Спосіб бонітування ґрунтів

Реферат: Спосіб бонітування ґрунтів, який включає польові дослідження, відбір ґрунтових зразків, їхнє аналізування, визначення загального гумусу, вмісту поживних речовин, запасів продуктивної вологи у шарі 0-100 см та розрахування бонітету ґрунтів, причому додатково визначають вміст фізичної глини, рН ґрунту, запаси продуктивної вологи у шарі 0-20 см та гідротермічний коефіцієнт (ГТК), рівноважну щільність будови, глибину шару, доступного для коренів, питомий опір при оранці означених ґрунтів для основних вирощуваних сільськогосподарських культур, за отриманими параметрами формують таблиці оптимальних показників бонітування, проводять бальне оцінювання за групами ґрунтових, ґрунтово-кліматичних та технологічних показників поля, окремо експертним шляхом визначають значення вагових коефіцієнтів та розраховують бал бонітету за окремими групами за формулою (1): Бзг, к, n   Б г, к, n 1, 2, 3...m  K   K в 1, 2, 3...m  , (1) в 1, 2, 3...m  де Бз г, к, n  - бал бонітету за окремими групами показників ( г - ґрунтові; к - ґрунтовокліматичні; n - технологічні показники поля); Б(г, к, n)_ - оціночні бали за ґрунтовими, ґрунтово-кліматичними та технологічними показниками поля; Кв г, к, n - значення вагових коефіцієнтів для ґрунтових, ґрунтово-кліматичних та технологічних показників поля, а кінцевий бал бонітету (Б ) розраховують за формулою (2):  Б де  Бзг  Бзк  Бзn , (2)  Кв г, к, n   Квг, к, n  - сума вагових коефіцієнтів для ґрунтових, ґрунтово-кліматичних показників та технологічних показників поля, розповсюджують отримані дані на всі типи ґрунтів для об'єктивної оцінки їхньої якості. UA 104479 U (54) СПОСІБ БОНІТУВАННЯ ҐРУНТІВ UA 104479 U UA 104479 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі сільського господарства і може бути використана у ґрунтознавстві, агрохімії, екології, економіці, землекористуванні для оцінки якісного стану земель сільськогосподарського призначення, в тому числі для розрахування грошової вартості земель, податків і інших платежів. В умовах сталого землекористування важливо мати об'єктивну інформацію про якісні зміни ґрунтового покриву, які відбуваються під впливом природно-антропогенного навантаження. Точна та об'єктивна оцінка родючості ґрунтів є основою ефективного землекористування при вирощуванні сільськогосподарських культур. Вона необхідна не тільки для оцінки виробничої здатності конкретних ґрунтів, але й для ефективного використання добрив, меліорантів, агротехнічних та меліоративних заходів. Крім того, ресурсний потенціал сільськогосподарської території є підставою для об'єктивізації грошової оцінки земель, визначення розмірів земельних податків, орендної плати, рентних платежів та перерозподілу доходів для вирівнювання їх в умовах різного ґрунтово-кліматичного потенціалу. Тому актуальності у сучасних умовах набувають питання, пов'язані з розробкою і впровадженням нових удосконалених методологічних підходів до бонітування ґрунтів. Відомо спосіб бонітування ґрунтів [Кузьмичов В.П. Бонітети ґрунтів України. Агрохімія і ґрунтознавство. Вид. "Урожай". 1970, вип. 13. - С.125-148], згідно з яким здобуто порівняльні оцінки продуктивності ґрунтів за багаторічною врожайністю провідних культур у колгоспах і радгоспах країни. Основний недолік представленого способу полягає в тому, що оцінювання за врожайністю не здатне розрізнити природну та ефективну родючість. Фактично цей спосіб більшою мірою оцінює рівень господарювання, ніж якісні характеристики ґрунту. Відомо також діючий спосіб бонітування ґрунтів [Новаковский Л.Я., Канаш А.П., Розумний И.А., Деревицкий А.В., Медведев В.В., Деревянко Р.Г., Лактионова Т.Н., Серый А.И. Методика бонитировки почв Украины. К., 1992.