Композиція покриття на основі отвердження тіол-nco та її застосування

1. Композиція покриття, що містить i) отверджуваний матеріал, що містить один або декілька політіолів і один або декілька поліізоціанатів, причому еквівалентне співвідношення NCO : SH становить від 1 : 2 до 2 : 1, і іі) латентний основний каталізатор, який активується під дією вологи. 2. Композиція покриття за п. 1, яка відрізняється тим, що латентний каталізатор вибраний із групи, що включає оксазолідин, альдимін, кетимін і енамін. C2 2 (11) 1 3 настили паркування й т.д. Більше того, деякі ділянки поверхні може бути важко опромінювати. Швидкість отвердження на таких затінених ділянках низька. Об'єктом даного винаходу є створення композиції покриття, що має тривалу життєздатність і високу швидкість отвердження на всій основі, включаючи затінені ділянки. Об'єкт даного винаходу досягається за допомогою композиції покриття, що містить один або декілька політіолів, один або декілька поліізоціанатів і деактивований основний каталізатор, що здатний активуватися під дією вологи. Еквівалентне співвідношення NCO:SH, число NCO-груп до числа SH-груп, становить від 1:2 до 2:1. Активовані під дією вологи основні сполуки, такі як оксазолідини, звичайно здатні реагувати з ізоціанатними групами. Із цієї причини такі сполуки використовують як агенти утворення поперечних зв'язків для поліізоціанатів. Несподівано було встановлено, що в системах поперечної зшивки тіол-ізоціанат ці сполуки не зв'язуються ізоціанатними групами в істотному масштабі, а скоріше функціонують як каталізатор для поперечної зшивки тіол-ізоціанат під впливом вологи. Оксазолідини є придатними сполуками, що реагують із вологою з утворенням основи, яка здатна каталізувати реакції SH-NCO. Придатними оксазолідинами є, наприклад, карбонато-біс-Nетил-2-ізопропіл-1,3-оксазолідин, комерційно доступний як IncozolÒ LV, 2-(3-гептил)-N-бутил-1,3оксазолан, комерційно доступний як IncozolÒ 2, і уретан-біс-оксазолідини, такі як уретан-бісоксазолідини, які комерційно доступні як Hardener OZ. Іншими придатними латентними основними сполуками є, наприклад, енаміни, кетиміни й альдиміни. Латентний каталізатор може бути присутнім у кількості, наприклад, до 20% розраховуючи на масу здатного до отвердженню матеріалу, наприклад, у кількості 0,01-6%, або, наприклад, 3,5-5%. У ще одному варіанті винаходу композиція покриття також може містити один або декілька фотоініціаторів, що утворюють радикали під впливом світла. Несподівіано встановлено, що висушування значно прискорюється, приблизно в 2-20 разів, навіть у пігментованих системах, нанесених у вигляді товстих шарів. Такий ефект особливо має місце при використанні оксазолідину як каталізатора. Фотоініціатор, наприклад, може бути присутнім у кількості 0,01-2,0% розраховуючи на масу здатного до ствердження матеріалу, наприклад, у кількості від 0,1 до 1,0%. Придатними фотоініціаторами є, наприклад, етил-4-(диметиламіно)бензоат (Speedcure® EPD), 2-(диметиламіно)етил-бензоат (Speedcure® DMB), 4-бензоїл-4'-метилдифенілсульфід (Speedcure® BMS), 2-етилгексил-4-диметиламінобензоат (Speedcure® ЕНА), 1,3,5триметилбензоїлдифенілфосфіноксид (Speedcure® ТРО), які є доступними продуктами фірми Lambson. Фотоініціатором для застосування в області видимого денного світла є, наприклад, біс-(4-цикло-пентадієн-1-іл)-біс-[2,6-дифтор-3-(1Н 87704 4 пірол-1-іл)феніл]титан (Irgacure® 784, Ciba Specialty). Іншими придатними фотоініціаторами є кетони, такі як метилетилкетон, 2,3-бутандіон, 1гідроксициклогексилфенілкетон, 2-гідрокси-2метил-1 -фенілпропан-1 -он, і ароматичні кетони, наприклад, ацетофенон, бензофенон, 4амінобензофенон, 4,4'-діамінобензо-фенон, 4,4'біс(диметиламіно)бензофенон, валерофенон, гексанофенон, о-метоксибензофенон, aфенілбутирофенон, g-фенілбутирофенон, пморфолінопропіофенон, дибензосуберон, 4морфолінобензофенон, 4-метоксіацетофенон, пдіацетилбензол, 