Спосіб визначення ефективності впливу лікування на формені елементи крові

Спосіб визначення ефективності впливу лікування на формені елементи крові судинного русла, який включає визначення кількості еритроцитів у літрі крові, кількості гемоглобіну в літрі крові та в одному еритроциті, кількості тромбоцитів у літрі крові, кількості лейкоцитів та їх окремих форм у мазку та літрі крові, вміст у лейкоцитах ферментів та субстратів за даними мазка та літра крові, який відрізняє ться тим, що показники визначають у двох відділа х судинного русла до та після лікування, далі одержані результати обстеженого до лікування порівнюють з результатами контролю і визначають їх зниження або підвищення відносно контролю, визначають величину та значення (+) плюсове або (-) мінусове різниць показників, віднімаючи абсолютну величину показника другого відділу від абсолютної величини відповідного показника першого відділу, додають алгебраїчні знаки різниць величин і визначають суму знаків різниць показників, і при підвищенні показників обстеженого відносно контролю та плюсовій сумі знаків різниць визначають підвищення кількісних та морфофункціональних характеристик формених елементів крові у першому відділі, а при мінусовій сумі знаків різниць визначають підвищення кількісних та морфофункціональних характеристик формених елементів крові у другому відділі, при зниженні показників обстеженого відносно контролю та плюсовій сумі знаків різниць визначають зниження кількісних та морфофункціональних характеристик формених елементів крові у другому відділі, а при мінусовій сумі знаків різниць визначають зниження кількісних та морфофункціональних характеристик формених елементів крові у першому відділі до лікування, далі порівнюють суми знаків різниць показників до та після лікування і при їх зміні визначають наявність впливу лікування на формені елементи крові у судинному руслі, при відсутності зміни суми знаків різниць порівнюють абсолютні величини різниць показників і за зміною цих величин визначають наявність впливу лікування на формені елементи крові у судинному руслі, далі додатково визначають величини та значення (+) плюсове та (-) мінусове відмінностей показників, віднімаючи від абсолютної величини показника до лікування абсолютну величину відповідного показника після лікування в однойменному судинному руслі, далі додають алгебраїчні знаки відмінностей показників і визначають суму знаків відмінностей показників окремо у першому та другому відділах судинного русла, і при плюсових значеннях суми відмінностей показників визначають зниження кількісних та морфофункціональних характеристик формених елементів крові у даному відділі під впливом лікування, а при мінусових значеннях суми відмінностей показників визначають підвищення кількісних та морфофункціональних характеристик формених елементів крові у даному відділі судинного русла, при нульових (0) значеннях величини суми відмінностей порівнюють абсолютні величини відмінностей показників і за їх зміною оцінюють підвищення чи зниження кількісних та морфофункціональних характеристик формених елементів крові у даному відділі судинного русла, далі визначають величини відношення показників діленням більшої абсoлютної величини показника на меншу абсолютну величину показника в однойменному відділі до та після лікування і при більших значеннях величин відношень визначають більш інтенсивний вплив лікування на кількісні та морфофункціональні характеристики формених елементів крові у даному відділі судинного русла, а при менших значеннях величин відношень визначають менш інтенсивний вплив лікування на кількісні та морфофункціональні характеристики формених елементів у цьому відділі судинного русла. (19) (21) 94043454 (22) 29.04.1994 (24) 15.08.2001 (46) 15.08.2001, Бюл. № 7, 2001 р. (72) Лазорик Михайло Іванович, Чачанідзе Давид Заурович, Чаварга Ми хайло Іванович (73) УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (56) Справочник по клиническим лабораторным методам исследования. - М., 1975, с. 5-59,172-179. C2 (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВПЛИВУ ЛІКУВАННЯ НА ФОРМЕНІ ЕЛЕМЕНТИ КРОВІ 40681 Спосіб відноситься до медицини та фізіології і може бути ви користаним у клінічній та експериментальній роботі для визначення ефективності впливу лі кування на форменні елементи крові у судинному руслі. Відомі способи визначення наявності впливу лікування на організм та форменні елементи крові за допомогою лабораторного дослідження кількісних та морфо функціональних ха ракте ристик еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів (кількості еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів та їх окремих форм, вмісту ге моглобіну в літрі крові (Гб.) та в одному еритроциті (ВГЕ), біохімічного та цитохі мічного визначення в форменних елементах крові ферментів та субстратів). Ці дослідження проводять до та після лікування і за змінами вивчених показників оцінюють наявність впливу лікування на організм. При наявності такого впливу за величиною та інтенсивністю зрушень величин показників окремих проб визначають характер впливу - зниження або підвищення показника (Справочник по клиническим лабораторным методам исследования. М.