Ізоляційний елемент та його застосування

1. Ізоляційний елемент з формованим виробом (5) з мінеральних волокон (2), переважно з мінеральної вати у вигляді плити або полотнища з двома великими поверхнями (3), які розташовані паралельно і на відстані одна відносно одної і з'єднані поміж собою через бокові поверхні (4), при цьому бокові поверхні (4) проходять під прямим кутом одна відносно одної, а мінеральні волокна (2) проходять головним чином під прямим кутом відносно великих поверхонь (3) і тим самим головним чином паралельно боковим поверхням (4), так що міцність при стисненні формованого виробу (5) у напрямку нормалі до великих поверхонь (3) вища у порівнянні з міцністю при стисненні формованого виробу (5) у напрямку нормалі до бокових поверхонь (4), який відрізняється тим, що принаймні на одній боковій поверхні (4), особливо на двох протилежно розміщених бокових поверхнях (4), розташовані фасонні деталі (6), при цьому фасонні деталі (6) мають міцність при стисненні у напрямку нормалі до великих поверхонь (3), меншу у порівнянні з міцністю при стисненні фасонних деталей (6) у напрямку нормалей до бокових поверхонь (4), на яких розташовані фасонні деталі (6). 2. Ізоляційний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що фасонні деталі (6) виконані із зв'язаних мінеральних волокон (2). 2 (19) 1 3 87527 4 13. Ізоляційний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що фасонні деталі (6) принаймні в області їх зовнішніх поверхонь мають стабілізуюче покриття, яке виконано принаймні на частині поверхні і особливо з відкритою дифузією, наприклад, розбухаючими масами. 14. Ізоляційний елемент за п. 13, який відрізняється тим, що покриття складається з дисперсійної силікатної фарби згідно зі стандартом DIN 18363. 15. Ізоляційний елемент за п. 13, який відрізняється тим, що покриття складається з рідинного скла, особливо з калійного рідинного скла і/або натрієвого рідинного скла. 16. Ізоляційний елемент за п. 15, який відрізняється тим, що рідинне скло змішано з полімерною дисперсією і/або наповнювачами, наприклад, доломітом, каоліном або тому подібним. 17. Ізоляційний елемент за п. 13, який відрізняється тим, що покриття виконано багатошаровим, при цьому принаймні один шар складається з рідинного скла і принаймні один шар складається із полімерної дисперсії. 18. Ізоляційний елемент за п. 13, який відрізняється тим, що покриття включає зв'язувальні речовини, особливо органічно модифікований силан. 19. Ізоляційний елемент за п. 9, який відрізняється тим, що зовнішні поверхні фасонних деталей (6) мають профілювання, особливо у вигляді гребінця (9) або паза (8). 20. Ізоляційний елемент за п. 19, який відрізняється тим, що профілювання має поверхні, які направлені головним чином паралельно великим поверхням (3) та має поверхні, які направлені головним чином паралельно боковим поверхням (4), при цьому поверхні, які направлені головним чином паралельно великим поверхням (3), мають покриття, а поверхні, які направлені головним чином паралельно боковим поверхням (4), не мають покриття. 21. Ізоляційний елемент за п. 13, який відрізняється тим, що покриття виконано з можливістю утворення плівки і особливо з можливістю гальмувати водяну пару. 22. Ізоляційний елемент за п. 13, який відрізняється тим, що покриття має каширування, особливо металеву фольгу. 23. Ізоляційний елемент за п. 19, який відрізняється тим, що профілювання має скошені ділянки. 24. Ізоляційний елемент за п. 19, який відрізняється тим, що покриття частково нанесено у вигляді просочення на поверхневій ділянці профілювання. 25. Ізоляційний елемент за п. 19, який відрізняється тим, що профілювання на ділянці, поверхні якої проходять головним чином паралельно боковим поверхням (4), має покриття, яке відрізняється від покриття на поверхнях профілювання, які проходять головним чином паралельно великим поверхням (3). 26. Ізоляційний елемент за п. 25, який відрізняється тим, що профілювання на ділянці, поверхні якої проходять головним чином паралельно боковим поверхням (4), складається з силікатного ґрунту і нанесеної на нього дисперсійної силікатної фарби згідно зі стандартом DIN 18363, або нанесеної на нього фарби на основі синтетичних латексів. 27. Ізоляційний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що поміж формованим виробом (5) і принаймні однією фасонною деталлю (6) виконана відокремлююча поверхня, яка проходить головним чином антипаралельно нормалі до великих поверхонь (3) формованого виробу (5). 28. Ізоляційний елемент за п. 27, який відрізняється тим, що відокремлююча поверхня виконана з частковим вигинанням. 29. Ізоляційний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що фасонні деталі (6) складаються з мінеральних волокон (2) і термостабільних матеріалів, які переважно при високих температурах, особливо у випадку пожежі, виділяють газ. 30. Ізоляційний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що фасонні деталі (6) мають позірну щільність поміж 150 та 1000 кг/м3, переважно поміж 180 і 400 кг/м3. 