Ізоляційний елемент із мінеральних волокон і спосіб його виготовлення

1. Ізоляційний елемент із мінеральних волокон (2), переважно з мінеральної вати у вигляді листа або полотнини, який відрізняється тим, що має дві великі поверхні (3), які розташовані паралельно і на відстані одна від одної і з'єднані одна з одною через бічні поверхні (4), при цьому бічні поверхні (4) спрямовані під прямим кутом відносно великих поверхонь і принаймні одна бічна поверхня (4) має профілювання (5), зокрема, у вигляді гребеня (6) або паза (7), при цьому бічні поверхні (4) в області профілювання (5) мають стабілізуюче профілювання (5) покриття (10), що нанесено на поверхні (11), які спрямовані головним чином паралельно великим поверхням (3), при цьому поверхні (12), які спрямовані головним чином паралельно бічним поверхням (4), виконані без покриття (10). 2. Ізоляційний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що покриття (10) складається з дисперсійної силікатної фарби, яка відповідає стандарту DIN 18363. 3. Ізоляційний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що покриття (10) складається з рідкого скла, зокрема з калієвого рідкого скла та/або натрієвого рідкого скла. 2 (19) 1 3 87874 4 дартом DIN 18363 або з нанесеної на нього фарби на основі синтетичних латексів. 14. Спосіб виготовлення ізоляційного елемента (1) з мінеральних волокон (2), переважно з мінеральної вати у вигляді листа або полотнини з двома великими поверхнями (3), що розташовані паралельно і на відстані одна від одної і з'єднані одна з одною через бічні поверхні (4), при цьому бічні поверхні (4) спрямовані під прямим кутом відносно одна одної і принаймні одна бічна поверхня (4) має профілювання (5), зокрема, у вигляді гребеня (6) або паза (7), при цьому покриття (10), зокрема його компоненти, нанесені на поверхні (11), що спрямовані головним чином паралельно великим поверхням (3), у той час, як поверхні (12), що спрямовані головним чином паралельно бічним поверхням (4), не мають покриття (10). 15. Спосіб за п. 14, який відрізняється тим, що покриття (10) нанесено пульверизацією. 16. Спосіб за п. 14, який відрізняється тим, що компоненти покриття (10) нанесені один за одним, зокрема, за допомогою пульверизації. 17. Спосіб за п. 14, який відрізняється тим, що компоненти покриття (10) перед нанесенням перемішують. Винахід відноситься до ізоляційного елемента з мінеральних волокон, переважно з мінеральної вати у виді плити або полотнини з двома великими поверхнями, що проходять паралельно і розташовані на відстані друг від друга і з'єднані між собою бічними поверхнями, при цьому бічні поверхні спрямовані під прямим кутом відносно один одного і, принаймні, одна бічна поверхня має профілювання, зокрема, у виді гребеня або паза. Далі винахід відноситься до способу виготовлення ізоляційного елемента з мінеральних волокон, переважно з мінеральної вати у виді плити або полотнини з двома великими поверхнями, що розташовані паралельно і на відстані друг від друга і з'єднані між собою бічними поверхнями, при цьому бічні поверхні спрямовані під прямим кутом відносно один одного, причому, принаймні, одна бічна поверхня має профілювання, зокрема, у виді гребеня або паза. Ізоляційні елементи з мінеральних волокон складаються з отриманих штучним шляхом склоподібно затверділих мінеральних волокон, середній діаметр яких складає приблизно від 6 до 8мкм. Ці мінеральні волокна розташовуються в насипній тривимірній масі з великим ступенем пухкості і паралельно зв'язані між собою за допомогою переважно органічних зв'язувальних речовин. Ця тривимірна насипна маса з великим ступенем пухкості є відносно світлопроникною, так що світло може проникати в пухко насипану масу відносно на велику глибину. Як сполучну речовину часто використовують феноло-формальдегідні смоли та/або карбамідні смоли, що піддаються термореактивному затвердінню. При необхідності частина цих смол заміщається полісахаридами. Смоли містять у незначній кількості матеріали, що додають їм адгезійні властивості, наприклад, сілани (кремневодень). Крім того, плівкоутворювальні термопластічні зв'язувальні речовини використовуються в окремих випадках для зв'язування пружних ізоляційних елементів. Частка органічних зв'язувальних речовин в ізоляційних елементах є незначною і зовсім недостатньою для того, щоб в ідеальному випадку забезпечити точкоподібне з'єднання між собою всіх мінеральних волокон. Для додання негорючих властивостей ізоляційним елементам і для збереження їхніх упруго-пружних властивостей при одночасному обмеженні витрат на виготовлення використовують, як правило, не більш 12 мас.