-1975. С.559,172-179)-прототип. Але ві домі способи визначення ефективності впливу лі кування на організм включають визначення всіх показників до та після лікування лише в одному відділі судинного русла: найчасті ше у капілярному, інколи лише у венозному відділі, що не може адекватно відображати вплив лікування на форменні елементи крові в цілому. В основу ви находу поставлено завдання розробити простий спосіб визначення ефективності вп ливу лі кування на форменні елементи крові у судинному руслі. Ефективність включає наявність, ха рактер та інтенсивність впливу. Завдання вирішується таким чином, що, згідно винаходу, в способі визначення ефективності впливу лі кування на форменні елементи крові у судинному руслі визначають кількість еритроцитів у літрі крові, кількість гемоглобіну в літрі крові та в одному еритроциті, кількість тромбоцитів літра крові, кількість лейкоцитів та їх окремих форм у мазку та лі трі крові, вміст у лейкоцитах ферментів та субстратів за даними мазка та літра крові, який відрізняється тим, що показники визначають у двох відділах судинного русла до та після лікування, далі одержані результати обстеженого до лікування порівнюють з результа тами контролю і визначають їх зниження або підвищен ня відносно контролю, визначають величину та значення (+) плюсове або (-) мінусове різниць показників, віднімаючи абсолютну величину показника другого відділу від абсолютної величини відповідного показника першого відділу, додають алгебраїчні знаки різниць величин і визначають суму знаків різниць показників і при підвищенні показників обстеженого відносно контролю та плюсовій сумі знаків визначають підвищення кількісних та морфофункціональних ха рактеристик форменних елементів крові у першому відділі, а при мінусовій сумі знаків різниць визначають підвищення кількісних та морфо функціональних характеристик форменних елементів крові у другому відділі, при зниженні показників обстеженого відносно контролю та плюсовій сумі знаків різниць визначають зниження кількісних та морфофункціональних ха ракте ристик форменних елементів крові у другому відділі, а при мінусовій сумі знаків різниць визначають зниження кількісних та морфофункціональних ха рактеристик форменних елементів крові у першому відділі до лікування, далі порівнюють суми знаків показників до та після лікування і при зміні їх величин визначають наявність впливу лікування на форменні елементи крові судинного русла, при відсутності зміни суми знаків різниць показників порівнюють абсолютні величини показників і за зміною цих величин визначають наявність впливу лікування на форменні елементи крові судинного русла, далі додатково визначають величини та значення (+) плюсове або (-) мінусо ве відмінностей показників, віднімаючи від абсолютної величини показника до лікування абсолютну величину відповідного показника після лікування в однойменному судинному руслі, далі додають алгебраїчні знаки відмінностей показників і визначають суму знаків відмінностей показників у першому та другому відділах судинного русла і при плюсових значеннях суми знаків відмінностей показників визначають зниження кількісних та морфофункціональних ха рактеристик форменних елементів крові в даному відділі під впливом лікування, а при мінусових значеннях суми знаків відмінностей показників визначають підвищен ня кількісних та морфофункціональних характеристик форменних елементів крові у да ному відділі судинного русла, при нульових (0) значеннях величини суми знаків відмінностей порівнюють абсолютні величини показників і за їх зміною оцінюють підви щення чи зниження кількісних та морфофункціональних ха рактеристик форменних елементів крові у даному відділі судинного русла, далі визначають величини відношення показників діленням більшої абсолютної величини показника на меншу абсолютну величину показника в однойменному відділі до та після лікування і при більших значеннях величин відношень визначають більш інтенсивний вплив лікування на кількісні та морфофункціональні характеристики форменних елементів крові у да ному відділі судинного русла, а при менши х значеннях величин відношень визначають менш інтенсивний вплив лікування на кількісні та морфо функціональні характеристики форменних елементів в цьому відділі судинного русла. Сукупність одержаних характеристик результатів вимірювань дає можливість визначити ефективність (наявність, характер та інтенсивність) впливу лі кування на форменні елементи крові у судинному руслі. Результа том засто