31. Застосування ізоляційного елемента за одним з пп. 1-30 як серединного шару, особливо як серцевинного шару в елементі типу сандвіч, з двома покривними шарами, які розташовані зовні, переважно у вигляді профільованих або гофрованих металевих листів, які використовуються особливо як стіновий і/або покривний елемент будівлі. Винахід належить до ізоляційного елемента, з формованим виробом з мінеральних волокон, здебільшого з мінеральної вати у вигляді плити або полотнища з двома великими поверхнями, які розташовані на відстані та проходять паралельно відносно одна одної та поєднані поміж собою через бокові поверхні, при цьому бокові поверхні розташовані під прямим кутом відносно одна одної, а мінеральні волокна проходять головним чином під прямим кутом відносно великих поверхонь і внаслідок цього головним чином паралельно боковим поверхням, так що міцність при стисненні формованого виробу в напрямку нормалі до поверхні великої поверхні буде більшою у порівнянні з міцністю при стисненні формованого виробу у напрямку нормалі до бокових поверхонь. Ізоляційні елементи виробляють, наприклад, з мінеральних волокон. Вироблені штучним способом та затверділі як скло мінеральні волокна мають середній діаметр приблизно 6-8мкм і розташовуються у насипній просторовій масі з великою ступінню пухкості і частково поєднані переважно органічними зв'язувальними речовинами. Як органічні зв'язувальні речовини часто використовують феноло-формальдегідні та/або карбамідні смоли, які підлягають термореактивному твердненню. При потребі частина цих смол заміщається полісахаридами. Смоли вміщають незначну кількість матеріалів, які надають їм адгезійні 5 властивості, наприклад, сілани. Зв'язувальні речовини, які підлягають термореактивному твердненню та створюють плівку, використовують, крім цього, в окремих випадках для зв'язування пружних ізоляційних елементів. Частка органічних зв'язувальних речовин в ізоляційних елементах невелика і зовсім недостатня для того, щоб у ідеальному випадку забезпечити точкове об’єднання мінеральних волокон поміж собою. Для надання ізоляційним елементам характеристик негорючості та для збереження їх еластичності та пружності при одночасному обмеженні коштів на виробництво, використовують, як правило, не більше як 12% зв'язувальної речовини у сухому вигляді. В ізоляційних елементах з мінеральної вати, які були вироблені, наприклад, за допомогою каскадної прядильної машини, ізоляційні елементи містять, як правило, не більше ніж приблизно від 2 до приблизно 4,5мас.% зв'язувальної речовини у сухому вигляді. Як правило, від ізоляційних елементів з мінеральних волокон вимагають, щоб під час виробництва їм надавали в першу чергу водовідштовхуючі властивості. Ця властивість також як і покращене зв'язування дуже тонких мінеральних волокон, тобто зв'язування пилу,забезпечується завдяки тому, що у зв'язувальні речовини додають високо киплячі речовини, наприклад, мінеральні масла, водно-масляні емульсії, віск, кремнійорганічні масла та смоли. Ці засоби називають у сукупності добавками або замаслювачами. Так, наприклад, при виробництві ізоляційних елементів з мінеральних волокон, особливо, з мінеральної вати у зв'язувальній речовині використовують частку мінерального масла від 0,1 до приблизно 0,4мас.%. Ці мінеральні масла, а також добавки або замаслювачі розподіляються відносно більш рівномірно в ізоляційних елементах у порівнянні зі зв'язувальними речовинами, при цьому на мінеральних волокнах утворюються плівки з товщиною матеріалу в декілька нанометрів. Зв'язувальні речовини виготовляють у вигляді компактних тіл від молочного кольору до світлонепроникного кольору і знаходяться в ізоляційних елементах з мінеральних волокон з відносно високою ступінню дисперсії у вигляді краплин або відрізків плівки. У цій дисперсії зв'язувальні речовини світлопроникні, так що через них можуть проникати ультрафіолетові промені UVA та UVB. Ця частина променів разом з інфрачервоними променями негативно впливає на пластичні маси у зв'язувальних речовинах, які у зв'язку з цим стають крихкими і одночасно приймають, наприклад, коричневий вигляд. У зв'язку з тим, що дія випромінювання розповсюджується до граничних поверхней поміж пластичними масами і зв'язувальними речовинами та поверхнями мінеральних волокон, відбувається пониження адгезійної здатності і тим самим і міцності ізоляційних елементів з мінеральних волокон під дією сонячного світла. Подальші мінеральній масла, які знаходяться під дією цього випромінювання під час використовування, утрачають свою ефективність. Стосовно мінеральних масел мається альтернатива, яка заключається у використанні кремнійорганічних 87527 6 масел та кремнійорганічних смол, які відзначаються стійкістю проти окиснення. Проте кремнійорганічні масла та кремнійорганічні смоли не використовуються у зв'язку з небезпекою зараження будівельних конструкцій, які примикають до цієї області. У зв'язку з деструкцією зв'язувальних речовин ізоляційні елементи з мінеральних волокон втрачають міцність та поглинають воду. Зрозуміло, що одночасно змінюється також і їхній зовнішній вигляд, який часто відносять до оптичного ефекту. Не дивлячись на те, що ці ефекти атмосферного старіння хоч і обмежені на відповідних шарах поверхні ізоляційних елементів з мінеральних волокон та розташованими безпосередньо під ними зонами, проте у зв'язку з цим може мати місце безперервне вивільнення мінеральних волокон, яке негативно вливає на довкілля. Ізоляційні елементи з мінеральних волокон своїми великими поверхнями поєднаються за допомогою клею з профільованими листами і утворюють багатошарові елементи типу сандвіч. Профілювання листів може виконуватися різними способами, при цьому елемент типу сандвіч складається з середнього шару у вигляді ізоляційного елемента з мінеральних волокон та двох профільованих листів, які розташовані ззовні. З таких багатошарових елементів виготовляють як стіни споруд, так і дахи споруд. Розташовані ззовні споруди листи у цих багатошарових елементах типу сандвіч оснащені, як правило, посиленим профілюванням та виконаними