Спосіб лікування хронічного вірусного гепатиту с препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин

Реферат: Винахід належить до способу приготування та введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, яка містить терапевтично ефективну кількість стовбурових клітин. Причому виготовляють та вводять принаймні два препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетуса людини 5-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини. Причому суспензію UA 113236 C2 (12) UA 113236 C2 кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі, 6 не меншому за 0,1 мл, з кількістю ядровмісних клітин не менше за 3,42×10 в 1 мл за одне введення, а суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, вводять підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,5 мл, з 6 кількістю ядровмісних клітин не менше за 1,27×10 в 1 мл за одне введення. Причому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням стандартної медикаментозної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. UA 113236 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до галузі медицини, а саме до гепатології та клітинної терапії, та може бути використаний при лікуванні хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС) у дорослих, зокрема для лікування хворих на ХВГС шляхом введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензій, що містять стовбурові клітини, зокрема, стовбурові клітини з фетальної печінки та стовбурові клітини попередників сполучної тканини з м'яких тканин людського фетуса на фоні стандартної терапії. Вірус гепатиту С (HCV) - один з головних етіологічних чинників хронічних захворювань печінки в світі. Ефекти довготривалої персистенції збудника в організмі людини та наслідків HCV-інфекції варіюють у широкому діапазоні - від мінімальних змін до хронічного гепатиту, поширеного фіброзу і цирозу печінки (ЦП) з можливістю наступного розвитку гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК). Кількість осіб з хронічною інфекцією в світі, за підрахунками, може перевищувати 200 млн., і багато з них не знають про свій інфекційний стан та/або враження печінки внаслідок інфікування HCV [1]. ХВГС є важливою медичною та соціальною проблемою і для України. Україна належить до країн з середньою поширеністю ХВГС (за орієнтовними оцінками, майже 3 % дорослого населення інфіковано вірусом гепатиту С, що складає приблизно 1170000 осіб. Аналіз численних даних літератури, в яких представлені результати клініко-епідеміологічних, серологічних, молекулярно-біологічних досліджень при ХВГС, свідчать про те, що в теперішній час отримала переконливе підтвердження концепція єдності гострих і хронічних форм цієї інфекції, про інфекційну природу ЦП, ГЦК і позапечінкових проявів, асоційованих з HCV [6]. Головним чином хронічний перебіг хвороби сприяє накопиченню інфікованих осіб в популяції, які, з одного боку, є постійними джерелами збудника інфекції для оточуючих, а з іншого - групою ризику щодо розвитку цирозу або раку печінки з наступною інвалідизацією. Відповідно, збільшуються державні витрати на підтримуючу патогенетичну терапію, листки непрацездатності та пенсії по інвалідності. Враховуючи, що переважна більшість інфікованих належать до осіб працездатного та репродуктивного віку, це посилює негативний вплив прихованої епідемії ХВГС на соціально-економічний розвиток країни та створює загрозу національній безпеці. Метою класичної терапії є профілактика несприятливих результатів ХВГС (цирозу печінки та ГЦК). В даний час для лікування HCV використовується поєднання пегільованого інтерферону альфа - альфа 2а (Пегасис), і альфа 2b (Пегінтрон) з рибавірином. Ключовими факторами успіху терапії є оптимальна доза препаратів і достатня тривалість лікування. Доза Пегінтрону визначається з розрахунку 1,5 мг/кг/тиж. Доза рибавірину також залежить від ваги: при вазі менше, ніж 65 кг - 800 мг/добу, 65-85 кг - 1000 мг/добу, 85-105 кг - 1200 мг/добу, більше 105 кг 1400 мг/добу. Доза Пегасісу є фіксованою - 180 мкг/тиждень. При цьому доза рибавірину становить 1000 мг/добу для пацієнтів з масою тіла до 75 кг і 1200 мг/добу при масі тіла більше 75 кг. Оптимальна тривалість лікування залежить від генотипу вірусу гепатиту С: при інфікуванні 1 генотипом тривалість лікування становить 48 тижнів, при 2 і 3 генотипах - 24 тижнів. При 4 і 6 генотипах рекомендується курс 48-тижнів, за генотипом 5 інформація недостатня для формулювання рекомендацій по лікуванню [2]. Використовується також комбінована терапія стандартним інтерфероном (3 млн. МО 3 рази на тиждень в/м або п/к) у поєднанні з рибавірином (з розрахунку на масу тіла), проте