1,3,5-триацетилбензол; бензоїнові сполуки, наприклад, бензоїн, бензоїнметиловий ефір і бензоїлетиловий ефір, 4морфолінодеоксибензоїн; сполуки хінону й антрону, наприклад, гідрохінон, антрахінон, нафтохінон, аценафтенхінон і 3-метил-1,3-діазо-1,9бензантрон; фенольні сполуки, наприклад, 2,4динітрофенол; фосфінові сполуки, такі як з трифенілфосфін і три-о-толілфосфін; азосполуки, наприклад, азобісізобутиро-нітрил; сполуки тіоксантону, у тому числі, наприклад, 2,4діетокситіоксатон, ізопропілтіоксантон (Speedcure® ІТХ), 1-хлор-4-пропокситіоксантон (Speedcure® CPTX); і 2-хлортіоксантон; і різні інші сполуки, наприклад, бензил, бензальдегід, 1 нафтальдегід, a-тетралон, 2-ацетилфенантрен, 3ацетил-фенантрен, 9-ацетилфенантрен, 10тіоксантенон, 3-ацетиліндол, 9-флуоренон, 1інданон, 9-ксантенон, 9-тіоксантенон, 7-Нбенз[dе]антрацен-7-он, 1-ацетонафтон і 2ацетонафтон. З іншого боку, фотоініціатор може являти собою фосфіноксидну сполуку, таку як 2,4,6-триметилбензоїлдифенілфосфіноксид (LucirinÒ ТРО, що поставляється фірмою BASF) або ацилфосфіноксидні сполуки, такі як моно-, біс або трисацилфосфіноксид або їхні суміші. Прикладом бісацилфосфіноксидного фотоініціатора є біс(2,4,6-триметилбензоїл)фенілфосфіноксид (Irgacure 819, що поставляється фірмою Ciba Specialty Chemicals) або біс(2,6диметоксибензоїл)-2,4,4триметилфенілфосфіноксид (DMBАРО, Irgacure® 403, що поставляється фірмою Ciba Specialty Chemicals). Можуть бути використані суміші різних фотоініціаторів. Як альтернатива або додатково можуть бути використані одна або кілька фотолатентних основ, наприклад, фотолатентні основи, які описані в публікаціях WO 94/28075 і EP-A 0882072. Придатними фотолатентними основами є N-заміщені 4-(онітро-феніл)дигідропіридини. необов'язково заміщені простими алкіл ефірними і/або алкілскладноефрними групами, і четвертинні борорганічні фотоініціатори. Прикладом N-заміщеного 4-(онітрофеніл)дигідропіридину є N-метил-ніфедипін (Macromoleculas, 1998, 31, 4796), Nбутилніфедипін, діетиловий ефір N-бутил-2,6диметил-4-(2-нітрофеніл)-1,4-дигідропіридин-3,5дикарбонової кислоти й ніфедипін згідно з наступною формулою: 5 тобто, діетиловий ефір N-метил-2,6-диметил4-(4,5-диметокси-2-нітрофеніл)-1,4-дигідропіридин3,5-дикарбонової кислоти. Приклади четвертинних борорганічних фотоініціаторів описані в публікації GB-A-2307473, такі як Також придатною альтернативою є фотолатентна основа, що належить до групи осаміноацетофенонів. Прикладами aаміноацетофенонів, які можуть бути використані, є 4-(метилтіобензоїл)-1-метил-1-морфоліноетан (Irgacure® 907, ех Ciba Specialty Chemicals), (4морфолінобензоїл)-1 -бензил1диметиламінопропан (Irgacure® 369, ex Ciba Specialty Chemicals) або a-аміноацетофенон згідно з наступною формулою: Крім того, встановлено, що для таких прискорюваних світлом вологотвердних систем життєздатність могла б бути значно підвищена за рахунок додавання неорганічної кислоти (такої як азотна кислота), навіть коли використовуються невеликі кількості, наприклад, 0,005-0,05мас.%. Додавання невеликих кількостей кислоти майже не впливає на час отвердження. Придатні політіоли можуть бути отримані при взаємодії сполук, що містять гідроксильну групу, з кислотами, що містять тіольну групу, такими як 3меркаптопропіонова кислота, 2меркаптопропіонова кислота, тіосаліцилова кислота, меркаптоянтарна кислота, меркаптооцтова кислота або цистеїн. Прикладами придатних сполук, що містять гідроксильну групу є діоли, триоли й тетраоли, такі як 1,4-бутандіол, 1,6-гександіол, 2,2-диметил-1,3-пропандіол, 2-етил-2-пропіл-1,3пропіндіол, 1,2-, 1,3- і 1,4-циклогександіол і відповідні цикло-гександиметанол, 1,1,1триметилолпропан, 1,2,3-триметилол-пропан і пентаеритрит. Прикладами сполук, отриманих відповідно до такого способу, є пентаеритриттетракіс(3-меркаптопропіонат), пентаеритриттетракіс(2-меркаптоацетат), триметилолпропантрис(3-меркаптопропіонат), триметилолпропантрис(2-меркаптопропіонат) і