чеканкою гофрами. Так, наприклад, відомі такі елементи типу сандвіч, у яких розташований ззовні споруди лист виконаний хвилястим. Розташовані усередині споруди листи мають, як правило, тільки чеканку і/або плоскі вигнуті жолоби, які надають цим листам подібну панелям структуру. У якості розташованих поміж листами ізоляційних елементів використовують елементи з негорючої мінеральної вати з температурою плавлення >1000°С відповідно зі стандартом DIN 4101, частина 17, які мають, як правило, уявну щільність у більшості випадків вище 100кг/м3 і, в яких волокна розташовані головним чином у вертикальному напрямку і/або під прямим кутом відносно великих поверхонь ізоляційного елемента. Виготовляння таких ізоляційних елементів відомо, наприклад, із опису до винаходу до патенту США 5 981 024. Відомі з цього опису винаходу ізоляційні елементи мають ступінчате розташування. Описана вище орієнтація мінеральних волокон під прямим кутом відносно великих поверхонь, або вертикально відносно великих поверхонь служить в першу чергу для підвищення межі міцності при поперечному розтягненні ізоляційних елементів під прямим кутом відносно великих поверхонь. Внаслідок ступеневого розташування зростає жорсткість паралельно направленню ступеневого розміщення. У вказаному діапазоні температур спостерігається рекристалізація ізоляційних волокон, яка пов'язана з процесами усадки. Величина усадки залежить крім інших факторів також і від форми та розташування мінеральних волокон, щільності пакування та уявної щільності. При плоскому роз 7 ташуванні один поверх іншого мінеральних волокон горизонтальна усадка, тобто у напрямку мінеральних волокон значно менша у порівнянні з напрямком під прямім кутом. Для виготовлення елементів типу сандвіч часто використовують так звані пластинчаті листи з мінеральної вати або пластини з мінеральної вати. Вони в свою чергу відрізаються у вигляді дисків потрібної товщини від ізоляційних плит, які до цього були виготовлені із складеного у вигляді фальців декілька раз полотнища із мінеральних волокон. При використанні поширеного технологічного процесу для виготовлення таких шіастинчатих листів з мінеральної вати первинне тонке, вологе на дотик полотнище з мінеральних волокон, яке ще не було оброблено просоченням зв'язувальними речовинами та добавками, за допомогою транспортувального пристрою, який переміщається з виконанням маятникових рухів, укладається на другий транспортувальний пристрій з повільним рухом, який переміщається поперек відносно першому. Окремі шари полотнища з мінеральних волокон при цьому трохи зміщаються до досягнення необхідної висоти вторинним полотнищем з мінеральних волокон і складаються один на одне. Первинне полотнище з мінеральних волокон відрізняється агломерацією у вигляді пластівців, у якій мінеральні волокна направлені головним чином паралельно направленню потоку транспортуючого повітря в збірних камерах, в яких мінеральні волокна просочуються у більшій мірі зв'язувальними речовинами та водою. На цьому первинному полотнищі з мінеральних волокон розташовані мало зв'язані або не зв'язані мінеральні волокна або пластівці, які мають іншу траєкторію польоту. При безпосередньому збиранню мінеральних волокон вони без допоміжних проміжних операцій складаються на транспортувальний пристрій на потрібну висоту, при цьому швидкість транспортувального пристрою налаштована на швидкість машини для розщеплювання. Мінеральні волокна складаються тут пухко поверх одне одного або поряд один з одним. Яскраво вираженого орієнтування у горизонтальних площинах, як правило, не відбувається. Також і тут маються мінеральні волокна з різною ступінню просочення зв'язувальними речовинами. Зібрані до максимальної висоти полотнища з мінеральних волокон на завершення ущільнюються у вертикальному напрямку за допомогою розташованих під похиленням один відносно іншого транспортувальних пристроїв, щоб передавати із зовні тангенціальні натуги та за рахунок затримки швидкості транспортування навести горизонтально направлене обтиснення. За рахунок накладених рухів обтиснення, виникає інтенсивне утворювання складок мінеральних волокон. При цьому серцевинні області початкового первинного полотна з мінеральних волокон можливо розпізнати у вигляді вузьких стрічкових структур, поміж якими знаходяться мінеральні волокна у скрученому стані, але принаймні з меншим ступенем ущільнення. Такі стрічкові ущільнення протягуються в удаваному горизонтальному положенні поперек сфальцьованого полотнища з мінеральних волокон. Піс 87527 8 ля зміцнення суміші твердючих термореактивних смол за допомогою гарячого повітря відбувається фіксація складчастої структури. При діапазоні уявної щільності від приблизно 90 до приблизно 160кг/м3, про яку іде тут мова, максимальна товщина ізоляційних плит, які були виготовлені таким чином, складає на цей час біля 200мм. У подовженому перерізі стрічкові структури розташовані під прямим кутом відносно поверхні розрізу суміжних шарів полотнища з мінеральних волокон, у той час як мінеральні волокна у цих структурах орієнтовані плоско або під пологим кутом до них. Поміж стрічковими структурами знаходяться мінеральні волокна у пухкому поєднанні, завдяки чому зменшується міцність при зсуві у горизонтальному напрямку. У якості складових частин елементів типу сандвіч пластини з мінеральної вати поєднують або у вигляді великих пластинчатих плит з мінеральної вати, або наклеюють послідовно на несучу основу. Ізоляційні елементи виробляють з гладкими поверхнями, або надають їхнім поверхням контур згідно з профілем