% сухої речовини сполучного. Ізоляційні елементи змінеральної вати, що були виготовлені, наприклад, за допомогою каскадної прядильної машини, містять, як, правило, не більш ніж приблизно від 2 до приблизно 4,5 мас.% сухої речовини сполучного. Як, правило, до ізоляційних елементів з мінеральних волокон пред'являються вимоги, щоб їм при виготовленні додавали в першу чергу водовідштовхувальні властивості. Ця властивість також як і поліпшене зчеплення найтонших мінеральних волокон, тобто, зчеплення пилу досягається тим, що в зв'язувальні речовини додають, наприклад, засоби, зокрема, висококиплячі мінеральні масла, водомасляні емульсії, воски, кремнійорганічні масла і смоли. Ці речовини називають у сукупності як або добавки замаслювані. Так, наприклад, при виготовленні ізоляційних матеріалів з мінеральних волокон, зокрема, з мінеральної вати в зв'язувальній речовині використовують частку мінерального масла від 0,1 до приблизно 0,4 мас. %. Ці мінеральні масла і добавки або замаслювачі розподіляються відносно рівномірно в ізоляційних елементах в якості сполучної речовини, при цьому на мінеральних волокнах утворюються плівки товщиною кілька нанометрів. Зв'язувальні речовини виконані у виді компактних тіл від молочного кольору до світлонепроникного кольору і розміщені в ізоляційних елементах з мінеральних волокон з відносно високим ступенем розподілу (дисперсією) у виді крапель або відрізків плівки. У цій дисперсії зв'язувальні речовини є світлопроникними, так що через них проникають ультрафіолетові промені UVA і UVB. Ця частка променів разом з інфрачервоними променями негативно впливають на пластичні маси в зв'язувальній речовині, у результаті чого відбувається збільшення крихких властивостей і одночасне фарбування в коричневий колір. У зв'язку з тим, що дія випромінювання поширюється до граничних поверхонь між пластичними масами і зв'язувальними речовинами і поверхнями мінеральних волокон, відбувається зниження адгезійної здатності і тим самим міцності ізоляційних елементів з міне 5 ральних волокон під впливом сонячних променів. Далі використані мінерального масла втрачають під впливом цього випромінювання також і свою ефективність. У відношенні мінеральних масел існує альтернатива, що полягає у використанні стійких до впливу окислювання кремнієорганичних масел і кремнієорганичних смол. Однак кремнієорганичні масла і кремнієорганичні смоли не застосовуються в зв'язку з небезпекою зараження в області прилягаючих будівельних елементів. У результаті руйнування сполучної речовини ізоляційні елементи з мінеральних волокон утрачають міцність і поглинають воду. Саме собою зрозуміло, що одночасно змінюється також і їхній зовнішній вигляд, що часто відносять до оптичного дефекту. Ці ефекти атмосферного старіння (вивітрювання) хоча й обмежені відповідними поверхневими шарами ізоляційних елементів з мінеральних волокон і розташованими безпосередньо під ними зонами, однак у результаті цього може відбуватися безупинне вивільнення мінеральних волокон, що впливає на навколишнє середовище. Ізоляційні елементи з мінеральних волокон своїми великими поверхнями склеюються з профільованими листами й утворюють багатошаровий елемент типу «сендвич». Профілювання листів може бути виконано різним способом, при цьому багатошаровий елемент складається із середнього шару у виді ізоляційного елемента з мінеральних волокон і двох розташованих зовні профільованих листів. З таких багатошарових елементів виготовляють як стіни будинків, так і дахи будинків. Розташовані зовні будинку листи в цьому багатошаровому елементі типу «сендвич» обладнані, як правило, посиленим профілюванням і вигнутими жолобами. Так, наприклад, відомі такі багатошарові елементи типу «сендвич» - розташований поза будинком лист, що виконаний хвилястим (гофрованим). Розташовані усередині будинку листи обладнані, як правило, тільки карбуванням та/або плоскими вигнутими