сування винаходу буде визначення ефективності (наявності, ха рактеру та інтенсивності) впливу лі кування на форменні елементи крові у судинному руслі, що дасть можливість цілеспрямовано направляти лікувально-корегуючі заходи на той відділ судинного русла, де ці зміни будуть найбільш вираженими. Так як показники кількості еритроцитів (Ер.), гемоглобіну літра крові (Гб), вмісту гемоглобіну в еритроциті (ВГЕ), кількості тромбоцитів (Тр.), кількості лейкоцитів у літрі крові та їх окремих форм, показники субстрат-ферментного профілю лейкоцитів у мазку та літрі крові при їх дослідженні мають об'єктивний характер і змінюються, то визначення на основі числових ха ракте ристик додатко 2 40681 вих показників відображає об'єктивно стан форменних елементів крові окремого відділу судинного русла і є також об'єктивними. Зміна стану форменних елементів крові в окремих відділах судинного русла відображає вплив на них лікування, а отже і весь організм. Тому між станом форменних елементів крові у судинному руслі та динамікою сукупності вивчених числових ха рактеристик показників цих форменних елементів існує чітка причинно-наслідкова залежність. Спосіб здійснюють поетапно. Спочатку проводять забір матеріалу для досліджень. Кров забирають з двох різних відділів судинного русла до та після лікування. Судинним руслом називають ті всі утворення, по яких рухається кров в організмі. Виділяють арте ріальний, венозний і капілярний відділи кров'яного русла. Більш детальна класифікація відділів судинного русла практичного значення для роботи не має і не наводиться. При проведенні досліджень той відділ судинного русла, який порівнюють з іншим, називають першим, а той, з яким порівнюють, називають другим. Наприклад, при порівнянні арте ріального та капілярного відділів першим буде артеріальний, а другим - капілярний, при порівнянні капілярного та венозного відділів першим буде капілярний, а другим - венозний. Кров для досліджень беруть доступним способом. Проколом пальця списом-скарифікатором забирають кров з капілярного відділу судинного русла (капілярна кров). З венозного відділу кров беруть пункцією доступної вени, з артеріального відділу - пункцією доступ ної артерії. Крім того, артеріальну кров можна брати за методикою акад. Казначеєва - в водяній бані підігрівають палець при 40° протягом 40 сек і проколюють шкіру списом-скарифікатором (Казначеев В.П. Основные ферментативные процессы в патологии ревматизма. -Новосибирск. -1960). Одержаний матеріал з форменними елементами крові досліджують методами, які об'єктивно оцінюють кількість еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів та їх додаткові характеристи ки в залежності від використаного методу дослідження (біохімічні, цитохі мічні та інші). Визначають характеристики як одної клітини, так і сукупності їх у літрі методиками, викладеними у відомих виданнях (Справочник по клиническим лабораторным методам исследования. М.-1975. С.5-59, 172-179). Кров з вени беруть самопливом (без жгута) і для визначення кількісних характеристик формених елементів крові та мазків не треба використовувати консерванти або антикоагулянти. При вивченні еритроцитів, наприклад, визначають їх кількість у літрі (Ер.), вміст гемоглобіну в літрі (Гб.), вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ). При вивченні тромбоцитів визначають їх кількість у літрі та морфологічні, цитохі мічні і біохімічні характеристики. При вивченні лейкоцитів визначають їх кількість у літрі, кількість окремих форм лейкоцитів у мазку та літрі, а також характеристи ки одного лейкоцита та їх сукупності в літрі крові, наприклад, цитохі мічними методиками. При візуальній оцінці результатів цито хімічних реакція найбільш широко використовують показники мазка такі як процент активних клітин ПАК та середній цитохі мічний коефіцієнт СЦК. ПАК визначають у мазку, рахуючи 100, інколи 200 клітин. СЦК визначають за формулою 1а + 2б + 3в + 4г + 0д СЦК= , 100 де 1, 2, 3, 4, 0 - бали при візуальній оцінці інтенсивності цито хімічних реакцій, а,б,в,г,д - кількість клітин з відповідними балами. Цей показник характеризує середню активність одного елемента в ти х одиницях, в яких визначають результати цитохі мічних реакцій. Це можуть бути одиниці оптичної густини при використанні фізичних приладів (спектрофото метри) або умовні одиниці (бали) при візуальній оцінці (Лазорик М.И., Шманько В.И. Лабор. дело.-1984.- №8.С.494-495). Обов'язково визначають показники літра крові (Лазорик М.И. Лабор. дело.-1988.-№1.