триметилолпропантрис(2-меркаптоацетат). Гарні результати отрима 87704 6 ні за допомогою триметилолпропан-трис(3меркаптопропіонату) і пентаеритрит-тетракіс(3меркаптопропіонату). Ще одним прикладом сполуки, отриманої відповідно до такого способу, є сильно розгалужена основна частина поліолу на основі вихідного поліолу, наприклад, триметилолпропан і диметилолпропіонова кислота. Такий поліол потім етерифікують за допомогою 3меркаптопропіонової кислоти й ізононанової кислоти. Зазначені способи описані в публікаціях EPA 0448224 і WO 93/17060. Іншими методами синтезу для одержання сполук, що містять політіоли, є: - реакція арил- або алкілгалогеніду з NaHS із введенням бічної тіольної групи в алкільну й арильну сполуку відповідно; - реакція реактиву Грін'яра із сіркою із введенням бічної тіольної групи в структуру; - реакція полімеркаптану з поліолефіном відповідно до реакції приєднання Міхаеля, нуклеофільною реакцією, електрофільною реакцією або радикальною реакцією; - реакція спирту з тіольною функціональною групою і сполуки з ізоціанатною функціональною групою, і - відновлення дисульфідів. Політіол, наприклад, може мати одну або кілька гідроксильних груп і має структуру згідно з наступною формулою: T[(C3H6O)nCH2CHOHCH2SH]3, причому T являє собою тіол, такий як триметилолпропан, або гліцерин. Прикладом такої сполуки є комерційний продукт фірми Henkel з торговельною назвою Capcure® 3/800. З іншого боку, політіол, наприклад, може являти собою смолу, що містить як основний ланцюг поліефірну смолу, поліуретанову смолу, поліакрилову смолу або просту поліефірну смолу. Такі здатні реагувати з ізоціанатом сполуки також можуть містити гідроксильні групи. Політіоли, наприклад, можуть являти собою складні поліефіри, отримані з (а) щонайменше, однієї полікарбонової кислоти або її реакційноздатних похідних, (b) щонайменше, одного поліолу, і (с) щонайменше, однієї карбонової кислоти з тіольной функціональною групою. Складні поліефіри переважно мають розгалужену структуру. Розгалужені складні поліефіри зручно одержувати конденсацією полікарбонових кислот або їхніх реакційно-здатних похідних, таких як відповідні ангідриди або нижчі алкілові ефіри, з поліспиртами, коли, щонайменше, один реагент має число функціональних груп, щонайменше 3. Прикладами придатних полікарбонових кислот або їхніх реакційноздатних похідних є тетрагідрофталева кислота, тетрагідрофталевий ангідрид, гексагідрофталева кислота, гексагідрофталевий ангідрид, метилгексагідрофталева кислота, метилгексагідрофталевий ангідрид, диметилциклогександикарбоксилат, 1,4-циклогександикарбонова кислота, 1,3-циклогександикарбонова кислота, фталева кислота, фталевий ангідрид, ізофталева кислота, терефталева кислота, 5-трет-бутилізофталева кислота, тримеллітовий ангідрид, малеїнова кислота, малеїновий ангідрид, фумарова кислота, бурштинова кислота, бурштиновий ангідрид, до 7 деценілбурштиновий ангідрид, диметилсукцинат, глутарова кислота, адипінова кислота, азелаїнова кислота і їхні суміші. Прикладами придатних поліолів є триметилолпропан, триметилолетан, гліцерин, 1,2,6-гексантриол, етиленгліколь, 1,2пропіленгліколь, 1,3-пропіленгліколь, 2метилпропан-1,3-діол, неопентилгліколь, 2-бутил2-етил-1,3-пропандіол, циклогексан-1,4диметилол, складний моноефір неопентилгліколю й гідроксипівалинової кислоти, гідрований бісфенол А, 1,5-пентандіол, 3-метил-пентандіол, 1,6гександіол, 2,2,4-триметилпентан-1,3-діол, диметилолпропіонова кислота, пентаеритрит, дитриметилол-пропан, дипентаеритрит і їхні суміші. Прикладами придатних органічних кислот з тіольною функціональною групою є 3меркаптопропіонова кислота, 2меркаптопропіонова кислота, тіосаліцилова кислота, меркаптобурштинова кислота, меркаптооцтова кислота, цистеїн і їхні суміші. Необов'язково при одержанні складних поліефірів можуть бути використані монокарбонові кислоти й одноатомні спирти. Переважно використовуються