жолобками, що надають цим листам структуру у виді панелей. У якості розташованих між листами ізоляційних елементів використовують елементи з непальної мінеральної вати з температурою плавлення > 1000°С у відповідності зі стандартом DIN 4101, частина 17, що мають, як правило щільність що здається, переважно понад 100кг/м3 і, у яких волокна розташовані переважно у вертикальному напрямку та/або під прямим кутом відносно більшої поверхні ізоляційного елемента. Виготовлення таких ізоляційних матеріалів відомо, наприклад, з опису винаходу до патенту США 5 981 024. Відомі з цього опису винаходу ізоляційні елементи мають східчасте розташування. Описане вище орієнтування мінеральних волокон під прямим кутом відносно великих поверхонь або у вертикальному напрямку служить у першу чергу для підвищення межі міцності при поперечному розтяганні ізоляційних елементів під прямим кутом відносно великих поверхонь. За рахунок східчастого розташування підвищується твердість паралельно напрямку східчастого розташування. Ізоляційні елементи виготовляють із гладкими поверхнями або додають їх поверхні контур відпо 87874 6 відно до профілювання листів. Між ізоляційними елементами й листами розташовують клейовий шар, переважно з поліуретанового клею, за допомогою якого в достатньому ступені покриваються як ізоляційні елементи, так і обладнані шарами антикорозійної речовини листи, так що клейовий шар майже цілком заповнює також і виниклі в результаті допусків на розмір порожнини між ізоляційними елементами й листами. В остаточному підсумку склеювання між ізоляційними елементами й листами приводить до створення міцних в'язкопластичних з'єднань. Для того щоб клейові шари виконували зазначені вище задачі, ці клейові шари наносять на ізоляційні матеріали й листи товщиною від 0,5 до 5мм, при цьому в область ключових (замкових) точок вигинів листів наносять клейові шари більшої товщини. Економічно доцільне виготовлення таких багатошарових елементів типу «сендвич» відбувається, як правило, таким чином, що мірні відрізки ізоляційного елемента відрізають від нескінченної полотнини мінеральних волокон і в результаті склеюють з листами. Перевага таких багатошарових елементів типу «сендвич» у порівнянні з будівельними елементами з розташованих на відстані відносно один одного оболонок з листового металу і розташованої між оболонками з листового металу монолітної піни з або поліуретану поліізоцианурата полягає, зокрема, у тім, що горючість багатошарових елементів типу «сендвич» з розташованими між оболонками з листового металу ізоляційними елементами з мінеральних волокон знижується значною мірою і при цьому значною мірою підвищується вогнестійкість таких будівельних елементів. Отже, завдяки цьому такі багатошарові елементи типу «сендвич» можна використовувати не тільки як будівельні конструкції для стін і дахів будинків, але також і як протипожежні панелі. Ізоляційні елементи з мінеральних волокон мають дві великі поверхні, що як було описано вище, склеюються з металевими листами. Крім того, ізоляційні елементи з мінеральних волокон мають чотири бічні поверхні, що, як правило, розташовані відносно один одного під прямим кутом і примикають під прямим кутом до поверхонь і з'єднують один з одним ці, розташовані на відстані друг від друга поверхні. Принаймні одна бічна поверхня, однак, переважно дві, розташовані друг проти друга бічні поверхні, обладнані профілюванням у виді паза або гребеня, як це зображено в описі до документа DE-A-4133416. Таке профілювання дозволить забезпечити щільний стик ізоляційних елементів, що примикають, з мінеральних волокон, при цьому теплові мости внаслідок розривів між ізоляційними елементами, що примикають, з мінеральних волокон у значній мірі виключаються. За рахунок таких профілювань, зокрема бічних поверхонь з довгої сторони і погодженої з цим профілюванням конфігурацією листів виникає можливість з'єднувати один з одним з геометричним замиканням окремі багатошарові елементи типу «сендвич» з мінімальною товщиною порядку 75мм і шириною приблизно від 600мм до 1200мм. При 7 цьому було встановлено, що максимально виражене профілювання є найбільш доцільним, щоб у такий спосіб шви між двома прилягаючими друг до друга багатошаровими елементами типу «сендвич» у