-С. 64-65). В першу чергу визначають кількість активних елементів КАЕ в літрі. Це відноситься як до еритроцитів, так і до лейкоцитів та тромбоцитів. Оскільки цитохі мічні реакції проводять в мазку, то результати мазка переводять на літр за допомогою формули КФЕ · ПАК КАE = , 100 де КФЕ - кількість форменних елементів у лі трі в вигляді а х 1012/л для еритроцитів та 6 х109 /л для тромбоцитів та лейкоцитів, П АК - з результатів дослідження мазка. При визначенні кількості лейкоцитів в камері Горяєва та ви користанні лейкоцитарної формули КАЕ визначають за модифікованою формулою Л · ПА К × К КАЕ= , 100 × 100 де Л - кількість лейкоцитів літра; К - процент клітин, в котрих визначають цитохі мічно речовину, з лей коцитарної формули. Результа ти записують у вигляді числа, помноженого на 109/ л і читають так: кількість лейкоцитів, що містять сукцинатдегідрогеназу 0,8·109/л. Процент активних лейкоцитів ПАЛ визначають за формулою КАЕ × 100 ПАЛ= . Л Показник визначає ту частину лейкоцитів літра, котра реально є активною. Сумарну активність елементів С АЕ визначають за формулою САЕ = КФЕ · П, де П - середня активність одного елемента в відповідних одиницях. При дослідженні лейкоцитів з підрахунком їх у камері Горяєва та ви користанні лейкоцитарної формули САЕ визначають за формулою Л ·П × К САЕ= , 100 де П - середня активність одного елемента, наприклад СЦК. 3 40681 При визначенні САЕ слід вказувати метод підрахунку та одиниці, в котрих вони виражаються. Наприклад, результа ти визначення лужної фосфатази нейтрофілів в ба лах будуть читатися так: САЕ ЛФ 1.4·109 /л сумарна активність лужної фосфа тази при 5 бальній візуальній оцінці дорівнює 1.4·109 /л. При визначенні деяких ферментів та субстратів у клітинах рахують зерна осаду, наприклад формазану. Виникає можливість оцінити сумарно активність клітин не лише в балах, а й за кількістю зерен (Лазорик M.I. Курортна реабілітація хворих з паталогією внутрішніх органів.-Ужгород.-1992.Ч.2.-C.134-136). Тоді визначають сумарну активність зерен елементів САЗЕ. САЗЕ можна визначати двома способами. CA3E=KAE · ЗОAE, де КАЕ - кількість активних елементів літра, ЗОАЕ - кількість зерен в одному активному елементі. Другий спосіб визначення САЗЕ: САЗЕ= КФЕ·СКЗЕ, де КФЕ - кількість елементів у літрі крові в вигляді ах109/л для еритроцитів та 6х109/л для тромбоцитів та лейкоцитів, СКЗЕ - середня кількість зерен в одному елементі. Коли мова йде про лейкоцити, кількість котрих визначають в камері Горяєва та використовують лейкоцитарну формулу, то користуються формулою САЗЕ = Наприклад, капілярно-венозна, артеріовенозна, арте ріокапілярна, різниця величин. Якщо величини показників другого відділу вищі за величини показників першого відділу, то одержують мінусо ве значення різниці величин показників. Коли величини показників першого відділу вищі за величини показників другого відділу, то одержують плюсове значення різниць показників. Далі визначають суму знаків різниць показників. Для цього додають алгебраїчні знаки всіх величин різниць і одержують певне значення суми знаків. Наприклад, при 4 плюсових значеннях різниць величин та двох мінусо вих значеннях сума буде +2 (+4 + -2). Сума знаків різниць показників може бути плюсовою (+) або мінусовою (-). Щоб уникнути нульових значень суми різниць, слід користуватися непарною кількістю показників. Величини та значення різниць показників та суми значень різниць показників визначають до та після лікування. На основі результатів порівняння величин показників обстеженого з величинами контролю та суми знаків різниць величин до лікування визначають кількісні та морфофункціональні характеристи ки форменних елементів крові у судинному руслі - вихідні або початкові. При цьому керуються наступним положенням. При підвищен ні кількісних та морфофункціональних ха рактеристик форменних елементів крові обстеженого в порівнянні з контролем та при плюсовій сумі знаків різниць величин визначають підвищення їх активності (стимуляцію) у першому відділі, а при мінусовій сумі знаків різниць визначають підвищен ня їх активності (сти муляцію) у другому відділі. При зниженні показників кількісних та морфофункціональних ха рактеристик клітин крові обстеженого у порівнянні з контролем та при плюсовій сумі знаків різниць величин визначають зниження активності (пригнічення) їх у другому відділі, а при мінусовій сумі знаків різниць величин визначають зниження їх активності (пригнічення) у першому відділі. Далі порівнюють суму знаків різниць величин до та після лікування. Коли сума знаків різниць відрізняються за величиною та значенням, то роблять висновок, що лі кування вплинуло на кількісні та морфофункціональні характеристики форменних елементів крові у судинному руслі. Коли величини суми знаків різниць величин одинакові, тоді порівнюють абсолютні значення різниць величин показників. При цьому в першу чер гу порівнюють величини літра, а при рівності їх порівнюють величини мазка. Коли ці величини відрізняються, то роблять висновок про вплив лікування на кількісні та морфофункціональні характеристики форменних елементів судинного русла. Для визначення характеру та інтенсивності впливу лікування визначають додатково показники