металевих листів. Поміж ізоляційними елементами та металевими листами розміщають шар клею, головним чином поліуретанового клею, за допомогою якого в достатній мірі покриваються як ізоляційні елементи, так і листи, на яких нанесено шари антикорозійної речовини, так що шар клею майже повністю заповнює також і порожнини поміж ізоляційними елементами та листами, які виникли завдяки допускам на розмір. У кінцевому підсумку, завдяки склеюванню ізоляційних елементів та металевих листів виникають міцні в'язко-пластичні з'єднання. Для того щоб шари клею виконували вказані вище задачі, такі шари клею наносять на ізоляційні матеріали та листи товщиною від 0,5 до 5мм, при цьому в область замкових точок вигинів листів наносять шари клею більшої товщини. Листи утворюють металеві покривні шари, які для збільшення їх моментів опору у подовжньому напрямку зміцнені за рахунок профілювання і у крайньому разі в доповнення за рахунок плоских жолобків або гофрів. Розташовані за межами споруди покривні шари в доповнення для захисту від атмосферних впливів, для відводу води, а також з точки зору архітектури мають більш виражений профіль у порівнянні з розташованими усередині споруди покривними шарами, яким побільше придають плоску конфігурацію та оснащають відповідними жолобами, завдяки чому виникає привабливість у вигляді панелей. Покривні шари мають краї, які виконані таким чином, що суміжні елементи типа сандвіч заходять один в одне з геометричним замиканням і після скріплення елементів типу сандвіч з несучими конструктивними елементами або шарами, утворюють достатнє силове замикання. Скріплення, наприклад, елементів даху знаходяться, як правило, за межами водопровідної Е-площини, або ж додатково захищаються ущільнювальними стрічками. Також і бокові поверхні ізоляційних елементів профільовані, як правило, з обох сторін. Відомі пазові та пружинні скріплення, які доповнюються 9 багатьма розташованими симетрично, або не симетрично над середньою площиною складками і таким чином надають додатково з'єднанням характер лабіринтного ущільнення. Профілі мають малі розмірні допуски, щоб завдяки цьому поміж ізоляційними елементами виникали дуже вузькі шви. Таким чином запобігають виникненню конвекційних потоків по швам та проникнення вологи в ізоляційний елемент або ж в значній мірі зменшують такі явища. Таким же чином зменшується дія теплових містків швів. Виконання профілів в ізоляційних елементах представляє собою трудомісткий процес. За рахунок нанесення шарів або насичування, які гальмують пар, можливо зменшити або виключити відповідні негативні дії швів. Профілювання завдяки переважному розташуванню мінеральних волокон під прямим кутом відносно великих поверхонь ізоляційних елементів та розміщення окремих шарів мінеральних волокон паралельно цим поверхням легко стиснути. Недоліком є те, що ізоляційні елементи мають зони без зв'язувальних речовин або з малою кількістю зв'язувальних речовин, які знижують міцність профілювання та являються причиною їх легкого деформування в такій мірі, що вони вже під час виготовлення і особливо при зберіганні, транспортуванні або при поєднанні елементів типу сандвіч пошкоджуються або повністю сколюються. Зміни зовнішньої температури, а також випромінювання сонця приводять подальше до сильного розширення покривних шарів. Ізоляційні елементі з мінеральних волокон у цьому температурному діапазоні не зазнають термічно обумовленої зміни форми. При виникненні пожежі покривні шари швидко розкриваються внаслідок чого на ізоляційні елементи діють безпосередньо гарячі гази, які утворюються під час пожежі і пов'язане з пожежею випромінювання. В елементах даху та у верхній частині стінових елементів будівлі додатково ще виникає термічно обумовлена підйомна сила, яка заганяє гарячі гази в ізоляційні елементи. Внаслідок цього особливо у філігранних профілюваннях у відносно глибоких зонах швів можуть виникати усадки, які утворюються переважно під прямим кутом відносно орієнтації мінеральних волокон і таким чином можуть розширити шви. З кожним розширенням зон швів посилюється дія пожежі до тих пір, поки не порушиться дія ущільнення швів. Перевага таких елементів типу сандвіч у порівнянні з будівельними елементами з розташованими на відстані відносно один одного оболонок з листового металу та розташованою поміж оболонками з листового металу монолітною піною з поліуретану або поліізоціанурату полягає частково у тому, що горючість елементів типу сандвіч з розташованими поміж оболонками з листового металу ізоляційними елементами з мінеральних волокон в значній мірі понижається і при цьому у значній мірі зростає вогнетривкість таких будівельних елементів. Таким чином, завдяки цьому такі елементи типу сандвіч можливо використовувати не тільки як будівельні конструкції для стін та дахів будівель, але також як протипожежні панелі. 