випадку пожежі, незважаючи на неминуче коробления металевих листів, залишалися закритими. Переважно на одній подовжній стороні ізоляційного елемента доцільно виконувати гребінь, а на протилежній, бічній поверхні, що проходить паралельно, - і паз, при цьому гребінь цілком заповнює паз. Додатково можна передбачити профілі у виді рейок, що ще в більшій мірі поліпшують ущільнення описаних вище швів прилягаючих друг до друга ізоляційних елементів. Ізоляційні елементи з мінеральних волокон за рахунок минаючих переважно під прямим кутом і орієнтованих відносно великих поверхонь мінеральних волокон виконані стиснутими поперек їхнього подовжнього напрямку, так що, особливо, бічні поверхні з профілюванням і при необхідності з передбаченими відрізками з виступаючими профілями у виді рейок, можна щільно приганяти до прилягаючого багатошаровому елементу типу «сендвич». Самі профілі обладнані строго обмеженими посадками, що, однак, розраховані таким чином, що забезпечується легке заходження і з'єднання профілювань. Далі за рахунок орієнтування мінеральних волокон переважно під прямим кутом відносно великих поверхонь ізоляційного елемента знижується межа міцності при поперечному розтяганні в горизонтальному напрямку, так що виступаючі частини профілю можна простим способом відрізати. Для запобігання такого ненавмисного відрізання частин профілю, частку сполучної речовини в ізоляційному елементі з мінеральних волокон можна збільшити або поліпшити розподіл сполучної речовини, так що ділянки без сполучної речовини або ділянки з недостатньою кількістю сполучної речовини, зокрема, в області профілювання можна виключити. Однак такий спосіб дії привів би до того, що зросла б згадана вище небезпека загоряння виготовленого таким способом багатошарового елемента типу «сендвич». Крім того, такий спосіб дії має недолік, що полягає в тім, що стискальність і пружність профілю змінюється негативним образом, у результаті чого погіршується також і якість з'єднань між примикаючими другу до друга багатошаровими елементами типу «сендвич». Знижений ступінь пружності і стискальності у свою чергу приводить до того, що виникає підвищена небезпека руйнування частин або профілю витиснення в такій мері, що вони вийдуть зі структури з декількох ізоляційних елементів з волокнистого матеріалу й у результаті цього порушать припасування. І, наприкінець у результаті цього можуть виникнути точки розриву, що через небезпеку проникнення диму можуть значною мірою знизити вогнестійкість з'єднаних між собою багатошарових елементів типу «сендвич». Описані вище багатошарові елементи типу «сендвич» після їхнього укладання в області стін або даху, з'єднуються з несучою конструкцією. Для цієї мети використовують кріпильні засоби, напри 87874 8 клад, шурупи або болти, за допомогою яких багатошарові елементи типу «сендвич» можна прикріплювати до несучої конструкції, а покрівельні листи з'єднувати геометричним замиканням один з одним. За рахунок профілювання крайових ділянок листового металу подовжні шви перекриваються таким чином, що вони не піддаються атмосферним впливам. Бічні поверхні багатошарових елементів типу «сендвич» залишаються, однак, відкритими, при цьому в області формування даху з таких багатошарових елементів типу «сендвич» звичайно ці бічні поверхні за допомогою верхніх і нижніх перших листів перекриваються в напрямку назовні й усередину. Уздовж звису даху бічні поверхні перекривають окантованим листом, що зарухається між несучою конструкцією або нижньою конструкцією даху, дощеприємним листом і нижнім листом багатошарового елемента типу «сендвич» і скріплюється разом з обома листами багатошарового елемента типу «сендвич». Різне виконання таких багатошарових елементів типу «сендвич» вимагає, однак, щоб відповідні листи були точно погоджені з багатошаровими елементами типу «сендвич», так що покрівельні листи необхідно утримувати і підготовляти відповідно до використаних багатошарових елементів типу «сендвич». І на закінчення в області даху передбачається лист для напрямку вітру, що приймає на себе частину захисту проти атмосферних впливів і закріплюється в розташованому зовні будинку листі багатошарового елемента типу «сендвич». Виходячи з цього рівня техніки, в основу винаходу покладена