Спосіб обробки потоку крекінг-лігроїну (варіанти)

1. Спосіб обробки підданого каталітичному крекінгу рідкого лігроїну, що містить дієни, меркаптани та інші сіркоорганічні сполуки, за яким: (a) фракціонують підданий каталітичному крекінгу рідкий лігроїн, змішаний з воднем, на принаймні три фракції, включаючи легкий крекінг-лігроїн, середній крекінг-лігроїн та важкий крекінг-лігроїн; (b) обробляють легкий крекінг-лігроїн введенням в реакцію частини меркаптанів, які він містить, з частиною дієнів, що містяться в ньому, у присутності каталізатора тіоетерифікації з утворенням сульфідів і (c) обробляють середній крекінг-лігроїн піддаванням гідруванню частини дієнів, які він містить, у присутності каталізатора гідрування; причому стадії (а) і (b) виконують одночасно у ректифікаційній колоні, що містить каталізатор тіоетерифікації у верхній частині ректифікаційної колони, а сульфіди вилучають разом з середнім та/або важким крекінг-лігроїном. 2. Спосіб за п. 1, за яким стадії (а), (b) і (с) виконують одночасно у ректифікаційній колоні, що містить каталізатор тіоетерифікації у вер хній частині та додатково каталізатор гідрування у середній частині, а сульфіди вилучають з середнім крекінглігроїном. 3. Спосіб обробки підданого каталітичному крекінгу рідкого лігроїну, що містить сполуки сірки, за яким: (a) подають водень та підданий каталітичному крекінгу рідкий лігроїн, що містить олефіни, дієни, меркаптани та інші сіркоорганічні сполуки, в ректифікаційну колону, яка містить каталізатор тіоетерифікації у верхній частині та каталізатор гідрування у середній частині; 2 (19) 1 3 85785 4 (ііі) піддають реакції частину дієнів з воднем у присутності каталізатора гідрування з утворенням моноолефінів, (d) відбирають фракцію легкого крекінг-лігроїну з ректифікаційної колони як другий верхній погон; (е) відбирають фракцію середнього крекінглігроїну з ректифікаційної колони. 7. Спосіб за п. 6, який додатково включає введення першого недогону в ректифікаційну колону поблизу дна, вилучення середнього крекінг-лігроїну як бічного погону та вилучення важкого крекінглігроїну як другого недогону. Даний винахід стосується процесу одночасного фракціонування та обробки потоку підданого каталітичному крекінгу рідкого лігроїну з повними межами кипіння. Більш конкретно, потік підданого каталітичному крекінгу рідкого лігроїну з вибраними межами кипіння піддається процесу одночасної тіоетерифікації та розщеплення на низькокиплячий лігроїн, середньокиплячий лігроїн та висококиплячий лігроїн; та селективному гідруванню дієнів у середньокиплячому лігроїні. Потоки нафтового дистиляту містять різновид органічних хімічних компонентів. Загалом, дані потоки визначаються за їх межами кипіння, котрі визначають склади. Обробка потоків також впливає на склад. Наприклад, продукти як каталітичного, так і термічного крекінг-процесів містять високі концентрації олефінових матеріалів, так само як і насичених (алканових) матеріалів та поліненасичених матеріалів (діолефінів). Крім того, ці компоненти можуть бути будь-якими із різних ізомерів цих сполук. Крекінг-лігроїн, у міру того як він виходить із каталітичної крекінг-установки, має відносно високе октанове число як результат вмісту олефінових та ароматичних сполук. У деяких випадках ця фракція може складати половину бензину у колекторі нафтоперегонного заводу разом зі значною частиною октану. Такі джерела крекінг-потоків, як від FCC (установка крекінгу з псевдозрідженим каталізатором), установки для коксування, крекінгпечі для легкого крекінгу (і такого подібного), типово містять приблизно 90% усієї "передбачуваної сірки" для нафтового бензину, за відсутності всякої десульфуризаційної обробки. Зазначені сіркові домішки мають вилучатись, звичайно, шляхом гідроообробки, щоб відповідати специфікаціям на продукти або забезпечити узгодженість з нормами щодо захисту навколишнього середовища. Гідрообробка є широким терміном, котрий включає насичення олефінів та ароматичних сполук і реакцію сполук з органічним азотом з утворенням аміаку. Реакцію сполук з органічною сіркою у нафтоперегонному потоці з воднем над каталізатором з утворенням H2S звичайно