного обслуговування мобільної радіосистеми та її складових Функціональність цієї структури може бути перенесена на іншу систему радіозв'язку, зокрема абонентську мережу з безпровщним пщ'єднанням абонентів. Нижче відповідний винаходові спосіб для прикладу пояснюється з використанням Фіг.5 При цьому вигідно використовується той факт, що фізичний канал передачі завжди симетрично розподілений в обох субкадрах #і і #і+1, тобто надання одиниці ресурсу дійсне для обох субкадрів. Відповідно до прикладу на Фіг.2 абонентському кінцевому пристрою надається одиниця ресурсу для передачі даних у напрямку "нагору" в часовому слоті ts1, причому це надання дійсне як для першого, так і для другого субкадру. Сказане дійсне для одиниць ресурсу, використовуваних для передачі даних у напрямку "вниз" від базової станції. Крім того, вигідно використовується той факт, що дані перед передачею через радюінтерфейс забезпечують захистом від помилок. Загалом це називається попередньою корекцією помилок FEC (Forward Error Correction). Зазвичай дані служби, наприклад, передачі розмовної інформації, кодують з половинною частотою кодування, тобто первинні дані повідомлення дублюють, із одного біта утворюють два кодованих біти. Потім сформовані кодовані біти однаковим чином поміщають у обидва субкадри, внаслідок чого кожен субкадр містить повне повідомлення. Додаткова інформація є чистою надлишковютю, яка на стороні прийому уможливлює відновлення повідомлення, прийнятого з помилками внаслідок можливих перешкод у передачі сигналу. До того ж, для подальшого підвищення захисту від помилок здійснюють вкладення повідомлення в чотири субкадри (відповідає 20мс), тобто чотири субкадри, що слідують один за іншим, містять частини кодованого сигналу даних. Детальніше це буде описано з посиланням на Фіг.6. Як показано для прикладу на Фіг.5, відповідно до винаходу передачу сигналу від/до абонентського кінцевого пристрою у одному (#і+1) із двох субкадрів переривають. Завдяки цьому вимірювальний часовий інтервал МТВ для виявлення та ідентифікації SCH сусідньої FDD-радіозони значно подовжується. Для того, щоб не зважаючи на відсутність надлишкової частини повідомлення забезпечити надійний прийом переданої частини повідомлення, як у напрямку "нагору", так і у напрямку "вниз" у використовуваному для передачі іншому субкадрі (#і) передачу здійснюють з підвищеною потужністю. Завдяки підвищеній потужності передачі може бути вигідно скомпенсоване викликане перериванням погіршення попередньої корекції помилок (надлишковість практично відсутня). Таке переривання може здійснюватися у кількох 9 79817 парах субкадрів, що слідують одна за іншою, доти, доки абонентський кінцевий пристрій не здійснить успішну ідентифікацію сусідньої радіозони. Крім того, підвищення потужності передачі може бути здійснене також у кількох субкадрах до і/або після перерваного субкадру. Це може здійснюватися, наприклад, в залежності від описаного коефіцієнта вкладення. Згідно з діючими для режиму TDD LCR стандартизованими методами регулювання потужності передачі абонентський кінцевий пристрій не може здійснювати автономне підвищення потужності передачі; стосовно цього є лише можливість подачі сигналів на базові станції. До того ж, абонентському кінцевому пристрою не дозволено подавати запит на збільшення потужності передачі за допомогою так званої команди керування потужністю передачі (ТРС, Transmit Power Control), якщо виконується відношення сигнал/шум (Target SIR). Згідно з першим вдосконаленням відповідного винаходові способу абонентський кінцевий пристрій всупереч описаному вище стандартизованому способу посилає запит на підвищення потужності передачі базової станції, а також автономно підвищує потужність передачі для певної кількості субкадрів перед і/або після перерваного кадру чи перерваних кадрів Після здійснення успішного вимірювання та ідентифікації сусідньої радіозони абонентський кінцевий пристрій знову може затребувати зниження потужності передачі базової станції і/або автономно здійснити власну потужність передачі. При цьому сигналізування зміни потужності передачі базової станції здійснюється, наприклад, відомими засобами системи керування потужністю передачі. Альтернативно чи додатково до першого вдосконалення відповідного винаходові способу абонентський кінцевий пристрій сигналізує базовій станції, що в наступному субкадрі не будуть передаватися дані у напрямку "нагору" і що субкадр використовується для виявлення сусідніх радіозон. Це сигналізування здійснюють, наприклад, з використанням одного чи кількох не використовуваних згідно з діючим стандартом бітів синхронізаційних послідовностей, що