Водна поліуретан-полікарбамідна дисперсія

1. Водна поліуретан-полікарбамідна дисперсія з двома окремими максимумами в розподілі частинок за розмірами, причому максимум частки дрібних фракцій лежить у діапазоні від 51 до 150нм, а максимум частки грубих фракцій лежить у діапазоні від 160 до 700нм, яка одержана взаємодією компонентів, вибраних з групи, що включає І.1) поліізоціанати, І.2) поліоли з середньочисельною молекулярною масою від 200 до 8000г/моль, І.3) низькомолекулярні сполуки з молекулярною масою від 62 до 400, що мають у сумі дві або більше гідроксильних і/або аміногруп, І.4) сполуки, що мають більше ніж одну гідроксильну або аміногрупу, І.5) реакційноздатні до ізоціанатів сполуки, гідрофілізуючі іонно або потенційно іонно, І.6) реакційноздатні до ізоціанатів сполуки, гідрофілізуючі неіонно, з утворенням преполімеру, що не містить карбамідних груп, з ізоціанатними групами, причому відношення кількості речовин з ізоціанатними групами до кількості речовин з реакційноздатними до ізоціанатів груп складає від 1,0 до 3,5, і наступної взаємодії ізоціанатних груп, що залишились, з 2 (19) 1 3 Винахід стосується дисперсій, що містять поліуретан, зокрема водних поліуретанполікарбамідних дисперсій, способів їх одержання і їх застосування. При нанесенні покриттів на субстрати усе в більшій мірі застосовуються водні зв'язуючі, зокрема поліуретан-полікарбамідні (ПУР) дисперсії. Одержання водних поліуретан-полікарбамідних дисперсій у принципі відомо. На противагу до багатьох інших класів водних зв'язуючих ПУР дисперсії відрізняються насамперед високою стійкістю до хімікатів і води, високим механічним граничним допустимим навантаженням, а також високою міцністю на розтягання і еластичністю. Ці вимоги до відомого ступеня виконуються відомими до даного часу поліуретан-полікарбамідними дисперсіями. Такі відомі системи внаслідок наявності гідрофільних груп є самоемульгувальними, тобто вони можуть диспергуватися у воді без допомоги зовнішніх емульгаторів і мають мономодальний розподіл часточок по розмірах. Для того щоб в'язкість таких дисперсій залишалася в прийнятних для технологічних цілей рамках, їх роблять із вмістом твердої речовини від 30 до 45ваг.%. Для багатьох цілей застосування в області нанесення покриттів було б бажано все ж таки мати в розпорядженні ПУР дисперсії зі значно більш високим вмістом твердої речовини. Вони змогли б, наприклад, спростити процес нанесення покриттів (створення більш товстих покриттів в одному шарі) а також відкрити доступ до зовсім нових застосувань або областей застосування. Недоліком відомих до даного часу ПУР дисперсій з високим вмістом твердої речовини є те, що вони часто не задовольняють запропонованим вимогам. Взагалі вони стабілізуються великими кількостями зовнішніх емульгаторів, мають мономодальний розподіл часток по розмірах і високим середнім значенням величин часточок. Тому вони можуть бути захищені від седиментації тільки добавкою загусників. А тому профіль властивостей таких дисперсій з високим вмістом твердої речовини лежить помітно нижче необхідного рівня. З рівня техніки відомо, що бімодальні дисперсії мають два окремих максимуми в розподілі часточок по розмірах і бімодальність дає можливість підвищити вміст твердої речовини в дисперсіях. У порівнянні з ними монодисперсні системи, що містять тільки дрібні або тільки великі частки полімеру, через проблеми з в'язкістю мають невеликий вміст твердої речовини. У US-P 4,474,860 і US-P 4,567,099 описані бімодальні стирол/бутадієнові-латекси з точно бімодальним розподілом часточок по розмірах і низьким значенням в'язкості. Поліуретанполікарбамідні дисперсії там не описані. У WO-A 02/070615 представлені бімодальні водні дисперсії полімерів із двома окремими максимумами розмірів часточок. У прикладах описується тільки одержання первинних поліакрилатних дисперсій з бімодальним розподілом часток по розмірах. Досягнення бімодальності відбувається 87288 4 в дві стадії, продукти що одержуються придатні, зокрема, для нанесення покриттів на папір. У доповіді на симпозіумі International Waterborne, High Solid and Powder Coatings Symposium 2004 у Новому Орлеані по темі "A detailed understanding of Polyurehtane Dispersions, their process and applications" B. Erdem зі співавторами описують процес одержання дисперсій з високим вмістом твердої речовини в безперервному процесі одержання за рахунок використання зовнішніх поверхнево-активних речовин. Поліуретанові дисперсії, що містять зовнішні гідрофілізуючі речовини, усе ж таки часто не задовольняють високим вимогам, що ставляться до лакофарбових матеріалів і матеріалів для покриттів або до клеїв. Крім того, цей процес не дозволяє цілеспрямовано одержувати бімодальні дисперсії. Вбудовування твердих сегментів структурних утворень у великих кількостях також неможливо, тому що використовувані величини в'язкості при цьому процесі дуже обмежені. Задача даного винаходу полягає в забезпеченні поліуретан-полікарбамідних (ПУР) дисперсій з високим вмістом твердої речовини при одночасно низької в'язкості, що стабілізовані не за допомогою зовнішніх емульгаторів. Був виявлений разючий факт, що за рахунок витримування визначеного співвідношення розмірів часток можна одержувати ПУР-дисперсії з низькою в'язкістю, що усувають недоліки відомих до даного часу дисперсій. Розміри великих і малих часточок полімеру в бімодальних дисперсіях повинні вибиратися й узгоджуватися один з одним таким чином, щоб матеріал для покриття мав високий вміст твердої речовини при одночасно невеликій в'язкості. Якщо часточки занадто малі, вміст твердої речовини зменшується або ж в'язкість зростає; якщо часточки занадто великі, в'язкість росте і технологічні властивості і стабільність дисперсії більше не достатні. Предметом