87527 10 Ізоляційні елементи з мінеральних волокон мають дві великі поверхні, які приклеюють до металевих листів таким чином, як це було описано вище. Крім того, ізоляційні елементи з мінеральних волокон мають чотири бокові поверхні, які розташовані, як правило, відносно одна до одної під прямим кутом та прилягають під прямим кутом до поверхні і поєднують поміж собою ці, розташовані на відстані одна відносно іншої поверхні. По меншій мірі одна бокова поверхня, однак, переважно дві протилежно розташовані бокові поверхні, мають профілювання, як це показано у вигляді пазу або гребінця в описі до документу DE-A-4133416. Таке профілювання дозволяє виконувати щільний стик суміжних ізоляційних елементів з мінеральних волокон, при цьому теплові мости внаслідок розривів поміж суміжними ізоляційними елементами з мінеральних волокон в значній мірі виключаються. За рахунок таких профілювань, зокрема бокових поверхонь з довгої сторони та погодженим з цим профілюванням конфігурації листів, виникає можливість для поєднання один з одним з геометричним замиканням окремих елементів типу сандвіч з мінімальною товщиною порядку 75мм та шириною примірмо 600мм до 1200мм. При цьому було визначено, що максимально виражене профілювання є найбільш доцільним для того, щоб таким чином шви поміж двома суміжними елементами типу сандвіч у випадку пожежі, не зважаючи на неминуче покороблення металевих листів, залишалися б закритими. Переважно на одній поздовжній стороні ізоляційного елементу доцільно виконувати гребінку, а на протилежній стороні, яка проходить паралельно боковій поверхні, паз, при цьому гребінка повністю заповнює паз. Додатково можливо виконати профілі у вигляді рейок, які ще у більшій мірі покращують ущільнення швів суміжних ізоляційних елементів, які були описані вище. Елементи типу сандвіч, які були описані вище, після їх укладки в області стін або даху поєднують з несучою конструкцією. Для цієї мети використовують кріпильні елементи, наприклад, гвинти, за допомогою яких елементи типу сандвіч прикріпляються до несучої конструкції, а покривні листи поєднуються поміж собою з силовим замиканням. За рахунок профілювання крайніх ділянок листів подовжні шви перекриваються таким чином, що на них не діють атмосферні явища. Проте бокові поверхні елементів типу сандвіч лишаються відкритими, при цьому в області виконання даху з таких елементів типу сандвіч ці бокові поверхні звично за допомогою верхніх та нижніх гребінкових листів перекриваються у напрямку зовні та усередину. Уздовж звісу даху бокові поверхні перекривають окантованим листом, який засувається поміж несучою конструкцією або нижньою конструкцією даху, дощеприйомним листом та нижнім листом елемента типу сандвіч і скріплюється разом з обома листами елемента типу сандвіч. Різне виконання таких елементів типу сандвіч потребує однак, щоб відповідні листи були точно погоджені з елементами типу сандвіч, тому дахові листи потрібно утримувати та підготовляти згідно з багатошаровими елементами типу сандвіч, які 11 використовуються. І на закінчення в області даху передбачається лист для направлення вітру, який приймає на себе частку функції захисту проти атмосферних дій і закріплюється у розташованому зовні споруди багатошаровому листі типу сандвіч. На основі цього рівня техніки в основу винаходу поставлено задачу удосконалити ізоляційний елемент з мінеральних волокон таким чином, щоб виключити недоліки рівня техніки, які були описані вище, і далі щоб ізоляційний елемент можливо було монтувати простим способом з суміжними ізоляційними елементами у вигляді щільного стикового поєднання, і щоб також у випадку пожежі він залишався щільним і стабільним по формі. Для вирішення поставленої задачі у ізоляційному елементі, принаймні, на одній боковій поверхні, а особливо на двох протилежно розташованих поверхнях, передбачена фасонна деталь або деталі, при цьому фасонні деталі мають міцність при стисненні у напрямку нормалі до великих поверхонь, яка менша у порівнянні з міцністю при стисненні у напрямку нормалі до бокових поверхонь, на яких розташовані фасонні деталі. Таким чином ізоляційний елемент згідно з винаходом складається з формованого виробу і у крайньому разі з однієї фасонної деталі, яка розташована в області бокової поверхні формованого виробу. У формованному виробі мінеральні волокна направлені головним чином під прямим кутом до його великих поверхонь, в той час як фасонна деталь має міцність при стисненні у напрямку нормалі до великих поверхонь, яка менша у порівнянні з міцністю при стисненні у напрямку нормалі до бокових поверхонь, на яких розташована фасонна деталь. Як правило, дві протилежно направлені бокові поверхні мають відповідно виконані фасонні деталі. У цьому ізоляційному елементі перевагою є те, що формований виріб має більш високу міцність при стисненні у напрямку нормалі до великих поверхонь, завдяки чому формований виріб може витримувати більші навантаження при стисненні на його великих поверхнях. В протилежність цьому фасонна деталь виконана таким чином, що вона у напрямку нормалі до великих поверхонь формованого виробу може стискатися, завдяки чому фасонні деталі, які підлягають з'єднанню, можливо виробляти без великого зайвого розміру і потім виконувати таке ущільнення шва, що через нього не будуть проникати димові гази та вогонь. Таке ущільнення шва зберігається і в тому випадку, коли мають місце різні коефіцієнти розширення формованого виробу, фасонних деталей і розташованого при необхідності на формованому виробі покривного шару у вигляді профільованого листа. Згідно з ще одною характерною прикметою винаходу передбачено, що фасонні деталі складаються зі зв'язаних мінеральних волокон. Найкраще при такому виконанні додатково передбачати, щоб у фасонних деталях мінеральні волокна були направлені під прямим кутом відносно мінеральних волокон формованого т виробу, завдяки чому можливо простим способом регулювати різні міцності при стисненні формованих виробів і фа 87527 12 сонних деталей за допомогою орієнтування мінеральних волокон. Згідно ще з одною характерною прикметою винаходу передбачено, що фасонні деталі з'єднані з формованими виробами і/або у крайньому разі з одним, покривним шаром, який розташований на великій поверхні, наприклад, з оболонкою з