відмінності та відношення. Для визначення показників відмінності величин від абсолютного значення величини показника першого відділу до лі кування віднімають алгебраїчно абсолютну величину показника того ж відділу після лікування. Одержана величина має величину та знак. За знаком визначають значення відмінності. Значення відмінності може бути плюсовим (+) або мінусовим (-), а та кож нульовим (0). Л · СКЗЕ · К , 100 де К - процент клітин у лейкоцитарній формулі, в яких визначають фермент чи субстрат. При написанні результатів цитохі мічних досліджень слід вказува ти скорочено назву ферменту чи субстрату, до котрого відноситься даний показник. Наприклад, САЗЕ СДГ читається: сумарна активність зерен елементів, що містять сукцинатдегідрогеназу. При оцінці результатів дослідження стану форменних елементів крові доцільно визначати та аналізувати не один показник, а кілька, причому перевагу слід давати показникам літра над показниками одного форменного елемента (клітини). Одержані результати обстеженого порівнюють з показниками контрольної групи, визначаючи лише одне - вищі або нижчі величини обстеженого за величини контролю. Далі порівнюють результати обстеженого в обох відділах судинного русла і визначають різницю показників. Для цього від абсолютної величини показника першого відділу віднімають алгебраїчно абсолютну ве личину відповідного показника другого відділу. Одер жують число з знаком плюс (+) або мінус (-). Одержане число називають величиною різниці показників, а знак визначає значення різниці показників. Значення різниці показників може бути плюсовим (+) або мінусовим (-). Коли обидві ве личини показників рівні, то одержують нульове значення різниці і нульову ве личину різниці показників. Різниці величин показників називають за назвою першо го та другого відділів судинного русла. 4 40681 Плюсове значення відмінності величин показників одержують тоді, коли після лікування абсолютна величина показника знижується в порівнянні з величиною до лікування. Мінусове значення відмінності величин показників одержують тоді, коли після лікування абсолютна величина показника стає більшою, ніж до лікування. Значення та величини відмінностей показників визначають окремо в першому та др угому відділі судинного русла. Далі визначають суму знаків відмінностей показників окремо в кожному відділі шляхом алгебраїчного додавання їх. У кожному відділі сума знаків відмінностей може бути плюсовою або мінусовою, а сума знаків відмінностей називається плюсовим або мінусовим значенням суми знаків відмінності відповідно. При мінусо вому значенні суми знаків відмінностей роблять висновок про стимулюючу дію лікування на форменні елементів крові, а при плюсових значеннях суми знаків відмінностей - про пригнічення показників форменних елементів крові під впливом лікування. При нульових значеннях величин суми відмінностей порівнюють абсолютні значення величин різниці показників і за їх ди намікою визначають вплив лікування на форменні елементи крові окремого відділу судинного русла. Далі визначають показники відношення величин показників. Для цього більше абсолютне значення показника однойменного відділу ділять на менше абсолютне значення показника того ж відділу судинного русла. При цьому при плюсових значеннях відмінностей слід ділити величину показника до лікування на величину показника після лікування. При мінусовому значенні величини відмінності ділять величину по казника після лікування на величину до лікування в тому ж відділі судинного русла. На основі одержаних даних формулюють висновки з одержаних при дослідженні даних. Спочатку оцінюють кількісні та морфо функціональні характеристики форменних елементів клітин крові у судинному р услі до лікування, керуючись викладеними вище положеннями. При цьому порівнюють результа ти обсте женого та контролю і використовують суму знаків різниць показників. Далі порівнюють суми знаків різниць показників до та після лікування і констатують наявність впливу лікування на клітини судинного русла. Після цього визначають характер впливу лікування на клітини обох відділів судинного русла. При цьому керуються наступним положенням. Якщо у обстеженого одержують плюсову суму знаків відмінностей, то роблять висновок про зниження (пригнічення) кількісних та морфо функціональних ха рактеристик форменних елементів крові після лікування в даному відділі судинного русла. Якщо у обстеженого одержують мінусове значення суми знаків відмінностей, то роблять висновок про стимуляцію (підвищення) кількісних та морфо функціональних ха рактеристик клітин крові у даному відділі судинного русла. Слід мати на увазі, що ха рактер вп ливу на судинне русло може мати кілька варіантів. Лікування може викликати в обох відділах або підвищен ня або зниження кількісних та мор фо функціональних характеристик форменних елементів крові, так