задача удосконалити ізоляційний елемент із мінеральних волокон таким чином, щоб виключалися описані вище недоліки рівня техніки, зокрема, в області профілювання і, щоб ізоляційний елемент додатково до цього, зокрема, в області бічних поверхонь був стабілізований у такій мері, щоб, особливо, у сполученні з металевими листами багатошарових елементів типу «сендвич» його можна було використовувати без небезпеки ушкодження бічних поверхонь і в першу чергу профілювання. Наступною задачею винаходу є створення відповідного способу виготовлення таких ізоляційних елементів, щоб його можна було здійснювати простими і, особливо, не потребуючими великих затрат засобами. Для рішення такої постановки задачі ізоляційний елемент на бічних поверхнях в області профілювання обладнаний стабілізуючим профілювання покриттям, що нанесено, принаймні, на частину поверхні. За рахунок нанесення покриття на бічні поверхні в області профілювання ця ділянка ізоляційного елемента з мінеральних волокон додатково захищається від атмосферних впливів. Крім того, таке покриття забезпечує стабілізацію бічних поверхонь в області профілювання, у результаті чого запобігається вивільнення мінерального волокна і тим самим також і пилоподібних часток. При виборі прийнятних для нанесення покриття матеріалів необхідно звертати увага, на те, щоб вони не послужили причиною зміни класу будівельного мате 9 ріалу ізоляційного елемента. Це справедливо в першу чергу у відношенні таких матеріалів, що вносяться або наносяться наприкінці процесу виготовлення ізоляційного елемента з мінеральних волокон і навіть, якщо тонкі шари такого покриття у випадку виникнення пожежі не будуть грати значної ролі, у тому випадку, якщо мова йде про пальні матеріали. З цієї причини особливо прийнятним виявилося виконання покриття з дисперсійної силікатної фарби у відповідності зі стандартом DIN 18363. Така дисперсійна силікатна фарба може наноситися простим способом із забезпеченням криючої здатності на бічні поверхні ізоляційного елемента. Хоча силікатні або фарби силікатні дисперсійні фарби і містять у відповідності зі стандартом DIN 18363, як правило, органічні полімерні дисперсії, наприклад, чисті акрилати, акрилати стиролу або потрійні сополімери, а також і інші органічні диспергатори, стабілізатори, що поліпшують реологічні властивості добавки, плівкоутворювальні речовини, а також гідрофобізатори, однак такі компоненти присутні в такій незначній кількості, що надання впливу на клас будівельного матеріалу й у тому числі винятково в області бічних поверхонь ізоляційного елемента з мінеральних волокон не спостерігається. Зазначені вище силікатні або фарби дисперсійні силікатні фарби містять з погляду кількості найбільшу кількість компонентів - наповнювачів і пігментів. Для забезпечення рівномірної ефективності силікатних фарб або дисперсійних силікатних фарб, включаючи хорошу адгезію на підставі, а саме на мінеральних волокнах, а також достатньої атмосферостійкості, наповнювачі і пігменти підбирають таким чином, щоб вони якнайменше вступали в реакцію із силікатними зв'язувальними речовинами ізоляційних елементів з мінеральних волокон. Наповнювачі і пігменти підбирають переважно таким чином, що не протікає реакція між цими наповнювачами і пігментами і силікатними зв'язувальними речовинами. Згідно ще одній відмітній ознаці винаходу передбачено, що покриття виконане з рідкого скла, зокрема, з калійного рідкого скла та/або натрієвого рідкого скла. Ці компоненти можуть знаходити застосування також і в загальноприйнятих системах барвників із силікатних фарб або дисперсійних силікатних фарб, тому що гідрат карбонату натрію, що в першу чергу утворюється у випадку пожежі, позитивно впливає на характеристику горіння ізоляційного елемента. Відповідно до подальшої модифікації цього виконання передбачено, що рідке скло перемішується з дисперсією полімеру та/або наповнювачами, наприклад, доломітом, каоліном або подібними матеріалами. Ці наповнювачі вступають у реакцію з рідким склом. У якості прийнятної органічної сполучної речовини в даному випадку передбачені органічно модифіковані сілани (кремневодні). Покриття наноситься переважно в кілька шарів, при цьому, принаймні, один шар складається з рідкого скла і, принаймні, один шар з дисперсії полімеру. 