даного винаходу тому є водні поліуретан-полікарбамідні дисперсії з двома окремими максимумами в розподілі часток по розмірах, характерна риса яких полягає в тім, що максимум частки дрібних фракцій лежить між 51 і 150нм, переважно між 55 і 145нм, і максимум частки грубих фракцій знаходиться в діапазоні від 160 до 700нм, переважно від 200 до 700нм. Крім того, бімодальні поліуретанові дисперсії з високим вмістом твердої речовини відповідно до даного винаходу відрізняються тим, що часточки поліуретану в долі дрібних фракцій мають величину від 1 до 300нм, переважно від 5 до 300нм і найбільше переважно від 10 до 275нм. Частки поліуретану в долі грубих фракцій дисперсії мають розміри від 100 до 1500нм, переважно від 125 до 1250нм і найбільше переважно від 160 до 1000нм. Крім того, бімодальні поліуретанові дисперсії відрізняються тим, що вміст частки дрібних фракцій складає 10-50мас.%, переважно 15-45мас.% і найбільше переважно 20-40мас.%, а вміст частки грубих фракцій складає 50-90мас.%, переважно 5 87288 6 55-85мас.% і найбільше переважно 60-80мас.%, (IPDI), 2,2,4і/або 2,4,4причому сума вмісту частки дрібних фракцій і частриметилгексаметилендіізоціанат, ізомерні біс(4,4'тки грубих фракцій складає 100мас.%. iзоціанатоциклогексил)метани або їх суміші з будьКрім того, бімодальні поліуретанові дисперсії яким вмістом ізомерів, 1,4відповідно до даного винаходу відрізняються тим, циклогексилендіізоціанат, 1,4-фенілендіізоціанат, що мають в'язкість від 1 до 1500мПа·с, переважно 2,4і/або 2,6-толуілен-діізоціанат, 1,5від 10 до 750мПа·с і найбільше переважно від 10 нафтилендіізоціанат, 2,2'- і/або 2,4'- або 4,4'до 500мПа·с. дифеніл-метандіізоціанат, 1,3- і/або 1,4-біс(2Часточки в частці дрібних і частці грубих фраізоціанато-проп-2-іл)бензол (TMXDI), 1,3кцій помітно розрізняються по їх зарядах на масу. біс(ізоціанатометил)бензол (XDI). Частка дрібних фракцій несе загальний поверхнеПоряд з названими вище поліізоціанатами равий заряд від 50 до 750µекв/м (міліеквівалентів на зом з ними можуть використовуватися також мог) твердої смоли, переважно від 50 до 700µекв/м дифіковані діізоціанати з уретдіоновою, ізоціанутвердої смоли, найбільше переважно від 50 до ратною, уретановою, алофанатною, біуретовою, 650µекв/м твердої смоли. Частка грубих фракцій імінооксадіазин-діоновою і/або оксадіазинтріономає загальний поверхневий заряд від 1 до вою структурою, а також не модифікований полі300µекв/м твердої смоли, переважно від 10 до ізоціанат з більш ніж двома NCO-групами в моле250µекв/м твердої смоли, найбільше переважно кулі, наприклад, 4-ізоціанатометил-1,8від 10 до 200µекв/м твердої смоли, причому різниоктандіізоціанат (нонантріізоціанат) або трифенілця поверхневих зарядів між частками дрібних і метан-4,4',4"-тріізоціанат. грубих фракцій складає від 10 до 500µекв/м тверПереважно мова йде тільки про аліфатичні дої смоли, переважно від 20 до 450µекв/м твердої і/або циклоаліфатичні поліізоціанати або суміші смоли і найбільше переважно від 20 до 400µекв/м. поліізоціанатів названого вище типу із середньою Предметом даного винаходу є також спосіб NCO-функціональністю суміші від 2 до 4, переважодержання поліуретан-полікарбамідної дисперсії но від 2 до 2,6 і найбільше переважно від 2 до 2,4. відповідно до даного винаходу, що полягає в тому, Найбільше переважно в якості l.1) використощо компоненти, вибрані з груп вують гексаметилендіізоціанат, ізофорондіізоціаl.1) поліізоціанати, нат, ізомерні біс(4,4'l.2) поліоли з середньочисельною молекулярізоціанатоциклогексил)метани, а також їх суміші. ною вагою від 200 до 8000 г/моль, Використовувані як сполука l.2) поліоли мають l.3) низькомолекулярні сполуки з молекулярмолекулярну вагу Мn переважно від 400 до 8000, ною вагою від 62 до 400, що мають у найбільше переважно від 600 до 3000. Їх гідроксисумі дві або більше гідроксильних і/або амінольне число складає 22-400мг КОН/г, переважно груп, 30-200мг КОН/г і найбільше переважно 40-160мг l.4) сполуки, що мають більше ніж одну гідроКОН/г, і вони мають ОН-функціональність від 1,5 ксильну або аміногрупу, до 6, переважно від 1,8 до 3 і найбільше переважl.5) реакційно-здатні до ізоціанатів сполуки, що но 2. гідрофілізують іонно або потенційно іонно, Поліолами в даному винаході є відомі в техноl.6) реакційно-здатні до ізоціанатів сполуки, що логії поліуретанових лаків органічні полігідроксигідрофілізують неіонно, льні сполуки, такі як, наприклад, звичайні поліесвзаємодіють таким чином, що спочатку утвотерполіоли, поліакрилатполіоли, рюється преполімер, що не містить карбамідних поліуретанполіоли, полікарбонатполіоли, полиетегруп, з ізоціанатними групами, причому відношенрполіоли, полиестерполіакрилатполіоли, а також ня кількості речовин з ізоціанатними групами до поліуретанполіакрилат-поліоли, поліуретанполиекіль кості речовин з реакційно-здатними стосовно стерполіоли, поліуретанполіетерполіоли, поліуреізоціанатних груп складає від 1,0 до 3,5, переважтанполікарбонатполіоли, полиестерполікабонатно від 1,1 до 3,0, найбільше переважно від 1,1 до поліоли, фенол-формальдегідні смоли окремо або 2,5, і потім ізоціанатні групи, що залишились, пров сумішах. довжують ланцюг або закінчують ланцюг взаємоНайбільш підходящими прикладами полиестедією з аміногрупами перед диспергуванням у воді, рполіолів є відомі продукти поліконденсації ді- і під час диспергування або після нього, причому при необхідності полі(три, тетра)оліолів з ді- і при вміст груп =N+=, =S+-, -COO- або -SO3- або РО32необхідності полі(три, тетра)карбонові кислоти або складає від 0,1 до 15 міліеквівалентів на 100г твегідроксикарбоновими кислотами або лактонами. рдої смоли й еквівалентне відношення реакційноДля одержання поліестерів замість вільних поліказдатних до ізоціанатів груп у