необхідно враховувати, що ефективність такої схеми лікування нижче, ніж при застосуванні пегільованого інтерферону в поєднанні з рибавірином. Клітина терапія може стати оптимальним методом лікування при цьому захворюванні, оскільки вона може сприяти регенерації гепатоцитів. Клітинна суспензія містить різноманітні нейротрофічні фактори, які стимулюють роботу власних біологічно активних речовин у природних умовах. Стовбурові клітини здатні заміщувати собою уражені клітини тканин печінки, що призводить до відновлення функцій печінки [4, 5]. Введені додатково стовбурові клітини потрапляють в зону загибелі гепатоцитів (клітин печінки) і заміщають уражені клітини печінки на здорові. Таким чином, нормалізуються відновні процеси в тканинах. При закінченні лікування ХВГС стовбуровими клітинами виявляється значне поліпшення біохімічних показників крові (альбумін, загальний білірубін, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT). Оскільки інфекційні гепатити супроводжуються вираженою загальною слабкістю пацієнтів, після лікування стовбуровими клітинами слабкість зникає, відзначається збільшення сил і гарного самопочуття. Після лікування ХВГС стовбуровими клітинами антитіла до вірусу залишаються, але дуже важливо, що після лікування вірус гепатиту С знаходиться в печінці в неактивному стані, тобто аналізи крові на наявність вірусу гепатиту негативні. 1 UA 113236 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Відомий спосіб лікування вірусного гепатиту С, зокрема гострого та хронічного гепатиту С, що включає введення хворому ефективної кількості пегілірованного інтерферону, рибавірину і глутарилгістаміну чи його фармацевтично прийнятної солі (патент Російської Федерації на винахід № 2496512, дата публікації - 27.110.2013, кл. МПК А61K38/05). Недоліком відомого способу лікування вірусного гепатиту С є недостатньо виражена ефективність зменшення патологічного процесу у печінці внаслідок недостатньої регенерації гепатоцитів. Відомий спосіб лікування хронічних дифузних захворювань печінки і спосіб лікування цирозу і портальної гіпертензії, в якому виготовляють та вводять біотрансплантат у вигляді суспензії у фізіологічному розчині (патент Російської Федерації на винахід № 2368384, дата публікації 27.09.2009, кл. МПК А61K35/407). Причому для лікування хронічних дифузних захворювань печінки кількість клітин біотрансплантата, що вводиться, складає 2-4 млн. клітин на 1 кг ваги хворого, а для лікування цирозу печінки сумарна кількість клітин біотрансплантата складає від 350 до 500 млн. Причому біотрансплантат містить змішану популяцію клітин, у якій 40 % складають стовбурові клітини, включаючи мезенхимальні і печіночні біпотентні стовбурові клітини, а решта 60 % - прогеніторні клітини у різній стадії диференціації, включаючи гепатобласти і клітини-попередники еритроїдного ряду, гемопоетичні клітини. Недоліком способу є недостатня ефективність лікування захворювання печінки, викликаного вірусним гепатитом С. Найбільш близьким до способу лікування ХВГС, що заявляється, є спосіб лікування хронічного гепатиту та цирозу печінки, що включає приготування та введення біотрансплантату у вигляді суспензії мезенхимальних стовбурових клітин чи фетальних гепатоцитів або їх комбінація у фізіологічному розчині з концентрацією клітинних елементів 1-15 млн. клітин на 1 кг ваги хворого (патент Російської Федерації на винахід № 2272638, дата публікації - 27.03.2006, кл. МПК А61K35/407). Причому один біотрансплантат у вигляді суспензії в фізіологічному розчині містить культуру фетальних гепатоцитів людини із печінки ембріонів фетуса людини 1-2 триместру вагітності, селективно розмножених в умовах культивування. Інший біотрансплантат у вигляді суспензії в фізіологічному розчині містить мезенхімальні стовбурові клітини (МСК), отримані із фетального, донорського чи аутологічного матеріалу шляхом дезагрегації тканини з наступним культивуванням на ростовому середовищі, яке містить трансферин, інсулін, фактор росту фібробластів і гепарин, до накопичення гомогенної клітинної культури з вмістом агреман- і колаген II експресуючих клітин не менше 80 %. При цьому як фетальний матеріал використовують тканини: кістковий мозок, тимус, печінка, жирова тканина ембріонів людини 1-го триместру вагітності. Недоліком відомого способу лікування хронічного гепатиту та цирозу печінку є недостатнє відновлення функцій печінки саме при лікуванні ХВГС. Крім того, недоліком відомого способу лікування хронічного гепатиту та цирозу печінку є його складність, а саме необхідність культивування клітин та необхідність скорочення проміжку часу від отримання МСК з середовища, на якому культивують клітини, до їх введення, що обмежує його використання. Це пов'язано з тим, що з кожною хвилиною певна кількість клітин стає нежиттєздатною, що впливає на кінцевий ефект. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу лікування ХВГС препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин, в якому за рахунок запропонованої послідовності проведення лікування з використанням суспензій стовбурових клітин емпірично підібраного складу, забезпечується підвищення ефективності лікування хворих на ХВГС, зокрема покращення функціонального стану хворого, стабілізація лабораторних показників при відновленні функцій печінки без необхідності підбору донора за антигенами гістосумісності. В результаті - продовжується тривалість та якість життя, полегшуються симптоми хворих на ХВГС. Крім того, забезпечується запобігання виникнення алергійних реакцій хворих на ХВГС при проведенні лікування. Поставлена задача вирішується тим, що включає приготування та введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, що містить терапевтично ефективну кількість стовбурових клітин, в якому виготовляють та вводять щонайменше два препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетуса людини 5-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, причому після кріоконсервації суспензію стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі, не 6 меншому за 0,1 мл, з кількістю ядровмісних клітин не менше за 3,42×10 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з 2 UA 113236 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 м'яких тканин фетуса людини вводять підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,5 мл з кількістю 6 клітин не менше за 1,27×10 в 1 мл за одне введення, причому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням стандартної медикаментозної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. Як стандартну медикаментозну терапію призначають введення щонайменше одного препарату або комбінації препаратів, вибраних з групи: рибавірин, пегільований інтерферон або інгібітори протеази ВГС. Суспензію стовбурових клітин з фетальної печінки, як правило, вводять разом із фізіологічним розчином натрію хлориду зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. При цьому премедикацію виконують шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону. Перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, додатково виконують клінічне та інструментальне обстеження стану хворого. Перед проведенням лікування та через 6 і 12 місяців після введення розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин людського фетуса, здійснюють контроль активності патологічного процесу за клінічними, лабораторними та інструментальними показниками. Ми встановили, що за рахунок введення принаймні двох суспензій емпірично підібраного складу, що містять стовбурові клітини ембріофетального походження, а саме внутрішньовенного введення суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки людини 5-12 тижня гестації в об'ємі, не меншому за 0,1 мл, з кількістю ядровмісних клітин не менше за 6 3,42×10 в 1 мл за одне введення, та підшкірного введення суспензії стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини 5-12 тижня гестації, 6 в об'ємі, не меншому за 0,5 мл, з кількістю ядровмісних клітинне менше за 1,27×10 в 1 мл за одне введення, забезпечується стимуляція роботи власних біологічно активних речовин хворого у природних умовах за рахунок різноманітних нейротрофічних факторів, що виділяють стовбурові клітини, та забезпечується потрапляння оптимальної кількості стовбурових клітин в зону загибелі гепатоцитів, в результаті чого відбувається регенерація патологічно змінених чи загиблих гепатоцитів печінки та заміщення стовбуровими клітинами уражених тканин печінки. Це призводить до нормалізації відновних процесів в тканинах печінки і, як наслідок, - до відновлення функцій печінки і попередження розвитку ЦП і ГЦК. В результаті - покращується функціональний стан хворого на ХВГС при стабілізації лабораторних показників без необхідності підбору донора за антигенами гістосумісності. При цьому продовжується тривалість та якість життя, полегшуються симптоми хворих на ХВГС. Крім того, проведення премедикації перед введенням суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки дозволяє запобігти виникненню алергійних реакцій хворих під час проведення лікування. Використання саме фетальної печінки та попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, для отримання стовбурових клітин з метою приготування лікувальних препаратів у вигляді суспензій обумовлено їх пластичністю, зокрема