87874 10 Відповідно до одному з відмітних ознак винаходу передбачено, що профілювання має поверхні, що спрямовані головним чином паралельно великим поверхням і має також поверхні, що спрямовані головним чином паралельно бічним поверхням, при цьому поверхні, що проходять головним чином паралельно великим поверхням обладнані покриттям, а на ділянках, що спрямовані головним чином паралельно бічним поверхням, покриття не передбачено. Так, наприклад, може бути передбачене профілювання, що має бічні поверхні, що проходять паралельно або під нахилом до великих поверхонь. В описаному вище варіанті виконання винаходу торцеві поверхні профілювання, а саме, наприклад, дно паза і прилягаюча до дна паза при вставлених друг у друга прилягаючих багатошарових елементах типу «сендвич» перемичка гребеня примикаючого багатошарового елемента типу «сендвич» залишаються, таким чином, вільними від наявності сполучної речовини, так що зберігається пружність ізоляційних елементів у цій області. Завдяки цьому підвищується ступінь припасування ізоляційних елементів. Так, наприклад, завдяки цьому можна також компенсувати допуски на виготовлення ізоляційних елементів в області профілювання. Мінеральні волокна спрямовані в основному під прямим кутом та/або під нахилом відносно великих поверхонь. Далі передбачено, щоб покриття було виконано з можливістю утворення плівки і гальмування, особливо, водяної пари, так щоб в області швів між прилягаючими ізоляційними елементами і багатошаровими елементами типу «сендвич» був досягнутий ефект гальмування утворення водяної пари, що, принаймні, у сильному ступені обмежує вплив дифузії водяної пари. Згідно ще одному варіанту виконання винаходу передбачено, щоб покриття було обладнане кашируванням металевої фольги, що поліпшує гальмуючу дію водяної пари і блокує водяну пару. Покриття частково виконане у виді просочення, що проникає в близьку до поверхні область профілювання. У результаті цього досягається поліпшене зчеплення покриття з гідрофобними мінеральними волокнами. Згідно ще одному варіанту виконання винаходу передбачено, щоб у профілюванні в області поверхонь, що спрямовані головним чином паралельно бічним поверхням, малося покриття, що відрізняється значною мірою від покриття поверхонь профілювання, що спрямовані головним чином паралельно великим поверхням. Особливо передбачено, що покриття в області поверхонь, спрямованих головним чином паралельно бічним поверхням, складається із силікатної ґрунтовки і нанесеної на неї дисперсійної силікатної фарби у відповідності зі стандартом DIN 18363 або нанесеної на неї фарби на основі синтетичних латексів. І, нарешті, в ізоляційному елементі згідно із сьогоденням винаходу передбачено, щоб вільні краї профілювання мали фаски, що мають перевагу, зокрема, у тому випадку, якщо профілювання в області своїх поверхонь каширувано металевими покривними шарами. За рахунок фасок створюється протидія можливому утворенню тріщин між 11 металевими покривними шарами, з одного боку, і шаром клея, а також ізоляції - з іншого боку, і тим самим поглинанню капілярної води. Те ж саме справедливо й у відношенні можливого утворення тріщин між шаром клея і шаром ізоляції. Для рішення поставленої задачі в способі згідно із даним винаходом передбачено, щоб покриття, зокрема його компонента наносилися, принаймні, на частину поверхні профілювання. Як приклад покриття можна наносити пульверизацією, при цьому було встановлено, що найбільше доцільно компоненти покриття наносити послідовно друг за другом, зокрема, наносити пульверизацією. Як альтернативу пропонується, щоб компоненти покриття перед нанесенням змішувалися і потім наносилися разом. Завдяки цьому досягається краще перемішування компонентів покриття, при цьому, саме собою, зрозуміло, може бути доцільним і роздільний спосіб нанесення, наприклад, нанесення ґрунтувального покриття, що створює поліпшену реакційну ґрунтовку для компонентів покриття, що наносять згодом. Так, наприклад, буде доцільно перед нанесенням шарів фарби стабілізувати ґрунтувальний шар безбарвним просочувальним складом. Як просочувальний склад можна використовувати розчини, а також колоїдні розчини, включаючи дисперсії. Силікатні барвні системи, що наносяться, можуть