С4-С18монокарбонові кислоти й одноатомні С6-С18спирти. Прикладами С4 - С 1 8 -монокарбонових кислот є півалинова кислота, гексанова кислота, гептанова кислота, октанова кислота, нонанова кислота, 2-етилгексанова кислота, ізононанова кислота, деканова кислота, лауринова кислота, міристинова кислота, пальмітинова кислота, ізостеаринова кислота, стеаринова кислота, гідроксистеаринова кислота, бензойна кислота, 4-третбутилбензойна кислота і їхні суміші. Прикладами одноатомних С6-С18 спиртів є циклогексанол, 2етилгексанол, стеариловий спирт і 4-третбутилциклогексанол. З іншого боку, політіол може являти собою поліакрилат з тіольною функціональною групою. Такі поліакрилати можуть бути утворені з (мет)акрилових мономерів, таких як (мет)акрилова кислота, метил(мет)акрилат, бутил(мет)акрилат, вінільного похідного, такого як стирол, і необов'язково акрильного мономера з гідроксильною функціональною групою, такого як гідроксиетил(мет)акрилат, гідроксипропіл(мет)акрилат, гідроксибутил(мет)акрилат і т.д., або їхніх сумішей, причому визначення (мет)акрилат і (мет)акрилова кислота стосуються як метакрилату й акрилату, так і метакрилової кислоти й акрилової кислоти, відповідно. Тіольну групу вводять за допомогою продукту реакції диметил-мізопропенілбензилізоціанату й меркаптоетанолу. З іншого боку, гліцидилметакрилат можна вводити в полімер з метою одержання поліакрилату з епоксидною функціональністю. Епокси-групи потім вводять у реакцію з придатними органічними кислотами з тіольною функціональною групою, такими як згадані вище кислоти. Поліакрилати одержують звичайними способами, наприклад, шляхом повільного додавання відповідних мономерів до розчину придатного ініціатора полімеризації, такого як азо- або пероксииніціатор. Також у композиції покриття даного винаходу можуть бути включені ди-, три- або більш високі розріджувачі з тіольною функціональною групою, 87704 8 такі як етандитіол або біс-бетамеркаптоетилсульфід. Краще використання високомолекулярних сполук із тіольною функціональністю, які можуть бути отримані реакцією сполуки з тіольною функціональною групою й поліізоціанату. Придатними органічними поліізоціанатами є поліфункціональні, переважно вільні поліізоціанати із середнім числом функціональних груп NCO від 2,5 до 5, і вони можуть бути (цикло)аліфатичними, араліфатичними або ароматичними по природі. Органічні поліізоціанати можуть бути блоковані. Поліізоціанати можуть являти собою похідні біурету, уретану, уретдіону й ізоціанурату. Прикладами таких органічних поліізоціанатів є 1,6-діізоціанатогексан, ізофорондіізоціанат, 2,4толуол-діізоціанат, 2,6-толуолдіізоціанат, дифенілметандіізоціанат, 4,4'біс(ізоціанатоциклогексил)метан, 1,4діізоціанатобутан, 1,5-діізоціанато-2,2диметилпентан, 2,2,4-триметил-1,6діізоціанатогексан, 1,10-діізоціанатодекан, 4,4діізоціанато-циклогексан, 2,4гексагідротолуолдіізоціанат, 2,6-гексагідротолуолдіізоціанат, норборнандіізоціанат, 1,3ксилілен-діізоціанат, 1,4-ксилілендіізоціанат, 1ізоціанато-3-(ізоціанатометил)-1метилциклогексан, м-a,a-a',a'-тетраметилксилілендіізоціанат, їх згадані вище похідні і їхні суміші. Звичайно такі продукти є рідкими при кімнатній температурі й комерційно доступні при широкому виборі. Особливо придатними ізоціанатними агентами отвердіння є триізоціанати й аддукти. їхніми прикладами є 1,8-діізоціанато-4(ізоціанатометил)октан, аддукт 3 молей толуолдіізоціанату з 1 молем триметилолпропану, ізоціануратний тример 1,6-діізоціанатогексану, ізоціануратний тример ізофорондіізоціанату, уретдіоновий димер 1,6-діізоціанато-гексану, біуретний тример 1,6-діізоціанатогексану, аддукт 3 молей м-a,a-a',a'тетраметилксилолдіізоціанату з 1 молем триметилолпропану і їхні суміші. Кращими є циклічні тримери (ізоціанурати) і уретдіони 1,6-гександіізоціанату й ізофорондіізоціанату. Звичайно ці сполуки містять невеликі кількості їх більш високих гомологів. Необов'язково