називають гідродесульфуризацією. Проте, гідродесульфуризацію включають і інколи посилаються на неї просто як на гідрообробку. Найбільш звичайним способом вилучення сіркових сполук є гідродесульфуризація (HDS), при якій нафтовий дистилят перепускається через твердий частинковий каталізатор, який містить гідруючий метал на підкладці із оксиду алюмінію. Крім того, у живильник включені рясні кількості водню. Наступні рівняння ілюструють реакції у типовій HDS установці: (1) RSH+Н2→RH+H 2S (2) RCl+Н2→RH+НСl (3) 2RN+4Н2→2RH+2NH3 (4) ROOH+2Н2→RH+2Н2О Типові робочі умови для реакцій HDS лігроїну: Температура, °F 450-650 Тиск, фунт/кв.дюйм 250-750 Ступінь рециркуляції Н 2, SCF/барель 700-2000 Підживлення свіжим Н 2, SCF/барель 150-500. Після завершення гідрообробки даний продукт може бути підданий фракціонуванню або просто випарений для виділення сірководню і зібраний у вигляді тепер десульфурованого лігроїну. Окрім постачання високооктанових змішувальних компонентів, крекінг-лігроїни часто використовуються як джерела олефінів в інших процесах, таких як етерифікація. Умови гідрообробки лігроїнової фракції для вилучення сірки також спричиняють насичення деяких олефінових сполук у фракції, в результаті чого знижується кількість октану і відбувається втрата первинних олефінів. Для вилучення сірки з одночасним зберіганням більш потрібних олефінів були зроблені різні пропозиції. Оскільки олефіни у крекінг-лігроїні знаходяться, головним чином, у низькокиплячій фракції цих лігроїнів, а домішки, що містять сірку, мають тенденцію концентруватись у висококиплячій фракції, найбільш поширеним розв'язком є відгін легких фракцій перед проведенням гідрообробки. В результаті продукується низькокиплячий лігроїн (LCN), котрий кипить в області C5 приблизно при 250°F, та висококиплячий лігроїн, котрий кипить в області приблизно 250-475°F (HCN). Переважними легкими або низькокиплячими сірчаними сполуками є меркаптани (RSH), тоді як більш важкими або висококиплячими сполуками є тіофени та інші гетероциклічні сполуки. Розділення шляхом лише фракціонування не приведе до вилучення меркаптанів. Проте, у минулому меркаптани вилучали шляхом окиснювальних процесів, включаючи промивку каустиком. Комбіноване окиснювальне вилучення меркаптанів з наступним фракціонуванням та гідрообробкою більш важкої фракції розкрито у патенті США за номером 5320742. В окиснювальному вилученні меркаптанів останні перетворюються у відповідні дисульфіди. Окрім обробки легкої частини лігроїну для вилучення меркаптанів, її традиційно подають до установки каталітичного риформінгу для підвищення, при потребі, октанового числа. Крім того, 5 85785 легка фракція може піддаватись подальшому розділенню для вилучення цінних С 5 олефінів (аміленів), котрі застосовуються в одержанні ефірів. У патенті США за номером 6083378 розкритий розщеплювач лігроїну як реактор у вигляді ректифікаційної колони для обробки порції або всього лігроїну з метою вилучення сіркоорганічних сполук, що містяться в ньому. Каталізатор розміщується у реакторі у такий спосіб, що вибрана частина лігроїну контактує з даним каталізатором та піддається обробці. Каталізатор може поміщуватись у ректифікаційній секції для обробки лише легкокиплячих компонентів, у секції відгону легких фракцій для обробки лише висококиплячих компонентів або по всій колоні для широкої обробки лігроїну. Крім того, зазначений реактор у вигляді ректифікаційної колони може бути поєднаний зі стандартним однопрохідним реактором(ами) з нерухомим шаром або з іншим реактором ректифікаційної колони з тонким регулюванням процесу обробки. Як відомо, при гідродесульфуризації H2S може рекомбінуватись з утворенням меркаптанів, підвищуючи у такий спосіб кількість сірки у продукті. У патенті США за номером 6416658 потік лігроїну з повними межами кипіння піддається одночасній гідродесульфуризації та розщепленню на легкокиплячий лігроїн і висококиплячий лігроїн з наступною додатковою гідродесульфуризацією шляхом контактування легкокиплячого лігроїну з воднем у протитоку у нерухомому шарі каталізатора гідродесульфуризації для вилучення рекомбінантних меркаптанів, котрі утворились за