здатністю таких клітин зазнавати змін та диференціації у відповідь на навколишній вплив або відповідно до їх внутрішньої програми. Відомо, що клітини ембріофетального походження здатні до росту, розмноження, диференціації, міграції та встановлення зв'язків з іншими клітинами. Порівняно з клітинами зрілих тканин, вони мають кращу здатність до проліферації. їх введення є ефективнішим також з огляду на утворення великої кількості ростових факторів. Клітини з фетальної печінки можуть виробляти значну кількість факторів росту, нейротрофічного фактора, цитокінів, інтерлейкінів, що сприяють виживанню та росту, проліферації, диференціації, та можуть стимулювати регенерацію за рахунок оточуючих клітин господаря. Крім цього, клітини з фетальної печінки мають здатність виживати при нижчому рівні кисня, ніж їх повністю диференційовані аналоги, що робить їх більш стійкими до ішемічного ушкодження як під час маніпуляцій in vitro, так і після їх введення. Проліферуючі або незрілі клітини з фетальної печінки переважно не мають довгих відростків або сильної міжклітинної адгезії і тому зазнають менших пошкоджень під час приготування суспензії стовбурових клітин. Ці властивості дозволяють вводити стовбурові клітини з фетальної печінки шляхом внутрішньовенної ін'єкції у вигляді суспензії [3]. Ці характеристики можуть пояснити і підвищене виживання клітин і тканин фетальної печінки, в порівнянні з дорослими, після кріоконсервації. 3 UA 113236 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб лікування ХВГС препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин здійснюють таким чином. Спочатку діагностують форму гепатиту і ступень його активності шляхом: 1. Вивчення функціонального стану печінки (визначення активності АЛТ, ACT, гаммаглютамінтранспептідази (ГГТ), вміст загального білка крові та його фракцій, значення тимолової і сулемової проб, В-ліпопротеїнів, холестерину, фібриногену, протромбінового індексу (ПТІ), активності лужної фосфатази (ЛФ), вміст загального та прямого білірубіну в крові; 2. Визначення маркерів вірусного гепатиту (aнтіHCV); 3. Вивчення стану клітинного та гуморального імунітету; 4. Ультразвукове дослідження печінки та селезінки. Далі виготовляють два препарати у вигляді суспензій кріоконсервованих стовбурових клітин, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини-попередники сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини. Для цього в умовах операційної, з дотриманням правил асептики та антисептики, одержують ембріофетальний матеріал, а саме: тканину печінки, тканину попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини від 5 до 12 тижнів гестації, які загинули внаслідок медичного аборту в випадках, коли вагітність переривали за соціальними показниками при відсутності патології розвитку чи інфікованості фетуса та наявності інформованої згоди жінки. Вилучені тканини ембріофетального походження поміщають в стерильне транспортне середовище розчину Хенкса. В стерильних умовах тканини сепарують та гомогенізують в розчині Хенкса. Отримані суспензії піддають фільтрації та кріоконсервують. Як кріопротектор використовують диметилсульфоксид. Далі готові суспензії розливають в кріопробірки в об'ємі 0,1-1,0 мл. Кріоконсервування суспензій клітин проводять у камері програмного заморожувача за розробленою програмою. Таке кріоконсервування забезпечує практично необмежене довгострокове зберігання вказаних суспензій, дозволяє протягом необхідного часу дослідити препарати у вигляді суспензії на бактеріологічну та вірусологічну безпеку, визначити якісні та кількісні показники суспензії, сформувати банк суспензій стовбурових клітин, відповідно до визначених вимог до препаратів. Суспензії, що містять стовбурові клітини з фетальної печінки та клітини з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, зберігають в кріобанку в рідкому азоті при температурі -196 °C. При формуванні банку суспензій з тканин ембріофетального походження для лікування хворих на хронічний вірусний гепатит С, суспензія стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензія стовбурових клітин попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, повинні мати такі параметри: вміст ядровмісних клітин (підраховують загальну кількість ядровмісних клітин в одиниці об'єму за допомогою клітинного аналізатора чи візуально 6 під мікроскопом в лічильній камері) повинен становити не менше ніж 3,42×10 в 1 мл суспензії 6 для ядровмісних клітин з фетальної печінки та не менше за 1,27×10 в 1 мл суспензії для ядровмісних клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини; вміст живих клітин після кріоконсервування - 85 %. Пробірки, що містять суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, безпосередньо перед введенням виймають з рідкого азоту, занурюють у водяну баню при температурі +37 °C та витримують до появи рідкої фази. Подальші маніпуляції проводять при кімнатній температурі з суворим дотриманням правил асептики. Час перебування розмороженої суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, при кімнатній температурі не повинен перевищувати 10 хвилин. При цьому перед введенням вказаних суспензій здійснюють додатковий контроль якості суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, зокрема, проводять мікроскопію та здійснюють підрахунок кількості життєздатних клітин за допомогою автоматичного клітинного аналізатора чи візуально під мікроскопом в лічильній камері. Вміст живих клітин після кріоконсервування - 85 %. Перед початком проведення лікування хворих на хронічний ХВГС шляхом введення суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, виконують клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження стану хворого та здійснюють контроль активності патологічного процесу за клінічними, лабораторними та інструментальними показниками. Далі перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки, з метою запобігання виникненню алергійних 4 UA 113236 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 реакцій під час лікування, виконують премедикацію шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону через систему для переливання крові. Після чого разом із фізіологічним розчином натрію хлориду вводять суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки шляхом внутрішньовенного введення зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. При цьому об'єм лікувальної дози суспензії для одного введення підбирають 6 індивідуально, але не менше за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин, не меншою за 3,42×10 в 1 мл. Введення суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, здійснюють підшкірно в об'ємі, не меншому 6 за 0,5 мл, з кількістю ядровмісних клітин не менше за 3,42×10 в 1 мл за одне введення. Така кількість клітин забезпечує необхідну якість суспензій та достатня для отримання високої ефективності лікування ХВГС. Після введення суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, хворий знаходиться під спостереженням. Причому після проведення лікування через 6 і 12 місяців здійснюють контроль стану хворого за клінічними, лабораторними та інструментальними показниками. При цьому точки спостереження вибирають, згідно з протоколом клінічного застосування препарату з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин, розробленим на основі клінічного досвіду. Ефективність лікування ХВГС оцінюють за зменшенням клінічних скарг (нудоти, загальної слабкості, свербежу шкіри, зниження апетиту), покращення лабораторних та інструментальних показників. Так, з 2004 по 2014 роки у клініці клітинної терапії були проліковані 97 хворих на ХВГС, відповідно до способу лікування ХВГС, що заявляється. У всіх хворих спостерігався синдром раннього післяінфузійного покращення: відбувалося поліпшення сну, покращився апетит, зменшився свербіж шкіри. Після проведеного введення суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в жодному випадку не спостерігались ускладнення чи побічні явища, в тому числі реакція "трансплантат проти господаря" (РТПГ). Винахід, що заявляється, пояснюється наступними прикладами. Приклад 1. Пацієнт С., 52 роки, історія хвороби № 429. Хворий знаходився в клініці клітинної терапії з метою лікування вірусного гепатиту С. Госпіталізований на стаціонарне лікування зі скаргами на періодичні болі в правому підребер'ї тягнучого характеру, не пов'язані з прийомом їжі. Відзначав також постійні ниючі болі в лівому підребер'ї, не пов'язані з прийомом їжі і положенням тіла, часом доби. Підвищена стомлюваність, невмотивована слабкість, зниження працездатності, млявість, спостерігалось зменшення маси тіла. Почуття швидкого насичення і переповнення шлунка, тяжкість у верхньому відділі живота, метеоризм, нестійкі випорожнення. Також скаржився на нудоту, гіркоту в роті, сухість, непереносимість жирної їжі, свіжоспеченої здоби, відрижка та зниження лібідо. Із анамнезу відомо, що хворіє протягом 3 років, коли став відзначати тяжкість і біль у правому підребер'ї, нудоту, розлад апетиту, загальне нездужання. У цей же період відбулося різке схуднення хворого близько 15 кг. Після проведеної в той період біопсії печінки, був поставлений діагноз: Цироз печінки, активна фаза, декомпенсація по судинному типу і субкомпенсація по паренхіматозному типу. Проведено