сполуках, використорбонових кислот можна використовувати відповідвуваних для продовження ланцюга, до вільних ні ангідриди полікарбонових кислот або відповідні ізоціанатних груп преполімеру складає 40-150%, естери полікарбонових кислот і нижчих спиртів. переважно 50-120%, найбільше переважно 60Прикладами підходящих діолів є етиленгліколь, 120%. бутиленгліколь, діетиленгліколь, триетиленгліколь, Підходящими для компонента l.1) поліізоціаполіалкіленгліколі, такі як поліетиленгліколь, далі натами є відомі фахівцям ароматичні, араліфатипропандіол, бутандіол(1,4), гександіол(1,6), неопечні, аліфатичні або циклоаліфатичні поліізоціанати нтилгліколь або естер гідроксипівалінової кислоти і неопентилгліколю, причому три згадані останніми з NCO-функціональністю переважно ³2. сполуки є переважними. Як використовувані, при Прикладами таких підходящих поліізоціанатів необхідності, поліолів варто тут назвати триметиє 1,4-бутилен-діізоціанат, 1,6гексаметилендіізоціанат (HDI), ізофорондіізоціанат 7 87288 8 лолпропан, гліцерин, еритрит, пентаеритрит, триУ якості полістерполіолів відповідно до визнаметилолбензол або трисгідроксиетилізоціанурат. чення сполук l.2) придатні відомі в хімії поліуретаЯк дикарбонові кислоти підходять, наприклад, нів етери політетраметиленгліколю, які можна фталева, ізофталева, терефталева, тетрагідрофодержувати, наприклад, полімеризацією тетрагідталева, гексагідрофталева, циклогександикарборофурану з катіонним розкриттям циклу. нова, адипінова, азелаїнова, себацинова, глутароКрім того, підходящими простими поліетерава, тетрахлорфталева, малеїнова, фумарова, миполіолами є поліетери, такі як, наприклад, поітаконова, малонова, коркова, 2-метилянтарна, ліоли, отримані з деяких вихідних сполук і оксиду 3,3-діетилглутарова, 2,2-диметилянтарна кислоти. стиролу, етиленоксиду, пропіленоксиду, бутиленоТакож можуть застосовуватися ангідриди цих кисксиду або епіхлоргідрину, особливо пропіленоксилот, якщо вони існують. Внаслідок цього в інтереду. сах даного винаходу ангідриди охоплюються поВикористовувані для синтезу поліуретанових няттям «кислоти». Можуть застосовуватися також смол низькомолекулярні поліоли І.3), як правило, монокарбонові кислоти, такі як бензойна і гексансприяють збільшенню твердості або розгалуженню карбонова кислоти, за умови, що середня функціполімерних ланцюгів, їх молекулярна вага переональність поліолу вище двох. Кращі насичені важно становить від 62 до 200. Підходящі поліоли аліфатичні або ароматичні кислоти, такі як адипіІ.3) можуть містити аліфатичні, аліцикличні або нова або ізофталева кислоти. Як кислоти, викориароматичні групи. Тут варто назвати, наприклад, стовувані при необхідності в невеликих кількостях низькомолекулярні поліоли з числом вуглецевих разом з полікарбоновими кислотами, варто тут атомів у молекулі до 20, такі як, наприклад, етиленазвати тримелітову кислоту. нгліколь, діетиленгліколь, триетиленгліколь, 1,2Гідроксикарбоновими кислотами, що можуть пропандіол, 1,3-пропандіол, 1,4-бутандіол, 1,3застосовуватися як учасники реакції одержання бутиленгліколь, циклогександіол, 1,4поліестерполіолів з кінцевими гідроксильними груциклогександиметанол, 1,6-гександіол, неопентилпами, є, наприклад, гідроксикапронова, гідроксигліколь, дигідроксиетиловий етер гідрохінону, бісмасляна, гідроксидеканова, гідроксистеаринова і фенол А (2,2-біс(4-гідроксифеніл)пропан), гідроваїм подібні кислоти. Використовуваними лактонами ний бісфенол А (2,2-біс(4є капролактон, бутиролактон і їм подібні. гідроксициклогексил)пропан), а також триметилолСполуки компонента l.2) можуть, щонайменше пропан, гліцерин, або пентаеритрит і суміші цих і в частковому відношенні, містити також первинні при необхідності також інших низькомолекулярних або вторинні аміногрупи як групи, реакційнополіолів І.3). Можуть застосовуватися також поліздатних до NCO-груп. естеридіоли, такі як, наприклад, αЯк сполуки l.2) придатні також мають гідроксигідроксибутиловий естер ε-гідрокси-капронової льні групи полікарбонати з молекулярною вагою кислоти, ω-гідроксигексиловий естер γМn від 400 до 6000, переважно від 600 до 3000, що гідроксимасляної кислоти, β-гідроксиетиловий есодержують, наприклад, реакцією похідних вугільтер адипінової кислоти або біс-β-гідроксиетиловий ної кислоти, наприклад, дифенілкарбонату, димеестер терефталевої кислоти. тилкарбонату або фосгену з поліолами, переважно Також у якості l.3) використовуються ді- або з діолами. У якості таких діолів підходять, наприполіаміни, а також гідразиди, наприклад, етилендіклад, етиленгліколь, 1,2- і 1,3-пропандіоли, 1,3- і амін, 1,2- і 1,3-діамінопропани, 1,4-діаміно-бутан, 1,4-бутан-діоли, 1,6-гександіол, 1,8-октандіол, не1,6-діаміногексан, ізофорондіамін, ізомерна суміш опентилгліколь, 1,4-бисгідроксиметил-циклогексан, 2,2,4- і 2,4,4-три-метилгексаметилендіамінів, 22-метил-1,3-пропандіол, 2,2,4метилпентаметилендіамін, діетилентриамін, 1,3- і триметилпентандіол-1,3, дипропіленгліколь, полі1,4-ксилилендіаміни, α,α,α',α'-тетраметил-1,3- і пропіленгліколі, дибутиленгліколь, полибутиленг1,4-ксилилендіаміни і 4,4ліколі, бісфенол А, тетрабромбісфенол А, а також діамінодициклогексилметан, диметилетилендіамодифіковані лактонами діоли. Діольний компомін, гідразин або дигідразид адипінової кислоти. нент переважно містить від 40 до 100мас.