-102 с], в якому за оціночні критерії вибрано властивості ґрунтів (вміст гумусу, фізичної глини, рН, глибину гумусованих і оглеєних горизонтів). Додатковими критеріями у даному способі коригують оціночні бали еродованих, оглеєних, кислих і інших ґрунтів з агрономічними вадами, використовуючи для цього поправочні коефіцієнти. Основним недоліком способу є те, що він базується на властивостях ґрунтів, що характеризують лише їхню потенційну родючість і тому не може бути надійним критерієм для оцінки реальної продуктивності орних ґрунтів. Спірним є вибір просторової одиниці бонітування та еталонів ґрунтів, що отримують максимальний бал і відносно яких обчислюються бонітети інших ґрунтів. Відомо спосіб бонітування ґрунтів за родючістю, який включає вибір еталонного ґрунту та побудову оціночної шкали у вигляді таблиць. За еталонний ґрунт вибрано чорнозем звичайний Центрально-чорноземної зони, який оцінюють у 100 балів, потім відносно еталону встановлюють місця інших ґрунтів, яким присвоюють відповідний бонітувальний бал з урахуванням умов різних ґрунтово-кліматичних зон [Карманов И.И. Плодородие почв СССР., М.:Колос, 1984.- С.63-103]. Цей спосіб дозволяє проводити порівняльну оцінку різних ґрунтів за їхньою продуктивністю відносно еталонного ґрунту. Однак він не дозволяє точно проводити кількісну оцінку родючості ґрунту залежно від вмісту в ньому елементів живлення через недостатню кількість оціночних критеріїв та відсутність єдиної оціночної основи, що ускладнює використання. Найбільш близьким до запропонованого способу є спосіб [Серый А.И. К методике бонитировки почв на агроэкологической основе.// Почвоведение, 1981,№ 7. - С.5-17], в якому за основні показники бонітування використані запаси доступної вологи, гумусу і поживних речовин, тобто, об'єктивні показники, що характеризують родючість ґрунту. За додаткові - показники місцевих умов, що знижують родючість (засоленість, солонцюватість, кислотність, оглеєння тощо). У способі знайшли відображення і особливості клімату, і технологічні особливості конкретної земельної ділянки (рельєф, крутизна і експозиція схилу, розмір і конфігурація поля тощо), тобто, оцінено не тільки ґрунт, але й весь комплекс умов, що визначає ефективність використання земель. Основним недоліком цього способу є не завжди обґрунтоване використання поправочних коефіцієнтів, довільні і недостатньо обґрунтовані показники еталонного ґрунту, бонітет якого прийнято за 100 балів, обмежена виробнича перевірка та ін. Таким чином, вищерозглянуті аналоги є досить складними у реалізації і недостатньо об'єктивними. Відомі способи бонітування ґрунтів не мають єдиної оціночної шкали, що не дозволяє достатньо точно оцінювати родючість ґрунту та визначати потреби конкретних культур 1 UA 104479 U 5 10 15 в добривах та меліорантах. Це ускладнює ефективне використання та відтворення родючості ґрунту у масштабі господарства, регіону, країни. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу бонітування ґрунтів за рахунок розширення ґрунтових, ґрунтово-кліматичних та технологічного показників, що дозволяє отримати об'єктивну оцінку якості ґрунтів та ефективність використання за придатністю до вирощування тієї чи іншої сільськогосподарської культури, підвищити їхню родючість, точність та універсальність способу. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі бонітування ґрунтів, який включає польові дослідження, відбір ґрунтових зразків, їхнє аналізування, визначення загального гумусу, вмісту поживних речовин, запасів продуктивної вологи у шарі 0-100 см та розрахування бонітету ґрунтів, згідно з корисною моделлю, додатково визначають вміст фізичної глини, рН ґрунту, запаси продуктивної вологи у шарі 0-20 см та гідротермічний коефіцієнт (ГТК), рівноважну щільність будови, глибину шару доступного для коренів, питомий опір при оранці означених ґрунтів для основних вирощуваних сільськогосподарських культур, за отриманими параметрами формують таблиці оптимальних показників бонітування, проводять