лікування препаратами мембраностабілізуючої і ліпотропної дії (есенціале форте), флавоноїдами (силімарин). Хворому була надана друга група інвалідності. Після проведеного лікування (прийому верошпірону і церукалу) хворому стало краще, але через 6 місяців після проведеного лікування у хворого стався епізод кровотечі з вен стравоходу. Щорічно лікувався в стаціонарі. Остання госпіталізація в гастроентерологічне відділення близько року тому з діагнозом: цироз печінки, активна фаза, декомпенсація по судинному типу. При лабораторному обстеженні виявлено підвищений загальний білірубін до 28,8 моль/л за рахунок непрямого (21,6 моль/л), збільшення рівня АЛТ - 80 Од/л, ACT-72 Од/л, зниження 12 гемоглобіну до 82 г/л, і кількості еритроцитів 2,84×10 /л, кольоровий показник на нижній межі 9 норми (0,9), лейкопенія (лейкоцити 3,7×10 /л), гепатомегалія (край печінки виступає за межі реберної дуги на 3 см, болючий). При перкусії виявлено значне збільшення розмірів печінки, спленомегалія. При ультразвуковому дослідженні печінки виявлено підвищення ехогенності печінки та збільшення її розмірів. Перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки хворому була проведена премедикація шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону. Введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в об'ємі 3,2 мл шляхом внутрішньовенного крапельного введення. На другий день 5 UA 113236 C2 55 введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, підшкірно в об'ємі 5,0 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки: вік фетуса - 12 тижнів 6 гестації; кількість ядровмісних клітин -27,5×10 в 1 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини з м'яких тканин 6 людського фетуса: вік фетуса - 12 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин - 9,27×10 в 1 мл. У перші кілька діб після введення вказаних суспензій спостерігався синдром раннього післяінфузійного покращення, який проявлявся покращенням сну та апетиту. Через 6 місяців після вказаного лікування у пацієнта зменшився рівень загального білірубіну до 23,7 моль/л за рахунок непрямого (19,88 моль/л), АЛТ до 68 Од/л, ACT до 52 Од/л, 12 підвищився рівень гемоглобіну до 102 г/л, і кількості еритроцитів 3,89×10 /л, кольоровий 9 показник на нижній межі норми (0,9), лейкоцитів (4,1×10 /л). При ультразвуковому дослідженні печінки виявлено зменшення ехогенності печінки та зменшення її розмірів. Через 12 місяців після лікування рівень загального білірубіну становив 16,9 моль/л, непрямого білірубіну - 12,66 12 9 моль/л, гемоглобіну - 115 г/л, еритроцитів - 4,21×10 /л, лейкоцитів 4,2×10 /л. Також хворий відчув і покращення клінічних симптомів: поява апетиту, збільшення енергії, працездатності, не турбував свербіж шкіри. Приклад 2. Пацієнт С., 52 роки, історія хвороби № 614, знаходився в клініці клітинної терапії з метою лікування ХВГС. Госпіталізований в стаціонар зі скаргами на слабкість, стомлюваність, періодичну нудоту вранці, кровоточивість ясен, тяжкість в правому підребер'ї. Із анамнезу відомо, що вищевказані скарги з'явились 7 місяців назад, стан поступово погіршувався: збільшилась загальна слабкість, зменшився апетит, втратив 9 кг ваги. При госпіталізації до стаціонару стан задовільний. В легенях і серцево-судинній системі патологічних змін не виявлено. Живіт в правому підребер'ї помірно болючий. Печінка по середньоключичній лінії виступає на 2,5 см з-під правого краю реберної дуги, еластичної консистенції, безболісна. В біохімічному аналізі крові знайдені такі відхилення: білірубін - 20,5 мкмоль/л, АЛТ - 123 од/л, ACT-62 од/л, лужна фосфатаза (ЛФ) - 188 МО/л. Виявлено методом ПЛР ДНК вірусу гепатиту С. Маркери інших вірусних гепатитів не виявлені. При ультразвуковому дослідженні печінки виявлено підвищення ехогенності печінки та збільшення її розмірів. Перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки хворому була проведена премедикація шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону. Введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в об'ємі 4,3 мл шляхом внутрішньовенного крапельного введення. На другий день введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини з м'яких тканин фетуса людини підшкірно в об'ємі 4,0 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки: вік фетуса - 8 тижнів гестації; 6 кількість ядровмісних клітин - 19,4×10 в 1 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини з м'яких тканин 6 людського фетуса: вік фетуса - 8 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин - 8,3×10 в 1 мл. У перші кілька діб після введення вказаних суспензій спостерігався синдром раннього