зворотною реакцією H2S з олефінами у лігроїні підчас первинної гідродесульфуризації. Зокрема, вся відновлена порція легкого лігроїну із реакційної ректифікаційної колони гідродесульфуризації додатково контактує з воднем у протитоку у нерухомому шарі каталізатора гідродесульфуризації. Перевагою даного винаходу є те, що сірка може бути видалена із потоку порцій легкого лігроїну без будь-якої суттєвої втрати цінних легких олефінів. Особлива перевага полягає в тому, що рекомбінантні меркаптани не відіграють важливої ролі у даному процесі вилучення сірки із LCN. Ще однією перевагою є те, що дієни відновлюються у MCN. У короткому викладі, даний винахід є поліпшенням процесу каталітичної дистиляційної гідродесульфуризації, що включає: (а) розщеплення підданого каталітичному крекінгу рідкого лігроїну на принаймні три фракції, що включають легкий крекінг-лігроїн, середній крекінглігроїн та важкий крекінг-лігроїн; (b) обробку легкого крекінг-лігроїну з реакцією частини меркаптанів, що містяться в ньому, з частиною дієнів, що містяться в ньому, з утворенням сульфідів; і (c) обробку середнього крекінг-лігроїну з гідруванням частини дієнів, що містяться в ньому. Типово, стадії (а) та (b) здійснюються сумісно у реакторі у вигляді ректифікаційної колони, що містить каталізатор тіоетерифікації у верхній або ректифікаційній частині. Селективне гідрування стадії (с) може також проводитись у тому самому реакторі шляхом поміщення селективного каталі 6 затора гідрування у середній частині. Якщо гідрування має здійснюватись у тому самому реакторі, тоді крекінг-лігроїн буде подаватись нижче селективного каталізатора гідрування для запобігання контактуванню HCN з цим каталізатором і таким чином гідруванню HCN. Гідрування HCN шкідливо впливає на каталізатор гідрування. Крім того, може бути застосована реакторна колона з перегородкою, що дозволяє кипіти у шарі селективного каталізатора гідрування лише середньокиплячому лігроїну (MCN) і відводити спрямований вниз потік HCN. Фіг.1 являє собою блок-схему у схематичній формі одного варіанта втілення даного винаходу з використанням однієї колони з перегородкою для висхідного та низхідного контакту. Фіг.2 являє собою блок-схему у схематичній формі другого варіанта втілення даного винаходу з використанням першого реактора у вигляді ректифікаційної колони для тіоетерифікації та бічного реактора для відгону легких фракцій для гідрування MCN. Фіг.3 являє собою блок-схему у схематичній формі іншого варіанта втілення даного винаходу з використанням одного реактора у вигляді ректифікаційної колони, що має два каталітичних шари, але живиться нижче гідрувального шару. Фіг.4 являє собою блок-схему у схематичній формі іншого варіанта втілення даного винаходу з використанням першого реактора у вигляді ректифікаційної колони для тіоетерифікації та однопрохідного реактора з нерухомим шаром для селективного гідрування MCN. Фіг.5 являє собою блок-схему у схематичній формі іншого варіанта втілення даного винаходу з використанням одного реактора у вигляді ректифікаційної колони, що має два каталітичних шари, але з попереднім вилученням HCN до подачі у реактор ректифікаційної колони. Фіг.6 являє собою блок-схему у схематичній формі іншого варіанта втілення даного винаходу з використанням одного реактора у вигляді ректифікаційної колони, що має два каталітичних шари, та попередньої ректифікаційної колони, котра подає легку фракцію до реактора ректифікаційної колони між зазначеними шарами і важку фракцію нижче даних шарів. Сировина для даного процесу включає нафтову фракцію, що містить сірку, яка подається від установки каталітичного крекінгу з псевдозрідженим шаром каталізатора (FCCU), котра кипить у межах кипіння газоліну (C5 до 450°F, тобто рідкий крекінг-лігроїн). Загалом, даний процес придатний для матеріалу з межами кипіння лігроїну із продуктів установки каталітичного крекінгу, оскільки вони містять потрібні олефіни та небажані сіркові сполуки. Лігроїни прямих погонів мають дуже мало олефінового матеріалу, і якщо джерело сировини не є "високосірчистим", дуже мало сірки. Вміст сірки у підданих каталітичному крекінгу фракціях залежить від вмісту сірки у матеріалі, що подається до крекінг-установки, так само як і від меж кипіння вибраної фракції, яка застосовується як живильний матеріал для даного процесу. Легкі фракції будуть мати менший вміст сірки, ніж висо 7 85785 кокиплячі фракції. Початкова крайня фракція лігроїну містить більшість високооктанових олефінів, але відносно мало сірки. Сіркові компоненти у початковій крайній фракції являють собою, головним чином, меркаптани та деякі діалкілсульфіди. Типовими із цих сполук є: метилмеркаптан (Ткип.