% гексаУ якості І.3) у принципі придатні також сполуки, ндіолу, переважно 1,6-гександіолу і/або похідних що містять активний водень з різною реакційною гександіолу, переважно таких, які окрім кінцевих здатністю стосовно NCO-груп, такі як сполуки, що ОН-груп містять етерні і естері групи, наприклад, поряд з первинною аміногрупою мають також втопродукти, що утворюються при взаємодії 1моль ринні аміногрупи або поряд з аміногрупою (пергександіолу з, щонайменше, 1 молем, переважно винні або вторинні) мають гідроксильні групи. При1-2 молями, капролактону або шляхом переетекладами таких сполук є первинно/вторинні аміни, рифікації гександіолу самим собою до утворення такі як 3-аміно-1-метиламінопропан, 3-аміно-1ді- або тригексиленгліколю. Можуть використовуетиламінопропан, 3-аміно-1-циклогексилватися також полиетер-полікарбонатдіоли. Гідроамінопропан, 3-аміно-1-метиламінобутан, далі ксилполікарбонати в основному повинні бути ліалканоламіни, такі як N-аміноетилетаноламін, етанійної будови. Але вони можуть при необхідності ноламін, 3-амінопропанол, неопентаноламін і осолегко розгалужуватися шляхом вбудовування побливо переважний діетаноламін. Вони можуть виліфункціональних компонентів, зокрема низькомокористовуватися при одержанні ПУР-дисперсій лекулярних поліолів. Для цього придатні, напривідповідно до даного винаходу як агентів, що слуклад, гліцерин, триметилолпропан, гексантриолжать для подовження і/або для закінчення ланцю1,2,6, бутантриол-1,2,4, триметилолпропан, пентага. еритрит, хінит, маніт, сорбіт, метилглікозид або ПУР-дисперсії відповідно до даного винаходу 1,3,4,6-диангідрогексит. можуть також містити структурні елементи І.4), що 9 87288 10 відповідно знаходяться на кінці ланцюгів і їх закінними сполуками l.5) є такі сполуки, що містять карчують. Ці структурні елементи походять з, побоксильні і/або сульфонатні групи в якості іонних перше, монофункціональних сполук, що містять або потенційно іонних груп, такі як солі N-(2реакційно-здатні до NCO-груп групи, таких як моаміноетил)-β-аланіну, 2-(2-аміно-етиламіно)ноаміни, особливо моно-вторинні аміни, або моноетансульфокислоти або продукту приєднання IPDI спирти. Тут варто назвати, наприклад, етанол, ні акрилової кислоти (ЕР-А 0 916 647, приклад 1) а бутанол, монобутиловий етер етиленгліколю, 2також диметилолпропіонової кислоти. етилгексанол, 1-октанол, 1-додеканол, 1Переважними гідофілізуючими неіонно сполугексадеканол, метиламін, етиламін, пропіламін, ками відповідно до визначень компонента 1.6) є, бутиламін, октиламін, лауриламін, стеариламін, наприклад, поліоксиалкіленові етери, що містять, ізононілоксипропіламін, диметиламін, діетиламін, щонайменше, одну гідроксильну групу або амінодипропіламін, дибутиламін, Nгрупу. Ці поліетери містять від 30мас.% до метиламінопропіламін, діетил(метил)100мас.% етиленоксидних структурних ланок. амінопропіламін, морфолін, піперидин або їх підГідрофілізуючими неіонно сполуками l.6) є, находящі заміщені похідні, амідаміни з дипервинних приклад, одновалентні поліалкіленоксидполіетеамінів і монокарбонових кислот, монокетим з дироспирти, що містять у молекулі в середньому від первинних амінів, первинно/третинних амінів, та5 до 70, переважно від 7 до 55 етиленоксидних ких як Ν,Ν-диметиламінопропіламін і йому подібланок, що одержують відомим методом шляхом них. алкоксилювання підходящих вихідних сполук (наПід гідрофілізуючими іонно або потенційно приклад, Ullmanns Encyclopadie der technischen іонно сполуками l.5) варто розуміти всі сполуки, Chemie, видавництво Chemie, 4-е видання, т.19, що мають, щонайменше, одну реакційно-здатну до стор.31-38). ізоціанатів групу а також, щонайменше, одну фунПідходящими вихідними сполуками є, наприкціональну групу, таку як, наприклад -COOY, клад, насичені моноспирти, такі як метанол, етаSO3Y, -PO(OY)2 (Y наприклад = Η, ΝΗ4+, катіон нол, н-пропанол, ізо-пропанол, н-бутанол, ізометалу), -NR2, -NR3+ (R=Η, алкіл, арил), що при бутанол, втор.-бутанол, ізомерні пентаноли, гексавзаємодії з водними середовищами вступають у ноли, октаноли і нонаноли, н-деканол, нзалежне від величини рН рівновагу дисоціації і додеканол, н-тетрадеканол, н-гексадеканол, нвнаслідок цього можуть бути заряджені негативно, октадеканол, циклогексанол, ізомерні метилциклопозитивно або не мати заряду. Переважними реагексаноли або гідроксиметилциклогексани, 3-етилкційно-здатними до ізоціанатів групами є гідрокси3-гідроксиметилоксетан або тетрагідрольні й аміногрупи. фурфуриловий спирт, моноалкілові етери діетилеПідходящими гідрофілізуючими іонно або понгліколю, такі як, наприклад, монобутиловий етер тенційно іонно сполуками відповідно до визначендіетиленгліколю, ненасичені спирти, такі як алілоня компонента 1.5) є, наприклад, моно- і дигідроквий спирт, 1,1-диметилаліловий спирт або олеїносикарбонові кислоти, моно- і діамінокарбонові вий спирт, ароматичні спирти, такі як фенол, ізокислоти, моно- і дигідроксисульфонові кислоти, мерні крезоли або метоксифеноли, араліфатичні моно- і діаміносульфонові кислоти, а також моно- і спирти, такі як бензиловий спирт, анісовий спирт дигідроксифосфонові кислоти або моно- і діаміноабо коричний спирт, вторинні моноаміни, такі як фосфонові кислоти і їх солі, такі як диметилолпродиметиламін, діетиламін, дипропіламін, діізопропіпіонова кислота, диметилолмасляна кислота, гідламін, дибутиламін, біс-(2-етилгексил)амін, Nроксипівалінова кислота, N-(2-аміноетил)-β-аланін, метил- і N-етилциклогексиламіни або дициклогек2-(2-аміноетиламіно)-етансульфокислота, етиленсиламін, а також гетероциклічні вторинні аміни, діамінпропіл- або -бутилсульфокислота, 1,2-або такі як морфолін, піролідин, піперидин або 1Н1,3-пропілендіамін-β-етилсульфокислота, яблучна, піразол. Переважними вихідними сполуками є налимонна, гліколева, молочна кислоти, гліцин, аласичені моноспирти. Найбільше переважно як вихінін, таурин, лізин, 3,5-діамінобензойна кислота, дну сполуку застосовують монобутиловий етер продукт приєднання ізофорондіізоціанату (IPDI) і діетиленгліколю. акрилової кислоти (ЕР-А 0 916 647, приклад 1) і Підходящими для реакції алкоксилювання алйого солі лужних металів і/або амонійні солі; прокіленоксидами є етиленоксид і пропіленоксид, що дукт приєднання бісульфіту натрію до бутен-2можуть використовуватися в реакції алкоксилюдіолу-1,4, поліетерсульфонат, пропоксильований вання в будь-якій послідовності або також у суміші. продукт приєднання 2-бутендіолу і NaHSO3, наУ випадку поліалкіленоксидполіетероспиртів приклад, описаний у DE-A 2 446 440, стор. 5-9, мова йде або про індивідуальні поліетиленоксидформули I-III), а також сполуки, що містять переполіетери, або про суміші поліалкіленоксидполіеводимі в катіонні групи структурні елементи, натерів, алкіленоксидні структурні ланки яких склаприклад, що ґрунтуються на амінах, такі як Nдають не менш ніж на 30мол.