також містити і гідрофобуючі компоненти. Для готування атмосферостійких барвних систем можна також використовувати і еластомери, наприклад, латекс бутилкаучука. Фарби такого складу придатні, зокрема, для нанесення покриття на ізоляційні елементи в заводських умовах. Згідно зі способом по даному винаходу, на підлягаючі покриттю поверхні наносяться, зокрема, суміші з рідкого скла і дисперсій полімеру, при необхідності з розповсюдженими наповнювачами і допоміжними речовинами за допомогою нанесення пульверизацією на поверхні, що покриваються. Інші відмітні ознаки і переваги даного винаходу випливають з наступного нижче опису з посиланнями на прикладені фігури, на яких показаний переважний варіант виконання ізоляційного елемента з мінеральних волокон. На прикладених фігурах показано. Фіг.1 Ізоляційний елемент із мінеральних волокон у поздовжньому розрізі. Фіг.2 Профілювання ізоляційного елемента згідно Фіг.1 у поздовжньому розрізі. Показаний на Фіг.1 ізоляційний елемент 1 складається зі зв'язаних за допомогою сполучного речовини мінеральних волокон 2 і має дві великі поверхні 3, що розташовані на відстані друг від друга і проходять паралельно друг відносно друга. Великі поверхні 3 з'єднані між собою за допомогою бічних поверхонь 4, при цьому на Фіг.1 зображені тільки дві бічні поверхні 4, що проходять паралельно і під прямим кутом відносно великих поверхонь 3. Мінеральні волокна 2 в ізоляційному елементі 87874 12 1 проходять під прямим кутом відносно великих поверхонь 3, так що ізоляційний елемент 1 у напрямку нормалі до великих поверхонь 3 виконаний твердим, а в напрямку нормалі до бічних поверхонь 4, навпроти, пружним або стискним. В області першої бічної поверхні 4 ізоляційний елемент обладнаний виконаним у виді гребеня 6 профілем 5. Розташована навпроти бічна поверхня 4 обладнана пазом 7, що співвідноситься з гребенем 6 у виді профілювання 5. Паз 7 розташований в області виступаючого з бічних поверхонь 4 виступи 8. Виступ 6 розташований у центрі в області виступу 9, що виступає з бічної поверхні 4. Ізоляційний елемент 1 обладнаний покриттям 10, що нанесено на частини виступів 8 і 9. У даному випадку покриття 10 нанесене в області поверхонь 11, що проходять паралельно великим поверхням 3, причому також і бічні поверхні паза 7 і гребеня 6, що незначно відхиляються від рівнобіжного проходження відносно великих поверхонь 3, обладнані покриттям 10. На противагу цьому паз 7 має виконану у виді дна паза поверхня 12, що проходить паралельно непокритим бічним поверхням 4 в області виступу 8 і також виконана без нанесення покриття. У такий же спосіб виконана без нанесення покриття і минаюча паралельно бічній поверхні 4 в області виступу 9 виконана у виді торцевої поверхні поверхня 12 гребінки 6, так що забезпечується стискальність і пружність гребеня 6 і паза 7 в області поверхні 12 без нанесення покриття для забезпечення щільного з'єднання прилягаючих друг до друга ізоляційних елементів 1. Покриття 10 нанесене на поверхні 11 і заходить у виді просоченої ділянки 13 у близьку до ізоляційного елемента 1 область. Покриття ізоляційного елемента 1 згідно Фіг.1 складається з дисперсійної силікатної фарби і попередньо нанесеного ґрунтувального покриття з рідкого скла, при цьому покриття нанесене з можливістю утворення плівки. Альтернативне виконання гребеня 6, що докладно не показане на Фіг.1 ізоляційного елемента 1, показано на Фіг.2. Тут очевидно, що виконана у виді бічної поверхні поверхня 12 у варіанті виконання згідно Фіг.2, обладнана покриттям 10. В області країв торцева поверхня 12 має фаски 14, через які торцева поверхня 12 переходить у поверхні 11. На поверхнях 11 нанесений клейовий шар 15, за допомогою якого каширування 16 з металевої фольги приклеєно до поверхонь 11. Каширування 16 має вільні кінцеві ділянки 17, що на поверхнях, спрямованих до фасок 14, покриті клеєм 18. Чітко не показані на Фіг.2 мінеральні волокна, проходять головним чином під прямим кутом відносно поверхонь 11, так що гребені 6 по напрямку нормалі до поверхні 12 стискуються в незначному ступені. Стискальність гребенів 6 тут визначається в основному за рахунок каширування 16. 13 Комп’ютерна верстка А. Крулевський 87874 Підписне 14 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601