=43°F), етилмеркаптан (Ткип.=99°F), nпропілмеркаптан (Ткип.=154°F), ізопропілмеркаптан (Ткип.=135-140°F), ізобутилмеркаптан (Ткип.=190°F), третбутилмеркаптан (Ткип.=147°F), n-бутилмеркаптан (Ткип.=208°F), вторбутилмеркаптан (Ткип.=203°F), ізоамілмеркаптан (Ткип.=250°F), n-амілмеркаптан (Ткип.=259°F), aметилбутилмеркаптан (Ткип.=234°F), aетилпропілмеркаптан (Ткип.=293°F), nгексилмеркаптан (Ткип.=304°F), 2-меркаптогексан (Ткип.=284°F) та 3-меркаптогексан (Ткип.=135°F). Типові сіркові сполуки, що знайдені у висококиплячій фракції, включають меркаптани, тіофени, сульфіди та дисульфіди. Таким чином, низькокипляча частина лігроїну, котра містить більшість цінних олефінів, не піддається дії каталізаторів гідродесульфуризації, а піддається менш жорсткій обробці, де меркаптани, що там містяться, реагують з діолефінами, що там містяться, з утворенням діалкілсульфідів (тіоетерифікація), котрі є більш висококиплячими і можуть бути вилучені з більш важким лігроїном. Реакція тіоетерифікації здійснюється, краще, у шарі каталізатора у верхній частині ректифікаційної секції розщеплювача лігроїну, де легкий крекінглігроїн (LCN), що кипить у межах С5 до приблизно 150°F, відбирається як дистилят. Було встановлено, що всі важкі фракції потоку підданого крекінгу рідкого лігроїну (межі кипіння 150-450°F) не можуть ефективно оброблятись у низхідному реакторі тіоетерифікації або реакторі гідродесульфуризації, оскільки високі рівні сірки дезактивують нікелевий каталізатор тіоетерифікації, а дієни мають тенденцію отруювати нікельмолібденовий каталізатор гідродесульфуризації. MCN погон, що кипить у межах від приблизно 150 до 250°F, береться як бічний погон, і дієни, що там містяться, піддаються селективному гідруванню. Цей погон містить найвищу концентрацію дієнів і має нижчий загальний вміст сірки, ніж лігроїн з повними межами кипіння. Вилучення дієнів дозволяє рекомбінувати MCN з важкими залишками крекінг-лігроїну (HCN), що киплять у межах приблизно 250-450 °F, для подальшої обробки у реакторі гідродесульфуризації. Подача до розщеплювача здійснюється у такий спосіб, що MCN не контактує з каталізатором тіоетерифікації, і HCN не контактує з селективним каталізатором гідрування. Реалізація цього буде обговорена нижче. Каталізатори тіоетерифікації та селективного гідрування Каталізатори, придатні для меркаптандіолефінової реакції та селективного гідрування дієнів, включають метали VIII гр упи. Загалом, ці метали наносяться у вигляді оксидів на підкладку із оксиду алюмінію. Каталізатор для реакції тіоетерифікації за CD способом, якому віддається перевага, являє собою 54ваг.% Ni на 8-14 меш Аl2О3 (оксид алюмі 8 нію) у ви гляді кульок, що постачається фірмою Кальцікат (Calcicat) під назвою 475-SR. Типові фізичні та хімічні властивості цього каталізатора надаються виробником у наступному вигляді: Таблиця 1 Позначення Форма Номінальний розмір Ваг.% Ni Підкладка E-475-SR Кулька 8×14 меш 54 Оксид алюмінію Водень має подаватись до реактора у кількості, що забезпечує підтримання реакції, проте у такій кількості, що не спричинює переповнення колони, тобто під цією кількістю мається на думці "реалізуюча кількість водню", як застосовується у даному тексті. Загалом, мольне відношення водню до діолефінів та ацетиленів у суміші, що подається, складає, принаймні, 1,0 до 1,0, і, краще, 2,0 до 1,0. Каталізатор тіоетерифікації каталізує також селективне гідрування поліолефінів, що містяться у легкому крекінг-лігроїні, і у меншій мірі ізомеризацію деяких моноолефінів. При використанні Ni каталізатора, якому віддається перевага, відносні швидкості реакції для різних сполук мають