сполука з гідроксильною функціональною групою, що містить, щонайменше, дві гідроксильні функціональні групи, може бути присутньою у здатному до отвердження матеріалі. Сполука з гідроксильною функціональністю, що містить, щонайменше, дві гідроксильні функціональні групи, може бути вибрана зі складних поліефірполіолів, простих поліефірполіолів, поліакрилатполіолів, поліуретанполіолів, ацетобутирату целюлози, епоксидних смол з гідроксильною функціональною групою, алкідів і дендримерних поліолів, таких як поліоли, описані в публікації WO 93/17060. Крім того, можуть бути використані олігомери й мономери з гідроксильною функціональною групою, такі як касторове масло й триметилолпропан. Придатним поліолом є акрилатполіол, такий як, наприклад, SetaluxÒ 1157, що поставляється фірмою Nuplex. Поліізоціанат може бути змішаний з політіолами за допомогою будь-якої придатної методики. 9 Однак звичайно досить простого перемішування. Іноді може бути корисним розбавляти поліізоціанат певною мірою органічним розчинником, таким як етилацетат або 1 -метокси-2-пропілацетат, для зниження його в'язкості. Життєздатність композиції покриття при кімнатній температурі звичайно становить більше чверті години, наприклад, більше півгодини, і приблизно до 5 годин або навіть довше залежно від використовуваних каталізаторів і їхніх кількостей і від того використовуються або не використовуються блокуючі кислоти. Композиція відповідно до даного винаходу може бути такою, що містить розчинник композицією, або такою композицією, що не містить розчинник. Тому що композиція може складатися з рідких олігомерів, це особливо підходить у випадку застосування як композиції з високим вмістом твердих компонентів або композиції, що не містить розчинник. Композиція покриття також може бути використана в порошкових композиціях покриття й композиціях покриттів з гарячого розплаву. Переважно теоретичний вміст летких органічних речовин (ЛОР) у композиції становить менше ніж приблизно 450 г/л, переважно менше ніж приблизно 350 г/л, найбільш переважно менше ніж приблизно 250 г/л або навіть менше ніж 100 г/л. Композиції покриття додатково можуть включати інші інгредієнти, домішки, допоміжні речовини, такі як пігменти, барвники, емульгатори (поверхнево-активні речовини), домішки, що сприяють Actilane®411 Aerosil® R 972 87704 10 утворенню дисперсії пігменту, фотосенсибілізатори, вирівнювальні агенти, агенти, що перешкоджають утворенню тріщин, протипінні агенти, засоби, що запобігають утворенню патьоків, теплостабілізатори, Уф-абсорбери, антиоксиданти й наповнювачі. Композиція покриття даного винаходу може бути нанесена на будь-яку основу. Основа може являти собою, наприклад, метал, пластик, деревину, скло, кераміку або шар якого-небудь іншого покриття. Шар іншого покриття може складатися з композиції покриття даного винаходу або він може являти собою іншу композицію покриття. Композиція покриття даного винаходу знаходить особливе застосування як покриття для підлог, наприклад, бетонних підлог, або як покриття або ремонтне покриття, наприклад, як ґрунтувальне покриття або як прозора ґрунтовка для транспортних засобів, таких як легкові автомобілі, поїзди, літаки або ін. Композиції покриття можуть бути нанесені за допомогою звичайних засобів, таких як краскорозпилювач, щітка або валик, причому розпилення переважне. Температури отвердження звичайно знаходяться в інтервалі від 0 до 100°С, наприклад від 0 до 30°C Винахід додатково ілюструється наступними прикладами. У цих прикладах перераховані нижче композиції доступні в тому вигляді, як вони представлені. акрилат, комерційно доступний від фірми Akzo Nobel Chemicals; гідрофобно модифікований діоксид кремнію, комерційно доступний від фірми Degussa; Ancamine® К54 трис(диметиламінометил)фенол, комерційно доступний від фірми Air Products; ASP 600 водні алюмосилікати, комерційно доступні від фірми Engelhard; Autobase® Plus