званий однонапрямлений характер впливу лікування на оба відділи судинного русла. Лікування може викликати в одному відділі зниження, а в другому підвищення кількісних та морфофункціональних характеристик фор менних елементів крові - так званий різнопрямлений характер впливу лі кування на судинне русло. Для визначення інтенсивності впливу лікування на форменні елементи крові окремого відділу судинного русла порівнюють величини відношень показників в обох відділах судинного русла. При цьому в першу чергу порівнюють показники літра, а при їх рівності показники окремого елемента (клітини). Там, де величини відношення будуть вищими, там вплив лікування на форменні елементи судинного русла буде більш інтенсивним. При цьому не має значення характер впливу чи то пригнічення, чи то стимуляція, головне - їх інтенсивність. При однонапрямленому характері впливу лікування на оба відділи судинного русла вказують також на той відділ, де інтенсивність стимуляції або пригнічення є більш вираженою - у першому або другому відділі. Можливість здійснення винаходу підтверджується виписками з карт обстежених. Приклад 1. Хво рий Ч.Д.І., 49 років. Клінічний діагноз: Ерітремія. Ожиріння II ст. Міо кардіодистрофія ХН КІІА ст. Хро нічний обструктивний бронхіт. Вогнищевий пневмосклероз ДНп ст. Цукровий діабет, легка форма. Обстежений в клініці кафедри факультетської терапії Ужгородського університету. Визначалися показники червоної крові - кількість еритроцитів (Ер.) та гемоглобіну (Гб) у літрі крові та вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) в капілярному та венозному відділах судинного русла за загальноприйнятими методиками. Результа ти дослідження 13.12.1990 р. Капілярний відділ: Ер - 7.5·1012/л (4.4± ±0.018·1012/л), Гб - 180 г /л (147±4.56 г/л), ВГЕ - 24 п/г (33.6±0.5 п/г). Венозний відділ: Ер - 8.45·1012/л (4.69± ±0.2·1012/л), Гб - 214г/л (15±3.36 г/л), ВГЕ -25 п/л (32.4±1.24 п/г). Хво рому проведено ексфузії - всього 600 мл, давали серцеві глікозиди та е уфілін. Результа ти після проведеного лікування 26.12.1990. Капілярний відділ: Ер. -6.1·1012 /л, Гб. 160 г/л, ВГЕ - 29.3 п/г. Венозний відділ: Ер. - 6.6·1012/л, Гб.- 176 п/л, ВГЕ - 25.2 п/г. Аналіз результатів починають з співставлення результатів обстеженого хво рого до лікування з результатами контролю. В обо х відділах судинного русла кількість еритроцитів та гемоглобіну до лікування вища від контрольних величин. Визначають величину та значення різниць показників до лікування. Капілярно-венозну різницю визначають відніманням абсолютних величин другого відділу від величин першого відділу. Наприклад, для еритроцитів це буде 7.5·1012/л - 8.45·1012/л. Одержують число -0,95·1012/л. Абсолютна величина різниці 0.95·1012/л, а значення різниці величин мінусове (-). 5 40681 До лікування величини різниць показників: Ер. - -0,95·1012/л, Гб - -34г/л, ВГЕ - -1 п/г. Всі значення різниць мінусові, виз начають суму знаків різниць - 3. Згідно способу визначають функціональний стан еритроцитів до лікування. Оскільки до лікування у обстеженого показники кількості еритроцитів та ге моглобіну вищі за контрольнівеличини, а сума знаків різниць має мінусове значення, то у обстеженого визначають підвищення кількісних показників еритроцитів у другому (венозному) відділі. Далі визначають величини та значення різниць показників після лікування: Ер. - -0.4·1012/л, Гб. - -16 г/л, ВГЕ - 4.1 п/г. Сума знаків різниць показників -1. Сума знаків різниць до лікування - 3, після лікування стала - 1, що свідчить про наявність впливу лікування на еритроцити судинного русла. Для визначення характеру та інтенсивності впливу лікування на еритроцити судинного русла визначають додатково ще два по казники. Величину та значення відмінностей показників визначають відніманням абсолютної величини показника після лікування від абсолютної величини показника однойменного відділу до лікування. Наприклад, від абсолютної кількості еритроцитів у першому відділі до лікування (7.5·1012/л) віднімають абсолютну величину кількості еритроцитів після лікування (6.1·1012/л). Одер жаний результат має знак (+) або плюсове значення та абсолютну ве личину 1.4·1012 /л (7.5·1012 /л - 6.1·1012/л)= =1.4·1012/л. Результа ти визначення величин та значень відмінностей у обстеженого: капілярний відділ - Ер.- 1.4·10 12/л, Гб - 20г/л, ВГЕ - -5.3 п/г; венозний відділ - Ер. - 1.95·1012/л, Гб.