наступний порядок від швидкої до більш повільної: (1) реакція діолефінів з меркаптанами (2) гідрування діолефінів (3) ізомеризація моноолефінів (4) гідрування моноолефінів. Важливою реакцією є реакція меркаптанів з діолефінами. У присутності каталізатора меркаптани будуть також реагувати з моноолефінами. Проте, у легкому крекінг-лігроїні, що подається, існує надлишок діолефінів по відношенню до меркаптанів, і меркаптани реагують переважно з ними до реакції з моноолефінами. Важливим рівнянням, що описує дан у реакцію, є наступне: де R1 або R2 може бути або алкільною групою або атомом водню. Цю реакцію можна порівняти з реакцією, що описана нижче, в якій витрачається водень. Водень, що використовується у вилученні меркаптанів при тіоетерифікації, є лише тим, що потрібен для підтримки каталізатора у відновленому "гідридному" стані. При сумісному гідруванні дієнів водень витрачається. Каталізатор може використовуватись як індивідуальний компонент металу VIII гр упи або як суміш металів, або модифікаторів, як відомо у цій галузі, зокрема, із групи VIB та IB, такі як каталізатори гідрування типу платини, паладію, родію або їх суміші. Загалом, дані метали наносяться у ви 9 85785 гляді оксидів на підкладку із оксиду алюмінію. Підкладки звичайно являють собою екструдати або сфери малого діаметру, типово, із оксиду алюмінію. Каталізатори для селективного гідрування діолефінів, яким віддається перевага, являють собою паладієві каталізатори на підкладках із оксиду алюмінію. Типово, каталізатор має форму екструдату з діаметром 1/8, 1/16 або 1/32 дюйма та L/D (довжина/діаметр) від 1,5 до 10. Даний каталізатор також може бути у формі сфер з такими самими діаметрами. У своїй регулярній формі вони представляють надто компактну масу, і їх виготовляють, краще, у формі каталітичної дистиляційної структури. Каталітична дистиляційна структура має бути здатною діяти як каталізатор і як середовище переносу маси. Коли каталізатори застосовуються у реакторі ректифікаційної колони, їх готують, краще, у формі каталітичної дистиляційної структури. Каталітична дистиляційна структура має бути здатною діяти як каталізатор і як середовище переносу маси. Щоб діяти як каталітична дистиляційна структура, каталізатор усередині колонки наноситься, краще, на носій і розділюється. Різновид каталітичних структур для такого застосування розкритий у патентах США за номерами 4443559, 4536373, 5057468, 5130102, 5133942, 5189001, 5262012, 5266546, 5348710, 5431890 та 5730843, на які у даному тексті зроблені посилання. Структура, якій віддається перевага, описана у патенті США за номером 573083, на який у даному тексті зроблено посилання. Як там розкрито, дана структура включає жорсткий каркас із двох у значній мірі вертикальних подвійних решіток, відокремлених одна від одної, що жорстко утримуються множиною у значній мірі горизонтальних жорстких елементів та множиною суттєво горизонтальних трубок із дротяної сітки, прикріплених до даних решіток, з утворенням множини рідинних каналів між трубками. Принаймні частина цих тр убок із дротяної сітки містить частинковий каталітичний матеріал. Каталізатор усередині трубок утворює реакційну зону, де можуть протікати каталітичні реакції, і дротяна сітка запроваджує поверхні масопереносу для здійснення фракційної дистиляції. Розділювальні елементи запроваджені для варіації щільності каталізатора та завантаження і структурної цілісності, і забезпечують високу пропускну здатність пари та рідини. Тепер, з посиланням на фігури, будуть розглянуті конкретні варіанти втілення процесу. На Фіг.1 показаний варіант втілення, де рідкий крекінг-лігроїн розщеплюється на три фракції, і тіоетерифікація та селективне гідрування здійснюються одночасно з фракціонуванням усередині одного реактора 10 у вигляді ректифікаційної колони з ·/ перегородкою. Рідкий крекінг-лігроїн з повними межами кипіння подається до реактора 10 ректифікаційної колони через потокову лінію 101, краще, нижче шарів каталізатора. Водень може подаватись або з подачею крекінг-лігроїну або через нижню частину реактора, що не показано. LCN дистилюється вгору у ректифікаційну секцію реактора