%, переважно не метилдіетаноламін у якості гідрофільних структурменш, ніж на 40мол.%, з етиленоксидних ланок. них елементів. Далі може застосовуватися як споПереважними неіонними сполуками є монофунклука, що відповідає визначенням компонента 1.5) циональні змішані поліалкіленоксидполіетери, що циклогексиламінопропансульфокислота (CAPS), мають не менш ніж 40мол.% етиленоксидних лаяк, наприклад у WO-A 01/88006. нок і максимум 60мол.% пропіленоксидних ланок. Переважними іонними або потенційно іонними Переважно використовується від 5 до 40мас.% сполуками l.5) є такі сполуки, що мають карбоксикомпонента 1.1), від 55 до 95мас.% компонента льні або карбоксилатні і/або сульфонатні групи, 1.2), від 0,5 до 20мас.% суми сполук І.3) і І.4), від і/або амонієві групи. Особливо переважними іон0,1 до 5мас.% компонента 1.5), від 0 до 20мас.% 11 87288 12 компонента 1.6), причому сума І.5) і l.6) складає Перетворення компонентів l.1)-l.6) у преполівід 0,1 до 25мас.%, а сума всіх компонентів скламер відбувається частково або повністю, але педає 100мас.%. реважно повністю. У такий спосіб виходять у масі Особливо переважно використовується 5 до або в розчині поліуретанові преполімери, що міс35мас.% компонента l.1), від 60 до 90мас.% комтять вільні ізоціанатні групи. понента l.2), від 0,5 до 15мас.% суми сполук І.3) і Після одержання поліуретанового преполімеру І.4), від 0,1 до 4мас.% компонента l.5), від 0 до або під час процесу одержання преполімеру від15мас.% компонента l.6), причому сума l.5) і l.6) бувається, якщо цього не здійснювалося ще у вискладає від 0,1 до 19мас.%, а сума всіх компоненхідних молекулах, часткове або повне солеутвотів складає 100мас.%. рення в групах, що діють як катіонні і/або аніонні Найбільше переважно використовуються 10 диспергатори. У випадку аніонних груп для цього до 30мас.% компонента I.1), від 65 до 85мас.% використовуються основи, такі як третинні аміни, компонента l.2), від 0,5 до 14мас.% суми сполук наприклад, триалкіламіни з числом атомів вуглецю І.3) і І.4), від 0,1 до 3,5мас.% компонента І.5), від 0 від 1 до 12, переважно від 1 до 6, у кожному алкідо 10мас.% компонента l.6), причому сума l.5) і l.6) льному залишку. Прикладами таких основ є трискладає від 0,1 до 13,5мас.%, а сума всіх компометиламін, триетиламін, метилдіетиламін, трипронентів складає 100мас.%. піламін, N-метилморфолін, метилдіізопропіламін, Спосіб одержання водних ПУР-дисперсій (І) етилдіізопропіламін i діізопропілетиламін. В алкіможе здійснюватися в одну або кілька стадій у льних залишках можуть утримуватися, наприклад, гомогенній фазі або в кілька стадій частково в дигідроксильні групи, як в діалкілмоноалканол-, алкісперсній фазі. Після повного або частково здійслдіалканол- і триалканоламінах. Як засіб для нейненого поліприєднання з І.1)-І.6) йде стадія диспетралізації, при необхідності, використовують також ргування, емульгування або розчинення. На неорганічні основи, такі як аміак або гідроксиди закінчення при необхідності здійснюється наступне натрію або калію. Переважними є триетиламін, поліприєднання або модифікація в дисперсній фатриетаноламін, диметилетаноламін або діізопрозі. пілетиламін. Для одержання водних ПУР-дисперсій відповіКількість основ складає 50-125%, переважно дно до даного винаходу можуть застосовуватися 70-100%, від кількості речовин з аніонними групаусі відомі до даного часу способи, такі як спосіб ми. У випадку катіонних груп використовуються одержання через преполімер, ацетоновий спосіб диметиловий естер сірчаної кислоти або бурштиабо спосіб з використанням дисперсій розплавів. нова кислота. Якщо застосовуються тільки гідроПУР-дисперсії відповідно до даного винаходу пефілізуючі неіонні сполуки l.6) із етерними групами, реважно одержують ацетоновим способом. стадія нейтралізації відсутня. Нейтралізація може Для одержання ПУР-дисперсії (І) ацетоновим відбуватися також одночасно з диспергуванням, у способом звичайно беруть усі компоненти від І.2) процесі якого вода для диспергування вже містить до І.6) або частину компонентів, що не містять засіб для нейтралізації. первинних або вторинних аміногруп, і поліізоціанаНа завершення в наступній стадії процесу тний компонент l.1) для одержання поліуретановоотриманий преполімер розчиняється за допомого преполімеру з ізоціанатними групами і при негою аліфатичних кетонів, таких як ацетон або буобхідності розбавляють розчинником, що танон, якщо це ще не відбулося або відбулося змішується з водою, але інертним стосовно ізоціачастково. натних груп, і нагрівають до температур від 50 до Потім можливо наявні компоненти з первин120°С. Для прискорення реакції приєднання ізоціними і/або вторинними аміногрупами взаємодіють анату можуть використовуватися відомі в хімії поіз ізоціанатними групами, що залишились. Цей ліуретанів каталізатори. Переважним є дибутилопроцес подовження/закінчення ланцюга може відловодилаурат. буватися при цьому або в розчиннику перед дисПідходящими розчинниками є звичайні аліфапергуванням, або під час диспергування, або у тичні розчинники з кетонною функціональною груводі після диспергування. Переважно подовження пою, такі