ґрунтовка для ремонту легкових автомобілів, комерційно доступна від фірми Akzo Nobel Car Refinishes; Byk® 306 поверхнево-активна речовина, комерційно доступна від фірми Byk; Colour Black FW2 сажа, комерційно доступна від фірми Degussa; Desmodur® DN поліізоціанат, комерційно доступний від фірми Bayer; Desmodur® E14 поліізоціанат, комерційно доступний від фірми Bayer; Disperbyk® 110 дисперсант, комерційно доступний від фірми Byk; Hardener OZ уретан-біс-оксазолідин, комерційно доступний від фірми Bayer; Incozol® LV карбонато-біс-N-етил-2-ізопропіл-1,3-оксазолідин, комерційно доступний від фірми Industrial Copolymers Limited; Incozol® 2 2-(3-гептил)-N-бутил-1,3-оксазолан, комерційно доступний від фірми Industrial Copolymers Limited; фотоініціатор, комерційно доступний від фірми Ciba Specialty Chemicals; IrgacureÒ 784 Speedcure® BMS фотоініціатор, комерційно доступний від фірми Lambson; Tipure® R 902 діоксид титану, комерційно доступний від фірми DuPont; Tolonate® HDT LV поліізоціанат, комерційно доступний від фірми Rhodia; Vestamin® A 139 альдимін, комерційно доступний від фірми Degussa-HuIs Zeeospheres® W-210 керамічні мікросфери, доступні від фірми ЗМ. У прикладах всі кількості наведені в грамах, якщо не вказано особливо. Використають наступні методи випробування: Життєздатність Час, протягом якого система може бути нанесена щіткою після змішування компонентів; 11 Час висихання В'язкість 87704 12 Композицію покриття наносять на скляну пластину за допомогою дорна. Товщина шаруючи становить 125 мкм, температура дорівнює 20°С. Висихання оцінюють за допомогою BK Drying Recorder. Результати класифікують у такий спосіб: Фаза 1: лінія, накреслена за допомогою голки, замикається знову («час схоплювання плівки по краях»); Фаза 2: Голка прокреслює пряму лінію у фарбі, що знову не замикається («час отвердіння до відлипання»); Фаза 3: Голка прокреслює тонку лінію (час плівкоутворення») Фаза 4: Голка не залишає подряпини («час повного отвердіння»). обмірювана з використанням реометра (Rheolab MCl, веретено: Z2 DIN). Через 15 хвилин знаходження в спокої в'язкість вимірюють протягом 1 хвилини при швидкості обертання 150 обертів на хвилину. Цю програму повторюють кілька разів. Приклад 1 Готують двохкомпонентну композицію покриття. Перший компонент складається з пентаеритрит-3-меркаптопропіонату і 40% бутилацетату. Другий компонент складається з поліізоціанату (Tolonate® HDT LV) і 6% оксазолідину (Hardener OZ). Перед застосуванням компоненти змішують у стехіометричній кількості. Час отвердження фази 4 становить 60 хвилин (при BB 85%), в'язкість у банці при цьому часі дорівнює 0,13 Па.сек. Життєздатність становить 3 години. Приклад 2 Готують двохкомпонентну композицію покриття. Перший компонент складається з пентаеритрит-3-меркаптопропіонату і 40% бутилацетату. Другий компонент складається з поліізоціанату (Tolonate® HDT LV) і 6% оксазолідину (Incozol® 2). Перед застосуванням компоненти змішують у стехіометричній кількості. Час отвердження фази 4 становить 20 хвилин (при BB 85%), в'язкість при цьому часі дорівнює 0,25 Па.сек. Приклад 3 Готують двохкомпонентну композицію покриття. Перший компонент складається з пентаеритрит-3-меркаптопропіонату і 40% бутилацетату. Другий компонент складається з поліізоціанату (Tolonate® HDT LV) і 6% оксазолідину (Incozol® LV). Перед застосуванням компоненти змішують у стехіометричній кількості. Час отвердження фази 4 становить 80 хвилин (при BB 85%), в'язкість при цьому часі становить 0,10 Па.