ректифікаційної колони з перегород 10 кою, котрий містить шар 12 каталізатора тіоетерифікації. Діолефіни у LCN реагують з меркаптанами з у творенням сульфідів, котрі відганяються назад униз у нижню частину реактора. Оброблений LCN вилучається як верхній погон через потокову лінію 102. Перегородка 17 розділяє колону у середній частині з шаром 14 селективного каталізатора гідрування по один бік зазначеної перегородки. Тарілка 16 покриває частину, що містить шар каталізатора 14. Тарілка 16 надає можливість парі проходити вгору у ректифікаційну секцію, але запобігає перетіканню рідини над каталізатором із ректифікаційної секції. Зливний стакан для введення зовнішньої рідини у шар каталізатора відсутній. Єдина рідина, що перетікає, є рідиною від внутрішнього зрошення у цій частині колони з перегородкою. Це гарантує, що HCN не контактує з шаром каталізатора 14 і надає можливість селективного гідрування MCN у цьому шарі. Збіднений дієнами MCN відводиться як бічний потік через потокову лінію 103. HCN вилучається із реактора з перегородкою через потокову лінію 104. З посиланням на Фіг.2 показаний другий варіант втілення винаходу. Замість розміщення шару 14 селективного каталізатора гідрування у колоні з перегородкою, він поміщується у бічний реактор для відгону легких фракцій 20. Як і в першому варіанті втілення, крекінг-лігроїн з повними межами кипіння подається до реактора 10 ректифікаційної колони через потокову лінію 101. Водень подається як описано вище. Шар 12 каталізатора тіоетерифікації поміщується у ректифікаційну секцію для реакції діолефінів, що містяться у LCN, з меркаптанами з утворенням дисульфідів, котрі відганяються у нижню частину колони. Бічний погон MCN відбирається через потокову лінію 103 і подається до бічного реактора для відгону легких фракцій 20, котрий містить шар 14 каталізатора селективного гідрування. Легкий матеріал відганяється із MCN і відбирається як верхній погон через потокову лінію 203, і подається назад до реактора 10 ректифікаційної колони. У цей самий час дієни у MCN піддаються гідруванню, і MCN вилучається як недогін через потокову лінію 202, і може бути поєднаний з HCN, котрий відбирається як недогін із реактора 10 ректифікаційної колони через потокову лінію 104. З посиланням на Фіг.3 показаний варіант втілення, подібний до показаного на Фіг. 2. Живильна лінія 101 спрямована до нижнього кінця реактора 10 ректифікаційної колони, і шар 14 каталізатора селективного гідрування знаходиться у середній частині реактора 10. Бічний погон MCN відганяється у бічному реакторі для відгону легких фракцій 20 і вилучається як недогін через поточну лінію 202. З посиланням на Фіг.4 показаний інший варіант втілення винаходу, схожий з варіантом втілення на Фіг.3. Єдиними відмінностями є ті, що крекінг-лігроїн у повних межах кипіння подається поблизу дна реактора 10 ректифікаційної колони і що шар 32 каталізатора селективного гідрування розміщений у стандартному однопрохідному з не 11 85785 рухомими шаром каталізатора реакторі 30, і MCN вилучається через потокову лінію 302. Варіанти втілення, що зображені на Фіг.5 та 6, схожі у тому, що обидва включають розщеплювач 30 перед реактором 10 у вигляді ректифікаційної колони Розщеплювач 30 відщеплює HCN як недогін через потокову лінію 302 із залишком MCN та LCN, що відбираються як верхні погони через потокову лінію 301. LCN та MCN подаються між двома шарами 12 (тюетерифікація) та 14 (селективне гідрування) у реакторі 10 ректифікаційної колони. У варіанті втілення Фіг.5 HCN вилучається як 12 окремий потік, так що шари 12 та 14 розміщені, відповідно, у вер хній та нижній частинах реактора 10. Оброблений LCN вилучається як верхній погон через потокову лінію 102, і оброблений MCN вилучається як недогін через потокову лінію 103. На Фіг.6 HCN подається до дна реактора ректифікаційної колони, так що шари 12 та 14 розміщені, відповідно, у верхній та середній частинах реактора 10. MCN вилучається як боковий погон через потокову лінію 103, і HCN вилучається як недогін через потокову лінію 104. 13 Комп’ютерна в ерстка А. Рябко 85785 Підписне 14 Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601