як ацетон, бутанон, що можуть додаватиланцюга здійснюється перед диспергуванням у ся не тільки на початку процесу одержання, але воді. при необхідності порціями і пізніше. Переважним є Якщо для подовження ланцюга використовуацетон і бутанон. Також можуть застосовуватися ються сполуки з первинними і/або вторинними інші розчинники, такі як ксилол, толуол, циклогекаміногрупами відповідно до визначень l.5), подовсан, бутилацетат, метоксипропілацетат, розчинниження ланцюга преполімеру переважно відбуваки з фрагментами естеру або етеру, вони можуть ється перед диспергуванням. повністю або частково відганятися або повністю Ступінь подовження ланцюга, тобто еквівалезалишатися в дисперсії. нтне відношення груп, реакційно-здатних до ізоціПотім, при необхідності, додають не додані на анатних груп, у використовуваних для подовження початку реакції компоненти l.1)-І.6). ланцюга сполуках до вільних ізоціанатних груп Відношення кількості речовин з ізоціанатними преполімеру складає від 40 до 150%, переважно групами до кількості речовин із групами, реакційвід 50 до 120%, найбільше переважно від 60 до но-здатними до ізоціанатних груп, при одержанні 120%. поліуретанових преполімерів складає від 1,0 до Амінні компоненти [І.3), І.4), l.5)] можуть вико3,5, переважно від 1,1 до 3,0, найбільше переважристовуватися в способі відповідно до даного вино від 1,1 до 2,5. находу, при необхідності, у розведеному водою або розчинником вигляді окремо або в сумішах, 13 87288 14 причому в принципі можлива будь-яка послідовполістиролу, полібутадієну, полівінілхлориду, поність при їх додаванні. ліакрилату і співполімерів. Якщо вода або органічний розчинник застосоІншим предметом даного винаходу є застосувується як розріджувач, то вміст розріджувача вання поліуретан-полікарбамідних дисперсій відскладає від 70 до 95мас.%. повідно до даного винаходу як матеріалів для поОдержання ПУР-дисперсій із преполімерів криттів для одержання субстратів з покриттями. відбувається в завершенні стадії подовження ланПоліуретан-полікарбамідні дисперсії відповідцюга. Для цього розчинений поліуретановий прено до даного винаходу придатні також для виготополімер після подовження ланцюга вноситься або влення шліхти і клеїв. в диспергуючу воду, або, навпаки, диспергуюча Підходящими субстратами є, наприклад, ткавода вводиться в розчин преполімеру, при необний і нетканий текстиль, шкіра, папір, жорстке вохідності, при сильному зсуві, наприклад, при енерлокно, солома, папероподібні матеріали, деревигійному перемішуванні. Переважно вода вводиться на, скло, полімерні матеріали різного типу, в розчин преполімеру. кераміка, камінь, бетон, бітуми, порцеляна, метали Розчинник, що залишається в дисперсії після або скловолокна. Переважними субстратами є стадії диспергування звичайно потім віддаляється текстиль, шкіра, полімерні матеріали, металеві відгонкою. Можливо також видалення розчинника субстрати або мінеральні субстрати, особливо вже під час диспергування. переважним є текстиль і шкіра. Вміст твердої речовини в ПУР-дисперсії склаПоліуретан-полікарбамідні дисперсії відповіддає від 50 до 70мас.%, переважно від 55 до но до даного винаходу стабільні, стійкі при збере65мас.% і найбільше переважно від 58 до женні і перевезенні і можуть перероблятися в 64мас.%. будь-який час. Вони можуть стверджуватись при ПУР-дисперсії відповідно до даного винаходу порівняно низьких температурах від 120 до 150°С і можуть містити антиоксиданти і/або світлостабіліпротягом 2-3 хвилин з утворенням покриттів з дузатори і/або інші допоміжні засоби і добавки, такі же гарними властивостями, особливо з високою як, наприклад, емульгатори, піногасники, загусниадгезійною міцністю в мокрому стані. ки. Нарешті, можна застосовувати також наповнюУ залежності від вибраного хімічного складу і вачи, пом'якшувачи, пігменти, сажеві і кремнієві вмісту уретанових груп одержують покриття з різзолі, дисперсії алюмінію, глини, азбесту, засоби, ними властивостями. Так можна одержувати м'які що сприяють розтіканню, тиксотропні засоби. ПУРклейкі шари, термопластичні й еластичні, як гума, дисперсії відповідно до даного винаходу в залежпродукти з різним ступенем твердості аж до тверності від бажаних властивостей і цілей застосудих як скло дуропластів. Гідрофільність продуктів вання можуть містити в кінцевому продукті до 70% також може коливатися у відомих границях. Еластаких наповнювачів у розрахунку на загальну суху тичні продукти можна переробляти термопластичречовину. но при більш високих температурах, наприклад, Далі, ПУР-дисперсії відповідно до даного вивід 100 до 180°С, оскільки вони не зшиті хімічно. находу можна модифікувати за допомогою поліакПоліуретан-полікарбамідні дисперсії відповідрилатів. Для цього в присутності поліуретанової но до даного винаходу внаслідок їх чудової здатдисперсії здійснюється емульсійна полімеризація ності до спінювання, гарної стійкості до стирання, ненасичених олефінів мономерів, наприклад, есстійкості до подряпин, багаторазовому вигині і гідтерів (мет)акрилової кислоти і спиртів з числом ролізу, особливо придатні для застосування в гаатомів вуглецю від 1 до 18, стиролу, вінілових еслузі виробництва м'яких меблів, охорони праці і терів або бутадієну, як це описано, наприклад, у внутрішньої обробки автомобілів, а також для виDE-A 1 953 348, ЕР-А 0 167 188, ЕР-А 0 189 945 і готовлення дуже стійких високих пінопокриттів в ЕР-А 0 308 115. Мономери містять одну або декіодному шарі, чого можна домогтися тільки за долька подвійних олефінових зв'язків. Крім того, мопомогою матеріалів для покриттів, що містять розномери можуть містити функціональні групи, такі чинник, з високим вмістом твердої фази. як гідроксильні, епоксидні, метилольні або ацетоаТаким чином, предметом винаходу є