листа, яка має спеціальне профілювання. Завдяки скріпленню поміж фасонними деталями та формованими виробами отримують готовий до монтування ізоляційний елемент, при цьому виготовлення в значній мірі спрощується і виключаються помилки стосовно відповідного розташування фасонних деталей та формованих виробів. Можливість з'єднання фасонних деталей та формованого виробу і/або формованого виробу та оболонки з листового металу досягається завдяки тому, що поміж конструктивними елементами, які підлягають з'єднанню, розташовують шар клею. Шар клею може бути нанесеним на всю або частку поверхні, при цьому було встановлено, що особливо переважним у якості шару клею є термоплавкий клей або контактний клей. Альтернативне з'єднання конструктивних елементів полягає у тому, що фасонні деталі з'єднуються з формованими виробами з силовим замиканням, наприклад, за допомогою вставного з'єднання. Само собою зрозуміло, що з'єднані з силовим замиканням формовані вироби та фасонні деталі додатково можуть також і скріплюватися клеєм. Згідно ще з одною характерною прикметою винаходу передбачено, що обидві фасонні деталі формованого виробу мають відповідно виконані зовнішні поверхні, які дають можливість скріпляти з силовим замиканням суміжні ізоляційні елементи. Так, наприклад, відповідно виконані зовнішні поверхні можуть бути виготовлені простим способом у вигляді пазу з одної сторони, та у вигляді гребінки з другої сторони. Далі передбачено, що фасонні деталі мають особливо зменшену позірну щільність, яка відрізняється від позірної щільності формованого виробу. За рахунок зменшеної позірної щільності поліпшуються еластично-пружні характеристики фасонних деталей, завдяки чому можливо виконувати еластично-пружне скріплення поміж суміжними ізоляційними елементами, яке значно більш простим способом дозволяє пересуватися ізоляційним елементам відносно один одного. Виготовлення фасонних деталей з підвищеною позірною щільністю може також мати переваги у зв'язку з тим, що можливо в значній мірі зменшити вплив орієнтації волокон на характеристики усадки. Згідно ще з одною характерною прикметою винаходу передбачено, що фасонні деталі містять до 25% по масі включених зернистих компонентів, які при зростанні температури, особливо у випадку пожежі дегідратизуються і виділяють вуглекислий газ. Ці речовини можливо вносити поодинці або в суміші одна з одною. Внаслідок виділення газів у випадку пожежі в області шва виникає протитиск, який буде перешкоджати проходженню димових газів. 13 Переважно фасонні деталі з мінеральних волокон включають неорганічні зв'язувальні речовини, наприклад, органічні модифіковані силани (ормосил), рідке скло, кізельзоль або таке інше. Завдяки нанесенню покриття на зовнішні поверхні фасонних деталей ці ділянки ізоляційного елемент з мінеральних волокон додатково захищаються проти дії атмосферних явищ. Окрім цього, таке покриття приводить також до стабілізації зовнішньої поверхні в області фасонних деталей, завдяки чому зменшується відділення мінеральних волокон і тим самим пиловидних частин. При виборі придатних для нанесення покриття матеріалів необхідно приймати до уваги, щоб вони не змінили клас будівельного матеріалу. Це стосується особливо таких матеріалів, які вносяться або наносяться на стадії завершення виготовлення ізоляційних елементів з мінеральних волокон, не зважаючи на те, що тонкі шари такого покриття також і у випадку пожежі при відповідних умовах на відіграють ніякої помітної ролі, коли справа йде про горючі речовини. З цієї нагоди особливо припустимим виявилось виконання покриття з дисперсійної силікатної фарби згідно зі стандартом DIN 18363. Таку дисперсійну силікатну фарбу можливо наносити простим способом з забезпеченням покривної здатності на бокові поверхні ізоляційного елемента. Хоч силікатні фарби або силікатні дисперсійні фарби і вміщають згідно зі стандартом DIN 18363, як правило, органічні полімерні дисперсії, наприклад, чисті акрилати, акрилати стірола або потрійні сополімери, а також і інші органічні діспергатори, стабілізатори, добавки, які поліпшують реологічні властивості, речовини, які утворюють плівку, а також гідрофобізатори, однак такі компоненти присутні у такій незначній кількості, що не має місця для справляння впливу на клас будівельного матеріалу і виключно також в області бокових поверхонь ізоляційного елемента з мінеральних волокон. Силікатні фарби, які перелічені вище, або дисперсійні силікатні фарби, включають з точки зору кількості великі компоненти наповнювачів і пігментів. Для забезпечення рівномірної ефективності силікатних фарб або дисперсійних силікатних фарб, виключно добру адгезію на основі, а власне на мінеральних волокнах, а також достатньої атмосферної стійкості наповнювачі та пігменти підбирають таким чином, щоб вони як можливо менш вступали в реакцію з силікатними зв'язувальними речовинами ізоляційних елементів з мінеральних волокон. Наповнювачі та пігменти підбирають переважно таким чином, щоб не протікала реакція поміж цими наповнювачами та пігментами і силікатними зв'язувальними речовинами. Згідно ще з одною характерною прикметою винаходу передбачено, що покриття виконано з рідинного скла, зокрема з калійного рідинного скла і/або натрієвого рідинного скла. Ці компоненти можуть також застосовуватися і в загальноприйнятих системах барвників з силікатних фарб або дисперсійних силікатних фарб в зв'язку з тим, що гідрат карбонату натрію, який утворюється в першу чергу у випадку пожежі, робить позитивний 87527 14 вплив на характеристику горіння ізоляційного