сек Приклад 4 До рецептури прикладу 1 додають 1% Speedcure® BMS. Зразок наносять на панель, і панель опромінюють за допомогою УФ-А лампи при відстані 20 см (UVAHAND-250, 35 мВт/см2). Час отвердження фази 4 зменшується до 10 хвилин. На життєздатність додавання Speedcure® BMS не впливає, і вона залишається рівною 3 годинам. Приклад 5 До рецептури прикладу 1 додають 1% Speedcure® BMS, 10% Ti2 (Tipure® R902-38) і 1% органічної сажі (Colour Black FW2). Зразок наносять на панель, і панель опромінюють за допомогою УФ-А лампи при відстані 20 см. Час отвердження фази 4 зменшується до 20 хвилин. Приклад 6 До рецептури прикладу 1 додають 1% Irgacure® 784. Зразок наносять на панель, і панель опромінюють за допомогою 1000 Вт будівельної лампи при відстані 50 см. Час отвердження фази 4 становить 3 хвилини. На життєздатність додавання Irgacure® 784 не впливає. Приклад 7 До рецептури прикладу 4 додають 0,03% NHO3. Зразок наносять на панель, і панель опромінюють за допомогою УФ-А лампи при відстані 20см. Час отвердження фази 4 становить 10 хвилин. Життєздатність подвоюється. Приклад 8 Готують двохкомпонентну композицію покриття, що не містить розчинник. Перший компонент складається з пентаеритрит-3-меркаптопропіонату і 1% Speedcure® BMS. Другий компонент складається з поліізоціанату (Tolonate® HDT LV) і 2% оксазолідину (Incozol® LV). Зразок наносять на панель, і панель опромінюють із УФ-А лампи при відстані 20 см. Час отвердження фази 4 становить 20 хвилин (при BB 60%). Життєздатність дорівнює 45 хвилинам. Приклад 9 Готують двохкомпонентну композицію покриття. Перший компонент складається з пентаеритрит-3-меркаптопропіонату і 40% бутилацетату. Другий компонент складається з поліізоціанату (Desmodur® E14, Bayer) і 6% оксазолідину (Hardener OZ). Перед застосуванням компоненти змішують у стехіометричній кількості. Час отвердження фази 4 становить 1,5 години (при BB 60%), життєздатність становить 2 години. Приклад 10 Готують двохкомпонентну композицію покриття. Перший компонент складається з пентаеритрит-3-меркаптопропіонату і 40% бутилацетату. Другий компонент складається з поліізоціанату (Desmodur® DN) і 6% оксазолідину (Hardener OZ). Перед застосуванням компоненти змішують у стехіометричній кількості. Час отвердження фази 4 становить 1,5 години (при BB 60%), життєздатність становить 2 години. Приклад 11 Готують двохкомпонентну композицію покриття. Перший компонент складається з пентаеритрит-3-меркаптопропіонату і 40% бутилацетату. 13 Другий компонент складається з поліізоціанату (Tolonate® HDT LV) і 6% кетіміну (Vestamin® А 139). Перед застосуванням компоненти змішують у стехіометричній кількості. Час отвердження фази 4 становить 2,0 години (при BB 60%), життєздатність становить 2 години. Порівняльний приклад 1 Готують двохкомпонентну композицію покриття. Перший компонент складається з пентаеритрит-3-меркаптопропіонату, 15% бутилацетату і 0,25% трифенілфосфіну. Другий компонент складається з поліізоціанату (Tolonate® HDT LV) і 2% акрилату (Actilane® 411). Перед застосуванням компоненти змішують у стехіометричній кількості. Час отвердження фази 4 становить 1,5 години (при 200C і BB 85%), життєздатність становить 30 хвилин. Порівняльний приклад 2 Готують двохкомпонентну композицію покриття. Перший компонент складається з пентаеритрит-3-меркаптопропіонату, 15% бутилацетату і 0.05% Ancamine® k54 (Air Products). Другий компонент складається з поліізоціанату (Tolonate® HDT LV, Rhodia). Перед застосуванням компоненти змішують у стехіометричній кількості. Час отвердження фази 4 становить 3 години (при 200C і BB 85%), життєздатність становить 20 хвилин. Приклад 12 Готують трьохкомпонентне покриття для підлоги, що включає тіольний компонент А, ізоціанатний компонент В і каталітичний компонент С. Компонент А складається з 83 мас. % пентаеритриттетра(З-меркаптопропіонату), 16,5 мас. % Ti2 (Tipure® R902) і приблизно 0,5 мас. % піногасника на основі силікону (Byk® А-525). До компонента А також додають пасту пігменту в будь-якій бажаній кількості. Якщо використають пасту чорного пігменту, то паста буде містити на 1 масову частину (мас. ч.) сажі (Farbrass FW2) 20 мас. ч. пентаеритрит-тетра(3-меркаптопропіонату), 0,2 мас. ч. піногасники Byk® А-525 і 0,04 мас. ч. метилдіетаноламіну для нейтралізації кислотності. Компонент В містить 100% ізоціанурату гексаметилендіізоціанату (Tolonate® HDT-LV2). Компонент C включає 120 мас.