застосуцетоксигрупи. вання ПУР-дисперсій відповідно до даного винаПредметом даного винаходу є також матеріаходу в галузі виробництва м'яких меблів, охорони ли для покриттів, що містять поліуретанпраці і внутрішньої обробки автомобілів, а також полікарбамідні дисперсії відповідно до даного видля виготовлення високих пінопокриттів в одному находу. шарі. Для застосування ПУР-дисперсій відповідно Приклади: до даного винаходу як матеріали для покриттів Якщо не зазначено нічого іншого, усі процентні вони використовуються або окремо, або в комбідані варто розуміти як вагові відсотки. нації з іншими водними зв'язуючими. Такі водні Використовувані речовини і скорочення: зв'язуючі можуть складатись, наприклад, з полімеДіаміносульфонат: NH2-CH2CH2-NH-CH2CH2рів на основі поліестерів, поліакрилатних, поліепоSO3Na (45%-ний розчин у воді) ксидних або поліуретанових полімерів. Можлива Визначення вмісту твердої речовини відбуватакож комбінація з отверджуємими під дією вилося по DIN EN ISO 3251. промінювання зв'язуючими, які описані, наприклад, Вміст NCO, якщо не обговорено нічого іншого, в ЕР-А 0 753 531. ПУР-дисперсії відповідно до давизначалося об'ємно-аналітичним методом по DIN ного винаходу можна також змішувати з іншими EN ISO 11909. аніонними або неіонними дисперсіями, такими як Властивості ПУР-дисперсій визначалися на відисперсії на основі полівінілацетату, поліетилену, льних плівках, що одержували в такий спосіб: 15 87288 16 У прилад для одержання плівок, що складатитрування дає кількість слабо кислих або основється з двох полірованих валків, що можуть устаних груп на поверхні часток (так званий поверхненовлюватися на точній відстані один від одного, вий заряд). перед заднім валком уставляється розділовий В'язкість визначалася по DIN EN ISO 3219/A3 папір. За допомогою датчика з плоским калібром при температурі 23°С. установлюється відстань між папером і переднім Приклад 1: Порівняльний приклад ПУРвалком. Ця відстань відповідає товщині плівки (модисперсія (компонент I) крої) покриття, що виходить, і може встановлюваImpranil® DLN (гідрофілізована аніонно монотися на бажану товщину кожного шару лаку. Помодальна ПУР-дисперсія на основі поліестеру із криття може виконуватися з декількох шарів. середнім вмістом твердої речовини 40% і середнім Для нанесення окремих шарів продукти (в'язрозміром часток 100-300нм, Bayer AG, Леверкузен, кість водних композицій заздалегідь установлюНімеччина). ється на величину 4500мПа·с шляхом добавки Приклад 2: суміші аміак/поліакрилова кислота) наливаються 2210,0г дифункціонального поліестерполіолу на зазор між папером і переднім валком, розділона основі адипінової кислоти, неопентилгліколю і вий папір відтягається перпендикулярно вниз, при гександіолу (середня молекулярна вага цьому на папері утвориться відповідна плівка. Як1700г/моль, гідроксильне число =66) нагрівали до що потрібно нанести кілька шарів лаку, кожен 65°С. Потім протягом 5хв. при 65°С додавали суокремий шар висушується і папір уставляється міш з 195,5г гексаметилендіізоціанату і 258,3г ізознову. форондіізоціанату і перемішували при 100°С доти, Визначення модуля при 100% подовженні поки не був досягнутий теоретичний вміст NCO здійснювалося по DIN 53504 на плівках товщиною 3,24%. Готовий преполімер розчиняли в 4800г >100мкм. ацетону при температурі 50°С, після чого протягом Визначення середніх розмірів часток (приве5хв. додали до нього розчин з v 29,7г етилендіамідене середньочисельне значення) ПУР-дисперсій ну, 95,7г діаміносульфонату і 602г води. Час навідбувалося за допомогою лазерної кореляційної ступного перемішування складав 15хв. Потім здійспектроскопії (прилад: Malvern Zetasizer 1000, снювали диспергування протягом 20хв. Malvern Inst. Limited). додаванням 1169г води. Потім видаляли розчинВизначення розподілу часток по розмірах здійник перегонкою у вакуумі й одержували стійку при снювалося методом аналітичного ультрацентризбереженні бімодальну ПУР-дисперсію зі вмістом фугування, що докладно описаний у літературі: твердої речовини 60%. Тверда речовина в диспе1. W. Scholtan, Η. Lange. Kolloid-Z. u. Ζ. рсії складалася на 31% з частки дрібних фракцій і Polymere. 250 (1972), 782 на 69% з частки грубих фракцій. Максимум частки 2. H.G. Muller. Colloid. Polym. Sci. 267 (1989), дрібних фракцій у розподілі часток по величині 1113. складав 59нм, максимум частки грубих фракцій Для отриманих розподілів мова йде про вагові 385нм. Частинки дисперсії частки дрібних фракцій розподіли. мали величину від 20нм до 160нм. Частинки частВизначення співвідношень зарядів у дисперсіки грубих фракцій мали величину від 175нм до ях здійснювалося кондуктометричним титруван625нм. В'язкість дисперсії складала 196мПа·с. ням. При цьому розведена водою дисперсія підкиШляхом ультрацентрифугування дисперсії буслялася розчином соляної кислоти (концентрація ли розділені фракції дрібних і грубих часточок. НСІ звичайно була 0,1н) до величини рН приблизЗагальний поверхневий заряд частки дрібних франо 3 (цього досягали додаванням щонайменше кцій складав 77µекв/г твердої смоли. Загальний 2,5мл 0,1н розчину НСІ) і титрувалася розчином поверхневий заряд частки грубих фракцій складав NaOH (концентрація розчину NaOH звичайно 35µекв/г твердої смоли. складала 0,05н, максимум 10мл) після додавання Приклад 3: неіонного стабілізатора (5%-вий розчин Brij-96) 500,0г дифункціонального поліестерполіолу на (титратор: Mettler DL21, пристрій для зміни проб: основі фталевої кислоти і 1,6-гександіолу (середня Mettler Rondo 80, титрований об'єм: 80-90мл). молекулярна вага 2000г/моль, гідроксильне число З визначених під час титрування величин еле=56) нагрівали до 65°С. Потім протягом 5хв. при ктропровідності і значень рН (рН-електроди: Schott 65°С додавали суміш з 37,6г