передаються у напрямку від абонентського кінцевого пристрою у так званому пілотному часовому слоті у напрямку "нагору" (UpPTS, Uplink Pilot Timeslot). При цьому шляхом використання, наприклад, двох бітів може бути сигналізовано, який із чотирьох взаємопов'язаних, вкладених субкадрів може бути використаний для виявлення сусідніх радіозон. Завдяки такому сигналізуванню базовій станції відомий не використовуваний субкадр і відомо відповідно, що в цьому субкадрі не можуть чи не мають бути прийняті дані від абонентського кінцевого пристрою. Таким же чином базова станція може припиняти свою передачу у напрямку цього абонентського кінцевого пристрою у цьому субкадрі, щоб зменшити інтерференційний вплив паралельної передачі у цьому субкадрі. Альтернативно до першого вдосконалення відповідного винаходові способу базова станція внаслідок наявності інформації про цей субкадр для виявлення сусідніх радіозон може автономно 10 підвищити власну потужність передачі без додаткового сигналізування з боку абонентського кінцевого пристрою. Крім того, альтернативно до цього базова станція може автономно підвищити свою потужність передачі, а також через команди керування потужністю передачі (ТРС) дати інструкцію абонентському кінцевому пристрою також підвищити потужність передачі, причому це доцільно здійснювати для усіх субкадрів вкладеного кадру. Згідно з іншим альтернативним вдосконаленням відповідного винаходові способу абонентський кінцевий пристрій сигналізує базовій станції про потребу в інтервалі часу для виявлення сусідніх радіозон. Базова станція у відповідь на цей запит призначає підходящий субкадр і повідомляє про нього абонентському кінцевому пристрою за допомогою відомих механізмів сигналізування. Відповідно до описаного вище способу потужність передачі підвищують у попередніх і/або наступних субкадрах або у інших субкадрах вкладеного кадру. Це може бути здійснено з боку абонентського кінцевого пристрою автономно або за інструкцією базової станції. При цьому за певних умов наявні на базовій станції дані про відносну часову структуру сусідніх радіозон чи радіосистем можуть бути вигідно використані для визначення оптимально придатного вимірювального інтервалу часу для виявлення сусідніх радіозон. Нижче з використанням Фіг.6а і 6b для прикладу пояснюється перший відповідний винаходові спосіб. На Фіг.6а і 6b представлена передача даних між абонентським кінцевим пристроєм і базовою станцією, наприклад, у зображеній на Фіг.1 конфігурації. Для передачі у напрямку "нагору", до базової станції, абонентському кінцевому пристрою у часовому слоті ts1 надають одну чи кілька одиниць ресурсу, наприклад, CDMA-код. Аналогічним чином для передачі у напрямку "вниз" надають одну чи кілька одиниць ресурсу. Повідомлення, тобто певна кількість інформацію, що підлягає передачі, передають вкладеними у чотирьох субкадрах, у так званому вкладеному кадрі або ТТІ (Transmission Time Interval = інтервал часу для передачі). Протягом вимірювальних часових інтервалів МТА і МТВ між передачами у напрямках "нагору" і "вниз" абонентський кінцевий пристрій може здійснювати виявлення сусідніх радіозон. Одначе, як видно із Фіг.6а, ці часові інтервали є недостатньо тривалими для надійного прийому принаймні трьох слідуючих одна за іншою синхронізаційних послідовностей сусідньої базової FDD-станції. На основі цієї проблематики абонентський кінцевий пристрій перериває передачу сигналів до поточної базової станції і прийом сигналів від неї в одному субкадрі, як показано на фіг 6b. В утвореному внаслідок цього дуже довгому часовому інтервалі МТВ абонентський кінцевий пристрій може прийняти достатню кількість синхронізаційних послідовностей синхронізаційного каналу сусідньої базової FDD-станци та ідентифікувати и Для того, щоб, не зважаючи на припинення передачі і прийому до/від поточної базової станції забезпечувати надійний прийом сигналів даних, абонентський кінцевий пристрій вимагає підвищення потужності 11 передачі, наприклад, на 2дБ шляхом передачі відповідної команди керування потужністю (ТРС) на базову станцію, підвищує відношення сигнал/шум на 2дБ і сигналізує про це базовій станції. У напрямку "нагору" абонентський кінцевий пристрій передає сигнали даних також з підвищеною на 2дБ потужністю під час інших субкадрів у вкладе 79817 12 ному кадрі для того, щоб уможливити базовій станції навіть без наявності інформації про перервану передачу достатнє виявлення і коригування помилок, оскільки внаслідок цього сигнали даних, що залишилися, забезпечують вищу надійність виявлення. 13 Комп’ютерна в ерстка В. Клюкін 79817 Підписне 14 Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601