післяінфузійного покращення, який проявлявся покращенням сну та апетиту, став більш бадьоріший. Через 6 місяців після вказаного лікування у пацієнта зменшився рівень загального білірубіну до 18,4 моль/л, АЛТ - 84 Од/л, ACT-51 Од/л, лужна фосфатаза (ЛФ) - 109 МО/л. При ультразвуковому дослідженні печінки виявлено зменшення ехогенності печінки та зменшення її розмірів. Через 12 місяців після лікування рівень загального білірубіну становив 16,9 моль/л, АЛТ - 47 Од/л, ACT-37 Од/л, лужна фосфатаза (ЛФ) - 78 МО/л. Також хворий відчув покращення апетиту, збільшення енергії, працездатності. Отже, запропонований спосіб лікування ХВГС препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин дозволяє підвищити ефективність лікування хворих на ХВГС, зокрема покращити функціональний стан хворого, стабілізувати лабораторні показник та відновити функції при зменшенні симптомів прогресування захворювання без необхідності підбору донора за антигенами гістосумісності. В результаті - продовжується тривалість та якість життя, полегшуються симптоми хворих на ХВГС. 60 Джерела інформації: 1. Серов В.В., Апросина З.Г. Хронический вирусный гепатит, 2004 г. 2. Ющук Н.Д., Климова Е.А., Знойко О.О., Кареткина Г.Н., Максимов С.Л, Маев И.В. Вирусные гепатиты: клиника, диагностика, лечение, 2014 г. 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 6 UA 113236 C2 5 10 3. Chen et al. Trophic factors counteract elevated FGF-2-induced inhibition of adult neurogenesis //Neurobiology of Aging. - 2007. - 28 (8). - 1148-62. 4. Hosny Salama, Abdel-Rahman N Zekri, Eman Medhat, Shereen A Al Alim, Ola S Ahmed, Abeer A Bahnassy, Mai Μ Lotfy, Rasha Ahmed and Sherief Musa Peripheral vein infusion of autologous mesenchymal stem cells in Egyptian HCV-positive patients with end-stage liver disease //Stem Cell Research & Therapy. - 2014. - P. 5-70. 5. R Peffault de Latour, Τ Asselah, V Levy, С Scieux, A Devergie, Ρ Ribaud, Η Esperou, R Traineau, Ε Gluckman, D Valla, Ρ Marcellin and G Socie Treatment of chronic hepatitis С virus in allogeneic bone marrow transplant recipients //Bone Marrow Transplantation. - 2005. - № 36. - P. 709713. 6. Tohme RA, Holmberg SD Transmission of hepatitis С virus infection through tattooing and piercing: a critical review // Clin Infect Dis. - 2012. - № 54(8). - P. 1167-1178. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 15 20 25 30 35 40 45 1. Спосіб лікування хронічного вірусного гепатиту С, що включає приготування та введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, що містить терапевтично ефективну кількість стовбурових клітин, який відрізняється тим, що виготовляють та вводять щонайменше два препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетуса людини 5-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини попередників сполучної тканини, отриманих з м'яких тканин фетуса людини, причому суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі, не меншому за 0,1 мл, з кількістю ядровмісних клітин не менше за 6 3,42×10 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин попередників сполучної тканини з м'яких тканин фетуса людини вводять підшкірно в об'ємі, не 6 меншому за 0,5 мл, з кількістю клітин не менше за 1,27×10 в 1 мл за одне введення, причому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням стандартної медикаментозної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як стандартну медикаментозну терапію призначають введення щонайменше одного препарату або комбінації препаратів, вибраних з групи: рибавірин, пегильований інтерферон або інгібітори протеази ВГС. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять разом із фізіологічним розчином натрію хлориду зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. 4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що премедикацію виконують шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону. 5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з попередників сполучної тканини з м'яких тканин людського фетуса додатково виконують терапевтичне та інструментальне обстеження стану хворого. 6. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед проведенням лікування та через 6 і 12 місяців після введення розмороженої після кріоконсервації суспензії стоовбурових клітин з фетальної печінки та розмороженої після кріоконсервації суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з попередників сполучної тканини з м'яких тканин людського фетуса здійснюють контроль активності патологічного процесу за клінічними та інструментальними показниками. 50 Комп’ютерна верстка О. Гергіль Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7