- 38 г/л, ВГЕ - -0.2 п/г. Одержані результати свідчать про зниження в обох відділах судинного русла після лікування кількості еритроцитів та ге моглобіну в літрі, а кількість гемоглобіну в еритроциті підвищується. Мова йде в даному випадку про однонапрямлений характер змін показників в обох відділах судинного русла. Для визначення інтенсивності впливу чинника на еритроцити визначають величини відношень показників. Для цього більше значення абсолютної величини показника ділять на менше значення цього ж показника в однойменному руслі. Наприклад, кількість еритроцитів в капілярному відділі до лікування ділять на кількість еритроцитів після лікування (7.5·1012/л : 6.1·10 12 /л = 1.229). Результа ти визначення величин відношення показників: капілярний відділ: Ер. - 1.229, Гб. - 1.125, ВГЕ - 1.22; венозний відділ: Ер. - 1.3, Гб. - 1.215, ВГЕ 1.008. Порівнюють величини відношень в обох відділах і визначають, що в ве нозному відділі два показники - Ер. та Гб. ви щі ніж у капілярному. Отже, інтенсивність впливу проведеного лікування більша в венозному відділі. На основі одержаних результатів дослідження еритроцитів та послідовного їх аналізу форму люють висновок: У хво рого Ч.Д.І, 49 років, котрий хво ріє ерітремією, ожирінням II ст., міокардіодистрофією з вираженою недостатністю кровообігу, хронічним обструктивним бронхітом, вогнищевим пневмосклерозом з вираженою дихальною недостатністю, легкою формою цукрового діабету при дослідженні еритроцитів у капілярному та венозному відділах судинного русла виявлено підвищення кількості еритроцитів та ге моглобіну, переважно в венозному відділі. Проведена терапія (ексфузії, серцеві глікозиди, еуфілін) дала позитивний ефект, що проявився однонапрямленим зниженням кількості еритроцитів та гемоглобіну, яке більш інтенсивне в венозному відділі та підвищен ням вмісту гемоглобіну в еритроциті, яке більш інтенсивне в капілярному відділі судинного русла. Приклад 2. Хво рий У.Й.Й., 39 років. Клінічний діагноз: Хронічний гломерулонефрит, фаза загострення, переважно гіпертонічна клінічна форма, хронічна ниркова недостатність ІІ-ІІІ ст. Лікувався в стаціонарі Ужгородської центральної міської клінічної лікарні. Проведено лікування дієтоте рапією, комплексом вітамінів групи В, рутіном, вітаміном С, леспенефрілом, гіпотензивними засобами. Вивчалися кількість тромбоцитів у капілярному та ве нозному відділах судинного русла 13.12.1990 та 24.12.1990 р. Результа ти першо го обстеження: Тромбоцити в капілярному відділі - 122·109/л (280± ±21·109/л - контроль), у венозному відділі 135·109/л (305±23·109/л). Результа ти повторного обстеження: капілярний відділ - Тр.- 170·10 9/л; венозний відділ - Тр. 205·109/л. Аналіз одержаних результа тів. У обстеженого кількість тромбоцитів в обох відділах судинного р усла нижча, ніж у контролі. Капілярно-венозна різниця кількості тромбоцитів у обстеженого складає -13·109/л. Це дає підставу визначити зниження кількості тромбоцитів у першому (капілярному) відділі судинного р усла. Після лікування капілярно-венозна різниця кількості тромбоцитів дорівнює -35·109/л. Сума знаків різниць показників не міняється в динаміці, тоді до уваги приймають абсолютні величини різниць показників. Оскільки -13·10 9/л та -35·109/л відрізняються, то роблять висновок про наявність впливу лі кування на тромбоцити судинного русла. Далі визначають величини та значення відмінностей показників. Відмінності показників капілярний відділ - -48х х109/л, венозний відділ - -70·109/л. Сума знаків відмінностей показників в обох відділах мінусова. На основі цього роблять висновок, що після лікування кількість тромбоцитів в обох відділах судинного русла змінилася однонапрямлено - підвищилася. Визначають величини відношення: капілярний відділ - 1.39, венозний відділ -1.518. У венозному відділі показник вищий, що свідчить про більш інтенсивний вплив лікування на кількість тромбоцитів у цьому відділі судинного русла. Висновок: У хворого У.Й.Й, 39 років, котрий хво ріє хронічним гломерулонефритом в фазі загострення, переважно гіпертонічною клінічною формою з вираженою нирковою недостатністю 6 40681 вивчено в ди наміці кількість тромбоцитів у капілярному та ве нозному відділах судинного русла. До лікування виявлено зниження кількості тромбоцитів переважно в капілярному відділі судинного русла. Проведена терапія дієтою, вітамінами, гіпотензивними, леспенефрілом дала ефект, що проявився однонапрямленим підвищенням кількості тромбоцитів, більш інтенсивним у венозному відділі. Приклад 3. Хво ра 3. К. М., 44 років. Клінічний діагноз: Вертеброгенне L4 - L5 ураження корінця L5 з вираженим больовим синдромом. Лікувався в поліклінічному відділенні Ужгородської центральної міської клінічної лікарні голкотерапією. В капілярному та венозному та венозному відділах судинного русла вивчалася сукцинатдегідрогеназа (СДГ) лімфоцитів цито хімічними методиками в мазку з підрахунком кількості зерен формазану та активності в балах в мазку і визначенням показників літра крові. Результа ти дослідження до другого сеансу голкотерапії 24. 07. 