бальне оцінювання за групами ґрунтових, ґрунтово-кліматичних та технологічного показника поля, окремо експертним шляхом визначають значення вагових коефіцієнтів та розраховують бал бонітету за окремими групами за формулою (1): Бзг, к, n   20  Б де 30 35 40 45 50 г ,к ,n 1, 2 , 3...m   K   K в 1, 2, 3...m  , (1) в 1, 2, 3...m  де Бз г, к, n - бал бонітету за окремими групами показників ( г - ґрунтові; к - ґрунтовокліматичні; n - технологічні показники поля); Бг, к, n - оціночні бали за ґрунтовими, ґрунтово-кліматичними та технологічними показниками поля; Кв г , к , n - значення вагових коефіцієнтів для ґрунтових, ґрунтово-кліматичних та технологічних показників поля, а кінцевий бал бонітету (Б) розраховують за формулою (2):  25 Б  Бзг  Бзк  Бзn , (2)  Квг, к, n   Квг, к, n - сума вагових коефіцієнтів для ґрунтових, ґрунтово-кліматичних показників та технологічних показників поля, розповсюджують отримані дані на всі типи ґрунтів для об'єктивної оцінки їхньої якості. Результат досягається тим, що якість ґрунту визначається за 12 показниками, які охоплюють як ґрунтові, ґрунтово-кліматичні показники, так і технологічні показники поля, що дає можливість досягти вказаного технічного результату і, як наслідок, підвищити точність визначення якості ґрунту та зробити бонітування універсальним інструментом, який дасть змогу об'єктивно регулювати урожайність сільськогосподарських культур. Запропонована кількість основних критеріїв бонітування практично усунула необхідність використання додаткових поправочних коефіцієнтів. За проведеними дослідженнями було встановлено, що коригування визначеного за основними параметрами балу бонітету потребує використання поправочних коефіцієнтів у разі прояву ознак деградованості чи окультурення. Ознаками деградованості ґрунтів виступають властивості ґрунтів (генетичні особливості), які погіршують або покращують їхній якісний стан, а саме: змитість (намитість), дефльованість, ґрунтова кірка, засолення та солонцюватість, забрудненість важкими металами або радіонуклідами, скелетність тощо. Ознаками окультурення ґрунтів виступають меліоративні прийоми (зрошення/осушення, вапнування/гіпсування та ін.), які значно покращують рівень родючості ґрунтів та призводять до підвищення врожаїв культур. За результатами проведених досліджень встановлені оптимальні значення показників бонітування (табл. 1), проведено їхнє бальне оцінювання окремо за групами показників, а саме, для ґрунтових (табл. 2), ґрунтово-кліматичних показників (табл. 3) та технологічних показників поля (табл. 4), за якими визначають бал бонітету. Експертним шляхом було встановлено значення вагових коефіцієнтів для кожного з показників бонітування (табл.5). 2 UA 104479 U Таблиця 1 Показники бонітування та одиниці виміру Озима пшениця Оптимальні значення показників бонітування Озиме Ячмінь Кукурудза на Цукровий жито ярий зерно буряк Ґрунтові показники: Глибина кореневмісного >65 >60 >65 >65 (гумусованого) шару, см Уміст гумусу в орному >3,5 >3,0 >3,5 >3,5 шарі, % Рівноважна щільність будови у шарі 0-50 см, 1,10-1,35 1,10-1,45 1,05-1,35 1,05-1,30 3 г/см Уміст рухомого фосфору у шарі 0-25 17,5 17,5 17,5 20,0 см, мг/100 г ґрунту Уміст рухомого калію у шарі 0-25 см, мг/100 г 15 15 15 15 ґрунту Уміст фізичної глини в 30-45 30-45 30-45 45-60 орному шарі, % рН в орному шарі 6,8 6,4 6,7 6,8 Оглеєння у відсутнє кореневмісному шарі Ґрунтово-кліматичні показники: Запаси продуктивної >30 >30 >30 >40 вологи (мм) у шарі 0-20 см в період сходів ранніх ярих культур Запаси продуктивної вологи (мм) у шарі 0100 см в період >120 >120 >120 >120 цвітіння та формування генеративних органів ярих культур Гідротермічний коефіцієнт за період з 1,05 1,25 0,95 1,10 температурою повітря вище 10 °C Технологічний показник поля: 3,5 1,00-1,30 1,10-1,35 20,0 20,0 18 18 30-45 45-60 6,8 6,7 >30 >40 >140 >120 1,35 0,90