ч. піску, 15 мас.ч. кварцового піску й 1-4 мас.ч. Incozol® 2. Компоненти А і В змішують у відношенні А:В=48:52 і наносять на бетонну основу. Потім пісковий компонент C посипають зверху тільки що нанесеного шару для каталізу поперечної зшивки NCO-SH. Другий шар компонентів А+В наносять після розкидаючи пісок зверху першого шару. Приклад 13 Готують двохкомпонентну прозору ґрунтовку. Перший компонент складається з пентаеритрит-3меркаптопропіонату, 0,8 мас. % (розраховуючи на загальну масу твердої зв'язувальної речовини) Speedcure® BMS, 14,6 мас. % (розраховуючи на загальну масу твердої зв'язувальної речовини) бутилацетату й допоміжної речовини для зниження поверхневого натягу (Byk® 306). 87704 14 Другий компонент складається з поліізоціанату (Tolonate® HDT LV), 7,7% (розраховуючи на загальну масу твердої зв'язувальної речовини) ксилолу й 5,2% (розраховуючи на загальну масу твердої зв'язувальної речовини) оксазолідину (Hardener OZ, Bayer). Перед застосуванням компоненти змішують у стехіометричній кількості. Життєздатність композиції становить 20 хвилин. Зразок використовують, щоб нанести прозорий покривний шар (приблизно 60 мкм) на панелі з голубою (Halcyon Blue М.2с) ґрунтовкою на основі розчинника (Autobase® Plus, Akzo Nobel Car Refmishes). Після 3 хвилин схоплювання панелі опромінюють УФ-А світлом із трубок TL-10R (висвітлення Філіпса: 11-13 мВт/см ). Час повного отвердження прозорого покриття становить 14 хвилин (при BB 45%). Час повного отвердження цих панелей без УФ світла (отвердження в тіні) становить приблизно 90 хвилин (при BB 45%). Приклад 14 Повторюють приклад 13 при додаванні 4% (масових) оксазолідину до ґрунтовки, що містить розчинник. Після висихання ґрунтовки використовують двохкомпонентну композицію прикладу 1, щоб нанести прозорий покривний шар товщиною 60мкм на зазначену ґрунтовку. Після схоплювання панель опромінюють за допомогою УФ-А світла. Час повного отвердження прискорюється з 14 до 9 хвилин. Приклад 15 Готують двохкомпонентне УФ ґрунтувальне покриття з об'ємною концентрацією пігменту (PVC, ОКП) ЗО. Перший компонент складається з пентаеритрит-3-меркаптопропіонату, ізобутилацетату, 0,3 мас. % (розраховуючи на загальну масу твердої зв'язувальної речовини) Disperbyk® 110, 52,8 мас. % (розраховуючи на загальну масу твердої зв'язувальної речовини) Zeeospheres® W-210 (поставляється фірмою 3М), Aerosil® R972 (поставляється фірмою Degussa) і 35,9 мас. % (розраховуючи на загальну масу твердої зв'язувальної речовини) ASP 600 (поставляється фірмою Engelhard corp.). Зазначені тверді матеріали подрібнюють у пентаеритрит-3-меркаптопропіонаті й ізобутилацетаті за допомогою змішувача до 20 мкм. Наприкінці додають 0,7 мас. % (розраховуючи на загальну масу твердої зв'язувальної речовини) Byk® 306. Другий компонент складається з поліізоціанату (Tolonate® HDT LV), ксилолу, 5,6 мас. % (розраховуючи на загальну масу твердої зв'язувальної речовини) оксазолідину (Hardener OZ, Bayer) і 0,7 мас. % (розраховуючи на загальну масу твердої зв'язувальної речовини) SpeedcureÒ BMS. Перед застосуванням компонента змішують (еквівалентне відношення SH:NCO=100:125). Життєстійкість композиції становить приблизно 20 хвилин. Композицію покриття наносять на луджене листове залізо за допомогою дорна. Товщина (сухого) шару становить 110-120 мкм. Після 3 хвилин схоплювання ці панелі опромінюють УФ-А світлом. Час повного отвердження ґрунтувального покриття 15 87704 становить 15 хвилин (при BB 45%). Покриття гарно шліфується піском протягом 60 хвилин. Повний час отвердження цих панелей без опромінення УФ Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 16 світлом (отвердження в тіні) становить приблизно 60 хвилин (при BB 45%). Через 3 години припустиме шліфування піском. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601