матеріалу. Згідно ще з одною модифікацією такого виконання передбачено змішування рідинного скла з дисперсією полімеру і/або наповнювачами, наприклад, доломітом, каоліном або подібними їм матеріалами. Ці наповнювачі вступають в реакцію з рідинним склом. У якості придатної органічної зв'язувальної речовини у даному випадку передбачені органічно модифіковані сілани. Покриття наносять переважно в декілька шарів, при цьому у крайньому випадку один шар складається з рідинного скла і у крайньому випадку один шар з дисперсії полімеру. Згідно одній з характерних прикмет винаходу передбачено, що фасонні деталі мають поверхні, які направлені головним чином паралельно великим поверхням і мають поверхні, які направлені головним чином паралельно боковим поверхням, при цьому поверхні, які проходять головним чином паралельно великим поверхням мають покриття, а на ділянках, які направлені головним чином паралельно боковим поверхням таке покриття не передбачено. Так, наприклад, фасонні деталі можуть мати профілювання з боковими поверхнями, які проходять паралельно або під нахилом відносно великих поверхонь. У варіанті винаходу, який був описаний вище, торцеві поверхні профілю, а саме, наприклад, дно пазу і суміжна з дном пазу при встановлених один в одного суміжних багатошарових елементах типу сандвіч перемичка гребінця суміжного багатошарового елемента типу сандвіч, не мають таким чином покриття зі зв'язувальних речовин, так що пружність ізоляційних елементів у цій області зберігається. Так, наприклад, завдяки цьому можливо також компенсувати допуски на виготовлення ізоляційних елементі у ділянці фасонних деталей. Далі передбачено, щоб покриття було виконано з можливістю утворення плівки, а також гальмування, переважно водяного пару, так щоб в ділянці швів поміж суміжними ізоляційними елементами був забезпечений ефект гальмування, принаймні, водяної . пари, який, принаймні, в значній мірі обмежує дифузію водяного пару. Згідно ще з одним варіантом виконання винаходу передбачено, щоб покриття мало каширування і мало переважно металеву фольгу, яка покращує дію гальмування водяної пари та блокує водяну пару. Покриття частково виконано у вигляді просочування, яке проникає в ділянку фасонної деталі близько від поверхні. Внаслідок цього забезпечується покращення зчіплювання покриття з гідрофобними мінеральними волокнами. Згідно ще з одним варіантом виконання винаходу передбачено, що фасонні деталі на ділянці з поверхнями, які направлені головним чином паралельно боковим поверхням, мають покриття, яке відрізняється від покриття на поверхнях фасонних деталей, що проходить головним чином паралельно великим поверхням. Особливо передбачено, що покриття на ділянці, що проходить головним чином паралельно боковим поверхням, складається з силікатної грунтовки та нанесеної на неї 15 силікатної фарби згідно зі стандартом DIN 18363, або нанесеної на неї фарби на основі синтетичних латексів. І нарешті, в ізоляційному елементі згідно з цим винаходом передбачено, що на вільних краях фасонних деталей виконані грані, які мають перевагу особливо у тому випадку, коли профілювання на ділянці своїх поверхонь кашировано металевими покривними шарами. За рахунок граней утворюється протидія можливому виникненню тріщин поміж металевими покривними шарами з одного боку, а також шаром клею з другого боку, і тим самим поглинанню капілярної води. Це ж саме має значення і у відношенні можливого виникнення тріщин поміж шаром клею і шаром ізоляції. Згідно ще з одним варіантом виконання ізоляційного елемента передбачено, що поміж формованим виробом та, принаймні, одною фасонною деталлю, розміщають розділений шар, який проходить головним чином антипаралельно нормалі до великих поверхонь формованого виробу. Переважно цей роздільний шар частково виконаний вигнутим. Ефект цього роздільного шару, який проходить антипаралельно нормалі до великих поверхонь , полягає у тому, що нанесений на ізоляційний елемент і розташований зовні споруди покривний шар за допомогою кріпильних засобів тисне на стискувану фасонну деталь у напрямку під прямим кутом до нормалі до великих поверхонь ізоляційного елементу і таким чином на упор суміжного ізоляційного елемента у вигляді мінеральних волокон, які проходять під прямим кутом до великих поверхонь формованого виробу. Додаткове ущільнення тут можливо передбачити за допомогою додаткових складчастих виступів. Фасонні деталі, згідно ще з однією характерною відзнакою винаходу, можуть складатися з мінеральних волокон та термостабільних матеріалів, які переважно виділяють при високих температурах, особливо у випадку пожежі, газ. Далі було помірною. встановлено, що фасонні деталі вигідно виробляти з позірною щільністю поміж 150 та 1000кг/м3, переважно поміж 180 та 400кг/м3. Нарешті, згідно ще з однією характерною відзнакою винаходу доцільно ізоляційний елемент використовувати як середній шар, зокрема як центральний шар елемента, типу сандвіч, який має зовні два покривних шари переважно у вигляді профільованих або гофрованих металевих листів, який використовується зокрема як стіновий або покривний елемент будівлі. Інші характеристики та переваги винаходу витікають з наступного опису відповідного креслення, на якому представлений найкращий варіант виконання ізоляційного елемента-з мінеральних волокон. На кресленні показано: Фіг.1 - поздовжній переріз варіанту виконання ізоляційного елемента з мінеральних волокон Фіг.2 - поздовжній переріз іншого варіанту виконання ізоляційного елемента з мінеральних волокон Фіг.3 - поздовжній переріз двох розташованих один біля іншого ізоляційних елементів з мінеральних волокон. 