гексаметилендіізоціаH61, електроди для електропровідності: WTW нату і 49,7г ізофорондіізоціанату і перемішували LTA/KS) одержували характеристичну криву, з якої при 100°С доти, поки не був досягнутий теоретичможна вирахувати ступінь дисоціації як функцію ний вміст NCO 2,82%. Готовий преполімер розчивеличини рН. Титруються, з одного боку, уведені няли в 1060г ацетону при температурі 50°С, після кислотні групи, з іншого боку, також уведений засіб чого протягом 5хв. додали до нього розчин з 4,4г для нейтралізації (тут DMEA) і інші, що можливо етилендіаміну, 27,6г діаміносульфонату і 136,3г утворилися при одержанні дисперсії, слабко кисводи. Час наступного перемішування складав лотні й основні групи. Визначені групи розташовані 15хв. Потім здійснювали диспергування протягом на поверхні часток або в сироватці, так звані схо20хв. додаванням 251,2г води. Потім видаляли вані заряди усередині часток не титруються. Вирозчинник перегонкою у вакуумі й одержували значена в такий спосіб кількість зарядів дисперсії стійку при збереженні бімодальну ПУР-дисперсію позначається в показаних далі результатах як зазі вмістом твердої речовини 59,8%. Тверда речогальний заряд. Якщо дисперсія перед титруванням вина в дисперсії складалася на 35% з частки дріббула оброблена іонітом, заряджені групи відокрених фракцій і на 65% з частки грубих фракцій. Мамлюються в сироватку. Тоді кондуктометричне ксимум частки дрібних фракцій у розподілі часток 17 87288 18 по величині складав 133нм, максимум частки груШляхом ультрацентрифугування дисперсії бубих фракцій - 675нм. Часточки дисперсії частки ли розділені фракції дрібних і грубих часток. Загадрібних фракцій мали величину від 50нм до льний поверхневий заряд частки дрібних фракцій 250нм. Часточки частки грубих фракцій мали вескладав 83µекв/г твердої смоли. Загальний поверличину від 300нм до 1000нм. В'язкість дисперсії хневий заряд частки грубих фракцій складав складала 119мПа·с. 23µекв/г твердої смоли. Шляхом ультрацентрифугування дисперсії буПриклад 5: ли розділені фракції дрібних і грубих часток. Зага2100,0г дифункціонального полікарбонатполільний поверхневий заряд частки дрібних фракцій олу на основі 1,6-гександіолу (середня молекулярскладав 120µекв/г твердої смоли. Загальний повена вага 2000г/моль, гідроксильне число =56), 84,4г рхневий заряд частки грубих фракцій складав монофункціонального поліетеру на етиленок80µекв/г твердої смоли. сид/пропіленоксидній основі (70/30) (середня моПриклад 4: лекулярна вага 2250г/моль, гідроксильне число 2159,6г дифункціонального поліестерполіолу 25мг КОН/г), 55,4г неопентилгліколю і 36,7г димена основі адипінової кислоти, неопентилгліколю і тилолпропіонової кислоти нагрівали до 75°С. Погександіолу (середня молекулярна вага тім протягом 5хв. при 75°С додавали суміш з 1700г/моль, гідроксильне число =66) 72,9г моно636,2г Desmodur W і 106,1г ізофорондіізоціанату і функціонального поліетеру на етиленокперемішували при 10°С доти, поки не був досягнусид/пропіленоксидній основі (70/30) (середня мотий теоретичний вміст NCO 2,9%. Готовий преполекулярна вага 2250г/моль, гідроксильне число лімер розчиняли в 5360г ацетону при температурі 25мг КОН/г) нагрівали до 65°С. Потім протягом 50°С и нейтралізували 27,0г триетиламіну. Після 5хв. при 65°С додавали суміш з 241,8г гексаметичого протягом 5хв. додали до нього розчин з 22,6г лендіізоціанату і 320,1г ізофорондіізоціанату і педіетилентриаміну, 23,9г гідразингідрату і 166г воремішували при 100°С доти, поки не був досягнуди. Час наступного перемішування складав 15хв. тий теоретичний вміст NCO 4,79%. Готовий Потім здійснювали диспергування протягом 20хв. преполімер розчиняли в 4990г ацетону при темпедодаванням 1863г води. Потім видаляли розчинратурі 50°С, після чого протягом 2хв. додали до ник перегонкою у вакуумі й одержували стійку при нього розчин з 187,1г ізофорондіаміну і 322,7г ацезбереженні бімодальну ПУР-дисперсію з вмістом тону. Час наступного перемішування складав 5хв. твердої речовини 60,1%. Тверда речовина в дисПісля цього додавали протягом 5хв. розчин з 63,6г персії складалася на 33% з частки дрібних фракцій діаміносульфонату, 6,5г гідразингідрату і 331,7г і на 67% з частки грубих фракцій. Максимум частки води. Потім здійснювали диспергування додавандрібних фракцій у розподілі часток по величині ням 1640,4г води. Потім видаляли розчинник перескладав 63нм, максимум частки грубих фракцій гонкою у вакуумі й одержували стійку при збере493нм. Часточки дисперсії частки дрібних фракцій женні бімодальну ПУР-дисперсію зі вмістом мали величину від 10нм до 200нм. Часточки часттвердої речовини 58,9%. Тверда речовина в диски грубих фракцій мали величину від 200нм до персії складалася на 36% з частки дрібних фракцій 1000нм. В'язкість дисперсії складала 266мПа·с. і на 64% з частки грубих фракцій. Максимум частки Шляхом ультрацентрифугування дисперсії будрібних фракцій у розподілі часток по величині ли розділені фракції дрібних і грубих часток. Загаскладав 65нм, максимум частки грубих фракцій льний поверхневий заряд частки дрібних фракцій 415нм. Часточки дисперсії частки дрібних фракцій складав 360µекв/г твердої смоли. Загальний повемали величину від 20нм до 175нм. Часточки частрхневий заряд частки грубих фракцій складав ки грубих фракцій мали величину від 200нм до 30µекв/г твердої смоли. 800нм. В'язкість дисперсії складала 32мПа·с. Таблиця Механічні властивості Приклад 100% модуль [МПа] 1 (порівняння) 2 (згід. винаходові) 3 (згід. винаходові) 4 (згід. винаходові) 5 (згід. винаходові) Комп’ютерна верстка Т. Чепелева 2,0 1,0 1,2 3,0 4,3 Межа міцності при розтя- Відносне подовження при розганні [МПа] риві [%] 20 700 14 1300 13 1200 26 1300 43 660 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м.Київ – 42, 01601