1991р. Капілярний відділ. Показники мазка: ПАК 18 (60±5 - контроль), ЗОАЕ - 6.88 (12.2±1.8), СЦК 0.2 (1.26±0.05). Показники літра: кількість лімфоцитів - 2.016·109/л (156±0.3·109/л), КАЕ 0.3629·109/л (0.936±0.03·109/л), CAE - 0.004·109/л (1.96±0.04·109/л), САЗЕ - 2.4966·109/л (11.4192± ±0.08·109/л), ПАЛ - 0.05(0.6±0.05). Венозний відділ: ПАК - 40 (65.5±5), ЗОАЕ 3.75 (11.5±1.9), СЦК - 0.4 (1.40±0.06), кількість лімфо цитів 1.296·109/л (1.71±0.3·109/л), КАЕ 0.5184·109/л (1.11±0.02·109/л), CAE - 0.0051·109/л (2.394±0.03·109/л), САЗЕ - 1.944·109/л (12.765± ±0.07·109/л), ПАЛ - 8.73 (0.65±0.06). Результа ти зразу після другого сеансу 24.07.1991. Капілярний відділ: ПАК - 8, ЗОАЕ - 2.5, СЦК 0.08, кількість лімфо цитів 0.936·109/л, КАЕ 0.0749·109/л, CAE - 0.00075·109/л, САЗЕ 0.1872·109/л, П АЛ -0.0144. Венозний відділ: ПАК - 100, ЗОАЕ - 6.8, СЦК - 1.0, кількість лімфоцитів -1.104·109/л, КАЕ 1.104·109/л, САЕ-0.011·109/л, С АЗЕ - 7.5072·109/л, ПАЛ - 0.23. Співставляють результати обстеженого з контролем до сеансу і виявляють зниження показників лімфо цитів у хво рого в обох відділах судинного русла. Да лі визначають величини та значення різниць показників до та після сеансу. Значення та величини різниць показників до сеансу: ПАК - -22, ЗОАЕ - 313, СЦК - 0.2, кількість лімфоцитів - 0.72·109/л, КАЕ - -0.1555·109/л, С АЕ -0.0011·109/л, С АЗЕ - 0.5526·109/л, ПАЛ - -0.046. Сума знаків різниць показників - -2. Значення та величини різниць показників після сеансу: ПАК - -92, ЗОАЕ - -4.3, СЦК - -0.92, кількість лімфо цитів - -0.168·109/л, КАЕ - -1.0291x x109/л, С АЕ - -1.10025·109/л, САЗЕ - 7.32·109/л, ПАЛ - -0.2156. Сума знаків різниць величин -8. Величини та значення відмінностей показників: Капілярний відділ: ПАК - 10, ЗОАЕ - 4.38, СЦК - 0.192, кількість лімфо цитів - 1.08·10 9/л, КАЕ 0.838·109/л, САЕ - 0.00325·109/л, САЗЕ 1.7568·109/л , ПАЛ - 0.0356. Сума знаків відміннос тей +8. Венозний відділ: ПАК - -60, ЗОАЕ - -3.05, СЦК - -0.6, кількість лімфо цитів - 0.192·109/л, КАЕ -0.5856·109/л, САЕ - -0.0059·109/л, САЗЕ - -5.5632х х109/л, ПАЛ - -0.63. С ума знаків відмінностей -6. Величини відношення показників: капілярний відділ - ПАК — 2.25, ЗОАЕ - 2.752, СЦК - 2.5, кількість лімфоцитів - 2.15, КАЕ - 485, САЕ - 5.33, САЗЕ - 13.33, ПАЛ - 3.47. Венозний відділ: ПАК - 256, ЗОАЕ - 1.81, СЦК - 2.5, кількість лімфо цитів - 1.17, КАЕ - 2.13, САЕ - 2.13, С АЗЕ - 3.86, ПАЛ - 2.39. На основі одержаних результатів роблять висновок: У хворої З.К.М., 44 років, яка хво ріє вертеброгенним L4 -L5 ураженням корінця L5 з вираженим больовим синдромом досліджено в капілярному та венозному відділах судинного русла цитохі мічно сукцинатдeгідрогеназу лімфоцитів. До другого сеансу голкотерапії виявлено зниження активності сукцинатдегідрогенази лімфо цитів переважно капілярному руслі. Другий сеанс голкотерапії (акупунктури) викликав зміну активності сукцинатдегідрогенази лімфоцитів, причому вона змінювалася різнонапрямлено: в капілярному відділі знижувалася, а у ве нозному підви щувалася з переважанням процесів пригнічення в капілярному відділі над процесами стимуляції в ве нозному відділі. Процеси пригнічення виявилися більш інтенсивними, ніж процеси стимуляції. Наведені приклади свідчать про можливість практичного використання способу. При цьому кількість показників, які використовують ся, може бути різною - від одного до восьми і більше. При використанні запропонованого способу вдається за допомогою простих визначень величин оцінити ефективність (наявність, характер та інтенсивність) впливу лікування на форменні елементи крові в судинному руслі та організм обстеженого. Доцільність і корисність запропонованого способу була перевірена на групах хво рих, котрі лікувалися медикаментозними засобами та акупунктурою в Ужгородській центральній міській клінічній лікарні та бальнеотерапією в санаторіях «Синяк» та «Кооператор» протягом 1981-1992 років. Обстежено 14 здорових (контроль) та 45 хворих. Одержані результа ти показали перевагу запропонованого способу - доступ ність, простоту та клінічну цінність. Це дає можливість рекомендувати його для впровадження в клінічну практику в поліклінічних,стаціонарних та санаторно-курортних умовах. Джерела інформації 1.Справочник по клиническим лабораторным методам исследования. М.-1975. С.5-59, 172179.-прототип. 2. Казначеев В.П. Основные ферментативные процессы в патологии ревматизма.- Новосибирск.-1960. 3. Лазорик М.И., Шманько В.И. Сравнение визуальной и микрофото метрической оценки содержания цитохи мически выявляемых ферментов в лейкоцитах // Ла бор. дело.-1984.- №8.-С.494-495. 4. Лазорик М.И. Оценка цитохимических реакций форменных элементов крови // Лабор. дело.-1988.-№1.-С. 64-65. 5. Лазорик M.I. Показники ферментів лімфо 7 40681 цитів периферичної крові хво рих ревматологічного профілю при бальнеотерапії. В кн. "Курортна реа білітація хворих з паталогією внутрішніх органів."Ужгород.-1992.-Ч.2.-С.134-136. Тираж 50 екз. Відкрите акціонерне товариство «Патент» Україна, 88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101 (03122) 3 – 72 – 89 (03122) 2 – 57 – 03 8