87527 16 Ізоляційний елемент 1 згідно з Фіг.1 складається з формованого виробу 5 з поєднаних за допомогою зв'язувальних речовин мінеральних волокон 2. Формований виріб 5 має дві великі поверхні 3, які проходять паралельно одна до іншої і розташовані на відстані одна відносно іншої. Великі поверхні 3 скріплені поміж собою за допомогою бокових поверхонь 4, при цьому на Фіг.1 зображені тільки дві бокові поверхні 4, які проходять паралельно і під прямим кутом до великих поверхонь. Мінеральні волокна 2 у формованому виробі 5 проходять під прямим кутом відносно до великих поверхонь 3, так що формований виріб 5 у напрямку нормалі до великих поверхонь 3 виконаний тривким до стиснення, а у напрямку нормалі до бокових поверхонь 4 навпаки гнучким і спроможним до стиснення. На двох протилежних бокових поверхнях 4 формованого виробу 5 розташовані фасонні деталі 6, при цьому на Фіг.1 для прикладу показані два різні методи кріплення фасонних деталей 6 у формованому виробі 5. Обидві фасонні деталі 6 на протилежних бокових сторонах 4 виконані відповідно одна одній таким чином, що одна фасонна деталь 6 має гребінець 7, який входить з геометричним замиканням і щільно у відповідний паз 8 у другій фасонній деталі 6. Фасонні деталі 6 складаються переважно з мінеральних волокон 2, які проходять під прямим кутом у напрямку мінеральних волокон 2 у формованому виробі 5 і тим самим під прямим кутом до нормалі до великих поверхонь 3 формованого виробу. Таким чином, фасонні деталі 6 мають у порівнянні з формованим виробом 5 у напрямку нормалі до великих поверхонь 3 формованого виробу 5 більшу ступінь стиснення і тим самим нижчу ступінь міцності при стисненні у порівнянні з формованим виробом 5. Таким чином, поєднання фасонних деталей 6 суміжно розташованих ізоляційних елементів 1 в значній мірі спрощується. Одночасно фасонні деталі 6, особливо в ділянці гребінців 7 і паза 8, можуть виготовляться з меншим завищенням розміру, який дозволяє завдяки можливості стиснення гребінців 7 і стінок паза при вставленні одна в одну фасонних деталей суміжних ізоляційних елементів 1 забезпечувати геометричне і фрикційне замикання паза, 8 і гребінця 7. Показана на Фіг.1 праворуч фасонна деталь 1 має виступ 9, який заходить з геометричним замиканням у відповідне заглиблення 10 у формованому виробі 5. Виступ 9 та заглиблення 10 утворюють геометричне скріплення фасонної деталі 6 з формованим виробом 5. Ліва фасонна деталь 6 склеєна з формованим виробом 5, при цьому на боковій поверхні 4 формованого виробу 5 нанесений по всій поверхні шар 11 з термоплавкого клею. Додатково передбачено, що уявна щільність фасонних деталей 6 у порівнянні з позірною щільністю формованого виробу 5 має менший показник, при цьому фасонні деталі 6 мають позірну щільність 180кг/м3, а формований виріб 5 має позірну щільність 220кг/м3. 17 На Фіг.2 показаний інший варіант виконання ізоляційного елемента. 1, при цьому ідентичні конструктивні елементи позначені такими ж позиціями. Варіант виконання ізоляційного елемента. 1 згідно з Фіг.2 відрізняється від варіанту виконання ізоляційного елемента згідно з Фіг.1 тим, що фасонні деталі 6 виконані різними. На Фіг.2 праворуч показана фасонна деталь 6 з мінеральних волокон 2, які розташовані без упорядкованої орієнтації, однак спільно створюють фасонну деталь 6, міцність при стисненні якої у напрямку нормалі великим поверхням 3 формованого виробу менша у порівнянні з міцністю при стисненні формованого виробу 5 у напрямку нормалі своїм великими поверхням 3. Фасонна деталь 6, яка показана ліворуч на Фіг.2, також має мінеральні волокна 3, які по меншій мірі у середній зоні частково розташовані у вигляді петель, у той час, коли в інших ділянках передбачені паралельно направлені мінеральні волокна 2 або субструктури, які спільно також ведуть до відповідної міцності при стисненні фасонної деталі 6 у порівнянні з формованим виробом 5. Нарешті на Фіг.3 показані два розташовані один біля іншого ізоляційні елементи 1, при цьому ізоляційний елемент, який розташований праворуч, виконаний з формованим виробом 5 та фасонною деталлю, як це показано також і на Фіг.1. 87527 18 Поміж формованим виробом 5 та фасонною деталлю 6 ізоляційного елементу 1, який показаний праворуч на Фіг.3, виконана розділювальна поверхня 12, яка від верхньої великої поверхні 3 переходе у круговий відрізок 13, який направлений під прямим кутом відносно нижньої великої поверхні 3 формованого виробу 5. Ізоляційні елементи 1, які описані вище, можуть вигідним способом об'єднуватися профільованими металевими листами (на кресленні не показані), які разом з ізоляційним елементом 1 у вигляді серцевинного шару утворюють елемент у вигляді сандвічу, який особливим способом використовується як стіновий або покривний елемент будови. Профільовані або гофровані покривні шари можуть склеюватися з формованим виробом 5, а також з фасонною деталлю 6. Можливо також склеювати виключно фасонну деталь 6 з покривними шарами, при цьому формований виріб 5 у зв'язку своїй можливості стиснення, може розташовуватися з можливістю защемлення під прямим кутом відносно нормалі великим поверхням 3 поміж до цього зафіксованими фасонними деталями 6. Між іншим, при такому виконанні додатково виникає можливість для закріплення формованого виробу 5 шаром клею 11 або фіксувати з геометричним замиканням виступ 9 та поглиблення 10. 19 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 87527 Підписне 20 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601